КП"ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ": невыплата зарплаты

справа №619/4378/19
провадження №2/619/245/20



рішення
іменем україни

26 лютого 2020 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді Калиновської Л.В.,
за участю секретаря судового засідання - Булах С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дергачі цивільну справу за позовом особа_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача, адвокат [Б.] Г.В. звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області суду з позовом в інтересах особа_1 , в якому просила стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» заборгованість по виплаті заобітної плати за період з 01.01.2014 по 05.10.2015 в розмірі 40964, 23 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 05.11.2019 в розмірі 19 0267, 77 грн., моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. та судові витрати, що складаються з витрат на професійну правову допомогу.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що з 13.11.2012 року згідно наказу про прийняття на роботу № 428-К від 13.11.2012 року вона працювала черговим Солоницівської дільниці Бази виробничого резерву і комплектації КП «Південукргеологія». 05.10.2015 року позивач була звільнена з вказаного підприємства за власним бажанням. Період роботи позивача з 13.11.2012 року по 05.10.2015 року. З початку 2014 року відповідач перестав виплачувати позивачу заробітну плату, хоча заробітна плата підприємством нараховувалась та з неї сплачувались податки. При звільненні позивача відповідачем розрахунок по заробітній платі проведено не було. Таким чином у відповідача утворилась заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2014 року по 05.10.2015 року, яка не виплачена і на даний час. Позивач зверталась до відповідача із заявою від 15.08.2019 року, в якій просила надати довідку про нараховану та не виплачену заробітну плату за весь період роботи, а також просила виплатити нараховану, але не виплачену заробітну плату. Проте відповідь на вказану заяву надана не була. Позивач вважає, що сума заробітної плати до виплати за період з 01.01.2014 року по 05.10.2015 року складає 40964, 23 грн.
Також позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку та вказує, що останні два повних місяці її роботи серпень та вересень 2015 року. Наявна у позивача довідка ГУ ДПС України у Харківській області від 22.10.2019 року не містить інформацію про нараховану заробітну плату по окремим місяцям. Але вказана довідка містить інформацію про те, що за 3 квартал 2015 року позивачу було нараховано 8369, 31 грн., за 4 квартал 2015 року - 4277, 26 грн. Враховуючи те, що позивач була звільнена 05.10.2015 року, то заробітна плата позивача за липень, серпень, вересень та 5 днів жовтня 2015 року склала: 8369, 31 грн. + 4277, 26 грн. = 12646, 57 грн. Кількість робочих днів у липні 2015 року - 23. Кількість робочих днів у серпні 2015 року - 20. Кількість робочих днів у вересні 2015 року - 22. Кількість робочих днів з 01 по 05 жовтня 2015 року - 3. Кількість робочих днів за період роботи Позивача з 01 липня по 05 жовтня 2015 року - 23 + 20 + 22 + 3 = 68. Середньоденна заробітна плата = 12646, 57 грн. / 68 = 185, 99 грн. Кількість робочих днів з 06 жовтня по 31 грудня 2015 року - 62. Кількість робочих днів у 2016 році - 251. Кількість робочих днів у 2017 році - 249. Кількість робочих днів у 2018 році - 250. Кількість робочих днів з 01 січня по 05 листопада 2019 року - 211. Кількість робочих днів за період невиплати зарплати з 06 жовтня по 05 листопада 2019 року включно: 62 + 251 + 249 + 250 + 211 = 1023. Середній заробіток за час затримки розрахунку = середньоденна заробітна плата * кількість робочих днів за час затримки = 185, 99 грн * 1023 = 190267, 77 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди, позивач зазначила, що їй не виплачена заробітна плата за період з 01.01.2014 року по 05.10.2015 року, з часу її звільнення минуло більше чотирьох років. Увесь час позивач сподівалася, що відповідач все ж виплатить існуючу заборгованість по заробітній платі, але цього так і не сталось по даний час. Протягом всього періоду існування заборгованості позивач відчуває психологічний тиск від існуючої проблеми, що відображається на психологічному стані її здоров`я. Вказане призводило до значних душевних переживань та, відповідно, відображалось на фізичному здоров`ї позивача. Тому позивач вважає, що незаконними діями відповідача їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 20000, 00 грн. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначила, що між нею та представником позивача, адвокатом [Б.] Г.В. було укладено договір про надання правової допомоги від 08.08.2019 року. Вартість робіт з надання правової допомоги складає 6000, 00 грн.
