ДП "МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты
Справа № 226/519/20
Провадження №2/226/318/2020
рішення
іменем України
16.03.2020 місто Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого — судді Салькової В.С.,
за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача.
Позивач особа_1 звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в обґрунтування якого зазначила, що з 22.09.1998 по 05.08.2019 вона працювала у ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «5/6″, 05.08.2019 звільнена за власним бажанням. В порушення законодавства відповідач не провів з нею розрахунок у день звільнення, фактично всі належні їй суми виплатив 10.01.2020. Її середньоденна заробітна плата складає 350, 19 грн, розрахунок здійснено відповідачем за робочі дні. Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 06.08.2019 по 10.01.2020 складає 350, 19 грн х 110 днів (робочих) = 38520, 90 грн. Просила суд стягнути вказану суму з відповідача на її користь разом із понесеними нею судовими витратами.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач особа_1 до судового засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена у порядку, передбаченому цивільно-процесуальним законодавством України, надала суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, в якій наполягала на задоволенні позову.
Представник відповідача до суду також не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи без участі представника. Також відповідачем наданий відзив на позов, в якому висловлена позиція про необхідність відмовити у його задоволенні. Підтверджено, що дійсно особа_1 05.08.2019 звільнена з підприємства за власним бажанням. З тим, що фактично їй виплачені всі належні суми 10.01.2020, відповідач не згоден, оскільки це було сумою лікарняних за липень 2019 року. Виплати проводяться по мірі надходження коштів від фсствп, і допомога з тимчасової втрати працездатності не відноситься до фонду оплати праці. Вини підприємства у несвоєчасній виплаті цих коштів немає.
Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.
Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з`явилися до суду.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
24.02.2020 ухвалою судді відкрите провадження у даній справі (спрощене позовне провадження), призначений розгляд справи по суті на 16.03.2020, відповідачеві запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.
11.03.2020 відповідачем надано судові відзив на позовну заяву та докази його надсилання позивачеві, відзив прийнято судом.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що особа_1 з 22.09.1998 перебувала у трудових відносинах з Державним підприємствам «Красноарміськвугілля» (нині — ДП «Мирноградвугілля», наказом №67-к від 05.08.2019 звільнена за власним бажанням згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України (а.с.3−5).
Згідно з довідкою ВП «Шахта «5/6″ ДП «Мирноградвугілля» №12−02 від 05.02.2020 середньоденна заробітна плата особа_1 складала 350, 19 грн, а середньомісячна — 6828, 71 грн (а.с.8).
За відомостями ВП «Шахта «5/6″ ДП «Мирноградвугілля», викладеними 06.02.2020 у довідках №14−02, на 05.08.2019 особа_1 належали до виплати: заробітна плата за серпень 2019 року в сумі 580, 95 грн; компенсація за невикористану відпустку 14784, 00 грн; лікарняні за липень за рахунок підприємства 685, 45 грн. Сума виплати в серпні 2019 за відрахуванням податків — 12766, 93 грн. Сума виплати у вересні 2019 за відрахуванням податків — 702, 14 грн. 27.09.2019 позивачеві перераховано заробітну плату за серпень в сумі 1732, 72 грн; 14.11.2019 — заробітну плату за серпень в сумі 3765, 70 грн; 24.12.2019 — заробітну плату за серпень в сумі 2268, 51 грн; 14.11.2019 — заробітну плату за вересень в сумі 286, 32 грн; 10.01.2020 — заробітна плата за вересень в сумі 415, 82 грн (а.с.9, 23).
05.03.2020 відповідачем видано довідку №30−03, згідно з якою особа_1 перебувала на лікарняному з 15.07.2019 по 31.07.2019, сума лікарняних увійшла у заробітну плату серпня 2019 року. Через несплату підприємством ЄСВ лікарняний нарахований з мінімального розрахунку в розмірі 137, 09 грн/день. Донарахована сума лікарняних увійшла у вересень. Загальна сума донарахованого лікарняного склала 1235, 73 грн, з якої 363, 45 грн — за рахунок підприємства. Таким чином, у вересні заробітна плата складається з донарахованого лікарняного 292, 58 грн та депоненту 409, 56 грн, за мінусом податків виплачено 702, 14 грн (а.с.20).
V. Оцінка суду.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши представлені позивачем докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст.117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
При цьому відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнового стану потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Як зазначено позивачем і підтверджено у наданому відповідачем відзиві, а також наявних у справі довідках, остаточний розрахунок із особа_1 відповідач здійснив 10.01.2020 шляхом перерахування на її розрахунковий рахунок суми в розмірі 415, 82 грн, при цьому в наявних довідках ця сума зазначена як заробітна плата за вересень 2019 року.
