ДП "ЖИТОМИРСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": невыплата зарплаты

Красноармейский районный суд Житомирской области
Дело № 292/1015/19
Номер производства 2/292/245/19

Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М ук Р именем
27 декабря 2019 смт.Пулины
Красноармейского районного суда Житомирской области
Судья - [Г.] [А.] судебного заседания [С.] а.н.

рассмотрев в судебном заседании гражданское дело по иску лицо_1 к Дочернего предприятия "Житомирский облавтодор" оао "гак" Автомобильные дороги Украины "о взыскании задолженности по заработной плате, среднего заработка за время задержки расчета в связи" связи с увольнением, взыскании выходного пособия, морального вреда и расходов на юридическую помощь.

В судебном заседании участвовал представитель истеца - адвокат [Р.] с.в.

В С Т А Н О В И л:

В августе 2019 истец особа_1 обратился в суд с иском к Дочернего предприятия "Житомирский облавтодор" оао "гак" Автомобильные дороги Украины ", мотивируя его тем, что 18.01.1995 года он приказом № 3-к от 18.01.1995 года был принят на работу в филиал "Новоград-Волынский дэу" Дочернего предприятия "Житомирский облавтодор" оао "гак" Автомобильные дороги Украины"Водителем 1-го класса. Что подтверждается трудовой книжкой серии номер_1. Возникновение трудовых отношений обусловило наступление взаимных прав и обязанности" связей в соответствии с нормами КЗоТ Украины и других актов Трудового законодательства, в частности по выплате заработной платы и проведения расчетов при увольнении. 03.04.2006 года приказом №10-к от 31.03.2006 года его временно перевели механиком (с выполнением обязанности "связей мастера). А с 01.11.2006 года приказом № 60 от 01.11.2006 года снова был переведено водителем 1-го класса, что подтверждается трудовой книжкой серии номер_2.
В этой "связи с систематическим нарушением работодателем условий труда и невыполнение им условий коллективного договора, на основании приказа №55к от 04.12.2018 года он был уволен с работы по ст. 38 КЗоТ Украины с 04.12.2018 года. Бухгалтерией предприятия этим приказом обязательства" связано выплатить ему выходное пособие в размере, предусмотренном коллективным договором, но не менее трехмесячного среднего заработка.
Согласно справки соотвидача № 180 от 20.12.2018 года задолженность по заработной плате составляет 26 652, 82 грн.
Согласно справке ответчика № 125 от 25.06.2019 года, сумма выходного пособия согласно приказа № 55-к от 04.12.2018 года составляет 11 201 грн. 76 коп.
Трудовую книжку ему выдали вовремя, а выплату причитающихся при увольнении сумм в размере 37 854 грн. 58 коп. не выплатили.

