ДП РМТП: невыплата зарплаты

Дело № 510/2096/20
Производство № 2/510/402/21

Р Е Ш Е Н И Е

И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы


13 января 2021 Ренийский районный суд Одесской области

в составе - судьи [Д.] В.И .;
-за участием секретаря Арабаджи Л.В.,

рассмотрев в предварительном судебном заседании. Рени гражданское дело по иску лицо_1 к ГП «Ренийский морской торговый порт» о взыскании начисленной, но не выплаченнойй заработной платы, -

В С Т А Н О В И Л:
Ответчик - и.о. директора ГП «рмтп» особа_2 исковые требования (уточненные) о взыскании заработной платы (51222, 98 грн.) признал, по их удовлетворению не возражал, просил о рассмотрении дела без его участия.
Истец удовлетворении иска настаивал, просил взыскать с ответчика 51222, 98 грн. заработной платы именно за период с апреля 2020г. по октябрь 2020г., просил рассмотреть дело в его отсутствие.
Согласно ч. 3 ст. 200 ГПК по результатамы подготовительного производства суд принимает решение в случае признания иска ответчиком. Исходя из изложенного, суд считает, что решение по делу может постановить при проведении предварительного судебного заседания.
Согласно ч.2 ст.247 ГПК Украины, в связи с неявкой в ​​судебное заседание всех участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства ни совершалось.
В соответствии с требованиями ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дело в пределах заявленных требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ч.1 ст.76 ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.

В ходе рассмотрения дела были исследованы следующие доказательства: копия справки от 12.10.2020р. №634 о задолженности по заработной плате за период с апреля 2020г. по сентябрь 2020г. - 43111, 55 грн .; копия трудовой книжки; справка от 20.11.2020р. №747 о задолженности по заработной плате за период с апреля 2020г. по октябрь 2020г. - 51222, 98 грн .; справка от 06.01.2020р. №28 о задолженности по заработной плате за период с апреля 2020г. по ноябрь 2020г. - 57392, 29 грн.

Судом в ходе судебного разбирательства установлено, что истец особа_1 работает в Государственном предприятии «Ренийский морской торговый порт» в должности Стивидора с оплатой труда согласно штатному расписанию. За период работы истца в ГП «рмтп» заработная плата выплачивалась нерегулярно, в связи с чем по состоянию на 20.11.2020р. у ответчика перед истцом сложилась задолженность по заработной плате за период с апреля 2020 по октябрь 2020г. включительно в размере 51222 грн. 98 коп. В добровольном порядке руководство ответчика задолженность не погашает, расчет по заработной плате до настоящего времени не провело. Истец просит взыскать с ответстдача всю сумму задолженности по заработной плате в принудительном порядке.
Изучив материалы дела и представленные документы, суд приходит к выводу, что исковые требования истца обоснованы и подлежат удовлетворению, поскольку нашли свое подтверждение в судебном заседании.
Как следует из материалов дела, представленных суду доказательств, истец работает в ГП «рмтп» по настоящее время. За время работы у ответчика перед истцом сложилась задолженность по заработной плате, которая по состоянию на 20.11.2020р. составляет 51222грн. 98 коп.
Статьей 43 Конституции Украины закреплено право на труд и заработную плату, а именно определено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом.
Статья 55 Конституции Украины подчеркивает, что права и свободы человека и гражданина защищаются судом.
Согласно статье 1 Конвенции Международной врганизации труда "О защите заработной платы" № 95, ратифицированной Украиной 30 июня 1961, термин "заработная плата" означает, независимо от названия и метода исчисления, любое вознаграждение или заработок, которые могут быть вычислены в деньгах, и установленные соглашением или национальным законодательством, которые работодатель должен заплатить работнику за труд, который выполнен или должно быть выполнено, или за услуги, которые предоставлены или должно быть предоставлено. Этому определению соответствует понятие заработной платы, передвиденное в части первой статьи 94 КЗоТ Украины.
Приведенный содержание понятия заработной платы согласуется с одним из принципов осуществления трудовых правоотношений - возмездность труда, который получил отражение в пункте 4 части I Европейской социальной хартии (пересмотренной) от 3 мая 1996 года, ратифицированной Законом Украины от 14 сентября 2006 года № 137-V, по которому все работники имеют право на справедливое вознаграждение, обеспечит достаточный жизненный уровень.
Согласно ст.4 ГПК Украины каждыеа лицо вправе в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
Согласно ч. 1 ст. 21 КЗоТ Украины трудовой договор является соглашением между работником и собственником предприятия, учреждения, организации или уполномоченным им органом или физическим лицом, по которому работник обязуется выполнять работу, определенную этим соглашением, с подчинением внутреннему трудовому распорядку, а собственник предприятия, учреждения, органызации или уполномоченный им орган или физическое лицо обязуется выплачивать работнику заработную плату и обеспечивать условия труда, необходимые для выполнения работы, предусмотренные законодательством о труде, коллективным договором и соглашением сторон.
Частью 1 ст. 94 КЗоТ Украины определено, что заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
На основании ст. 15 ЗУ "Об оплате труда" от 24.03.1995р. оплата труда работников предприятия осуществляется в первоочередном порядке. Все остальные платежи осуществляются предприятием после выполнения обязательств по оплате труда, а согласно ст. 24 этого Закона своевременность и объемы выплаты заработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимость от осуществления других платежей и их очередности.
По требованиям ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда», работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективногоого договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя ...
Следовательно, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца начисленную, но не оплаченную заработную плату в размере 51222 грн. 98 коп.
В абз. 5 п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда»№13 от 24.12.1999 года указано, что удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Поскольку в справке, предоставленной ответчиком, указанная сумма задолженности пв заработной плате, подлежащая уплате работнику, а не начислена, суд считает, что все налоги и другие обязательные платежи уже были отчислены, так взимает в пользу истца всю сумму заработной платы, указанную в справке.
О распределении судебных расходов, суд к следующим выводам. Поскольку истец, в соответствии с п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «О судебном сборе», освобожден от уплаты судебного сбора за требование о взыскании заработной платы, с ответчика в соответствии с требованиями ст. 141 ГПК Украины, полоягае взысканию в пользу государства судебный сбор в размере 840, 80 грн.
Руководствуясь ст.ст. 43, 55 Конституции Украины, ст 1, 2, 4, 10, 21, 24, 94, 115 КЗоТ Украины, ст. ст. 15, 21 ЗУ "Об оплате труда" от 24.03.1995р., Постановлением Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 года №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», ст 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ГПК Украины, -
Р Е Ш И Л:
Исковые требования особа_1 удовлетворить.Взыскать с Государственного предприятия «Ренийский морской торговый порт» (68802. Одесская обл., Г.. Рени, ул. Дунайская, 188, ОКПО: 01125809) в пользу особа_1 (КПП - номер_1) сумму задолженности по заработной плате за период с апреля 2020 по октябрь 2020 (включительно) - в размере 51222 грн. 98 коп.

