ДП "ЛДЗ"ЛОРТА": невыплата зарплаты

Справа № 462/1036/20 р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 березня 2020 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, встановив: ОСОБА_1 , 20.02.2020 року звернулася до суду із позовом, у якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 52 408 грн. 72 коп. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала на умовах Трудового договору у ДП «Львівський державний завод «лорта», починаючи з квітня 2018 року їй стали затримувати виплату заробітної плати у результаті чого за роботодавцем утворилася заборгованість. 23.10.2018 року її звільнили з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Станом на день звільнення з роботи відповідач не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати. Заборгованість по заробітній платі відповідач виплатив 23.01.2020 року шляхом перерахування коштів на зарплатну картку. Таким чином, з дати звільнення (23.10.2018 року) до дати розрахунку (23.01.2020 року) пройшло 313 робочих дні. Згідно довідки ДП «ЛДЗ «Лорта» № 18, виданій позивачці – середньоденна заробітна плата становить 167 грн. 44 коп. без урахування податків та зборів. Виходячи із зазначеного в довідці розміру середньоденного заробітку (167 грн. 44 коп.) та кількості робочих днів (313), розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 167,44х313=52 408,72 грн. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.02.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. У вказаний строк відповідач не подав відзив на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, поважних причин такого суду не повідомив. Разом з тим, уповноважений представник відповідача 06.03.2020 року подав до суду заяву у якій зазначив, що ДП «ЛДЗ «лорта» не заперечує суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з особа_1 у розмірі 52 408 грн. 72 коп. за період 23.10.2018 року по 23.01.2020 року. У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 цпк України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтями 12, 81 цпк України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Судом встановлено, що позивач 01.10.1998 року прийнята за переведенням з механозаготівельного заводу Лорта комплектувальником виробів четвертого розряду у цех з погодинною оплатою праці (згідно наказу № 22к від 01.10.1998 року), 01.03.2012 року у зв`язку з введенням нових тарифних умов оплати праці переведено комплектувальником виробів третього розряду (код професії 12851) цеху комплектації деталей власного виробництва і упаковки (039) з погодинною оплатою праці (наказ № 98к від 29.02.2012 року), 23.10.2018 року позивачку звільнено за власним бажанням (наказ № 572 від 22.10.2018 року). Відповідно до довідки ДП «ЛДЗ «Лорта» № 18 середньоденна заробітна плата складає 167 грн. 44 коп. без урахування податків та зборів (ПДФО та військовий збір). Згідно Поточної виписки за контрактом виданої Філією АТ «Державний експортно-імпортного банку України» 23.01.2020 року особа_1 надійшло цільове зарахування (без комісії) у розмірі 9 601 грн. 58 коп. Із змісту ст. 117 КЗпП України вбачається, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Як вбачається із роз`яснень, даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/. У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Згідно даних поточної виписки за контрактом від 19.02.2020 року фактичний розрахунок відповідачем з позивачем проведено 23.01.2020 року, що не заперечує представник відповідача у адресованій суду заяві від 06.03.2020 року № 562-561. Суд приймає поданий позивачем розрахунок середнього заробітку за період з 23.10.2018 року по 23.01.2020 року, оскільки такий відповідає Порядку № 100 і не оспорюється сторонами. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення і що з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 23.10.2018 року по 23.01.2020 року у розмірі 52 408 грн. 72 коп., без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. сплачених позивачем, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, ст. 38, 116, 117 КЗпП України, суд - ухвалив: Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити. Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» (єдрпоу: 30162618, адреса: м. Львів, вул. Патона, 1) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер: номер_1 , адреса: адреса_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.10.2018 року по 23.01.2020 року у розмірі 52 408 (п`ятдесят дві тисячі чотириста вісім) грн. 72 коп. без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України. Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» (єдрпоу: 30162618, м. Львів, вул. Патона, 1) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер:  номер_1 , адреса:  адреса_1 ) 840 грн. 80 коп. судового збору. Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду, відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України – через Залізничний районний суд м. Львова. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Суддя/підпис/                                         Н.М. Галайко З оригіналом згідно. Суддя: