ДП "ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": невыплата зарплаты

Справа № 708/1022/20
Номер провадження № 2/708/211/20

рішення
іменем україни
24 листопада 2020 року
Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді - Івахненко О.Г.,
при секретарі - Тендітній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чигирина Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 32401, 64 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7908, 12 грн. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 13.09.2019 року по 31.07.2020 року працював на підприємстві та був звільнений з роботи на підставі ст. 36 п.1 КЗпП за угодою сторін.
На день звільнення йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з грудня 2019 року по липень 2020 року в сумі 32401, 64 грн.
Розмір середньоденного заробітку позивача становить 219 грн. 67 коп., отже, з моменту звільнення і до 16.09.2020 року затримка у розрахунку із звільненим працівником становить 36 робочих днів, за які нарахований середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 7908, 12 грн.
Таким чином, позивач вважає, що має право на стягнення із відповідача заробітної плати, яка не була виплачена при його звільненні, в розмірі 32401, 64 грн., середнього заробітку за час затримки виплати зарплати при звільненні за період з 01.08.2020 року і до 16.09.2020 року в розмірі 7908, 12 грн. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн., а тому просить задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання сторони не викликалися.
Від відповідача до суду відзиву не надходило, де у наданих своїх поясненнях, останній просив позов задовольнити лише в частині суми заборгованості по заробітній платі, що складає 32401, 64 гривень, надавши відповідні довідки, а у решті позовних вимог - відмовити.
Згідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши надані позивачем письмові докази в порядку спрощеного позовного провадження, суд доходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що наказом № 51-к від 31.07.2020 року позивача звільнено 31.07.2020 року з філії «Черкаська ДЕД» ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України (за угодою сторін).
В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, підприємство у день звільнення позивача не здійснило виплату нарахованої заробітної плати.
Відповідно до даних довідки № 241 від 05.11.2020 року, наданої суду ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», вбачається, що дійсно, станом на 01.11.2020 року заборгованість по заробітній платі перед позивачем за грудень 2019 становить 3369 грн. 34 коп., за лютий 2020 року - 3754 грн. 78 коп., за березень 2020 року - 3754 грн. 78 коп., за квітень 2020 року - 3754 грн. 78 коп., за травень 2020 року - 7509 грн. 57 коп., за червень 2020 року - 3754 грн. 78 коп., за липень 2020 року - 6503 грн. 61 коп. (в.т.ч. компенсація за невикористану відпустку 21 день в сумі 2748, 83 грн.), а всього - 32401 грн. 64 коп (а.с.37).
Дана заборгованість по виплаті зароьітної плати підтверджується також і наданою позивачем довідкою № 205 від 18.08.2020 року, виданої філією «Черкаська ДЕД» ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (а.с.11).
Як вбачається з довідки ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України»№ 242 від 05.11.2020 року та довідки № 206 від 18.08.2020 року, виданої директором філії «Черкаська ДЕД» ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», середньоденна зарплата позивача складає 219 грн. 67 коп., середньомісячна заробітна плата позивача складає 4723 грн. 00 коп. (а.с.12, 38)
Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.
Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов"язків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені КЗпП України.
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», та інш.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).
Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95 (1949), яка ратифікована 30.06.1961р. закріплює, що відповідно до мети цієї Конвенції, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
Частиною першою ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України, оскільки позовна заява надійшла до суду 16.09.2020 року, з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі №4-рп/2012 та тієї обставини, що відсутня інформація про те, що заборгованість по заробітній платі позивачу на час вирішення спору, виплачена.
При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП України).
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.
Як визначено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При цьому, сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При розгляді справи судом не встановлено вини позивача, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки з ним розрахунку по заробітній платі.
Під час судового розгляду справи, знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо заборгованості по нарахованій за період часу з грудня 2019 року по липень 2020 року (в т.ч. на час звільнення), але не виплаченій заробітній платі, в сумі 32401 грн. 64 коп.
За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у вказаному розмірі.
Як зазначалося вище, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).
Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Втім, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
За таких обставин, до стягнення з підприємства на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2020 року (наступний робочий день після звільнення) по 16.09.2020 року, тобто в межах заявлених позовних вимог, враховуючи норми ст.13 ч.1 ЦПК України.
Абзацом другим п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Пунктом п`ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2020 року по 16 вересня 2020 року, суд виходить з такого: за даними довідки № 206 від 18.08.2020 року, та довідки №242 від 05.11.2020 року, середньоденний заробіток позивача становив 219 грн. 67 коп. Як вбачається з матеріалів справи, кількість днів затримки розрахунку при звільненні за цей період становить 36 робочих днів.
При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня позивача та даних, викладених у листі Мінсоцполітики України від 29.07.2019 року № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік».
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період становить 7908 грн. 12 коп., який і підлягає до стягнення з підприємства на користь позивача. На думку суду, підстави для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні.
Вирішення даного спору узгоджуєтьсяі з рішеннями ВП Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 31.01.2019 року у справі № 910/4518/16, та з рішеннями Верховного Суду України, що викладені у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-60-цс13, від 16 січня 2012 року у справі № 6-54цс11, від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12, від 29 січня 2014 року у справі №6-144цс13, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.
На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених в цій частині позову вимог повному обсязі.
При цьому, стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати звільненому працівнику, слід проводити з утриманням при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Що стосується відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінив в 20000 грн., то судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до роз`яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди», під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Обгрунтовуючи наявність моральних страждань, позивач посилався на те, що внаслідок невиплати йому підприємством заробітної плати протягом тривалого часу були порушені його нормальні зв`язки, в зв`язку з чим він змушений був докладати додаткових зусиль для організації життя та змушений був звільнитися з посади. Окрім того, через брак коштів позивач змушений був економити на харчах та одязі, а його робота була єдиним джерелом доходів.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд враховує те, що заборгованість по заробітній платі виникла ще з грудня 2019 року та не погашена відповідачем до теперішнього часу.
Разом з цим, виходячи з засад розумності, справедливості та об`єктивності суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення є завищеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача саме 2 000, 00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць слід допустити до негайного виконання.
При зверненні до суду позивачем не сплачено судовий збір за подачу позову щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, тому, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Окрім того, позивачем сплачено судовий збір за подачу позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 840 грн. 80 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Беручи до уваги, що позов в частині стягнення моральної шкоди задоволено частково, тому, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 84, 08 грн., пропорційно задоволеним вимогам, а всього на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 924, 88 грн. (840, 80 грн.+84.08 грн.)
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21, 43, 55 Конституції України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 3, 4, 47, 94, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 19, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 267, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву особа_1 до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код єдрпоу 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1 , проживаючого за адресою: адреса_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01.12.2019 року по 31.07.2020 року в розмірі 32401 (тридцять дві тисячі чотириста одна) гривня 64 коп. з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код єдрпоу 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1 , проживаючого за адресою: адреса_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7908 (сім тисяч дев'ятсот вісім) гривень 12 коп., з відрахуванням при виплаті податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код єдрпоу 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1 , проживаючого за адресою: адреса_1 ) моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.
Рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць слід допустити до негайного виконання.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код єдрпоу 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1 , проживаючого за адресою: адреса_1 ) судовий збір в розмірі 924 (дев"ятсот двадцять чотири) гривень 88 коп.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код єдрпоу 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя [О.]