ДП " ОХТИРСЬКИЙ КХП ": невыплата зарплаты
Дело №583/3731/21
2/583/900/21
решение
именем украины
15 ноября 2021 года Ахтырский горрайонный суд Сумской области в составе:
председательствующего-судьи – [П.] Н.Б.
при секретаре – [Л.] Л.М.,
рассмотрев в упрощенном исковом производстве без вызова сторон дело по иску
лицо_1
в Государственное предприятие «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» Государственного агентства резерва Украины
о взыскании зазадолженности по заработной плате и среднему заработку за время задержки расчета при увольнении,
установил:
20.09.2021 года представитель истицы обратился в суд с указанным иском к ответчику, где просит взыскать с ГП «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» в пользу особа_1 невыплаченную зарплату размере 19911, 99 грн.; средний заработок за все время задержки расчета при увольнении за период с 02.08.2021 г. по 20.09.2021 г. (дату обращения в суд) в сумме 55 294 грн. Свои вМогу мотивировать тем, что в период с 03.03.1992 г. по 02.08.2021 г. особа_1 находилась в трудовых отношениях с ответчиком. 02.08.2021 года истца была уволена с работы из в. 36 КЗоТ Украины согласно приказу № 101-к от 02.08.2021 г. Ответчик окончательный расчет с истцом не произвел. На день увольнения ответчик не выплатил истцу заработную плату в размере 19911, 99 грн., где 18806, 11 грн. за июль 2021 г. согласно расчетному листу, 1105, 88 грн. за август 2021 г., не ввключает в себя размер компенсации за неиспользованный отпуск. Периодом задержки расчета при увольнении является период с 02.08.2021 г. по дате проведения фактического расчета исходя из среднедневного размера заработной платы, который составляет 1105, 88 грн.
29.09.2021 определением [А] горрайонного суда Сумской области открыто производство по делу в упрощенном исковом производстве без вызова участников дела. Кроме этого, ответчику определен пятнадцатидневный срок со дня вручения данного определениядля подачи отзыва на исковое заявление.
06.10.2021 г. ответчик получил копию определения об открытии производства от 29.09.2021 г., исковое заявление и добавленные документы.
21.10.2021 г. от ответчика ГП «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» Государственного агентства резерва Украины поступил отзыв на исковое заявление, в котором ответчик просит частично удовлетворить исковое заявление истца особа_1 и определить размер возмещения за время задержки расчета при увольнении ОСОБА_истцу, на сумму 12000 грн. Свои возражения мотивирует тем, что в период с 14.06.2018 г. по 02.08.2021 г. лицо_1 работало в должности охранника-пожарного команды ВВО ГП «Ахтырский КХП». По состоянию на 31.08.2021 г. долг ответчика перед истцом составлял 25400, 83 грн., из которых 7478, 71 грн. за июнь 2021 г., 14 851, 15 грн. за июль 2021 г., 845, 82 грн. за май 2021 г., 2216, 15 грн. за август. 16.09.2021 г. истцу выплачено 7478, 71 грн., 28.09.2021 г. выплачено 17922, 12 грн., общая сумма сксоставляет 25400, 83 грн. Таким образом, на момент предъявления в суд искового заявления (28.09.2021 г.) окончательный расчет между ответчиком и истцом произведен, что подтверждается расчетными листками, зарплатными сведениями о выплате заработной платы, поэтому в удовлетворении исковых требований истца о взыскании начисленной, но не выплаченную заработную плату просит отказать. Относительно взыскания с ответчика в пользу истца среднего заработка за все время задержки расчета на день фактическогоРасчет отмечает, что в действиях уполномоченных работников предприятия не было ни умысла, ни неосторожности, поскольку на счетах предприятия не было достаточно денежных средств на выплату всех начисленных сумм лицо_1 в день увольнения. Среднедневный заработок лицо_1 составляет 829, 80 грн. (28213, 29 грн. (сумма начисленных истцу выплат за последние два места перед увольнением): 34 дня (количество рабочих дней за два месяца)). Также, с учетом обстоятельств дела и выводов, содержащихся в постот 26.06.2019 г. по делу № 761/9584/15-ц Большой Палаты Верховного Суда, просит уменьшить размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, учитывая размер просроченной задолженности, который на день увольнения0 , 83 грн., период задержки с 03.08.2021 г. по 28.09.2021 г., а также то обстоятельство, что причиной несвоевременного проведения расчета с истцом является то, что предприятие не имело достаточно средств на счете из-за невыведение государством в лице Государственного агентства резерва Украины взятых на себя обязательств перед ГП «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» за оплату услуг по хранению материальных ценностей государственного резерва. Считает, что предполагаемый размер имущественных потерь истца связанных с задержкой расчета при увольнении истца составляет 12000 грн.
Суд исследовав доказательства по делу, пришел к следующему выводу.
Установлено, что с 03.03.1992 г. по 02.08.2021 г. истица особа_1 работала в ГП «Ахтырский КХП», в частности, с 14.06.2018 г. по 02.08.2021 г. истица работала в должности охранника-пожарного команды ВВО ГП «Ахтырский КХП», что подтверждается копией трудовой книжки истицы серии номер_1 , заполненной 03.03.1992 года (а. ).
В соответствии с расчетным листом за август 2021 г. долг ГП «Ахтырский КХП» перед особа_1 на конец месяца составляет 25400, 83 грн. (а.с. 35).
В соответствии с расчетным листом за сентябрь 2021 г. долг ГП «Ахтырский КХП» перед особа_1 на начало месяца составляет 25400, 83 грн., выплаты проведены 16.09.2021 г. – 7478, 71 грн., 28.09.2021 г. – 17922, 12 грн. , долг предприятия на конец месяца отсутствует. (а.с. 35, 36).
Таким образом, размер задолженности по уплате заработной платы лицо_1 на день увольнения составил 25400, 83 грн. и был уплачен истцу 16.09.2021 г. на сумму 7478, 71 грн. и 28.09.2021 г. в сумме 17922, 12 грн., что подтверждается зарплатными ведомостями №90 от 16.09.2021 года и № 91 от 28.09.2021 года, согласно которым на карточный счетистцы было перечислено соответственно 7478, 71 грн. и 17 922, 12 грн. (а. стр. 37, 38).
Данный размер задолженности и сроки его погашения истцом не опровергнуты.
Согласно статье 2 ГПК Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и решение гражданских дел с целью эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства.
Статьей 4 ГПК Украины предусмотреноо, что каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
Положениями ч. 1 ст. 3 КЗоТ Украины предусмотрено, что трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами, регулирует законодательство о труде.
В ч. 4 ст. 43 Конституции Украины пепредусмотрено право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату, не ниже определенной законом.
Согласно требованиям ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата – это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за проделанную им работу.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и провести сним расчет в сроки, указанные в ст. 116 настоящего Кодекса.
По предписаниям ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, владелец или уполномоченный им органдолжен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в этой статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Таким образом, указанными положениями закона на предприятие, учреждение организацию возложена обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплату всех принадлежащих ему сумм. Целью такого законодательного регулирования является защитаимущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за проделанную работу, которая является основным средством для существования работника, необходимым для обеспечения его жизни. Согласно положениям ст.ст. 115, 116 КЗоТ Украины отсутствие задолженности перед истцом должно доказать именно работодатель, но это не избавляет истца от обязанности доказательства наличия права на получение определенных сумм.
