запорізький виробничий алюмінієвий комбінат: отзыв сотрудника

1Справа № 335/2080/24 2/335/1441/2024

рішення

іменем україни

18 квітня 2024 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Соболєвої І.П., розглянувши в порядку спрощеного провадженнябез повідомлення (виклику) сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом особа_1 в особі представника адвоката Насонової Марини Сергіївни до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

23.02.2024 особа_1 в особі представника адвоката Насонової М.С. звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить суд стягнути заборгованість із заробітної плати у розмірі 8336,32 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 7419,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог, зазначено про те, що особа_1 з лютого 2022 р. по 24.01.2024 перебував у трудових відносинах з акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», що підтверджується записами у трудовій книжці позивача та наказом від 24.01.2024 № 02-005/к.

Згідно Наказу № 02-005/к від 24.01.2024 його було звільнено з займаної посади на підставі п. 1ст.36КЗпП України за згодою сторін. В день звільнення, в порушення вимог законодавства про працю, відповідач не провів повний розрахунок з позивачем та не виплатив заборгованість із заробітної плати.

Відповідачем була надана довідка про заборгованість з виплати заробітної плати № 80 від 25.01.2024 але повного розрахунку з ним проведено не було.

Згідно довідки № 80 від 25.01.2024 сума заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі становить 8336,32 грн.

Середній заробіток позивача вирахуваний з моменту звільнення по день звернення до суду з відповідним позовом 23.02.2024.

Кількість днів затримки розрахунку складає 24 робочих дня.

Згідно довідки № 88 від 26.02.2024 середньоденна заробітна плата позивача складає 311,63 грн.

Тобто розрахунок середнього заробітку за період з 24.01.2024 по 23.02.2024 включно складає 311,63 грн. х 24 = 7419,12 грн.

У зв`язку з чим особа_1 вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2024, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення були повідомлені, разом з тим, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не надавали, відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав без поважних причин відзив, суд у відповідності з вимогами ч. 8 ст.178ЦПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Згідно вимогстатті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятоїстатті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що особа_1 з лютого 2022 по 24.01.2024 перебував у трудових відносинах з акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», що підтверджується записами у трудовій книжці позивача серія номер_1 .

Згідно Наказу № 02-005/к від 24.01.2024 його було звільнено з займаної посади на підставі п. 1ст.36КЗпП України за згодою сторін. В день звільнення, в порушення вимог законодавства про працю, відповідач, не провів повний розрахунок з позивачем та не виплатив заборгованість із заробітної плати.

Відповідачем була надана довідка про заборгованість з виплати заробітної плати № 80 від 25.01.2024 але повного розрахунку з ним проведено не було.

Згідно довідки № 80 від 25.01.2024 сума заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі становить 8336,32 грн.

Середній заробіток позивача вирахуваний з моменту звільнення по день звернення до суду з відповідним позовом 23.02.2024.

Кількість днів затримки розрахунку складає 24 робочих дня.

Згідно довідки № 88 від 26.02.2024 середньоденна заробітна плата позивача складає 311,63 грн.

Таким чином, всього сума середнього заробітку за період з 24.01.2024 по 23.02.2024 включно складає 311,63 грн. х 24 = 7419,12 грн.

Сторонами визнана обставина, що станом на день розгляду справи, вищевказана сума заборгованості відповідачем не сплачена позивачу.

Відповідно до ст.43Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно з ст.2КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення Трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

За приписами ст.44КЗпП України при припиненні Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті36 та пунктах 1, 2 і 6 статті40,пункті 6частини першої статті41цьогоКодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи Трудового договору, вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення Трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Частиною 1ст.47КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно дост.115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів -представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом),але нерідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та непізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Уразі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів -представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом),але неменше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. В умовах спрощеного режиму розмір заробітної плати визначається трудовим договором з урахуванням встановленого законом мінімального рівня оплати праці, а заробітна плата виплачується працівнику у строки, встановлені цією статтею, та визначені трудовим договором, але нерідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться вдень звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (з урахуванням змін до статті, які діють з 01.07.2022 р.).

Відповідно до ст.233КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення Трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Зазначені у позові обставини не спростовані відповідачем, відзив на позов подано не було.

Встановивши, що відповідачем порушувалися строки виплати заробітної плати у належному розмірі, спірні відносини між сторонами виникли у зв`язку з невиплатою відповідачем нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у день звільнення, суд вважає, що позивачем належними доказами доведено порушення відповідачем вимог Трудового законодавства, відповідачем були порушені права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, а тому вони підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі.

Таким чином, виходячи з наданої довідки заборгованість з заробітної плати складає 8336,32 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин позовні вимоги особа_1 підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню нарахована та невиплачена заробітна плата у розмірі 8336,32 грн.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вирішуючи питання щодо розміру середнього заробітку, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, суд вважає, що зазначена сума за вказаний період розрахована правильно, з огляду на наступне.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до частини четвертої статті 263цпк України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 в справі № 760/2881/19 (провадження № 61-1096св20) вказано, що «у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 08.02.1995№ 100 (далі - Порядок № 100). Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата. Абзацом другим пункту 8 вказаного Порядку встановлено, що в разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді».

Враховуючи вищевказані обставини, положення ст. 117 КЗпП, якими обмежується стягнення середнього заробітку за затримку виплат при звільненні шестимісячним строком, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період з 24.01.2024 по 23.02.2024 без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. Відповідач заперечень проти вказаного не надав, розрахунок не спростував. Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена ст.117КЗпП України відповідальність. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Виходячи з викладеного, враховуючи надані позивачем докази і ненадання відповідачем відзиву на позов з відповідними запереченнями і доказами на їх підтвердження, суд приходить до висновку, що позов особа_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно д ост.67Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні.

При зазначенні в резолютивній частині рішення висновку про оподаткування присуджених до стягнення сум, суд враховує, що відповідач має перед позивачем обов`язок по виплаті заробітної плати, згідно бухгалтерської довідки відповідача про суму заборгованості, де суми відображено вже з урахуванням проведених утримань податків, внесків й інших обов`язкових платежів.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

З частини шостої ст. 141 ЦПК України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову, покладається на відповідача.

На підставі п. 1 ч. 1 ст.5Закону України«Про судовийзбір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченомуст.141ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 12, 13, 14, 81, 82, 137, 141, 258, 259, 263, 265, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов особа_1 в особі представника адвоката Насонової Марини Сергіївни до акціонерного товариства «Запорізький Алюмінієвий комбінат» задовольнити.

Стягнути з акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код єдрпоу 00194122) на користь особа_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 8336,32 грн. (без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів), середній заробіток за час затримки виплат при звільненні за період з 24 січня 2024 р. по 23 лютого 2024 р. включно у розмірі 7479,12 грн. (без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (69032, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код єдрпоу 00194122) на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду щодо стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач особа_1 , рнокпп номер_2 , адреса: адреса_1 ,

Відповідач акціонерне товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», місцезнаходження юридичної особи: 69032, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код єдрпоу 00194122.

Суддя І.П. Соболєва