житомирський лікеро - горілчаний завод: Суд удовлетворил частично иск о задолженности и выходном пособии сотрудника.

Справа № 296/3679/22

2/296/188/23

Р І Ш Е Н Н я

І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

(повний текст)

27 липня 2023 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючої судді Петровської М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Поливаної А.А.,

позивача особа_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги і відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

особа_1 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:

 — стягнути з відповідача — ДП «Житомирський лікеро — горілчаний завод» на користь позивача особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 46 121, 64 грн;

 — стягнути з відповідача — ДП «Житомирський лікеро — горілчаний завод» на користь позивача особа_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25.01.2022 до 27.05.2022 в сумі 87 928 грн;

 — стягнути з відповідача — ДП «Житомирський лікеро — горілчаний завод» на користь позивача особа_1 вихідну допомогу, яка становить 65 946 грн;

 — стягнути з відповідача — ДП «Житомирський лікеро — горілчаний завод» на користь позивача особа_1 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн;

 — стягнути з відповідача — ДП «Житомирський лікеро — горілчаний завод» на користь позивача особа_1 cудовий збір на суму 2 977, 20 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 27.01.2022 його прийнято на роботу на посаду начальника юридичного відділу ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» (ДП «жлгз») з посадовим окладом 10 996 грн та надбавкою за складність та напруженість у роботі в розмірі 50% посадового окладу. Таким чином заробітна плата складала 16 494 грн. Наказом від 15.02.2022 №16 «б» на нього покладено виконання обов`язків уповноваженого з антикорупційної діяльності з встановленням доплати за суміщення у розмірі 50% посадового окладу уповноваженого з антикорупційної діяльності, а отже заробітна плата мала складати 21 982 грн. 27.05.2022 позивач звільнився на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору. Разом з тим, при звільненні йому не виплачено вихідну допомогу, передбачену ст.44 КЗпП України, у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 65 946 грн. Крім того, вважає, що йому недоплачено заробітну плату в сумі 46 121, 64 грн, оскільки в період простою підприємства, про що офіційно не повідомлялось, працював дистанційно, а з травня 2022 року в звичайному режимі, а отже мав отримати заробітну плату в сумі 87 928 грн за чотири місяці за період з 27.01.2022 року по 26.05.2022, натомість отримав 41 806, 36 грн заробітної плати за 9 робочих днів та 88 днів простою. У зв`язку із наявністю заборгованості, також є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в сумі 87 928 грн. Крім того, внаслідок невиплати належної заробітної плати позивачу спричинено моральні страждання, які оцінює в сумі 10 000 грн.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 04 серпня 2022 року у вказаній справі відкрито провадження за правилами cпрощеного позовного провадження із повідомленням сторін та призначено судове засідання.

Ухвалами Корольовського районного суду м.Житомира від 27 жовтня 2022 року та від 11 січня 2023 Державне підприємство «Житомирський лікеро — горілчаний завод» зобов`язано надати докази по справі та такі надійшли на адресу суду 21 листопада 2022 року та 01 березня 2023 року відповідно.

Ухвалою, постановленою 11.04.2023 судом без виходу до нарадчої кімнати, задоволено клопотання позивача про допит в якості свідка особа_2 .

В судовому засіданні 11.04.2023 та 27.07.2023 позивач просив задовольнити позов з підстав, заявлених у ньому. Додатково пояснив, що заборгованість по зарплаті, яку відповідач вважав належною до виплати, в сумі 43 977, 86 грн отримав в день звільнення. Той факт, що він працював, в тому числі, дистанційно, підтверджується показаннями свідка особа_2, а також відсутністю відомостей про ознайомлення із наказом про простій на підприємстві.

Представник відповідача в судові засідання, призначені на 28.09.2022 (подано клопотання про відкладення), 27.10.2022, 11.01.2023, 16.02.2023, 11.04.2023 (подано клопотання про відкладення), 18.05.2023, 27.07.2023 жодного разу не з`явився. Про розгляд справи, в тому числі на 18.05.2023, 27.07.2023, повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, причини неявки суду невідомі.

Вислухавши пояснення представника позивача та показання свідка особа_2, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом генерального директора Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» № 6 «б» від 25.01.2022 особа_1 з 27.01.2022 призначено на посаду начальника юридичного відділу ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та встановлено посадовий оклад в розмірі 10 996 грн, надбавку за складність та напруженість у роботі в розмірі 50% посадового окладу.

Наказом генерального директора Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» № 16 «б» від 15.02.2022, на особа_1 з 15.02.2022 покладено виконання обов`язків уповноваженого з антикорупційної діяльності з встановленням доплати за суміщення у розмірі 50% посадового окладу уповноваженого з антикорупційної діяльності.