Согласно требованиям ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украинаи в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право на обращение в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Кроме того, Конституционный Суд Украины в решении от 22 февраля 2012 г. № 4-рп/2012 относительно официального толкования положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего Кодекса разъяснил, что по статье 47КЗп работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, щпринадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. Непроведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по дню фактического расчета.Следовательно, невыплата уволенному работнику всех сумм, принадлежащих ему от собственника или уполномоченного им органа, является продолжающимся правонарушением, а значит, работник может определить окончательный объем своих требований на момент прекращения такого правонарушения, каким является день фактического расчета. В случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда работник имеет право без ограничений любым сроком обратиться в суд с иском о взыскании принадлежащей ему заработной платы, то есть всех выплат, на которыеработник имеет право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями, установленными законодательством, независимо от того, осуществил ли работодатель начисление таких выплат.
Судом установлено, что в день увольнения ответчик не произвел с истцом расчет сроки, предусмотренные статьей 116 КЗоТ Украины.
Установлено, что при рассмотрении дела в суде ответчиком 28.09.2021 г. погашена задолженность по заработной плате перед истцом, поэтому суд считает, что исковые требования вчасти взыскания задолженности по заработной плате удовлетворению не подлежат.
Закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы. В случае неисполнения такой обязанности наступает предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины ответственность.
Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.атте 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, когда спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за времязадержки определяет орган, выносящий решение по существу спора.
Согласно п.20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» установив при рассмотрении дела об удержании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда же он в этот день не был на работе, - на следующий деньпосле предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ взимает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при непроведении его до рассмотрения дела – по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
В случаях взыскания в пользу работника среднего заработка за время задержки расчета при увольнении он признаножидается по общим правилам исчисления среднего заработка.
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 №100.
Согласно абзацу третьему пункта 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100 (далее - Порядокк № 100), среднемесячная заработная плата за время задержки расчета исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана выплата, то есть дню увольнения работника с работы.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка № 100 основной для определения общей суммы заработка, подлежащей выплате за время задержки расчета, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, которая согласно пункту 8 настоящего Порядка определяется делением зарабитной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, – на число календарных дней за этот период.
После определения среднедневной заработной платы как расчетной величины для начисления выплат работнику производится начисление общей суммы среднего заработка за время задержки расчета, которая исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на среднем.сячное число рабочих дней в расчетном периоде (абзац третий пункта 8 Порядка № 100).
Судом установлено, что в день увольнения ответчик не произвел с истцом расчет сроки, предусмотренные статьей 116 КЗоТ Украины.
Учитывая, что ответчиком были нарушены нормы Трудового законодательства в части невыплаты истцу заработной платы в размере 25400, 83 грн., есть основания для возложения на него ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины, в виде взыскания в пользу позысреднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Убедительных и достаточных доказательств в подтверждение того, что невыплата причитающихся истцу сумм в день увольнения произошла не по вине ответчика, а по другим объективным причинам, ответчиком суда не было предоставлено.
Размер заработной платы истицы за последние два календарных месяца работы, предшествующих дню увольнения истицы с работы, составляет 28213, 29 грн. (9407, 18 грн. (июнь 2021 г.) + 18806, 11 грн. (июль 2021 г.)), что подтверживается копиями расчетных листков за июнь и июль 2021 года.
Как следует из табеля использования рабочего времени за июнь и июль 2021 г. и расчетных листков за июнь и июль 2021 года количество отработанных рабочих дней лицо_1 за два последних месяца перед увольнением составляет 34 дня (17 дней в июне 2021 г. на 17 дней в июле 2021 г.).
То есть среднедневный заработок лицо_1 на день увольнения составляет 829, 80 грн. (28213, 29 грн.: 34 раб.дни).
Как разъяснил Пленум Верховного Суда Украины в постановлении №13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении подлежащих взысканию сумм. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной частиные решения.
При этом суд учитывает письмо Минсоцполитики Украины «О расчете нормы продолжительности рабочего времени в 2021 году» от 12.08.2020 № 3501-06/219.
Суд приводит расчет среднего заработка за время задержки расчета при увольнении: за исключением праздничных и выходных дней количество рабочих дней истицы, начиная со следующего дня с даты увольнения - 03.08.2021 года по 28.09.2021 года (день осуществления фактического расчета с истцом) составляет 40 рабочих дней (за август 2021 г.глаза – 20 рабочих дней, за сентябрь 2021 года – 20 рабочих дней).
Поэтому сумма среднего заработка за время задержки расчета при увольнении составляет 33192 грн. исходя из следующего расчета: 829, 80 грн. (среднедневная заработная плата) х 40 (количество рабочих дней с момента увольнения по день фактического расчета) = 33192 грн.
Таким образом, средний заработок особа_1 за время задержки расчета при увольнении за период с 03.08.2021 по 28.09.2021 составляет 33192 грн.
Закон возлагает на подприемство, учреждение, организацию обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы. В случае неисполнения такой обязанности возникают предусмотренные статьей 117 КЗоТ Украины правовые основания применения материальной ответственности.
Однако, установленный статьей 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении не предусматривает четких критериев оценки пропорциональностисправедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя.
Следует также иметь в виду, что работник слабее, чем работодатель стороной в трудовых правоотношениях. В то же время в указанных отношениях работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть, должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя.
В соответствии с частью первой статьи 9 ГК Украины положения ГК Украины применяютсяо урегулировании, в частности, трудовых отношений, если они не урегулированы другими актами законодательства. Таким образом, положения ГК Украины должны применяться субсидиарно для урегулирования трудовых отношений. Такой же по сути позиции придерживался и Верховный Суд Украины, в частности, в постановлении от 11 ноября 2015 по делу № 234/7936/14-ц (производство № 6-2159цс15) и в постановлении от 31 мая 2017 по делу № 759/ 7662/15-ц (производство №6-1185цс16).
Большая Палата Верховного Суда по постановлениями от 26 июня 2019 года по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18) отметила, что согласно пункту 6 части первой статьи 3 ГК Украины общими основами гражданского законодательства есть справедливость, добросовестность и разумность. Законодательство Украины не предусматривает обязанности работника обратиться к работодателю с требованием о выплате ему надлежащих платежей при увольнении. В трудовых правоотношениях работник должен действовать добросовестно, реализуя свои права, что, в частности, требуетесть часть третья статьи 13 ГК Украины, не допуская действия лица, совершаемого с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в других формах.
Если ответственность работодателя перед бывшим работником за ненадлежащее исполнение обязанности своевременного расчета при увольнении не ограничена во времени и не зависит от просроченной задолженности, то при определенных обстоятельствах объем ответственности может быть неразумным ввиду его непропорциональности последствиям правонарушения. Он может бытьнесправедливым в отношении работодателя, а также в отношении третьих лиц, поскольку имущественное бремя соответствующих выплат может сделать невозможным выполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам, то есть это бремя может быть неоправданно обременительным или даже непосильным. В таких случаях непризнание за судом права на уменьшение размера ответственности может приводить к явно неразумным и несправедливым последствиям.
Возмещение, предусмотренное статьей 117 КЗоТ Украины, направлено наа компенсацию работнику имущественных потерь, которые он несет в результате несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя.