Работодателем при увольнении не было проведено расчет (выплата всех причитающихся ему сумм) с 4 декабря 2018 по настоящее время, что потянуло нарушение его трудовых прав, подлежащих защите путем взыскания задолженностей по заработной плате и выходным пособиям в сумме 37854 грн. 58 коп.
Приказом от 04.12.2018 года он был уволен с занимаемой должности по собственному желанию по ст. 38 КЗоТ Украины, в связи "связи с не выполнением собственником или уполномоченным им органом условий коллективного договора. В день увольнения выплата всех сумм, причитающихся от предприятия - работодателя, ему произведена не была. Она не осуществлена ​​и в день обращения в суд.
Согласно справки ответчика № 179 от 20.12.2018 года его среднедневной заработок на день увольнения составляет 183 грн. 36 коп.
Количество рабочих дней в января 2019 года составила - 21 день, в феврале 2019 - 20 дней, в марте 2019 - 20 дней, в апреле 2019 - 20 дней, в мае 2019 - 22 дня, в июне 2019 - 18 дней, в июле 2019 - 23 дня, а всего за указанный период - 144 рабочих дней.
Расчет среднего заработка за время задержки расчета при увольнениии 144 раб. дней х 183 грн. 36 коп. = 26 403 грн. 84 коп., Которая подлежит взысканию на основании ст. 117 КЗоТ Украины.
Ответчик своими действиями, в результате длительной невыплаты заработной платы в период его работы в филиале, а также не проведя с ним расчетов при увольнении, поставил его в затруднительное материальное положение, сделав невозможным обеспечение нормального существования его и членов его семьи "и. Этим нанес ему моральные страдания , следствием возникновения тяжелого психологического состояния. Это принимжует его как личность и голову своей семьи, ведь он вынужден прилагать дополнительные усилия для обеспечения своей семьи "и. В этих обстоятельствах, действиями ответчика ему причинен моральный вред, который заключается в перенесенном душевном волнении, которое отразилось на его эмоциональном состоянии. Размер морального вреда оценивает в 5000 грн.
Поскольку для сбора доказательств и подготовки к рассмотрению дела он обращался за профессиональной помощью к адвокату [Р.] с.в., считает необходимым возложить на ответчика витраты за предоставление ему юридической помощи адвокатом.
Учитывая изложенное, просит суд взыскать с ответчика в его пользу начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 26 652 грн. 82 коп., Без учета подоходного налога с граждан и других обязанность "языковых платежей; среднюю заработную плату за время задержки расчета при увольнении в размере 26 403 грн. 84 коп., Выходное пособие в размере 11201 грн. 76 коп., Моральный вред в размере 5000 грн., расходы, "связанные с оплатой правНичо помощи в размере 2500 грн. и расходы, "связанные с оплатой государственной пошлины в размере 768 грн. 40 коп.
20 сентября 2019 ответчик предоставил суду отзыв на исковое заявление, в котором отмечает, что согласно кадрового и бухгалтерского учета особа_1 уволился с предприятия 04.12.2018 года. По дату увольнения, согласно приказа № 55к от 04.12.2018 года, истцу было начислено к выплате выходного пособия в размере трехмесячного среднего заработка. В декабре 2018 особа_1 былоначислено 11201, 76 грн. - выходное пособие и заработную плату - 405, 76 грн., Итого - 11607, 52 грн. По состоянию на дату увольнения с учетом удержанных налогов и задолженности по заработной плате за предыдущие месяцы, долг составил 31595, 30 грн. 11201, 76 грн. - выходное пособие - это не отдельные начисления в задолженности по заработной плате на день увольнения, а начисления в том числе. По запросу истца бухгалтерия предоставила справку о начисленной, но не выплаченной на дату увольнения сумму. По отдельностисправками расшифровала сумму выходного пособия. Итак, в удовлетворении исковых требований в части взыскания 11201, 76 грн. - выходного пособия следует отказать по безосновательности. О взыскании среднего заработка за задержку расчета отрицают. При увольнении в соответствии со ст. 44 КЗоТ Украины, истцу начислено выходное пособие в размере трехмесячного среднего заработка. Выходное пособие в полном объеме (а именно - 15617, 70 грн.) Включена в общий размер задолженности по заработной плате, указаний в исковом заявлении (начисления за август 2018). Указанное не оспаривается и подтверждается самим истцом. Таким образом, в случае взыскания с ответчика средний заработок за задержку расчета фактически к нему будут применены двойную финансовую санкцию. Учитывая изложенное, в этой части исковых требований просят отказать полностью. Среднедневной заработок согласно справке № 179 от 20.12.2018 года составляет 183, 36 грн. Данный расчет проводился с начисленной заработной платы, а потому при присуждении истцу среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 26403, 84 грн. просят учесть, что это является доходом работника и с них предприятие при выплате данного дохода должно удержать налог в размере 19, 5%. Сумма среднего заработка должно уменьшаться на сумму полученного дохода за весь этот период. Никаких справок о том, что истец работает или откуда получает доход к материалам дела не представлены. А потому, во взыскании среднего заработка за время задержки росо счета при увольнении в размере 26403, 84 грн. следует отказать по безосновательности. Учитывая вышеизложенное, просят в удовлетворении иска отказать частично и судебные издержки возложить на истца.
Истец и его представитель в судебном заседании исковые требования поддержали из вышеприведенных оснований и просили их удовлетворить.
Истец 27.12.2019 года в судебное заседание не "появился, предоставил суду письменное заявление, в котором просит рассмотреть дело без его участия, исковые требования поддерживает и просит ихудовлетворить.
Представитель ответчика в судебном заседании иск не признал и просил в его удовлетворении отказать.
Представитель ответчика 27.12.2019 года в судебное заседание не "появился, о месте и времени рассмотрения дела извещен надлежащим образом.
Выслушав объяснения истца, его представителя и представителя ответчика, исследовав материалы дела, суд приходит к выводу, что иск подлежит частквого удовольствие, исходя из следующего.
