ДП "ВК "КРАСНОЛИМАНСЬКА": невыплата зарплаты

Единственный уникальный номер 235/8333/20
Производство №2 / 235/386/21




решение
именем украины
21 января 2021 Красноармейский районный суд Донецкой области в составе председательствующего судьи [Б.] к.п. с участием секретаря судебного заседания [Г.] с.в., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда М.Покровский в порядке упрощенного исковых ого производства гражданское дело по иску лицо_1 к гп «Угольная компания« Краснолиманская »о взыскании среднего поработенку за время задержки расчета при увольнении, -
в:
особа_1 (далее - истец) в лице представителя - адвоката [М.] н.в. обратился в суд с иском, в котором просит восстановить пропущенный срок для обращения в суд за разрешением Трудового спора, признав причины пропуска уважительными, и взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »(далее - истец) в свою пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 27.11.2019 по 24.07.2020 в сумме 133 161, 44 грн.
В обоснование иска указывает, что приказом от 26.11.2019 № 3258 / к он был уволен из шахты по ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию; в день увольнения истец работал, но ответчик в нарушение ст.116 КЗоТ не провел с ним окончательный расчет, не выплатил заработную плату в сумме 24325, 02 грн (сумма указана после удержания обязательных платежей).
Указывает, что поскольку ответчик не выплатил истцу причитающиеся суммы, то должен нести ответственность по ст.117 КЗоТ Украинскаяны.
Согласно справке ответчика от 30.10.2020 окончательный расчет был проведен 24.07.2020, однако к моменту получения справки на адвокатский запрос, который был направлен в адрес ответчика 22.10.2020, истец не знал о том, что ответчик выплатил истцу все причитающиеся ему суммы.
Ссылаясь на предписания статей 233, 234, 228, 223 КЗоТ, истец считает, что трехмесячный срок пропущен им по уважительной причине, учитывая то, что после освобождения ответчик выплачивал заработную плату частьмы, и о проведении с ним окончательного расчета он узнал только после получения справки о задолженности от 30.10.2020.
Истец в суд не явился, предоставил заявление о рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддерживает в полном объеме (а.с.15).
Ответчик правом участия в судебном заседании не воспользовался, направив в суд отзыв на иск и заявление о рассмотрении дела без участия представителя ответчика. По содержанию отзыва на иск ответчик просит отказать в иске и отмечает, что позовни требования безосновательны, поскольку им было пропущено трехмесячный срок обращения в суд, предусмотренный действующим законодательством. Указывает, что в день увольнения истец получил на руки трудовую книжку, после чего должен был обратиться в кассу бухгалтерии с письменным заявлением для полного расчета, но не обратился и окончательный расчет, надлежащим образом был начислен в день его освобождения, не получил. Не обращался он к бухгалтерии предприятия или к руководству предприятия с требованиемю о расчете и в дальнейшем. Признает, что последний день работы истца - день освобождения - 26.11.2019. Отмечает, что денежные средства были депонированы и окончательно выплачена истцу 24.07.2020; периоды выплат по 31.03.2020 по 24.07.2020. Учитывая, что ответчиком полный расчет с истцом после его освобождения было окончательно проведения 24.07.2020, то за период с 27.11.2019 по 24.07.2020 истец имел право на получение среднего заработка за время задержки расчета при увольнении. Следовательно, право позивача на обращение в суд за взысканием среднего заработка за время задержки расчета при увольнении возникло на следующий день с 25.07.2020, ход данного срока закончился 25.10.2020 (25.07.2020 года + 3 месяца). Истец обратился в суд 21.12.2020, с пропуском установленного трехмесячного срока для обращения с исковым заявлением в суд, через 5 (пять) месяцев. Каких-либо уважительных причин его пропуска истец не привел. [П.] что все выплаты, которые проводились истцу с 31.03.2020 по 24.07.2020 проходили через Сбербанк, о чем истец не мог не знать. Заявление истца о восстановлении пропущенного стока на обращение в суд не обоснована и безосновательная, а исковые требования не подлежат удовлетворению (а.с.22-25, 32).
В силу предписаний ст.223 гпк Украины суд считает возможным осуществить рассмотрении дела в отсутствие ее участников.
