ДП ДПІ "ЗАПОРІЖЦИВІЛЬПРОЕКТ": невыплата зарплаты

Дело № 331/365/20
Производство № 2/331/706/2020
решение
именем украины
(Заочное)
30 апреля 2020 г.. Запорожье
Октябрьский районный суд. Области в составе председательствующего судьи [Г.] Г.В., с участием секретаря [Д.] М.А., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в открытом судебном заседании дело по иску лицо_1 в Государственное предприятие «Государственный проектный институт« Запорожгражданпроект »о взыскание этощих заработка, начисленной индексации за время задержки расчета при увольнении и морального вреда, -
В:
Истец особа_1 обратилась в Октябрьский районный суд г.. Запорожья с иском к ГП «Государственный проектный институт« Запорожгражданпроект », в котором просила взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 01.01.2018 г.. По 31.12.2019 г.. на сумму 47 511, 10 грн., суммы индексации не выплаченной заработной платы за период с сентября 2015 пв ноябре 2015 в сумме 2532, 83 грн. и моральный вред в размере 1000, 00 грн.
В обоснование исковых требований указано, что 03.09.2015 г.. Истца было принято в ГП «Государственный проектный институт« Запорожгражданпроект »на должность экономиста по финансовой работе I категории и 20.11.2015 г.. Была уволена с должности по собственному желанию на основании ст. 38 КЗоТ Украины. В связи с тем, что на предприятии заработная плата не выплачивалась, у ответчика перед истцом образовалась задолженность по заработных плате с 3 сентября 2015. Средний заработок за время задержки расчета заработной платы за период с 01.01.2018 года по 31.12.2019 года, подлежит выплате истцу составляет 47 511, 10 грн., Компенсация за задержку выплаты заработной платы с учетом индексации составляет 3146, 38 грн. После освобождения и до настоящего времени ответчик не произвел с особа_1 окончательного расчета по заработной плате, а потому своими действиями также причинил истцу морального вреда. Посылая на засначен обстоятельства, просит суд взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 01.01.2018 г.. по 31.12.2019 г.. на сумму 47 511, 10 грн., суммы индексации не выплаченной заработной платы за период с сентября 2015 года по ноябрь 2015 в сумме 2532, 83 грн. и моральный вред в размере 1000, 00 грн.
Определением суда от 17.02.2020 года по указанному делу было открыто производство по правилам упрощенного искового производства сообщению сторон.
Истец в судове заседание не явилась, предоставила суду заявление о рассмотрении дела без ее присутствия, исковые требования поддерживает в полном объеме и просит их удовлетворить, против вынесения заочного решения не возражает.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, причины неявки не сообщила, отзыв не предоставил.
В соответствии со ст. 280 ч.1 ГПК Украины, суд может принять заочное решение на основании имеющихся в деле доказательств при одновременном суния следующих условий: 1) ответчик надлежащим образом о времени и месте судебного заседания; 2) ответчик не явился в судебное заседание без уважительных причин или без объяснения причин; 3) ответчик не представил отзыв; 4) истец не возражает против такого решения дела.
Учитывая вышеуказанное, суд считает, что ответчик не явился в суд без уважительных причин, отзыв на исковое заявление суду не предоставил, поэтому, при отсутствии возражений со стороны истца, суд решает дело на основании наяв них в ней доказательств и материалов и принимает решение при заочном рассмотрении дела, соответствует требованиям ст. 280 ГПК Украины.
Согласно ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, в случае неявки в судебное заседание всех участников дела или в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Исследовав материалы дела, суд считает исковые требования такимы, подлежащих удовлетворению в связи со следующим.
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
В соответствии с требованиями ст. 76 ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающиетребования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Согласно ст. 81, 83 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Стороны и другие участники дела подают доказательства по делу непосредственно в суд.
На основании ст. 89 ГПК Украины, суд оценивает доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном та непосредственном исследовании имеющихся в деле доказательств.
Судом установлено, что 03.09.2015 года по 20.11.2015 года особа_1 работала в Государственном предприятии «Государственный проектный институт« Запорожгражданпроект »и был уволен по собственному желанию на основании ст. 38 КЗоТ Украины, что подтверждается копией трудовой книжки истца серии номер_1.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжкуи произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Согласно ч. 1 ст. 116 КЗоТ при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
В день увольнения истца, ответчиком была осуществлена ​​выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия в день ее освобождения.