В.о. генерального директора КП «Південукргеологія» Чайка О.Г. надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що сума заборгованості по невиплаченій заробітній платі станом на 29.11.2019р. становить 33139.54 грн., та надано довідку № 01/12-730. Щодо стягнення з КП «Південукргеологія» на користь особа_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 190 267, 77 грн., зазначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Проте, в разі, якщо незастосування строків в чистині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то їх сума розрахунку складає 113 541, 30грн., згідно довідки №01/12-730. За вирахуванням ПДФО 18% і ВЗ 1, 5% середня заробітна плата позивача дорівнює 113 541, 30 грн. Крім того відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, обставини які визначають її характер та обсяг. Позивач не довів наявності моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, а також наявності чи необхідності його додаткових зусиль для організації свого життя. Щодо судових витрат, що складаються з витрат на професійну правову допомогу вказано, що в даному договорі про надання адвокатом правової допомоги, відсутній пункт щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, а, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат. Просили визнати заборгованість з заробітної плати в сумі 33 139, 54 грн. згідно наданої довідки. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Казенного підприємства «Південукргеологія», код єдрпоу: 01432150 на користь особа_1 середнього заробітку за період затримки розрахунку у зв`язку з пропущенням процесуального строку. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, просили розглядати з застосуванням принципу розмірності витрат на оплату послуг.
Представник позивача в свою чергу надала відповідь на відзив, відповідно до якого погодилася з сумою заборгованості по заробітній платі, визначеною відповідачем, та просила стягнути заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 01.01.2014 року по 05.10.2015 року в розмірі 33139, 54 грн. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі вказала, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Відповідач надав довідку, в якій наводить розрахунок та визначає середній заробіток за період затримки розрахунку по заробітній платі позивача за період з 05.10.2015 року по 29.11.2019 року в сумі 141045, 09 грн. Позивач погоджується з таким розрахунком, та в своєму розрахунку відповідач надалі проводить вирахування із нарахованої суми середнього заробітку за період затримки сум податку на доходи фізичних осі та військового збору. Проте позивач вказує, що середній заробіток за період затримки розрахунку по заробітній платі позивача за період з 05.10.2015 по 29.11.2019 має бути стягнений з відповідача саме в сумі 141045, 09 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Також вважає, що незаконними діями відповідача позивачу було спричинено моральну шкоду та підтримує свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000, 00 грн.
Представник позивача просила розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала, просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача КП «Південукргеологія» в судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, з13.11.2012 року згідно наказу про прийняття на роботу № 428-К від 13.11.2012 року позивач, особа_1 працювала черговим Солоницівської дільниці бази виробничого резерву і комплектації КП «Південукргеологія». 05.10.2015 року позивач була звільнена з вказаного підприємства за власним бажанням.
Період роботи позивача з 13.11.2012 року по 05.10.2015 року черговим Солоницівської дільниці Бази виробничого резерву і комплектації КП «Південукргеологія» підтверджується записами в трудовій книжці серія номер_2.
При звільненні позивача відповідачем розрахунок по заробітній платі проведено не було.
Згідно ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Таким чином у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по заробітній платі, яка згідно довідки виданої казенним підприємством «Південукргеологія» від 02.12.2019 №01/12-730 становить 33 139, 54 грн.
Позивач погодилася з сумою заборгованості по заробітній платі, визначеною відповідачем, та просить стягнути заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 01.01.2014 року по 05.10.2015 року в розмірі 33139, 54 грн.
Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку у зв`язку з пропущенням процесуального строку, посилаючись на те, що звернення за стягненням середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні обмежується трьома місяцями.
