ДП "СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты

242/837/20
2/242/689/20
рішення
іменем україни

03 квітня 2020 року м. Селидове
Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого — судді Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  —

встановив:

Позивач особа_1 26.02.2020 року звернувся до суду із позовною заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка мотивована тим, що він з 07.06.2010 року по 01.10.2019 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працював на відокремленому підрозділі «Шахта 1/3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» у якості прохідника. Був звільнений за ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням. На день звільнення 01.10.2019 року фактична сума заборгованості по заробітній платі складала 142537, 52 грн., яка повністю була виплачена 25.11.2019 року, тому вважає, що є обґрунтовані підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за 56 днів затримки розрахунку у розмірі 41 886 грн. 88 коп.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28.02.2020 року відкрито провадження по справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Позивач особа_1 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги визнаються частково. Зазначив, що останнє зарахування на картковий рахунок позивача належної до виплати суми 67 549, 03 грн. було здійснено відповідачем 25.11.2019 року. Тобто, на дату звернення позивача із позовом до суду — 26.02.2020 року, заборгованість по заробітній платі вже була відсутня. Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100. Згідно листа Мінсоцполітики України від 08.08.2018 року № 78/0/206−18, а також календаря на 2019 рік, кількість робочих днів за період з 02.10.2019 року (наступний день після звільнення) по 25.11.2019 року (день остаточної виплати заборгованості) включно, становить 38 днів: — у жовтні 2018 року (з 02.10.2019 року) — 21 робочий день, з урахуванням святкового дня (14 жовтня); у листопаді 2018 року (по 25.11.2019 року) включно — 17 робочих днів. Позивачем у розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, помилково було розраховано кількість днів затримки 56 днів. У зв`язку з цим, не вірно визначений розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 41 886 грн. 88 коп. З урахуванням вищенаведеного, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні має становити 28 423 грн. 24 коп. (38 робочих днів х 747, 98 грн.).
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява № 9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
З матеріалів справи, вбачається, що згідно запису № 48 трудової книжки серії номер_1, особа_1 07.06.2010 року прийнято до ВП «шахта «1/3 Новогродівська» «ДП «Селидіввугілля» на посаду підземного прохідника 5 розряда з повним робочим днем в шахті, згідно наказу № 94к від 10.06.2010 року.
Згідно запису № 49 трудової книжки серії номер_1 особа_1 звільнено з займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з невиплатою заробітної плати, з виконання умов колективного договору з виплатою вихідної допомоги у розмірі 3-х місячного середнього заробітку, відповідно до наказу № 165 к від 01.10.2019 року.
Як вбачається з довідки №32/02 від 05.02.2020 року про нараховану та сплачену заробітну плату вбачається, що особа_1 дійсно працював прохідником підземним, дільниця ПР-1 ВП «Шахта 1−3 Новогродівська» ДП «Селидіввугілля». На час звільнення 01.10.2019 року наказ № 165к від 01.10.2019 року нарахована заробітна плата за жовтень 2019 року — 142537, 52 грн., яка була виплачена, а саме: 08.11.2019 року у розмірі 47193, 68 грн.; 25.11.2019 року у розмірі 67549, 03 грн. Станом на 01.02.2020 року заборгованість по заробітній платі відсутня. Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 8 лютого 1995 року середньоденна заробітна плата складає 747, 98 грн., середньомісячна заробітна плата — 15707, 58 грн.
Відповідно дост. 47 КЗпП Українироботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.
Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної — винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової — винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат — винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до розяснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд встановив до наступне.
Згідно листа № 78/0/206−18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік» кількість робочих днів складає: жовтень 2019 року — 21 день (з урахуванням святкового дня — 14 жовтня), листопад 2019 року — 21 день.
Відповідно до довідки №32/02 від 05.02.2020 року про нараховану та сплачену заробітну плату особа_1 на час звільнення 01.10.2019 року нарахована заробітна плата за жовтень 2019 року — 142537, 52 грн., яка була виплачена, а саме: 08.11.2019 року у розмірі 47193, 68 грн.; 25.11.2019 року у розмірі 67549, 03 грн.; середньоденна заробітна плата складає 747, 98 грн., середньомісячна заробітна плата — 15707, 58 грн.
Таким чином, враховуючи те, що особа_1 звільнено 01.10.2019 року, заборгованість по заробітній платі було погашено 25.11.2019 року, затримка розрахунку складає 38 днів (з 02.10.2019 року- наступний день після звільнення (20 робочих днів, з урахуванням святкового дня — 14 жовтня 2019 року) по 25.11.2019 рік — день повного розрахунку по заробітній платі (18 робочих днів).
Отже, сума компенсації за час затримки розрахунку складає: 747 грн. 98 коп. (середньоденна заробітна плата) х 38 (кількість днів затримки розрахунку) = 28 423 грн. 24 коп.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги особа_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 28 423 грн. 24 коп.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Крім того, в судовому засіданні документально підтверджені витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 840, 80 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на 67, 86%, то з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам, 67, 86% від 840, 80 грн., що становить 570 грн. 57 коп.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.38, 40, 116, 117, 232, 237−1КЗпП України, ч.1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди», постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, п.12.15 Галузевої угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Урядом України і галузевими профспілками працівників вугільної промисловості від 14.02.1992 року, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, —
вирішив:

Позовну заяву особа_1 (місце проживання: адреса_1) до ДП «Селидіввугілля» (місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, б.41, єдрпоу 33426253) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул. К.Маркса, буд № 41, код єдрпоу 33426253) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп: номер_3, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення у розмірі 28 423 (двадцять вісім тисяч чотириста двадцять три) грн. 24 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» місцезнаходження: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул. К.Маркса, буд №41, код єдрпоу 33426253) на користь особа_1, інформація_1, рнокпп: номер_3, судовий збір у розмірі 570 (п`ятсот сімдесят) грн. 57 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Суддя І.М. [В.]