Согласно ч.2 ст.247 гпк Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Определением суда от 24.12.2020 провадження по делу открыто и решено проводить рассмотрение дела в порядке упрощенного искового производства (а.с.18).
Фактические обстоятельства дела, установленные судом, и содержание спорного правоотношения.
Истец с 04.03.2019 по 26.11.2019 находился в трудовых отношениях с ответчиком; приказом ответчика №3258 / к от 26.11.2019 истец был уволен на основании ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию (а.с.6-7).
Последний день работы истца - 26.11.2019, что подтверждается справкой из отдела контрольногв табели №1854 от 26.11.2019 и следует из копии приказа об увольнении от 26.11.2019 (а.с.26, 27).
Согласно справке ответчика от 30.10.2020 №1751 задолженность по заработной плате ответчика перед истцом при увольнении равна 24 325, 02 грн (сумма указана после удержания обязательных налогов и платежей); дата выплаты полной суммы задолженности - 24.07.2020 (а.с.8).
Из справки от 18.01.2021 №50 за подписью главного бухгалтера ответчика усматривается, что задолженности по выплатезаработной платы истцу по состоянию на 18.01.2021 отсутствует, сумма долга в размере 24325, 02 грн выплачена истцу в течение с 31.03.2020 по 24.07.2020 включительно (а.с.28).
Согласно справке от 30.10.2020 №1752, выданной ответчиком, среднедневной заработок истца на дату увольнения составляет 811, 96 грн, учитывая размер начисленной заработной платы за сентябрь-октябрь 2019 и отработанные в этих месяцах дни (а.с.9).
22.10.2020 средствами почтовой связи представителем истца - адвокатом [М.] н.в. в адрес ответчика направлен адвокатский запрос о размере задолженности ответчика перед истцом, среднего заработка истца и данных контрольного табели о последний рабочий день истца (а.с.10-11).
Суд, решая заявленный спор, исходит из таких норм права.
По предписаниям ст.47 КЗоТ собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст.116 этого Кодекса.
Согласно ч.1 ст.116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой отметьених сумм.
В случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета (ч.1 ст.117 КЗоТ).
Итак, закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, иом принадлежат. В случае невыполнения такого долга наступает предусмотрена ст.117 КЗоТ Украины ответственность. Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности, защита прав работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Учитывая изложенное, поскольку истец в день увольнения работал и ответчик не осуществил с ним пполным расчет не позднее следующего дня после освобождения, средний заработок за все время задержки по день фактического расчета за период с 27.11.2019 по 24.07.2020 включительно составляет 133 161, 44 грн (811, 96 грн. * 164 рабочих дней).
Решая вопрос, связанный с обращением истца в суд с иском с пропуском трехмесячного срока, определенного ч.1 ст.233 КЗоТ, суд отмечает следующее.
Согласно ч.1 ст.233 КЗоТ Украины работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении либо со дня выдачи трудовой книжки.
С справок, выданных ответчиком, следует, что окончательный расчет с истцом по выплате ему заработной платы был проведен 24.07.2020, следовательно трехмесячный срок предъявления в суд исковых требований о стягнения среднего заработка за время задержки истек 25.10.2020. Истец обратился в суд с соответствующим иском 21.12.2020, то есть с пропуском трехмесячного срока.
В случае пропуска по уважительным причинам сроков, установленных ст.233 этого Кодекса, районный, районный в городе, городской или горрайонный суд может восстановить эти сроки (ст.234 КЗоТ).
В постановлении Верховного Суда Украины от 05.07.2017 по делу № 758/9773/15-ц указано, что установленные ст.233 КЗоТ Украины сроки обращения в суд применяются незавежно от заявления сторон. Эти сроки не прерываются и не останавливаются. В соответствии со ст. 234 КЗоТ в случае пропуска по уважительным причинам сроков, установленных ст.233 этого Кодекса, районный, районный в городе, городской или горрайонный суд может восстановить эти сроки. Вместе с тем, если срок обращения в суд, установленный ст.233 КЗоТ, пропущено без уважительных причин, суд отказывает в удовлетворении исковых требований в связи с пропуском указанного срока.
