ДП "МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты
Справа № 226/1309/20
Справа № 226/1309/20
Провадження № 2/226/513/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
25 червня 2020 року м.Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого — судді Редько Ж.Є.,
при секретарі [П.] І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
В С Т, А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до відповідача державного підприємства «Мирноградвугілля» (далі ДП «Мирноградвугілля») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в обґрунтування якого вказав, що він з 01.07.2010 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи у відокремленому підрозділі «Шахта «Капітальна», та 02.01.2020 був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за п.1 ст.38 КЗпП. Однак, у порушення Трудового законодавства відповідач не розрахувався з ним в день звільнення, фактично сплативши всі належні йому суми 01.04.2020. Тому, він вважає, що відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 02.01.2020 по 01.04.2020 в розмірі 29 022 грн 60 коп., виходячи із розрахунку його середньоденного заробітку на підставі довідки відповідача 483 грн 71 коп., помноженого на 60 робочих дні (час затримки розрахунку). Вказану суму позивач просить суд стягнути на свою користь разом з понесеними витратами по сплаті судового збору у розмірі 840 грн 80 коп.
Представником відповідача ДП «Мирноградвугілля» Заговоричем Є.Г. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що наказом по підприємству за № 01-к від 02.01.2020 особа_1 був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Згідно табелю обліку використання робочого часу за січень 2020 року 02.01.2020 у позивача був вихідним днем. Також представник відповідача зазначив, що під час звернень позивача до ДП «Мирноградвугілля» із заявами від 21.01.2020 та від 27.04.2020, які надійшли до шахти 23.01.2020 та 04.05.2020 відповідно, останній не просив виплатити йому заборгованість, тому вимога позивача не ґрунтується на законі, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач особа_1 спрямував до суду заяву, в якій зазначив, що правом для надання відповіді на відзив він скористатися не бажає, наполягає на позові.
Ухвалою судді від 03.06.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач особа_1, інформація_1, у період з 01.07.2010 по 02.01.2020 знаходився у трудових відносинах з відокремленим підрозділом «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля», працюючи гірничим робітником 3-го та 5-го розряду з повним робочим днем в шахті; 02.01.2020 був звільнений за ч.1 ст.38 КЗпП за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію, що підтверджується записами з трудової книжки позивача та копією наказу по шахті від 02.01.2020 № 1к про звільнення позивача (а.с.9−10).
У день звільнення 02.01.2020 позивач особа_1 не працював, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу за січень 2020 року ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля».
Згідно з довідками ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» від 17.02.2020 та від 12.05.2020 за станом на 17.02.2020 заборгованість по заробітній платі особа_1 становила 36 610 грн 12 коп. Повний розрахунок з особа_1 здійснений 01.04.2020.
Відповідно до довідки ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» № 142 середньоденна заробітна плата особа_1 складає 778 грн 63 коп.
За приписами ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що позивач в день звільнення 02.01.2010 не працював
У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП України наступає після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок та невиплати після пред`явлення цієї вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.
Згідно з заявою особа_1 від 21.01.2020, яка отримана відповідачем 22.01.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення, позивач звернувся до роботодавця з проханням в найкоротший термін погасити йому заборгованість по заробітній платі. При цьому позивач послався на ст.116 КЗпП України, вказуючи на те, що при звільненні виплата всіх сум, що підлягає до виплати, проводиться в день звільнення, що несвоєчасна виплата належних йому при звільненні сум приводить його в скрутне матеріальне становище.
Отже, вказану заяву слід вважати пред`явленням позивачем вимоги про розрахунок, яка передбачена ст.116 КЗпП України.
Остаточний розрахунок з позивачем проведено 01.04.2020.
Таким чином, час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту, коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача, а саме: отримання підприємством 22.01.2020 заяви особа_1 від 21.01.2020, до фактичної виплати заробітної плати. Тобто, час затримки розрахунку при звільненні позивача рахується з 22.01.2020 по 01.04.2020.
Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2020 у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61−23170сво18), яку суд згідно з ч.4 ст.263 ЦПК враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Згідно з довідкою відповідача № 142 заробіток позивача за два останні місяці праці перед звільненням склав: у грудні 2019 року за 21 робочий день 10 346 грн 60 коп., у листопаді 2019 року за 2 робочих дня 778 грн 63 коп., отже середньоденна заробітна плата позивача дорівнює 483 грн 71 коп. ((10346, 60 грн + 778, 63 грн): (21 день + 2 дня)), що відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100.
Кількість робочих днів за період з 22.01.2020 по 01.04.2020 з урахуванням додатків до листа Міністерства соціальної політики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік № 1133/0/206−19 від 29.07.2019 становить: за січень 2020 року — 8 днів, за лютий 2020 року — 20 днів, за березень 2020 року — 21 день, за квітень 2020 року — 1 день, а всього 50 днів.
Таким чином, сума середнього заробітку позивача за затримку розрахунку при звільненні за період з 22.01.2020 по 01.04.2020 буде дорівнювати: 24 185 грн 50 коп., із розрахунку: 50 робочих дня х 483 грн 71 коп.
Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст.141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 701 грн 00 коп. пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі ст.ст.116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 197, 259, 263−265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В, А Л И В:
Позовні вимоги особа_1 (рнокпп номер_1, місце реєстрації: адреса_1, місце реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи: адреса_2) до державного підприємства «Мирноградвугілля» (юридична адреса: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул. Соборна, 1, код єдрпоу 32087941) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 22.01.2020 по 01.04.2020 в сумі 24 185 грн 50 коп., та понесені судові витрати в сумі 701 грн 00 коп., а всього 24 886 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн 50 коп.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення решти суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4837 грн 10 коп. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення, яке складено 25.06.2020, але не пізніше закінчення строку карантину.
Суддя [Ж.]
Справа № 226/1309/20
Провадження № 2/226/513/2020
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
25 червня 2020 року м.Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого — судді Редько Ж.Є.,
при секретарі [П.] І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
В С Т, А Н О В И В:
Позивач особа_1 звернувся до суду з позовом до відповідача державного підприємства «Мирноградвугілля» (далі ДП «Мирноградвугілля») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в обґрунтування якого вказав, що він з 01.07.2010 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи у відокремленому підрозділі «Шахта «Капітальна», та 02.01.2020 був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за п.1 ст.38 КЗпП. Однак, у порушення Трудового законодавства відповідач не розрахувався з ним в день звільнення, фактично сплативши всі належні йому суми 01.04.2020. Тому, він вважає, що відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 02.01.2020 по 01.04.2020 в розмірі 29 022 грн 60 коп., виходячи із розрахунку його середньоденного заробітку на підставі довідки відповідача 483 грн 71 коп., помноженого на 60 робочих дні (час затримки розрахунку). Вказану суму позивач просить суд стягнути на свою користь разом з понесеними витратами по сплаті судового збору у розмірі 840 грн 80 коп.
Представником відповідача ДП «Мирноградвугілля» Заговоричем Є.Г. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що наказом по підприємству за № 01-к від 02.01.2020 особа_1 був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. Згідно табелю обліку використання робочого часу за січень 2020 року 02.01.2020 у позивача був вихідним днем. Також представник відповідача зазначив, що під час звернень позивача до ДП «Мирноградвугілля» із заявами від 21.01.2020 та від 27.04.2020, які надійшли до шахти 23.01.2020 та 04.05.2020 відповідно, останній не просив виплатити йому заборгованість, тому вимога позивача не ґрунтується на законі, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
Позивач особа_1 спрямував до суду заяву, в якій зазначив, що правом для надання відповіді на відзив він скористатися не бажає, наполягає на позові.
