ДП "СЕЛИДІВВУГІЛЛЯ": невыплата зарплаты

Дело №242 / 360/20
Производство №2 / 242/565/20

текст решения
именем Украины

27 марта 2020 Селидовский городской суд Донецкой области в составе председательствующего судьи [К.] В.И., секретарь судебного заседания Гречиха К.А., рассмотрев в открытом судебном заседании в порядке упрощенного искового производства в Селидово гражданское дело по исковому заявлению лицо_1 к ГП «Селидовуголь» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета,
установил:
Истец 23.01.2020 года обратился в суд с исковым заявлением к ГП «Селидовуголь» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета. В обоснование своих требований указал, что он находился с ГП «Селидовуголь» ОП «шахта» Украина «в трудовых отношениях. 18.09.2019 годаистец освобожден в соответствии с ч. 3 ст. 38 КЗоТ Украины. По состоянию на 17.12.2019 года задолженность по заработной плате составляет 19698, 02 грн., Которая состоит из задолженности по заработной плате в размере 1103, 58 грн и задолженности по входному помощи за невыполнение условий коллективного договора по сентябрь 2019 в размере 18594, 44 грн. Просил суд взыскать задолженность по заработной плате в размере 19698, 02 грн., Средний заработок за время задержки расчета со дня увольнения по день подки иска в размере 44797, 44 грн. грн. и судебный сбор в размере 840, 80 грн.
Истец особа_1 в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом, предоставил заявление, в котором просил суд рассмотреть иск без его участия, против заочного рассмотрения дела не возражал.
Представитель ответчика ООО «Селидовуголь» в судебное заседание не явился, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом.
Учитывая изложенное, в соответствии со ст. 280 ГПК Украины, суд считаета есть возможным рассмотреть дело в порядке заочного производства в отсутствие ответчика с соблюдением требований, установленных законом.
Исследовав материалы дела судом установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с ГП «Селидовуголь» ОП «шахта» Украина «с 07.02.2019 года, о чем свидетельствует записи №26−27 в трудовой книжке заведенной 05.08.1974 года.
особа_1 освобожден 18.09.2019 года на основании ч. 3 ст.38 КЗоТ Украины по собственному желанию в связи с невыполнением условий коллективного договорв (несвоевременная выплата заработной платы), о чем свидетельствует запись №28 ​​трудовой книжки заведенной 05.08.1974 года.
На момент увольнения ответчик перед истцом задолженность по заработной плате, которая по состоянию на 17.12.2019 года задолженность по заработной плате составляет 19698, 02 грн., Которая состоит из задолженности по заработной плате в размере 1103, 58 грн и задолженности по входному помощи за невыполнение условий коллективного договора по сентябрь 2019 в размере 18594, 44 грн., что подтверждуе справка №580, выдана ООО «Селидовуголь» ОП «шахта» Украина «от 17.12.2019 года.
Представитель ответчика надлежащих и допустимых доказательств того, что на время рассмотрения дела задолженность погашена, не предоставил.
Статьей 43 Конституции Украины установлено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. Государство создает условия для полного осуществления гражданами права на труд, гарантирует равные возможности в выборе офессии и рода трудовой деятельности, реализует программы профессионально-технического обучения, подготовки и переподготовки кадров в соответствии с общественными потребностями. Каждый имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Гражданам гарантируется защита от незаконного увольнения.
Согласно ч. 3 ст. 12 ГПК Украины каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возразиень, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
На основании ч. 1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Статьей 81 ГПК Украины установлено обязанность сторон доказать те обстоятельства, на которые они ссылаются как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим кодексом.
отвовидно ст. 116 КЗоТ Украины при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанныхпечаль.
Согласно требованиям ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Таким образом, обязанность по проведению с работником расчета возлагается на работодателя независимо от просьбы работника о указанную плату. ваття 117 КЗоТ Украины применяется в случае несвоевременной выплаты причитающихся работнику от предприятия сумм независимо от наличия ходатайства работника о такой выплате.
Учитывая изложенное, суд пришел к выводу, что задолженность по заработной плате с учетом налога составляет 19698, 02 грн. и на время рассмотрения дела указанную сумму задолженности не уплачены, а потому исковые требования в этой части подлежат удовлетворению.
Согласно разъяснений изложенных в п. 8 Постановления Пленума Верховного Суду Украины №13 от 24.12.99 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», удовлетворяя требования об оплате труда, суд должен привести в решении расчеты, из которых он исходил при определении сумм, подлежащих взысканию. Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет указанную сумму без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
учитывая наведене, суд считает, что исковые требования особа_1 в части взыскания заработной платы, подлежат удовлетворению и сумма задолженности, подлежащая взысканию составляет 19 698 грн. 02 коп. с учетом налога.
Что касается взыскания среднего заработка за время задержки расчета, суд учитывает следующее.
Судом установлено, что при увольнении истца, ответчик свою обязанность по проведению с работником расчет не совершил, а потому основания для применения к ответчику ответственности за зазадержку расчета при увольнении, предусмотренную ст. 117 КЗоТ Украины.
Согласно п. 6 постановления Пленума Верховного суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» по своей структуре заработная плата состоит: из основной — вознаграждения за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (норм времени, выработки, обслуживания, должностных обязанностей) с дополнительной — вознаграждения за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и изобретениеможность и за особые условия труда (доплаты, надбавки, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством, премии, связанные с выполнением производственных задач и функций); а также с поощрительных и компенсационных выплат — вознаграждения по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям, компенсационных и других денежных и материальных выплат, не предусмотренные актами действующего законодательства или осуществляемые сверх установленных этими актами нормы.
Соответственноп. 20 постановления Пленума Верховного суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основаниист. 117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Надлежащих и допустимых доказательств того, что невыплата заработной платы вызвана не по его вине, ответчиком не предоставлено.
Согласно разъяснений, предоставленных Верховным судом Украини в постановлении Пленума № 13 от 24 декабря 1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда» в случае применения ст. 117 КЗоТ Украины ход трехмесячного срока обращения в суд начинается со следующего дня после проведения указанных выплат независимо от продолжительности задержки расчета.
Среднедневная заработная плата для расчета среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета определяется по правилам, установленным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением КМУ от 08.02.1995 под № 100.
Согласно п. 2 Порядка, в случае начисления среднего заработка за время задержки расчета среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и протягом этих месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня, средняя заработная плата исчисляется в соответствии с последним абзацем пункта 4 настоящего Порядка.
Согласно п. 8 Порядка, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые имеют быть оплачены по среднему заработку. Середньоденна (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством,  — на число календарных дней за этот период.
Учитывая изложенное, суд считает, что исковые требования в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета подлежат удовлетворению по следующим основаниям.
Судом установлено, что истец освобожден 18.09.2019 года, полный расчет по уплате задолженности по заработной плате не осуществлено, а потому есть обоснованные основания для взыскания среднего заработка за время задержки расчета за период с 19.09.2019 года по день подачи иска в суд, то есть по 23.01.2020 года включительно.
Для расчета среднего заработка за время задержки расчета, суд учитывает справку, выданную ООО «Селидовуголь» ОП «шахта» Украина «№581 от 17.12.2019 года, согласно которому размер среднедневного заработка истца складаесть 349, 98 грн.
Учитывая письмо Минсоцполитики Украины «О расчете нормы продолжительности рабочего времени в 2019 году» от 08.08.2018 № 78/0 / 206−18 и письмо Минсоцполитики Украины «О расчете нормы продолжительности рабочего времени в 2020 году» от 29.07.2019 г.. №1133 / 0 / 206−19, количество праздничных и выходных дней, количество рабочих дней истца с даты увольнения, то есть с 19.09.2019 года по 23.01.2020 года включительно составляет 87 дней, поэтому сумма среднего заработка за время задержки расчета составляет 30448, 26 грн. из расчета 349 грн. 98 коп. (Среднедневная заработная плата) Х 87 (количество рабочих дней со дня увольнения по день подачи иска).
Таким образом, с ответчика в пользу особа_1 взысканию подлежит средний заработок за время задержки расчета в размере 30448, 26 грн., А потому требования истца подлежат удовлетворению.
Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет сумму, подлежащую взысканию, без удержания цього налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
Как установлено п.2 ч.1 ст.430 ГПК Украины, суд допускает немедленное выполнение решений по делам о присуждении работнику заработной платы, но не более чем за один месяц.
Согласно ст.141 ГПК Украины и с учетом того, что истец освобожден от уплаты судебного сбора за исковое требование о взыскании заработной платы и истцом уплачен судебный сбор в размере 840, 80 грн. за исковое требованиео взыскании среднего заработка за время задержки расчета, с ответчика подлежат взысканию в пользу государства судебные издержки в виде судебного сбора по ставке судебного сбора предусмотренной Законом Украины «О судебном сборе» в сумме 840, 80 грн. по требованию о взыскании заработной платы и ответчика подлежат взысканию в пользу истца судебные расходы в сумме 840, 80 грн. за исковое требование о взыскании среднего заработка за время задержки расчета.
Руководствуясь ст. ст. 12, 13, 81, 259, 258, 263−265, 280−282 ГПК Украины, суд —

