ДП "ВОЛИНЬВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты

Дело №156/929/21
Производство № 2/156/459/21
Строка статотчета № 79

Р И Ш Е Н Н Я
и м е н е м У к р а ины
16 ноября 2021 г. пгт Иваничи
Иваничевский районный суд Волынской области в составе:
председательствующего судьи [М.] И.Е.,
с участием секретаря судебного заседания Кицы Л.Ф.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда пгт. Иваничи в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Волыньуголь»взыскания заработной платы,
участники дела:
истец - не явился,
представитель ответчика ГП "Волыньуголь" - представитель не явился,
в с т а н о в и в:
И. Суть спора
Истец обратился в суд с указанным иском, ссылаясь на то, что с 07.08.2020 года по 30.08.2021 года он работал в обособленном подразделении «Санаторий «Шахтер» ГП «Волыньуголь» контролером контрольно-пропускного пункта службы охраны . Утверждает, что за период с января 2021 годапо день увольнения включительно ответчик начислил, но не выплатил ему причитающуюся заработную плату за этот период в размере 65 745, 28 грн.
Поскольку обособленное подразделение «База отдыха «Шахтер» ГП «Волыньуголь», деятельность которого прекращена путем ликвидации, а правопреемником является ГП «Волыньуголь», не являлось юридическим лицом, то сумма задолженности по заработной плате подлежит взысканию с ответчика - ГП "Волыньуголь". Так, как со стороны ответчика никаких действенных мер не предпринималось, заработнаяплата не уплачена по настоящее время, то он вынужден обратиться в суд за защитой своих нарушенных прав.
Учитывая приведенное, в связи с невозможностью урегулирования спора во внесудебном порядке, просит суд взыскать с ответчика ГП "Волыньуголь" в его пользу невыплаченную заработную плату за период с января 2021 по август 2021 в размере 65 745, 28 грн.
II. Позиция участников дела
В судебное заседание истец особа_1 не явился, подал в суд заявление о рассмотрении дела без его участия.соблюдение исковых требований в полном объеме и просьбу их удовлетворить.
Представитель ответчика ГП "Волыньуголь" [М.] Н.Е. была своевременно и должным образом уведомлена о дате, времени и месте рассмотрения дела, однако в судебное заседание не явилась, подала в суд заявление о проведении рассмотрения дела без его участия, в разрешении спора возлагается на усмотрение суда, и просит учесть затруднительное финансовое положение предприятия.
ІІІ. Процессуальные действия по делу
По постановлению судьи от 29.10.2021 года открытопроизводства по данному делу и постановлено рассмотрение дела проводить по правилам упрощенного искового производства с уведомлением (вызовом) сторон, установлен ответчику 15-тидневный срок со дня вручения данного определения для подачи отзыва на исковое заявление.
В судебное заседание 16 ноября 2021 года участники дела не явились.
Согласно ч. 1 ст. 223 ГПК Украины неявка в судебное заседание любого участника дела при условии, что он должным образом уведомлен о дате, времени и месте этого заседания, непрепятствует рассмотрению дела по существу, кроме случаев, определенных настоящей статьей. Основания для отложения рассмотрения дела отсутствуют.
Поскольку в судебное заседание не явились все участники дела, фиксирование судебного процесса посредством звукозаписывающего технического средства, в соответствии с требованиями ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, не производится.
IV. Обстоятельства дела, установленные судом
Из копии трудовой книги особа_1 следует, что последний 07.08.2020 принят на работу контролером контрольно-пропускного пункта службы охраны ОП «Санаторий «Шахтер» ГП «Волыньуголь», а 30.08.2021 уволен по собственному желанию в связи с невыполнением администрацией законодательства о труде, условий коллективного договора по ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины (а.с.4-5).
24.12.2020 отделенное подразделение «Санаторий «Шахтер» ГП «Волыньуголь» было переименовано в обособленное подразделение «База отдыха «Шахтер» Государственного предприятия «Волыньуголь» (а.с.11).
