ДП "ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ": невыплата зарплаты
Дело № 708/1131/20
Номер производства № 2/708/234/20
решение
именем украины
24 ноября 2020
Чигиринский районный суд Черкасской области в составе:
председательствующей судьи - [И.] А.Г.,
при секретаре - хрупкая Л.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда. Чигирина Черкасской области в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Дочернего предприятия "Черкасский облавтодор" "ОАО" Государственная Акционерная Компания "Автомобильные дорогиУкраина "о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск и среднего заработка за время задержки расчета, -
В:
Истец обратился в суд с иском к ответчику о взыскании задолженности по заработной плате в размере 8013, 18 грн., Компенсацию за неиспользованный отпуск в размере 3129, 75 грн. и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 33338, 00 грн.
Свои исковые требования мотивирует тем, что 20.08.2018 года по 26.02.2020 года он работал на предприятии и был уволен с работы на основании ст. 36 п.1 КЗоТ по соглашению сторон.
На день увольнения ему было начислено, но не выплачена заработная плата за период с декабря 2019 по 26 февраля 2020 в сумме 8013, 18 грн., А также не выплачена компенсация за 15 дней неиспользованного отпуска, который им рассчитан самостоятельно в размере 3129, 75 грн.
По самостоятельными расчетами истца размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении становить 33338, 00 грн.
Таким образом, истец считает, что имеет право на взыскание с ответчика заработной платы, которая не была выплачена при его увольнении в размере 8013, 18 грн., Компенсации за неиспользованный отпуск в размере 3129, 75 грн. и среднего заработка за весь период задержки расчета по день принятия судебных решений, а потому просит удовлетворить исковые требования.
В судебное заседание стороны не вызывались.
От ответчика в суд отзыва не поступало, но поступило 24.11.2020 года объясненийна иск, согласно которому ответчик исковые требования признает частично только в части взыскания задолженности по заработной плате в сумме 8013, 18 грн., а также ответчиком предоставлено справку о доходах особа_1, с вычислением среднедневной заработной платы, и справку о размере задолженности по заработной плате .
Согласно ч.8 ст.178 ГПК Украины в случае непредоставления ответчиком отзыва в установленный законом срок без уважительных причин суд решает дело по имеющимся материалами.
Учитывая, что в материалах дела достаточно данных о правах и взаимоотношения сторон, суд считает возможным решить дело на основании имеющихся в ней материалов.
Согласно ч.1 ст.81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
В том числе, суд учитывает требования ст.80 ГПК Украины, в частности достаточность доказательств для разрешения дела, предоставленных в суд.
Исследовав предоставленные истцом письменные доказательства в порядкев упрощенном искового производства, суд приходит к следующим выводам.
В судебном заседании установлено, что приказом № 21-к от 26.02.2020 года истец освобожден с 26.02.2020 года из филиала «Черкасская ДЕД" ГП "Черкасский ОАГ» ОАО ГАК «Автомобильные дороги Украины» на основании ст. 36 п.1 КЗоТ Украины (по соглашению сторон).
В нарушение требований ст. 116 КЗоТ Украины, предприятие в день увольнения истца осуществило выплату начисленной заработной платы.
Согласно данным справки № 245 от 05.11.2020года, выданной и.о. начальника филиала «Черкасская ДЕД" ГП "Черкасский ОАГ» ОАО ГАК «Автомобильные дороги Украины», по состоянию на 01.11.2020 года задолженность по заработной плате перед истцом декабря 2019 составляет 1356 грн. 85 коп., За январь 2020 - 2196 грн. 10 коп., За февраль 2020 - 4460 грн. 23 коп., Куда также входит компенсация за неиспользованный отпуск за 15 дней в сумме 2503, 30 грн., А всего - 8013 грн. 18 коп (0.
Как следует из справки № 246 от 05.11.2020 года, выданной т.в.о. начальника филиала «Черкасская ДЕД" ГП "Черкасский ОАГ» ОАО ГАК «Автомобильные дороги Украины», среднедневная зарплата истца составляет 268 грн. 31 коп.
Конституционное право граждан на оплату труда рассматривается как одно из наиболее важных и приоритетных основ становления и развития общества, эффективное средство стимулирования работников и служащих в надлежащее и качественного выполнения служебных обязанностей.
Согласно ст 21, 43 Конституции Украины, ст 94, 115 КЗоТ Украины, ст 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда» каждый человек имеет право на заработную плату за выполненную работу и ее своевременное получение в полном объеме.
В соответствии со ст. 55 Конституции Украины и ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественныеинтересы способом, определенным законом или договором. В случае, если закон или договор не определяют эффективного способа защиты нарушенных, непризнанных или оспоренного права, свободы или интереса лица, обратившегося в суд, суд в соответствии с изложенной в иске требования такого лица может определить в своем решении такой способ защиты, не противоречит закона (ст. 5 ГПК Украины). Способы защиты определены КЗоТ Украины.
В соответствии с положениями ст 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона должна довести те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не относящихся к предмету доказывания (ч. Ч. 3, 4 ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны бытьподтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч. 2 ст. 78 ГПК Украины).
Согласно статье 3 КЗоТ Украины законодательство о труде регулирует трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами.
Статьей 4 КЗоТ Украины определено, что законодательство о труде состоит из КЗоТ Украины и другихактов законодательства Украины, принятых в соответствии с ним.
Отношения, возникающие между работником и работодателем по поводу оплаты труда, в том числе и в связи с нарушением сроков выплаты заработной платы, регулируются трудовым законодательством, а именно: КЗоТ Украины; Законами Украины «Об оплате труда», и др.
Статьей 43 Конституции Украины предусмотрено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. КОжен имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Заработная плата это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу. Вопросы государственного и договорного регулирования оплаты труда, прав работников на оплату труда и их защиты определяется настоящим Кодексом, Законом Украины «О оплату труда »и др. нормативно-правовыми актами (ст. 94 КЗоТ Украины).