постановил:
Иск особа_1 к ГП «Селидовуголь» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за время задержки расчета — удовлетворить.
Взыскать с Государственного предприятия «Селидовуголь» (егрпоу 33426253), находящегося по адресу: Донецкая область, г.. Селидово, ул. К.Маркса, 41, в пользу особа_1 (ИНН номер_1), проживающего по адресу: адрес_1, задолженность по заработной плате в размере 19 698 (девятнадцать тысяч шестьсот девяносто восемь) рублей. 02 коп., Средний заработок за время задержки расчета в размере 30 448 (тридцать тысяч четыреста сорок восемь) рублей. 26 коп.
Суммы, подлежащие взысканию, определены без удержания подоходного налога и других обязательных платежей.
Взыскать с Государственного предприятия «Селидовуголь» (егрпоу 33426253), находящегося по адресу: Донецкая область, г.. Селидово, ул. К.Маркса, 41, в пользу особа_1 (ИНН номер_1), проживающего по адресу: адреса_1, судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
Взыскать с Государственного предприятия «Селидовуголь» (егрпоу 33426253), находящегося по адресу: Донецкая область, г.. Селидово, ул. К.Маркса, 4, в пользу государства судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей. 80 коп.
Решение может быть пересмотрено судом, который постановил, по письменному заявлению ответчика. Заявление о пересмотре заочного решения может быть подано в течение тридцати дней со дня его провозглашения. В случае оставления заОбъявления о пересмотре заочного решения без удовлетворения заочное решение может быть обжаловано в апелляционном порядке.
Ко дню начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционная жалоба на решение суда подается в Донецкий апелляционный суд через Селидовский городской суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его провозглашения, а после ее функционирования, непосредственно в Донецкий апелляционный суд.
Если в судебном заседании было объявлено тольковступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.