Согласно приказу Государственного предприятия «Волыньуголь»ид 08.06.2021 года № 49 деятельность обособленного подразделения «База отдыха «Шахтер» Государственного предприятия «Волыньуголь» прекращена путем его ликвидации. Правопреемником ликвидируемого предприятия является ГП «Волыньуголь» (а.с.9-10).
Согласно справке ОП «База отдыха «Шахтер» ГП «Волыньуголь» № 73 от 19.10.2021 задолженность по выплате заработной платы истцу с января 2021 по август 2021 составляет 65 745, 28 грн. (а.с.3).
По состоянию на день рассмотрения дела задолженность позаработной плате в размере 65 745, 28 грн. ответчиком истцу не выплачено.
V. Применяемое судом законодательство
Предписаниями ст. 43 Конституции Украины установлено, что каждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает; право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Правовые основы и гарантии осуществления гражданами Украины права распоряжаться своими способностями к производительному и творческому труду определены Кодексом законов о(в соответствии с преамбулой настоящего Кодекса).
Согласно части первой статьи 3 и статье 4 КЗоТ трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами, регулируются законодательством о труде, которое состоит из Кодекса законов о труде и других актов законодательства Украины, принятых в соответствии с ним.
Так, согласно части 1 статьи 94 КСпП Украины, предписания которой корреспондируются с частью первой Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата – это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за проделанную работу.
Согласно статье 1 Конвенции «О защите заработной платы» №95, принятой Генеральной конференции Международной организации труда и ратифицированной Украиной 30.06.1961 года, термин «заработная плата» означает, независимо от названия и метода исчисления, блюбое вознаграждение или заработок, которые могут быть исчислены в деньгах, и установленные соглашением или национальным законодательством, которые их работодатель должен заплатить, на основании письменного или устного договора о найме услуг, работнику за труд, выполненный или должен быть выполнен, или за услуги, которые предоставлены или должны быть предоставлены.
Решением от 15.10.2013 года, №8-рп/2013 по делу №1-13/2013 Конституционный Суд Украины установил, что понятия «заработная плата» и «оплата труда», использованные ваконах, регулирующих трудовые правоотношения, равнозначны в аспекте наличия у сторон, которые находятся в трудовых отношениях, прав и обязанностей по оплате труда, условий их реализации и последствий, которые должны наступить в случае невыполнения этих обязанностей, а также пришел выводу, что под заработной платой, принадлежащей работнику, необходимо понимать все выплаты, на получение которых работник имеет право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями, установленными законодательствомлиц, находящихся в трудовых правоотношениях с работодателем, независимо от того, было ли произведено начисление таких выплат.
Таким образом, заработной платой является вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое работодатель выплачивает работнику за проделанную им работу.
Согласно ст. 97 КЗоТ Украины, оплата труда работникам производится в первоочередном порядке. Все остальные платежи производятся собственником или уполномоченным им органом после обязательств по оплате труда.
Соответственнок ч. 1 ст. 21 ЗУ «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины, ч. 1 ст. 24 ЗУ «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представниство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов - представителями, избранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который производится выплата.
Согласно ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы.по ограничению любым сроком.
Проанализировав содержание части 2 статьи 233 КЗоТ Украины, можно сделать вывод о том, что в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда работник имеет право без ограничений любым сроком обратиться в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему принадлежит, то есть всех выплат , на которые работник имеет право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями, установленными законодательством, независимо от того, совершил ли роботодовец начисления таких выплат.
Статьей 1 Первого протокола к Конвенции о защите прав человека и основополагающих свобод закреплено, что каждое физическое или юридическое лицо имеет право мирно владеть своим имуществом. Никто не может быть лишен собственной принадлежности по другому как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами интернационального права.
В понимании Европейского Суда по правам человека мирное владение своим имуществом включает не только «классическое» право собственности, рассматриваемоеется в Украине, но, к примеру, выплаты по трудовому договору и другие выплаты.
Следовательно, отсутствие средств у работодателя никак не может служить уважительной причиной невыплаты работнику всех причитающихся ему сумм, а невыплата заработной платы расценивается Европейским судом по правам человека как нарушение права на мирное владение своим имуществом.