Суд отмечает, что предписания ст.234 КЗоТ Украины не предусматриваютперечень уважительных причин для возобновления срока, поскольку их важность должна определяться в каждом случае в зависимости от конкретных обстоятельств. Очевидно, что как уважительные причины пропуска срока, установленного в ч.1 ст.233 КЗоТ Украины, должны квалифицироваться те, которые объективно препятствовали или создавали трудности для своевременного обращения в суд и подтверждены соответствующими доказательствами.
В контексте изложенного суд учитывает предписания ст.116 КЗоТ Украины, которые обязывают работодателя письменно сообщить працивника о начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, перед их выплатой. Доказательств в подтверждение выполнения такого долга, а именно направления / выдачи и т.д. истцу справки о соответствующих суммах задолженности по заработной плате перед их выплатой, ответчиком в суд в нарушение ст.12 и 81 гпк Украины не предоставлено. Представлено ответчиком и доказательств того, что сразу после выплаты всей суммы задолженности - 24.07.2020 работодатель сообщил истца о факте осуществления с ним окончательного расчетнойку.
При этом суд обращает внимание ответчика, работник является слабой, чем работодатель стороной в трудовых правоотношениях и одновременно учитывает, что в указанных отношениях и работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя.
Учитывая изложенное, принимая во внимание то, что после получения истцом от ответчика на свой запрос справки о дате выплаты всейй суммы задолженности от 30.10.2020, истец, не затягивая сроки, обратился к ответчику с иском суд усматривает наличие оснований для признания уважительными причин пропуска ним трех месяцев.
Впрочем, учитывая размер просроченной задолженности работодателя по выплате истцу при увольнении всех причитающихся сумм, период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника, другие обстоятельства дела, В частности, отсутствие активных действий истца, направленных на побуждение ответчика к выплате сумм задолженности, в то время, как в трудовых правоотношениях работник должен действовать добросовестно, реализуя его права, что, в частности, требует ч.3 ст.13 гк Украины, не допуская действия лица, совершаемые с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах,
суд приходит к выводу, что в данном случае объем ответственности ответчика не соответствует принципу соразмерности с допущеним им правонарушением по несвоевременной выплаты заработной платы в размере 24325, 02 грн, и считает сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 133 161, 44 грн несправедливой, что может сделать невозможным исполнение работодателем определенных обязательств, в частности, по выплате заработной платы другим работникам.
В данном случае суд считает справедливым применить принцип соразмерности и уменьшить размер возмещения истцу среднего заработка за время задержки расчета, стянулши с ответчика в пользу истца средний заработок в размере 30000 грн (без учета сумм налогов и сборов).
Итак, иск подлежит удовлетворению.
Учитывая правила ст.141 гпк Украины, сумма в размере 193 грн (23% от 840, 80 грн (судебный сбор за заявленное требование о взыскании среднего заработка, уплаченный истцом) подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Руководствуясь статьями 141, 264, 265, 430 гпк Украины, -
решил:
Исковое заявление особа_1 к гп «Угольная компания «Краснолиманская» о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении удовлетворить частично.
Обновить особа_1 сроки обращения в суд за разрешением Трудового спора.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1, информация_1, сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, без учета сумм налогов и сборов, в размере 30 000 (тридцать тысяч) рублей (без учета сумм налогов и сборов).
В остальной части иска отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Угольная компания« Краснолиманская »в пользу особа_1, информация_1, судебные расходы в виде уплаченной государственной пошлины в сумме 193 (сто девяносто три) грн.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
Решение суда может быть обжаловано в Донецкий апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения в рядомку, определенном п.15.5 раздела хиии Переходных положений гпк Украины, до или через соответствующий суд.
Истец - особа_1, место прописки - адрес_1, рнокпп номер_1.
Ответчик - Государственное предприятие «Угольная компания« Краснолиманская », местонахождение - Донецкая область, г.Родинское, ул.Победы, 9, егрпоу 31599557.