Согласно ст. 4 гпк Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Судом установлено и это следует из трудовой книжки серии номер_3 от 20.05.1985 года, выданной на имя "я особа_1, последний 18.01.1995 года был принят на работу водителем 1-го класса в филиал" Новоград-Волынский дэу "Дочернего предприятия" Житомирский облавтодор "оао" гак "Автомобильные дороги Украины". 03.04.2006 года особа_1 временно было переведено механиком (с выполнением обязанности "связей мастера). С 01.11.2006 года особа_1 снова перевели водителем 1-го класса. 04.12.2018 года особа_1 был уволен по собственному желанию (невыполнение условий коллективного договора), ст. 38 КЗоТ Украины.
В соответствии с приказом № 55к от 04.12.2018 года, выданного филиалом "Новоград-Волынский дэу" Дочернее предприятие "Житомирский облавтодор", особа_1, водителя дрп-1, с 4 декабря 2018 уволен по собственному желанию (невыполнение условий коллективного договора), ст.38 КЗоТ Украины. Бухгалтерии выплатить особа_1 выходное пособие согласно ст. 44 КЗоТ Украины в размере, предусмотренном коллективным договором, но не менее трехмесячного среднего заработка. Провести отчисления за 5 календарных дней ежегодного отпуска, предоставленного в счет неотработанной части рабочего года.
Согласно справки № 179 от 20.12.2018 года, выданной филиалом "Новоград-Волынский дэу" Дочернее предприятие "Житомирский облавтодор", особа_1 работал в филиале "Новоград-Волынский дэу" и был с ВИЧьнений 04.12.2018 года и его среднедневной заработок на день увольнения составляет 183 грн. 36 коп.
Как следует из справки филиала "Новоград-Волынский дэу" Дочернее предприятие "Житомирский облавтодор" № 180 от 20.12.2018 года, особа_1 работал в филиале "Новоград-Волынский дэу" и задолженность по заработной плате составляет с июля 2018 по декабрь 2018 года в сумме 26652, 82 грн.
Согласно справке № 125 от 25.06.2019 года, выданной филиалом "Новоград-Волынский дэу" Дочернее предприятие "Рожьмирской облавтодор ", сумма выходного пособия особа_1 согласно приказа № 55-к от 04.12.2018 года составляет 11 201, 76 грн.
Согласно справки № 6/1 от 12.09.2019 года, выданной гп "Житомирский облавтодор" оао "гак Автомобильные дороги", на 13.09.2019 года долг предприятия перед особа_1 составляет 21966, 27 грн.
В соответствии со ст. 21 зу "Об оплате труда", работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
вАттей 44 КЗоТ Украины предусмотрено, что при прекращении Трудового договора по основаниям, указанным в пункте 6 статьи 36 и пунктах 1, 2 и 6 статьи 40 настоящего Кодекса, работнику выплачивается выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка; в случае призыва или поступления на военную службу, направление на альтернативную (невоенную) службу (пункт 3 статьи 36) - в размере двух минимальных заработных плат; вследствие нарушения собственником или уполномоченным им органом законодательства о труде, Коллективного или Трудового договора (статьи 38 и 39) - в размере, предусмотренном коллективным договором, но не менее трехмесячного среднего заработка; в случае прекращения Трудового договора по основаниям, указанным в пункте 5 части первой статьи 41, - в размере не менее шестимесячный средний заработок.
Согласно ст. 47 КЗоТ Украины, собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, укажитени в статье 116 настоящего Кодекса.
Как следует из ч. 5 ст. 97 КЗоТ Украины, оплата труда работников осуществляется в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются собственником или уполномоченным им органом после выполнения обязательств по оплате труда.
Согласно ч. 6 ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда», своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности.
Согласно ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при ОсвободитеЭнни работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм.
Согласно ст. 117 КЗоТ Украины в случаевыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
В соответствии со ст. 233 КЗоТ Украины, в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы безограничения каким-либо сроком.
Как следует из п. 20 Постановления Пленума Верховного суда Украины "о практике применения судами законодательства об оплате труда" от 24.12.1999 года №13, установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работник не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателюе требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при непроведении его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Согласно п. 21 указанного Постановления, при определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательством она сохраняется за работниками предприятий, учреждений, организаций, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 N 100 (с последующими изменениями и дополнениями).
Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением кму № 100 от 08.02.1995 года предусмотрено, что средний заработок для выплаты работнику за время задержки расчета исчисляется исходя из выплат за последние2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Время, в течение которого работники согласно действующему законодательству или по другим уважительным причинам не работали и за ними не сохранялся заработок или сохранялся частично, исключается из расчетного периода.
С п.3 Порядка следует, что все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и т.п., за исключением отчислений из заработной платы лиц, осужденных по приговору суда к исправительным работам без лишения свободы.
В п.5 Порядка указано, что начисление выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Согласно п.8 ПоряГКУ, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку . Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на числоотработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период. В случае, если средняя заработная плата определена законодательством как расчетная величина для начисления выплат и помощи, она исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы, рассчитанной в соответствии с абзацем первым настоящего пункта, на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде. Среднемесячное число рабочихх дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства.