ГПК Украины установлено, что:
-согласно положениям ст.12 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеють равные права по осуществлению всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом и каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. (статьи 12 и 81);
-суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданныхучастниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях (часть 1 статьи 13);
-обстоятельства, признаваемые участниками дела, не подлежат доказыванию, если суд не имеет обоснованного сомнения в достоверности этих обстоятельств или добровольности их признания (часть 1 статьи 82);
-доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение дляразрешение дела (часть 1 статьи 76);
-должны доказательства, содержащие информацию о предмете доказывания. Предметом доказывания являются обстоятельства, подтверждающие заявленные требования или возражения или иные значения для рассмотрения дела и подлежащие установлению при принятии судебного решения. Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений (статья 77);
-согласно ст.78 ГПК Украины суд не принимает во внимание доказательства, полученные с нарушениемпорядка, установленного законом. Обстоятельства дела, которые должны быть подтверждены по закону определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания.
-в соответствии со ст.79 ГПК Украины достоверны доказательства, на основании которых можно установить действительные обстоятельства дела.
-Статьей 80 ГПК Украины определено, что достаточны доказательства, которые в своей совокупности позволяют сделать вывод о наличии или отсутствии обстоятельств дела, входящих в предмет доказывания. Вопрос одостаточность доказательств для установления обстоятельств, имеющих значение для дела, суд решает в соответствии со своим внутренним убеждением.
-согласно положениям ст.89 ГПК Украины суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств. Ни доказательства не имеют для суда заранее установленной силы. Суд оценивает принадлежность, допустимость, достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточность и взаимомную связь доказательств в их совокупности. Суд дает оценку как собранным по делу доказательствам в целом, так и каждому доказательству (группе однотипных доказательств), содержащемуся в деле, мотивирует отклонение или учет каждого доказательства (группы доказательств).
-согласно ст. 263 ГПК Украины судебное решение должно основываться на основах верховенства права, быть законным и обоснованным. Законным является решение, принятое судом в соответствии с нормами материального права с соблюдением норм процессуального права. Судебное решение маесть соответствовать задаче гражданского судопроизводства, определенной настоящим Кодексом. При выборе и применении нормы права к спорным правоотношениям суд учитывает выводы о применении соответствующих норм права, изложенные в постановлениях Верховного Суда. Обоснованно решение, принятое на основании полно и всесторонне выясненных обстоятельств, на которые стороны ссылаются как на основание своих требований и возражений, подтвержденных теми доказательствами, которые были исследованы в судебном заседании.
VI. Выводы суда
Следовательно, судом установлено, что вопреки требованиям ст. 115 КЗоТ Украины по состоянию на день рассмотрения дела начислена за период с января 2021 по август 2021 заработная плата в сумме 65 745, 28 грн. ответчиком истцу не выплачена. Суд считает, что с ответчика в пользу истца следует взыскать задолженность с начисленной, но невыплаченной заработной платы за период работы с января 2021 по август 2021 в размере 65 745, 28 грн. При этом, суд отмечает, что тяжелое финансовое положение предприятия не может свидетельствоватьоб отсутствии вины работодателя в невыплате работнику причитающихся средств и не является основанием для освобождения работодателя от обязанности уплатить указанные средства истцу.
Таким образом, всесторонне, полно, объективно и непосредственно исследовав имеющиеся в деле доказательства, выяснив обстоятельства, на которые ссылалась истец, как на основании своих требований, оценив должным образом собранные по делу доказательства каждый по отдельности на их достоверность и допустимость, а также их достаточность и взаимная связь в совокупности, судприходит к выводу, что исковые требования подлежат удовлетворению.