Статья 1 Конвенции Международной организации труда «О защите заработной платы» №95 (1949), ратифицированной 30.06.1961р. закрепляет, что для целей настоящей Конвенции, термин «заработная плата» означает, независимо от названия и метода исчисления, любое вознаграждение или заработок, которые могут быть вычислены в деньгах и установленные соглашением или национальным законодательством, которые работодатель должен заплатить на основании письменного абв устного договора о найме услуг, работнику за труд, который выполнен, или должно быть выполнено, или за услуги, которые предоставлены, или должно быть предоставлено.
Частью первой ст. 233 КЗоТ Украины определено, что работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права.
Исследовав материалы дела, суд считает, что истцом нарушены сроки обращения в суд, предусмотренные ст. 233 КЗоТУкраина, поскольку исковое заявление поступило в суд 05.10.2020 года, с учетом положений решения Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу №4-рп / 2012 и того обстоятельства, что отсутствует информация о том, что задолженность по заработной плате истцу при разрешении спора, выплачена.
При рассмотрении трудовых споров по вопросам о денежных требованиях, кроме требований о выплате работнику среднего заработка за время вынужденного прогула или разницы в заработке за время выполнения ниже оплачуванной работы, орган, рассматривающий спор, имеет право вынести решение о выплате работнику причитающихся сумм без ограничения каким-либо сроком (ст. 238 КЗоТ Украины).
Заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов представителями, выбранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий 16 календарных дней и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата (ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины).
Статьей 47 КЗоТ Украины предусмотрено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет.
Как определено ст. 116 упомянутого Кодекса, при увольнении работника выплаата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при с ВИЧьненни, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
При этом, сам по себе факт отсутствия средств на предприятии не является основанием для отказа в удовлетворении исковых требований. При рассмотрении дела судом установлено вине истца, как работника предприятия, в возникновении положения, которое привело к задержке с ним расчета по заработной плате.
Во время судебного разбирательства дела, нашли свое подтверждение доводы позывача по задолженности по начисленной за период с декабря 2019 по февраль 2020 (в т.ч. на момент увольнения), но не выплаченной заработной плате в сумме 8013 грн. 18 коп.
При таких обстоятельствах, к взысканию с ответчика в пользу истца подлежит задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной плате в указанном размере.
Вместе с тем, как предусмотрено ст.24 Закона Украины «Об отпусках», в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные ним дни ежегодного отпуска, а также дополнительные отпуска работникам, имеющим детей (независимо от оснований увольнения).
Как установлено судом справки справки № 245 от 05.11.2020 года, выданной и.о. начальника филиала «Черкасская ДЕД" ГП "Черкасский ОАГ» ОАО ГАК «Автомобильные дороги Украины», в сумму задолженности по заработной плате перед истцом за февраль 2020 году в размере 4460 грн. 23 коп. уже включены компенсацию за неиспользованный отпуск за 15 дней в сумме 2503, 30 грн., а потому требование позытеля о взыскании с ответчика компенсации за 15 дней неиспользованного отпуска в размере 3129, 75 грн. не подлежит удовлетворению во избежание двойного взыскания.
Как отмечалось выше, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактичного расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора (ст. 117 КЗоТ Украины).
Кроме того, согласно п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13«О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь периодзадержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Таким образом, закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга возникают предусмотренные статьей 117 КЗоТ Украины правовые пидставы для применения материальной ответственности.
Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Впрочем, установленный статьей 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнениине предусматривает четких критериев оценки пропорциональности по учету справедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя.
Необходимо также иметь в виду, что работник является слабой, чем работодатель, стороной в трудовых правоотношениях. В то же время в таких отношениях и работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя.
Таким образом, суд приходить выводу, что проведение своевременного расчета с истцом является нарушением статей 47 и 116 КЗоТ Украины, поэтому с ответчика должно быть взыскан средний заработок за время задержки расчета подлежащих уплате сумм по день принятия решения.
Абзацем вторым п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100, предусмотрено, что после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для каждая насчитываетсяки выплат работнику, осуществляются начисления общей суммы среднего заработка, которая вычисляемый путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
В соответствии с абзацем третьим п. 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих подии, с которой связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Пунктом пятым раздела IV Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100, предусмотрено, что начисление выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневнойи (часовой) заработной платы.
Согласно пункту восьмого раздела IV Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему по работамком. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Определяя размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 27 февраля 2020 по 24.11.2020 года, суд исходит из следующего: по данным справки № 246 от 05.11.2020 года, среднедневнойзаработок истца составлял 268 грн. 31 коп.
Время задержки выплаты расчета, начиная с 27.02.2020 года по день принятия судебного решения, а именно 24.11.2020 года, составляет 186 рабочих дней.
При определении количества рабочих дней суд исходит из пятидневный рабочей недели истца и данных, изложенных в письме Минсоцполитики Украины от 29.07.2019 года № 1133/0 / 206-19 «О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год».
Таким образом, размер среднего заработка за время задержки расчетапри увольнении за указанный период составляет 49905, 66 грн., который подлежит взысканию с предприятия в пользу истца.
По мнению суда, основания для уменьшения суммы среднего заработка за время задержки расчета отсутствуют, поскольку ответчик не предоставил суду надлежащих и допустимых доказательств в подтверждение отсутствия его вины в невыплате причитающихся истцу сумм в день увольнения и именно ответчиком в течение длительного времени не выполнялась решение суда об истребовании доказательств и не предоставлялись в часно справки о размере задолженности по заработной плате истца, о размере компенсации за неиспользованный отпуск и о среднедневной заработок, которые были предоставлены суду только 24.11.2020 года.
Решение данного спора согласуется и с решениями ОП Верховного Суда от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15-ц, от 31.01.2019 года по делу № 910/4518/16, и с решениями Верховного Суда Украины, изложенные в постановлении от 3 июля 2013 по делу № 6-60-цс13, от 16 января 2012 года по делу № 6-54цс11, от 25 апреля 2012 года по делу № 6-23цс12, от 29 января 2014 по делу №6-144цс13, от 27 апреля 2016 по делу № 6-113цс16.
На основе полно и всесторонне выяснены обстоятельств, на которые ссылался истец как на основание своих требований, подтвержденных доказательствами, исследованными в судебном заседании, оценив их относимость, допустимость, достоверность, а также достаточность и взаимную связь в их совокупности, установив правоотношения, вытекающие из установленных обстоятельств и правовые нормы, подлежат применению к этим правоотношениям, суд пришел к выводу о необходимости удовлетворения заявленных в этой части иска требований полном объеме.
