ДП РМТП: невыплата зарплаты

Дело №510/2308/21
Производство № 2/510/247/22

Р И Ш Е Н Н Я

И М Е Н Е М У К Р А И Н И



18.01.22 года Ренийский районный суд Одесской области Ренийский районный суд Одесской области

в составе: - председательствующего судьи [Д.] в.и.;
-с участием секретаря Арабаджи л.в.,

рассмотрев в открытом судебном заседании в г. Рени гражданское дело по иску особа_1 к Государственному предприятию «Ренийский морской торговый порт» о взыскании начисленного, но невыплаченной заработной платы, -

В С Т А Н О В И в:

Ответчик – директор гп «рмтп» [И.] м.п. предоставил справку о задолженности по заработной плате перед истцом в размере 65682, 43 грн., относительно удовлетворения исковым требованиям не возражал, просил рассмотрение дела без его участия по имеющимся в материалах дела доказательствами.
Истец в удовлетворении иска настаивал, просил взыскать с ответчика 65693, 70 грн. заработной платы – расчета при увольнении (начисленной по состоянию на август 2021г.), просил рассмотреть дело в его отсутствии.
Согласно ч.2 ст.247 гпк Украины, в связи с неявкой в ​​судебное заседание всех участников дела, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не осуществлялось.
В соответствии с требованиями ст. 13 гпк Украины суд рассматривает дело в пределах заявленных требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно ч.1 ст.76 гпк Украины, доказательствами являются любыеданные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.

В ходе рассмотрения дела были исследованы следующие доказательства: копия справки от 02.11.2021г. №844 о задолженности по заработной плате по состоянию на август 2021г. – 65693, 70 грн.; копия трудовой книжки; справка от 07.12.2021г. №939 о задолженности по заработной плате по состоянию на август 2021г. – 65682, 43 грн.
Судом в ходе судебного разбирательства установлено, что истец особа_1 работал в Государственном предприятии «Ренийский морской торговый порт» на должности электромонтера по ремонту и обслуживанию электрооборудования с оплатой труда согласно штатному расписанию до 03.08.2021г., когда был уволен по соглашению сторон. За период работы истца в гп «рмтп» заработная плата выплачивалась нерегулярно, в связи с чем по состоянию на 07.12.2021г. у ответчика перед истцом сложилась задолженность по заработной плате за период с февраля 2021г. по август 2021г. в размере 65682 грн. 43 коп. В добровольном порядке руководство ответчика задолженность не погашает, расчет по заработной плате до настоящего времени не произвел. Истец просит взыскать с ответчика всю сумму задолженности по заработной плате в принудительном порядке.
Изучив материалы дела и предоставленные документы, суд приходит к выводу, что исковые требования истца обоснованы и подлежат удовлетворению, поскольку нашли свое путверждение в судебном заседании.
Как следует из материалов дела, предоставленных суду доказательств, истец работал в гп «рмтп». За время работы у ответчика перед истцом сложилась задолженность по заработной плате, которая к времени рассмотрения дела в суде составляет 65682 грн. 43 коп.
Статьей 43 Конституции Украины закреплено право на труд и заработную плату, а именно определено, что каждый имеет право на труд, включающий возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на какую свободно согласуюется. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату, не ниже определенной законом.
Статья 55 Конституции Украины подчеркивает, что права и свободы человека и гражданина защищаются судом.
Согласно статье 1 Конвенции Международной организации труда "о защите заработной платы" № 95, ратифицированной Украиной 30 июня 1961 года, термин "заработная плата" означает, независимо от названия и метода исчисления, любое вознаграждение или заработок, которые могут быть исчислены в грошах, и установленные соглашением или национальным законодательством, которые работодатель должен заплатить работнику за труд, который выполнен или должен быть выполнен, или за услуги, которые предоставлены или должны быть предоставлены. Этому определению соответствует понятие заработной платы, предусмотренное в части первой статьи 94 КЗоТ Украины.
Приведенное содержание понятия заработной платы согласуется с одним из принципов осуществления трудовых правоотношений - возмездность труда, который получил отражение в пункте 4 части I Европейскойсоциальной хартии (пересмотренной) от 3 мая 1996 года, ратифицированной Законом Украины от 14 сентября 2006 года № 137-v, согласно которому все работники имеют право на справедливое вознаграждение, которое обеспечит достаточный жизненный уровень.
Согласно ст.4 гпк Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов.
Согласно ч. 1 ст. 21 КЗоТ Украины трудовой договор является соглашением между работником ивладельцем предприятия, учреждения, организации или уполномоченным им органом или физическим лицом, по которому работник обязуется выполнять работу, определенную этим соглашением, с подлежанием внутреннему трудовому распорядку, а владелец предприятия, учреждения, организации или уполномоченный им орган или физическое лицо обязуется выплачивать работнику заработную плату и обеспечивать условия труда, необходимые для выполнения работы, предусмотренные законодательством о труде, коллективным договором и соглашениемсторон.
Частью 1 ст. 94 КЗоТ Украины определено, что заработная плата - это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
На основании ст. 15 зу "Об оплате труда" от 24.03.1995г. оплата труда работников предприятия производится в первоочередном порядке. Все остальные платежи производятся предприятием после выполнения обязательств по оплате труда, а согласно ст. 24 настоящего Закона своевременность и объемы выплатызаработной платы работникам не могут быть поставлены в зависимости от осуществления других платежей и их очередности.
По требованиям ч. 1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя…
Итаке, суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца начисленную, но не уплаченную заработную плату в размере 65 682 грн. 43 коп.
В абз. 5 п. 6 постановления Пленума Верховного Суда Украины «о практике применения судами законодательства об оплате труда» №13 от 24.12.1999 года отмечено, что удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, подлежащие взысканию. Поскольку взимание и уплата подоходного налога с громадействия является соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем отмечает в резолютивной части решения.
Поскольку в справке, предоставленной ответчиком, указанная сумма задолженности по заработной плате, подлежащая уплате работнику, а не начисленная, суд считает, что все налоги и другие обязательные платежи уже были отчислены, поэтому взимает в пользу истца всю сумму заработной платы, указанную в справке.
Относительно распадалу судебных издержек, суд приходит к следующим выводам. Поскольку истец, согласно п.1 ч.1 ст.5 зу «о судебном сборе», освобожден от уплаты судебного сбора по требованию о взыскании заработной платы, с ответчика, в соответствии с требованиями ст. 141 гпк Украины, подлежит взысканию в пользу государства судебный сбор в размере 992, 40 грн.
Руководствуясь ст.ст. 43, 55 Конституции Украины, ст. 1, 2, 4, 10, 21, 24, 94, 115 КЗоТ Украины, ст. ст. 15, 21 зу "Об оплате труда" от 24.03.1995г., постановлением Пленаму Верховного Суда Украины от 24.12.1999 г. №13 «о практике применения судами законодательства об оплате труда», ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 гпк Украины, -



