ДП" ВО ПМЗ ІМ О.М.МАКАРОВА": невыплата зарплаты
Производство № 2/204/406/20
решение
именем украины
28 января 2020 г.. Днепр
Красногвардейский районный суд. Области в составе:
председательствующего - судьи Черкез Д.Л.,
с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению особа_1 в Государственное предприятие «Производственное объединение Южный машиностроенияный завод им. А.Н. [М.] »о взыскании денежных средств невыплаченных при увольнении и возмещении морального вреда, -
В С Т А Н О В И Л:
3 декабря 2019 особа_1 обратилась в суд с данной исковым заявлением, которое уточнила 9 декабря 2019, и в дальнейшем 28 января 20120 года, в которой просила взыскать с Государственного предприятия «Производственное объединение Южный машиностроительный завод им. А.Н. [М.] »в пользу задолженность по заработной плате в размере 37 000, 00 грн., Разницу между срединем заработком со дня увольнения по 29.11.2019 года и заработной платой, полученной истцом в новом месте работы за период с 11.09.2019 года по 29.11.2019 года в размере 10 936, 00 грн., а также моральный вред в размере 10 000 00 грн. В обоснование своих исковых требований указала на то, что 15 апреля 2004 года по 2 сентября 2019 она работала в должности лаборанта по спецпаливу в Государственном предприятии «Производственное объединение Южный машиностроительный завод им. А.Н. [М.] ». Во время ее нахония в трудовых отношениях с ответчиком истцу была начислена, но не выплачена заработная плата в размере 37 000, 00 грн. Такие действия ответчика являются незаконными. 2 сентября 2019 она была уволена по собственному желанию на основании ст. 38 КЗоТ Украины согласно приказа № 1000-вк от 02.09.2019 года. Но, в день освобождения истца ответчик не осуществил выплату причитающихся средств, что является грубым нарушением ч. 1 ст. 116 КЗоТ Украины. 11 сентября 2019 истец был трудоустроен в ООО «Химическая фабрика «Основа» на должность лаборанта химического анализа, где она работает до настоящего времени. Ссылаясь на ст. 117 КЗоТ Украины, считает также, что с ответчика подлежит взысканию разница между средним заработком и заработной платой, полученной истцом в новом месте работы. Так, согласно расчетным листам, выданным ответчиком, средняя заработная плата истца составляла 7645 грн., В связи с чем по расчетам истца средний заработок за время задержки составляет 22 936, 00 грн. Средняя заробитная плата в новом месте работы истца ниже, чем та, которую истец получала у ответчика, а потому компенсация уменьшается на сумму заработной платы, полученной по новому место работы, и составляет 10 936, 00 грн. (22 936, 00 грн. - 12 000, 00 грн. = 10 936, 00 грн.). Также, отметила, что ответчик своими неправомерными действиями вызвал истцу моральный вред и нравственные страдания путем нарушения права истца на своевременное получение заработной платы за труд и неосуществление расчета о с ВИЧьненни. Истец была вынуждена прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни, искать новую работу и новый источник доходов для обеспечения своей семьи. Она одна воспитывает малолетнего сына, информация_1, поскольку решением Красногвардейского районного суда. Днепропетровская от 5 сентября 2019 брак между ней и ее мужем был расторгнут. Факт невыплаты ответчиком заработной платы истцу держит истца в постоянном нервном и психологическом напряжении, поскольку ей необходимо обеспеечуваты себя и ребенка. Вышеупомянутые события привели к постоянным стрессам и душевных страданий. На основании изложенного истец обратился в суд с данным иском.
28 января 2020 от ответчика в суд поступил отзыв на исковое заявление, в котором указано, что ответчик исковые требования особа_1 не признает и просит суд отказать истцу в удовлетворении исковых требований ввиду следующее. Согласно Справки № 321 от 24.01.2020 года особа_1 24 января 2020 была выплачена заработная плата иокончательный расчет в сумме 26 669, 00 грн. Просит не взимать средний заработок за время задержки и моральный ущерб. Причиной несвоевременной выплаты является факт наличия обстоятельств, существенно затрудняют своевременную выплату денежных средств, а именно тот факт, что ответчик находился и находится и сейчас в тяжелом экономическом положении, что вызвано финансовым кризисом в стране, расторжением контрактов с Российской Федерацией, которые составляли удельный вес в общем количестве, что стало следствием, среди прочего, задержки выплаты заработной платы с мая 2019 года. В связи с этим ответчик не имел возможности своевременно оплатить истцу сумму окончательного расчета.
