ДП ДПІ "ЗАПОРІЖЦИВІЛЬПРОЕКТ": невыплата зарплаты

Производство № 2/331/459/2020
Дело № 331/5151/19

текст решения

именем украины
23 января 2020 г.. Запорожье

Октябрьский районный суд города Запорожья в составе:

председательствующего - судьи - [С.] Н.Г.,
с участием секретаря - Постарнак Н.Н.,

розглянувшы в порядке упрощенного искового производства в открытом судебном заседании в зале суда. Запорожье гражданское дело по иску лицо_1 (место регистрации: адрес_1) в Государственное предприятие «Государственный проектный институт« Запорожгражданпроект »(местонахождение: г.. Запорожье, ул. [П] д. № 4) о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, компенсации за задержку выплаты заработной платы с учетом индекса инфляции,

В С Т А Н О В И Л:

21.11.2019 гг. До Октябрьского районного суда г.. Запорожье поступило заявление особа_1 в Государственное предприятие «Государственный проектный институт« Запорожгражданпроект »о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 01.03.2019 г.. По 31.10.2019 г.. В размере 56323, 80 грн., компенсации за задержку выплаты заработной платы с учетом индекса инфляции в размере 419, 78 грн
В обоснование исковых требований указано, что 4 сентября 1989 на основании приказа № 193-к еебыл принят на работу в ГП «ГПИ« Запорожгражданпроект »на должность инженера-проектировщика в электротехническом отделе.
31 января 2017 была уволена с должности директора ГП «ГПИ« Запорожгражданпроект »на основании приказа № 31-К / ОС от 31.01.2017р.
В день его увольнения с ГП «ГПИ« Запорожгражданпроект », последнее должно было выплатить ей задолженность по заработной плате, но выплата суммы задолженности по заработной плате вследствие неизвестных причин, в день освобождения от предприятия не отбулася, в связи с чем она была вынуждена обращаться в суд с заявлениями о выдаче судебных приказов, которые вступили в законную силу и по день обращения с иском в суд не выполнены.
Ссылаясь на требования ст 116, 117 КЗоТ Украины, просит суд взыскать с ответчика средний заработок за период с 01.03.2019 г.. По 31.10.2019 г.. В размере 56323, 80 грн., Компенсации за задержку выплаты заработной платы с учетом индекса инфляции в размере 419, 78 грн.
Истец предоставил суду заявление, в котором осить суд рассмотреть дело в его отсутствие; исковые требования поддерживает в полном объеме.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, хотя о времени день и месте рассмотрения дела повидомлявна должным образом, о чем свидетельствуют имеющиеся в материалах дела почтовое отправление № 69063 0152205 4 и копия реестра отправки почтовой корреспонденции. Причину неявки суду не сообщила. Возражений относительно исковых требований истца, суду не предоставила.
Согласно ч.1 ст. 131 ГПК Украины, участники судебного процесса обязаны сообщать суду об изменении своего места жительства (пребывания, нахождения) или местонахождения во время производства дела. В случае отсутствия заявления об изменении места жительства или местонахождения судебная повестка направляется участникам дела, которые не имеют официальной электронной почты и при отсутствии возможности известить их с помощью других средств связи, обеспечивающих фиксацию сообщения или вызова, по последнему известному суду адресу и считается досталленной, даже если участник судебного процесса по этому адресу более не проживает или не находится ли.
Согласно ч.3 ст.131 ГПК Украины, участники судебного процесса обязаны сообщать суду о причинах неявки в судебное заседание. В случае несообщения суда о причинах неявки считается, что участники судебного процесса не явились в судебное заседание без уважительных причин.
Таким образом, согласно требованиям ст 128, 131 ГПК Украины, ответчик уведомлен о времени и месте рассмотрения дела по адресу его места жительства или места пребывания, зарегистрированного в установленном законом порядке и не явился в судебное заседание без уважительных причин.
Статьей 210 ​​ГПК Украины определено, что суд должен начать рассмотрение дела по существу не позднее чем через шестьдесят дней со дня открытия производства по делу, а в случае продления срока предварительного производства - не позднее следующего дня со дня окончания такого срока. Суд рассматривает дело по существу в течение тридцати дней со дня начала рассмотрения дела по сути.
Кроме того, одним из основных требований к поведению судьи, закрепленных в ст. 6 Закона Украины «О судоустройстве и статусе судей»: - при осуществлении правосудия соблюдать требования Конституции и законов Украины, обеспечивать полное, всестороннее и объективное рассмотрение судебных дел с соблюдением установленных законом сроков.
Прецедентное практика Европейского суда по правам человека исходит из того, что реализуя п. 1 ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод относительно доступности правосуддя и справедливого судебного разбирательства каждое государство-участник настоящей Конвенции вправе устанавливать правила судебной процедуры, в том числе и процессуальные запреты и ограничения, содержание которых является не допустить судебный процесс в беспорядочное движение.
Из решения Европейского суда по правам человека по делам «Осман против Соединенного королевства» от 28.10.1998р. и «Креуз против Польши» от 19.06.2001р. усматривается, что право на суд не является абсолютным и оно может быть подвергнуто ограничениям, разрешенным по содержанию, так чтв право на доступ в суд по самой своей природе требует регулирования со стороны государства.