При этом, взыскание с ответчика в пользу истца начисленной, но не выплаченной заработной платы уволенному работнику, следует проводить с содержанием при выплате налогов и обязательных платежей и сборов, предусмотренных законодательством Украины.
В соответствии с п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины решение в части взыскания задолженности по заработнойплаты за один месяц следует допустить к немедленному исполнению.
При обращении в суд истцом уплачен судебный сбор за подачу иска о взыскании задолженности по заработной плате, поэтому в соответствии с требованиями ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в доход государства следует взыскать судебный сбор в размере 840 грн. 80 коп.
Кроме того, истцом уплачен судебный сбор за подачу иска в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 840 грн. 80 коп., Которые подлежуво взысканию с ответчика в пользу истца.
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст. 21, 43, 55 Конституции Украины, ст 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», ст 3, 4, 47, 94, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗоТ Украины, ст 4, 5, 19, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 267, 279, 353, 354 ГПК Украины, суд -
принял:
Исковое заявление особа_1 к Дочернего предприятия "Черкасский облавтодор" "ОАО" Государственная Акционерная Компания "Автомобильные дороги Украины" о взыскании задолженности пв заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск и среднего заработка за время задержки расчета - удовлетворить частично.
Взыскать с дочернего предприятия "Черкасский облавтодор" "ОАО" Государственная Акционерная Компания "Автомобильные дороги Украины" (код егрпоу 31141625, юридический адрес: ул. Шевченко, 389, м. Черкаси, 18006) в пользу особа_1 (идентификационный номер номер_1, проживающего по адресу : адрес_1) начисленную, но не выплаченную заработную плату за период с 01.12.2019 года по 26.02.2020 года в размере 8013 (восемь тысяч тринадцать) рублей 18 коп. с последующим удержанием из этой суммы налогов и обязательных платежей.
Взыскать с дочернего предприятия "Черкасский облавтодор" "ОАО" Государственная Акционерная Компания "Автомобильные дороги Украины" (код егрпоу 31141625, юридический адрес: ул. Шевченко, 389, м. Черкаси, 18006) в пользу особа_1 (идентификационный номер номер_1, проживающего по адресу : адрес_1) средний заработок за время задержки расчета при с ВИЧьненни в размере 49905 (сорок девять тысяч девятьсот пять) рублей 66 коп. с последующим удержанием из этой суммы налогов и обязательных платежей.
Решение в части взыскания задолженности по заработной плате за один месяц допустить к немедленному исполнению.
В удовлетворении остальной части требований - отказать.
Взыскать с дочернего предприятия "Черкасский облавтодор" "ОАО" Государственная Акционерная Компания "Автомобильные дороги Украины" (код егрпоу 31141625, юридический адрес: ул. Шевченко, 389, м. Черкаси, 18006) в пользу особа_1 (идентификационный номер номер_1, проживающего по адресу: адрес_1) судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 коп.
Взыскать с дочернего предприятия "Черкасский облавтодор" "ОАО" Государственная Акционерная Компания "Автомобильные дороги Украины" (код егрпоу 31141625, юридический адрес: ул. Шевченко, 389, м. Черкаси, 18006) в пользу государства судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок ) гривен 80 коп.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Черкского апелляционного суда в течение тридцати дней со дня принятия решения.
судья [О.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 708/1131/20
Номер провадження № 2/708/234/20
рішення
іменем україни
24 листопада 2020 року
Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді - Івахненко О.Г.,
при секретарі - Тендітній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чигирина Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 8013, 18 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3129, 75 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 33338, 00 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 20.08.2018 року по 26.02.2020 року він працював на підприємстві та був звільнений з роботи на підставі ст. 36 п.1 КЗпП за угодою сторін.
На день звільнення йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з грудня 2019 року по 26 лютого 2020 року в сумі 8013, 18 грн., а також не виплачено компенсацію за 15 днів невикористаної відпустки, яку ним розраховано самостійно в розмірі 3129, 75 грн.
За самостійними розрахунками позивача розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 33338, 00 грн.
Таким чином, позивач вважає, що має право на стягнення із відповідача заробітної плати, яка не була виплачена при його звільненні, в розмірі 8013, 18 грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 3129, 75 грн. та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішеня, а тому просить задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання сторони не викликалися.
Від відповідача до суду відзиву не надходило, але надійшло 24.11.2020 року поясненя на позов, згідно з яким відповідач позовні вимоги визнає частково лише в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 8013, 18 грн., а також відповідачем надано довідку про доходи особа_1 , з обрахуванням середньоденної заробітної плати, та довідку про розмір заборгованості по заробітній платі.
Згідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Дослідивши надані позивачем письмові докази в порядку спрощеного позовного провадження, суд доходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що наказом № 21-к від 26.02.2020 року позивача звільнено з 26.02.2020 року з філії «Черкаська ДЕД» ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України (за угодою сторін).
В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, підприємство у день звільнення позивача не здійснило виплату нарахованої заробітної плати.
Відповідно до даних довідки № 245 від 05.11.2020 року, виданої т.в.о. начальника філії «Черкаська ДЕД» ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», станом на 01.11.2020 року заборгованість по заробітній платі перед позивачем за грудень 2019 становить 1356 грн. 85 коп., за січень 2020 року - 2196 грн. 10 коп., за лютий 2020 року - 4460 грн. 23 коп., куди також входить компенсація за невикористану відпустку за 15 днів в сумі 2503, 30 грн., а всього - 8013 грн. 18 коп (0.
Як вбачається з довідки № 246 від 05.11.2020 року, виданої т.в.о. начальника філії «Черкаська ДЕД» ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», середньоденна зарплата позивача складає 268 грн. 31 коп.
Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.
Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені КЗпП України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», та інш.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).
Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95 (1949), яка ратифікована 30.06.1961р. закріплює, що відповідно до мети цієї Конвенції, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
Частиною першою ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України, оскільки позовна заява надійшла до суду 05.10.2020 року, з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі №4-рп/2012 та тієї обставини, що відсутня інформація про те, що заборгованість по заробітній платі позивачу на час вирішення спору, виплачена.