В судебное заседание истец не явился, предоставил суду заявление от 28.01.2020 года согласно которой просил рассматривать дело без его участия. Также, истец особа_1 отметила, что исковые требования о взыскании задолженности по заработной плате в размере 37 000, 00 грн. она просит оставить без рассмотрения, а исковые требования о взыскании среднего заработка сдня увольнения за все время задержки по день фактического расчета и о взыскании морального вреда она поддерживает в полном объеме. Просила не учитывать ранее заявленные исковые требования о взыскании разницы между ее заработками по старому и новому месту работы, как заявленные ошибочно, и на основании ч. 1 ст. 117 КЗоТ просила взыскать средний заработок за все время задержки расчета по день фактического полного расчета.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, предоставил суду заявление, в которой просил рассматривать дело без его участия. Исковые требования не признает и просит суд отказать истцу в удовлетворении иска в полном объеме, отметив, что задолженность по заработной плате и окончательный расчет ответчиком истцу полностью оплачены. Просит не взимать средний заработок за время задержки расчета и учесть тот факт, что с 13 сентября 2019 истец трудоустроен и получает заработную плату по новому месту работы. Также просит не взимать моральный вред в связи связкую с отсутствием подтверждающих документов.
Согласно ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, с учетом заявлений сторон, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовав материалы дела и оценив имеющиеся доказательства в их совокупности, суд установлены следующие фактические обстоятельства дела соответствии со ст.
Судом установлено, что особа_1 с 15 апреля 2004 работала в Государственном предприятии «Производственное объединение Южный машиностроенияный завод им. А.Н. [М.] »лаборантом по специальному топливу и 1 июля 2019 она была переведена в цех № 43 СВ № 100 завода № 206 лаборантом из специального топлива пятого разряда, что подтверждается копией трудовой книжки серии номер_1 (а.с. 10-12).
2 сентября 2019 истец была освобождена из вышеуказанной должности по собственному желанию на основании ст. 38 КЗоТ Украины согласно приказа № 1000-вк от 02.09.2019 года.
Обратившись в суд с данным иском истец ссылалась на то, что во время уволеннон ответчик провел с ней окончательный расчет и не выплатил ей начисленную заработную плату.
Согласно ч. 1 ст. 233 Кодекса законов о труде Украины, работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам о увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении илисо дня выдачи трудовой книжки. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ч. 1 ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет правв на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда» установлено, что заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия такихорганов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Аналогичные положения содержатся и в ч. 1 ст. 115 Кодекса законов о труде Украины.
Вместе с тем, начиная с мая 2019 ответчик не выплачивал истцу начисленную ей заработную плату.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уповноважений им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Частью 1 статьи 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления освоненим работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Однако, в день увольнения ответчик не произвел с истцом окончательный расчет и не выплатил ей начисленную заработную плату.
Ответчик погашал задолженность по заработной плате частями и полностью задолженность по заработной плате и окончательный расчет ответчиком истцу особа_1 було выплачено только 24 января 2020, что подтверждается справкой № 321 от 24 января 2020 года, выданной ГП «Производственное объединение Южный машиностроительный завод им. А.Н. [М.] »(а 49).
Итак, судом установлено, что на момент рассмотрения дела, то есть по состоянию на 28 января 2020 года, ответчик полностью погасил задолженность по заработной плате перед истцом особа_1, в связи с чем исковые требования истца в части взыскания с ответчика задолженности по заработной плате удовлетворению НЕподлежат.
Вместе с этим, истец особа_1 просила взыскать с Государственного предприятия «Производственное объединение« Южный машиностроительный завод им. А.Н. [М.] »средний заработок за все время задержки расчета по день фактического расчета на основании ч. 1 ст. 117 КЗоТ.
Согласно статье 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, Учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора.
Соответственнопункта 8 «Порядка исчисления средней заработной платы», утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов.
Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число оттанных рабочих дней (часов).
Среднедневная заработная плата истца, в соответствии с заработной платы за последние два отработанных месяца согласно предоставленной справки № 295 от 20 января 2020 (а 45), составляет: июль 2019 - 8 169, 61 грн., Август 2019 - 13 395, 45 грн., что вместе составляет (8 169, 61 грн. + 13 395, 45 грн. = 21 565, 06 грн.) разделенной на количество рабочих дней за эти два месяца (15 + 24 = 39 дней) = 552 , 95 грн.
Судом установлено, что согласно приказу и.о. генерального директора ГП «Производственное объединение Южный машиностроительный завод им. А.Н. [М] »№ 299 от 24.04.2019 года« О режиме работы на III квартал 2019 »на предприятии было установлено трехдневный режим работы по понедельникам (кроме 26.08.2019 года), вторникам, средам и в четверг 29.08.2019 года (А.С . 52).
Кроме того, согласно приказу генерального директора ГП «Производственное объединение Южный машиностроительный завод им. А.Н. [М] »№ 491 от 16.07.2019 года« О режиме работы на 4 квартал 2019 »на подприемстви было установлено однодневный режим работы по понедельникам (кроме 14.10.2019 года) и вторник 15.10.2019 года (л.д. 53).
Также, согласно приказу генерального директора ГП «Производственное объединение Южный машиностроительный завод им. А.Н. [М] »№ 710 от 29.10.2019 года« О режиме работы на 1 квартал 2020 года »на предприятии было установлено однодневный режим работы по понедельникам (кроме 06.01.2020 года) также было установлено рабочий день во вторник - 14.01.2020 года (а. с. 50).
Суд отмечает, чтосредний заработок рассчитывается за период, начиная со дня, следующего за днем увольнения, то есть с 03.09.2019 года и по день полного проведения расчета ответчика с истцом по заработной плате, то есть по 24 января 2020 года.
Количество рабочих дней согласно установленному в 3 квартале 2019 трехдневного режима работы на предприятии, установленного в 4 квартале 2019 однодневного режима работы на предприятии и установленного в 1 квартале 2020 однодневного режима работы на предприятияхи за период с 03.09.2019 года по 24.01.2020 года составляет 28 дней (а именно: 03.09.2019, 04.09.2019, 09.09.2019, 10.09.2019, 11.09.2019, 16.09.2019, 17.09.2019, 18.09. 2019, 23.09.2019, 24.09.2019, 25.09.2019, 30.09.2019, 07.10.2019, 15.10.2019, 21.10.2019, 28.10.2019, 04.11.2019, 11.11.2019, 18.11.2019, 25.11.2019, 02.12.2019, 09.12.2019, 16.12.2019, 23.12.2019, 30.12.2019, 13.01.2020, 14.01.2020, 20.01.2020).
Таким образом, размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, а саме за период с 03.09.2019 года по 24.01.2020 года составляет: 28 дней х 552, 95 грн. = 15 482, 60 грн.
Ссылка стороны ответчика на то, что с ответчика в пользу истца следует взимать средний заработок за время задержки расчета, поскольку 13 сентября 2019 истец трудоустроен и получает заработную плату по новому месту работы, являются безосновательными и такими, которые не основываются на требованиях действующего законодательства Украины, и судом они не учитываются и отклоняются. факт трудоустройния истца с 13 сентября 2019 на новое место работы никоим образом не влияет на право истца на получение среднего заработка за время задержания расчета при увольнении, который должен быть рассчитан по день фактического расчета с бывшим работником, и на обязанность ответчика осуществить выплату среднего заработка за время задержки расчета.
При таких обстоятельствах, суд приходит к выводу, что из Государственного предприятия «Производственное объединение Южный машиностроительный завод им. А.Н. [М.] »в пользу особа_1 следует взыскать сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 15 482, 60 грн., в связи с чем исковые требования в этой части подлежат удовлетворению.
Решая исковые требования о взыскании с ответчика в пользу истца моральный вред в размере 10 000, 00 грн. суд исходит из следующего.
В соответствии со ст. 23 ГК Украины, лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается в частности в душевних страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств , которые имеютсущественное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости.
