КП"ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ": невыплата зарплаты

Дело № 216/2150/20
Производство № 2/216/2680/20

Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

21 августа 2020 город Кривой Рог
Днепропетровской области

Центрально-Городской районный суд. Кривого Рога Днепропетровской области в составе: председательствующего судьи [О.] Ю.В.,
при секретаре судебного заседания [Р.] А.А.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. Кривом Роге гражданское дело по исковому заявлению особа_1 к казенного предприятия «Южукргеология», третье лицо, не заявляющее самостоятельных требований относительно предмета спора: Государственная служба геологии и недр Украины о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за задержку выплаты заработной платы, возмещения морального вреда, -

в с т а н о в и л:

16 апреля 2020 особа_1 обратился в Центрально-Городского районного суда г.. Кривого Рога Днепропетровской области с иском к казенного предприятия «Южукргеология» о взыскании задолженностиости по заработной плате, компенсации за задержку выплаты заработной платы, возмещения морального вреда.
Исковое заявление мотивировано тем, что с 01.05.2012 истец работал в КП «Южукргеология» в должности дежурного I категории комплексной геологической экспедиции «Кривбассгеология», которая является структурным подразделением КП «Южукргеология» Государственной службы геологии и недр Украины, с 01.10.2012 переведен на должность дежурного, и на основании ст. 38 КЗоТ Украины 17.11.2015 был уволен по собственному бажанием, однако задолженность по заработной плате за период с октября 2014 по ноябрь 2015 году в размере 23918, 28 грн. оплачена не была. Кроме того, с учетом индекса потребительских цен и компенсации за несвоевременную уплату задолженности по выплате заработной платы в соответствии с Законом Украины «О компенсации гражданам потерь части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» и Порядком проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в н `связи с нарушением сроков их виплаты, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины №159 от 21.02.2001, компенсация составляет 15119, 54 грн. Истец просит суд взыскать с ответчика в его пользу задолженность по невыплате заработной платы в размере 23918, 28 грн., Компенсацию потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты в размере 15119, 54 грн., Всего - 39031, 82 грн. и моральный вред в размере 50000 грн.
Истец в судебное заседание не явился, представитель истца особа_2 предоставил суду заявление орассмотрение дела без его участия, исковые требования поддерживает в полном объеме.
Представитель ответчика лицо_3 в судебное заседание не явилась, предоставила суду отзыв, иск признает частично в части взыскания заработной платы и компенсации за несвоевременно выплаченную заработка плату. Просит суд отказать истцу в иске в части взыскания маральнои вреда, который считает недоказанной надлежащими и достаточными доказательствами, и без обоснования определения ее размера.
Представитель третьего лица, не заявляющего самостоятельно требований относительно предмета спора в судебном заседании не явился, о времени, месте и времени рассмотрения дела извещен надлежащим образом.
Исследовав материалы дела, всесторонне и полно выяснив все фактические обстоятельства дела, на которых основываются исковые требования, объективно оценив доказательства, имеющие значение для рассмотрения дела и разрешения спора по существу, суд пришел к выводу, что иск подлежит удовлетворению.
Судом установлено, что истец состоял в трудовых отношениях с КП «ПивденукргеолАггея в период с 01.05.2012 по 17.11.2015, что подтверждается трудовой книжкой (а.с.10).
Согласно справки КП «Южукргеология от 15.08.2019 № 01 / 12-423, задолженность по заработной плате особа_1 за период с 2014 года по 2016 год составляет 23918, 28 грн. (А.с.11).
Статьей 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Статьей 1 Покону Украины «Об оплате труда» определено, что заработная плата это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодатель выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней.
Оплата труда работников учреждений и организацийи, финансируемых из бюджета, осуществляется на основании законов и других нормативно-правовых актов Украины, генерального, отраслевых, региональных соглашений, коллективных договоров, в пределах бюджетных ассигнований и внебюджетных доходов (ст. 98 КЗоТ Украины).
Согласно ст. 1 Протокола Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на умОВАха, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
По практике Европейского суда по правам человека (дело «Будченко против Украины», заявление №38677 / 06) концепция «имущества» не ограничивается существующим имуществом, может включать активы, включая требования, в отношении которых можно было бы доказать, что заявитель по крайней мере имел «законные надежды »относительно получения возможности эффективного владения правом на собственность.
То есть выплачена заработная плата является имуществом и однозначно подпадает под действие ст. 1 Первогопротокола Конвенции о защите прав человека и основных свобод.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право на обращение в суд с иском о взыскании причитающейся ему зарплаты без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ч. 1 ст. 82 ГПК Встраны обстоятельства, которые признаются участниками дела, не подлежат доказыванию, если суд не имеет обоснованного сомнения в достоверности этих обстоятельств или добровольности их признания.
Согласно ст. 34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты »производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
В соответствии со статьями 1, 2 Закона Встраны «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица). Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты осуществляется в случае задержки на один и более календарныхмесяцев выплаты доходов, начисленных гражданам.
Из материалов дела усматривается, что ответчик допустил задержку в выплате заработной платы истцу более чем на один месяц, а потому у него в силу приведенных норм закона возник долг выплатить компенсацию потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты.
В соответствии со ст. 3 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» сумма компенсации исчисляется путем умножениясуммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается).
По положениям п. 4 Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины № 159 от 21.02.2001, сумма компенсации исчисляется как произведение рахованого, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные ин декси потребительских цен публикуются Госкомстатом.
Компенсация потери части доходов истца в связи с нарушением сроков их выплаты составляет 15119, 54 грн., Что подтверждается расчетом (а.с.12), а потому подлежит взысканию с ответчика.
Решая вопрос о взыскании морального вреда, причиненного истцу невыплатой заработной платы суд считает, что невыплата заработной платы за период с 2014 года по 2016 год, составляет три года привела к значительным душевных страданий, потери нормальных жизненных связких и требует от истца дополнительных усилий для организации своей жизни.
В соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уполномоченным им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения ущерба определяется законодательством.
Согласно ч. 1 ст. 23 ГК Украины лицо имеет право на возления морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав.
Согласно п. 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины №4 от 31.03.1995 «О судебной практике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда» судам необходимо учитывать, что согласно ст. 237-1 КЗоТ Украины при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконного увольнения или перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое присвело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обязанность по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности .
Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей потерпевшего абв лишении его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с учетом других обстоятельств, имеющих существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости (ч. 3 ст. 23 ГК Украины).
Учитывая приведенные положения законодательства, продолжительность нарушения права истца на получение заработной платы, размер невыплаченной заработной платы и необходимость истца в судебном порядку восстанавливать свои права, суд приходит к выводу о несоответствии заявленной суммы морального вреда требованиям разумности и справедливости и считает возможным удовлетворить данное исковое требование в размере 4000 грн.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Решая вопрос о распределении судебных расходов между сторонами, в соответствии с предписаниями ст. 141 ГПК Украины, п. 1 ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 6 Закона Украины «О сВдова сбор », суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца судебные расходы в размере 840, 80 грн. и взыскать в доход государства судебный сбор в размере 840, 80 грн.
Руководствуясь ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ГПК Украины, суд -
е д е л:

