ДП "СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты

Справа №242/355/20
Провадження №2/242/563/20

рішення
Іменем України
20 травня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді [К.] В.І., секретар судового засідання Нарижна О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Селидове цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
встановив:
Позивач 23.01.2020 року звернувся до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він перебував з ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1/3 «Новогродівська» у трудових відносинах. 04.04.2019 року позивача звільнено відповідно до ст. 38 КЗпП України. При звільненні відповідач не здійснив повного розрахунку, у зв`язку з чим має місце заборгованість по заробітній платі у розмірі 34402, 16 грн. Просив суд стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 34402, 16 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 138890, 7 грн.
Позивач особа_1 та його представник у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви в якій просили суд розглянути позов без їх участі.
Представник відповідача ДП «Селидіввугілля» у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідач надав суду відзив, де зазначив, що 30.01.2020 року з позивачем проведено розрахунок по заробітній платі у розмірі 34402, 16 грн. Заперечував щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки позивач перед звільненням перебував у відпустці та не пред`явив вимоги про розрахунок. Просив відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1/3«Новогродівська», про що свідчить запис №25, 30 у трудовій книжці АС №604544.
особа_1 звільнено 04.04.2019 року згідно із ст.38 КЗпП України за власним бажаннями, про що свідчить запис №31 трудової книжки номер_1.
На час звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі у розмірі 34402, 16 грн., яку повністю сплачено 30.01.2020 року, що підтверджує довідка №56/06 від 02.03.2020 року видана ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1/3«Новогродівська».
Статтею 43 Конституція України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що 30.01.2020 року відповідач здійснив повну виплату заборгованості по заробітній платі у розмірі 34402, 16 грн., а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.
Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної — винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової — винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат — винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Належних та допустимих доказів того, що невиплата заробітної плати спричинена не з його вини, відповідачем не надано.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на той факт, що позивач після звільнення не звернувся до відповідача із вимогою про розрахунок, оскільки даний факт не звільняє роботодавця від виконання зазначених вище норм КЗпП.
Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100.
Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що позивача звільнено 04.04.2019 року, повний розрахунок зі сплати заборгованості по заробітній платі здійснено 30.01.2020 року, а тому є обґрунтовані підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 05.04.2019 року по 30.01.2020 року.
Для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд враховує довідку, видану ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1/3«Новогродівська» №56/03 від 02.03.2020 року, згідно з якою розмір середньоденного заробітку позивача складає 712, 26 грн.
Враховуючи лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» від 08.08.2018 № 78/0/206−18 та лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році» від 29.07.2019 №1133/0/206/19, кількість святкових та вихідних днів, кількість робочих днів позивача з дати звільнення, тобто з 04.04.2019 року по 30.01.2020 року включно складає 205 дні, тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 146013, 30 грн. з розрахунку 712 грн. 26 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 205 (кількість робочих днів з часу звільнення по день фактичного розрахунку).
Разом з тим, позивач у позові просив стягнути на її користь середній заробіток у розмірі 138890, 70 грн., а тому суд, з урахуванням вимог ст. 13 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в межах позовних вимог у розмірі 138890, 70 грн.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1388, 92 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та позивача звільнено від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі у задоволенні якої позивачу відмовлено, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1388, 92 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 258, 263−265 ЦПК України, суд,  —
ухвалив:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку — задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (єдрпоу 33426253), що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41, на користь особа_1 (ІПН номер_2), який проживає за адресою: адреса_1, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 138 890 (сто тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто) грн. 70 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (єдрпоу 33426253), що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41, на користь особа_1 (ІПН номер_2), який проживає за адресою: адреса_1, судовий збір у розмірі 1388 (одна тисяча триста вісімдесят вісім) грн. 92 коп.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.


Суддя В. І. Капітонов