ДП "СКАДПОРТ": невыплата зарплаты

Справа № 663/523/20
Провадження № 2/663/422/20

рішення
іменем україни
заочне

27 квітня 2020 року м. Скадовськ [censored] області
Скадовський районний суд [censored] області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
за участю секретаря судового засідання Радіонової О. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою особа_1 до Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт» про стягнення заробітної плати, компенсації та моральної шкоди,

встановив:

Позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 18), звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заробітної плати, в обґрунтування вимог якої зазначив, що з 01 лютого 1995 року по 31 січня 2020 року працював у Державному підприємстві «Скадовський морський торгівельний порт» на посаді матроса 1 класу, згідно штатного розпису. У порушення вимоги Трудового законодавства про виплату заробітної плати в день звільнення відповідачем не виплачено йому нараховану заробітну плату за період з 01 грудня 2019 року по 01 лютого 2020 року. З наведених підстав просив стягнути з відповідача заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 17 880, 99 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10 142, 46 грн., моральну шкоду в розмірі 3000 грн., яка виразилась в тому, що протягом тривалого часу він залишився без засобів для існування, що стало причиною погіршення стосунків у сім`ї, втратилися нормальні життєві зв`язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя та сім`ї, а також витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.
Ухвалою суду від 21 лютого 2020 року по справі відкрито провадження, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 10-11).
Представник позивача адвокат [О.] О. І. в судове засідання не з`явився спрямував належним чином посвідчену заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив розглядати справу без його участі та участі позивача.
Державним підприємством «Скадовський морський торговельний порт» явку представника в судове засідання не забезпечено, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку.
Оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, а відповідач належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, суд вважав за можливе провести заочний розгляд справи.
Дослідивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1 та 2 статті 12 ЦПК України).
За змістом частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що особа_1 з 01 лютого 1995 року по 31 січня 2020 року працював у Державному підприємстві «Скадовський морський торгівельний порт» на посаді матроса 1 класу, згідно штатного розпису (а.с. 3).
Зі змісту виданої особа_1 довідки № 90 від 19 лютого 2020 року вбачається, що по ДП «Скадовський морський торговельний порт» заборгованість з виплати заробітної плати станом на 01 лютого 2020 року складає 17 880, 99 грн. (а.с. 4).
Як вбачається з довідки № 88 від 19 лютого 2019 середньоденна заробітна плата особа_1 складала суму в розмірі 116, 58 грн. (а.с. 6).
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з положеннями частини 1 статті 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), заробітна плата являє собою винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За змістом частини 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, встановлені статтею 116 КЗпП України.
Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В частині 1 статті 117 КЗпП України зазначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем при звільнені позивача не були дотримані вищевказані вимоги статей 47, 116 КЗпП України, а тому, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача: «заборгованості по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 17 880, 99 грн., середнього заробітку за час затримки виплат в розмірі 10 142, 46 грн. - підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем вимог.
При вирішенні питання обґрунтованості позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - [П.] слід звернути увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.
За змістом пункту 3 Постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктом 13 Постанови, судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд вважає, що діями відповідача були порушені права позивача на отримання плати за свою працю, чим завдано йому моральної шкоди, оскільки фактично позбавив можливості задовольняти необхідні життєві потреби про що позивачем зазначено у позовній заяві.
Однак, врахувавши характер та тривалість страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди визначений позивачем дещо завищений, не відповідає фактичним обставинам її заподіяння. У зв`язку з цим позовна заява в цій частині підлягає задоволенню частково, в розмірі 2 000 грн. і підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру та кількості задоволених позовних вимог.
Частинами 1, 3, 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин 5 та 6 вказаної статті, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часу витраченого ним в судових засіданнях, в сумі 1500 грн., розмір яких підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 4 від 04.02.2020 (а.с. 7).
Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт», (код єдрпоу № 01125703, місцезнаходження: [censored] область м. Скадовськ вул. Мангубінська, 2), на користь особа_1 , інформація_2 , ідентифікаційний номер: номер_1 , проживаючого за адресою: адреса_1 , заборгованість по нарахованій, але невиплаченій заробітній платі в розмірі 17 880, 99 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 99 коп.), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10 142, 46 грн. (десять тисяч сто сорок дві гривні 46 коп.).
Стягнути з Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт», (код єдрпоу № 01125703, місцезнаходження: [censored] область м. Скадовськ вул. Мангубінська, 2), на користь особа_1 , інформація_2 , ідентифікаційний номер: номер_1 , проживаючого за адресою: адреса_1 , моральну шкоду в розмірі 2000 грн. (дві тисячі гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень).
У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з Державного підприємства «Скадовський морський торговельний порт», (код єдрпоу № 01125703, місцезнаходження: [censored] область м. Скадовськ вул. Мангубінська, 2), на користь держави судовий збір у розмірі 1681, 60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу позивачем до [censored] апеляційного суду безпосередньо або через Скадовський районний суд [censored] області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо на нього не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пункту 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), строки, визначені статтею 284, 354 цього Кодексу, щодо подання заяви про перегляд заочного рішення та апеляційного оскарження судового рішення продовжуються на строк дії такого карантину.
Повне судове рішення складено 27 квітня 2020 року.

Суддя Пухальський С. В.