Исходя из указанных нормативно-правовых актов Украины, приведенных решений Европейского суда по правам человека, приняв во внимание заявления представителей истца и третьего лица, а также с учетом того, что ответчики надлежащим образом уведомлены о дате, времени и месте судебного заседания но не с` появились в судебное заседание без уважительных причин, суд в соответствии с ст.280 ГПК Украины приходит к выводу о возможностиость рассмотрения дела в отсутствие ответчиков по делу и определением суда от 6 мая 2019 постановил провести заочное рассмотрение дела и принять по делу заочное решение на основании имеющихся в деле доказательствах.
Согласно ч.2 ст. 247 ГПК Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства ни совершалось
Приняв во внимание заявление истца, суд определением от 23 января 2020 постановил провести заочное рассмотрение дела и принять заочное решение.
постановлением октябряного районного суда. Запорожья от 22 ноября 2019 принято к рассмотрению и открыто производство по этому делу. Решено рассмотрение дела проводить по правилам упрощенного искового производства без вызова сторон в судебном заседании 18 декабря 2019. Установлено ответчику п`ятнадцятиденний срок со дня вручения данного постановления для представления отзыва на исковое заявление. В указанный срок ответчик имеет право направить суда отзыв на исковое заявление, который должен соответствовать требованиям ст.178 ГПК Укны, и все письменные и электронные доказательства (которые доставить в суд), заключения экспертов и заявления свидетелей, подтверждающие возражения против иска. В соответствии с требованиями ч.4 ст.178 ГПК Украины, одновременно с направлением (предоставлением) отзыва в суд, копия отзыва и прилагаемых к нему документов должна быть направлена ​​другим участникам дела. В случае непредоставления ответчиком отзыва в установленный судом срок без уважительных причин суд решает дело по имеющимся материалами (ч.8 ст. 178 ГПК Украины). Встановлено истцу пятидневный срок со дня получения отзыва для представления ответа на отзыв, копия которой одновременно с представлением в суд должна быть направлена ​​другим участникам дела. Установлено ответчику пятидневный срок со дня получения ответа на отзыв для подачи возражения, копия которого одновременно с представлением в суд должна быть направлена ​​другим участникам дела. (А 24-25)
Определением суда от 18 декабря 2019 решено рассмотреть дело в упрощенном исковом производстве сообщению(Вызовом) сторон (а 31-32)
Суд, изучив исковые требования истца, проверив имеющиеся в материалах дела доказательства, приняв во внимание заявление истца, приходит к следующему.
Частью 2 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 12.06.2009 г.. №2 "О применении норм гражданского процессуального законодательства при рассмотрении дел в суде первой инстанции" разъяснено, что в соответствии со статьями 55, 124 Конституции Украины и статьи 3 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
В соответствии со ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждый имеет право на справедливое и публичное разбирательство дела в разумный срок независимым и беспристрастным судом, созданным на основании закона решит спор относительно его прав и обязанностей гражданского характера или установит обоснованность любого выдвинутого против него уголовного обвинения.
В п.33 г.ишення ЕСПЧ от 19.02.2009 года по делу "Христов против Украины" суд отметил, что право на справедливое судебное разбирательство, гарантированное ч.1 ст.6 Конвенции, следует толковать в контексте преамбулы Конвенции, которая, в частности, провозглашает верховенство права как составная часть общего наследия Договаривающихся государств.
Согласно ст 15, 16 ГК Украины, каждый человек имеет право на защиту своего гражданского права в случае его нарушения, непризнания или оспаривания. Каждый имеет право обратиться в суд за защитойсвоего личного неимущественного или имущественного права и интереса.
В соответствии со ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В деле Bellet v. France Суд отметил, что "статья 6 § 1 Конвенции содержит гарантии справедливого судопроизводства, одним из аспектов которых есть доступ в суд. Уровень доступа, предоставленныхи национальным законодательством, должно быть достаточным для обеспечения права человека на суд, учитывая принцип верховенства права в демократическом обществе. Для того, чтобы доступ был эффективным, лицо должно иметь четкую практическую возможность обжаловать действия, которые составляют вмешательства в ее права ".
Правилам ст. 12 ГПК Украины определено, что каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений.
Согласно ст. 76 ГПК Укни, доказательствами являются любые фактические данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств, обосновывающих требования и возражения сторон, и иных обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Эти данные устанавливаются следующими средствами: письменными, вещественными и электронными доказательствами; выводами экспертов; свидетельскими показаниями.
В соответствии с требованиями ст .. 77 ГПК Украины надлежащими есть доказательства, которые содержат информацию относительно предмета доказывания. Предметом доказывания обстоятельства, подтвержуют заявленные требования или имеют другое значение для рассмотрения дела и подлежат установлению при принятии судебного решения. Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений.
Согласно ч. 1 ст. 81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
В соответствии с ч. 5, 6, 7 ст. 81 ГПК Украины доказательства представляются сторонамии другими участниками дела. Доказывания не может основываться на предположениях. Суд не может собирать доказательства, касающиеся предмета спора, по собственной инициативе, кроме истребовании доказательств судом в случае, когда он сомневается в добросовестном осуществлении участниками дела их процессуальных прав или исполнении обязательств доказательств, а также других случаев, предусмотренных настоящим Кодексом.