Наказом генерального директора Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» № 43 «б» від 26.05.2022, особа_1 з 27.05.2022 звільнено з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору, а саме порушення строків виплати заробітної плати.

Пунктом 2 вказаного наказу передбачено виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку в кількості 10 календарних днів.

Пунктом 3 наказу № 43 «б» від 26.05.2022 передбачено: вихідна допомога — без виплати.

Вважаючи, що відповідачем не було здійснено розрахунок з позивачем на момент його звільнення в повному обсязі, останній звернувся до суду із цим позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, вихідної допомоги.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом статті 116 КЗпП України (в редакції станом на день звільнення) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою та другою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пленум Верховного Суду в п.20 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 постановив, що суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Щодо вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.

У відповідності до наказу № 6 «б» від 25.01.2022 про призначення на посаду заробітна плата особа_1 з 27.01.2022 складала 16 494 грн (10 996 грн + 5498 грн (50%)).

Як вбачається із додатку № 6 до колективного договору Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» «Розміри місячних посадових окладів керівників, спеціалістів, службовців», розмір посадового окладу уповноваженого з антикорупційної діяльності становить 10 446 грн, а отже доплата особа_1 за суміщення з 15.02.2022 становить 5 223 грн, а всього заробітна плати з вказаної дати мала складати 21 717 грн (16 494 грн + 5 223 грн).

За змістом наказів генерального директора Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» від 24.02.2022 № 44 «а», від 24.03.2022 № 45 «а», від 21.04.2023 № 52 «а», на підставі Законів України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на підприємстві (окрім служби безпеки та охорони по м.Житомиру та смт Чуднів) було запроваджено простій на період з 24.02.2022 строком на 30 днів, на період з 26.03.2022 строком на 30 днів, на період з 25.04.2022 по 25.05.2022. Під час простою відповідні розрахунки заробітної плати на весь період простою для працівників здійснювати у розмірі 2/3 тарифної ставки встановленого працівникам розряду (окладу).

Також в наказах зазначено: на час простою працівники можуть не знаходитись на своїх робочих місцях; довести наказ до відома працівників, шляхом розміщення на корпоративному сайті (групі), надіслати копію наказу електронною поштою або іншим засобом комунікації.

Наказами генерального директора Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» від 01.04.2022 № 46 «а», від 14.04.2022 № 47 «а» «Про запровадження дистанційної роботи» та додатків до них, визначено перелік працівників, для яких запроваджено дистанційну роботу на підприємстві в період з 01.04.2022 та з 16.04.2022 до закінчення воєнного стану, в який начальника юридичного відділу ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» Чуприну А.В. (як і весь юридичний відділ), уповноваженого з антикорупційної діяльності,  — не включено.

Згідно табелів обліку робочого часу, особа_1 :

1) в січні 2022 року: відпрацював 3 повних робочих дня (27, 28, 31);

2) в лютому 2022 року: відпрацював 12 повних робочих днів; з 07.02.2022 по 11.02.2022 перебував на лікарняному (в судовому засіданні позивач не заперечував його перебування в цей період на лікарняному); 24.02.2022, 25.02.2022, 28.02.2022 — простій підприємства;

3) в березні 2022 року: 22 робочих дня — простій підприємства;

4) в квітні 2022 року: 21 робочий день — простій підприємства;

5) в травні 2022 року: відпрацював 9 повних робочих днів; 11 робочих днів — простій підприємства.

У відповідності до розрахункових листів особа_1 :

1) в січні 2022 року: нараховано за 3 повних робочих дня заробітну плату в сумі 2 697, 56 грн, виходячи з розміру окладу, надбавки до окладу 50%;

2) в лютому 2022 року: нараховано за 12 повних робочих днів заробітну плату, виходячи з розміру окладу, надбавки до окладу 50%, доплати 50% за суміщення з 15.02.2022 по 28.02.2022; нараховано оплату простою (не з вини працівника) за 3 робочих дня (1099, 69 грн); нараховано лікарняні за 5 днів, а всього нараховано 15 969, 74 грн;

3) в березні 2022 року: нараховано за 22 робочих дня оплату простою в розмірі 7 330, 20 грн;

4) в квітні 2022 року: нараховано за 21 робочий день оплату простою в розмірі 7 330, 44 грн;

5) в травні 2022 року: нараховано за 9 повних робочих днів заробітну плату, виходячи з розміру окладу, надбавки до окладу 50%, доплати 50% за суміщення; нараховано оплату простою за 11 робочих днів; нараховано компенсацію за невикористану відпустку за 10 днів, всього 20 702, 94 грн.

