ДП РМТП: невыплата зарплаты

Дело №510/1497/21
Производство № 2/510/1352/21

Р И Ш Е Н Н Я

И М Е Н Е М У К Р А И Н И


09.12.2021 Ренийский районный суд Одесской области Ренийский районный суд Одесской области

в составе: председательствующего судьи [Б.] И.Д.,
с участием секретаря [Б.] С.П.,

рассматривая в открытом судебном заседании в г. Рени гражданское дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Ренийский морской торговый порт» о взыскании среднегоего заработка за время задержки расчета,

В С Т А Н О В И В:

Представитель ответчика – и.о. директора ГП "рмтп" [И.] М.П. в судебное заседание не явился, предоставил суду отзыв, в котором просил уменьшить размер взыскания среднего заработка за время задержки расчета до 6 006, 05 грн., также просил рассмотреть дело в отсутствие представителя порта.
Истец в ходе судебного заседания свои исковые требования поддержал в полном объеме, на удовлетворении иска настаивал, просил рассмотреть дело.го отсутствия.
Согласно ч.3ст.211 ГПК Украины, участник дела имеет право заявить ходатайство о рассмотрении дела при его отсутствии. Если такое ходатайство заявили все участники дела, судебное разбирательство дела осуществляется на основании имеющихся в суде материалов.
В ходе рассмотрения дела были исследованы следующие доказательства: копия паспорта истца; справка-расчет среднего заработка за время задержки расчета по состоянию от 04.08.2021г. №582; копия постановления об окончании исполнительного производства Ренйского районного ОГИС Южного межрегионального управления Министерства юстиции (г. Одесса) от 17.06.2021 г.; копия выписки по карте АО КБ «Приватбанк» особа_1; копия трудовой книги лицо_1; копия письма ГП «рмтп» от 03.09.2021г.; копия ответа отдела принудительных решений Управления обеспечения принудительного исполнения решений в Одесской области от 17.09.2021г.; копия отчета о задолженности по оплате труда на 01.07.2021г.; копия письма ГП «рмтп» от 13.10.2021г.; копия постановления об арестесредств должника от 01.09.2021г.; копия письма ГП «рмтп» от 27.08.2021г.; копия ответа отдела принудительных решений Управления обеспечения принудительного выполнения решений в Одесской области от 12.08.2021г.; копия письма ГП «рмтп» от 09.07.2021г.; копия отчета о задолженности по оплате труда от 01.08.2021г.; копия отчета о задолженности по оплате труда от 01.10.2021г.; копия постановления об аресте средств должника от 10.01.2020г.; копия ответа отдела принудительных решений Управление обеспечения примусового исполнения решений в Одесской области от 24.09.2021г.; копия постановления об аресте средств должника от 09.04.2021г.; копия ответа отдела принудительных решений Управление обеспечения принудительного исполнения решений в Одесской области от 04.11.2021г.
Судом в ходе судебного разбирательства дела установлено, что истец работал в Государственном предприятии «Ренийский морской торговый порт» в должности стивидора. Уволился с работы 13.02.2021г., в связи с выходом на пенсию.
За период работы позывателя в ГП «рмтп» заработная плата выплачивалась нерегулярно, в связи с чем по состоянию на 01.04.2021 г. у ответчика перед истцом сложилась задолженность по заработной плате за период с ноября 2020 г. по февраль 2021 г. включительно в размере8 , 22 грн. Поэтому истец обратился в суд с иском к ГП «Ренийский морской торговый порт» о взыскании причитающихся работнику сумм (заработной платы) и средней заработной платы за время задержки выплаты. На основании решения Ренийского районногосуда Одесской области от 01.04.2021 г. за № 510/350/21 г., была взыскана с ответчика сумма задолженности по заработной плате за период с ноября 2020 г. по февраль 2021 г. (включительно) – в размере 66 808 грн. 22 коп.
Однако фактически с истцом был произведен полный расчет только 17.06.2021 г., о чем свидетельствуют постановление об окончании исполнительного производства Ренийского районного ОГИС Южного межрегионального управления Министерства юстиции (г. Одесса) от 17.06.2021 г. Таким образом, передистцом создалась задолженность по выплате среднего заработка за время задержки расчета за период с 14.02.2021 г. по 17.06.2021 г. на сумму 28 232 грн. 16 коп. с удержанием налогов, что подтверждается справкой-расчет среднего заработка за время задержки расчета за период от 04.08.2021 г. №582.
Изучив материалы дела и предоставленные документы, суд приходит к выводу, что исковые требования истца подлежат частичному удовлетворению, исходя из следующего.
Как следует из материалов дела, предоставленных суду доказательств, истец, в порядке ст.117 КЗоТ Украины просит взыскать с ответчика средний заработок за время задержки расчета с ним при увольнении за период с 14.02.2021 г. по 17.06.2021 г., который по состоянию на 02.00. .составляет 28 232 грн. 16 коп.
Согласно статье 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, установая, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Порядок осуществления соответствующих расчетов определен в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100. Согласно п. 8 Раздела IV Постановления, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы
умножение среднедневного (часового) заробет на число рабочих дней/часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением
заработной палаты за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, на число календарных дней за этот период.
Из справки – расчета от 04.08.2021 г. № 582 предоставленной пр.представителем ответчика, усматривается, что предприятие согласно приказу от 30.12.2020 г. № 299 работает в режиме 32 часовой рабочей недели, то есть расчет производился от неполной рабочей недели.
Для определения средней заработной платы за два месяца следует учесть октябрь – ноябрь 2020 года, то есть 10939, 71 грн. + 8658, 92 грн. = 19598, 63 грн./38 (отработанные рабочие дни) = 515, 75 грн. (среднедневная з/п).
Среднемесячная заработная плата определяется путем умножения среднедневной заработной платыа отработанные дни: 515, 75х68 (отработанные дни) = 35 071 грн. – 6312, 78 грн. (ндфл) – 526, 07 грн. (военный сбор) = 28232, 16 грн. сумма среднего заработка за время задержки выплаты.
Однако, представитель ответчика предоставил отзыв на исковое заявление, в котором просит уменьшить сумму взыскания среднего заработка за время задержки расчета с 28 232, 16 грн. до 6 006, 05 грн., ¦ ссылаясь на то, что начиная с 11.01.2020 года по настоящее время исполнительной службой наложен арест на все банковские счетаи предприятия, что привело к невозможности выполнения предприятием долга со своевременным расчетом с истцом. Ответчик, считает это обстоятельство, что объясняет период задержания (просрочки) выплаты такой задолженности. Кроме того, представитель порта обратил внимание суда на то, что ГП «рмтп» неоднократно обращалось в исполнительную службу с ходатайством о снятии ареста со счетов ответчика для возможности оплаты задолженности по заработной плате. Представитель ответчика утверждает, что гп«рмтп» принял все соответствующие меры для обеспечения оплат задолженности по заработной плате. Считает, что это подтверждает отсутствие вины ГП «рмтп» в несвоевременности выплаты задолженности по заработной плате перед истцом. Кроме того, отметил, что ответчик осуществил полное погашение задолженности по заработной плате в размере 66 808, 22 грн.
При принятии решения в части взыскания с должника среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, судом учитывается, что в силахв части первой статьи 117 КЗоТ Украины, обязательным основанием и составной ответственностью работодателя за задержку осуществления расчета с работником есть наличие вины работодателя, о чем сделан вывод Верховным Судом Украины в постановлении от 13.03.2017 по делу № 6-259цс17.
Анализ предписаний статей 116, 117 КЗоТ Украины дает основания для вывода, что при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. В случае неисполнение такой обязанности по вине работодателя, у работника возникает право требовать выплаты ему работодателем среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, то есть за весь период продолжающегося нарушения работодателем права работника на оплату труда.
Следовательно, законодателем возложено на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все принадлежащие ему суммы; в случае неисполнения указанной обязанности к работодателю применяетответственность, предусмотренная статьей 117 КЗоТ Украины.
Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности, право на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимой для обеспечения его жизни. Однако установленный статьей 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнении не предусматриваетчетких критериев оценки пропорциональности учета справедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя. Работник слабее, чем работодатель стороной в трудовых правоотношениях, в то же время работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть, должен быть соблюден разумный баланс между интересами работодателя и работника.
Ввиду компенсационного характера мер ответственности работодателя перед уволеным работником за несвоевременный расчет, суд, руководствуясь принципами разумности, справедливости и пропорциональности, при определенных условиях может уменьшить размер заявленного работником к взысканию с работодателя возмещения в порядке, предусмотренном статьей 117 КЗоТ Украины, независимо от того, суд удовлетворяет исковые требования о взыскании уволенному работнику сумм в полном объеме или частичное.
Такая правовая позиция изложена в постановлении Большой Палаты Верховного Суда от 26.06.2019 по делу №761/9584/15-ц (пункты 81, 82, 84, 86, 87, 92 постановления).
Большая Палата Верховного Суда при пересмотре судебных решений по делу № 761/9584/15-ц об удержании с работодателя среднего заработка за время задержки в расчете с уволенным работником определила критерии, которые необходимо учитывать судам, уменьшая размер возмещения, определенный исходя из среднего заработка время задержки работодателем расчета при увольнении работника в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины. Да, суды должны вучитывать: 1) размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; 2) период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием об удержании соответствующих сумм; 3) вероятный размер связанных с задержкойой расчета при увольнении имущественных потерь работника; 4) другие обстоятельства, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность предполагаемого размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении (пункт 6). .2019 по делу № 761/9584/15-ц).