В И Р И Ш И В :

Исковые требования особа_1 удовлетворить.

Взыскать с Государственного предприятия «Ренийский морской торговый порт» (68802. Одесская обл., г. Рени, ул. Дунайская, 188, егрпоу: 01125809) в пользу особа_1 (кпп – номер_1 ) сумму задолженности по заработнойфевраля 2021г. по август 2021г. (включительно) – в размере 65682 грн. 43 коп.

Взыскать с Государственного предприятия «Ренийский морской торговый порт» 992 грн. 40 коп. судебного сбора в доход государства
Решение вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу после возвращения апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытапелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Решение суда может быть обжаловано путем подачи апелляционной жалобы в Одесский апелляционный суд в течение 30 дней со дня его провозглашения. Участник дела, которому решение суда не было вручено в день его провозглашения, имеет право на возобновление пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения полного решения суда.Судья ¦

ОРИГИНАЛ на УКРАИНСКОМ:

Справа № 510/2308/21
Провадження № 2/510/247/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И



18.01.22 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді [Д.] в.і.;
-за участю секретаря Арабаджи л.в.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И в:

Відповідач – директор дп «рмтп» Ігнатенко м.п. надав довідку про заборгованість із заробітної плати перед позивачем на суму 65682, 43 грн., щодо задоволення позовних вимог не заперечував, просив про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи доказами.
Позивач на задоволенні позову наполягав, просив стягнути з відповідача 65693, 70 грн. заробітної плати – розрахунку при звільненні (нарахованої станом на серпень 2021р.), просив розглянути справу у його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 цпк України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 13 цпк України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 цпк України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія довідки від 02.11.2021р. №844 про заборгованість із заробітної плати станом на серпень 2021р. – 65693, 70 грн.; копія трудової книжки; довідка від 07.12.2021р. №939 про заборгованість із заробітної плати станом на серпень 2021р. – 65682, 43 грн.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач особа_1 працював у Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт» на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування з оплатою праці згідно із штатним розписом до 03.08.2021р., коли був звільнений за угодою сторін. За період роботи позивача у дп «рмтп» заробітна плата виплачувалась нерегулярно, у зв`язку із чим станом на 07.12.2021р. у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2021р. по серпень 2021р. в розмірі 65682 грн. 43 коп. У добровільному порядку керівництво відповідача заборгованість не погашає, розрахунок із заробітної плати до теперішнього часу не провело. Позивач просить стягнути з відповідача всю суму заборгованості по заробітній платі у примусовому порядку.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Як виходить з матеріалів справи, наданих суду доказів, позивач працював у дп «рмтп». За час праці у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі, яка станом на час розгляду справи в суді складає 65682 грн. 43 коп.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 КЗпП України.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-v, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Відповідно до ст.4 цпк України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
На підставі ст. 15 зу "Про оплату праці" від 24.03.1995р. оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці, а згідно ст. 24 цього Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
За вимогами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця…
Отже, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не сплачену заробітну плату у розмірі 65682 грн. 43 коп.
В абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Оскільки у довідці, наданої відповідачем, зазначена сума заборгованості по заробітній платі, належна до сплати працівникові, а не нарахована, суд вважає, що всі податки та інші обов`язкові платежі вже були відраховані, тому стягує на користь позивача всю суму заробітної плати, вказану у довідці.
Щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступних висновків. Оскільки позивач, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 зу «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 цпк України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 992, 40 грн.
Керуючись ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 10, 21, 24, 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 15, 21 зу "Про оплату праці" від 24.03.1995р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 цпк України, -



В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги особа_1 задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (68802. Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188, єдрпоу: 01125809) на користь особа_1 (кпп – номер_1 ) суму заборгованості з заробітної плати за період з лютого 2021 р. по серпень 2021р. (включно) – в розмірі 65682 грн. 43 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» 992 грн. 40 коп. судового збору в доход держави.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.


Суддя [В.] дудник