27 травня 2022 року, в день звільнення, з особа_1 здійснено розрахунок по заборгованості по заробітній платі згідно нарахованої відповідачем заробітної плати у вказаних розрахункових листах за період з січня 2022 року по травень 2022 року, на загальну суму 43 977, 86 грн та з них: 41 806, 36 грн перераховано на картковий рахунок позивача, а 2 171, 50 грн отримано через касу підприємства, що підтверджується випискою про рух коштів та розрахунковим листом за травень 2022 року (а.с.11).

Згідно ст.34 КЗпП України, простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Статтею 113 КЗпП України визначено порядок оплати часу простою: час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу); за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Згідно з наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» дні простою відмічаються за допомогою буквеного коду «П» або цифрового коду «23».

У відповідності до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 23.10.2007 № 257/06/187−07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві», який має рекомендаційний характер, на час простою не з вини працівника оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.

Слід зазначити, що порядок оформлення простою на підприємстві чинним законодавством України чітко не врегульовано. Разом з тим, як вбачається із наведених норм, простій на підприємстві може бути оформлений актом простою та наказом власника або уповноваженого ним органу, в якому, зокрема, але не виключно, визначаються порядок оплати праці на час простою, необхідність присутності/відсутності працівника на роботі, причини (обставини, які викликали необхідність) запровадження простою, тощо.

При цьому, оплата праці за час простою не з вини працівника понад дві третини тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), тобто понад мінімальну гарантію оплати праці, визначається роботодавцем, може бути обумовлена в колективному договорі, і не залежить від волевиявлення працівника.

З дослідженого судом колективного договору (зі змінами та доповненнями) Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» не встановлено наявність положень, які передбачають оплату простою на підприємстві понад дві третини тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Крім того, запровадження простою на підприємстві (не з вини працівника) не ставиться в залежність від волевиявлення працівників, а є наслідком відсутності організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотної сили або інших обставин. До таких обставин, безумовно, слід віднести запровадження в країні воєнного стану із врахуванням фактичної можливості продовжувати роботу (виробництво) підприємства (людський ресурс, безпечність умов праці, наявність сировини, логістика, тощо).

Допитаний в судовому засіданні свідок особа_2, інформація_1, займає посаду юриста в ДП «Житомирський лікеро — горілчаний завод» з 28.07.2019, пояснив, що є колегою позивача, перебував в його підпорядкуванні. особа_1 керував діяльністю юридичного відділу, в якому працював тільки він та позивач, розподіляв обов`язки між ними. В коло його посадових обов`язків входило ведення судових справ, досудово-претензійна робота, робота з договорами. В період з 24.02.2022 по кінець травня явка працівників на роботу електронними засобами контролю (на прохідній підприємства) не фіксувалась, робочий час працівників табелювали працівники відділу кадрів та бухгалтерії. На початку війни подальший графік роботи, умови роботи не було доведено до відома, про простій на підприємстві повідомили усно. Також свідок показав, що на роботу виходив несистемно: в березні 2022 року та квітні 2022 року не виходив, в травні 2022 року, точно не пам`ятає, але приблизно третину місяця не виходив на роботу, в цей період працював дистанційно, в «телефонному режимі», завдання по роботі від особа_1 також отримував в телефонному режимі. Фактично підприємство почало повноцінно працювати в червні 2022 року. Йому відомо, що особа_1 перебував на роботі, а також і дистанційно працював, зі слів останнього.

Враховуючи наведене та досліджені судом накази, розрахункові листи, табеля обліку робочого часу, показання свідка, суд висновує, що ДП «Житомирський лікеро — горілчаний завод» підтверджено оформлення простою підприємства з 24.02.2023 по 25.05.2022 та запровадження дистанційної роботи для визначеного переліку працівників в квітні 2022 року. При цьому, показаннями свідка неможливо підтвердити факт повної зайнятості особа_1 та дистанційної роботи в період з 24.02.2022 по день звільнення у місяці та дні, які таким чином підприємством не табелювались. Більш того, суд зауважує, що вся інформація з приводу зайнятості начальника отримана свідком від самого позивача, а не сприйнята безпосередньо свідком. Пояснення позивача щодо його повної зайнятості та дистанційного виконання юридичної роботи на підприємстві з 24.02.2023 доказово не підтверджені.

Судом перевірено правильність розрахунків заробітної плати позивача згідно наявних в матеріалах справи розрахункових листів за період з січня по травень 2022 року та встановлено відсутність заборгованості по заробітній платі на день звільнення: така розрахована у відповідності із табелями обліку робочого часу особа_1, наказами про оформлення простою на підприємстві, з урахуванням посадового окладу, доплати за суміщення, надбавки (в дні повної зайнятості), оплата простою здійснена у розмірі 2/3 посадового окладу позивача, заробітна плата виплачена в повній сумі у день звільнення позивача з посади.