судья [В.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:







Справа №242/360/20
Провадження №2/242/565/20

заочне рішення
Іменем України

27 березня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді [К.] В.І., секретар судового засідання Гречка К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Селидове цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
встановив:
Позивач 23.01.2020 року звернувся до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він перебував з ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта «Україна» у трудових відносинах. 18.09.2019 року позивача звільнено відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Станом на 17.12.2019 року заборгованість по заробітній платі складає 19698, 02 грн., яка складається із заборгованості по заробітній платі у розмірі 1103, 58 грн та заборгованості по вхідній допомозі за невиконання умов колективного договору за вересень 2019 року у розмірі 18594, 44 грн. Просив суд стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 19698, 02 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення по день подання позову у розмірі 44797, 44 грн. грн. та судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Позивач особа_1 у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву в якій просив суд розглянути позов без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача ДП «Селидіввугілля» у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
З огляду на викладене, згідно із ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта «Україна» з 07.02.2019 року, про що свідчить записи №26−27 у трудовій книжці заведеній 05.08.1974 року.
особа_1 звільнено 18.09.2019 року на підставі ч. 3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку із невиконанням умов колективного договору (несвоєчасна виплата заробітної плати), про що свідчить запис №28 трудової книжки заведеної 05.08.1974 року.
На час звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі, яка станом на 17.12.2019 року заборгованість по заробітній платі складає 19698, 02 грн., яка складається із заборгованості по заробітній платі у розмірі 1103, 58 грн та заборгованості по вхідній допомозі за невиконання умов колективного договору за вересень 2019 року у розмірі 18594, 44 грн., що підтверджує довідка №580, видана ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта «Україна» від 17.12.2019 року.
Представник відповідача належних та допустимих доказів того, що на час розгляду справи заборгованість погашена, не надав.
Статтею 43 Конституція України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість по заробітній платі з урахуванням податку складає 19698, 02 грн. та на час розгляду справи зазначену суму заборгованості не сплачено, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги особа_1 в частині стягнення заробітної плати, підлягають задоволенню та сума заборгованості, що підлягає стягненню становить 19 698 грн. 02 коп. з урахуванням податку.
Що стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що при звільненні позивача, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.
Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної — винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової — винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат — винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Належних та допустимих доказів того, що невиплата заробітної плати спричинена не з його вини, відповідачем не надано.
Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100.
Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивача звільнено 18.09.2019 року, повний розрахунок зі сплати заборгованості по заробітній платі не здійснено, а тому є обґрунтовані підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 19.09.2019 року по день подання позову до суду, тобто по 23.01.2020 року включно.
Для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд враховує довідку, видану ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта «Україна» №581 від 17.12.2019 року, згідно з якою розмір середньоденного заробітку позивача складає 349, 98 грн.
Враховуючи лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» від 08.08.2018 № 78/0/206−18 та лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році» від 29.07.2019 р. №1133/0/206−19, кількість святкових та вихідних днів, кількість робочих днів позивача з дати звільнення, тобто з 19.09.2019 року по 23.01.2020 року включно складає 87 днів, тому сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 30448, 26 грн. з розрахунку 349 грн. 98 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 87 (кількість робочих днів з часу звільнення по день подання позову).
Таким чином, з відповідача на користь особа_1 стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 30448, 26 грн., а тому вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Як встановлено п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Відповідно до ст.141 ЦПК України та з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу щодо стягнення заробітної плати та позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн. за позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за ставкою судового збору передбаченої Законом України «Про судовий збір» в сумі 840, 80 грн. за вимогу щодо стягнення заробітної плати та з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в сумі 840, 80 грн. за позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 258, 263−265, 280−282 ЦПК України, суд,  —

ухвалив:
Позов особа_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку — задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (єдрпоу 33426253), що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41, на користь особа_1 (ІПН номер_1), який проживає за адресою: адреса_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 19 698 (дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн. 02 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 30 448 (тридцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 26 коп.
Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (єдрпоу 33426253), що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 41, на користь особа_1 (ІПН номер_1), який проживає за адресою: адреса_1, судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (єдрпоу 33426253), що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Селидове, вул. К.Маркса, 4, на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.


Суддя В. І. Капітонов