ДП "МИРНОГРАДВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты
Справа № 226/859/20
Справа 226/859/20
Провадження № 2/226/408/2020
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р, а ї н и
28 квітня 2020 року м. Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді [К.] Т.О.,
за участю секретаря Галаган Н.С.,
учасники судового провадження:
позивач особа_1 (не з`явився),
представник позивача особа_2 (не з`явився),
відповідач (представник не з`явився),
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні,
в с т, а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення несплачених сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 07 лютого 2017 року по 03.09.2019 року він працював у відокремленому підрозділі «шахта «Капітальна» Державного підприємства «Мирноградвугілля» з середньоденною заробітною платою 739, 54 грн. 03.09.2019 року його було звільнено за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням, згідно наказу № 258к від 02.09.2019 року. При звільненні відповідач своєчасно не провів з ним повний розрахунок по компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, чим порушив вимоги ст. 116 КЗпП України щодо повного розрахунку в день звільнення. Посилаючись на норми ст. 117 КЗпП України позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку виплати заробітної плати при звільнені станом на 24 березня 2020 року у сумі 102796, 06 гривень.
Ухвалою судді від 31.03.2020 у справі відкрито провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами згоден частково, у зв`язки з тим, що повний розрахунок з позивачем з виплати заробітної плати здійснений 14.11.2019 року. Компенсація частини втрати частини заробітку через порушення строків його виплати здійснена у грудні 2019 року двома частинами за серпень 2019 року у сумі 143, 41 грн., та за вересень 2019 року — 146, 65 грн. Остаточно компенсація була виплачена 05.03.2020 року. Таким чином, повний розрахунок з позивачем особа_1 здійснений 05.03.2020 року, у зв`язку з чим зазначена дата є остаточною для розрахунку за затримку виплати заробітної плати. Просить суд задовольнити позовні вимоги частково, з урахуванням затримки, яка дорівнюю 124 робочим дням.
Позивач та його представник до судового засідання не з`явились, про час та місце слухання справи сповіщені належним чином, надали суду заяви з клопотанням розглянути справу за їх відсутності, на позовних вимогах наполягають у повному обсязі, не бажають використати своє право на надання відповіді на відзив.
Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності.
Суд, врахувавши позиції сторін у справі, надані суду документи, вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за матеріалами, наданими сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 07.02.2017 року по 03.09.2019 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працюючи: з 07.02.2017 по 17.02.2017 — зайняття в учбовому пункті, з 18.02.2017 року по 19.04.2017 року учнем прохідника підземного з повним робочим днем у шахті на період виробничої практики, 19.04.2017 року по 01.08.2017 року прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті, 01.08.2017 року по 03.09.2019 року прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 03.09.2019 року був звільнений за власним бажанням згідно ч.1 ст.38 КЗпП України (а.с. 9−11).
Згідно довідки про розмір заборгованості по заробітній платі № 38 від 16.01.2020 року, загальна сума заборгованості по заробітній платі становила 26351, 59 грн., а саме: компенсація за не використану відпустку за 37 календарних днів у сумі 24934, 67 грн., за 2 донорських дні — 1416, 92 грн. 14.11.2019 року відповідачем було проведено повний розрахунок з позивачем — особа_1 (а.с. 16).
Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі № 45 від 21.01.2020 року, індексація за несвоєчасну заробітну плату була нарахована у грудні 2019 року, а саме за серпень 2019 року — 143, 41 грн., за вересень 2019 року — 146, 65 грн. Після стягнення податків сума до виплати становить — 233, 50 грн. (а.с. 17).
Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі № 255 від 28.04.2020 року відповідачем 05.02.2020 року було виплачено позивачеві індексацію за несвоєчасну заробітну плату у сумі 82, 92 грн., 11.02.2020 року — 82, 75 грн., 05.03.2020 року — 67, 83 грн. Повний розрахунок з позивачем був здійснений 05.03.2020 року.
Дані про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини заробітку через порушення строків її виплати за серпень та вересень 2019 року суду сторонами не надавались.
Згідно довідки про розрахунок середньоденного і середньомісячного заробітку № 37 від 16.01.2020 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 739, 54 грн. (а.с. 15). Заперечень щодо визначеного відповідачем розміру середньоденного заробітку позивача, від сторін не надходило.
За змістом положень статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справу на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
За змістом вимог Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата працівника — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
При звільненні працівника, на підставі положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У випадку невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені законодавством підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тому суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасну виплату відповідачем розрахункових сум з часу звільнення позивача з підприємства відповідача до дня повного розрахунку включно на день такого розрахунку.