Следовательно, при рассмотрении спора по взысканию с работодателя среднего заработкатку за просрочку в расчете с работником на дату его увольнения суд должен учесть размер задолженности работодателя перед работником по заработной плате и другим причитающимся ему выплатам на дату увольнения, продолжительность невыплаты работнику основного долга, действия сторон по урегулированию спора, а также обеспечить соблюдение разумного и справедливого баланс между интересами работодателя и работника.
Учитывая, что с 11.01.2020 г. и по настоящее время исполнительной службой наложен арешт на счета порта, осуществление ответчиком определенных действий по снятию ареста со счетов ответчика, погашение задолженности по заработной плате на сумму 66 808, 22 грн., соблюдение разумного баланса между интересами работодателя и работника, суд пришел к выводу о возможности уменьшения заявленной истцом к взысканию с ответчика суммы среднего заработка за время задержки расчета.
Таким образом, учитывая вышеизложенное, заявленный истцом размер задолженности за задержку расчетаченные – 28 232, 16 грн., частичное признание ответчиком иска на сумму 6 006, 05 грн., суд пришел к выводу, что ввиду соблюдения разумного и справедливого баланса между интересами работодателя и работника размер возмещения среднего заработка за задержку расчета подлежит на 50 оттоков, что составит 14 116, 08 грн.
Из содержания п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.1999 усматривается, что делоление и уплата подоходного налога с граждан является соответственно обязанностью работодателя и работника, следовательно суд определяет сумму к взысканию без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечается в резолютивной части решения.
Таким образом, суд пришел к выводу, что с ответчика в пользу истца следует взыскать сумму среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 14.02.2021г. по 17.06.2021 г., которая определена без удержания налогов и других обязательноных платежей, в сумме 14 116, 08 грн.
Относительно распределения судебных издержек суд приходит к следующим выводам. По содержанию предписаний статей 94, 116, 117 Кодекса законов о труде Украины и статей 1, 2 Закона Украины от 24 марта 1995 № 108/95-ВР «Об оплате труда» средний заработок за время вынужденного прогула по своей правовой природе является специальным ответственности работодателя и не входит в структуру заработной платы.
Льгота об уплате судебного сбора, предусмотренная пунктом 1 части преждеой статьи 5 Закона Украины «О судебном сборе», согласно которой от уплаты судебного сбора при рассмотрении дела во всех судебных инстанциях освобождаются истцы - по делам о взыскании заработной платы и возобновлении на работе, не распространяется на требования истцов о взыскании среднего заработка время задержки расчета при увольнении (или за время вынужденного прогула) при рассмотрении таких дел во всех судебных инстанциях. Такой правовой вывод содержится в постановлении Большой Палаты Верховного Советауду от 30 января 2019 года по делу № 910/4518/16 (производство № 12-301гс18).
Следовательно, при подаче иска истец должен был уплатить сумму судебного сбора за требования об удержании среднего заработка за время задержки расчета – 908 грн. В связи с тем, что при подаче иска за эти требования судебный сбор не уплачивался, этот судебный сбор должен быть взыскан с истца в пользу государства.
Согласно п.3 ч. 1 ст. 141 ГПК Украины, судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных писковых требований - в случае частичного удовлетворения иска - на обе стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковым требованиям.
В связи с частичным удовлетворением иска с истца и ответчика подлежит возмещению сумма судебного сбора пропорциональна размеру удовлетворенных требований, а именно: 454 грн. с каждой стороны (размер удовлетворенных исковых требований умножен на размер заявленного судебного сбора и разделен на размер заявленных исковых требований: 14 116, 08 грн.*908 грн. = 28 232, 16 грн.). При этом суд учтовывает разъяснения, предоставленные Пленумом Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел в п. № 36 постановления № 10 от 17.10.2014 года «О применении судами законодательства о судебных издержках по гражданским делам».
Руководствуясь ст.ст. 1, 2, 4, 10, 21, 24, 94, 117 КЗоТ Украины, ст. ст. 15, 21 ЗУ «Об оплате труда» от 24.03.1995 г., Постановлением Пленума Верховного Суда Украины от 24.12.1999 г. №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 200, 211, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355, 430 ГПК Украины, суд