Частью 2 статьи 23 ГК Украины предусмотрено, что моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связис уничтожением или повреждением его имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица.
Кроме того, в части 1 статьи 237-1 КЗоТ Украины определено, что возмещение собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Статья 23 ГК Украини статья 237-1 КЗоТ Украины предусматривают возможность возмещения морального вреда причиненного работнику собственником или уполномоченным им органом вследствие нарушения его законных прав, которые привели к моральным страданиям.
Судом установлено, что Государственным предприятия «Производственное объединение Южный машиностроительный завод им. А.Н. [М.] »было нарушено право истца лицо_1 на своевременное получение заработной платы за выполненную им работу. При этом суд учитывает, что задолженность по заработной плати у ответчика перед истцом возникла еще с мая 2019 и полностью ответчик погасил задолженность по заработной плате перед истцом только 24 января 2020, то есть около восьми месяцев ответчик не выплачивал истцу задолженность по заработной плате в полном объеме.
Следовательно, суд считает, что истец особа_1 как работник имеет право на возмещение причиненного ей морального вреда, которая выразилась в нарушении его права на своевременное получение заработной платы за выполненную им работу, призоветло к моральным страданиям.
Кроме того, в результате неправомерных действий ответчика истец вынужден был прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни и жизни ее несовершеннолетнего сына особа_2, информация_1, а именно в связи с длительной невыплатой заработной платы искать дополнительный источник доходов для обеспечения семьи.
Исходя из вышеупомянутых предписаний законодательства суд отмечает, что истец как работник имеет право на возмещение морального вреда, причиненного ей неправомерными действиями соотача, и именно ответчик является лицом, в результате действия которого был нанесен моральный ущерб истцу.
При определении размера возмещения причиненного истцам морального вреда суд исходит из следующего.
Размер морального вреда определяется с учетом сути исковых требований, характера действий лица, причинитель вреда, физических и моральных страданий потерпевшего, а также других негативных последствий.
Как указано в пункте 3 Постановления Пленум Верховного Суда Украины № 4 от 31.03.1995 года «О судебной практике поделам о возмещении морального (неимущественного) вреда »под моральным вредом следует понимать потери неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
В соответствии с пунктом 9 указанного Постановления размер возмещения морального (неимущественного) вреда суд определяет в зависимости от характера и объема страданий (физических, душевных, психических и т.д.), которые понес истец, характера [Н.] потерь (их продолжительности, возможности восстановления и т.п.) и с учетом других обстоятельств. В частности, учитываются состояние здоровья потерпевшего, тяжесть вынужденных изменений в его жизненных и производственных отношениях, степень снижения престижа, деловой репутации, время и усилия, необходимые для восстановления предыдущего состояния. При этом суд должен исходить из принципов разумности, взвешенности и справедливости.
Определяя размер причиненного истцу морального вреда, суд учитывает, что в результате нарушения права истца на своевременное получение заработной платы за выполненную им работу, что привело к моральным страданиям, нарушился нормальный ритм жизни истца, она была вынуждена прилагать дополнительные усилия для организации своей жизни и жизни ее несовершеннолетнего сына, в связи с отсутствием денежных средств на существование искать дополнительное источник доходов.
При таких обстоятельствах, суд пришел к выводу о том, что неправомерными действиями ответчика истцу также был нанесен моральный вред, который заключается в душевных страданияхях через неправомерное поведение ответчика и считает доказанным факт душевных страданий истца, реальность которых не вызывает сомнения, а потому истец имеет право на возмещение причиненного морального вреда.
Определяя размер причиненного истцу морального вреда суд учитывает, что задолженность по заработной плате возникла еще с мая 2019 и была погашена ответчиком только 24 января 2020.
Вместе с тем, исходя из принципов разумности, справедливости и объективности суд считает, что размер наноситной истцу морального вреда предъявлен к взысканию завышен, а потому исковые требования в этой части подлежат удовлетворению с взысканием с ответчика в пользу истца 1 000, 00 грн. в счет возмещения морального вреда.
Следовательно, при таких обстоятельствах, требования истца о возмещении морального вреда суд признает доказанным и подлежащими удовлетворению.