Исковое заявление особа_1 к казенному предприятию «Южукргеология», третье лицо, не заявляющее самостоятельных требований относительно предмета спора: Государственная служба геологии и недр Украины о взыскании задолженностиости по заработной плате, компенсации за задержку выплаты заработной платы, возмещения морального вреда - удовлетворить частично.
Взыскать с казенного предприятия «Южукргеология» в пользу особа_1 задолженность по выплате заработной платы с учетом индекса потребительских цен и компенсации за несвоевременную уплату заработной платы в размере 39037, 82 грн., Моральный вред в размере 4000 грн., И судебный сбор в сумме 840, 80 грн., а всего 43878, 62 (сорок три тысячи восемьсот семьдесят восемь гривень шестьдесят два копейки).
Взыскать с казенного предприятия «Южукргеология» в доход государства судебный сбор в сумме 840, 80 грн. (Восемьсот сорок гривен восемьдесят копеек).
В остальной части иска - отказать.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Днепровский апелляционный суд через Центрально-Городской районный суд. Кривого Рога Днепропетровской области, путем подачи апелляционной жалобы в 30-дневный срок со дня принятия решения, а лицами, которые не присутствовали в судебномв заседании 30-дневный срок со дня получения копии решения.
Сведения об участниках дела согласно п. 4 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины:
- истец особа_1, информация_1, регистрационный номер учетной карточки плательщика налогов - номер_1, место жительства: адрес_1;
- ответчик: казенное предприятие «Южукргеология», код егрпоу: 01432150, местонахождение: 49000, г.. Днепр, ул. Чернышевского, д. 11;
- третье лицо, не заявляющее самостоятельных требований относительно предмета спора: Государственная служба еологии и недр Украины, местонахождение: 03057, г.. Киев, ул. [А] Цедика, д. 16.