Согласно ст. 237-1 КЗоТ Украины, возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения морального вреда определяется законодательством.
В соответствии со ст. 23 гк Украины, лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав. Моральный вред заключается: 1) в физической боли и страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с увечьем или иным повреждением здоровья; 2) в душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с противоправным поведением относительно него самого, членов его семьи или близких родственников; 3) В душевных страданиях, которые физическое лицо испытало в связи с уничтожением или повреждением его имущества; 4) в унижении чести и достоинства физического лица, а также деловой репутации физического или юридического лица. Моральный вред возмещается деньгами, другим имуществом или другим способом. Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости. Моральный вред возмещается независимо от имущественного вреда, подлежащего возмещению, и не связана с размером этого возмещения.
Согласно п. 13 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 31.03.1995 года № 4 «о судебной практике по делам о едшкодування морального (неимущественного) вреда ", судам необходимо учитывать, что согласно ст. 237-1 КЗоТ (вступило в силу 13 января 2000) при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконного увольнения или перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм , выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обов`Связь по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Как следует из справки ответчика № 179 от 20.12.2018 года, среднедневной заработок особа_1 на день увольнения составлял 183 грн. 36 коп.
Количество рабочих дней в января 2019 года составляет - 21 день, в феврале 2019 - 20 дней, в марте 2019 - 20 дней, в апреле 2019 - 20 дней, в мае 2019 - 22 дня, в червни 2019 - 18 дней, в июле 2019 - 23 дня, всего 144 дня.
Исходя из расчета рабочих дней помесячно за вышеуказанный период было 144 рабочих дней, поэтому 144 (рабочих дней) х 183 грн. 36 коп. (Среднедневная заработная плата) = 26403 грн. 84 коп.
Задолженность по заработной плате особа_1 составляет 26652 грн. 82 коп, что подтверждается справкой ответчика №180 от 20.12.2018 года.
Выходное пособие особа_1 составляет 11 201 грн. 76 коп., Что подтверждается справкой № 125 от 25.06.2019 года, выданной филиалом "Новоград-Волынский дэу" Дочернее предприятие "Житомирский облавтодор".
По правилам ст 12, 81 гпк Украины, каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
В соответствии со ст. 13 гпк Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно требованиям ст. 76 настоящего Кодекса, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела. Эти данные устанавливаются следующими средствами: 1) письменными, вещественными и электронными доказательствами; 2) выводами экспертов; 3) свидетельскими показаниями.
как усматриваетсяст. 77 гпк Украины надлежащими есть доказательства, которые содержат информацию относительно предмета доказывания. Предметом доказывания обстоятельства, подтверждающие заявленные требования или возражения или имеют иное значение для рассмотрения дела и подлежат установлению при принятии судебного решения. Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не относящихся к предмету доказывания.
Согласно постановлений суда от 31.10.2019 года и12.11.2019 года, представитель ответчика - дочернего предприятия "Житомирский облавтодор" оао "гак" Автомобильные дороги Украины "вызывался в судебные заседания, для дачи личных объяснений, однако он в судебные заседание не" появился.
Как следует из постановления Красноармейского районного суда от 02.12.2019 года, было удовлетворено ходатайство представителя истца - адвоката [Р.] с.в. об истребовании из дочернего предприятия "Житомирский облавтодор" оао "гак" Автомобильные дороги Украины "справки- расчет по заработной плате особа_1 в разрезе за каждый месяц отдельно, начиная с июля 2018 года по декабрь 2018 и заверенные надлежащим образом расчетные ведомости с расчетной книги в подтверждение задолженности по заработной плате особа_1.
В соответствии с постановлением суда от 10.12.2019 года, на Дочернее предприятие "Житомирский облавтодор" оао "гак" Автомобильные дороги Украины "в лице директора - [Б.] [И.] [В.] был наложен штраф за невыполнение решения суда от 02.12.2019 года об истребовании у последнего документов.
Представитель ответчика в судебных заседаниях для дачи объяснений относительно опровержения исковых требований не "появился и не предоставили документов, витребовував суд для с" выяснения всех обстоятельств дела.
Таким образом, анализ собранных по делу и исследованных судом доказательств дает основания суда считать, что исковые требования особа_1 подлежат удовлетворению, а именно - с ответчика следует взыскать начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 26652 грн. 82 коп., Среднюю заработную плату за время задержки расчета при увольнении в размере 26 403 грн. 84 коп. и выходное пособие в размере 11201 грн. 76 коп.
Суд считает, что виновными действиями ответчика истцу причинен моральный вред, поскольку последний потерпел душевных страданий в результате несвоевременной выплаты заработной платы, не выплачена в полном объеме до настоящего времени, что в свою очередь влечет за собой нарушение нормальных жизненных связей, через трудное материальное положение отсутствие можности обеспечить нормальное существование истца и членов его семьи "и.
При установлении размера возмещения морального вреда, суд исходит из продолжительности и глубины душевных страданий, времени вынужденных изменений в жизненных отношениях истца, отсутствия у истца доказательств о причинении данной ущерб на сумму 5000 грн. 00 коп., Учитывая требования разумности и справедливости, приходит к выводу о взыскании в пользу истца морального вреда в размере 1000 грн.
Согласно ст 137, 141 гпк Украини, судебный сбор уплачен истцом в размере 768 грн. 40 коп., Расходы пов "связанные с правовым помощью адвоката в сумме 2500 грн., Что подтверждается актом о предоставленных услугах по договору об оказании правовой помощи от 20.06.2019 года и квитанцией № оарр48064 от 02.08.2019 года, подлежат взысканию с ответчика.
На основании п. 1 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «о судебном сборе» истец освобожден от уплаты судебного сбора за обращение в суд с исковыми требованиями о взыскании заработной плать, а потому суд считает необходимым в порядке, предусмотренном ст. 141 гпк Украины, взыскать с ответчика в пользу государства судебный сбор в размере 768 грн. 40 коп.