Общим признаком гражданско-правовой ответственности есть ее компенсаторный характер. Меры гражданско-правовой ответственности ориентированы не на наказание должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения. Согласно части 1 статьи 9 ГК Украины такая направленность присуща и мере ответственности работодателя, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Встраны.
Одним из принципов гражданского права является компенсация имущественных потерь лица, причиненного правонарушением, совершенным другим лицом. Этой цели прежде всего служит взыскание убытков. Размер ущерба в момент правонарушения, как правило, еще не известен, а действительный размер ущерба в большинстве случаев доказать либо сложно, либо невозможно вообще.
В целях защиты интересов пострадавшей стороны законодатель может устанавливать правила, направленные на то, чтобы такая сторона не была лишена компенсации своих им.новых потерь. Такие правила преследуют цель компенсации пострадавшей стороне за счет правонарушителя в определенном заранее определенном размере (установленном законом или договором) имущественных потерь в упрощенном по сравнению с взысканием убытков порядке. Такая упрощенность состоит в том, что кредитор (пострадавшая сторона) не должен доказывать размер его потерь, в отличие от доказывания размера убытков.
В частности, обращаясь с требованием о взыскании возмещения, определенного исходя из среднего заработказа время задержки расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, истец не должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не преследует цель установления точного их размера. Суд должен ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которые, как можно было бы разумно предположить, мог понести истец.
Учитывая приведенные мотивы о компенсационном характере мер ответственности в гражданском правелика Палата Верховного Суда приходит к выводу, что, исходя из принципов разумности, справедливости и пропорциональности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины.
Заключение о возможности уменьшения размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении изложено Большой Палатой Верховного Суда в постановлении от 26 июня 2019 года по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18), отступившему от заключения Верховного Суда Украиныи сформулированном в постановлении от 27 апреля 2016 года по делу № 6-113цс16.
В этом постановлении Большая Палата Верховного Суда указала, что уменьшая размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать:
размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективнымдоговором, соглашением или трудовым договором;
период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм;
вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника;
другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность предполагаемого размерав связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Аналогичных выводов пришел Верховный Суд по постановлениям от 01 апреля 2020 года по делу № 761/16407/15-ц, от 15 апреля 2020 года по делу № 331/1863/18. Такая судебная практика неизменна (постановление Верховного Суда от 19 мая 2021 года по делу 202/8260/18, производство № 61-2032св21).
Следовательно, с учетом конкретных обстоятельств дела, имеющих юридическое значение, и определенных Большой Палатой Верховного Суда критериев суд может уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника независимо от того, удовлетворяет ли он исковые требования о взыскании надлежащих уволенному работнику сумм в полном объеме или частично.
С учетом фактических обстоятельств дела, размера просроченной задолженности работодателя по выплате истцу при увольнении всех причитающихся сумм, ее характерв, периода задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, действий истца и ответчика в спорных правоотношениях, с учетом приведенных выводов Большой Палаты Верховного суда относительно применения правил статьи 117 КЗоТ Украины, суд считает справедливым, пропорциональным (соразмерным) и соответствующим обстоятельствам этой дела, имеющих юридическое значение и приведенным выше критериям, определение размера ответственности ответчика за просрочку им причитающихся при увольнении истца выплат на сумму 20 000, 00 грн. Указанная сумма не отражает действительного размера имущественных потерь истицы, связанных с задержкой расчета при увольнении, а является лишь ориентировочной оценкой потерь, которые разумно можно было бы предусмотреть с учетом статистических усредненных показателей.
В соответствии с требованиями ст. 141 ГПК Украины с ответчика в пользу истицы необходимо взыскать судебный сбор пропорционально удовлетворенным исковым требованиям (36% от 908 грн. 00 копеек) 326, 88 грн.
На основании изложенного, управляющийись ст. ст. 116, 117 КЗоТ Украины, статьи 27 Закона Украины "Об оплате труда", ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-279 ГПК Украины, суд -
решил:
особа_1 Государственного предприятия «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» Государственного агентства резерва Украины взыскания задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» Государственного агентстваа резерва Украины (место нахождения: ул. Армейская, 11 г. Ахтырка Сумской области, егрпоу 00956031) в пользу лицо_1 ( информация_1 , место жительства: адрес_1 , рнокпп: номер_2 ) средний заработок за 0 за0 . за вычетом из данной суммы всех необходимых налогов и обязательных платежей.
В удовлетворении остальных исковых требований – отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» Государственного агентства резервааины (место нахождения: ул. Армейская, 11 г. Ахтырка Сумской области, егрпоу 00956031) в пользу лицо_1 ( информация_1 , место жительства: адрес_1 , рнокпп: номер_2 ) судебный сбор в сумме 8 грн 3 судебного сбора
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, видговора в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано в Сумский апелляционный суд через Ахтырский горрайонный суд Сумской области в течение 30 дней со дня его составления.
До начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционная жалоба подается участниками дела через Ахтырский горрайонный суд Сумской области.
Судья [А.] горрайсуду
Сумской области Н.Б. [П]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 583/3731/21
2/583/900/21
рішення
іменем україни
15 листопада 2021 року Охтирський міськрайонний суд [С] області в складі:
головуючого-судді - Плотникової Н.Б.
при секретарі - [Л.] Л.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу за позовом
особа_1
до Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України
про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
20.09.2021 року представник позивачки звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» на користь особа_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 19911, 99 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2021 р. по 20.09.2021 р. (дату звернення до суду) в сумі 55294 грн. Свої вимоги мотивує тим, що в період з 03.03.1992 р. по 02.08.2021 р. особа_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 02.08.2021 року позивачка була звільнена з роботи на підставі ст. 36 КЗпП України згідно з наказом № 101-к від 02.08.2021 р. Відповідач остаточний розрахунок з позивачем не провів. На день звільнення відповідач не виплатив позивачці заробітну плату в розмірі 19911, 99 грн., де 18806, 11 грн. за липень 2021 р. згідно розрахункового листка, 1105, 88 грн. за серпень 2021 р., що не включає в себе розмір компенсації за невикористану відпустку. Періодом затримки розрахунку при звільненні є період з 02.08.2021 р. по дату проведення фактичного розрахунку виходячи з середньоденного розміру заробітної плати, який складає 1105, 88 грн.
29.09.2021 ухвалою [О] міськрайонного суду [С] області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
06.10.2021 р. відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження від 29.09.2021 р., позовну заяву та додані документи.