Суд не погоджується з доводами відповідача щодо пропуску позивачем тримісячного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України, при зверненні з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку, оскільки виходячи з положень ст.117 КЗпП України, середній заробіток має стягуватись з роботодавця за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В силу положень ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. З цього видно, що даний строк має обчислюватись з моменту проведення роботодавцем фактичного розрахунку із звільненим робітником, але на даний час такий фактичний розрахунок відповідачем ще не проведений.
Верховний Суд України у постанові від 01.03.2017 року по справі N 635/2084/16-ц визначив, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пп. б) п. 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Також, Конституційний суд України в рішенні від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012 дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.
Тобто перебіг тримісячного строку починається від дня, коли роботодавець в повному обсязі розрахувався по заробітній платі з працівником, тому в даному випадку він не може бути застосований.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду, зокрема, у справі №607/14495/16?ц від 24.04.2019.
Так, оскільки на даний час відповідачем заборгованість по заробітній платі позивачу в повному обсязі не виплачена, тому перебіг тримісячного строку не розпочався.
Відповідачем надано довідку, згідно якої наведено розрахунок та визначено середній заробіток за період затримки розрахунку по заробітній платі позивача за період з 05.10.2015 року по 29.11.2019 року в сумі 141045, 09 грн, а саме: сз=135, 49*1041=141045, 09 грн, де СЗ - середній заробіток за період затримки розрахунку, 135, 49 грн. - середньоденна заробітна плата, 1041 - кількість робочих днів в періоді, за який проводиться розрахунок.
Згідно вказаного розрахунку відповідач проводить вирахування із нарахованої суми середнього заробітку за період затримки сум податку на доходи фізичних осі та військового збору.
Абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» було встановлено: «Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.»
Порядок оподаткування податком на доходи фізичних осіб врегульовано розділом IV Податкового Кодексу, відповідно до п.163.1 ст.163 якого об`єктом оподаткування платника податку є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Згідно із п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов Трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу); дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім випадків, визначених пп. 164.2.14 цього пункту; та інші доходи, крім зазначених у ст.165 Кодексу.
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 Податкового Кодексу. Так, згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття, якого визначено пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу.
Крім того, Законом України від 28 грудня 2014 року N71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України продовжено оподаткування військовим збором (пункт 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Кодексу (підпункт 1.1 пункту 161 підрозділу 10 Кодексу). Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Враховуючи зазначене, по даній справі відповідач як юридична особа є податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб і військового збору та несе відповідальність за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету зазначеного податку і збору. Крім цього, така юридична особа як податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов`язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Таким чином, сума середнього заробітку за період затримки розрахунку по заробітній платі позивача за період з 05.10.2015 року по 29.11.2019 року, що підлягає стягненню з відповідача саме в сумі 141045, 09 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
За ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Що стосується вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000 грн., завданої діями відповідача, то дана вимога є такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова ПВСУ № 4) слід звернути увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як встановлено судом, позивачу не була виплачена заробітна плата при звільненні, і ця заборгованість не виплачена досі. Увесь час позивач сподівалася, що відповідач все ж виплатить існуючу заборгованість по заробітній платі. Протягом всього періоду існування заборгованості позивач відчуває психологічний тиск від існуючої проблеми, що відображається на психологічному стані її здоров`я. Вказане призводило до значних душевних переживань та, відповідно, відображалось на фізичному здоров`ї позивача. Таким чином, позивачу була заподіяна моральна шкода внаслідок неправомірних дій відповідача.
За ч.3 ст.23 ЦК розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність заявленої суми моральної шкоди вимогам розумності та справедливості і вважає за можливе задовольнити дану позовну вимогу частково, а саме в розмірі 2 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави витрати по сплаті судового збору.
Крім того, позивач просила стягнути з відповідача на її користь суму витрат за надання правничої допомоги, проте дана вимога є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано суду підтверджень вказаного.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:
Позов особа_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (код єдрпоу 01432150) на користь особа_1 , інформація_1 (ідентифікаційний номер номер_1 ) заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 33 139, 54 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 141 045, 09 грн., та моральну шкоду в розмірі 2 000, 00 грн.
Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Чернишевського, б. 11, єдрпоу 01432150) на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. В. [К.]