Учитывая, что исковые требования удовлетворены частично, а истца при подаче иска был освобожден от уплаты судебного сбора по исковым требованиям о взыскании денежных средств невыплаченных при увольнении и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении на основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «О судебном сборе», то в соответствии со ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу государства следует взыскать судебный сбор в размере 768, 40 грн. Кроме того, с истца в пользу истца следует взыскать судебный сбор в размере 768, 40 грн., Что был уплачен истцом исковыми требованиями о взыскании моральной вреда.
На основании изложенного, руководствуясь ст. 23 ГК Украины, ст 47, 115, 116, 233, 237-1 КЗоТ Украины, ст. ст. 1, 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 430 ГПК Украины, суд -
Р Е Ш И Л:
Исковое заявление особа_1 в Государственное предприятие «Производственное объединение Южный машиностроительный завод им. А.Н. [М.] »о взыскании денежных средств невыплаченных при увольнении и возмещении морального вреда- удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Производственное объединение Южный машиностроительный завод им. А.Н. [М] »(местонахождение: г.. Днепр, ул. Криворожская, 1, ОКПО 14308368) в пользу особа_1, информация_2 (место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_2) средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 15 482, 60 грн. (Пятнадцать тысяч четыреста восемьдесят две гривны, 60 копеек) и в счет возмещения морального вреда 1 000, 00 грн. (едтысяча гривен, 00 копеек).
Взыскать с Государственного предприятия «Производственное объединение Южный машиностроительный завод им. А.Н. [М] »(местонахождение: г.. Днепр, ул. Криворожская, 1, ОКПО 14308368) в пользу особа_1, информация_2 (место жительства: адреса_1 рнокпп - номер_2) судебный сбор в размере 768, 40 грн. (Семьсот шестьдесят восемь гривен 40 копеек).
В другой части исковых требований - отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Производственное объединение Южный машиностроительныйзавод им. А.Н. [М] »(местонахождение: г.. Днепр, ул. Криворожская, 1, ОКПО 14308368) судебный сбор в размере 768, 40 грн. (Семьсот шестьдесят восемь гривен 40 копеек) в пользу государства.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытиия апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано непосредственно в Днепровский апелляционного суда путем подачи апелляционной жалобы в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Лица, принимавшие участие в деле, но не присутствовавшим в судебном заседании во время провозглашения судебного решения, могут подать апелляционную жалобу в течение тридцати дней со дня получения копии этого решения.Судья Д.Л. черкез
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 204/8455/19
Провадження № 2/204/406/20
рішення
іменем україни
28 січня 2020 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання [С.] Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
03 грудня 2019 року особа_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, яку уточнила 09 грудня 2019 року, та у подальшому 28 січня 20120 року, в якій просила стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 37 000, 00 грн., різницю між середнім заробітком з дня звільнення по 29.11.2019 року та заробітною платою, отриманою позивачем у новому місці роботи за період з 11.09.2019 року по 29.11.2019 року, у розмірі 10 936, 00 грн., а також моральну шкоду у розмірі 10 000, 00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала на те, що 15 квітня 2004 року по 02 вересня 2019 року вона працювала на посаді лаборанта по спецпаливу у Державному підприємстві «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]». Під час її знаходження у трудових відносинах з відповідачем позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 37 000, 00 грн. Такі дії відповідача є незаконними. 02 вересня 2019 року вона була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 1000-вк від 02.09.2019 року. Але, в день звільнення позивача відповідач не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України. 11 вересня 2019 року позивач була працевлаштована в ТОВ «Хімічна фабрика «Основа» на посаду лаборанта хімічного аналізу, де вона працює до теперішнього часу. Посилаючись на ст. 117 КЗпП України, вважає також, що з відповідача підлягає стягненню різниця між середнім заробітком та заробітною платою, отриманою позивачем у новому місці роботи. Так, згідно з розрахунковими листами, виданими відповідачем, середня заробітна плата позивача складала 7 645 грн., у зв`язку з чим за розрахунками позивача середній заробіток за час затримки складає 22 936, 00 грн. Середня заробітна плата у новому місці роботи позивача є нижчою, ніж та, яку позивач отримувала у відповідача, а тому компенсація зменшується на суму заробітної плати, отриманої за новим місце роботи, та складає 10 936, 00 грн. (22 936, 00 грн. – 12 000, 00 грн. = 10 936, 00 