В И Р И Ш И В:

Иски требования особа_1 к Государственному предприятию «Ренийский морской торговый порт» об удержании среднего заработка за время задержки расчета удовлетворить частично.
Взыскать с Государственного предприятия «Ренийский морской торговый порт» (код егрпоу: 01125809) в пользу лицо_1 средний заработок за время задержки расчета с 14.02.2021г. по 17.06.2021г. в сумме 14 116 грн. 08 коп. без удержания налогов и других обязательных платежей.
Взыскать с лицо_1 454 грн. судебного сбора в доход государства
Взыскать с Государственного предприятия «Ренийский морской торговый порт» (код егрпоу: 01125809) 454 грн. судебного сбора в доход государства
Решение суда может быть обжаловано путем подачи апелляционной жалобы в Одесский апелляционный суд в течение 30 дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому полное решение суда не было вручено в день его провозглашения или составления, есть право на возобновление пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение 30 дней со дня вручения ему полного решения суда.

Судья И.Д. [Б.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 510/1497/21
Провадження № 2/510/1352/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


09.12.2021 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді [Б.] І.Д.,
за участю секретаря [Б.] С.П.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача – в.о. директора ДП «рмтп» Ігнатенко М.П. у судове засідання не з`явився, надав суду відзив, в якому просив зменшити розмір стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку до 6 006, 05 грн., також просив розглянути справу за відсутності представника порту.
Позивач в ході судового засідання свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу у його відсутності.
Відповідно до ч.3ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія паспорту позивача; довідка-розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку станом від 04.08.2021р. № 582; копія постанови про закінчення виконавчого провадження Ренійського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.06.2021 р.; копія виписки по картці АТ КБ «Приватбанк» особа_1 ; копія трудової книжки особа_1 ; копія листа ДП «рмтп» від 03.09.2021р.; копія відповіді відділу примусових рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області від 17.09.2021р.; копія звіту про заборгованість з оплати праці на 01.07.2021р.; копія листа ДП «рмтп» від 13.10.2021р.; копія постанови про арешт коштів боржника від 01.09.2021р.; копія листа ДП «рмтп» від 27.08.2021р.; копія відповіді відділу примусових рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області від 12.08.2021р.; копія листа ДП «рмтп» від 09.07.2021р.; копія звіту про заборгованість з оплати праці від 01.08.2021р.; копія звіту про заборгованість з оплати праці від 01.10.2021р.;копія постанови про арешт коштів боржника від 10.01.2020р.; копія відповіді відділу примусових рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області від 24.09.2021р.; копія постанови про арешт коштів боржника від 09.04.2021р.; копія відповіді відділу примусових рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області від 04.11.2021р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач працював у Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт» на посаді стивідора. Звільнився з роботи 13.02.2021р., у зв`язку із виходом на пенсію.
За період роботи позивача у ДП «рмтп» заробітна плата виплачувалась нерегулярно, у зв`язку із чим станом на 01.04.2021 р. у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2020 р. по лютий 2021 р. включно в розмірі 66 808, 22 грн. Тому, позивач звернувся до суду із позовом до ДП «Ренійський морський торговельний порт» про стягнення належних працівнику сум (заробітної плати) та середньої заробітної плати за час затримки виплати. На підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 01.04.2021 р. за № 510/350/21 р., було стягнуто з відповідача суму заборгованості з заробітної плати за період з листопада 2020 р. по лютий 2021 р. (включно) – в розмірі 66 808 грн. 22 коп.