Взыскать с Государственного предприятия «Ренийский морской торговый порт» 840 грн. 80 коп. судебного сбора в доход государства.

Решение суда может быть обжаловано путем подачи апелляциййной жалобы непосредственно в Одесский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому решение суда не было вручено в день провозглашения, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения полного решения суда.
Судья В.И. [Д.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 510/2096/20
Провадження № 2/510/402/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


13 січня 2021 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді [Д.] В.І.;
-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:
Відповідач - в.о. директора ДП «рмтп» особа_2 позовні вимоги (уточнені) про стягнення заробітної плати (51222, 98 грн.) визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив про розгляд справи без його участі.
Позивач на задоволенні позову наполягав, просив стягнути з відповідача 51222, 98 грн. заробітної плати саме за період з квітня 2020р. по жовтень 2020р., просив розглянути справу у його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія довідки від 12.10.2020р. №634 про заборгованість із заробітної плати за період з квітня 2020р. по вересень 2020р. - 43111, 55 грн.; копія трудової книжки; довідка від 20.11.2020р. №747 про заборгованість із заробітної плати за період з квітня 2020р. по жовтень 2020р. - 51222, 98 грн.; довідка від 06.01.2020р. №28 про заборгованість із заробітної плати за період з квітня 2020р. по листопад 2020р. - 57392, 29 грн.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач особа_1 працює у Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт» на посаді стивідора з оплатою праці згідно із штатним розписом. За період роботи позивача у ДП «рмтп» заробітна плата виплачувалась нерегулярно, у зв`язку із чим станом на 20.11.2020р. у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2020 р. по жовтень 2020р. включно в розмірі 51222 грн. 98 коп. У добровільному порядку керівництво відповідача заборгованість не погашає, розрахунок із заробітної плати до теперішнього часу не провело. Позивач просить стягнути з відповідача всю суму заборгованості по заробітній платі у примусовому порядку.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Як виходить з матеріалів справи, наданих суду доказів, позивач працює у ДП «рмтп» по теперішній час. За час праці у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі, яка станом на 20.11.2020р. складає 51222 грн. 98 коп.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 КЗпП України.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
На підставі ст. 15 ЗУ "Про оплату праці" від 24.03.1995р. оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці, а згідно ст. 24 цього Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
За вимогами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця…
Отже, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не сплачену заробітну плату у розмірі 51222 грн. 98 коп.
В абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Оскільки у довідці, наданої відповідачем, зазначена сума заборгованості по заробітній платі, належна до сплати працівникові, а не нарахована, суд вважає, що всі податки та інші обов`язкові платежі вже були відраховані, тому стягує на користь позивача всю суму заробітної плати, вказану у довідці.
Щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступних висновків. Оскільки позивач, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 10, 21, 24, 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 15, 21 ЗУ "Про оплату праці" від 24.03.1995р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги особа_1 задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (68802. Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188, єдрпоу: 01125809) на користь особа_1 ( КПП - номер_1 ) суму заборгованості з заробітної плати за період з квітня 2020 року по жовтень 2020 року (включно) - в розмірі 51222 грн. 98 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» 840 грн. 80 коп. судового збору в доход держави.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя В.І. [Д.]