21.10.2021 р. від відповідача ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить частково задовольнити позовну заяву позивача особа_1 та визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні особа_1 , який підлягає відшкодуванню позивачу, у розмірі 12000 грн. Свої заперечення мотивує тим, що у період з 14.06.2018 р. по 02.08.2021 р. особа_1 працювала на посаді охоронника-пожежного команди ВВО ДП «Охтирський КХП». Станом на 31.08.2021 р. борг відповідача перед позивачем складав 25400, 83 грн., з яких 7478, 71 грн. за червень 2021 р., 14851, 15 грн. за липень 2021 р., 845, 82 грн. за травень 2021 р., 2216, 15 грн. за серпень. 16.09.2021 р. позивачу виплачено 7478, 71 грн., 28.09.2021 р. виплачено 17922, 12 грн., загальна сума складає 25400, 83 грн. Таким чином, на момент пред`явлення до суду позовної заяви (28.09.2021 р.) остаточний розрахунок між відповідачем та позивачем проведено, що підтверджується розрахунковими листками, зарплатними відомостями про виплату заробітної плати, тому в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати просить відмовити. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку зазначає, що в діях уповноважених працівників підприємства не було ані умислу, ані необережності, оскільки на рахунках підприємства не було достатньо грошових коштів на виплату всіх нарахованих сум особа_1 у день звільнення. Середньоденний заробіток особа_1 складає 829, 80 грн. (28213, 29 грн. (сума нарахованих позивачу виплат за останні два місці перед звільненням) : 34 дні (кількість робочих днів за два місяці)). Також, з урахуванням обставин справи та висновків, які містяться у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц Великої Палати Верховного Суду, просить зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, врахувавши розмір простроченої заборгованості, який на день звільнення складає 25400, 83 грн., період затримки з 03.08.2021 р. по 28.09.2021 р., а також ту обставину, що причиною несвоєчасного проведення розрахунку з позивачем є те, що підприємство не мало достатньо коштів на рахунку через невиконання державою в особі Державного агентства резерву України взятих на себе зобов`язань перед ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» за оплату послуг зі зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Вважає, що ймовірний розмір майнових втрат позивача пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача складає 12000 грн.
Суд дослідивши докази у справі, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що з 03.03.1992 року по 02.08.2021 р. позивачка особа_1 працювала в ДП «Охтирський КХП», зокрема з 14.06.2018 р. по 02.08.2021 р. позивачка працювала на посаді охоронника-пожежного команди ВВО ДП «Охтирський КХП», що підтверджується копією трудової книжки позивачки серії номер_1 , заповненої 03.03.1992 року (а.с. 6-7).
Відповідно до розрахункового листка за серпень 2021 р. борг ДП «Охтирський КХП» перед особа_1 на кінець місяця складає 25400, 83 грн. (а.с. 35).
Відповідно до розрахункового листка за вересень 2021 р. борг ДП «Охтирський КХП» перед особа_1 на початок місяця складає 25400, 83 грн., виплати проведено 16.09.2021 р. - 7478, 71 грн., 28.09.2021 р. - 17922, 12 грн. , борг підприємства на кінець місяця відсутній.(а.с. 35, 36).
Таким чином, розмір заборгованості зі сплати заробітної плати особа_1 на день звільнення становив 25400, 83 грн. та був сплачений позивачці 16.09.2021 р. в сумі 7478, 71 грн. та 28.09.2021 р. в сумі 17922, 12 грн., що підтверджується зарплатними відомостями №90 від 16.09.2021 року та № 91 від 28.09.2021 року, відповідно до яких на картковий рахунок позивачки було перераховано відповідно 7478, 71 грн. та 17922, 12 грн. (а.с. 37, 38).
Даний розмір заборгованості та строки його погашення позивачем не спростовані.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
В ч. 4 ст. 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином, вказаними положеннями закону на підприємство, установу організацію покладено обов`язок провести із звільненим працівником повний розрахунок, виплату всіх сум, що йому належать. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом для існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Згідно з положеннями ст.ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.
Згідно вимог ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору, і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Судом встановлено, що у день звільнення відповідач не провів з позивачем розрахунок у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України.
Встановлено, що під час розгляду справи в суді відповідачем 28.09.2021 р. погашено заборгованість по заробітній платі перед позивачем, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволенню не підлягають.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац третій пункту 8 Порядку № 100).
Судом встановлено, що у день звільнення відповідач не провів з позивачкою розрахунок у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України.
Враховуючи, що відповідачем було порушено норми Трудового законодавства у частині невиплати позивачу заробітної плати в розмірі 25400, 83 грн., то наявні підстави для покладення на нього відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, у вигляді стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Переконливих та достатніх доказів на підтвердження того, що невиплата належних позивачу сум в день звільнення відбулася не з вини відповідача, а з інших об`єктивних причин, відповідачем суду не було надано.
Розмір заробітної плати позивачки за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення позивачки з роботи, становить 28213, 29 грн. (9407, 18 грн. (червень 2021 р.) + 18806, 11 грн. (липень 2021 р.)), що підтверджується копіями розрахункових листків за червень та липень 2021 року.
Як вбачається з табелю використання робочого часу за червень та липень 2021 р. та розрахункових листків за червень та липень 2021 року кількість відпрацьованих робочих днів особа_1 за два останні місяці перед звільненням становить 34 дні (17 днів у червні 2021 р. на 17 днів у липні 2021 р.).
Тобто середньоденний заробіток особа_1 на день звільнення становить 829, 80 грн. (28213, 29 грн. : 34 роб.дні).
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
При цьому суд враховує лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2021 році» від 12.08.2020 № 3501-06/219.
Суд приводить розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні: за виключенням святкових та вихідних днів, кількість робочих днів позивачки, починаючи з наступного дня з дати звільнення - 03.08.2021 року по 28.09.2021 року (день здійснення фактичного розрахунку з позивачкою) становить 40 робочих днів (за серпень 2021 року - 20 робочих днів, за вересень 2021 року - 20 робочих днів).
Тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 33192 грн. виходячи з наступного розрахунку: 829, 80 грн. (середньоденна заробітна плата) х 40 (кількість робочих днів з часу звільнення по день фактичного розрахунку) = 33192 грн.
Таким чином, середній заробіток особа_1 за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.08.2021 року по 28.09.2021 року становить 33192 грн.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Зокрема, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), яка відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованому у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 761/16407/15-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 331/1863/18. Така судова практика є незмінною (постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі 202/8260/18, провадження № 61-2032св21).
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
З урахуванням фактичних обставин справи, розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних сум, її характеру, періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, дій позивача та відповідача у спірних правовідносинах, з урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування правил статті 117 КЗпП України, суд вважає справедливим, пропорційним (співмірними) і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 20 000, 00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (36 % від 908 гривні 00 копійок) 326, 88 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -
вирішив :
Позовні вимоги особа_1 Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (місце знаходження: вул. Армійська, 11 м. Охтирка [С] області, єдрпоу 00956031) на користь особа_1 ( інформація_1 , місце проживання: адреса_1 , рнокпп: номер_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20000, 00 грн. з відрахуванням з даної суми всіх необхідних податків та обов`язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (місце знаходження: вул. Армійська, 11 м. Охтирка [С] області, єдрпоу 00956031) на користь особа_1 ( інформація_1 , місце проживання: адреса_1 , рнокпп: номер_2 ) судовий збір в сумі ) 326, 88 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд [С] області протягом 30 днів з дня його складення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд [С] області.
Суддя [О.] міськрайсуду
[С.] області Н.Б. [П.]
2/583/900/21
решение
именем украины
15 ноября 2021 года Ахтырский горрайонный суд Сумской области в составе:
председательствующего-судьи – [П.] Н.Б.
