ДП РМТП: невыплата зарплаты
Справа № 510/1072/20
Провадження № 2/510/968/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
08 липня 2020 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: — головуючого судді [Д.] В.І.;
-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, —
В С Т, А Н О В И В:
Відповідач — в.о. директора ДП «рмтп» Володін особа_2 позовні вимоги про стягнення заробітної плати (55363, 13 грн.) визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив про розгляд справи без його участі.
Позивач на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу у його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія довідки від 02.06.2020р. №228 про заборгованість із заробітної плати за період з липня 2019р. по березень 2020р. — 55363, 13 грн.; копія трудової книжки; довідка від 01.07.2020р. №348 про заборгованість із заробітної плати за період з липня 2019 р. по березень 2020р. — 55363, 13 грн.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач особа_1 працював у Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт» на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування з оплатою праці згідно із штатним розписом до 11.02.2020р., коли звільнився за власним бажанням. За період роботи позивача у ДП «рмтп» заробітна плата виплачувалась нерегулярно, у зв`язку із чим станом на 01.07.2020р. у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період з липня 2019 р. по березень 2020р. включно в розмірі 55 363 грн. 13 коп. У добровільному порядку керівництво відповідача заборгованість не погашає, розрахунок із заробітної плати до теперішнього часу не провело. Позивач просить стягнути з відповідача всю суму заборгованості по заробітній платі у примусовому порядку.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Як виходить з матеріалів справи, наданих суду доказів, позивач працював у ДП «рмтп». За час праці у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі, яка станом на час розгляду справи в суді складає 55 363 грн. 13 коп.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 КЗпП України.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин — відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
На підставі ст. 15 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995р. оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці, а згідно ст. 24 цього Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
За вимогами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця…
Отже, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не сплачену заробітну плату у розмірі 55 363 грн. 13 коп.
В абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Оскільки у довідці, наданої відповідачем, зазначена сума заборгованості по заробітній платі, належна до сплати працівникові, а не нарахована, суд вважає, що всі податки та інші обов`язкові платежі вже були відраховані, тому стягує на користь позивача всю суму заробітної плати, вказану у довідці.
Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступних висновків. Оскільки позивач, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 10, 21, 24, 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 15, 21 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 3, 12, 13, 76 — 81, 141, 200, 258, 259, 264 — 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (68802. Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188, єдрпоу: 01125809) на користь особа_1 (паспорт громадянина України серії номер_1, виданий 27.05.1996р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області, КПП — номер_2) суму заборгованості з заробітної плати за період з липня 2019 року по березень 2020 року (включно) — в розмірі 55 363 грн. 13 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» 840 грн. 80 коп. судового збору в доход держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя В.І. [Д.]
Провадження № 2/510/968/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
08 липня 2020 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: — головуючого судді [Д.] В.І.;
-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, —
В С Т, А Н О В И В:
Відповідач — в.о. директора ДП «рмтп» Володін особа_2 позовні вимоги про стягнення заробітної плати (55363, 13 грн.) визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив про розгляд справи без його участі.
Позивач на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу у його відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В ході розгляду справи були досліджені наступні докази: копія довідки від 02.06.2020р. №228 про заборгованість із заробітної плати за період з липня 2019р. по березень 2020р. — 55363, 13 грн.; копія трудової книжки; довідка від 01.07.2020р. №348 про заборгованість із заробітної плати за період з липня 2019 р. по березень 2020р. — 55363, 13 грн.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач особа_1 працював у Державному підприємстві «Ренійський морський торговельний порт» на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування з оплатою праці згідно із штатним розписом до 11.02.2020р., коли звільнився за власним бажанням. За період роботи позивача у ДП «рмтп» заробітна плата виплачувалась нерегулярно, у зв`язку із чим станом на 01.07.2020р. у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі за період з липня 2019 р. по березень 2020р. включно в розмірі 55 363 грн. 13 коп. У добровільному порядку керівництво відповідача заборгованість не погашає, розрахунок із заробітної плати до теперішнього часу не провело. Позивач просить стягнути з відповідача всю суму заборгованості по заробітній платі у примусовому порядку.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Як виходить з матеріалів справи, наданих суду доказів, позивач працював у ДП «рмтп». За час праці у відповідача перед позивачем склалася заборгованість по заробітній платі, яка станом на час розгляду справи в суді складає 55 363 грн. 13 коп.
Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.
Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 КЗпП України.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин — відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
На підставі ст. 15 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995р. оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці, а згідно ст. 24 цього Закону своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
За вимогами ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця…
Отже, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не сплачену заробітну плату у розмірі 55 363 грн. 13 коп.
В абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Оскільки у довідці, наданої відповідачем, зазначена сума заборгованості по заробітній платі, належна до сплати працівникові, а не нарахована, суд вважає, що всі податки та інші обов`язкові платежі вже були відраховані, тому стягує на користь позивача всю суму заробітної плати, вказану у довідці.
Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат, суд приходить до наступних висновків. Оскільки позивач, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, з відповідача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 4, 10, 21, 24, 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 15, 21 ЗУ «Про оплату праці» від 24.03.1995р., Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 3, 12, 13, 76 — 81, 141, 200, 258, 259, 264 — 265, 268, 354, 355, 430 ЦПК України, —
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги особа_1 задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» (68802. Одеська обл., м. Рені, вул. Дунайська, 188, єдрпоу: 01125809) на користь особа_1 (паспорт громадянина України серії номер_1, виданий 27.05.1996р. Ренійським РВ УМВС України в Одеській області, КПП — номер_2) суму заборгованості з заробітної плати за період з липня 2019 року по березень 2020 року (включно) — в розмірі 55 363 грн. 13 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Ренійський морський торговельний порт» 840 грн. 80 коп. судового збору в доход держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя В.І. [Д.]