При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП України).
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.
Як визначено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При цьому, сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При розгляді справи судом не встановлено вини позивача, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки з ним розрахунку по заробітній платі.
Під час судового розгляду справи, знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо заборгованості по нарахованій за період часу з грудня 2019 року по лютий 2020 року (в т.ч. на час звільнення), але не виплаченій заробітній платі, в сумі 8013 грн. 18 коп.
За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у вказаному розмірі.
Разом з тим, як передбачено ст.24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей (незалежно від підстав звільнення).
Як встановлено судом з довідки довідки № 245 від 05.11.2020 року, виданої т.в.о. начальника філії «Черкаська ДЕД» ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», в суму заборгованості по заробітній платі перед позивачем за лютий 2020 року в розмірі 4460 грн. 23 коп. вже включено компенсацію за невикористану відпустку за 15 днів в сумі 2503, 30 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації за 15 днів невикористаної відпустки в розмірі 3129, 75 грн. не підлягає задоволенню з метою уникнення подвійного стягнення.
Як зазначалося вище, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).
Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Втім, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Таким чином, суд приходить висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем є порушенням статей 47 та 116 КЗпП України, тому з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку належних до сплати сум по день ухвалення рішення.
Абзацом другим п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Пунктом п`ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 лютого 2020 року по 24.11.2020 року, суд виходить з такого: за даними довідки № 246 від 05.11.2020 року, середньоденний заробіток позивача становив 268 грн. 31 коп.
Час затримки виплати розрахунку, починаючи з 27.02.2020 року по день ухвалення судового рішення, а саме 24.11.2020 року, складає 186 робочих днів.
При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня позивача та даних, викладених у листі Мінсоцполітики України від 29.07.2019 року № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік».
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період становить 49905, 66 грн., який підлягає до стягнення з підприємства на користь позивача.
На думку суду, підстави для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення та саме відповідачем протягом тривалого часу не виконувалася ухвалу суду про витребування доказів та не надавалися вчасно довідки про розмір заборгованості по заробітній платі позивача, про розмір компенсації за невикористану відпустку та про середньоденний заробіток, які були надані суду лише 24.11.2020 року.
Вирішення даного спору узгоджується і з рішеннями ВП Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 31.01.2019 року у справі № 910/4518/16, та з рішеннями Верховного Суду України, що викладені у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-60-цс13, від 16 січня 2012 року у справі № 6-54цс11, від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12, від 29 січня 2014 року у справі №6-144цс13, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.
На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених в цій частині позову вимог повному обсязі.
При цьому, стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати звільненому працівнику, слід проводити з утриманням при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць слід допустити до негайного виконання.
При зверненні до суду позивачем не сплачено судовий збір за подачу позову щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, тому, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Окрім того, позивачем сплачено судовий збір за подачу позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 840 грн. 80 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21, 43, 55 Конституції України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 3, 4, 47, 94, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 19, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 267, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву особа_1 до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код єдрпоу 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1 , проживаючого за адресою: адреса_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01.12.2019 року по 26.02.2020 року в розмірі 8013 (вісім тисяч тринадцять) гривень 18 коп. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код єдрпоу 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1 , проживаючого за адресою: адреса_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 49905 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ять) гривень 66 коп. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код єдрпоу 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1 , проживаючого за адресою: адреса_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код єдрпоу 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя [О.]
Номер производства № 2/708/234/20
решение
именем украины
24 ноября 2020
Чигиринский районный суд Черкасской области в составе:
председательствующей судьи - [И.] А.Г.,
при секретаре - хрупкая Л.В.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда. Чигирина Черкасской области в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Дочернего предприятия "Черкасский облавтодор" "ОАО" Государственная Акционерная Компания "Автомобильные дорогиУкраина "о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск и среднего заработка за время задержки расчета, -
В:
Истец обратился в суд с иском к ответчику о взыскании задолженности по заработной плате в размере 8013, 18 грн., Компенсацию за неиспользованный отпуск в размере 3129, 75 грн. и среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 33338, 00 грн.
Свои исковые требования мотивирует тем, что 20.08.2018 года по 26.02.2020 года он работал на предприятии и был уволен с работы на основании ст. 36 п.1 КЗоТ по соглашению сторон.
На день увольнения ему было начислено, но не выплачена заработная плата за период с декабря 2019 по 26 февраля 2020 в сумме 8013, 18 грн., А также не выплачена компенсация за 15 дней неиспользованного отпуска, который им рассчитан самостоятельно в размере 3129, 75 грн.
По самостоятельными расчетами истца размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении становить 33338, 00 грн.
Таким образом, истец считает, что имеет право на взыскание с ответчика заработной платы, которая не была выплачена при его увольнении в размере 8013, 18 грн., Компенсации за неиспользованный отпуск в размере 3129, 75 грн. и среднего заработка за весь период задержки расчета по день принятия судебных решений, а потому просит удовлетворить исковые требования.
В судебное заседание стороны не вызывались.
От ответчика в суд отзыва не поступало, но поступило 24.11.2020 года объясненийна иск, согласно которому ответчик исковые требования признает частично только в части взыскания задолженности по заработной плате в сумме 8013, 18 грн., а также ответчиком предоставлено справку о доходах особа_1, с вычислением среднедневной заработной платы, и справку о размере задолженности по заработной плате .
Согласно ч.8 ст.178 ГПК Украины в случае непредоставления ответчиком отзыва в установленный законом срок без уважительных причин суд решает дело по имеющимся материалами.
Учитывая, что в материалах дела достаточно данных о правах и взаимоотношения сторон, суд считает возможным решить дело на основании имеющихся в ней материалов.
Согласно ч.1 ст.81 ГПК Украины, каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
В том числе, суд учитывает требования ст.80 ГПК Украины, в частности достаточность доказательств для разрешения дела, предоставленных в суд.
Исследовав предоставленные истцом письменные доказательства в порядкев упрощенном искового производства, суд приходит к следующим выводам.