судья [Ю.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 216/2150/20
Провадження № 2/216/2680/20

Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2020 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,
за участю:секретаря судового засідання Риженко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою особа_1 до казенного підприємства «Південукргеологія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба геології та надр України, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

16 квітня 2020 року особа_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 01.05.2012 позивач працював в КП «Південукргеологія» на посаді чергового І категорії комплексної геологічної експедиції «Кривбасгеологія», яка є структурним підрозділом КП «Південукргеологія» Державної служби геології та надр України, з 01.10.2012 переведений на посаду чергового, та на підставі ст. 38 КЗпП України 17.11.2015 був звільнений за власним бажанням, однак заборгованість по заробітній платі за період з жовтня 2014 року по листопад 2015 року в розмірі 23918, 28 грн. сплачена не була. Крім того, з урахуванням індексу споживчих цін і компенсації за несвоєчасну сплату заборгованості з виплати заробітної плати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України №159 від 21.02.2001, компенсація складає 15119, 54 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з невиплати заробітної плати в розмірі 23918, 28 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 15119, 54 грн., всього - 39031, 82 грн., та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача особа_2 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача особа_3 у судове засідання не з`явилася, надала суду відзив, позов визнає частково в частині стягнення заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітку плату. Просить суд відмовити позивачу в позові в частині стягнення маральної шкоди, яку вважає недоведеною належними та достатніми доказами, та без обґрунтування визначення її розміру.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з КП «Південукргеологія в період з 01.05.2012 по 17.11.2015, що підтверджується трудовою книжкою (а.с.10).
Згідно довідки КП «Південукргеологія від 15.08.2019 № 01/12-423, заборгованість по заробітній платі особа_1 за період з 2014 року по 2016 рік становить 23918, 28 грн. (а.с.11).
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів (ст. 98 КЗпП України).
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява №38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність.
Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати» провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач допустив затримку у виплаті заробітної плати позивачу більш ніж на один місяць, а тому у нього в силу наведених норм закону виник обов`язок виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За положеннями п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Компенсація втрати частини доходів позивача у зв`язку з порушенням термінів їх виплати складає 15119, 54 грн., що підтверджується розрахунком (а.с.12), а тому підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, завданої позивачу невиплатою заробітної плати суд вважає, що невиплата заробітної плати за період з 2014 року по 2016 рік, що становить три роки призвела до значних душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Враховуючи наведені положення законодавства, тривалість порушення права позивача на отримання заробітної плати, розмір невиплаченої заробітної плати та необхідність позивача в судовому порядку відновлювати свої права, суд приходить до висновку про невідповідність заявленої суми моральної шкоди вимогам розумності та справедливості і вважає за можливе задовольнити дану позовну вимогу в розмірі 4000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840, 80 грн. та стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:

Позовну заяву особа_1 до казенного підприємства «Південукргеологія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба геології та надр України, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з казенного підприємства «Південукргеологія» на користь особа_1 заборгованість з виплати заробітної плати з урахуванням індексу споживчих цін та компенсації за несвоєчасну сплату заробітної плати в розмірі 39037, 82 грн., моральну шкоду в розмірі 4000 грн., та судовий збір в сумі 840, 80 грн., а всього 43878, 62 (сорок три тисячі вісімсот сімдесят вісім гривень шістдесят дві копійки).
Стягнути з казенного підприємства «Південукргеологія» в дохід держави судовий збір в сумі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні в 30-денний строк з дня отримання копії рішення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: особа_1 , інформація_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - номер_1 , місце проживання: адреса_1 ;
- відповідач: казенне підприємство «Південукргеологія», код єдрпоу: 01432150, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба геології та надр України, місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. [А.] Цедіка, буд. 16.

Суддя [Ю.]