Из содержания указанной нормы права следует, что сведения о фактах, на основании которых суд устанавливает наличие или процутнисть обстоятельств, обосновывающих требования и возражения сторон, и иных обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела, должны быть получены из указанных в законе источников и предусмотренными в законе способами.
Судом установлены следующие факты и соответствующие им правоотношения.
Материалами дела установлено, что, что 4 сентября 1989 на основании приказа № 193-к особа_1 был принят на работу в ГП «ГПИ« Запорожгражданпроект »на должность инженера-проектировщика в электротехническом отделе.
31 январяния 2017 особа_1 был освобожден от должности директора ГП «ГПИ« Запорожгражданпроект »на основании приказа № 31-К / ОС от 31.01.2017р. (А.С. 11)
Согласно ст. 124 Конституции Украины, юрисдикция судов распространяется на все правоотношения, возникающие в государстве.
Согласно ч. 1 ст. 94 КЗоТ Украины заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ст. 2 Закона основная заработная плата- это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих. Дополнительная заработная плата - это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодавством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций. Другие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных указанными актами норм.
В соответствии со ст. 115 КЗоТ Украины, заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в строки, установленные коллективным договором, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней.
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган должен в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и сделать с ним расчеты в сроки, определенные законодательством.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины граждане Украины имеют право на своевременное получение вознаграждения за труд.
Согласно ч. 1 ст. 24 Закона Встраны «Об оплате труда» заработная плата выплачивается работникам регулярно, но не родное двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Согласно ч. 1 ст. 21, ст. 22 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства. Субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по питай оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством.
В день освобождения особа_1 с ГП «ГПИ« Запорожгражданпроект », последнее должно было выплатить ей задолженность по заработной плате, но выплата суммы задолженности по заработной плате вследствие неизвестных причин, в день увольнения с предприятия не состоялась, в связи с чем она была вынуждена обращаться в суд с заявлениями о выдаче судебных приказов, которые вступили в законную силу и по день обращения с иском в суд не выполнены.
Як видно из материалов дела, задолженность по заработной плате взыскана в пользу истца судебными приказами Октябрьского районного суда г.. Запорожье по делам № 2-п / 331/704/13, 2-н / 331/931/13, № 2-н / 331/15/14, 2-н / 331/146/14, 2-н / 331/666/14, 2-н / 331/667/14, 2-н / 331/864/14, 2-н / 331/873/14, 2-н / 331/1045/14, 2-н / 331/1166/14, 2-н / 331/1334/14, 2-н / 331/1624/14, 2-н / 331/1/15, 2-н / 331/190/15, 2-н / 331/229/15, 2-н / 331/384/15, 2-н / 331/144/15, 2-н / 331/1145/15, 2-н / 331/1177/15, 2-н / 331/66/2018, 2-н / 331/66/2018, 2-н / 331/69/2018, 2-н / 331/91/2018.
Согласно ч. 4 ст. 82 ГПК Украины, обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом .
Таким образом, судебными приказами, изданными Октябрьским районным судом г.. Запорожье установлено, что ГП «ГПИ« Запорожгражданпроект "не осуществило полногорасчета с уволенным работником - особа_1.
В соответствии со ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. При начислений суммы, причитающиеся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письмово уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Согласно ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Пунктом 20 Постановления Пленума Верховного суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» установлено, что установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе- на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины.
Согласно ч. 1 ст. 614 ГК Украины, лицо является невиновным, если докажет, что приняла все зависящие от нее меры для надлежащего выполнения обязательства.
стороной отвечаетвыдачи представлено суда любого надлежащего или допустимого доказательства того, что предприятием используются зависящие от нее меры по надлежащему выполнению возложенной на него обязательства, суд приходит к выводу, что полный расчет при увольнении особа_1 с предприятия не проведен по вине работодателя .
Согласно п. 21 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» № 13 от 24.12.1999р. при определении средней заработной платы слид исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работниками предприятий, учреждений, организаций, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 № 100
Согласно п. 8 Порядка исчисления заработной платы, утвержденного Кабинетом Министров Украины от 08.02.1995 г.. № 100 начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяци работы, производятся путем умножения среднедневного заработка на число календарных дней.
Размер среднего заработка за срок задержки выплаты заработной платы с 01.03.2019 г.. По 31.10.2019р. (Включительно) по расчету истца составляет: (339, 30 грн. (Средний заработок за рабочий день) х 166 рабочих дней) = 56 323, 80 грн.
Суд приходит к выводу, что предоставленный истцом расчет сумм верно, поскольку другого расчета ответчиком по делу в предоставлено.
Анализируя указанные нормы материальногоого права, предоставленные доказательства, суд приходит к выводу, что исковые требования особа_1 в ГП «ГПИ« Запорожгражданпроект »о взыскании о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении являются законными, обоснованными и подлежащими удовлетворению.