В судебном заседании установлено, что приказом № 21-к от 26.02.2020 года истец освобожден с 26.02.2020 года из филиала «Черкасская ДЕД" ГП "Черкасский ОАГ» ОАО ГАК «Автомобильные дороги Украины» на основании ст. 36 п.1 КЗоТ Украины (по соглашению сторон).
В нарушение требований ст. 116 КЗоТ Украины, предприятие в день увольнения истца осуществило выплату начисленной заработной платы.
Согласно данным справки № 245 от 05.11.2020года, выданной и.о. начальника филиала «Черкасская ДЕД" ГП "Черкасский ОАГ» ОАО ГАК «Автомобильные дороги Украины», по состоянию на 01.11.2020 года задолженность по заработной плате перед истцом декабря 2019 составляет 1356 грн. 85 коп., За январь 2020 - 2196 грн. 10 коп., За февраль 2020 - 4460 грн. 23 коп., Куда также входит компенсация за неиспользованный отпуск за 15 дней в сумме 2503, 30 грн., А всего - 8013 грн. 18 коп (0.
Как следует из справки № 246 от 05.11.2020 года, выданной т.в.о. начальника филиала «Черкасская ДЕД" ГП "Черкасский ОАГ» ОАО ГАК «Автомобильные дороги Украины», среднедневная зарплата истца составляет 268 грн. 31 коп.
Конституционное право граждан на оплату труда рассматривается как одно из наиболее важных и приоритетных основ становления и развития общества, эффективное средство стимулирования работников и служащих в надлежащее и качественного выполнения служебных обязанностей.
Согласно ст 21, 43 Конституции Украины, ст 94, 115 КЗоТ Украины, ст 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда» каждый человек имеет право на заработную плату за выполненную работу и ее своевременное получение в полном объеме.
В соответствии со ст. 55 Конституции Украины и ст. 4 ГПК Украины, каждый человек имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов. Осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественныеинтересы способом, определенным законом или договором. В случае, если закон или договор не определяют эффективного способа защиты нарушенных, непризнанных или оспоренного права, свободы или интереса лица, обратившегося в суд, суд в соответствии с изложенной в иске требования такого лица может определить в своем решении такой способ защиты, не противоречит закона (ст. 5 ГПК Украины). Способы защиты определены КЗоТ Украины.
В соответствии с положениями ст 12, 81 ГПК Украины, каждая сторона должна довести те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Доказывания не может основываться на предположениях.
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не относящихся к предмету доказывания (ч. Ч. 3, 4 ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны бытьподтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч. 2 ст. 78 ГПК Украины).
Согласно статье 3 КЗоТ Украины законодательство о труде регулирует трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами.
Статьей 4 КЗоТ Украины определено, что законодательство о труде состоит из КЗоТ Украины и другихактов законодательства Украины, принятых в соответствии с ним.
Отношения, возникающие между работником и работодателем по поводу оплаты труда, в том числе и в связи с нарушением сроков выплаты заработной платы, регулируются трудовым законодательством, а именно: КЗоТ Украины; Законами Украины «Об оплате труда», и др.
Статьей 43 Конституции Украины предусмотрено, что каждый имеет право на труд, что включает возможность зарабатывать себе на жизнь трудом, который он свободно выбирает или на который свободно соглашается. КОжен имеет право на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Заработная плата это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу. Вопросы государственного и договорного регулирования оплаты труда, прав работников на оплату труда и их защиты определяется настоящим Кодексом, Законом Украины «О оплату труда »и др. нормативно-правовыми актами (ст. 94 КЗоТ Украины).
Статья 1 Конвенции Международной организации труда «О защите заработной платы» №95 (1949), ратифицированной 30.06.1961р. закрепляет, что для целей настоящей Конвенции, термин «заработная плата» означает, независимо от названия и метода исчисления, любое вознаграждение или заработок, которые могут быть вычислены в деньгах и установленные соглашением или национальным законодательством, которые работодатель должен заплатить на основании письменного абв устного договора о найме услуг, работнику за труд, который выполнен, или должно быть выполнено, или за услуги, которые предоставлены, или должно быть предоставлено.
Частью первой ст. 233 КЗоТ Украины определено, что работник может обратиться с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права.
Исследовав материалы дела, суд считает, что истцом нарушены сроки обращения в суд, предусмотренные ст. 233 КЗоТУкраина, поскольку исковое заявление поступило в суд 05.10.2020 года, с учетом положений решения Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу №4-рп / 2012 и того обстоятельства, что отсутствует информация о том, что задолженность по заработной плате истцу при разрешении спора, выплачена.
При рассмотрении трудовых споров по вопросам о денежных требованиях, кроме требований о выплате работнику среднего заработка за время вынужденного прогула или разницы в заработке за время выполнения ниже оплачуванной работы, орган, рассматривающий спор, имеет право вынести решение о выплате работнику причитающихся сумм без ограничения каким-либо сроком (ст. 238 КЗоТ Украины).
Заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором или нормативным актом работодателя, согласованным с выборным органом первичной профсоюзной организации или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (а в случае отсутствия таких органов представителями, выбранными и уполномоченными трудовым коллективом), но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий 16 календарных дней и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата (ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины).
Статьей 47 КЗоТ Украины предусмотрено, что собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет.
Как определено ст. 116 упомянутого Кодекса, при увольнении работника выплаата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при с ВИЧьненни, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае обязан в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
При этом, сам по себе факт отсутствия средств на предприятии не является основанием для отказа в удовлетворении исковых требований. При рассмотрении дела судом установлено вине истца, как работника предприятия, в возникновении положения, которое привело к задержке с ним расчета по заработной плате.
Во время судебного разбирательства дела, нашли свое подтверждение доводы позывача по задолженности по начисленной за период с декабря 2019 по февраль 2020 (в т.ч. на момент увольнения), но не выплаченной заработной плате в сумме 8013 грн. 18 коп.
При таких обстоятельствах, к взысканию с ответчика в пользу истца подлежит задолженность по начисленной, но не выплаченной заработной плате в указанном размере.
Вместе с тем, как предусмотрено ст.24 Закона Украины «Об отпусках», в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные ним дни ежегодного отпуска, а также дополнительные отпуска работникам, имеющим детей (независимо от оснований увольнения).