Однак, фактично із позивачем було проведено повний розрахунок лише 17.06.2021 р., про що свідчать постанова про закінчення виконавчого провадження Ренійського районного ВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 17.06.2021 р. Таким чином, перед позивачем створилась заборгованість по виплаті середнього заробітку час затримки розрахунку за період з 14.02.2021 р. по 17.06.2021 р. у сумі 28 232 грн. 16 коп. із утриманням податків, що підтверджується довідкою-розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку за період від 04.08.2021 р. № 582.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як виходить з матеріалів справи, наданих суду доказів, позивач, в порядку ст.117 КЗпП України просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку із ним при звільненні за період з 14.02.2021 р. по 17.06.2021 р., який станом на 04.08.2021 р. складає 28 232 грн. 16 коп.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Згідно п. 8 Розділу IV Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом
множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням
заробітної палати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством на число календарних днів за цей період.
Із довідки - розрахунку від 04.08.2021 р. № 582 наданою представником відповідача, вбачається, що підприємство згідно із наказом від 30.12.2020 р. № 299 працює у режимі 32 годинного робочого тижня, тобто розрахунок робився від неповного робочого тижня.
Для визначення середнього заробітну за два місяця слід врахувати жовтень – листопад 2020 року, тобто 10939, 71 грн. + 8658, 92 грн. = 19598, 63 грн./38 (відпрацьовані робочі дні)=515, 75 грн. (середньоденна з/п).
Середньомісячна заробітна плата визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на відпрацьовані дні: 515, 75х68 (відпрацьовані дні)= 35071 грн. – 6312, 78 грн. (пдфо) – 526, 07 грн. (військовий збір) = 28 232, 16 грн. сума середнього заробітку за час затримки виплати.
Однак, представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить зменшити суму стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 28 232, 16 грн. до 6 006, 05 грн., посилаючись на те, що починаючи з 11.01.2020 року по теперішній час виконавчою службою накладено арешт на всі банківські рахунки підприємства, що призвело до неможливості виконання підприємством обов`язку із своєчасним розрахунком із позивачем. Відповідач, вважає цю обставину такою, що пояснює період затримання (прострочення) виплати такої заборгованості. Крім того, представник порту звернув увагу суду на те, що ДП «рмтп» неодноразово зверталося до виконавчої служби з клопотанням про зняття арешту з рахунків відповідача для можливості оплати заборгованості по заробітній платі. Представник відповідача, стверджує, що ДП «рмтп» вжив всіх відповідних заходів для забезпечення оплат заборгованості по заробітній платі. Вважає, що зазначене підтверджує відсутність вини ДП «рмтп» у несвоєчасності виплати заборгованості по заробітній платі перед позивачем. Крім того, зазначив, що відповідач здійснив повне погашення заборгованості по заробітній платі у розмірі 66 808, 22 грн.
При прийнятті рішення у частині стягнення з боржника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судом враховується, що в силу частини першої статті 117 КЗпП України, обов`язковою підставою та складовою відповідальності роботодавця за затримку здійснення розрахунку з працівником є наявність вини роботодавця, про що зроблено висновок Верховним Судом України у постанові від 13.03.2017 у справі № 6-259цс17.
Аналіз приписів статей 116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться у день звільнення. У разі невиконання такого обов`язку з вини роботодавця, у працівника виникає право вимагати виплати йому роботодавцем середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період триваючого порушення роботодавцем права працівника на оплату праці.
Отже, законодавцем покладено на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; у разі невиконання зазначеного обов`язку до роботодавця застосовується відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, права на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах, водночас працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами роботодавця та працівника.