грн.). Також, зазначила, що відповідач своїми неправомірними діями спричинив позивачу моральну шкоду та моральні страждання шляхом порушення права позивача на своєчасне отримання заробітної плати за працю та нездійснення розрахунку про звільненні. Позивач була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, шукати нову роботу та нове джерело доходів для забезпечення своєї родини. Вона одна виховує малолітнього сина, інформація_1 , оскільки рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2019 року шлюб між нею та її чоловіком було розірвано. Факт невиплати відповідачем заробітної плати позивачу тримає позивача в постійній нервовій та психологічній напрузі, оскільки їй необхідно забезпечувати себе і дитину. Вищезазначені події призвели до постійних стресів та душевних страждань. На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
28 січня 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач позовні вимоги особа_1 не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Відповідно до Довідки № 321 від 24.01.2020 року особа_1 24 січня 2020 року було виплачено заробітну плату та остаточний розрахунок у сумі 26 669, 00 грн. Просить не стягувати середній заробіток за час затримки та моральну шкоду. Причиною несвоєчасної виплати є факт наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасну виплату грошових коштів, а саме той факт, що відповідач перебував та перебуває і зараз в тяжкому економічному стані, що спричинено фінансовою кризою в країні, розірванням контрактів з Російською Федерацією, які складали питому вагу в загальній кількості, що стало наслідком, серед іншого, затримки виплати заробітної плати з травня 2019 року. У зв`язку з цим відповідач не мав можливості своєчасно сплатити позивачу суму остаточного розрахунку.
У судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву від 28.01.2020 року згідно якої просив розглядати справу без його участі. Також, позивач особа_1 зазначила, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 37 000, 00 грн. вона просить залишити без розгляду, а позовні вимоги про стягнення середнього заробітку з дня звільнення за весь час затримки по день фактичного розрахунку та про стягнення моральної шкоди вона підтримує в повному обсязі. Просила не враховувати раніше заявлені позовні вимоги про стягнення різниці між її заробітками за старим та новим місцем роботи, як заявлені помилково, та на підставі ч. 1 ст. 117 КЗпПУ просила стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного повного розрахунку.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі. Позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що заборгованість по заробітній платі та остаточний розрахунок відповідачем позивачу повністю сплачені. Просить не стягувати середній заробіток за час затримки розрахунку та врахувати той факт, що з 13 вересня 2019 року позивач працевлаштована та отримує заробітну плату за новим місцем роботи. Також просить не стягувати моральну шкоду у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяв сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх [censored] судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що особа_1 з 15 квітня 2004 року працювала у Державному підприємстві «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» лаборантом по спеціальному паливу та 01 липня 2019 року вона була переведена в цех № 43 СВ № 100 заводу № 206 лаборантом зі спеціального палива п`ятого розряду, що підтверджується копією трудової книжки серії номер_1 (а.с. 10-12).
02 вересня 2019 року позивач була звільнена з вищевказаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України згідно наказу № 1000-вк від 02.09.2019 року.
Звернувшись до суду з даним позовом позивач посилалась на те, що під час звільнення відповідач не провів з нею остаточний розрахунок та не виплатив їй нараховану заробітну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Нормами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України.
Разом з тим, починаючи з травня 2019 року відповідач не виплачував позивачу нараховану їй заробітну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Однак, у день звільнення відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок та не виплатив їй нараховану заробітну плату.
Відповідач погашав заборгованість по заробітній платі частинами та повністю заборгованість по заробітній платі та остаточний розрахунок відповідачем позивачу особа_1 було виплачено лише 24 січня 2020 року, що підтверджується довідкою № 321 від 24 січня 2020 року, виданою ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» (а.с. 49).
Отже, судом встановлено, що станом на момент розгляду справи, тобто станом на 28 січня 2020 року, відповідач повністю погасив заборгованість по заробітній платі перед позивачем особа_1 , у зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі задоволенню не підлягають.
Разом з цим, позивач особа_1 просила стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку на підставі ч. 1 ст. 117 КЗпПУ.
Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці згідно наданої довідки № 295 від 20 січня 2020 року (а.с. 45), становить: липень 2019 року – 8 169, 61 грн., серпень 2019 року – 13 395, 45 грн., що разом складає (8 169, 61 грн. + 13 395, 45 грн. = 21 565, 06 грн.) поділеної на кількість робочих днів за ці два місяці (15 + 24 = 39 днів) = 552, 95 грн.
Судом встановлено, що згідно наказу в.о. генерального директора ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» № 299 від 24.04.2019 року «Про режим роботи на ІІІ квартал 2019 року» на підприємстві було встановлено триденний режим роботи по понеділках (крім 26.08.2019 року), вівторках, середах та у четвер 29.08.2019 року (а.с. 52).
Крім того, згідно наказу генерального директора ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» № 491 від 16.07.2019 року «Про режим роботи на 4 квартал 2019 року» на підприємстві було встановлено одноденний режим роботи по понеділках (крім 14.10.2019 року) та вівторок 15.10.2019 року (а.с. 53).
Також, згідно наказу генерального директора ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» № 710 від 29.10.2019 року «Про режим роботи на 1 квартал 2020 року» на підприємстві було встановлено одноденний режим роботи по понеділках (крім 06.01.2020 року) також було встановлено робочий день у вівторок - 14.01.2020 року (а.с. 50).
Суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 03.09.2019 року і по день повного проведення розрахунку відповідача з позивачем по заробітній платі, тобто по 24 січня 2020 року.
Кількість робочих днів згідно встановленого у 3 кварталі 2019 року триденного режиму роботи на підприємстві, встановленого у 4 кварталі 2019 року одноденного режиму роботи на підприємстві та встановленого у 1 кварталі 2020 року одноденного режиму роботи на підприємстві за період з 03.09.2019 року по 24.01.2020 року складає 28 днів (а саме: 03.09.2019, 04.09.2019, 09.09.2019, 10.09.2019, 11.09.2019, 16.09.2019, 17.09.2019, 18.09.2019, 23.09.2019, 24.09.2019, 25.09.2019, 30.09.2019, 07.10.2019, 15.10.2019, 21.10.2019, 28.10.2019, 04.11.2019, 11.11.2019, 18.11.2019, 25.11.2019, 02.12.2019, 09.12.2019, 16.12.2019, 23.12.2019, 30.12.2019, 13.01.2020, 14.01.2020, 20.01.2020).
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 03.09.2019 року по 24.01.2020 року, складає: 28 днів х 552, 95 грн. = 15 482, 60 грн.
Посилання сторони відповідача на те, що з відповідача на користь позивача не слід стягувати середній заробіток за час затримки розрахунку, оскільки з 13 вересня 2019 року позивач працевлаштована та отримує заробітну плату за новим місцем роботи, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, та судом вони до уваги не беруться та відхиляються. Факт працевлаштування позивача з 13 вересня 2019 року на нове місце роботи жодним чином не впливає на право позивача на отримання середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні, який повинен бути розрахований по день фактичного розрахунку з колишнім працівником, та на обов`язок відповідача здійснити виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» на користь особа_1 слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15 482, 60 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, у частині 1 статті 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 23 ЦК України та стаття 237-1 КЗпП України передбачають можливість відшкодування моральної шкоди завданої працівнику власником або уповноваженим ним органом внаслідок порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань.
Судом встановлено, що Державним підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» було порушено право позивача особа_1 на своєчасне отримання заробітної плати за виконану нею роботу. При цьому, суд враховує, що заборгованість по заробітній платі у відповідача перед позивачем виникла ще з травня 2019 року та повністю відповідач погасив заборгованість по заробітній платі перед позивачем лише 24 січня 2020 року, тобто близько восьми місяців відповідач не виплачував позивачу заборгованість по заробітній платі в повному обсязі.
Отже, суд вважає, що позивач особа_1 як працівник має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди, яка виразилася у порушенні її права на своєчасне отримання заробітної плати за виконану нею роботу, що призвело до моральних страждань.
Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача позивач вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя її неповнолітнього сина особа_2 , інформація_1 , а саме у зв`язку з тривалою невиплатою заробітної плати шукати додаткове джерело доходів для забезпечення родини.