Решением Октябрьского районного суда г.. Запорожья от 02.08.2018 года взыскано с Государственного предприятия «Государственный проектный институт« Запорожгражданпроект »в пользу особа_1 сумму индексации невыплаченной заработной платы за период с сентября 2015 по ноябрь 2015 году в размере 1639, 24 грн., сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 01.09.2016 г.. по 31.12.2017 г.. в размере 31 835, 12 грн. и моральный вред в размере 1000, 00 грн.
В соответствии со ст. 34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Согласно п. 4 Порядка проведенияя компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, утвержденного постановлением Кабинета Министров от 21.02.2001 № 159, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации очислюеться путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом.
Статьей 61 Конституции Украины определено, что никто не может быть дважды привлечен к юридической ответственности одного вида за одно и то же правонарушение.
Проверив материалы дела судом установлено, что требование в части взыскания суммы индексации не выплаченной заработной платы за период с сентября 2015 по ноябрь 2015 удовлетворению не подлежит, поскольку суд принимая решение от 02.08.2018 г.. решил вопрос о взыскании в пользу истца особа_1 суммы индексации не выплаченной заработной платы за период с сентября 2015 по ноябрь 2015 года, то есть данный вопрос уже был решен судом. Решение вступило в законную силу, в материалах отсутствуют сведения о его изменении или отмене.
Относительно требований о взыскании сэрднього заработка за время задержки расчета при увольнении следует отметить следующее.
В соответствии с ч.4 ст. 82 ГПК Украины обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданского или административного дела, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом.
Согласно статье 117 КЗоТ в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся нильненому работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Таким образом, согласно положениям статьи 117 КЗоТ Украины обязательным условием для возложения на предприятие ответственности за невыплату причитающихся работнику сумм при увольнении является наличие вины предприятия.
Анализ указанных норм дает основания для висновку о том, что отсутствие финансово-хозяйственной деятельности или средств у работодателя не исключает его вины в невыплате причитающихся уволенному работнику средств и не освобождает работодателя от ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины.
В соответствии с п.2 Порядка исчисления среднего заработка, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995г. №100, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
В соответствии с п. 3 «Порядка» при исчислении средней заработной платы во всех случаях ее сохранения включаются: основная заработная плата; доплаты и надбавки.
В соответствии с п. 8 «Порядка», начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, каленных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период. (Пункт 8 с изменениями, внесенными согласно Постановлению KMN 1398 (1398-99-п) от 30.07.99).
Учитывая, что ответчиком не представлено каких-либо доказательств в подтверждение или опровержение изложенных в исковом заявлении сведений, суд считает возможным принять предоставленный истцом расчет и взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 01.01.2018 г.. по 31.12.2019 г.. в сумме 47 511 , 10 грн. с учетом удержания налогов и других обязательных платежей.
Относительно исковых требований о возмещении морального вреда в сумме 1000, 00 грн. суд отмечает следующее.
В соответствии со ст. 15 ГК Украины каждаялицо имеет право на защиту гражданских прав и интересов в случае их нарушения.
Частью 2 ст. 16 ГК Украины определено, что способами защиты гражданских прав и интересов могут быть: прекращение действия, нарушающего право; восстановление положения, существовавшего до нарушения; возмещение морального вреда и тому подобное.
В частности, ч. 1 ст. 23 ГК Украины предусматривает право лица на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав.
Статья 237-1 КЗоТ Украины предусматривает возмещение собственником или уполномочьеним им органом морального вреда работнику в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
Порядок возмещения морального вреда определяется законодательством.
Согласно разъяснений, изложенных в Постановлении Пленума Верховного Суда Украины от 31.03.1995 года № 4 «О практике рассмотрения судами гражданских дел по искам о возмещении морального вреда» под моральнымй вредом следует понимать расходы неимущественного характера вследствие моральных или физических страданий или других негативных явлений, причиненных физическому или юридическому лицу незаконными действиями или бездействием других лиц.
При выяснении вопроса о возмещении морального вреда, суд должен выяснить, чем подтверждается факт причинения нравственных страданий, или потерь неимущественного характера, при каких обстоятельствах они причинены, в которой денежной сумме истец оценивает причиненный ему ущерб и из чего он при этом выходит.
