ДП РМТП: невыплата зарплаты
Справа № 510/911/20
Провадження № 2/510/868/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
24.06.2020 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,
за участю секретаря [Б.] С.П.
розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт» про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати,
В С Т, А Н О В И В:
Представник відповідача — в.о. директора ДП «рмтп» Володін Д.М. позовні вимоги (уточнені) про стягнення заробітної плати визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив про розгляд справи без його участі.
Позивач в ході підготовчого судового засідання уточнив свої позовні вимоги, збільшивши суму заборгованості по заробітній платі до 46094, 32 грн., на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу у його відсутності.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія паспорту та і/н позивача; копія довідки від 20.05.2020 р. № 178 про заборгованість із заробітної плати за період червня 2019 р. — квітень 2020 р. — 41942, 85 грн.; копія довідки від 16.06.2020 р. № 311 про заборгованість із заробітної плати за період червня 2019 р. — травень 2020 р. — 46094, 32 грн., копія трудової книжки.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач працює у Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт» на посаді сторожу.
За період роботи позивача у ДП «рмтп» заробітна плата виплачувалась нерегулярно, у зв`язку із чим станом на 16.06.2020 р. у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період з червня 2019 р. по травень 2020 р. включно в розмірі 46094, 32 грн. У добровільному порядку керівництво відповідача заборгованість не погашає, розрахунок із заробітної плати до теперішнього часу не провело. В порядку ст. 116 КЗпП України позивач просить стягнути з відповідача всю суму заборгованості по заробітній платі у примусовому порядку.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Як виходить з матеріалів справи, наданих суду доказів, позивач працює у ДП «рмтп». За час праці у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі, яка станом на час розгляду справи в суді складає 46094, 32 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
На підставі ст. 15 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці, а згідно ст. 24 цього Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
За вимогами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця.
На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не сплачену заробітну плату у розмірі 46094, 32 грн. без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.
В абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, тому з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 21, 24, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 15, 21 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, ст.ст. 3, 12, 13, 76 — 81, 141, 200, 211, 258, 259, 264 — 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 — задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (код єдрпоу: 01125809) на користь особа_1 нараховану та невиплачену заробітну плату у розмірі 46 094 грн. 32 коп. із відрахуванням усіх належних платежів та податків.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» 840 грн. 80 коп. судового збору в доход держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І. Д. Бошков
Провадження № 2/510/868/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
24.06.2020 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,
за участю секретаря [Б.] С.П.
розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт» про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати,
В С Т, А Н О В И В:
Представник відповідача — в.о. директора ДП «рмтп» Володін Д.М. позовні вимоги (уточнені) про стягнення заробітної плати визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив про розгляд справи без його участі.
Позивач в ході підготовчого судового засідання уточнив свої позовні вимоги, збільшивши суму заборгованості по заробітній платі до 46094, 32 грн., на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу у його відсутності.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія паспорту та і/н позивача; копія довідки від 20.05.2020 р. № 178 про заборгованість із заробітної плати за період червня 2019 р. — квітень 2020 р. — 41942, 85 грн.; копія довідки від 16.06.2020 р. № 311 про заборгованість із заробітної плати за період червня 2019 р. — травень 2020 р. — 46094, 32 грн., копія трудової книжки.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач працює у Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт» на посаді сторожу.
За період роботи позивача у ДП «рмтп» заробітна плата виплачувалась нерегулярно, у зв`язку із чим станом на 16.06.2020 р. у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період з червня 2019 р. по травень 2020 р. включно в розмірі 46094, 32 грн. У добровільному порядку керівництво відповідача заборгованість не погашає, розрахунок із заробітної плати до теперішнього часу не провело. В порядку ст. 116 КЗпП України позивач просить стягнути з відповідача всю суму заборгованості по заробітній платі у примусовому порядку.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Як виходить з матеріалів справи, наданих суду доказів, позивач працює у ДП «рмтп». За час праці у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі, яка станом на час розгляду справи в суді складає 46094, 32 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
На підставі ст. 15 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці, а згідно ст. 24 цього Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
За вимогами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця.
На підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не сплачену заробітну плату у розмірі 46094, 32 грн. без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.
В абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, тому з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 21, 24, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 15, 21 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, ст.ст. 3, 12, 13, 76 — 81, 141, 200, 211, 258, 259, 264 — 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 — задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (код єдрпоу: 01125809) на користь особа_1 нараховану та невиплачену заробітну плату у розмірі 46 094 грн. 32 коп. із відрахуванням усіх належних платежів та податків.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» 840 грн. 80 коп. судового збору в доход держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І. Д. Бошков