Виходячи з вищезазначених приписів законодавства суд зазначає, що позивач як працівник має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй неправомірними діями відповідача, та саме відповідач є особою, внаслідок дії якого було завдано моральну шкоду позивачу.
При визначенні розміру відшкодування заподіяної позивачам моральної шкоди суд виходить з наступного.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Як зазначено у пункті 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що внаслідок порушення права позивача на своєчасне отримання заробітної плати за виконану нею роботу, що призвело до моральних страждань, порушився нормальний ритм життя позивача, вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя її неповнолітнього сина, у зв`язку з відсутністю грошових коштів на існування шукати додаткове джерело доходів.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про те, що неправомірними діями відповідача позивачу також була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через неправомірну поведінку відповідача та вважає доведеним факт душевних страждань позивача, реальність яких не викликає сумніву, а тому позивач має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд враховує те, що заборгованість по заробітній платі виникла ще з травня 2019 року та була погашена відповідачем лише 24 січня 2020 року.
Разом з цим, виходячи з засад розумності, справедливості та об`єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення є завищеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 1 000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Отже, за таких обставин, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд визнає доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, а позивача при подачі позову було звільнено від сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 768, 40 грн. Крім того, з позивача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 768, 40 грн., що був сплачений позивачем за позовними вимогами про стягнення моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст. 23 ЦК України, ст.ст. 47, 115, 116, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 430 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, єдрпоу 14308368) на користь особа_1 , інформація_2 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 15 482, 60 грн. (п`ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні, 60 копійок) та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000, 00 грн. (одна тисяча гривень, 00 копійок).
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, єдрпоу 14308368) на користь особа_1 , інформація_2 (місце проживання: адреса_1 , рнокпп - номер_2 ) судовий збір у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень, 40 копійок).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М]» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, єдрпоу 14308368) судовий збір у розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень, 40 копійок) на користь держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.Л. Черкез
Хотите получать в Telegram уведомления о комментариях к этому посту?
Перейдите по ссылке и нажмите "Старт"
Работа в Днепре (494 отзыва) →
Дело № 204/8257/20 Производство № 2/204/581/21 решение именем украины 25 января 2021 г.. Днепр Красногвардейский районный суд. Области в составе: председательствующего - судьи Черкез Д.Л., с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению особа_1 в Государственное предприятие «Производс...
Дело № 185/4826/20 Производство № 2/185/2954/20 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 28 августа 2020 Павлоградский горрайонный суд Днепропетровской области в составе: председательствующего судьи [Б.] В.М., с участием секретаря: [Д.] Ю.А., рассмотрев в открытом судебном заседании в городе Павлоград Днепропетровской области в порядке упрощенного исковогопроизводства гражданское дело по иск...
Дело № 204/2879/20 Производство № 2/204/1100/20 Красногвардейский районный суд г.. днепропетровская решение именем украины 17 августа 2020 Красногвардейский районный суд. Области в составе: председательствующей судьи Токарь Н.В., при секретаре [С.] К.А., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в зале суда в м.Днипро гражданское дело по исковому заявлению особа_1 в Государственн...
30.06.2020 Единственный уникальный номер 205/1679/20 Дело №205 / 1679/20 2/205/1365/20 Вступительная и резолютивная ЧАСТИ решения 30 июня 2020 Ленинский районный суд г. Днепропетровска в составе председательствующего судьи [О.] Н., с участием секретаря судебного заседания [Ш.] М.А., рассмотрев в открытом судебном заседании в м.Днипро гражданское дело по иску лицо_1 в Государственное предприятие...
Дело № 204/2475/20 Производство № 2/204/1044/20 решение именем украины 9 июня 2020 г.. Днепр Красногвардейский районный суд. Области в составе: председательствующего - судьи Черкез Д.Л., с участием секретаря судебного заседания [С.] Т.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Днепре гражданское дело по исковому заявлению особа_1 в Государственное предприятие «Производств...
Справа № 204/2032/20 Провадження № 2/204/983/20 красногвардійський районний СУД м. дніпропетровська 49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, [email protected] _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ рішення іменем україни 12 травня 2020 року Красн...