ДП "ЛДЗ"ЛОРТА": невыплата зарплаты

Справа № 462/877/20


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2020 року м.Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова [К] С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

особа_1 13.02.2020 року звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.08.2019 року по 23.01.2020 року в сумі 25282, 40 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона працювала на посаді випробувача деталей та приладів 4 розряду (код професії 12582) цеху вхідного контролю і комплектації (045) ДП «Львівський державний завод «лорта», 28.08.2018 року була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. Станом на день звільнення з роботи відповідач не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати. У зв`язку з цим вона звернулася до суду і 15.08.2019 року рішенням суду стягнуто на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який розрахований за період з 29.08.2018 року по 15.08.2019 року.Просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.08.2019 року по 23.01.2020 року у розмірі 25282, 40 грн.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14.02.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У вказаний строк уповноважений представник відповідача подав 02.03.2020 року суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що підприємство погоджується з позовними вимогами позивача із заявлених нею підстав позову, проте просить врахувати, що середньоденну заробітну плату працівника слід розраховувати без включення до такої податків і зборів (ПДФО і військового збору), тому, відповідно, середньоденна заробітна плата особа_1 становить 185, 02 грн. (229, 84 грн. - 19, 5 %), а середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку з 16.08.2019 року по 23.01.2020 року за 110 робочих днів становить 20352, 20 (185, 02 грн. х110) грн. Оскільки позивач вказала свою середньоденну заробітну плату у розмірі 229, 84 грн., що включає податки та збори, тому виникла різниця в розрахунках. За таких обставин, просить визначити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20352, 20 грн., без включення до такого податків та зборів.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України та ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач особа_1 працювала на посаді випробувача деталей та приладів 4 розряду (код професії 12582) цеху вхідного контролю і комплектації (045) ДП «ЛДЗ «лорта», що підтверджується довідкою №24 від 24.02.2020 року /а.с.9/.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
15.08.2019 року Залізничним районним судом м. Львова ухвалено рішення, відповідно до якого з ДП «ЛДЗ «лорта» стягнуто на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 14664, 53 грн., та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 29.08.2018 року по 15.08.2019 року у розмірі 76 698, 09 грн. (а.с.6-9).
12.12.2019 року постановою Львівського апеляційного суду рішення Залізничного районного суду м.Львова від 15.08.2019 року змінено в частині стягнення з ДП «ЛДЗ «Лорта» на користь особа_1 76 698, 09 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку. Стягнуто з ДП «ЛДЗ «Лорта» на користь особа_1 55851, 12 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку (сума визначена без утримання податків та інших обов?язкових платежів) (а.с.10-12).
Також встановлено та підтверджується випискою по рахунку від 07.02.2020 року, що фактичний остаточний розрахунок по нарахованій заробітній платі відповідачем з позивачем проведено 23.01.2020 року (а.с.13).
Із змісту ст.117 КЗпП України вбачається, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.
Як вбачається із роз`яснень, даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Пунктом 4 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо/.
У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Як встановлено постановою Львівського апеляційного суду від 12.12.2019 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 229, 84 грн. (а.с.11).
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.08.2019 року по 23.01.2020 року, що включає 110 робочих дні, складає 25282, 40 грн. (229, 84 грн. х 110 робочих дні).
Доводи представника відповідача щодо необхідності розрахунку середнього заробітку особа_1 за час затримки розрахунку при звільненні і, відповідно, суми, яка за рішенням суду підлягає стягненню на користь позивача, виходячи з середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 185, 02 грн., що не включає податку з доходів фізичних осіб і військового збору, а не заявлених позивачем 229, 84 грн. середньоденної заробітної плати (без вирахування з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів), є безпідставними і не можуть прийматись судом до уваги, виходячи з наступного.
В п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Крім цього, при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України, суд керується постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ цієї Постанови при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі №359/10023/16-ц.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги і їх розмір є доведеними позивачем, а тому позов підлягає задоволенню і з відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 16.08.2019 року по 23.01.2020 року у розмірі 25 282, 40 грн., без урахування, тобто віднімання, вирахування, податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 840, 80 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (а.с.1).
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279цпк України, ст. 38, 116, 117 КЗпП України, суд -

ухвалив:

Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 серпня 2019 року по 23 січня 2020 року у розмірі 25282, 40 грн., без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 - 840, 80 грн. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду, відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - через Залізничний районний суд м. Львова.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- позивач особа_1 , паспорт номер_1 , місце реєстрації - адреса_1 ; рнокпп номер_2 ;
- відповідач Державне підприємство «Львівський державний завод «лорта», місцезнаходження - 79052, м.Львів, вул. вул. Патона, 1, єдрпоу - 30162618, р/р номер_3 ПАТ АКБ «Укргазбанк», МФО 320478.
Повний текст рішення складено 23 березня 2020 року.





Суддя /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: С.Ю. [К.]