Ухвалою судді від 03.06.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач особа_1, інформація_1, у період з 01.07.2010 по 02.01.2020 знаходився у трудових відносинах з відокремленим підрозділом «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля», працюючи гірничим робітником 3-го та 5-го розряду з повним робочим днем в шахті; 02.01.2020 був звільнений за ч.1 ст.38 КЗпП за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію, що підтверджується записами з трудової книжки позивача та копією наказу по шахті від 02.01.2020 № 1к про звільнення позивача (а.с.9−10).
У день звільнення 02.01.2020 позивач особа_1 не працював, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу за січень 2020 року ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля».
Згідно з довідками ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» від 17.02.2020 та від 12.05.2020 за станом на 17.02.2020 заборгованість по заробітній платі особа_1 становила 36 610 грн 12 коп. Повний розрахунок з особа_1 здійснений 01.04.2020.
Відповідно до довідки ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» № 142 середньоденна заробітна плата особа_1 складає 778 грн 63 коп.
За приписами ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що позивач в день звільнення 02.01.2010 не працював
У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі ст.117 КЗпП України наступає після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок та невиплати після пред`явлення цієї вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать.
Згідно з заявою особа_1 від 21.01.2020, яка отримана відповідачем 22.01.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та опис вкладення, позивач звернувся до роботодавця з проханням в найкоротший термін погасити йому заборгованість по заробітній платі. При цьому позивач послався на ст.116 КЗпП України, вказуючи на те, що при звільненні виплата всіх сум, що підлягає до виплати, проводиться в день звільнення, що несвоєчасна виплата належних йому при звільненні сум приводить його в скрутне матеріальне становище.
Отже, вказану заяву слід вважати пред`явленням позивачем вимоги про розрахунок, яка передбачена ст.116 КЗпП України.
Остаточний розрахунок з позивачем проведено 01.04.2020.
Таким чином, час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту, коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача, а саме: отримання підприємством 22.01.2020 заяви особа_1 від 21.01.2020, до фактичної виплати заробітної плати. Тобто, час затримки розрахунку при звільненні позивача рахується з 22.01.2020 по 01.04.2020.
Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2020 у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61−23170сво18), яку суд згідно з ч.4 ст.263 ЦПК враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Згідно з довідкою відповідача № 142 заробіток позивача за два останні місяці праці перед звільненням склав: у грудні 2019 року за 21 робочий день 10 346 грн 60 коп., у листопаді 2019 року за 2 робочих дня 778 грн 63 коп., отже середньоденна заробітна плата позивача дорівнює 483 грн 71 коп. ((10346, 60 грн + 778, 63 грн): (21 день + 2 дня)), що відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100.
Кількість робочих днів за період з 22.01.2020 по 01.04.2020 з урахуванням додатків до листа Міністерства соціальної політики України про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік № 1133/0/206−19 від 29.07.2019 становить: за січень 2020 року — 8 днів, за лютий 2020 року — 20 днів, за березень 2020 року — 21 день, за квітень 2020 року — 1 день, а всього 50 днів.
Таким чином, сума середнього заробітку позивача за затримку розрахунку при звільненні за період з 22.01.2020 по 01.04.2020 буде дорівнювати: 24 185 грн 50 коп., із розрахунку: 50 робочих дня х 483 грн 71 коп.
Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст.141 ЦПК з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 701 грн 00 коп. пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі ст.ст.116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст.12, 13, 76, 141, 197, 259, 263−265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У Х В, А Л И В:
Позовні вимоги особа_1 (рнокпп номер_1, місце реєстрації: адреса_1, місце реєстрації як внутрішньо-переміщеної особи: адреса_2) до державного підприємства «Мирноградвугілля» (юридична адреса: 85323, Донецька область, м.Мирноград, вул. Соборна, 1, код єдрпоу 32087941) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 22.01.2020 по 01.04.2020 в сумі 24 185 грн 50 коп., та понесені судові витрати в сумі 701 грн 00 коп., а всього 24 886 (двадцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн 50 коп.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення решти суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4837 грн 10 коп. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення, яке складено 25.06.2020, але не пізніше закінчення строку карантину.
Суддя [Ж.]