Посилання позивача на те, що він не ознайомився з наказами про простій не може бути підставою для висновку, що такого простою не було запроваджено на підприємстві, не є взаємозалежними обставинами, та, відповідно, не може бути підставою для нарахування заробітної плати, виходячи із розрахованого позивачем посадового окладу в розмірі 21 982 грн за період з 24 лютого 2022 року по травень 2023 року.

Враховуючи наведене, необгрунтованими є вимоги позивача в частині стягнення з Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» заборгованості по заробітній платі в сумі 46 121, 64 грн в зв`язку із тим, що такої заборгованості у підприємства не існує, а отже ці вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення вихідної допомоги.

У відповідності до ст.44 КЗпП України, при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) — у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи Трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41,  — у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи Трудового договору.

Як встановлено із наказу генерального директора Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» № 43 «б» від 26.05.2022, особа_1 звільнено з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України, у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору.

Таким чином, позивач при звільненні з посади на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України набув право на отримання вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

З дослідженого судом колективного договору (зі змінами та доповненнями) Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» не встановлено наявність положень, які передбачають виплату вихідної допомоги у зв`язку із звільненням працівника внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи Трудового договору.

При обчисленні розміру вихідної допомоги необхідно керуватися Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 1995 року № 100 із змінами і доповненнями (далі — Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Отже, для розрахунку вихідної допомоги, середньомісячну заробітну плату позивача слід обчислювати, виходячи з виплат за січень та лютий 2022 року, а період оплати простою виключається з розрахункового періоду, оскільки заробіток за позивачем зберігався частково.

Згідно п.8 Порядку № 100, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно довідки про доходи № 36 від 08.09.2022, виданої ДП «Житомирський лікеро- горілчаний завод», особа_1 за січень та лютий 2022 року (2 місяці перед звільненням без врахування простою) нараховано заробітну плату за 15 фактично відпрацьованих днів (кількість робочих днів згідно графіка — 39) в сумі 14 477, 82 грн. Середньоденна заробітна плата позивача складає 965, 19 грн.

Середньомісячний заробіток позивача становить 18 821, 20 грн (965, 19 грн х 19, 5 (39/2)).

Отже, належна до виплати особа_1 вихідна допомога складає 56 463, 61 грн (18 821, 20 грн х 3) та позов в частині стягнення такої допомоги на користь позивача підлягає задоволенню згідно розрахунку, проведеного судом.

Щодо суми середнього заробітку за час затримки виплати по день фактичного розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з п.5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги з 28.05.2022 по день ухвалення рішення 27.07.2023 становить 293 417, 76 грн (965, 19 грн х 304).

Разом з тим, у відповідності до правової позиції, сформульованої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року, справа № 761/9584/15-ц, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

 — розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

 — період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

 — ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

 — інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правові.

З огляду на очевидну неспівмірність суми середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості (вихідна допомога), суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення належної при звільненні позивача вихідної допомоги у сумі 56 463, 61 грн.

При цьому, суми, які визначаються до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки, обраховуються без віднімання сум податків та зборів.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеним в постанові від 18 липня 2018 року у справі №359/10023/16-ц.

Щодо стягнення моральної шкоди.

Відповідно до статті 237−1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237−1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до положень ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивачем жодними доказами не доведено, що внаслідок звільнення йому спричинено моральні страждання, відбулась втрата нормальних життєвих зв`язків, що вимагало додаткових зусиль для організації його життя. Також суд враховує, що при звільненні позивачу виплачено всю належну йому заробітну плату, окрім вихідної допомоги.

Отже, відсутні підстави для стягнення з ДП «Житомирський лікеро — горілчаний завод» на користь особа_1 моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У зв`язку із надміру сплаченим судовим збором в розмірі 1 984, 80 грн такий підлягає поверненню позивачу особа_1 з державного бюджету.

Керуючись ст.ст.263−265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Цивільний позов особа_1 (адреса_1, рнокпп номер_1) до Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» (10008, м.Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 38, код єдрпоу 00375504) про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, вихідної допомоги і відшкодування моральної шкоди,  — задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» на користь особа_1 вихідну допомогу в розмірі 56 463, 61 грн (п`ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят три грн 61 коп.).

Стягнути з Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги в розмірі 56 463, 61 грн (п`ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят три грн 61 коп.).

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного підприємства «Житомирський лікеро — горілчаний завод» на користь особа_1 заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди — відмовити.

Повернути особа_1 з державного бюджету 1 984, 80 грн (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири грн 80 коп.) судових витрат по сплаті судового збору, сплачених згідно квитанції № 220 884 660 265 від 27.07.2022.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 03.08.2023.

Суддя М. В. [П.]