ДП "ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": невыплата зарплаты

Справа №  697/281/20 Провадження №  2/697/327/2020 заочне рішення іменем україни 22 квітня 2020 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі: головуючого судді  — Льон О.М. з участю секретаря с/з — Дрянової Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Філія «Канівський райавтодор» ДП «Черкаський облавтодор», про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,                                                             ВСТАНОВИВ: Позивач особа_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» АТ «ДАК Автомобільні дороги України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог  щодо предмета спору: Філія «Канівський райавтодор», про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що з 04.12.2018 вона працювала на посаді оператора ЕОМ у Філії «Канівський райавтодор» ДП «Черкаський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України». 07.11.2019 звільнилася з роботи за згодою сторін, на підставі ст. 36 КЗпП України. В день звільнення з роботи їй не сплачено заробітну плату за період з 01.07.2019 по 31.10.2019 в сумі 12319,05 грн. За виконавчим листом Канівського міськрайонного суду Черкаської області №697/2852/19 від 08.01.2020 відкрито виконавче провадження про примусове стягнення з відповідача на її користь вище вказаної заборгованості. З 11.11.2019 вона працювала у Філії «Канівський райавтодор» ДП «Черкаський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України згідно цивільно-правового договору. 30.11.2019 термін дії цього договору закінчився та було підписано Акт виконаних робіт. У день звільнення з роботи їй не виплачено заробітну плату за виконані роботи за листопад 2019 року у розмірі 3622,50 грн., внаслідок відсутності грошових коштів. Саме тому позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх трудових прав. Вважає дії відповідача незаконними, оскільки позивачу з дня звільнення і до дня звернення до суду з позовом не проведено належних виплат, чим заподіяно моральні страждання, вона весь час переймалася з приводу існування її сім`ї та була позбавлена нормального життєвого існування. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за листопад 2019 року в розмірі 3622,50 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 10286,77 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В ході розгляду справи проведено наступні процесуальні дії: 18.02.2020 ухвалою судді Канівського міськрайонного суду позов залишено без руху, у зв`язку з несплатою судового збору, надано строк для усунення недоліків. 24.02.20120 на виконання вище вказаної ухвали судді позивачем усунено недоліки, а саме надано суду квитанцію про сплату судового збору, після чого 25.02.2020 провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 24.03.2020. у судове засідання позивач особа_1 не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю (а.с.24). Представник відповідача — ДП «Черкаський облавтодор» АТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в судове засідання повторно не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином та у встановленому законом порядку за місцем знаходження, про що в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21,29). Повідомлення про причину неявки в засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Представник третьої особи — Філії «Канівський райавтодор» ДП «Черкаський облавтодор» у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, судові повістки повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.22,30). Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, дослідивши докази по справі, дійшов до наступних висновків. За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 1 ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Так, судом встановлено, що позивач особа_1 перебувала у трудових відносинах з ДП «Черкаський облавтодор» АТ «ДАК Автомобільні дороги України» з 04 грудня 2018 року, працювала на посаді оператора ЕОМ у Філії «Канівський райавтодор» ДП «Черкаський облавтодор» АТ ДАК «Автомобільні дороги України», що підтверджується наказом № 40-К від 03.12.2018 про прийом на роботу (а.с2). Відповідно до Наказу про звільнення № 42-К від 04.11.2019, особа_1 звільнена з займаної посади оператора ЕОМ — 07.11.2019 за згодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с.3). 11.11.2019 між особа_1, як виконавцем, та ДП Черкаський ОАД Філія «Канівський Райавтодор» в особі т.в.о. начальника філії «Канівський райавтодор», як Замовником, укладено Цивільно-правовий договір №12, за яким виконавець зобов`язався протягом дії цього Договору надавати послуги із ведення кадрового обліку філії «Канівський райавтодор», а замовник оплатити надані виконавцем послуги. Вартість наданих послуг становить 4500 грн., Термін дії договору до 30.11.2019 (а.с.4). Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться. На виконання умов договору між Замовником та Виконавцем було складено акт №12 прийому-здачі виконаних робіт від 28.11.2019 (а.с.5), відповідно до якого зазначено, що послуги виконані, тож оплачуються в сумі 4500 грн. за винятком податків відповідно до укладеного цивільно-правового договору №12 від 11.11.2019. Сторони не мають одна до одної претензій з приводу виконання умов Договору. З довідки т.в.о. начальника філії «Канівський райавтодор» №116 від 29.11.2019 (а.с.6) вбачається, що позивач особа_1 дійсно працювала в філії «Канівський райавтодор» ДП «Черкаський облавтодор» по договору ЦПХ та має заборгованість по заробітній платі за листопад 2019 року в сумі 3622,50 грн. Суд вважає за необхідне зазначити, що неправильне визначення позивачем трудових правовідносин між сторонами, не є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, так як самі обставини, на які посилається особа_1 не спростовані відповідачем належними доказами щодо утворення заборгованості. Крім того, норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин у вирішенні спору визначаються саме судом, а не позивачем. З огляду на викладене, порушене право позивача підлягає захисту, тому суд вважає необхідним позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у сумі 3622,50 грн. задовольнити без вирахування з цієї суми податків та зборів. В частині позову щодо стягнення з відповідача середнього заробітку у зв`язку з невиплатою позивачу заробітної плати у повному розмірі, суд приходить до висновку, що оскільки цивільно-правовий договір про надання послуг №12 від 11.11.2019 не є трудовим договором та відносини не регулюються трудовим законодавством, тому у суду відсутні підстави для задоволення позову у цій частині вимог. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК). Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Враховуючи викладене, беручи до уваги надані позивачем докази, суд не вбачає підстав для задоволення позов у цій частині вимог. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає наступне. Крім того, згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Згідно з ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Враховуючи, що правовідносини, які виникли між сторонами носять договірний характер і відшкодування моральної шкоди в такому випадку законом не передбачено та не надано суду доказів на підтвердження факту заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, суд вважає, що позов в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає. Вимоги про стягнення з відповідача судових витрат позивачем не заявлено. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 15, 16, 23, 526, 837 ЦК України, ст.ст. 18, 76, 77, 81, 258, 263, 264, 280−283 ЦПК України, суд —                                                                        ВИРІШИВ: Позов особа_1 до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» АТ «ДАК» Автомобільні дороги України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог  щодо предмета спору: Філія «Канівський райавтодор», про стягнення заборгованості із заробітної плати —  задовольнити частково. Стягнути з Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» АТ «ДАК Автомобільні дороги України» (місцезнаходження: бульвар Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006, код єдрпоу 31141625) на користь особа_1, інформація_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1, заборгованість за виконані роботи за листопад 2019 року в розмірі 3622,50 (три тисячі шістсот двадцять дві гривні 50 коп.) грн. без вирахування з цієї суми податків та зборів. В іншій частині позову відмовити. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Головуючий                                                        О. М. Льон