судья

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


Єдиний унікальний номер 235/8333/20
Провадження №2/235/386/21




рішення
іменем україни
21 січня 2021 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді [Б.] к.п. за участю секретаря судового засідання Григор`євої с.в., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовн ого провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
особа_1 (далі – позивач) в особі представника – адвоката [М.] н.в. звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за вирішенням Трудового спору, визнавши причини пропуску поважними, та стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі – позивач) на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.11.2019 по 24.07.2020 в сумі 133 161, 44 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що наказом від 26.11.2019 № 3258/к він був звільнений з шахти за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням; в день звільнення позивач працював, але відповідач в порушення ст.116 КЗпП не провів з ним остаточний розрахунок, не виплатив заробітну плату у сумі 24325, 02 грн (сума вказана після утримання обов`язкових платежів).
Вказує, що оскільки відповідач не виплатив позивачу належні суми, то повинен нести відповідальність за ст.117 КЗпП України.
Відповідно до довідки відповідача від 30.10.2020 остаточний розрахунок було проведено 24.07.2020, проте до моменту отримання довідки на адвокатський запит, який було направлено на адресу відповідача 22.10.2020, позивач не знав про те, що відповідач виплатив позивачу всі належні йому суми.
Посилаючись на приписи статей 233, 234, 228, 223 КЗпП, позивач вважає, що тримісячний строк пропущено ним з поважних причин, враховуючи те, що після звільнення відповідач виплачував заробітну плату частинами, та про проведення з ним остаточного розрахунку він дізнався лише після отримання довідки про заборгованість від 30.10.2020.
Позивач до суду не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.15).
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, надіславши до суду відзив на позов та заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. За змістом відзиву на позов відповідач просить відмовити в позові та зазначає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки ним було пропущено тримісячний строк звернення до суду, передбачений чинним законодавством. Вказує, що в день звільнення позивач отримав на руки трудову книжку, після чого повинен був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою для повного розрахунку, але не звернувся та остаточний розрахунок, який належним чином був нарахований на день його звільнення, не отримав. Не звертався він до бухгалтерії підприємства або до керівництва підприємства з вимогою про розрахунок і в подальшому. Визнає, що останній день праці позивача – день звільнення – 26.11.2019. Зауважує, що грошові кошти було депоновано та остаточно виплачено позивачу 24.07.2020; періоди виплат з 31.03.2020 по 24.07.2020. Враховуючи, що відповідачем повний розрахунок з позивачем після його звільнення було остаточно проведено 24.07.2020, то за період з 27.11.2019 по 24.07.2020 позивач мав право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Отже, право позивача на звернення до суду за стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло наступного дня з 25.07.2020, перебіг даного строку закінчився 25.10.2020 (25.07.2020 року + 3 місяці). Позивач звернувся до суду 21.12.2020, з пропущенням встановленого тримісячного строку для звернення з позовною заявою до суду, через 5 (п`ять) місяців. Будь-яких поважних причин його пропуску позивач не навів. Наголошує, що всі виплати, які проводилися позивачу з 31.03.2020 по 24.07.2020 проходили через Сбербанк, про що позивач не міг не знати. Заява позивача про поновлення пропущеного стоку на звернення до суду не обґрунтована та безпідставна, а позовні вимоги не підлягають задоволенню (а.с.22-25, 32).
В силу приписів ст.223 цпк України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю її учасників.
Відповідно до ч.2 ст.247 цпк України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою суду від 24.12.2020 провадження у справі відкрито та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.18).
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивач з 04.03.2019 по 26.11.2019 перебував у трудових відносинах з відповідачем; наказом відповідача №3258/к від 26.11.2019 позивач був звільнений на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.6-7).
Останній день праці позивача – 26.11.2019, що підтверджується довідкою з відділу контрольного табелю №1854 від 26.11.2019 та вбачається з копії наказу про звільнення від 26.11.2019 (а.с.26, 27).
Відповідно до довідки відповідача від 30.10.2020 №1751 заборгованість із заробітної плати відповідача перед позивачем при звільненні дорівнює 24 325, 02 грн (сума вказана після утримання обов`язкових податків та платежів); дата виплати повної суми заборгованості - 24.07.2020 (а.с.8).
З довідки від 18.01.2021 №50 за підписом головного бухгалтера відповідача вбачається, що заборгованості з виплати заробітної плати позивачу станом на 18.01.2021 відсутня, сума боргу в розмірі 24325, 02 грн виплачена позивачу на протязі з 31.03.2020 по 24.07.2020 включно (а.с.28).
