ДП "ЛДЗ"ЛОРТА": невыплата зарплаты
Справа № 462/821/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2020 року суддя [З] районного суду м. Львова Палюх Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
в с т а н о в и в:
Позивачка 12 лютого 2020 року звернулася у суд з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в розмірі 47158 грн. 05 коп. Свої вимоги мотивує тим, що з 22 березня 2010 року вона працювала на посаді прибиральника виробничих приміщень у виробничо-диспетчерському відділ 545 ДП «Львівський державний завод «лорта». Починаючи з квітня 2018 року їй стали затримувати виплату заробітної плати, в результаті чого за роботодавцем утворилася заборгованість в сумі 8601, 07 грн. 6 вересня 2018 року вона була звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України. У день звільнення відповідач не провів з нею повного розрахунку, у зв`язку з чим вона була змушена звернутися до суду з заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі. 17 вересня 2019 року Залізничним районним судом м.Львова видано судовий наказ про стягнення з ДП «Львівський державний завод «лорта» на її користь 8601, 07 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Заборгованість по заробітній платі їй було виплачено лише 17 січня 2020 року. Таким чином, з дати звільнення до дати проведення розрахунку пройшло 345 робочих днів. Згідно довідки ДП «Львівський державний завод «лорта» №300, її середньоденна заробітна плата становить 136, 69 грн. без урахування податів та зборів. У зв`язку із затримкою проведення розрахунку при звільненні, на підставі ст.117 КЗпП України, просить стягнути з ДП «Львівський державний завод «лорта» на її користь середній заробіток в розмірі 47158 грн. 05 коп. / 136, 69 грн. середньоденний заробіток х 345 робочих днів).
Ухвалою судді [З] районного суду м. Львова від 17 лютого 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, про що повідомлено сторони.
Представник відповідача 2 березня 2020 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково, зазначивши, що розбіжність між сумою зазначеною позивачкою і довідкою №25 від 25.02.2020 року пов`язана з тим, що в розрахунок позивачкою взятий день фактичного зарахування коштів, а не наступний день перерахування коштів до ВДВС, які на думку відповідача, саме в цей день повинні були б бути перераховані позивачці.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Як встановлено судом, позивачка особа_1 з 22 березня 2010 року працювала на посаді прибиральника виробничих приміщень у виробничо-диспетчерському відділ 545 ДП «Львівський державний завод «лорта» і наказом №485к від 5 вересня 2018 року була звільнена з роботи за власним бажанням з 6 вересня 2018 року на підставі ст.38 КЗпП України.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З матеріалів справи вбачається, що при звільненні особа_1 не було виплачено всіх сум, що належать їй від ДП «Львівський державний завод «лорта», що також підтверджується довідкою №300 від 15.08.2019 року, згідно якої заборгованість ДП «Львівський державний завод «лорта» перед особа_1 становить 8601 грн. 07 коп., а середньоденний заробіток складає 136 грн. 69 коп.
Судовим наказом [З] районного суду м. Львова від 17 вересня 2019 року стягнуто з Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 8601 грн. 07 коп. Даний судовий наказ був поданий особа_1 у Залізничний ВДВС м.Львів до примусового виконання.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку (постанова Верховного Суду України № 6-15цс13 від 27 березня 2013 року).
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець недоведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідач не представив суду жодних доказів відсутності вини підприємства у невиплаті належних позивачу при звільненні сум.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” № 13 від 24 грудня 1999 року, зокрема, передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
На підставі п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 цього ж порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
З платіжного доручення ДП «ЛДЗ «лорта» № 227 від 27 грудня 2019 року вбачається, що ДП «ЛДЗ «лорта» перерахувало на рахунок [З.] ВДВС ГТУЮ у Львівській області кошти у розмірі 9611, 17 за виконавчим провадженням №60588978 від 12.11.2019 р., в тому числі 8601, 07 грн. заборгованість по заробітній платі перед особа_1 , 860, 01 грн. виконавчий збір, 150 грн. витрати на проведення виконавчих дій.
Згідно довідки №25 від 25 лютого 2020 року, виданої Державним підприємством «Львівський державний завод «лорта», середньоденна заробітна плата особа_1 становить 136 грн. 69 коп., а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить з 5 вересня 2018 року по 28 грудня 2019 року за 331 робочих днів становить 45244 грн. 39 коп. Даний розрахунок проведений у відповідності до зазначеного Порядку.
Суд критично оцінює покликання позивачки, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2018 р. до 17.01.2020 р. становить 47158, 05 грн. з урахування податків та зборів, так як наведене спростовується довідкою ДП ЛДЗ «Лорта» №25 від 25.02.2020 року та платіжним дорученням ДП «ЛДЗ «лорта» № 227 від 27 грудня 2019 року.
Таким чином, остаточний розрахунок з позивачкою здійснено відповідачем 27 грудня 2019 року, а відтак на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5 вересня 2018 року до 28 грудня 2019 року за 331 робочих днів.
