ДП" ВО ПМЗ ІМ О.М.МАКАРОВА": невыплата зарплаты

25.02.2020 Єдиний унікальний номер 205/10499/19
Провадження № 2/205/1030/20

рішення
іменем україни
25 лютого 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Шавули В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.. О.М. [М.] про зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач 05 грудня 2019 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.. О.М. [М.] про зобов`язання вчинити певні дії (а.с.1-6), в якому посилаючись на викладені обставини просить суд зобов`язати відповідача сплатити суму заборгованості по заробітній платі в сумі 40 218, 50 грн.; зобов`язати відповідача надати довідку про середній та денний заробіток.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2019р. відкрито провадження у вказаній справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.7).
Відповідач надав відзив на позов, в якому посилаючись на викладені обставини просить відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що із позивачем здійснено повний остаточний розрахунок по виплаті заборгованості по заробітній платі (а.с.11-12).
Згідно із ч.13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.
Із записів трудової книжки (а.с.3) особа_1 , інформація_1 вбачається, що він працював в ДП «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.. О.М. [М.] на посаді водія з автотранспортних засобів 3 класу БМК №409 починаючи з 01.06.2012 року.
02 вересня 2019 року на підставі наказу №1004-вк ДП «Дніпровський електровозобудівний завод», особа_1 звільнено за власним бажанням, згідно із ч.3 ст. 38 КЗпП України, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці (а.с.4).
З наданої відповідачем довідки №15 від 07.02.2020 року вбачається, що станом на 07.02.2020 року із особа_1 проведено повний розрахунок по виплаті заробітної плати (а.с.12).
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов`язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов`язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає заходи примусового виконання цивільних обов`язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення Трудового договору, зокрема розірвання Трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).
У відповідності до ч.3 ст. 38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи Трудового договору.
Згідно із ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, враховуючи викладене та те, що відповідач здійснив повний розрахунок по заробітній платі із позивачем, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні вимог про зобов`язання сплатити заборгованість по заробітній платі в сумі 40 218, 50 грн., а у частині зобов`язання надати довідку про середній та денний заробіток підлягає задоволенню, так як позивач має законне право захистити свої інтереси у відповідності до положень ст..117 КЗпП України.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, згідно із вимогами ст. 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, інші учасники справи судових витрат не зазнали, у зв`язку із чим, судові витрати покласти на рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ч.4 ст.55, ст.43, 124 Конституції України, ст.21, 115-117, 233 КЗпП України, ст.11, 15, 16 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 128-129, 263-264, 268, 272, 279 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позов особа_1 до Державного підприємства «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім.. О.М. [М.] про зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Державне підприємство «Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. [М.] (єдрпоу 14308368) надати особа_1 довідку про середній та денний заробіток.

В іншій частині вимог позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. С. Шавула