ДП "СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты

Справа № 242/6209/19
Провадження № 2/242/308/20

рішення
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

01 квітня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Владимирської І.М., за участю секретаря судового засідання Сафронової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вихідної допомоги,  —

встановив:

Позивач особа_1 29.10.2019 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вихідної допомоги, яка мотивована тим, що він з 16.09.2013 року по 10.09.2019 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля». З 10.09.2019 року наказом № 226 с/к від 10.09.2019 року його було звільнено на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку із невиконанням умов колективного договору. Після звільнення відповідач заборгував йому заробітну плату та не виплатив її до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, тому з урахуванням уточнених вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з заробітної плати у розмірі 45 814 грн. 96 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні та вихідну допомогу у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 01.11.2019 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 11.12.2019 року замінено неналежного відповідача Відокремлений підрозділ «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» на належного Державне підприємство «Селидіввугілля».
Позивач особа_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надав суду заяву, в якій просить слухати справу без його участі та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача ДП «Селидіввугілля» в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надав суду відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнав та зазначив, що станом на дату подання позову до суду заборгованість підприємства перед відповідачем складала 85 920 грн. 52 коп. Станом на дату подання відзиву на позовну заяву заборгованість із заробітної плати була частково сплачена та станом на 27 березня 2020 року вона складає 40 105 грн. 56 коп. У зв`язку з чим, просить суд відмовити в задоволені позову щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги у розмірі 45 814 грн. 96 коп. та під час ухвалення рішення, суму стягнень визначити з відрахуванням податків та всіх обов`язкових платежів.
Відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до запису трудової книжки серія номер_1 від 31.01.2019 року, особа_1 з 16.09.2013 року прийнято до відокремленого підрозділу «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» у якості гірничого майстра з повним робочим днем в шахті на дільницю конвеєрного транспорту № 2.
Згідно наказу № 226 с/к від 10.09.2019 року, особа_1 з 10.09.2019 року звільнено із займаної посади на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку із невиконанням умов колективного договору з виплатою тримісячного середнього заробітку згідно ст. 44 КЗпП України.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.
Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної — винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової — винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат — винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Слід також зауважити, що відповідно п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено наказом від 29.07.93 року № 58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 241−1 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. [К.] строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
З довідки № 134 від 27.03.2020 року, виданої ВП «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» видно, що заборгованість по заробітній платі (вихідна допомога в розмірі тримісячного середнього заробітку за порушення умов колективного договору відповідно до ст. 44 КЗпП України) позивача складає — 40 105 грн. 56 коп., середньоденний заробіток особа_1 становить — 607 грн. 66 коп.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1−13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особа_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, яка складається саме з вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку за порушення умов колективного договору відповідно до ст. 44 КЗпП України, підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість у сумі 40 105 грн. 56 коп..
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід зазначити, що у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» в якому судам роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
З урахування листа № 78/0/206/18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» кількість робочих днів позивача в 2019 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 11.09.2019 року (з наступного дня після звільнення) по 31.12.2019 року склала би 78 днів, вересень 2019 року — 14 днів, жовтень 2019 року — 22 дні, листопад 2019 року — 21 день, грудень 2019 року — 21 день.
З урахування листа № від 29.07.2019 р. N 1133/0/206−19 Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році» кількість робочих днів позивача в 2020 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, по 01 квітня 2020 року (день винесення судового рішення) склала би 63 днів: січень 2020 року — 21 день; лютий 2020 року — 20 днів, березень 2020 року — 21 день, квітень 2020 року — 1 день.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку станом на день розрахунку складає: 607 грн. 66 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 141 (кількість днів затримки розрахунку) = 85 680 грн. 06 коп.
Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 40 105 грн. 56 коп. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 85 680 грн. 06 коп.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача по справі підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 840 грн. 80 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, —



ухвалив:

Позовну заяву особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та вихідної допомоги — задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 40 105 (сорок тисяч сто п`ять) грн. 56 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 85 680 (вісімдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 06 коп., всього у сумі 125 785 (сто двадцять п`ять тисяч сімсот вісімдесят п`ять) 62 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» судовий збір в дохід держави у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
В решті позовних вимог особа_1 — відмовити.
Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: особа_1, інформація_1, зареєстроване місце проживання — адреса_1, ІПН номер_2.
Відповідач: Державне підприємство «Селидіввугілля», місцезнаходження — 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код єдрпоу 33426253.





Суддя І.М. [В.]