Как установлено судом справки справки № 245 от 05.11.2020 года, выданной и.о. начальника филиала «Черкасская ДЕД" ГП "Черкасский ОАГ» ОАО ГАК «Автомобильные дороги Украины», в сумму задолженности по заработной плате перед истцом за февраль 2020 году в размере 4460 грн. 23 коп. уже включены компенсацию за неиспользованный отпуск за 15 дней в сумме 2503, 30 грн., а потому требование позытеля о взыскании с ответчика компенсации за 15 дней неиспользованного отпуска в размере 3129, 75 грн. не подлежит удовлетворению во избежание двойного взыскания.
Как отмечалось выше, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактичного расчета. При наличии спора о размерах причитающихся уволенному работнику сумм собственник или уполномоченный им орган должен уплатить указанное в этой статье возмещение в том случае, если спор решен в пользу работника. Если спор решен в пользу работника частично, то размер возмещения за время задержки определяет орган, который выносит решение по существу спора (ст. 117 КЗоТ Украины).
Кроме того, согласно п. 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13«О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе - на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете, суд на основании ст. 117 КЗоТ взыскивает в пользу работника средний заработок за весь периодзадержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела - по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Таким образом, закон возлагает на предприятие, учреждение, организацию обязанность провести с уволенным работником полный расчет, выплатить все суммы, которые ему принадлежат. В случае невыполнения такого долга возникают предусмотренные статьей 117 КЗоТ Украины правовые пидставы для применения материальной ответственности.
Целью такого законодательного регулирования является защита имущественных прав работника в связи с его увольнением с работы, в частности защита права работника на своевременное получение заработной платы за выполненную работу, которая является основным средством к существованию работника, необходимым для обеспечения его жизни.
Впрочем, установленный статьей 117 КЗоТ Украины механизм компенсации работодателем работнику среднего заработка за время задержки расчета при увольнениине предусматривает четких критериев оценки пропорциональности по учету справедливого и разумного баланса между интересами работника и работодателя.
Необходимо также иметь в виду, что работник является слабой, чем работодатель, стороной в трудовых правоотношениях. В то же время в таких отношениях и работник должен действовать добросовестно по реализации своих прав, а интересы работодателя также должны быть учтены. То есть должен быть соблюден разумный баланс между интересами работника и работодателя.
Таким образом, суд приходить выводу, что проведение своевременного расчета с истцом является нарушением статей 47 и 116 КЗоТ Украины, поэтому с ответчика должно быть взыскан средний заработок за время задержки расчета подлежащих уплате сумм по день принятия решения.
Абзацем вторым п. 8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100, предусмотрено, что после определения среднедневной заработной платы расчетной величины для каждая насчитываетсяки выплат работнику, осуществляются начисления общей суммы среднего заработка, которая вычисляемый путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное число рабочих дней в расчетном периоде.
В соответствии с абзацем третьим п. 2 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих подии, с которой связана данная выплата. Все выплаты включаются в расчет средней заработной платы в том размере, в котором они начислены, без исключения сумм отчисления на налоги, взыскание алиментов и тому подобное.
Пунктом пятым раздела IV Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100, предусмотрено, что начисление выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневнойи (часовой) заработной платы.
Согласно пункту восьмого раздела IV Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08 февраля 1995 года № 100, начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние 2 месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые должны быть оплачены по среднему по работамком. Среднемесячное число рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного числа рабочих дней за последние два календарных месяца согласно графику работы предприятия, учреждения, организации, установленным с соблюдением требований законодательства (абзац третий пункта 8 раздела IV Порядка).
Определяя размер среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 27 февраля 2020 по 24.11.2020 года, суд исходит из следующего: по данным справки № 246 от 05.11.2020 года, среднедневнойзаработок истца составлял 268 грн. 31 коп.
Время задержки выплаты расчета, начиная с 27.02.2020 года по день принятия судебного решения, а именно 24.11.2020 года, составляет 186 рабочих дней.
При определении количества рабочих дней суд исходит из пятидневный рабочей недели истца и данных, изложенных в письме Минсоцполитики Украины от 29.07.2019 года № 1133/0 / 206-19 «О расчете нормы продолжительности рабочего времени на 2020 год».
Таким образом, размер среднего заработка за время задержки расчетапри увольнении за указанный период составляет 49905, 66 грн., который подлежит взысканию с предприятия в пользу истца.
По мнению суда, основания для уменьшения суммы среднего заработка за время задержки расчета отсутствуют, поскольку ответчик не предоставил суду надлежащих и допустимых доказательств в подтверждение отсутствия его вины в невыплате причитающихся истцу сумм в день увольнения и именно ответчиком в течение длительного времени не выполнялась решение суда об истребовании доказательств и не предоставлялись в часно справки о размере задолженности по заработной плате истца, о размере компенсации за неиспользованный отпуск и о среднедневной заработок, которые были предоставлены суду только 24.11.2020 года.
Решение данного спора согласуется и с решениями ОП Верховного Суда от 26.06.2019 года по делу № 761/9584/15-ц, от 31.01.2019 года по делу № 910/4518/16, и с решениями Верховного Суда Украины, изложенные в постановлении от 3 июля 2013 по делу № 6-60-цс13, от 16 января 2012 года по делу № 6-54цс11, от 25 апреля 2012 года по делу № 6-23цс12, от 29 января 2014 по делу №6-144цс13, от 27 апреля 2016 по делу № 6-113цс16.
На основе полно и всесторонне выяснены обстоятельств, на которые ссылался истец как на основание своих требований, подтвержденных доказательствами, исследованными в судебном заседании, оценив их относимость, допустимость, достоверность, а также достаточность и взаимную связь в их совокупности, установив правоотношения, вытекающие из установленных обстоятельств и правовые нормы, подлежат применению к этим правоотношениям, суд пришел к выводу о необходимости удовлетворения заявленных в этой части иска требований полном объеме.
При этом, взыскание с ответчика в пользу истца начисленной, но не выплаченной заработной платы уволенному работнику, следует проводить с содержанием при выплате налогов и обязательных платежей и сборов, предусмотренных законодательством Украины.