при секретаре – [Л.] Л.М.,
рассмотрев в упрощенном исковом производстве без вызова сторон дело по иску
лицо_1
в Государственное предприятие «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» Государственного агентства резерва Украины
о взыскании зазадолженности по заработной плате и среднему заработку за время задержки расчета при увольнении,
установил:
20.09.2021 года представитель истицы обратился в суд с указанным иском к ответчику, где просит взыскать с ГП «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» в пользу особа_1 невыплаченную зарплату размере 19911, 99 грн.; средний заработок за все время задержки расчета при увольнении за период с 02.08.2021 г. по 20.09.2021 г. (дату обращения в суд) в сумме 55 294 грн. Свои вМогу мотивировать тем, что в период с 03.03.1992 г. по 02.08.2021 г. особа_1 находилась в трудовых отношениях с ответчиком. 02.08.2021 года истца была уволена с работы из в. 36 КЗоТ Украины согласно приказу № 101-к от 02.08.2021 г. Ответчик окончательный расчет с истцом не произвел. На день увольнения ответчик не выплатил истцу заработную плату в размере 19911, 99 грн., где 18806, 11 грн. за июль 2021 г. согласно расчетному листу, 1105, 88 грн. за август 2021 г., не ввключает в себя размер компенсации за неиспользованный отпуск. Периодом задержки расчета при увольнении является период с 02.08.2021 г. по дате проведения фактического расчета исходя из среднедневного размера заработной платы, который составляет 1105, 88 грн.
29.09.2021 определением [А] горрайонного суда Сумской области открыто производство по делу в упрощенном исковом производстве без вызова участников дела. Кроме этого, ответчику определен пятнадцатидневный срок со дня вручения данного определениядля подачи отзыва на исковое заявление.
06.10.2021 г. ответчик получил копию определения об открытии производства от 29.09.2021 г., исковое заявление и добавленные документы.
21.10.2021 г. от ответчика ГП «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» Государственного агентства резерва Украины поступил отзыв на исковое заявление, в котором ответчик просит частично удовлетворить исковое заявление истца особа_1 и определить размер возмещения за время задержки расчета при увольнении ОСОБА_истцу, на сумму 12000 грн. Свои возражения мотивирует тем, что в период с 14.06.2018 г. по 02.08.2021 г. лицо_1 работало в должности охранника-пожарного команды ВВО ГП «Ахтырский КХП». По состоянию на 31.08.2021 г. долг ответчика перед истцом составлял 25400, 83 грн., из которых 7478, 71 грн. за июнь 2021 г., 14 851, 15 грн. за июль 2021 г., 845, 82 грн. за май 2021 г., 2216, 15 грн. за август. 16.09.2021 г. истцу выплачено 7478, 71 грн., 28.09.2021 г. выплачено 17922, 12 грн., общая сумма сксоставляет 25400, 83 грн. Таким образом, на момент предъявления в суд искового заявления (28.09.2021 г.) окончательный расчет между ответчиком и истцом произведен, что подтверждается расчетными листками, зарплатными сведениями о выплате заработной платы, поэтому в удовлетворении исковых требований истца о взыскании начисленной, но не выплаченную заработную плату просит отказать. Относительно взыскания с ответчика в пользу истца среднего заработка за все время задержки расчета на день фактическогоРасчет отмечает, что в действиях уполномоченных работников предприятия не было ни умысла, ни неосторожности, поскольку на счетах предприятия не было достаточно денежных средств на выплату всех начисленных сумм лицо_1 в день увольнения. Среднедневный заработок лицо_1 составляет 829, 80 грн. (28213, 29 грн. (сумма начисленных истцу выплат за последние два места перед увольнением): 34 дня (количество рабочих дней за два месяца)). Также, с учетом обстоятельств дела и выводов, содержащихся в постот 26.06.2019 г. по делу № 761/9584/15-ц Большой Палаты Верховного Суда, просит уменьшить размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, учитывая размер просроченной задолженности, который на день увольнения0 , 83 грн., период задержки с 03.08.2021 г. по 28.09.2021 г., а также то обстоятельство, что причиной несвоевременного проведения расчета с истцом является то, что предприятие не имело достаточно средств на счете из-за невыведение государством в лице Государственного агентства резерва Украины взятых на себя обязательств перед ГП «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» за оплату услуг по хранению материальных ценностей государственного резерва. Считает, что предполагаемый размер имущественных потерь истца связанных с задержкой расчета при увольнении истца составляет 12000 грн.
Суд исследовав доказательства по делу, пришел к следующему выводу.
Установлено, что с 03.03.1992 г. по 02.08.2021 г. истица особа_1 работала в ГП «Ахтырский КХП», в частности, с 14.06.2018 г. по 02.08.2021 г. истица работала в должности охранника-пожарного команды ВВО ГП «Ахтырский КХП», что подтверждается копией трудовой книжки истицы серии номер_1 , заполненной 03.03.1992 года (а. ).
В соответствии с расчетным листом за август 2021 г. долг ГП «Ахтырский КХП» перед особа_1 на конец месяца составляет 25400, 83 грн. (а.с. 35).
В соответствии с расчетным листом за сентябрь 2021 г. долг ГП «Ахтырский КХП» перед особа_1 на начало месяца составляет 25400, 83 грн., выплаты проведены 16.09.2021 г. – 7478, 71 грн., 28.09.2021 г. – 17922, 12 грн. , долг предприятия на конец месяца отсутствует. (а.с. 35, 36).
Таким образом, размер задолженности по уплате заработной платы лицо_1 на день увольнения составил 25400, 83 грн. и был уплачен истцу 16.09.2021 г. на сумму 7478, 71 грн. и 28.09.2021 г. в сумме 17922, 12 грн., что подтверждается зарплатными ведомостями №90 от 16.09.2021 года и № 91 от 28.09.2021 года, согласно которым на карточный счетистцы было перечислено соответственно 7478, 71 грн. и 17 922, 12 грн. (а. стр. 37, 38).
Данный размер задолженности и сроки его погашения истцом не опровергнуты.
Согласно статье 2 ГПК Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и решение гражданских дел с целью эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства.
Статьей 4 ГПК Украины предусмотреноо, что каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
Положениями ч. 1 ст. 3 КЗоТ Украины предусмотрено, что трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами, регулирует законодательство о труде.
В ч. 4 ст. 43 Конституции Украины пепредусмотрено право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату, не ниже определенной законом.
Согласно требованиям ст. 1 Закона Украины «Об оплате труда» заработная плата – это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за проделанную им работу.
Согласно ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежаще оформленную трудовую книжку и провести сним расчет в сроки, указанные в ст. 116 настоящего Кодекса.
По предписаниям ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, владелец или уполномоченный им органдолжен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в этой статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
Таким образом, указанными положениями закона на предприятие, учреждение организацию возложена обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплату всех принадлежащих ему сумм. Целью такого законодательного регулирования является защитаимущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за проделанную работу, которая является основным средством для существования работника, необходимым для обеспечения его жизни. Согласно положениям ст.ст. 115, 116 КЗоТ Украины отсутствие задолженности перед истцом должно доказать именно работодатель, но это не избавляет истца от обязанности доказательства наличия права на получение определенных сумм.
Согласно требованиям ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украинаи в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право на обращение в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Кроме того, Конституционный Суд Украины в решении от 22 февраля 2012 г. № 4-рп/2012 относительно официального толкования положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего Кодекса разъяснил, что по статье 47КЗп работодатель обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, щпринадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, а именно в день увольнения или не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. Непроведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по дню фактического расчета.Следовательно, невыплата уволенному работнику всех сумм, принадлежащих ему от собственника или уполномоченного им органа, является продолжающимся правонарушением, а значит, работник может определить окончательный объем своих требований на момент прекращения такого правонарушения, каким является день фактического расчета. В случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда работник имеет право без ограничений любым сроком обратиться в суд с иском о взыскании принадлежащей ему заработной платы, то есть всех выплат, на которыеработник имеет право согласно условиям Трудового договора и в соответствии с государственными гарантиями, установленными законодательством, независимо от того, осуществил ли работодатель начисление таких выплат.