Относительно исковых требований истца о взыскании в его пользу с ответчика по делу компенсации за задержку выплаты заработной платы с учетом инфляционных потерь за период с 01.03.2019 г.. По 31.10.2019 г.. В размере419 гривен 78 копеек, суд к следующему.
Согласно ст.1 Закона Украины «Об оплате труда» заработной платой является вознаграждение в денежном выражении, которое по трудовому договору собственник или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную работу.
В соответствии со ст. 33 Закона Украины «Об оплате труда» в период между пересмотром размера минимальной заработной платы индивидуальная заработная плата подлежит индексации в соответствии с действующим законодательством.
Индексация заработной платы осуществляетсяна основании Закона Украины «Об индексации денежных доходов населения» и Порядком проведения индексации денежных доходов населения, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 17 июля 2003 № 1078.
Индексация денежных доходов населения - установленный законами и другими нормативно-правовыми актами Украины механизм повышения денежных доходов населения, позволяющий частично или полностью возмещать подорожание потребительских товаров и услуг.
Объектом индексации денежных доходел населения является оплата труда (денежное обеспечение) как денежный доход граждан, полученный ими в гривнях на территории Украины и который не имеет разового характера.
В соответствии с положениями ч. 5 ст. 2 Закона Украины «Об индексации денежных доходов населения» (далее - Закон) индексации подлежат денежные доходы граждан, полученные ими в гривнях на территории Украины и не имеющие разового характера, в том числе, оплата труда (денежное обеспечение).
Структура заработной платы определен в статье2 Закона Украины "Об оплате труда", которым предусмотрено существование основной заработной платы, дополнительной заработной платы и других поощрительных и компенсационных выплат.
Дополнительная заработная плата - это вознаграждение за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретательность и за особые условия труда. Она включает доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных задач и функций.
Суммы выплат, связанных с иИндексация заработной платы работников, входящих в состав фонда дополнительной заработной платы согласно подпункту 2.2.7 Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Госкомстата Украины от 13 января 2004 года № 5, зарегистрированным в Министерстве юстиции Украины 27 января 2004 под № 114 / 8713.
Согласно п. 3 раздел III Выплаты, включаемые в расчет средней заработной платы Постановления КМУ от 8 февраля 1995 N 100 Об утверждении Порядка исчисления средней заработной платыи:
При исчислении средней заработной платы во всех случаях ее сохранения включаются: основная заработная плата; доплаты и надбавки (за сверхурочную работу и работу в ночное время, совмещение профессий и должностей, расширение зон обслуживания или выполнение повышенных объемов работ рабочими - почасовиками; высокие достижения в труде (высокое профессиональное мастерство), условия труда; интенсивность труда, руководство бригадой, выслугу лет и другие); производственные премии и премии за экономию конкретных видев топлива, электроэнергии и тепловой энергии; вознаграждение по итогам годовой работы и выслугу лет и т.
Итак, индексация заработной платы является установленный законами и другими нормативно-правовыми актами Украины механизмом (в контексте Постановления КМУ № 100-доплатой), а не компенсацией, повышение денежных доходов населения, позволяющий частично или полностью возмещать подорожание потребительских товаров и услуг, а сумма начисленной индексации зарплаты определена как дополнительная зарплата рака и относится к источникам формирования заработной платы в целом.
Из расчета следует, что за период с 01.03.2019 г.. По 31.10.2019 г.. Компенсации за задержку выплаты заработной платы с учетом инфляционных потерь составляет 419 гривен 78 копеек. (А 18)
Тщательным образом проанализировав приведенные нормы действующего законодательства Украины, суд приходит к выводу, что исковые требования истца в этой части также являются законными, обоснованными и подлежащими удовлетворению.
Согласно ч. 1 ст.141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понесли, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований, а другая часть компенсируется за счет государства в порядке , установленном Кабинетом Министров Украины. Если обе стороны освобождены от оплаты судебных расходов, они компенсируются за счет государства в порядке, установленном Кабинетом Министров Украины.
Согласно ч. 2 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе», ставка судебного сбора за подачу физическим лицом искового заявления имущественного характера установлена ​​в размере 1 процента цены иска, но не менее 0, 4 размера минимального прожиточного минимума.
Согласно ч. 1 ст. 4 Закона Украины «О судебном сборе», судебный сбор взимается в соответствующем размере от размера минимального опрожиточного минимума в месячном размере, установленного законом на 1 января календарного года, в котором соответствующее заявление или жалоба подается в суд, - в процентном соотношении к цене иска и в фиксированном размере.
Поскольку прожиточный минимум для трудоспособных лиц по состоянию на 1 января 2019 составляет 1921, 00 грн., То с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор за подачу физическим лицом искового заявления имущественного характера в размере 768, 40 грн.
Руководствуясь ст.ст.263-265 ГПК Украины ГПК Украины, ст.ст. ст .. 43 Конституции, ст 94, 115, 116, 117 КЗоТ Украины, ЗУ «Об оплате труда», суд