В соответствии с п. 2 ч. 1 ст. 430 ГПК Украины решение в части взыскания задолженности по заработнойплаты за один месяц следует допустить к немедленному исполнению.
При обращении в суд истцом уплачен судебный сбор за подачу иска о взыскании задолженности по заработной плате, поэтому в соответствии с требованиями ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в доход государства следует взыскать судебный сбор в размере 840 грн. 80 коп.
Кроме того, истцом уплачен судебный сбор за подачу иска в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 840 грн. 80 коп., Которые подлежуво взысканию с ответчика в пользу истца.
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст. 21, 43, 55 Конституции Украины, ст 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», ст 3, 4, 47, 94, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗоТ Украины, ст 4, 5, 19, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 267, 279, 353, 354 ГПК Украины, суд -
принял:
Исковое заявление особа_1 к Дочернего предприятия "Черкасский облавтодор" "ОАО" Государственная Акционерная Компания "Автомобильные дороги Украины" о взыскании задолженности пв заработной плате, компенсации за неиспользованный отпуск и среднего заработка за время задержки расчета - удовлетворить частично.
Взыскать с дочернего предприятия "Черкасский облавтодор" "ОАО" Государственная Акционерная Компания "Автомобильные дороги Украины" (код егрпоу 31141625, юридический адрес: ул. Шевченко, 389, м. Черкаси, 18006) в пользу особа_1 (идентификационный номер номер_1, проживающего по адресу : адрес_1) начисленную, но не выплаченную заработную плату за период с 01.12.2019 года по 26.02.2020 года в размере 8013 (восемь тысяч тринадцать) рублей 18 коп. с последующим удержанием из этой суммы налогов и обязательных платежей.
Взыскать с дочернего предприятия "Черкасский облавтодор" "ОАО" Государственная Акционерная Компания "Автомобильные дороги Украины" (код егрпоу 31141625, юридический адрес: ул. Шевченко, 389, м. Черкаси, 18006) в пользу особа_1 (идентификационный номер номер_1, проживающего по адресу : адрес_1) средний заработок за время задержки расчета при с ВИЧьненни в размере 49905 (сорок девять тысяч девятьсот пять) рублей 66 коп. с последующим удержанием из этой суммы налогов и обязательных платежей.
Решение в части взыскания задолженности по заработной плате за один месяц допустить к немедленному исполнению.
В удовлетворении остальной части требований - отказать.
Взыскать с дочернего предприятия "Черкасский облавтодор" "ОАО" Государственная Акционерная Компания "Автомобильные дороги Украины" (код егрпоу 31141625, юридический адрес: ул. Шевченко, 389, м. Черкаси, 18006) в пользу особа_1 (идентификационный номер номер_1, проживающего по адресу: адрес_1) судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок) рублей 80 коп.
Взыскать с дочернего предприятия "Черкасский облавтодор" "ОАО" Государственная Акционерная Компания "Автомобильные дороги Украины" (код егрпоу 31141625, юридический адрес: ул. Шевченко, 389, м. Черкаси, 18006) в пользу государства судебный сбор в размере 840 (восемьсот сорок ) гривен 80 коп.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана в Черкского апелляционного суда в течение тридцати дней со дня принятия решения.
судья [О.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 708/1131/20
Номер провадження № 2/708/234/20
рішення
іменем україни
24 листопада 2020 року
Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді - Івахненко О.Г.,
при секретарі - Тендітній Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чигирина Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 8013, 18 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 3129, 75 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 33338, 00 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 20.08.2018 року по 26.02.2020 року він працював на підприємстві та був звільнений з роботи на підставі ст. 36 п.1 КЗпП за угодою сторін.
На день звільнення йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату за період з грудня 2019 року по 26 лютого 2020 року в сумі 8013, 18 грн., а також не виплачено компенсацію за 15 днів невикористаної відпустки, яку ним розраховано самостійно в розмірі 3129, 75 грн.
За самостійними розрахунками позивача розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 33338, 00 грн.
Таким чином, позивач вважає, що має право на стягнення із відповідача заробітної плати, яка не була виплачена при його звільненні, в розмірі 8013, 18 грн., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 3129, 75 грн. та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішеня, а тому просить задовольнити позовні вимоги.
В судове засідання сторони не викликалися.
Від відповідача до суду відзиву не надходило, але надійшло 24.11.2020 року поясненя на позов, згідно з яким відповідач позовні вимоги визнає частково лише в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 8013, 18 грн., а також відповідачем надано довідку про доходи особа_1 , з обрахуванням середньоденної заробітної плати, та довідку про розмір заборгованості по заробітній платі.
Згідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Дослідивши надані позивачем письмові докази в порядку спрощеного позовного провадження, суд доходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що наказом № 21-к від 26.02.2020 року позивача звільнено з 26.02.2020 року з філії «Черкаська ДЕД» ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України (за угодою сторін).
В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, підприємство у день звільнення позивача не здійснило виплату нарахованої заробітної плати.
Відповідно до даних довідки № 245 від 05.11.2020 року, виданої т.в.о. начальника філії «Черкаська ДЕД» ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», станом на 01.11.2020 року заборгованість по заробітній платі перед позивачем за грудень 2019 становить 1356 грн. 85 коп., за січень 2020 року - 2196 грн. 10 коп., за лютий 2020 року - 4460 грн. 23 коп., куди також входить компенсація за невикористану відпустку за 15 днів в сумі 2503, 30 грн., а всього - 8013 грн. 18 коп (0.
Як вбачається з довідки № 246 від 05.11.2020 року, виданої т.в.о. начальника філії «Черкаська ДЕД» ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», середньоденна зарплата позивача складає 268 грн. 31 коп.
Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.
Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені КЗпП України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», та інш.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).
Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95 (1949), яка ратифікована 30.06.1961р. закріплює, що відповідно до мети цієї Конвенції, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
Частиною першою ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України, оскільки позовна заява надійшла до суду 05.10.2020 року, з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року по справі №4-рп/2012 та тієї обставини, що відсутня інформація про те, що заборгованість по заробітній платі позивачу на час вирішення спору, виплачена.
При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП України).
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.
Як визначено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При цьому, сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При розгляді справи судом не встановлено вини позивача, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки з ним розрахунку по заробітній платі.