VII. Распределение судебных издержек между сторонами
Согласно ст. 133 ГПК Украины, судебные издержки состоят из судебного сбора и расходов, связанных с рассмотрением дела. Размер судебного сбора, порядок его уплаты, возврат и освобождение от уплаты устанавливаются законом. К расходам, связанным с рассмотрением дела, относятся расходы: 1) на профессиональную юридическую помощь; 2) связаны с привлечением свидетелей, специалистов, переводчиков, экспэртов и проведением экспертизы; 3) связаны с истребованием доказательств, проведением осмотра доказательств по их местонахождению, обеспечением доказательств; 4) связаны с совершением других процессуальных действий, необходимых для рассмотрения дела или подготовки к его рассмотрению.
В соответствии с требованиями ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Так, как истицу из п. 1 ч. 1 в. 5 Закона Украины «О судебном сборе» при рассмотрении данной категориидела освобождены от уплаты судебного сбора и в связи с полным удовлетворением иска суд считает, что с ответчика в доход государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 908, 00 грн. по исковым требованиям о взыскании задолженности по заработной плате.
На основании вышеизложенного и руководствуясь ст.ст.12, 13, 89, 141, 197, 259, 265, 268, 273, 293-294, 315-319 Гражданского процессуального кодекса Украины суд, -
у х в а л и в:
Иск особа_1 к Государственному предприятию «Волыньуголь» о взыскании заработной платые платы – удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Волыньуголь» в пользу особа_1 65 745, 28 грн. (шестьдесят пять тысяч семьсот сорок пять гривен 28 коп.) задолженности по выплате заработной платы за период с января 2021 по день увольнения 30.08.2021 года.

Взыскать с Государственного предприятия «Волыньуголь» в доход государства 908, 00 грн. (девятьсот восемь гривен 00 коп.) судебного сбора.

Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке, путем подачи апелляционной жалобы безпостно.в Волынский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Если в судебном заседании была объявлена ​​только вступительная и резолютивная части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решения вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение или определение суда не были вручены в день его (ее) провозглашения или составления, имеет право на возобновление пропущенного срокана апелляционное обжалование: на решение суда, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда. Срок на апелляционное обжалование может быть возобновлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 ГПК Украины.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решения, яесли он не отменен, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.

Сведения об участниках дела:
Истец: лицо_1 , информация_1 ; рнокпп номер_1 , зарегистрированное место жительства: адрес_1 ;
Ответчик: Государственное предприятие «Волыньуголь», код егрпоу 32365965, местонахождение: ул. Луцкая, 1 г. Нововолынск Волынской области.



Судья И. Е. [М.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 156/929/21
Провадження № 2/156/459/21
Рядок статзвіту № 79

Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
16 листопада 2021 року смт Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Малюшевської І.Є.,
за участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Волиньвугілля» про стягнення заробітної плати,
учасники справи:
позивач - не з`явився,
представник відповідача ДП "Волиньвугілля" - представник не з`явився,
в с т а н о в и в:
І. Суть спору
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що з 07.08.2020 року по 30.08.2021 року він працював у відокремленому підрозділі «Санаторій «Шахтар» ДП «Волиньвугілля» контролером контрольно-пропускного пункту служби охорони з оплатою праці згідно штатного розпису. Стверджує, що за період з січня 2021 року по день звільнення включно відповідач нарахував, однак не виплатив йому належну заробітну плату за цей період у розмірі 65 745, 28 грн.
Оскільки відокремлений підрозділ «База відпочинку «Шахтар» ДП «Волиньвугілля», діяльність якого припинено шляхом ліквідації, а правонаступником є ДП «Волиньвугілля», не був юридичною особою, то сума заборгованості по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача - ДП "Волиньвугілля". Так, як зі сторони відповідача жодних дієвих заходів не вживалося, заробітна плата не виплачена по даний час, то він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
З огляду на наведене, у зв`язку із неможливістю врегулювання спору у позасудовому порядку, просить суд стягнути з відповідача ДП "Волиньвугілля" в його користь невиплачену заробітну плату за період з січня 2021 року по серпень 2021 року в розмірі 65 745, 28 грн.
ІІ. Позиція учасників справи
В судове засідання позивач особа_1 не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, підтримання позовних вимог в повному обсязі та прохання їх задовольнити.