Судом установлено, что в день увольнения ответчик не произвел с истцом расчет сроки, предусмотренные статьей 116 КЗоТ Украины.
Установлено, что при рассмотрении дела в суде ответчиком 28.09.2021 г. погашена задолженность по заработной плате перед истцом, поэтому суд считает, что исковые требования вчасти взыскания задолженности по заработной плате удовлетворению не подлежат.
Закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы. В случае неисполнения такой обязанности наступает предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины ответственность.
Статьей 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст.атте 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, когда спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за времязадержки определяет орган, выносящий решение по существу спора.
Согласно п.20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» установив при рассмотрении дела об удержании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда же он в этот день не был на работе, - на следующий деньпосле предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст.117 КЗоТ взимает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при непроведении его до рассмотрения дела – по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
В случаях взыскания в пользу работника среднего заработка за время задержки расчета при увольнении он признаножидается по общим правилам исчисления среднего заработка.
Средний заработок работника определяется в соответствии со статьей 27 Закона Украины «Об оплате труда» по правилам, предусмотренным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 №100.
Согласно абзацу третьему пункта 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100 (далее - Порядокк № 100), среднемесячная заработная плата за время задержки расчета исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана выплата, то есть дню увольнения работника с работы.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка № 100 основной для определения общей суммы заработка, подлежащей выплате за время задержки расчета, является среднедневная (среднечасовая) заработная плата работника, которая согласно пункту 8 настоящего Порядка определяется делением зарабитной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, – на число календарных дней за этот период.
После определения среднедневной заработной платы как расчетной величины для начисления выплат работнику производится начисление общей суммы среднего заработка за время задержки расчета, которая исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на среднем.сячное число рабочих дней в расчетном периоде (абзац третий пункта 8 Порядка № 100).
Судом установлено, что в день увольнения ответчик не произвел с истцом расчет сроки, предусмотренные статьей 116 КЗоТ Украины.
Учитывая, что ответчиком были нарушены нормы Трудового законодательства в части невыплаты истцу заработной платы в размере 25400, 83 грн., есть основания для возложения на него ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Украины, в виде взыскания в пользу позысреднего заработка за время задержки расчета при увольнении.
Убедительных и достаточных доказательств в подтверждение того, что невыплата причитающихся истцу сумм в день увольнения произошла не по вине ответчика, а по другим объективным причинам, ответчиком суда не было предоставлено.
Размер заработной платы истицы за последние два календарных месяца работы, предшествующих дню увольнения истицы с работы, составляет 28213, 29 грн. (9407, 18 грн. (июнь 2021 г.) + 18806, 11 грн. (июль 2021 г.)), что подтверживается копиями расчетных листков за июнь и июль 2021 года.
Как следует из табеля использования рабочего времени за июнь и июль 2021 г. и расчетных листков за июнь и июль 2021 года количество отработанных рабочих дней лицо_1 за два последних месяца перед увольнением составляет 34 дня (17 дней в июне 2021 г. на 17 дней в июле 2021 г.).
То есть среднедневный заработок лицо_1 на день увольнения составляет 829, 80 грн. (28213, 29 грн.: 34 раб.дни).
Как разъяснил Пленум Верховного Суда Украины в постановлении №13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении подлежащих взысканию сумм. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с граждан соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной частиные решения.
При этом суд учитывает письмо Минсоцполитики Украины «О расчете нормы продолжительности рабочего времени в 2021 году» от 12.08.2020 № 3501-06/219.
Суд приводит расчет среднего заработка за время задержки расчета при увольнении: за исключением праздничных и выходных дней количество рабочих дней истицы, начиная со следующего дня с даты увольнения - 03.08.2021 года по 28.09.2021 года (день осуществления фактического расчета с истцом) составляет 40 рабочих дней (за август 2021 г.глаза – 20 рабочих дней, за сентябрь 2021 года – 20 рабочих дней).
Поэтому сумма среднего заработка за время задержки расчета при увольнении составляет 33192 грн. исходя из следующего расчета: 829, 80 грн. (среднедневная заработная плата) х 40 (количество рабочих дней с момента увольнения по день фактического расчета) = 33192 грн.
Таким образом, средний заработок особа_1 за время задержки расчета при увольнении за период с 03.08.2021 по 28.09.2021 составляет 33192 грн.
Закон возлагает на подприемство, учреждение, организацию обязанность произвести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы. В случае неисполнения такой обязанности возникают предусмотренные статьей 117 КЗоТ Украины правовые основания применения материальной ответственности.
Однако, установленный статьей 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении не предусматривает четких критериев оценки пропорциональностисправедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя.
Следует также иметь в виду, что работник слабее, чем работодатель стороной в трудовых правоотношениях. В то же время в указанных отношениях работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть, должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя.
В соответствии с частью первой статьи 9 ГК Украины положения ГК Украины применяютсяо урегулировании, в частности, трудовых отношений, если они не урегулированы другими актами законодательства. Таким образом, положения ГК Украины должны применяться субсидиарно для урегулирования трудовых отношений. Такой же по сути позиции придерживался и Верховный Суд Украины, в частности, в постановлении от 11 ноября 2015 по делу № 234/7936/14-ц (производство № 6-2159цс15) и в постановлении от 31 мая 2017 по делу № 759/ 7662/15-ц (производство №6-1185цс16).
Большая Палата Верховного Суда по постановлениями от 26 июня 2019 года по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18) отметила, что согласно пункту 6 части первой статьи 3 ГК Украины общими основами гражданского законодательства есть справедливость, добросовестность и разумность. Законодательство Украины не предусматривает обязанности работника обратиться к работодателю с требованием о выплате ему надлежащих платежей при увольнении. В трудовых правоотношениях работник должен действовать добросовестно, реализуя свои права, что, в частности, требуетесть часть третья статьи 13 ГК Украины, не допуская действия лица, совершаемого с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в других формах.
Если ответственность работодателя перед бывшим работником за ненадлежащее исполнение обязанности своевременного расчета при увольнении не ограничена во времени и не зависит от просроченной задолженности, то при определенных обстоятельствах объем ответственности может быть неразумным ввиду его непропорциональности последствиям правонарушения. Он может бытьнесправедливым в отношении работодателя, а также в отношении третьих лиц, поскольку имущественное бремя соответствующих выплат может сделать невозможным выполнение работодателем определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы другим работникам, то есть это бремя может быть неоправданно обременительным или даже непосильным. В таких случаях непризнание за судом права на уменьшение размера ответственности может приводить к явно неразумным и несправедливым последствиям.
Возмещение, предусмотренное статьей 117 КЗоТ Украины, направлено наа компенсацию работнику имущественных потерь, которые он несет в результате несвоевременного осуществления с ним расчета со стороны работодателя.
Общим признаком гражданско-правовой ответственности есть ее компенсаторный характер. Меры гражданско-правовой ответственности ориентированы не на наказание должника, а на восстановление имущественной сферы потерпевшего от правонарушения. Согласно части 1 статьи 9 ГК Украины такая направленность присуща и мере ответственности работодателя, предусмотренной статьей 117 КЗоТ Встраны.