Р Е Ш И Л:
Иск особа_1 (место регистрации: адрес_1) удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Государственный проектный институт« Запорожгражданпроект », 69095, г.., Запорожье, площадь [П.] 4, код егрпоу 05482972 (другие сведения о должнике в материалах дела отсутствуют) в пользу особа_1, информация_1, зарегистрированной и проживающей по адресу: адреса_1, (ИНН: номер_1) средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 01.03.2019 г.. По 31.10.2019 г.. В размере 56 323 (пятьдесят шесть тысяч триста двадцать три) рубля 80 копеек (с учетом обязанности "языковых налоговых отчислений и сборов), компенсацию за задержку выплаты заработной платы с учетом индекса инфляции в размере 419 (четыреста девятнадцать) рублей 78 копеек, а всего 56 743 (пятьдесят шесть тысяч семьсот сорок три) рубля 58 копеек.
Взыскать с Державного предприятия «Государственный проектный институт« Запорожгражданпроект », 69095, г.., Запорожье, площадь [П.] 4, код егрпоу 05482972 (другие сведения о должнике в материалах дела отсутствуют) в пользу государства судебный сбор за подачу иска имущественного характера в размере 768 (семьсот шестьдесят восемь) рублей 40 копейки.
Полный текст судебного решения составлен 23 января 2020.
Сторонам, не явились в судебное заседание, направляется копия заочного решения в порядке, предусмотренном статьей 272 ГПК Украины.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика.
Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
В случае оставления заявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения заочное решение может быть обжаловано в общем порядке, установленном настоящим Кодексом. В этом случае срок на апелляционное обжалование решения начинает отсчитываться с даты вынесения определения об оставлении заявления о Просмд заочного решения без удовлетворения.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Запорожский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня составления судебного решения. Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда - если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
В соответствии с п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 раздела ХИИИ Перехдных Положения ГПК Украины в новой редакции, в день начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционные и кассационные жалобы подаются участниками дела до или через соответствующие суды.
Заочное решение вступает в законную силу, если в течение сроков, установленных ст.284 ГПК Украины, не представлены заявление о пересмотре заочного решения или апелляционная жалоба, или если решение оставлено в силе по результатам апелляционного рассмотрения дела.
судья:Н. Скользнева
23.01.2020