В наданому відзиві відповідач вказує як на підставу відмови у позові, що ця сума є виплаченим за липень 2019 року лікарняним, який не відноситься до фонду оплати праці.
Згідно з положеннями ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.22 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В обґрунтування несвоєчасності оплати коштів по лікарняних листах відповідач у довідці №30−03 від 05.03.2020 вказав на несвоєчасну сплату підприємством ЄСВ та обумовлене цим первісне нарахування лікарняного з мінімального розрахунку, а потім, після сплати ЄСВ, донарахування лікарняного.
При цьому судові не було надано доказів на підтвердження цих відомостей, не доведено, що сплачена 10.01.2020 сума є саме допомогою з тимчасової непрацездатності, як само й не наведено обґрунтування того, чому, на думку відповідача, допомога з тимчасової непрацездатності не входить до складу належних звільненому працівникові сум, виплата яких має бути здійснена в день звільнення у відповідності до положень ст.116 КЗпП України. В той самий час позивачем належними, допустимими і достатніми доказами доведено порушення відповідачем строків проведеного з нею розрахунку при звільненні, обґрунтовано позовні вимоги та їхній розмір.
Оскільки відповідачем порушені вимоги закону щодо своєчасного розрахунку зі звільненим працівником, у відповідності до положень ст.117 КЗпП України з ДП «Мирноградвугілля» належить стягнути на користь особа_1 її середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Виходячи з того, що середньоденний заробіток позивача за відомостями, наданими відповідачем, складав 350, 19 грн, то саме ці дані суд бере за основу при обрахуванні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню. Крім того, суд бере за основу дату проведення остаточного розрахунку з позивачем як 10.01.2020, оскільки це не спростоване сторонами і підтверджено матеріалами справи.
Отже, стягненню підлягає сума 38520, 90 грн із розрахунку 350, 19 грн середньоденного заробітку, помножених на 110 робочих днів за період прострочення з 06.08.2019 по 10.01.2020.
VІ. Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, враховуючи висновки суду про наявність підстав для задоволення позову, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 144, 258, 259, 263−265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 (адреса_1, рнокпп номер_1) до Державного підприємства «Мирноградвугілля» (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 1, код за єдрпоу 32087941) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні — задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 38 520 (тридцять вісім тисяч п`ятсот двадцять) гривень 90 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь особа_1 судовий збір в сумі 840, 80 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене 20.03.2020.
Суддя: В.С. [С.]
Провадження №2/226/318/2020
рішення
іменем України
16.03.2020 місто Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого — судді Салькової В.С.,
за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача.
Позивач особа_1 звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в обґрунтування якого зазначила, що з 22.09.1998 по 05.08.2019 вона працювала у ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «5/6″, 05.08.2019 звільнена за власним бажанням. В порушення законодавства відповідач не провів з нею розрахунок у день звільнення, фактично всі належні їй суми виплатив 10.01.2020. Її середньоденна заробітна плата складає 350, 19 грн, розрахунок здійснено відповідачем за робочі дні. Таким чином, середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 06.08.2019 по 10.01.2020 складає 350, 19 грн х 110 днів (робочих) = 38520, 90 грн. Просила суд стягнути вказану суму з відповідача на її користь разом із понесеними нею судовими витратами.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач особа_1 до судового засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена у порядку, передбаченому цивільно-процесуальним законодавством України, надала суду заяву з проханням розглянути справу без її участі, в якій наполягала на задоволенні позову.
Представник відповідача до суду також не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи без участі представника. Також відповідачем наданий відзив на позов, в якому висловлена позиція про необхідність відмовити у його задоволенні. Підтверджено, що дійсно особа_1 05.08.2019 звільнена з підприємства за власним бажанням. З тим, що фактично їй виплачені всі належні суми 10.01.2020, відповідач не згоден, оскільки це було сумою лікарняних за липень 2019 року. Виплати проводяться по мірі надходження коштів від фсствп, і допомога з тимчасової втрати працездатності не відноситься до фонду оплати праці. Вини підприємства у несвоєчасній виплаті цих коштів немає.
Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.
Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з`явилися до суду.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
24.02.2020 ухвалою судді відкрите провадження у даній справі (спрощене позовне провадження), призначений розгляд справи по суті на 16.03.2020, відповідачеві запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.
11.03.2020 відповідачем надано судові відзив на позовну заяву та докази його надсилання позивачеві, відзив прийнято судом.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що особа_1 з 22.09.1998 перебувала у трудових відносинах з Державним підприємствам «Красноарміськвугілля» (нині — ДП «Мирноградвугілля», наказом №67-к від 05.08.2019 звільнена за власним бажанням згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України (а.с.3−5).
Згідно з довідкою ВП «Шахта «5/6″ ДП «Мирноградвугілля» №12−02 від 05.02.2020 середньоденна заробітна плата особа_1 складала 350, 19 грн, а середньомісячна — 6828, 71 грн (а.с.8).