За наведеного, заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку перед особа_1 становить 45244 грн. 39 коп. (136, 69 грн. середньоденної заробітної плати х 331 робочих днів).
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивачка перебувала у трудових відносинах із відповідачем і в день звільнення їй не були виплачені належні від підприємства суми, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 45244 грн. 39 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5 вересня 2018 року до 28 грудня 2019 року, без урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Оскільки позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір в розмірі 806 грин. 68 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12-13, 81-82, 89, 264-265, 274-275, 279 ЦПК України, ст.ст. 38, 116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд-
у х в а л и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 45244 /сорок п`ять тисяч двісті сорок чотири/ грн. 39 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 806 грн. 68 коп. судового збору.
В решті вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , проживає за адресою: адреса_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «лорта», єдрпоу 30162618, знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Патона, 1.
Суддя:
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 березня 2020 року суддя [З] районного суду м. Львова Палюх Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
в с т а н о в и в:
Позивачка 12 лютого 2020 року звернулася у суд з позовом про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в розмірі 47158 грн. 05 коп. Свої вимоги мотивує тим, що з 22 березня 2010 року вона працювала на посаді прибиральника виробничих приміщень у виробничо-диспетчерському відділ 545 ДП «Львівський державний завод «лорта». Починаючи з квітня 2018 року їй стали затримувати виплату заробітної плати, в результаті чого за роботодавцем утворилася заборгованість в сумі 8601, 07 грн. 6 вересня 2018 року вона була звільнена з роботи за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України. У день звільнення відповідач не провів з нею повного розрахунку, у зв`язку з чим вона була змушена звернутися до суду з заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі. 17 вересня 2019 року Залізничним районним судом м.Львова видано судовий наказ про стягнення з ДП «Львівський державний завод «лорта» на її користь 8601, 07 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Заборгованість по заробітній платі їй було виплачено лише 17 січня 2020 року. Таким чином, з дати звільнення до дати проведення розрахунку пройшло 345 робочих днів. Згідно довідки ДП «Львівський державний завод «лорта» №300, її середньоденна заробітна плата становить 136, 69 грн. без урахування податів та зборів. У зв`язку із затримкою проведення розрахунку при звільненні, на підставі ст.117 КЗпП України, просить стягнути з ДП «Львівський державний завод «лорта» на її користь середній заробіток в розмірі 47158 грн. 05 коп. / 136, 69 грн. середньоденний заробіток х 345 робочих днів).
Ухвалою судді [З] районного суду м. Львова від 17 лютого 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, про що повідомлено сторони.
Представник відповідача 2 березня 2020 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково, зазначивши, що розбіжність між сумою зазначеною позивачкою і довідкою №25 від 25.02.2020 року пов`язана з тим, що в розрахунок позивачкою взятий день фактичного зарахування коштів, а не наступний день перерахування коштів до ВДВС, які на думку відповідача, саме в цей день повинні були б бути перераховані позивачці.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Як встановлено судом, позивачка особа_1 з 22 березня 2010 року працювала на посаді прибиральника виробничих приміщень у виробничо-диспетчерському відділ 545 ДП «Львівський державний завод «лорта» і наказом №485к від 5 вересня 2018 року була звільнена з роботи за власним бажанням з 6 вересня 2018 року на підставі ст.38 КЗпП України.
Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
З матеріалів справи вбачається, що при звільненні особа_1 не було виплачено всіх сум, що належать їй від ДП «Львівський державний завод «лорта», що також підтверджується довідкою №300 від 15.08.2019 року, згідно якої заборгованість ДП «Львівський державний завод «лорта» перед особа_1 становить 8601 грн. 07 коп., а середньоденний заробіток складає 136 грн. 69 коп.
Судовим наказом [З] районного суду м. Львова від 17 вересня 2019 року стягнуто з Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 8601 грн. 07 коп. Даний судовий наказ був поданий особа_1 у Залізничний ВДВС м.Львів до примусового виконання.
Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку (постанова Верховного Суду України № 6-15цс13 від 27 березня 2013 року).
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі № 6-64цс13, згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Як вбачається із роз`яснень даних у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, якщо роботодавець недоведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідач не представив суду жодних доказів відсутності вини підприємства у невиплаті належних позивачу при звільненні сум.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” № 13 від 24 грудня 1999 року, зокрема, передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
На підставі п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 цього ж порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
З платіжного доручення ДП «ЛДЗ «лорта» № 227 від 27 грудня 2019 року вбачається, що ДП «ЛДЗ «лорта» перерахувало на рахунок [З.] ВДВС ГТУЮ у Львівській області кошти у розмірі 9611, 17 за виконавчим провадженням №60588978 від 12.11.2019 р., в тому числі 8601, 07 грн. заборгованість по заробітній платі перед особа_1 , 860, 01 грн. виконавчий збір, 150 грн. витрати на проведення виконавчих дій.