На основании изложенного выше и руководствуясь ст.23 гк Украины, ст 44, 47, 97, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗоТ Украины, ст 21, 24 зу "Об оплате труда", Постановлением Пленума Верховного суда Украины "о практике применения судами законодательства об оплате труда" от 24.12.1999 года №13, Постановлением Пленума Верховного Суда Украиныот 31.03.1995 года № 4 «о судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда», Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением кму № 100 от 08.02.1995 года, ст 4, 12, 13, 76, 77, 81, 137, 141, 263-265, 268 гпк Украины, суд -
В Е л:

Иск особа_1 к Дочернего предприятия "Житомирский облавтодор" оао "гак" Автомобильные дороги Украины "о взыскании задолженности по заритний плате, среднего заработка за время задержки расчета в связи "связи с увольнением, взыскании выходного пособия, морального вреда и расходов на юридическую помощь, удовлетворить частично.
Взыскать с дочернего предприятия "Житомирский облавтодор" оао "гак" Автомобильные дороги Украины "(код егрпоу - 32008278, юридический адрес: 10003, г.. Житомир, ул. Победы, 75) в пользу особа_1 начисленную, но не выплаченную заработную плату в размере 26 652 грн. 82 коп. (двадцать шесть тысяч шестьсот п "пятьдесятдва гривны восемьдесят две копейки), без учета подоходного налога с граждан и других обязанность "языковых платежей, среднюю заработную плату за время задержки расчета при увольнении в размере 26 403 грн. 84 коп. (двадцать шесть тысяч четыреста три гривны восемьдесят четыре копейки), выходное пособие в размере 11201 грн. 76 коп. (одиннадцать тысяч двести один гривен семьдесят шесть копеек), моральный вред в размере 1000 грн. (одна тысяча гривен), расходы, "связанные с оплатой правовой помощи вразмере 2500 грн. (Две тысячи п "пятьсот гривен) и расходы, " связанные с оплатой государственной пошлины в размере 768 грн. 40 коп. (Семьсот шестьдесят восемь гривен сорок копеек).
Взыскать с дочернего предприятия "Житомирский облавтодор" оао "гак" Автомобильные дороги Украины "(код егрпоу - 32008278, юридический адрес: 10003, г.. Житомир, ул. Победы, 75) в пользу государства (получатель средств: гук в Киеве / Киев / 22030106, код получателя (код по егрпоу - 37993783, банк получателя: Казначейство Украины (еап), счет получателя: ua +798999980000031211256026001, код классификации доходов бюджета - 22030106) судебный сбор в сумме 768 (семьсот шестьдесят восемь) рублей. 40 (сорок) копеек.
В остальной части иска отказать.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытиии или прекращении апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Согласно п.п.15.5 и п.15 ч.1 раздела хш Переходных Положений гпк Украины в новой редакции, в день начала функционирования Единой судебной информационно телекоммуникационной системы апелляционные и кассационные жалобы подаются участниками дела до или через соответствующие суды.
Решение может быть обжаловано путем подачи апелляционной жалобы в Житомирского апелляционного суда июняэз Красноармейский районный суд в течение 30 дней со дня принятия решения.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Участник дела, которому полное решение или постановление суда не были вручены в день его (ее) провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование решения суда если апелляционная жалоба подана в течение тридцати днейсо дня вручения ему полного решения суда.
Полный текст решения составлен 6 января 2020.


Судья а. в. [Г.]