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Провадження № 2/331/459/2020
Справа № 331/5151/19

заочне рішення

іменем україни
23 січня 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,
за участю секретаря - Постарнак М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом особа_1 (місце реєстрації: адреса_1 ) до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пл. Пушкіна, буд. № 4) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції,

В С Т А Н О В И В:

21.11.2019 р. до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява особа_1 до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2019 р. по 31.10.2019 р. в розмірі 56323, 80 грн., компенсації за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 419, 78 грн
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04 вересня 1989 року на підставі наказу № 193-к її було прийнято на роботу до ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на посаду інженера-проектувальника в електротехнічному відділі.
31 січня 2017 року її було звільнено з посади директора ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на підставі наказу № 31-К/ОС від 31.01.2017р.
На день її звільнення з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», останнє повинно було виплатити їй заборгованість по заробітній платі, але виплата суми заборгованості по заробітній платі внаслідок невідомих причин, на день звільнення з підприємства не відбулася, у зв`язку з чим вона була вимушена звертатися до суду із заявами про видачу судових наказів, які набрали законної сили та по день звернення з позовом до суду не виконані.
Посилаючись на вимоги ст.ст. 116, 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за період з 01.03.2019 р. по 31.10.2019 р. в розмірі 56323, 80 грн., компенсації за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 419, 78 грн.
Позивач надала суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за її відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час день та місце слухання справи повідомлявна належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштове відправлення № 69063 0152205 4 та копія реєстру відправки поштової кореспонденції. Причину неявки суду не повідомила. Заперечень стосовно позовних вимог позивача, суду не надала.
Відповідно до ч.1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч.3 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з`явився у судове засідання без поважних причин.
Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» : - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України, наведених рішень Європейського суду з прав людини, взявши до уваги заяви представників позивача та третьої особи, а також з урахуванням того, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та не з`явилися в судове засідання без поважних причин, суд у відповідності до ст.280 ЦПК України приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів по справі та ухвалою суду від 06 травня 2019 року ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказах.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось
Прийнявши до уваги заяву позивача, суд ухвалою від 23 січня 2020 року ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 листопада 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судовому засіданні 18 грудня 2019 року. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст. 178 ЦПК України). Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи. Встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи. (а.с. 24-25)
Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року вирішено справу розглядати у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 31-32)
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву позивача, приходить до наступного.
Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до вимог ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що , що 04 вересня 1989 року на підставі наказу № 193-к особа_1 було прийнято на роботу до ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на посаду інженера-проектувальника в електротехнічному відділі.
31 січня 2017 року особа_1 було звільнено з посади директора ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» на підставі наказу № 31-К/ОС від 31.01.2017р.(а.с. 11)
Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 2 Закону основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Згідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен в день звільнення видати працівнику належним чином оформлену трудову книжку та зробити з ним розрахунки в строки визначені законодавством.
Відповідно до ст. 43 Конституції України громадяни України мають право на своєчасне одержання винагороди за працю.
Згідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно, але не рідне двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищую шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 21, ст. 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством.
На день звільнення особа_1 з ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект», останнє повинно було виплатити їй заборгованість по заробітній платі, але виплата суми заборгованості по заробітній платі внаслідок невідомих причин, на день звільнення з підприємства не відбулася, у зв`язку з чим вона була вимушена звертатися до суду із заявами про видачу судових наказів, які набрали законної сили та по день звернення з позовом до суду не виконані.
Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість по заробітній платі стягнута на користь позивача судовими наказами Жовтневого районного суду м. Запоріжжя по справам № 2-н/331/704/13, 2-н/331/931/13, № 2-н/331/15/14, 2-н/331/146/14, 2-н/331/666/14, 2-н/331/667/14, 2-н/331/864/14, 2-н/331/873/14, 2-н/331/1045/14, 2-н/331/1166/14, 2-н/331/1334/14, 2-н/331/1624/14, 2-н/331/1/15, 2-н/331/190/15, 2-н/331/229/15, 2-н/331/384/15, 2-н/331/144/15, 2-н/331/1145/15, 2-н/331/1177/15, 2-н/331/66/2018, 2-н/331/66/2018, 2-н/331/69/2018, 2-н/331/91/2018.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, судовими наказами, виданими Жовтневим районним судом м. Запоріжжя встановлено, що ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» не здійснило повного розрахунку з звільненим працівником – особа_1 .
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нарахувані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні в ст. 116 КЗпП України підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Стороною відповідача не надано суду будь-якого належного чи допустимого доказу того, що підприємством вживаються залежні від неї заходи щодо належного виконання покладеного на нього зобов`язання, а тому суд приходить до висновку, що повний розрахунок при звільненні особа_1 з підприємства не проведений з вини роботодавця.
Згідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число календарних днів.
Розмір середнього заробітку за термін затримки виплати заробітної плати з 01.03.2019 р. по 31.10.2019р. (включно) за розрахунком позивача становить: (339, 30 грн. (середній заробіток за робочий день) х 166 робочих днів) = 56 323, 80 грн.
Суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок сум є вірним, оскільки іншого розрахунку відповідачем по справі на надано.
Аналізуючи зазначені норми матеріального права, надані докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особа_1 до ДП «ДПІ «Запоріжцивільпроект» про стягнення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення на його користь з відповідача по справі компенсації за затримку виплати заробітної плати з урахуванням інфляційних втрат за період з 01.03.2019 р. по 31.10.2019 р. у розмірі 419 гривень 78 копійок, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.
У відповідності з положеннями ч. 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закону) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713.
Згідно п. 3 розділу ІІІ Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати:
При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками – почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
Отже, індексація заробітної плати є встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом (у контексті Постанови КМУ № 100-доплатою), а не компенсацією, підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, а сума нарахованої індексації зарплати визначена як додаткова зарплата працівника і відноситься до джерел формування заробітної плати в цілому.
З розрахунку вбачається, що за період з 01.03.2019 р. по 31.10.2019 р. компенсація за затримку виплати заробітної плати з урахуванням інфляційних втрат становить 419 гривень 78 копійок. (а.с. 18)
Ретельним чином проаналізувавши наведені норми діючого законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині також є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0, 4 розміру мінімального прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від розміру мінімального прожиткового мінімуму у місячному розмірі, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року становить 1921, 00 грн., то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру в розмірі 768, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України ЦПК України, ст.ст. ст.. 43 Конституції, ст.ст. 94, 115, 116, 117 КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці», суд

В И Р І Ш И В :
Позов особа_1 (місце реєстрації: адреса_1 ) задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», 69095, м. Запоріжжя, площа Пушкіна, 4, код єдрпоу 05482972 (інші відомості про боржника у матеріалах справи відсутні) на користь особа_1 , інформація_1 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: адреса_1 , (ІПН: номер_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.03.2019 р. по 31.10.2019 р. в розмірі 56 323 (п`ятдесят шість тисяч триста двадцять три) гривні 80 копійок (з урахуванням обов”язкових податкових відрахувань та зборів), компенсацію за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції в розмірі 419 (чотириста дев`ятнадцять) гривень 78 копійок, а всього 56 743 (п`ятдесят шість тисяч сімсот сорок три) гривні 58 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», 69095, м. Запоріжжя, площа Пушкіна, 4, код єдрпоу 05482972 (інші відомості про боржника у матеріалах справи відсутні) на користь держави судовий збір за подання позову майнового характеру в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійки.
Повний текст судового рішення складено 23 січня 2020 року.
Сторонам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Н.Г. Скользнєва
23.01.2020