Одним из принципов гражданского права является компенсация имущественных потерь лица, причиненного правонарушением, совершенным другим лицом. Этой цели прежде всего служит взыскание убытков. Размер ущерба в момент правонарушения, как правило, еще не известен, а действительный размер ущерба в большинстве случаев доказать либо сложно, либо невозможно вообще.
В целях защиты интересов пострадавшей стороны законодатель может устанавливать правила, направленные на то, чтобы такая сторона не была лишена компенсации своих им.новых потерь. Такие правила преследуют цель компенсации пострадавшей стороне за счет правонарушителя в определенном заранее определенном размере (установленном законом или договором) имущественных потерь в упрощенном по сравнению с взысканием убытков порядке. Такая упрощенность состоит в том, что кредитор (пострадавшая сторона) не должен доказывать размер его потерь, в отличие от доказывания размера убытков.
В частности, обращаясь с требованием о взыскании возмещения, определенного исходя из среднего заработказа время задержки расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, истец не должен доказывать размер имущественных потерь, которые он понес. Поэтому оценка таких потерь работника, связанных с задержкой расчета при увольнении, не преследует цель установления точного их размера. Суд должен ориентировочно оценить размер имущественных потерь, которые, как можно было бы разумно предположить, мог понести истец.
Учитывая приведенные мотивы о компенсационном характере мер ответственности в гражданском правелика Палата Верховного Суда приходит к выводу, что, исходя из принципов разумности, справедливости и пропорциональности, суд при определенных условиях может уменьшить размер возмещения, предусмотренного статьей 117 КЗоТ Украины.
Заключение о возможности уменьшения размера среднего заработка за время задержки расчета при увольнении изложено Большой Палатой Верховного Суда в постановлении от 26 июня 2019 года по делу № 761/9584/15-ц (производство № 14-623цс18), отступившему от заключения Верховного Суда Украиныи сформулированном в постановлении от 27 апреля 2016 года по делу № 6-113цс16.
В этом постановлении Большая Палата Верховного Суда указала, что уменьшая размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать:
размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективнымдоговором, соглашением или трудовым договором;
период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм;
вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника;
другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность предполагаемого размерав связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Аналогичных выводов пришел Верховный Суд по постановлениям от 01 апреля 2020 года по делу № 761/16407/15-ц, от 15 апреля 2020 года по делу № 331/1863/18. Такая судебная практика неизменна (постановление Верховного Суда от 19 мая 2021 года по делу 202/8260/18, производство № 61-2032св21).
Следовательно, с учетом конкретных обстоятельств дела, имеющих юридическое значение, и определенных Большой Палатой Верховного Суда критериев суд может уменьшить размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении работника независимо от того, удовлетворяет ли он исковые требования о взыскании надлежащих уволенному работнику сумм в полном объеме или частично.
С учетом фактических обстоятельств дела, размера просроченной задолженности работодателя по выплате истцу при увольнении всех причитающихся сумм, ее характерв, периода задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, действий истца и ответчика в спорных правоотношениях, с учетом приведенных выводов Большой Палаты Верховного суда относительно применения правил статьи 117 КЗоТ Украины, суд считает справедливым, пропорциональным (соразмерным) и соответствующим обстоятельствам этой дела, имеющих юридическое значение и приведенным выше критериям, определение размера ответственности ответчика за просрочку им причитающихся при увольнении истца выплат на сумму 20 000, 00 грн. Указанная сумма не отражает действительного размера имущественных потерь истицы, связанных с задержкой расчета при увольнении, а является лишь ориентировочной оценкой потерь, которые разумно можно было бы предусмотреть с учетом статистических усредненных показателей.
В соответствии с требованиями ст. 141 ГПК Украины с ответчика в пользу истицы необходимо взыскать судебный сбор пропорционально удовлетворенным исковым требованиям (36% от 908 грн. 00 копеек) 326, 88 грн.
На основании изложенного, управляющийись ст. ст. 116, 117 КЗоТ Украины, статьи 27 Закона Украины "Об оплате труда", ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-279 ГПК Украины, суд -
решил:
особа_1 Государственного предприятия «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» Государственного агентства резерва Украины взыскания задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении - удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» Государственного агентстваа резерва Украины (место нахождения: ул. Армейская, 11 г. Ахтырка Сумской области, егрпоу 00956031) в пользу лицо_1 ( информация_1 , место жительства: адрес_1 , рнокпп: номер_2 ) средний заработок за 0 за0 . за вычетом из данной суммы всех необходимых налогов и обязательных платежей.
В удовлетворении остальных исковых требований – отказать.
Взыскать с Государственного предприятия «Ахтырский комбинат хлебопродуктов» Государственного агентства резервааины (место нахождения: ул. Армейская, 11 г. Ахтырка Сумской области, егрпоу 00956031) в пользу лицо_1 ( информация_1 , место жительства: адрес_1 , рнокпп: номер_2 ) судебный сбор в сумме 8 грн 3 судебного сбора
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, видговора в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение может быть обжаловано в Сумский апелляционный суд через Ахтырский горрайонный суд Сумской области в течение 30 дней со дня его составления.
До начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционная жалоба подается участниками дела через Ахтырский горрайонный суд Сумской области.
Судья [А.] горрайсуду
Сумской области Н.Б. [П]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 583/3731/21
2/583/900/21
рішення
іменем україни
15 листопада 2021 року Охтирський міськрайонний суд [С] області в складі:
головуючого-судді - Плотникової Н.Б.
при секретарі - [Л.] Л.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу за позовом
особа_1
до Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України
про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
20.09.2021 року представник позивачки звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» на користь особа_1 невиплачену заробітну плату в розмірі 19911, 99 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.08.2021 р. по 20.09.2021 р. (дату звернення до суду) в сумі 55294 грн. Свої вимоги мотивує тим, що в період з 03.03.1992 р. по 02.08.2021 р. особа_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 02.08.2021 року позивачка була звільнена з роботи на підставі ст. 36 КЗпП України згідно з наказом № 101-к від 02.08.2021 р. Відповідач остаточний розрахунок з позивачем не провів. На день звільнення відповідач не виплатив позивачці заробітну плату в розмірі 19911, 99 грн., де 18806, 11 грн. за липень 2021 р. згідно розрахункового листка, 1105, 88 грн. за серпень 2021 р., що не включає в себе розмір компенсації за невикористану відпустку. Періодом затримки розрахунку при звільненні є період з 02.08.2021 р. по дату проведення фактичного розрахунку виходячи з середньоденного розміру заробітної плати, який складає 1105, 88 грн.
29.09.2021 ухвалою [О] міськрайонного суду [С] області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
06.10.2021 р. відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження від 29.09.2021 р., позовну заяву та додані документи.