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:


червоноармійський районний суд житомирської області
Справа № 292/1015/19
Номер провадження 2/292/245/19

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М ук Р А Ї Н И
27 грудня 2019 року смт.Пулини
Червоноармійського районного суду Житомирської області
Суддя - [Г] о.в.
секретар судового засідання [С.] о.м.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ват "ДАК"Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв"язку зі звільненням, стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди та витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні брав участь представник позивача - адвокат [Р.] с.в.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року позивач особа_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ват "ДАК"Автомобільні дороги України", мотивуючи його тим, що 18.01.1995 року він наказом № 3-к від 18.01.1995 року був прийнятий на роботу до філії "Новоград-Волинська дед" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ват "дак" Автомобільні дороги України" водієм 1-го класу. Що підтверджується трудовою книжкою серії номер_1 . Виникнення трудових відносин зумовило настання взаємних прав і обов"язків у відповідності до норм КЗпП України та інших актів Трудового законодавства, зокрема щодо виплати заробітної плати та проведення розрахунків у разі звільнення. 03.04.2006 року наказом №10-к від 31.03.2006 року його тимчасово було переведено механіком (з виконанням обов"язків майстра). А з 01.11.2006 року наказом № 60 від 01.11.2006 року знову було переведено водієм 1-го класу, що підтверджується трудовою книжкою серії номер_2 .
У зв"язку з систематичним порушенням роботодавцем умов праці та невиконання ним умов колективного договору, на підставі наказу №55к від 04.12.2018 року він був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України з 04.12.2018 року. Бухгалтерією підприємства цим наказом зобов"язано виплатити йому вихідну допомогу у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Згідно довідки відповідача № 180 від 20.12.2018 року заборгованість по заробітній платі складає 26 652, 82 грн.
Відповідно до довідки відповідача № 125 від 25.06.2019 року, сума вихідної допомоги згідно наказу № 55-к від 04.12.2018 року становить 11 201 грн. 76 коп.
Трудову книжку йому видали вчасно, а виплату належних при звільненні сум в розмірі 37 854 грн. 58 коп. не виплатили.

