ДП "ЛДЗ"ЛОРТА": невыплата зарплаты

Справа № 462/778/20


Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Іванюк І.Д.
за участі секретаря Гербут Н.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
в с т а н о в и в:

Позивачка 11 лютого 2020 року звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в розмірі 26965 грн. 71 коп. Свої вимоги мотивує тим, що вона працювала на посаді начальника цеху вхідного контролю і комплектації (045) ДП «Львівський державний завод «лорта». 30 жовтня 2018 року вона була звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України на підставі наказу №589-к від 30.10.2018 року. У день звільнення відповідач не провів з нею повного розрахунку, у зв`язку з чим вона була змушена звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі та рішенням [З] районного суду м.Львова від 23 вересня 2019 року з ДП «Львівський державний завод «лорта» на її користь стягнуто 31000 грн. невиплаченої заробітної плати та 74571 грн. 84 коп. середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 року по день ухвалення рішення 23.09.2019 року. Заборгованість по заробітній платі та середньому заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 року по день ухвалення 23.09.2019 року їй було виплачено лише 20 січня 2020 року. У зв`язку із затримкою проведення розрахунку при звільненні, на підставі ст.117 КЗпП України, просить стягнути з ДП «Львівський державний завод «лорта» на її користь середній заробіток в розмірі 26965 грн. 71 коп. без врахування обов`язкових податків та зборів за період з 24.09.2019 року по 21.01.2020 року із розрахунку: 332 грн. 91 коп. середньоденний заробіток х 81 робочий день.
Ухвалою [З] районного суду м. Львова від 13 лютого 2020 року справу прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Представник відповідача діючи на підставі довіреності від 08.01.2020 р., 02.03.2020 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково, зазначивши, що позивачці до виплати підлягає сума у розмірі 22637, 88 грн., а розбіжність між сумою зазначеною позивачкою і довідкою №26 від 25.02.2020 року пов`язана з тим, що в розрахунок позивачкою взятий день фактичного зарахування коштів на її рахунок, а не день перерахування відповідачем коштів до ВДВС. Із врахуванням наведеного, вважає, що оскільки кошти перераховані позивачці несвоєчасно після надходження у ВДВС не з вини підприємства, тому підстав стягувати середній заробіток за затримку виплати заробітної плати за цей час немає, просив позов задоволити частково.
У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Як встановлено судом, позивачка працювала на посаді начальника цеху вхідного контролю і комплектації (045) ДП «Львівський державний завод «лорта» і наказом №589-к від 30 жовтня 2018 року була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається, що при звільненні особа_1 не було виплачено всіх сум, що належать їй від ДП «Львівський державний завод «лорта», що також підтверджується рішенням [З] районного суду м. Львова від 23 вересня 2019 року, яким стягнуто з Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 31000 грн. не виплаченої заробітної плати та 74571 грн. 84 коп. середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.10.2018 року по день ухвалення судом рішення 23.09.2019 року.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як вбачається із роз`яснень, даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
На підставі п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Відповідач не надав суду жодних доказів відсутності вини підприємству невиплаті належних позивачці при звільненні сум і навпаки визнав обставини позову.
Однак, розраховуючи суму, яка підлягає до стягнення, суд приходить до наступного висновку.
З платіжного доручення ДП «ЛДЗ «лорта» № 223 від 27 грудня 2019 року вбачається, що ДП «ЛДЗ «лорта» перерахувало на рахунок [З.] ВДВС ГТУЮ у Львівській області кошти у розмірі 116279 грн. 02 коп. за виконавчим провадженням №60472586 від 01.11.2019 р., в тому числі 105571 грн. 84 коп. заборгованість по заробітній платі перед особа_1 , виконавчий збір та 150 грн. витрати на проведення виконавчих дій.
Таким чином, слід вважати, що станом на 27.12.2019 р. відповідач ДП «ЛДЗ «лорта» провів повний розрахунок із позивачкою і виплатив їй всю заборгованість із заробітної плати, яка належала їй до виплати при звільненні.
Згідно із довідкою №26 від 25 лютого 2020 року, виданої Державним підприємством «Львівський державний завод «лорта» середньоденна заробітна плата особа_1 становить 332 грн. 91 коп., а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить з 24 вересня 2019 року по 28 грудня 2019 року за 68 робочих днів становить 22637 грн. 88 коп. Даний розрахунок проведений у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати.
Таким чином, затримка розрахунку при звільненні особа_1 існувала у період з 24.09.2019 р. по 28.12.2019 р, а отже 68 робочих днів. Виходячи із наведеного, до стягнення підлягає сума у розмірі 22637, 88 грн. /із розрахунку 68 днів х 332, 91 грн. середньоденна заробітна плата/.
Суд критично оцінює покликання позивачки, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.09.2019 р. до 20.01.2020 р. становить 26965 грн. 71 коп. без урахування податків та зборів, так як наведене спростовується платіжним дорученням ДП «ЛДЗ «лорта» № 223 від 27 грудня 2019 року.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивачка перебувала у трудових відносинах із відповідачем і в день звільнення їй не були виплачені належні від підприємства суми, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 22637, 88 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 вересня 2019 року до 28 грудня 2019 року, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.
Оскільки позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 705 грн. 85 коп. (22637, 88:26965, 71 х 840, 80= 705, 85 грн.)
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12-13, 81-82, 89, 264-265, 274-275, 279 ЦПК України, ст.ст. 38, 116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд-

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 22637 грн. (двадцять дві тисячі шістсот тридцять сім) грн. 88 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 705 грн. 85 коп. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.



Позивач: особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , проживає за адресою: адреса_1
Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «лорта», єдрпоу 30162618, знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Патона, 1.







Суддя Іванюк І.Д.