Задержка выплаты заработной платы и не проведение расчета при увольнении является нарушение законных прав истца на получение оплаты за свой труд, которое произошло по вине предприятия. Отсутствие денежных средств лишает лицо на надлежащее обеспечение своей жизнедеятельности, меняет образ его жизни, требует прилагать дополнительные усилия для устройства своего быта.
С учетом того, что ответчиком не принято мер для полного расчета с истцом, суд считает, что истцу причинен моральныйвред. С учетом обстоятельств дела, характера и глубины душевных страданий, исходя из принципа разумности и справедливости, суд считает, что данные обстоятельства являются основанием возмещения причиненного истцу морального вреда в определенном истцом размере 1000, 00 грн., Суд приходит к выводу об удовлетворении исковых требований в этой части.
Учитывая вышеизложенное, суд считает необходимым частично удовлетворить исковые требования особа_1 и взыскать с ответчика в ее пользу средний заработок за час задержки расчета при увольнении за период с 01.01.2018 г.. по 31.12.2019 г.. в размере 47 511, 10 грн., с учетом удержания налогов и других обязательных платежей, а также моральный вред в размере 1000, 00 грн.
В другой части исковых требований необходимо отказать.
Согласно ч.1 ст.141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Так как иск удовлетворен частично, а определением суда от 17.02.2020 года истец был освобожден от уплаты судового сбора, то суд в соответствии с ч.1 ст.141 ГПК Украины возлагает на ответчика уплату судебного сбора в сумме 2397, 24 грн. пропорционально доле удовлетворенных исковых требований.
Руководствуясь ст.ст. 115, 116 КЗоТ Украины, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 259, 263-265, 280, 282, 354 ГПК Украины, суд -
принял:
Иск особа_1 в Государственное предприятие «Государственный проектный институт« Запорожгражданпроект »о взыскании среднего заработка, начисленной индексации за время задержки расчета при Освободитены и морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Государственный проектный институт« Запорожгражданпроект »(егрпоу 05482972, местонахождение: г.. Запорожье, ул. Пушкина, 4) в пользу особа_1 (информация_1, регистрационный номер учетной карточки плательщика налогов - номер_2, зарегистрированной по адресу: адрес_1) средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 01.01.2018 г.. по 31.12.2019 г.. в сумме 47 511 (сорок семь тысяч пятьсот одиннадцать)гривен 10 копеек, с учетом удержания налогов и других обязательных платежей.
Взыскать с Государственного предприятия «Государственный проектный институт« Запорожгражданпроект »(егрпоу 05482972, местонахождение: г.. Запорожье, ул. Пушкина, 4) в пользу особа_1 (информация_1, регистрационный номер учетной карточки плательщика налогов - номер_2, зарегистрированной по адресу: адрес_1) моральную ущерб в размере 1000 (одна тысяча) рублей 00 копеек.
Взыскать с Государственного предприятия «Государственный проектный институт «Запорожгражданпроект» (егрпоу 05482972, местонахождение: г.. Запорожье, ул. Пушкина, 4) в пользу государства судебный сбор в размере 2397 гривен 24 копейки.
В остальной части иска отказать.
Решение суда может быть обжаловано в Запорожский апелляционный суд через Октябрьский районный суд. Запорожье в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока для подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба небыло подано. В случае апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению об отмене в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
судья:В. [Г.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 331/365/20
Провадження № 2/331/706/2020
рішення
іменем україни
(заочне)
30 квітня 2020 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді [Г.] Г.В., за участю секретаря Дорофєєвої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про стягнення середнього заробітку, нарахованої індексації за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -
встановив:
Позивач особа_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ДП «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект», в якому просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2019 р. на суму 47 511, 10 грн., суми індексації не виплаченої заробітної плати за період з вересня 2015 року по листопад 2015 року у сумі 2532, 83 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.09.2015 р. позивача було прийнято до ДП «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» на посаду економіста з фінансової роботи І категорії та 20.11.2015 р. її було звільнено з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. У зв`язку з тим, що на підприємстві заробітна плата не виплачувалась, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі з 03 вересня 2015 року. Середній заробіток за час затримки розрахунку виплати заробітної плати за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, що підлягає виплаті позивачу складає 47 511, 10 грн., компенсація за затримку виплати заробітної плати з урахуванням індексації складає 3146, 38 грн. Після звільнення і до теперішнього часу відповідач не здійснив з особа_1 остаточного розрахунку по заробітній платі, а тому своїми діями також заподіяв позивачу моральної шкоди. Посилаючи на зазначені обставини, просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2019 р. на суму 47 511, 10 грн., суми індексації не виплаченої заробітної плати за період з вересня 2015 року по листопад 2015 року у сумі 2532, 83 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000, 00 грн.