Роботодавцем на момент звільнення не було проведено розрахунок (виплата всіх належних йому сум) з 04 грудня 2018 року по даний час, що потягло порушення його трудових прав, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованостей по заробітній платі та вихідній допомозі в сумі 37 854 грн. 58 коп.
Наказом від 04.12.2018 року він був звільнений з займаної посади за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, у зв"язку з не виконанням власником або уповноваженим ним органом умов колективного договору. В день звільнення виплата всіх сум, що належать від підприємства - роботодавця, йому проведена не була. Вона не здійснена і на день звернення до суду.
Згідно довідки відповідача № 179 від 20.12.2018 року його середньоденний заробіток на день звільнення становить 183 грн. 36 коп.
Кількість робочих днів у січні 2019 року склала - 21 день, у лютому 2019 року - 20 днів, у березні 2019 року - 20 днів, у квітні 2019 року - 20 днів, у травні 2019 року - 22 дні, у червні 2019 року - 18 днів, у липні 2019 року - 23 дні, а всього за вказаний період - 144 робочих днів.
Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні: 144 роб. днів х 183 грн. 36 коп. = 26 403 грн. 84 коп., що підлягає стягненню на підставі ст. 117 КЗпП України.
Відповідач своїми діями, внаслідок тривалої невиплати заробітної плати у період його роботи у філії, а також не провівши з ним розрахунків при звільненні, поставив його у скрутне матеріальне становище, унеможлививши забезпечення нормального існування його та членів його сім"ї. Цим спричинив йому моральні страждання, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану. Це принижує його як особистість та голову своєї родини, адже він змушений докладати додаткових зусиль для забезпечення своєї сім"ї. За цих обставин, діями відповідача йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у перенесеному душевному хвилюванні, яке відобразилося на його емоційному стані. Розмір моральної шкоди оцінює у 5000 грн.
Оскільки для зібрання доказів та підготовки до розгляду справи він звертався за професійною допомогою до адвоката [Р.] с.в., вважає за необхідне покласти на відповідача витрати за надання йому правничої допомоги адвокатом.
Враховуючи викладене, просить суд стягнути з відповідача на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 26 652 грн. 82 коп., без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов"язкових платежів; середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 403 грн. 84 коп., вихідну допомогу в розмірі 11 201 грн. 76 коп., моральну шкоду в розмірі 5000 грн., витрати, пов"язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 2500 грн. та витрати, пов"язані з оплатою судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп.
20 вересня 2019 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до кадрового та бухгалтерського обліку особа_1 звільнився з підприємства 04.12.2018 року. По дату звільнення, відповідно до наказу № 55к від 04.12.2018 року, позивачу було нараховано до виплати вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку. В грудні 2018 року особа_1 було нараховано 11201, 76 грн. - вихідну допомогу та заробітну плату - 405, 76 грн., разом - 11607, 52 грн. Станом на дату звільнення, з урахуванням утриманих податків та заборгованості по заробітній платі за попередні місяці, борг становив 31595, 30 грн. 11201, 76 грн. - вихідна допомога - це не окремі нарахування до заборгованої заробітної плати на день звільнення, а нарахування у тому числі. По запиту позивача бухгалтерія надала довідку про нараховану, але не виплачену на дату звільнення суму. Окремо довідками розшифрувала суму вихідної допомоги. Отже, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 11201, 76 грн. - вихідної допомоги слід відмовити за безпідставністю. Щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку заперечують. При звільненні, відповідно до ст. 44 КЗпП України, позивачу нараховано вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку. Вихідна допомога в повному обсязі ( а саме - 15617, 70 грн.) включена в загальний розмір заборгованості заробітної плати, вказаний у позовній заяві (нарахування за серпень 2018 року). Зазначене не оспорюється і підтверджується самим позивачем. Таким чином, вразі стягнення з відповідача середнього заробітку за затримку розрахунку, фактично до нього буде застосовано подвійну фінансову санкцію. Враховуючи викладене, в цій частині позовних вимог просять відмовити повністю. Середньоденний заробіток відповідно до довідки № 179 від 20.12.2018 року становить 183, 36 грн. Даний розрахунок проводився з нарахованої заробітної плати, а тому при присудженні позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26403, 84 грн. просять врахувати, що це є доходом працівника і з них підприємство при виплаті даного доходу має утримати податок у розмірі 19, 5%. Сума середнього заробітку має зменшуватися на суму отриманого доходу за весь цей період. Жодних довідок про те, що позивач працює або звідки отримує дохід до матеріалів справи не подано. А тому, в стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26403, 84 грн. слід відмовити за безпідставністю. Враховуючи вищевикладене, просять в задоволенні позову відмовити частково та судові витрати покласти на позивача.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з вищенаведених підстав і просили їх задовольнити.
Позивач 27.12.2019 року в судове засідання не з"явився, надав суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити.
Представник відповідача 27.12.2019 року в судове засідання не з"явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до частквого задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст. 4 цпк України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено і це вбачається з трудової книжки серії номер_3 від 20.05.1985 року, виданої на ім"я особа_1 , останній 18.01.1995 року був прийнятий на роботу водієм 1-го класу до філії "Новоград-Волинська дед" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ват "дак" Автомобільні дороги України". 03.04.2006 року особа_1 тимчасово було переведено механіком (з виконанням обов"язків майстра). З 01.11.2006 року особа_1 знову було переведено водієм 1-го класу. 04.12.2018 року особа_1 був звільнений за власним бажанням (не виконання умов колективного договору), ст. 38 КЗпП України.
Відповідно до наказу № 55к від 04.12.2018 року, виданого філією "Новоград-Волинська дед" Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор", особа_1 , водія дрп-1, з 4 грудня 2018 року звільнено за власним бажанням (не виконання умов колективного договору), ст. 38 КЗпП України. Бухгалтерії виплатити особа_1 вихідну допомогу згідно ст. 44 КЗпП України у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Провести відрахування за 5 календарних дні щорічної відпустки, наданої у рахунок невідпрацьованої частини робочого року.
Згідно довідки № 179 від 20.12.2018 року, виданої філією "Новоград-Волинська дед" Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор", особа_1 працював у філії "Новоград-Волинська дед" і був звільнений 04.12.2018 року і його середньоденний заробіток на день звільнення становить 183 грн. 36 коп.
Як вбачається з довідки філії "Новоград-Волинська дед" Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" № 180 від 20.12.2018 року, особа_1 працював у філії "Новоград-Волинська дед" і заборгованість по заробітній платі складає з липня 2018 року по грудень 2018 року в сумі 26652, 82 грн.