Діюче трудове законодавство передбачає безальтернативний обов`язок виплати належних працівникові сум при його звільненні, це законодавство встановлює і пов`язує юридичну відповідальність за порушення даних вимог законодавства, з юридичною особою того підприємства, установи, організації, на якому працювала особа до звільнення.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що станом на час складання позовної заяви заборгованість по компенсації втрати частини заробітку через порушення строків її виплати за серпень 2019 року та вересень 2019 року не виплачена. Однак дані, що свідчили б про нарахування позивачу компенсації втрати частини заробітку через порушення строків її виплати за серпень та вересень 2019 року та відсутність спору між сторонами з цього питання суду сторонами не надавались, у позовних вимогах позивачем не заявлено вимогу про стягнення заборгованості по компенсації втрат частини заробітку через порушення строків її виплати.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Середньоденний заробіток позивача, за розрахунком відповідача, заперечень проти якого позивач не висловлював, становить 739, 54 гривень. Кількість робочих днів з дати звільнення позивача 03 вересня 2019 року до повного розрахунку 05 березня 2020 року (за наданими даними відповідача на арк.спр.30) становить 128 дні, у тому числі у вересні 2019 року — 19 днів; у жовтні 2019 року — 22 дні; у листопаді 2019 року — 21 день; у грудні 2019 року — 21 день, у січні 2020 року — 21 день, у лютому 2020 року — 20 днів, у березні 2020 року — 4 дні. Сума середнього заробітку складає 94661, 12 гривень з розрахунку: (128дн.х739, 54).
На підставі положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України на користь позивача підлягає стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати в сумі 946 гривень 62 копійки судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (а.с. 1).
На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.47, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст.21, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263−265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов особа_1, інформація_1, який зареєстрований за адресою: адреса_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1, до Державного підприємства «Мирноградвугілля», місцезнаходження: 85320, м. Мирноград Донецької області, вул. Соборна, 1, код єдрпоу 32087941, про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 94 661 гривня 12 копійок, понесені судові витрати в сумі 946 гривень 62 копійки, а всього 95 607 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот сім) гривень 74 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Щодо строків, визначених в цьому рішенні, застосовуються положення пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України.
Суддя Т.О. [К.]
Справа 226/859/20
Провадження № 2/226/408/2020
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р, а ї н и
28 квітня 2020 року м. Мирноград
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді [К.] Т.О.,
за участю секретаря Галаган Н.С.,
учасники судового провадження:
позивач особа_1 (не з`явився),
представник позивача особа_2 (не з`явився),
відповідач (представник не з`явився),
розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні,
в с т, а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення несплачених сум при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 07 лютого 2017 року по 03.09.2019 року він працював у відокремленому підрозділі «шахта «Капітальна» Державного підприємства «Мирноградвугілля» з середньоденною заробітною платою 739, 54 грн. 03.09.2019 року його було звільнено за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням, згідно наказу № 258к від 02.09.2019 року. При звільненні відповідач своєчасно не провів з ним повний розрахунок по компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, чим порушив вимоги ст. 116 КЗпП України щодо повного розрахунку в день звільнення. Посилаючись на норми ст. 117 КЗпП України позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку виплати заробітної плати при звільнені станом на 24 березня 2020 року у сумі 102796, 06 гривень.
Ухвалою судді від 31.03.2020 у справі відкрито провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами згоден частково, у зв`язки з тим, що повний розрахунок з позивачем з виплати заробітної плати здійснений 14.11.2019 року. Компенсація частини втрати частини заробітку через порушення строків його виплати здійснена у грудні 2019 року двома частинами за серпень 2019 року у сумі 143, 41 грн., та за вересень 2019 року — 146, 65 грн. Остаточно компенсація була виплачена 05.03.2020 року. Таким чином, повний розрахунок з позивачем особа_1 здійснений 05.03.2020 року, у зв`язку з чим зазначена дата є остаточною для розрахунку за затримку виплати заробітної плати. Просить суд задовольнити позовні вимоги частково, з урахуванням затримки, яка дорівнюю 124 робочим дням.
Позивач та його представник до судового засідання не з`явились, про час та місце слухання справи сповіщені належним чином, надали суду заяви з клопотанням розглянути справу за їх відсутності, на позовних вимогах наполягають у повному обсязі, не бажають використати своє право на надання відповіді на відзив.
Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про час та місце слухання справи сповіщений належним чином, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності.
