КП"ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ": невыплата зарплаты

Провадження № 2/760/3916/20 Справа № 760/28122/19 рішення іменем україни 28 лютого 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі головуючого судді - Букіної О.М., при секретарі - Ступак М.С., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом особа_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,- В С Т А Н О В И В : В жовтні 2019 року особа_1 звернувся в суд з позовом до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Свої вимоги мотивує тим, що у період з 19 травня 2017 року по 01 серпня 2019 року перебував у трудових відносинах з Казенним підприємством «Південукргеологія», що підтверджується записами у трудовій книжці. 01 серпня 2019 року його було звільнено з роботи у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (п.6 ст. 36 КЗпП України) згідно наказу №107-к від 01.08.2019р. Також, позивач вказує, що зазначеним наказом була передбачена виплата вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України та виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку тривалістю 49 календарних днів. Позивач посилається на те, що в день його звільнення 01.08.2019р. відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України. Разом з тим, позивач вказує, що згідно довідки відповідача №01/12-565 від 08.10.2019 у зв`язку із звільненням позивача було нараховано до виплати: заборгованість по заробітній платі за березень, квітень, травень, липень і серпень 2019р. у розмірі 10 437,15 грн.; компенсація за 49 днів невикористаної відпустки у розмірі 6 060,72 грн. та вихідна допомога при звільненні у розмірі 5 064,46 грн., а всього 21 562,33 грн., яку позивач просить стягнути. Крім того, позивач посилаючись на вимоги ч.1 ст. 117 КЗпП України, просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення. Посилався на те, що згідно довідки відповідача №01/12-565 від 08.10.2019 середньомісячна заробітна плата за два календарних місяці роботи складає 9 653,28 грн., а тому середньоденна заробітна плата позивача складає 229,84 грн. Вважає, що у зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 46 робочих днів, а тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 10 572,64 грн. Окрім цього, позивач вважає, що відповідачем самостійно прийнято рішення про виплату заробітної плати у розмірі 50 відсотків в квітні, травні, червні, листопаді, про що не повідомив позивача, наказ про зменшення заробітної плати відсутній, у зв`язку з чим позивач недоотримав 8 021,37 грн. Зазначену суму, також, просить стягнути з відповідача. 09.10.2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М. Ухвалою суду від 11.10.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 13.11.20019 позивачем на адресу суду подано заяву про усунення недоліків. Ухвалою суду від 15.11.2019 року в справі відкрито спрощене позовне провадження. Сторонам було направлено копію ухвали від 15.11.2019, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками. 20.02.2020 року на адресу суду відповідачем - Казенним підприємством «Південукргеологія» було подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Казенного підприємства «Південукргеологія» на користь особа_1 середнього заробітку за весь період затримки розрахунку у сумі 10 572,64 грн. та заборгованості в частині недоотриманої заробітної плати у сумі 8 021,37 грн. Вказує, що підприємство визнає заборгованість по невиплаченій заробітній платі у загальній сумі 21 562,33 грн. згідно довідки виданої КП «Південукргеологія» від 08.10.2019р. №01/12 - 565. Разом з тим, вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 8 021,37 грн. є безпідставними виходячи з наступного. 25.03.2019р. на підприємстві було видано Наказ №20 «Про попередження про зміну істотних умов праці» щодо встановлення одноденного робочого тижня для деяких працівників, у тому числі і особа_1 з 29.05.2019р. Тобто позивача згідно ч.3 ст. 32 КЗпП України за два місяці попередили про переведення на одноденний робочий тиждень з 29.05.2019р. Посилається на те, що позивач не мав правових підстав вимагати збільшення заробітної плати за квітень, травень, червень та листопад, оскільки у вказаний період позивач проживав у м. Києві, а тому вищезазначений наказ йому було направлено на його електронну пошту 26.03.2019р. для ознайомлення. Також, посилається на те, що позивач не мав правових підстав на недоотриману заробітну плату у листопаді, оскільки вже не працював на підприємстві. При цьому, у заяві на звільнення від 31.07.2019р. позивач посилається на звільнення у зв`язку із зміною істотних умов праці, однак посилання на зміну істотних умов праці були у Наказі №20 від 25.03.2019р. Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного. Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Казенним підприємством «Південукргеологія» з 19.05.2017р., звільнений з 01.08.2019р. у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці п.6 ст. 36 КЗпП України. Зазначене підтверджується копією трудової книжки особа_1 (а.с. 4). Також, встановлено, що позивачу згідно Наказу №107-к від 01.08.2019р. (а.с. 9) передбачена виплата вихідної допомоги відповідно до ст. 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку та виплата компенсації за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки за 2017 - 2019 робочі роки у кількості 49 календарних днів. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Судом встановлено, що в день звільнення позивача, Казенне підприємство «Південукргеологія» не виплатило належних звільненому працівникові суми у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України. Згідно довідки КП «Південукргеологія» № 01/12-565 від 08.10.2019 р. заборгованість по заробітній платі перед особа_1 становить 21 562,33 грн. (а.с. 5). Як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідачем - КП «Південукргеологія» визнається заборгованість по невиплаченій заробітній платі у загальній сумі 21 562,33 грн. Таким чином, вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. У матеріалах справи міститься довідка КП «Південукргеологія» № 01/12-565 від 08.10.2019 р., з якої вбачається, що станом на 01.10.2019р. заборгованість із заробітної плати перед особа_1 складає 21 562,33 грн. При цьому, із зазначеної довідки вбачається, що заробітна плата за два календарні місяці роботи склала 9 653,28 грн., тобто середньоденна заробітна плата позивача складає 229,84 грн.( 9653,28 грн./42 роб дні=229, 84 грн.) Доказів на спростування визначення розміру середньоденного заробітку на підставі довідки КП «Південукргеологія» № 01/12-565 від 08.10.2019 р., відповідачем не надано. Як встановлено судом, розрахунок КП «Південукргеологія» у строк визначений ст. 116 КЗпП України з позивачем не проведено. Затримка розрахунку при звільненні відбулась в період з 02 серпня 2019 року по 28 лютого 2020 року (день ухвалення рішення в справі) та складає 146 робочих дні. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 33 556,64 грн. (229,84 х 146 = 33 556,64). Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 33 556,64 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Що стосується позовних вимог в частині стягнення недоотриманої заробітної плати за квітень, травень, червень та листопад в розмірі 8 021,37 грн., то слід зазначити наступне. Судом встановлено, що 25.03.2019р. КП «Південукргеологія» було видано Наказ №20 «Про попередження про зміну істотних умов праці» щодо встановлення одноденного робочого тижня для деяких працівників, у тому числі і для особа_1 з 29.05.2019р. Тобто позивача згідно ч.3 ст. 32 КЗпП України за два місяці попередили про переведення на одноденний робочий тиждень з 29.05.2019р., зокрема, повідомили про зміну істотних умов праці. Також, встановлено, що відповідачем зазначений наказ для ознайомлення було направлено позивачу на його електронну пошту, що підтверджується скриншотом, який міс титься в матеріалах справи. За таких обставин, підстави для задоволення вимог позивача в цій частині, відсутні, оскільки позивач знав про існування зазначеного наказу і був повідомлений про зміну істотних умов праці. Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню. З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 768,40 грн. судового збору. Керуючись 47, 115-117, 231, 232, 238 КЗпП України, статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 178, 259, 263-265, 268, 273, 274, 430 ЦПК України, суд, - В И Р І Ш И В: Позов особа_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково. Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (м. Дніпро, вул.. Чернишевського, 11, код єдрпоу 01432150) на користь особа_1 (адреса: адреса_1 , ІПН: номер_1 ) 21 562,33 грн. невиплаченої заробітної плати, 33 556,64 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 768,40 грн. судового збору. В іншій частині поданого позову, відмовити. Рішення в частині виплаті заробітної плати за 1 місяць допустити до негайного виконання. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Суддя О.М. Букіна