21.10.2021 р. від відповідача ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить частково задовольнити позовну заяву позивача особа_1 та визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні особа_1 , який підлягає відшкодуванню позивачу, у розмірі 12000 грн. Свої заперечення мотивує тим, що у період з 14.06.2018 р. по 02.08.2021 р. особа_1 працювала на посаді охоронника-пожежного команди ВВО ДП «Охтирський КХП». Станом на 31.08.2021 р. борг відповідача перед позивачем складав 25400, 83 грн., з яких 7478, 71 грн. за червень 2021 р., 14851, 15 грн. за липень 2021 р., 845, 82 грн. за травень 2021 р., 2216, 15 грн. за серпень. 16.09.2021 р. позивачу виплачено 7478, 71 грн., 28.09.2021 р. виплачено 17922, 12 грн., загальна сума складає 25400, 83 грн. Таким чином, на момент пред`явлення до суду позовної заяви (28.09.2021 р.) остаточний розрахунок між відповідачем та позивачем проведено, що підтверджується розрахунковими листками, зарплатними відомостями про виплату заробітної плати, тому в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати просить відмовити. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку зазначає, що в діях уповноважених працівників підприємства не було ані умислу, ані необережності, оскільки на рахунках підприємства не було достатньо грошових коштів на виплату всіх нарахованих сум особа_1 у день звільнення. Середньоденний заробіток особа_1 складає 829, 80 грн. (28213, 29 грн. (сума нарахованих позивачу виплат за останні два місці перед звільненням) : 34 дні (кількість робочих днів за два місяці)). Також, з урахуванням обставин справи та висновків, які містяться у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц Великої Палати Верховного Суду, просить зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, врахувавши розмір простроченої заборгованості, який на день звільнення складає 25400, 83 грн., період затримки з 03.08.2021 р. по 28.09.2021 р., а також ту обставину, що причиною несвоєчасного проведення розрахунку з позивачем є те, що підприємство не мало достатньо коштів на рахунку через невиконання державою в особі Державного агентства резерву України взятих на себе зобов`язань перед ДП «Охтирський комбінат хлібопродуктів» за оплату послуг зі зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Вважає, що ймовірний розмір майнових втрат позивача пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача складає 12000 грн.
Суд дослідивши докази у справі, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що з 03.03.1992 року по 02.08.2021 р. позивачка особа_1 працювала в ДП «Охтирський КХП», зокрема з 14.06.2018 р. по 02.08.2021 р. позивачка працювала на посаді охоронника-пожежного команди ВВО ДП «Охтирський КХП», що підтверджується копією трудової книжки позивачки серії номер_1 , заповненої 03.03.1992 року (а.с. 6-7).
Відповідно до розрахункового листка за серпень 2021 р. борг ДП «Охтирський КХП» перед особа_1 на кінець місяця складає 25400, 83 грн. (а.с. 35).
Відповідно до розрахункового листка за вересень 2021 р. борг ДП «Охтирський КХП» перед особа_1 на початок місяця складає 25400, 83 грн., виплати проведено 16.09.2021 р. - 7478, 71 грн., 28.09.2021 р. - 17922, 12 грн. , борг підприємства на кінець місяця відсутній.(а.с. 35, 36).
Таким чином, розмір заборгованості зі сплати заробітної плати особа_1 на день звільнення становив 25400, 83 грн. та був сплачений позивачці 16.09.2021 р. в сумі 7478, 71 грн. та 28.09.2021 р. в сумі 17922, 12 грн., що підтверджується зарплатними відомостями №90 від 16.09.2021 року та № 91 від 28.09.2021 року, відповідно до яких на картковий рахунок позивачки було перераховано відповідно 7478, 71 грн. та 17922, 12 грн. (а.с. 37, 38).
Даний розмір заборгованості та строки його погашення позивачем не спростовані.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
В ч. 4 ст. 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином, вказаними положеннями закону на підприємство, установу організацію покладено обов`язок провести із звільненим працівником повний розрахунок, виплату всіх сум, що йому належать. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом для існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Згідно з положеннями ст.ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.
Згідно вимог ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору, і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.
Судом встановлено, що у день звільнення відповідач не провів з позивачем розрахунок у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України.
Встановлено, що під час розгляду справи в суді відповідачем 28.09.2021 р. погашено заборгованість по заробітній платі перед позивачем, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі задоволенню не підлягають.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац третій пункту 8 Порядку № 100).
Судом встановлено, що у день звільнення відповідач не провів з позивачкою розрахунок у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України.
Враховуючи, що відповідачем було порушено норми Трудового законодавства у частині невиплати позивачу заробітної плати в розмірі 25400, 83 грн., то наявні підстави для покладення на нього відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, у вигляді стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Переконливих та достатніх доказів на підтвердження того, що невиплата належних позивачу сум в день звільнення відбулася не з вини відповідача, а з інших об`єктивних причин, відповідачем суду не було надано.
Розмір заробітної плати позивачки за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення позивачки з роботи, становить 28213, 29 грн. (9407, 18 грн. (червень 2021 р.) + 18806, 11 грн. (липень 2021 р.)), що підтверджується копіями розрахункових листків за червень та липень 2021 року.
Як вбачається з табелю використання робочого часу за червень та липень 2021 р. та розрахункових листків за червень та липень 2021 року кількість відпрацьованих робочих днів особа_1 за два останні місяці перед звільненням становить 34 дні (17 днів у червні 2021 р. на 17 днів у липні 2021 р.).
Тобто середньоденний заробіток особа_1 на день звільнення становить 829, 80 грн. (28213, 29 грн. : 34 роб.дні).
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
При цьому суд враховує лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2021 році» від 12.08.2020 № 3501-06/219.
Суд приводить розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні: за виключенням святкових та вихідних днів, кількість робочих днів позивачки, починаючи з наступного дня з дати звільнення - 03.08.2021 року по 28.09.2021 року (день здійснення фактичного розрахунку з позивачкою) становить 40 робочих днів (за серпень 2021 року - 20 робочих днів, за вересень 2021 року - 20 робочих днів).
Тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 33192 грн. виходячи з наступного розрахунку: 829, 80 грн. (середньоденна заробітна плата) х 40 (кількість робочих днів з часу звільнення по день фактичного розрахунку) = 33192 грн.
Таким чином, середній заробіток особа_1 за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.08.2021 року по 28.09.2021 року становить 33192 грн.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи свої права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Зокрема, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), яка відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованому у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 761/16407/15-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 331/1863/18. Така судова практика є незмінною (постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі 202/8260/18, провадження № 61-2032св21).
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
З урахуванням фактичних обставин справи, розміру простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати позивачу при звільненні всіх належних сум, її характеру, періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, дій позивача та відповідача у спірних правовідносинах, з урахуванням наведених висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування правил статті 117 КЗпП України, суд вважає справедливим, пропорційним (співмірними) і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 20 000, 00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам (36 % від 908 гривні 00 копійок) 326, 88 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП України, статті 27 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -
вирішив :
Позовні вимоги особа_1 Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (місце знаходження: вул. Армійська, 11 м. Охтирка [С] області, єдрпоу 00956031) на користь особа_1 ( інформація_1 , місце проживання: адреса_1 , рнокпп: номер_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20000, 00 грн. з відрахуванням з даної суми всіх необхідних податків та обов`язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Охтирський комбінат хлібопродуктів» Державного агентства резерву України (місце знаходження: вул. Армійська, 11 м. Охтирка [С] області, єдрпоу 00956031) на користь особа_1 ( інформація_1 , місце проживання: адреса_1 , рнокпп: номер_2 ) судовий збір в сумі ) 326, 88 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд [С] області протягом 30 днів з дня його складення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд [С] області.
Суддя [О.] міськрайсуду
[С.] області Н.Б. [П.]
Полезный отзыв?
(1)