Згідно довідки №25 від 25 лютого 2020 року, виданої Державним підприємством «Львівський державний завод «лорта», середньоденна заробітна плата особа_1 становить 136 грн. 69 коп., а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить з 5 вересня 2018 року по 28 грудня 2019 року за 331 робочих днів становить 45244 грн. 39 коп. Даний розрахунок проведений у відповідності до зазначеного Порядку.
Суд критично оцінює покликання позивачки, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.09.2018 р. до 17.01.2020 р. становить 47158, 05 грн. з урахування податків та зборів, так як наведене спростовується довідкою ДП ЛДЗ «Лорта» №25 від 25.02.2020 року та платіжним дорученням ДП «ЛДЗ «лорта» № 227 від 27 грудня 2019 року.
Таким чином, остаточний розрахунок з позивачкою здійснено відповідачем 27 грудня 2019 року, а відтак на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5 вересня 2018 року до 28 грудня 2019 року за 331 робочих днів.
За наведеного, заборгованість по середньому заробітку за час затримки розрахунку перед особа_1 становить 45244 грн. 39 коп. (136, 69 грн. середньоденної заробітної плати х 331 робочих днів).
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивачка перебувала у трудових відносинах із відповідачем і в день звільнення їй не були виплачені належні від підприємства суми, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 45244 грн. 39 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 5 вересня 2018 року до 28 грудня 2019 року, без урахуванням утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Оскільки позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки судовий збір в розмірі 806 грин. 68 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12-13, 81-82, 89, 264-265, 274-275, 279 ЦПК України, ст.ст. 38, 116, 117 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд-
у х в а л и в:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 45244 /сорок п`ять тисяч двісті сорок чотири/ грн. 39 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, без урахування податків та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «лорта» на користь особа_1 806 грн. 68 коп. судового збору.
В решті вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: особа_1 , інформація_1 , рнокпп номер_1 , проживає за адресою: адреса_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Львівський державний завод «лорта», єдрпоу 30162618, знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Патона, 1.
Суддя:
Полезный отзыв?
(1)
Работа в Львове (282 отзыва) →
ДП "ЛДЗ"ЛОРТА"
Львов | 24.11.2021
Дело №462/6865/21р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И24 ноября 2021 года. Судья Железнодорожного районного суда г. Львова Боровков Д.А., рассмотрев в помещении суда в г. Львове в упрощенном исковом производстве без уведомления сторон о гражданском деле по освобождению особа_1 , компенсации за невипользованные дни ежегодного отпуска и среднего заработка за несвоевременный расчет при уволь...
ДП "ЛДЗ"ЛОРТА"
Львов | 10.11.2021
Дело №462/5997/21 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И (заочное) 10 ноября 2021 года. Судья Железнодорожного районного суда г. Львова Боровков Д.А., рассмотрев в помещении суда в г. Львове в упрощенном исковом производстве без уведомления сторон о гражданском деле по делу ОСОБА_1возможности, компенсации за неиспользованные дни ежегодного отпуска и среднего заработка за несвоевременный расчет...
ДП "ЛДЗ"ЛОРТА"
Львов | 23.10.2021
Дело №462/5934/21 Р И Ш Е Н Н Я И М Е Н Е М У К Р А И Н И 23 октября 2021 г. Львов Железнодорожный районный суд Львова в составе председательствующего судьи – [К.] А.И., при секретаре – [Б.] А.А., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в помещении суда во Львове гражданское дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Львовский государственный завод «лорта» о взыскани...
ДП "ЛДЗ"ЛОРТА"
Львов | 26.07.2021
Дело № 462/12/21 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 26 июля 2021 Железнодорожный районный суд. Львова в составе судьи - [П.] М. с участием секретаря судебного заседания - [Д.] Р.-А.Р. рассмотрев в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Львовский государственный завод« ЛОРТА »о взыскании заработной платы и среднего заработка за несвоевременный рас...
ДП "ЛДЗ"ЛОРТА"
Львов | 16.07.2021
Дело № 462/3373/21 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 16 июля 2021 [Л.] Железнодорожный районный суд [Л]а в составе судьи - [К.] А.И., при секретаре - [Б.] А.А., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в помещении суда в г.. [Л]е гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «[Л]ский государственный завод« ЛОРТА »о взыскания не начисленной и не выплаченнойзаработной платы и компен...
ДП "ЛДЗ"ЛОРТА"
Львов | 08.07.2021
Дело № 462/2851/21 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 8 июля 2021 [Л.] Железнодорожный районный суд [Л]а в составе судьи - [К.] А.И., при секретаре - [Б.] А.А., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в помещении суда в г.. [Л]е гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «[Л]ский государственный завод« ЛОРТА »о взыскания не начисленной и не выплаченнойзаработной платы и компенс...