КП "ПКВ" ЕМР: невыплата зарплаты

Справа № 316/2195/19 Провадження № 2/316/215/20 заочне рішення іменем україни "18" березня 2020 р.                                                         м.Енергодар Енергодарський міський суд Запорізької області у складі головуючого судді Бульби О.М. за участю секретаря судового засідання Черкашиної О.О. розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в місті Енергодарі, цивільну справу №316/2195/19 за позовною заявою особа_1 до Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, Енергодарської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, - встановив: 21.10.2019 р. особа_1 (далі – позивач, особа_1 ) звернулась до Енергодарського міського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради (далі – відповідач КП «ПКВ» ЕМР), Енергодарської міської ради (далі – відповідач Енергодарська міська рада), в обґрунтування якої зазначає, що з 01.06.2013 р. по 29.04.2019 р. працювала в КП «ПКВ» ЕМР та наказом №508-к від 26.04.2019 р. була звільнена на підставі п.5 ст.36 КЗпП України. Однак, на день звільнення підприємство не здійснило у повному обсязі розрахунку з нею по заробітній платі та залишилось невиплаченою станом на 10.10.2019 р. - 1551 грн. 77 коп. Оскільки відповідач КП «ПКВ» не сплатив при звільненні належну їй заробітну плату, позивач вважає, що має право на стягнення з КП «ПКВ» середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, який з урахуванням середньоденного заробітку в сумі 167 грн., становить за весь час затримки розрахунку при звільненні до 10.10.2019 р. загальну суму у 27221 грн. Позивач також вважає, що оскільки власником КП «ПКВ» ЕМР є Енергодарська міська рада, з метою забезпечення стабільної роботи Енергодарська міська рада, при необхідності, може виділяти кошти на погашення боргу по заробітній платі працівникам комунальних підприємств, Енергодарська міська рада зобов`язана профінансувати кошти КП «ПКВ» ЕМР для здійснення розрахунку з нею. У зв`язку з чим, просить суд: - стягнути з КП «ПКВ» ЕМР на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в загальній сумі 28772 грн. 77 коп.; - зобов`язати Енергодарську міську раду профінансувати кошти КП «ПКВ» ЕМР» для розрахунку з особа_1 в сумі 28772 грн. 77 коп.. Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 26.11.2019 р. (а.с.17), після усунення позивачем недоліків визначених ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 17.10.2019 р. (а.с.11), провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 27.01.2020 р. підготовче провадження у справі закрито та справа призначена до судового розгляду по суті (а.с.41). В судове засідання, для розгляду справи по суті, позивач не з`явилась, надала до суду письмову заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримала та просить суд їх задовольнити (а.с.39). В судове засідання, для розгляду справи по суті, представник відповідача Енергодарської міської ради, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи судом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з суду через відділення поштового зв`язку «Укрпошта» (а.с.44) – не з`явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про поважність причин неявки суд не повідомив, заяв або клопотань про відкладення слухання справи до суду не надав. Представником відповідача Енергодарської міської ради було надано до суду 20.12.2019 р. письмовий відзив на позовну заяву, відповідно змісту якого позов не визнає, зазначаючи на те, що Енергодарська міська рада є засновником та власником КП «ПКВ» та згідно зі статутом КП «пкв», власник не несе відповідальності по зобов`язаннях Підприємства. Крім того, Підприємство діє на принципах самофінансування та самоокупності, має самостійний баланс, власну печатку та штамп, має право відкривати інші рахунки в тому числі і валютні та несе повну відповідальність за виконання зобов`язань, самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність та Енергодарська міська рада не є розпорядником коштів КП «пкв». У зв`язку з чим, просять суд виключити Енергодарську міську раду з відповідачів по справі, прийнявши рішення про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні на розсуд суду (а.с.21-24). в судове засідання, для розгляду справи по суті, відповідач КП «ПКВ» ЕМР, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи судом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з суду через відділення поштового зв`язку «Укрпошта» (а.с.43) – не з`явився, в порушення ч.3 ст.131 ЦПК України про поважність причин неявки суд не повідомив, заяв або клопотань про відкладення слухання справи, розгляд справи без участі, відзову на позовну заяву або заперечень проти позову - до суду не надав. Згідно приписів ч.3 ст.131 ЦПК України, у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Вирішуючи питання про можливість розгляду справи у відсутності сторін, суд, враховуючи, що явка відповідачів та позивача не визнавалась судом обов`язковою (п.3 ч.2 ст.43 ЦПК України), наявність заяви від позивача про розгляд справи без його участі, відсутність поважних причин неявки відповідачів (ч.3 ст.131 ЦПК України), які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи судом, відсутність відзову від відповідача КП «ПКВ» ЕМР, положення ч.1 ст.280 ЦПК України, ухвалив: розглянути справу у відсутності сторін, в порядку заочного провадження на підставі наявних у суду матеріалів та доказів. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що позивач працювала в Комунальному підприємстві «Підприємство комунальної власності» ЕМР до 29.04.2019 р. та на підставі наказу №508-к від 26.04.2019 р. була звільнена з підприємства на підставі п.5 ст.36 КЗпП України, у зв`язку з переведенням за її згодою до Комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради (а.с.3-3зворот). Враховуючи дані розрахункових листків по заробітній платі позивача (а.с.5-7) та посилання позивача у змісті позову про часткову сплату відповідачем КП «ПКВ» заборгованості із заробітної плати в липні 2019 р. в сумі 700 грн. (а.с.1), суд погоджується з розміром заборгованості по заробітній платі КП «ПКВ» ЕМР перед позивачем, який станом на 10.10.2019 р. становить суму 1551 грн. 77 коп.. Доказів на спростування розміру заборгованості по заробітної плати КП «ПКВ» ЕМР перед позивачем, або її виплату на дату розгляду справи судом – матеріали справи не містять. Згідно загальнодоступної бази даних безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України в Інтернет-мережі (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), Комунальне підприємство «Підприємства комунальної власності» (єдрпоу 32166551) – в процесі припинення не перебуває. Відповідно до положень статті 43 Конституції України,  кожен має право на працю, що включає можливість [censored] собі на життя працею, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.   Згідно ст.94 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України),  заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.     Згідно ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорюваних ним суму. Відповідно до ст.238 КЗпП України, при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком. Враховуючи зазначене, нарахована, але не виплачена позивачу на день звільнення заробітна плата підлягає стягненню з відповідача КП «ПКВ» на користь позивача. Згідно п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць. Вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача розміру середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов наступного висновку. Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Як роз`яснено в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р. (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Порядок). Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Відповідно до п.5 розділу IV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини, для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Позивачем наданий розрахунок середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні з КП «ПКВ» ЕМР (а.с.3), відповідно до якого, середньоденна заробітна плата позивача становить 167 грн., загальна кількість днів затримки у період з 01.05.2019 р. по 10.10.2019 р. (включно) становить 163 дні, загальний розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні становить суму у 27221 грн.. Відповідачами не надано доказів на спростування розрахунку розміру середньої заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні проведеного позивачем. Враховуючи зазначені положення законодавства, положень ст.117 КЗпП України, ст.27 Закону України «Про оплату праці», «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затверджено постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. (з наступними змінами та доповненнями), судом не встановлено підстав для неприйняття наданого позивачем розрахунку розміру середньої заробітної плати належної до виплати відповідачем позивачу за затримку розрахунку при звільнені позивача. Однак, при цьому, судом встановлено, що позивачем не враховано, що проведений ним розрахунок розміру середньої заробітної плати за затримку виплати належних позивачу при звільнені сум у строки передбачені в статті 116 КЗпП України, здійснено без утримання з такої суми необхідних податків та інших обов`язкових платежів. Як зазначено у змісті пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а отже, суд в резолютивній частині рішення визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів. У в`язку з зазначеним, суд дійшов висновку, що в цій частині, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач зобов`язаний виплатити позивачу суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 01.05.2019 р. по 10.10.2019 р. (включно) після утримання з суми у 27221 грн. необхідних податків та інших обов`язкових платежів. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача: Енергодарську міську раду профінансувати кошти КП «ПКВ» ЕМР для розрахунку з позивачем, суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні даної вимоги позову, виходячи з наступних підстав. Згідно п.п.1.3 п.1 статуту Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності», затвердженого рішенням Енергодарської міської ради №26 від 21.12.2018 р. (далі – Статут) (а.с.26-34), власником Підприємства є Енергодарська міська міської рада. Згідно п.п.1.1., 1.4, 1.5 п.1 Статуту, КП «ПКВ» ЕМР діє на підставі самофінансування і фінансування із державного та міського бюджету. Підприємство набуває права юридичної особи з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Підприємство вправі від свого імені укладати угоди, договори, контракти та інші правочини, придбавати майнові і немайнові права та нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді. Згідно п.п.2.1 п.2 Статуту, Підприємство створено для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку в інтересах територіальної громади міста та Трудового колективу. Згідно п.п.1.8 п.1 Статуту, Підприємство не несе відповідальності за зобов`язаннями Власника, а Власник не несе відповідальності за зобов`язаннями Підприємства. Згідно п.п.9.1, 9.5, 9.8 п.9 Статуту, усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності Підприємства на основі Трудового договору, а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством, складають трудовий договір підприємства. На підприємстві укладається колективний договір відповідно до вимог діючого законодавства. Генеральний директор самостійно у межах коштів, визначених на оплату праці, визначає форми оплати праці, стимулювання і розмір доходів робітників. При цьому повинен бути забезпечений гарантований законом мінімальний розмір оплати праці. Відповідач Комунальне Підприємство «Підприємство комунальної власності», за своєю суттю є комунальним унітарним підприємством. Відповідно до частин 1-3 статті 78 Господарського Кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). З зазначеного встановлено, що КП «ПКВ» є окремою юридичною особою, яка має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, та самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Позивач перебував у трудових відносинах саме з КП «пкв», а не з Енергодарською міською радою, яка має повноваження, визначені Законом України «Про місцеве самоврядування» та виконує владні функції, що характеризуються наданням управлінських послуг вказаному Підприємству та справлянням на нього владного впливу в рамках публічно-правових відносин, сприяє задоволенню потреб даного Підприємства для належного функціонування. Відповідно до приписів ч.1 ст.176 ЦК України, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. Враховуючи зазначене, суд вважає безпідставною позовну вимогу про зобов`язання Енергодарську міську раду профінансувати кошти КП «ПКВ» для розрахунку з позивачем, оскільки вона не ґрунтується на вимогах Закону, у зв`язку з чим в задоволенні вимоги позивача в цій частині - слід відмовити. (Що узгоджується з позицією викладеною Верховним Судом в постанові від 27.03.2019 р. по справі №711/6006/17-ц (провадження № 61-31730св18). У зв`язку з зазначеним вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Згідно п.6 ч.1 ст.264, п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат, про яке зазначається також у резолютивній частині рішення. Згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати. У зв`язку з чим, враховуючи приписи ст.141 ЦПК України, ст..4 Закону України «Про судовий збір», ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 р.» оскільки позов було подано у 2019 році, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимогою про стягнення заробітної плати в сумі 768 грн. 40 коп. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 18, 76-82, 89, 128, 130, 131, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд ,– УХВАЛИВ: Позов особа_1 до Комунального підприємства «Підприємство комунальної власності» Енергодарської міської ради, Енергодарської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні – задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства «Підприємства комунальної власності» Енергодарської міської ради (код єдрпоу 32166551, пр.Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с. 376, м.Енергодар Запорізька область, 71503) на користь особа_1 ( інформація_1 , ідентифікаційний номер: номер_1 , проживаючої за адресою: адреса_1 ) - заборгованість по заробітній платі в розмірі 1551 (однієї тисячі п`ятсот п`ятдесяти однієї) гривні 77 копійок. Стягнути з Комунального підприємства «Підприємства комунальної власності» Енергодарської міської ради (код єдрпоу 32166551, пр.Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с. 376, м.Енергодар Запорізька область, 71503) на користь особа_1 ( інформація_1 , ідентифікаційний номер: номер_1 , проживаючої за адресою: адреса_1 ) - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 27221 (двадцять сім тисяч двісті двадцять одна) гривня, утримавши з неї необхідні податки та інші обов`язкові платежі. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути з Комунального підприємства «Підприємства комунальної власності» Енергодарської міської ради (код єдрпоу 32166551, пр.Будівельників, 17, офіс 5-1, а/с 376, м.Енергодар Запорізька область, 71503) - судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць. Заочне рішення може бути переглянуто Енергодарським міським судом Запорізької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Запорізького апеляційного суду через Енергодарський міський суд Запорізької області (з урахуванням п.15.5Перехідних положень ЦПК Українив редакції від 15.12.2017 р. із змінами), при цьому, строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Учасник справи якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Суддя: О. М. Бульба