Відповідно до довідки № 125 від 25.06.2019 року, виданої філією "Новоград-Волинська дед" Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор", сума вихідної допомоги особа_1 згідно наказу № 55-к від 04.12.2018 року становить 11 201, 76 грн.
Згідно довідки № 6/1 від 12.09.2019 року, виданої дп "Житомирський облавтодор" ват "дак Автомобільні дороги", станом на 13.09.2019 року борг підприємства перед особа_1 становить 21966, 27 грн.
Відповідно до ст. 21 зу "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи Трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Як вбачається з ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобовязань щодо оплати праці.
Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Як вбачається з п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно п. 21 вказаної Постанови, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).
Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кму № 100 від 08.02.1995 року передбачено, що середній заробіток для виплати працівникові за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
З п.3 Порядку вбачається, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
В п.5 Порядку зазначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до ст. 23 цк України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з довідки відповідача № 179 від 20.12.2018 року, середньоденний заробіток особа_1 на день звільнення становив 183 грн. 36 коп.
Кількість робочих днів у січні 2019 року складає - 21 день, у лютому 2019 року - 20 днів, у березні 2019 року - 20 днів, у квітні 2019 року - 20 днів, у травні 2019 року - 22 дні, у червні 2019 року - 18 днів, у липні 2019 року - 23 дні, всього 144 дні.
Виходячи з розрахунку робочих днів помісячно за вищевказаний період було 144 робочих днів, тому 144 (робочих днів) х 183 грн. 36 коп. (середньоденна заробітна плата) = 26 403 грн. 84 коп.
Заборгованість по заробітній платі особа_1 становить 26652 грн. 82 коп, що підтверджується довідкою відповідача №180 від 20.12.2018 року.
Вихідна допомога особа_1 становить 11 201 грн. 76 коп., що підтверджується довідкою № 125 від 25.06.2019 року, виданою філією "Новоград-Волинська дед" Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор".
За правилами ст.ст. 12, 81 цпк України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 цпк України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Як вбачається зі ст. 77 цпк України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ухвал суду від 31.10.2019 року та 12.11.2019 року, представник відповідача - Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ват "ДАК"Автомобільні дороги України" викликався в судові засідання, для дачі особистих пояснень, однак він в судові засідання не з"явився.
Як вбачається з ухвали Червоноармійського районного суду від 02.12.2019 року, було задоволено клопотання представника позивача - адвоката [Р.] с.в. про витребування з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ват "ДАК"Автомобільні дороги України" довідки - розрахунок по заробітній платі особа_1 у розрізі за кожний місяць окремо, починаючи з липня 2018 року по грудень 2018 року та завірені належним чином розрахункові відомості із розрахункової книги на підтвердження заборгованості по заробітній платі особа_1 .
Відповідно до ухвали суду від 10.12.2019 року, на Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" ват "ДАК"Автомобільні дороги України" в особі директора - [Б.] Ігоря [В.] було накладено штраф, за невиконання ухвали суду від 02.12.2019 року про витребування в останнього документів.
Представник відповідача в судові засідання для дачі пояснень щодо спростування позовних вимог не з"явився та не надали документів, які витребовував суд для з"ясування всіх обставин справи.
Таким чином, аналіз зібраних у справі та досліджених судом доказів дає підстави суду вважати, що позовні вимоги особа_1 підлягають до задоволення, а саме - з відповідача слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 26 652 грн. 82 коп., середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 403 грн. 84 коп. та вихідну допомогу у розмірі 11 201 грн. 76 коп.
Суд вважає, що винними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки останній зазнав душевних страждань внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, яка не виплачена в повному обсязі до даного часу, що в свою чергу тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків, через скрутне матеріальне становище відсутність можливості забезпечити нормальне існування позивача та членів його сім"ї.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з тривалості та глибини душевних страждань, часу вимушених змін у життєвих стосунках позивача, відсутності у позивача доказів про заподіяння даної шкоди на суму 5000 грн. 00 коп., враховуючи вимоги розумності та справедливості, приходить до висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000 грн.
Відповідно до ст.ст. 137, 141 цпк України, судовий збір сплачений позивачем у розмірі 768 грн. 40 коп., витрати пов"язані з правничою допомогою адвоката в сумі 2500 грн., що підтверджуються актом про надані послуги згідно договору про надання правової допомоги від 20.06.2019 року та квитанцією № оарр48064 від 02.08.2019 року, підлягають стягненню з відповідача.
На підставі п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати, а тому, суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 цпк України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.23 цк України, ст.ст. 44, 47, 97, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 зу "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року №13, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою кму № 100 від 08.02.1995 року, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 137, 141, 263-265, 268 цпк України, суд -
У Х В А Л И в:

Позов особа_1 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ват "ДАК"Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв"язку зі звільненням, стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ват "ДАК"Автомобільні дороги України" (код єдрпоу - 32008278, юридична адреса: 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75) на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 26 652 грн. 82 коп. (двадцять шість тисяч шістсот п"ятдесят два гривні вісімдесят дві копійки), без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов"язкових платежів, середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26 403 грн. 84 коп. ( двадцять шість тисяч чотириста три гривні вісімдесят чотири копійки), вихідну допомогу в розмірі 11 201 грн. 76 коп. (одинадцять тисяч двісті один гривень сімдесят шість копійок), моральну шкоду в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень), витрати, пов"язані з оплатою правничої допомоги у розмірі 2500 грн. (дві тисячі п"ятсот гривень) та витрати, пов"язані з оплатою судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ват "ДАК"Автомобільні дороги України" (код єдрпоу - 32008278, юридична адреса: 10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75) на користь держави (отримувач коштів: гук у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за єдрпоу - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (еап), рахунок отримувача: ua 798999980000031211256026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п.15.5 та п.15 ч.1 Розділу хш Перехідних Положень цпк України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Червоноармійський районний суд протягом 30-ти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 06 січня 2020 року.


Суддя о. в. [Г.]