Ухвалою суду від 17.02.2020 року у вказаній справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її присутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, відзив не надав.
Відповідно до ст. 280 ч.1 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що відповідач не з`явився до суду без поважних причин, відзив на позовну заяву суду не надав, тому, при відсутності заперечень зі сторони позивача, суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню у зв`язку з наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що з 03.09.2015 року по 20.11.2015 року особа_1 працювала у Державному підприємстві «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» та була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗПП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії номер_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В день звільнення позивача, відповідачем не було здійснено виплату всіх сум, що належать їй від підприємства в день її звільнення.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 02.08.2018 року стягнуто з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» на користь особа_1 суму індексації невиплаченої заробітної плати за період з вересня 2015 року по листопад 2015 року в розмірі 1639, 24 грн., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2016 р. по 31.12.2017 р. у розмірі 31 835, 12 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000, 00 грн.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21.02.2001 № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Перевіривши матеріали справи судом встановлено, що вимога в частині стягнення суми індексації не виплаченої заробітної плати за період з вересня 2015 року по листопад 2015 року задоволенню не підлягає, оскільки суд ухвалюючи судове рішення від 02.08.2018 р. вирішив питання про стягнення на користь позивача особа_1 суми індексації не виплаченої заробітної плати за період з вересня 2015 року по листопад 2015 року, тобто дане питання вже було вирішено судом. Рішення набрало законної сили, в матеріалах відсутні відомості про його зміну чи скасування.
Стосовно вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, за положеннями статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
У відповідності до п.2 Порядку обчислення середнього заробітку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
У відповідності до п. 3 «Порядку» при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки.
У відповідності до п. 8 «Порядку», нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. ( Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою KMN 1398 ( 1398-99-п) від 30.07.99).
Враховуючи те, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження або спростування викладених у позовній заяві відомостей, суд вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок та стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2019 р. в сумі 47 511, 10 грн. з урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 1000, 00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.
Зокрема, ч. 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Затримка виплати заробітної плати і не проведення розрахунку при звільненні є порушення законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини підприємства. Відсутність грошових коштів позбавляє особу на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб її життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту.
З урахуванням того, що відповідачем не прийнято заходів для повного розрахунку з позивачем, суд вважає, що позивачу завдано моральну шкоду. З урахуванням обставин справи, характеру та глибини душевних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що дані обставини є підставою відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у визначеному позивачем розмірі 1000, 00 грн., тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги особа_1 та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2019 р. у розмірі 47 511, 10 грн., з урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів, а також моральну шкоду у розмірі 1000, 00 грн.
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так як позов задоволено частково, а ухвалою суду від 17.02.2020 року позивача було звільнено від сплати судового збору, то суд відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України покладає на відповідача сплату судового збору в сумі 2397, 24 грн. пропорційно частці задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 115, 116 КЗпП України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 259, 263-265, 280, 282, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» про стягнення середнього заробітку, нарахованої індексації за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди – задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» (єдрпоу 05482972, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пл. Пушкіна, 4) на користь особа_1 ( інформація_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – номер_2 , яка зареєстрована за адресою: адреса_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2019 р. у сумі 47 511 (сорок сім тисяч п`ятсот одинадцять) гривень 10 копійок, з урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» (єдрпоу 05482972, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пл. Пушкіна, 4) на користь особа_1 ( інформація_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – номер_2 , яка зареєстрована за адресою: адреса_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» (єдрпоу 05482972, місцезнаходження: м. Запоріжжя, пл. Пушкіна, 4) на користь держави судовий збір у розмірі 2397 гривень 24 копійки.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Г.В. [Г.]