Представник відповідача ДП "Волиньвугілля" [М.] Н.Є. була своєчасно і належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про проведення розгляду справи без її участі, у вирішенні спору покладається на розсуд суду, та просить врахувати скрутне фінансове становище підприємства.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 29.10.2021 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання 16 листопада 2021 року учасники справи не з`явилися.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Оскільки, в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
ІV. Обставини справи, встановлені судом
З копії трудової книжки особа_1 слідує, що останній 07.08.2020 року прийнятий на роботу контролером контрольно-пропускного пункту служби охорони ВП «Санаторій «Шахтар» ДП «Волиньвугілля», а 30.08.2021 року звільнений за власним бажанням у зв`язку із невиконанням адміністрацією законодавства про працю, умов колективного договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с.4-5).
24.12.2020 року відокремлений підрозділ «Санаторій «Шахтар» ДП «Волиньвугілля» було перейменовано на відокремлений підрозділ «База відпочинку «Шахтар» Державного підприємства «Волиньвугілля» (а.с.11).
Згідно наказу Державного підприємства «Волиньвугілля» від 08.06.2021 року № 49 діяльність відокремленого підрозділу «База відпочинку «Шахтар» Державного підприємства «Волиньвугілля» припинено шляхом його ліквідації. Правонаступником ліквідованого підприємства є ДП «Волиньвугілля» (а.с.9-10).
Згідно довідки ВП «База відпочинку «Шахтар» ДП «Волиньвугілля» № 73 від 19.10.2021 року заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу з січня 2021 року по серпень 2021 року становить 65 745, 28 грн. (а.с.3).
Станом на день розгляду справи заборгованість по заробітній платі в розмірі 65 745, 28 грн. відповідачем позивачу не виплачено.
V. Застосоване судом законодавство
Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові засади і гарантії здійснення громадяни України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю (відповідно до преамбули цього Кодексу).
Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Так, відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Згідно із статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої Генеральна конференція Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30.06.1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити, на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
Рішенням від 15.10.2013 року, №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 Конституційний Суд України встановив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекту наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівникам здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після зобов`язань щодо оплати праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЗУ «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проаналізувавши зміст частини 2 статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
ЦПК України встановлено, що:
-відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);
-суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);
-обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);
-доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);
-належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);
-згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
-у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
-статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй [censored] дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
-відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
-відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
VI. Висновки суду
Отже, судом встановлено, що всупереч вимогам ст. 115 КЗпП України станом на день розгляду справи нарахована за період з січня 2021 року по серпень 2021 року заробітна плата в сумі 65 745, 28 грн. відповідачем позивачу не виплачена. Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати за період роботи з січня 2021 року по серпень 2021 року у розмірі 65 745, 28 грн. При цьому, суд зазначає, що тяжке фінансове положення підприємства не може свідчити про відсутність вини роботодавця у невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов`язку сплатити зазначені кошти позивачу.
Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалася позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у [censored] суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
VII. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, як позивачку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» під час розгляду даної категорії справи звільнено від сплати судового збору та у зв`язку із повним задоволенням позову, суд вважає, що з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908, 00 грн. щодо позовних вимог про стягнення заборгованої заробітної плати.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 197, 259, 265, 268, 273, 293-294, 315-319 Цивільно-процесуального кодексу України суд, -
у х в а л и в:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Волиньвугілля» про стягнення заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» на користь особа_1 65 745, 28 грн. (шістдесят п`ять тисяч сімсот сорок п`ять гривень 28 коп.) заборгованості по виплаті заробітної плати за період з січня 2021 року по день звільнення 30.08.2021 року.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» в дохід держави 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:
Позивач: особа_1 , інформація_1 ; рнокпп номер_1 , зареєстроване місце проживання: адреса_1 ;
Відповідач: Державне підприємство «Волиньвугілля», код єдрпоу 32365965, місцезнаходження: вул. Луцька, 1 м. Нововолинськ Волинської області.



Суддя І. Є. Малюшевська