Зважаючи на компенсаційний характер заходів відповідальності роботодавця перед звільненим працівником за несвоєчасний розрахунок, суд, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір заявленого працівником до стягнення з роботодавця відшкодування у порядку, передбаченому статтею 117 КЗпП України, незалежно від того, чи суд задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи часткове.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (пункти 81, 82, 84, 86, 87, 92 постанови).
Велика Палата Верховного Суду при перегляді судових рішень у справі № 761/9584/15-ц щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки у розрахунку зі звільненим працівником визначила критерії, які необхідно враховувати судам, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні працівника відповідно до статті 117 КЗпП України. Так, суди повинні враховувати: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (пункт 91 постанови 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц).
Отже, при розгляді спору щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за прострочення у розрахунку із працівником на дату його звільнення суд повинен врахувати розмір заборгованості роботодавця перед працівником по заробітній платі та інших належних йому виплатах на дату звільнення, тривалість невиплати працівнику основного боргу, дії сторін щодо врегулювання спору, а також забезпечити дотримання розумного та справедливого балансу між інтересами роботодавця та працівника.
З огляду на те, що з 11.01.2020 р. та по теперішній час виконавчою службою накладено арешт на рахунки порту, здійснення відповідачем певних дій щодо зняття арешту з рахунків відповідача, погашення заборгованості по заробітній платі у сумі 66 808, 22 грн., дотримання розумного балансу між інтересами роботодавця та працівника, суд прийшов до висновку про можливість зменшення заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, заявлений позивачем розмір заборгованості за затримку розрахунку при звільненні – 28 232, 16 грн., часткове визнання відповідачем позову у сумі 6 006, 05 грн., суд прийшов до висновку, що з огляду на дотриманням розумного та справедливого балансу між інтересами роботодавця та працівника розмір відшкодування середнього заробітку за затримку розрахунку підлягає зменшенню на 50 відтоків, що складатиме 14 116, 08 грн.
Із змісту п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 вбачається, що справляння та сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже суд визначає суму до стягнення без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.02.2021р. по 17.06.2021 р., яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів, в сумі 14 116, 08 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступних висновків. За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Отже, при подачі позову позивач повинен був сплатити суму судового збору за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку – 908 грн. У зв`язку із тим, що при подачі позову за ці вимоги судовий збір не сплачувався, цей судовий збір повинен бути стягнений з позивача на користь держави.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з частковим задоволенням позову, з позивача та відповідача підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме: 454 грн. із кожної сторони (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір заявленого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 14 116, 08 грн.*908 грн. = 28 232, 16 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 10, 21, 24, 94, 117 КЗпП України, ст. ст. 15, 21 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995 р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 200, 211, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги особа_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торгівельний порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (код єдрпоу: 01125809) на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 14.02.2021р. по 17.06.2021р. у сумі 14 116 грн. 08 коп. без утримання податків й інших обов`язкових платежів.
Стягнути з особа_1 454 грн. судового збору в доход держави.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (код єдрпоу: 01125809) 454 грн. судового збору в доход держави.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Д. [Б.]