Відповідно до довідки від 30.10.2020 №1752, виданої відповідачем, середньоденний заробіток позивача на дату звільнення складає 811, 96 грн, враховуючи розмір нарахованої заробітної плати за вересень-жовтень 2019 року та відпрацьовані в цих місяцях дні (а.с.9).
22.10.2020 засобами поштового зв`язку представником позивача – адвокатом [М.] н.в. на адресу відповідача направлений адвокатський запит щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем, середнього заробітку позивача та даних контрольного табелю про останній робочий день позивача (а.с.10-11).
Суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.
За приписами ст.47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП).
Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Враховуючи наведене, оскільки позивач в день звільнення працював та відповідач не здійснив з ним повний розрахунок не пізніше наступного дня після звільнення, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 27.11.2019 по 24.07.2020 включно складає 133 161, 44 грн (811, 96 грн. * 164 робочих днів).
Вирішуючи питання, пов`язане із зверненням позивача до суду з даним позовом з пропущенням тримісячного строку, визначеного ч.1 ст.233 КЗпП, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З довідок, виданих відповідачем, вбачається, що остаточний розрахунок з позивачем із виплати йому заробітної плати був проведений 24.07.2020, отже тримісячний строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки сплинув 25.10.2020. Позивач звернувся до суду з відповідним позовом 21.12.2020, тобто з пропуском тримісячного строку.
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст.234 КЗпП).
У постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 758/9773/15-ц вказано, що установлені ст.233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до ст. 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений ст.233 КЗпП, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.
Суд зазначає, що приписи ст.234 КЗпП України не передбачають переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначатися в кожному випадку залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в ч.1 ст.233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
В контексті наведеного суд зважає на приписи ст.116 кзп України, які зобов`язують роботодавця письмово повідомити працівника про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, перед їх виплатою. Доказів на підтвердження виконання такого обов`язку, а саме надіслання/видачі тощо позивачу довідки про відповідні суми заборгованості заробітної плати перед їх виплатою, відповідачем до суду в порушення ст.12 та 81 цпк України не надано. Не надано відповідачем й доказів того, що одразу після виплати всієї суми заборгованості – 24.07.2020 роботодавець повідомив позивача про факт здійснення з ним остаточного розрахунку.
При цьому суд звертає увагу відповідача, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах та одночасно враховує, що у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
З огляду на викладене, беручи до уваги те, що після отримання позивачем від відповідача на свій запит довідки про дату виплати всієї суми заборгованості від 30.10.2020, позивач, не затягуючи строки, звернувся до відповідача із даним позовом, суд вбачає наявність підстав для визнання поважними причин пропуску ним тримісячного строку.
Втім, враховуючи розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних сум, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, зокрема, відсутність активних дій позивача, направлених на спонукання відповідача до виплати сум заборгованості, в той час, як у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає ч.3 ст.13 цк України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах,
суд доходить висновку, що в даному випадку обсяг відповідальності відповідача не відповідає принципу співмірності із допущеним ним правопорушенням щодо несвоєчасної виплати заробітної плати в розмірі 24325, 02 грн, та вважає суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 133 161, 44 грн несправедливою, що може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам.
В даному випадку суд вважає справедливим застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток в розмірі 30000 грн (без урахування сум податків і зборів).
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи правила ст.141 цпк України, сума в розмірі 193 грн (23% від 840, 80 грн (судовий збір за заявлену вимогу про стягнення середнього заробітку, сплачений позивачем) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 141, 264, 265, 430 цпк України, -
вирішив:
Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Поновити особа_1 строки звернення до суду за вирішенням Трудового спору.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 , інформація_1 , суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування сум податків і зборів, в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) грн (без урахування сум податків і зборів).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь особа_1 , інформація_1 , судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 193 (сто дев`яносто три) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу хііі Перехідних положень цпк України, до або через відповідний суд.
Позивач – особа_1 , зареєстроване місце проживання – адреса_1 , рнокпп номер_1 .
Відповідач - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», місцезнаходження – Донецька область, м.Родинське, вул.Перемоги, 9, єдрпоу 31599557.
Суддя