ДП РМТП: невыплата зарплаты

ренійський районний СУД одеської області
рішення
іменем україни



Провадження № 2/510/534/20
Справа № 510/40/20

18 лютого 2020 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі
Головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.
При секретарі Пройка С.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт» про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку,  —

встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, який в подальшому уточнив надавши заяву про зменшення позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 04 грудня 2019 року він був звільнений за власним бажанням з ДП «Ренійський морський торгівельний порт» у зв`язку з виходом на пенсію. На час звільнення, відповідачем не було виконано зобов`язань по виплаті всіх сум, що належали до виплати позивачу відповідно до приписів ч.1 ст.116 КЗпП України. Сума заборгованості по заробітній платі позивачу складає 37 752 (тридцять сім тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн. 64 коп. Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку, який складає за його розрахунком 4670 (чотири тисячі шістсот сімдесят) грн.
Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій також просив розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, сповіщався належним чином, причини неявки суду не відомі. Надав заяву про визнання позову та довідку-розрахунок відповідно до якої розрахунок середнього заробітку позивача складає 7578 (сім тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн. 27 коп. Позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив розглянути справу без участі представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволено з наступних підстав.
Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, 04 грудня 2019 року позивач був звільнений за власним бажанням з ДП «Ренійський морський торгівельний порт» у зв`язку з виходом на пенсію. На час звільнення, відповідачем не було виконано зобов`язань по виплаті всіх сум, що належали до виплати позивачу відповідно до приписів ч.1 ст.116 КЗпП України. Сума заборгованості по заробітній платі позивачу складає 37 752 (тридцять сім тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн. 64 коп. Позивач також просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку, який складає за його розрахунком 4670 (чотири тисячі шістсот сімдесят) грн.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В контексті ст. 116 КЗпП України, днем звільнення вважається останній день роботи. У цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати.
При звільнені ДП «Ренійський морський торгівельний порт» мало б виплатити позивачу заборгованість по заробітній платі у розмірі 41 952 (сорок одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 64 коп. З заяви позивача про зменшення позовних вимог вбачається, що станом на 18 лютого 2020 року, відповідач виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі у розмірі 4 200 (чотири тисячі двісті) грн.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.
Статтею 94 КЗпП України, встановлено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 115 КЗпП України, встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинний сплатити зазначене в цій статі відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Середній заробіток розраховується на підставі Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року, де у пункті 8 зазначено, що нарахування виплат що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
На підставі повного і всебічного з`ясування обставин справи, аналізу доказів, досліджених в судовому засіданні, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі — у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
В порядку ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок, які не сплачені позивачем при зверненні до суду у зв`язку з звільненням позивача від їх оплати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 247, 259, 263−265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,  —

вирішив:
Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт» про стягнення нарахованої та не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку — задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт» єдрпоу 01125809, на користь особа_1, нараховану та невиплачену заробітну плату у розмірі 37 752 (тридцять сім тисяч сімсот п`ятдесят дві) гривень 64 копійки.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт» єдрпоу 01125809, на користь особа_1, середній заробіток за весь час затримки розрахунку в розмірі 4670 (чотири тисячі шістсот сімдесят) гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт» на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. [Г.]