Під час судового розгляду справи, знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо заборгованості по нарахованій за період часу з грудня 2019 року по лютий 2020 року (в т.ч. на час звільнення), але не виплаченій заробітній платі, в сумі 8013 грн. 18 коп.
За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у вказаному розмірі.
Разом з тим, як передбачено ст.24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей (незалежно від підстав звільнення).
Як встановлено судом з довідки довідки № 245 від 05.11.2020 року, виданої т.в.о. начальника філії «Черкаська ДЕД» ДП «Черкаського ОАД» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України», в суму заборгованості по заробітній платі перед позивачем за лютий 2020 року в розмірі 4460 грн. 23 коп. вже включено компенсацію за невикористану відпустку за 15 днів в сумі 2503, 30 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації за 15 днів невикористаної відпустки в розмірі 3129, 75 грн. не підлягає задоволенню з метою уникнення подвійного стягнення.
Як зазначалося вище, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).
Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Втім, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Таким чином, суд приходить висновку, що не проведення своєчасного розрахунку з позивачем є порушенням статей 47 та 116 КЗпП України, тому з відповідача має бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку належних до сплати сум по день ухвалення рішення.
Абзацом другим п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Пунктом п`ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27 лютого 2020 року по 24.11.2020 року, суд виходить з такого: за даними довідки № 246 від 05.11.2020 року, середньоденний заробіток позивача становив 268 грн. 31 коп.
Час затримки виплати розрахунку, починаючи з 27.02.2020 року по день ухвалення судового рішення, а саме 24.11.2020 року, складає 186 робочих днів.
При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня позивача та даних, викладених у листі Мінсоцполітики України від 29.07.2019 року № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік».
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період становить 49905, 66 грн., який підлягає до стягнення з підприємства на користь позивача.
На думку суду, підстави для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення та саме відповідачем протягом тривалого часу не виконувалася ухвалу суду про витребування доказів та не надавалися вчасно довідки про розмір заборгованості по заробітній платі позивача, про розмір компенсації за невикористану відпустку та про середньоденний заробіток, які були надані суду лише 24.11.2020 року.
Вирішення даного спору узгоджується і з рішеннями ВП Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 31.01.2019 року у справі № 910/4518/16, та з рішеннями Верховного Суду України, що викладені у постанові від 03 липня 2013 року у справі № 6-60-цс13, від 16 січня 2012 року у справі № 6-54цс11, від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12, від 29 січня 2014 року у справі №6-144цс13, від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.
На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх [censored] встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених в цій частині позову вимог повному обсязі.
При цьому, стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати звільненому працівнику, слід проводити з утриманням при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць слід допустити до негайного виконання.
При зверненні до суду позивачем не сплачено судовий збір за подачу позову щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, тому, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
Окрім того, позивачем сплачено судовий збір за подачу позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 840 грн. 80 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 21, 43, 55 Конституції України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 3, 4, 47, 94, 115, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 19, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 267, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву особа_1 до Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код єдрпоу 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1 , проживаючого за адресою: адреса_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01.12.2019 року по 26.02.2020 року в розмірі 8013 (вісім тисяч тринадцять) гривень 18 коп. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код єдрпоу 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1 , проживаючого за адресою: адреса_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 49905 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ять) гривень 66 коп. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.
Рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код єдрпоу 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь особа_1 (ідентифікаційний номер номер_1 , проживаючого за адресою: адреса_1 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" "ВАТ "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні дороги України" (код єдрпоу 31141625, юридична адреса: бул. Шевченка, 389, м. Черкаси, 18006) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя [О.]
Полезный отзыв?
(1)
Работа в Черкассы (91 отзыв) →
ДП "ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ"
Черкассы | 29.04.2021
Дело № 703/3312/20 2/703/207/21. решение именем украины (Вводная и резолютивная части) 29 апреля 2021 Смелянский горрайонный суд Черкасской области в составе: судьи [О.] А.П. при секретаре [Х.] Л.П. рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Смела в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к дочернего предприятия «Черкасский облавтодор» Откр...
ДП "ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ"
Черкассы | 15.04.2021
Дело № 708/238/21 Номер производства № 2/708/121/21 решение именем украины 15 апреля 2021 Чигиринский районный суд Черкасской области в составе: председательствующей судьи - [И.] А.Г., при секретаре - хрупкая Л.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда. Чигирина Черкасской области в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Дочернего предприя...
ДП "ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ"
Черкассы | 02.04.2021
Приднепровский районный суд г. Черкассы Дело № 711/599/21 Номер провадження2 / 711/1211/21 решение именем украины (Заочное) 2 апреля 2021 Приднепровский районный суд города Черкассы в составе председательствующего - судьи [К.] А.Г. секретаря судебного заседания [З.] А.И. рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в м. Черкаси в порядке упрощенного искового производства гражданск...
ДП "ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ"
Черкассы | 11.01.2021
Дело №705 / 3842/20 2/705/838/21 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 11 января 2021 г. Умань Судья Уманского горрайонного суда Черкасской области [Б] О.В., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства дело по иску лицо_1 к Дочернего предприятия «Черкасский облавТодор »ОАО« Государственная акционерная компания «Автомобильные дороги Украины» о взыскании заработной платы и среднего ...
ДП "ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ"
Черкассы | 29.12.2020
Дело №705 / 3841/20 2/705/2252/20 Р Е Ш Е Н И Е И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы 29 декабря 2020 г. Умань Судья Уманского горрайонного суда Черкасской области [Г] В.Л., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства дело по иску лицо_1 к Дочернего предприятия «Черкасский вблавтодор »Открытого акционерного общества« Государственная акционерная компания «Автомобильные дороги Украины», В С Т А...
ДП "ЧЕРКАСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" ВАТ "ДАК "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ"
Черкассы | 18.12.2020
Дело № 708/1371/20 Номер производства № 2/708/294/20 решение именем украины (Заочное) 18 декабря 2020 г.. Чигирин Чигиринский районный суд Черкасской области в составе: судьи - [П.] А.А. при секретаре - [Ц.] С.В., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Чигирине гражданское дело по иску лицо_1 в ГП «ЧЕРКАССКИЙОблавтодор »ОАО« а...