За відомостями ВП «Шахта «5/6″ ДП «Мирноградвугілля», викладеними 06.02.2020 у довідках №14−02, на 05.08.2019 особа_1 належали до виплати: заробітна плата за серпень 2019 року в сумі 580, 95 грн; компенсація за невикористану відпустку 14784, 00 грн; лікарняні за липень за рахунок підприємства 685, 45 грн. Сума виплати в серпні 2019 за відрахуванням податків — 12766, 93 грн. Сума виплати у вересні 2019 за відрахуванням податків — 702, 14 грн. 27.09.2019 позивачеві перераховано заробітну плату за серпень в сумі 1732, 72 грн; 14.11.2019 — заробітну плату за серпень в сумі 3765, 70 грн; 24.12.2019 — заробітну плату за серпень в сумі 2268, 51 грн; 14.11.2019 — заробітну плату за вересень в сумі 286, 32 грн; 10.01.2020 — заробітна плата за вересень в сумі 415, 82 грн (а.с.9, 23).
05.03.2020 відповідачем видано довідку №30−03, згідно з якою особа_1 перебувала на лікарняному з 15.07.2019 по 31.07.2019, сума лікарняних увійшла у заробітну плату серпня 2019 року. Через несплату підприємством ЄСВ лікарняний нарахований з мінімального розрахунку в розмірі 137, 09 грн/день. Донарахована сума лікарняних увійшла у вересень. Загальна сума донарахованого лікарняного склала 1235, 73 грн, з якої 363, 45 грн — за рахунок підприємства. Таким чином, у вересні заробітна плата складається з донарахованого лікарняного 292, 58 грн та депоненту 409, 56 грн, за мінусом податків виплачено 702, 14 грн (а.с.20).
V. Оцінка суду.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши представлені позивачем докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено ст.117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.
При цьому відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнового стану потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Як зазначено позивачем і підтверджено у наданому відповідачем відзиві, а також наявних у справі довідках, остаточний розрахунок із особа_1 відповідач здійснив 10.01.2020 шляхом перерахування на її розрахунковий рахунок суми в розмірі 415, 82 грн, при цьому в наявних довідках ця сума зазначена як заробітна плата за вересень 2019 року.
В наданому відзиві відповідач вказує як на підставу відмови у позові, що ця сума є виплаченим за липень 2019 року лікарняним, який не відноситься до фонду оплати праці.
Згідно з положеннями ч.1 ст.22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання, зокрема, тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.22 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В обґрунтування несвоєчасності оплати коштів по лікарняних листах відповідач у довідці №30−03 від 05.03.2020 вказав на несвоєчасну сплату підприємством ЄСВ та обумовлене цим первісне нарахування лікарняного з мінімального розрахунку, а потім, після сплати ЄСВ, донарахування лікарняного.
При цьому судові не було надано доказів на підтвердження цих відомостей, не доведено, що сплачена 10.01.2020 сума є саме допомогою з тимчасової непрацездатності, як само й не наведено обґрунтування того, чому, на думку відповідача, допомога з тимчасової непрацездатності не входить до складу належних звільненому працівникові сум, виплата яких має бути здійснена в день звільнення у відповідності до положень ст.116 КЗпП України. В той самий час позивачем належними, допустимими і достатніми доказами доведено порушення відповідачем строків проведеного з нею розрахунку при звільненні, обґрунтовано позовні вимоги та їхній розмір.
Оскільки відповідачем порушені вимоги закону щодо своєчасного розрахунку зі звільненим працівником, у відповідності до положень ст.117 КЗпП України з ДП «Мирноградвугілля» належить стягнути на користь особа_1 її середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Виходячи з того, що середньоденний заробіток позивача за відомостями, наданими відповідачем, складав 350, 19 грн, то саме ці дані суд бере за основу при обрахуванні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню. Крім того, суд бере за основу дату проведення остаточного розрахунку з позивачем як 10.01.2020, оскільки це не спростоване сторонами і підтверджено матеріалами справи.
Отже, стягненню підлягає сума 38520, 90 грн із розрахунку 350, 19 грн середньоденного заробітку, помножених на 110 робочих днів за період прострочення з 06.08.2019 по 10.01.2020.
VІ. Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, враховуючи висновки суду про наявність підстав для задоволення позову, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 144, 258, 259, 263−265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 (адреса_1, рнокпп номер_1) до Державного підприємства «Мирноградвугілля» (85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Соборна, 1, код за єдрпоу 32087941) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні — задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 38 520 (тридцять вісім тисяч п`ятсот двадцять) гривень 90 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь особа_1 судовий збір в сумі 840, 80 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складене 20.03.2020.
Суддя: В.С. [С.]