Суд, врахувавши позиції сторін у справі, надані суду документи, вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за матеріалами, наданими сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 07.02.2017 року по 03.09.2019 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працюючи: з 07.02.2017 по 17.02.2017 — зайняття в учбовому пункті, з 18.02.2017 року по 19.04.2017 року учнем прохідника підземного з повним робочим днем у шахті на період виробничої практики, 19.04.2017 року по 01.08.2017 року прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем у шахті, 01.08.2017 року по 03.09.2019 року прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, 03.09.2019 року був звільнений за власним бажанням згідно ч.1 ст.38 КЗпП України (а.с. 9−11).
Згідно довідки про розмір заборгованості по заробітній платі № 38 від 16.01.2020 року, загальна сума заборгованості по заробітній платі становила 26351, 59 грн., а саме: компенсація за не використану відпустку за 37 календарних днів у сумі 24934, 67 грн., за 2 донорських дні — 1416, 92 грн. 14.11.2019 року відповідачем було проведено повний розрахунок з позивачем — особа_1 (а.с. 16).
Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі № 45 від 21.01.2020 року, індексація за несвоєчасну заробітну плату була нарахована у грудні 2019 року, а саме за серпень 2019 року — 143, 41 грн., за вересень 2019 року — 146, 65 грн. Після стягнення податків сума до виплати становить — 233, 50 грн. (а.с. 17).
Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі № 255 від 28.04.2020 року відповідачем 05.02.2020 року було виплачено позивачеві індексацію за несвоєчасну заробітну плату у сумі 82, 92 грн., 11.02.2020 року — 82, 75 грн., 05.03.2020 року — 67, 83 грн. Повний розрахунок з позивачем був здійснений 05.03.2020 року.
Дані про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини заробітку через порушення строків її виплати за серпень та вересень 2019 року суду сторонами не надавались.
Згідно довідки про розрахунок середньоденного і середньомісячного заробітку № 37 від 16.01.2020 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 739, 54 грн. (а.с. 15). Заперечень щодо визначеного відповідачем розміру середньоденного заробітку позивача, від сторін не надходило.
За змістом положень статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справу на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
За змістом вимог Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата працівника — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).
Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
При звільненні працівника, на підставі положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, здійснюється в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У випадку невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені законодавством підприємство, установа, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тому суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за несвоєчасну виплату відповідачем розрахункових сум з часу звільнення позивача з підприємства відповідача до дня повного розрахунку включно на день такого розрахунку.
Діюче трудове законодавство передбачає безальтернативний обов`язок виплати належних працівникові сум при його звільненні, це законодавство встановлює і пов`язує юридичну відповідальність за порушення даних вимог законодавства, з юридичною особою того підприємства, установи, організації, на якому працювала особа до звільнення.
Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що станом на час складання позовної заяви заборгованість по компенсації втрати частини заробітку через порушення строків її виплати за серпень 2019 року та вересень 2019 року не виплачена. Однак дані, що свідчили б про нарахування позивачу компенсації втрати частини заробітку через порушення строків її виплати за серпень та вересень 2019 року та відсутність спору між сторонами з цього питання суду сторонами не надавались, у позовних вимогах позивачем не заявлено вимогу про стягнення заборгованості по компенсації втрат частини заробітку через порушення строків її виплати.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Середньоденний заробіток позивача, за розрахунком відповідача, заперечень проти якого позивач не висловлював, становить 739, 54 гривень. Кількість робочих днів з дати звільнення позивача 03 вересня 2019 року до повного розрахунку 05 березня 2020 року (за наданими даними відповідача на арк.спр.30) становить 128 дні, у тому числі у вересні 2019 року — 19 днів; у жовтні 2019 року — 22 дні; у листопаді 2019 року — 21 день; у грудні 2019 року — 21 день, у січні 2020 року — 21 день, у лютому 2020 року — 20 днів, у березні 2020 року — 4 дні. Сума середнього заробітку складає 94661, 12 гривень з розрахунку: (128дн.х739, 54).
На підставі положень статті 141 Цивільного процесуального кодексу України на користь позивача підлягає стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати в сумі 946 гривень 62 копійки судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (а.с. 1).
На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.47, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст.21, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263−265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов особа_1, інформація_1, який зареєстрований за адресою: адреса_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1, до Державного підприємства «Мирноградвугілля», місцезнаходження: 85320, м. Мирноград Донецької області, вул. Соборна, 1, код єдрпоу 32087941, про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 94 661 гривня 12 копійок, понесені судові витрати в сумі 946 гривень 62 копійки, а всього 95 607 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот сім) гривень 74 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Щодо строків, визначених в цьому рішенні, застосовуються положення пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України.
Суддя Т.О. [К.]
