КП"ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ": невыплата зарплаты

Дело № 216/943/20
Производство № 2/216/2386/20
решение
именем Украины

21 сентября 2020 г.. Кривой Рог

Центрально-Городской районный суд города Кривого Рога Днепропетровской области в составе:
председательствующего судьи [К.] Р.А.
с участием секретаря судебного заседания Кузь А.Ю.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении суда в городе Кривом Роге, в порядке общего искового производства, Гражданское дело по иску лицо_1 к казенному предприятию «Южукргеология», третье лицо, не заявляющее самостоятельных требований относительно предмета спора: Государственная служба геологии и недр Украины о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за задержку выплаты заработной платы, годовых процентов, возмещение морального вреда, -

установил:

особа_1 обратился в Центрально-Городского районного суда г.. Кривого Рога Днепропетровской области с вышеуказанным иском. Исковые требования обостована тем, что 01.10.2012 истец работает в КП «Южукргеология» в должности инженера механика I категории комплексной геологической экспедиции «Кривбассгеология», которая является структурным подразделением КП «Южукргеология» Государственной службы геологии и недр Украины, с 01.01.2018 переведен на должность инженера механика I категории, где и работает по настоящее время, однако задолженность по заработной плате за период с января 2015 по ноябрь 2016 включительно в размере 34126, 30 грн. оплачена не была. Крометого, с учетом индекса потребительских цен и компенсации за несвоевременную уплату задолженности по выплате заработной платы в соответствии с Законом Украины «О компенсации гражданам потерь части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» и Порядком проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в зв` связи с нарушением сроков их выплаты, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины №159 от 21.02.2001, компенсация составляет 15587, 57 грн. Истец просит суд взыскатьс ответчика в его пользу задолженность по невыплате заработной платы в размере 34126, 30 грн, компенсацию потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты в размере 15587, 57 грн, всего - 49713, 87 грн, и моральный ущерб в размере 100000 грн.
Истец в судебное заседание не явился, представитель истца особа_2 предоставил суду заявление о рассмотрении дела без его участия, исковые требования поддерживает в полном объеме.
Представитель ответчика лицо_3 в судебное заседание не явилась, предоставиласуда отзыв, иск признает частично в части взыскания задолженности по выплате заработной платы и компенсации за несвоевременно выплаченную заработка плату. Просит суд отказать истцу в иске в части взыскания маральнои вреда, который считает недоказанной надлежащими и достаточными доказательствами, и без обоснования определения ее размера.
Представитель третьего лица, не заявляющего самостоятельных требований относительно предмета спора в судебном заседании не явился, о времени, месте и времени рассмотрения дела извещен належним образом.
Учитывая, что участники дела и их представители в судебное заседание не явились, в соответствии с требованиями ч. 2 ст. 247 ГПК Украины, фиксирование судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не проводилось.

Суд, исследовав материалы дела, оценив доказательства по внутреннему убеждению, которое основывается на полном, всестороннем и объективном исследовании обстоятельств дела, пришел к выводу о наличии правовых оснований для частичного удовлетворения иска, исходя из настапного.
По предписаниям ст. 263 ГПК Украины решение суда должно быть законным и обоснованным. Законным является решение, которым суд, выполнив все требования гражданского судопроизводства, решил дело по закону. Обоснованным является решение, принятое на основе полно и всесторонне выяснены обстоятельств, на которые стороны ссылаются как на основание своих требований и возражений, подтвержденных теми доказательствами, которые были исследованы в судебном заседании.
При этом согласно разъяснений, предоставленных Пленумом Верховного Суда Украины в п. 2 постанови от 18.12.2009 №14 «О судебном решении по гражданскому делу» решение является законным тогда, когда суд, выполнив все требования гражданского судопроизводства в соответствии со статьей 3 ГПК, решил дело согласно нормам материального права, подлежащих применению к данным правоотношениям в соответствии с статьи 10 ГПК, а также правильно истолковал эти нормы. Обоснованным признается решение, принятое на основе полно и всесторонне выяснены обстоятельств, на которые стороны ссылаются как на основание своих требований и возразиень, подтвержденных доказательствами, которые были исследованы в судебном заседании и соответствующие требованиям закона об их принадлежности и допустимости, или обстоятельств, не подлежащих доказыванию, а также если решение содержит исчерпывающие выводы суда, соответствующие установленным на основании достоверных доказательств обстоятельствам, которые имеют значение для разрешения дела.
С учетом установленных по делу обстоятельств, суд пришел к выводу, что спорные правоотношения, возникшие между сторонами, регулируются положениями Кодексв законов о труде.
Судом установлено, что истец с 01.10.2012 истец работает в КП «Южукргеология» в должности инженера механика I категории комплексной геологической экспедиции «Кривбассгеология», которая является структурным подразделением КП «Южукргеология» Государственной службы геологии и недр Украины, с 01.01.2018 переведен на должность инженера механика I категории, где и работает по настоящее время, что подтверждается трудовой книжкой (а.с.9).
Согласно справке КП «Южукргеология от 15.08.2019 № 01 / 12-423 задолженность по заработной плате особа_1 за период с 2014 года по 2016 год составляет 34126, 30 грн (а.с.11).
Статьей 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Статьей 1 Закона Украины «Об оплате труда» определено, что заработная плата это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору работодавець выплачивает работнику за выполненную им работу.
Согласно ч. 1 ст. 115 КЗоТ Украины заработная плата выплачивается работникам регулярно в рабочие дни в сроки, установленные коллективным договором, но не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней.
Оплата труда работников учреждений и организаций, финансируемых из бюджета, осуществляется на основании законов и других нормативно-правовых актов Украины, генерального, отраслевых, региональных соглашений, коллективных договоров, в пределах бюджетных ассигнований и внебюджетных доходов (ст. 98 КЗоТ Украины).
Согласно ст. 1 Протокола Конвенции о защите прав человека и основных свобод, каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
По практике Европейского суда по правам человека (дело «Будченко против Украины», заявление №38677 / 06) концепция «имущества» не ограничивается существующим имуществом, может включать активы, включая требования, в отношении которых можно было бы доказать, что заявитель по крайней мере имел «законные ожидания» на получение возможности эффективного владения правом на собственность.
То есть выплачена заработная плата является имуществом и однозначно подпадает под действие ст. 1 Протокола Конвенции о защите прав человека и основных свобод.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
Согласно ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право на обращение в суд с иском о взыскании причитающейся ему зарплаты без ограничения каким-либо сроком.
Согласно ч. 1 ст. 82 ГПК Украины обстоятельства, которые признаются участниками дела, не подлежат доказыванию, если суд не имеет обоснованного сомнения в достоверности этих обстановкин или добровольности их признания.
Согласно ст. 34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты »производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
В соответствии со статьями 1, 2 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица). Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты осуществляется в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам.
Из материалов дела усматривается, что ответчик допустил задержку в выплате заработной платы позывАчу более чем на один месяц, а потому у него в силу приведенных норм закона возник долг выплатить компенсацию потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты.
В соответствии со ст. 3 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается).
По положениям п. 4 Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины № 159 от 21.02.2001, сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц ( после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительскихих цен (индекса инфляции) в процентах для определения суммы компенсации, деленное на 100.
Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается. Ежемесячные индексы потребительских цен публикуются Госкомстатом.
Компенсация потери части доходов истца в связи с нарушением сроков их выплаты составляет 1558757 грн, что подтверждается расчетом (а.с.10), а потому подлежит взысканию с ответчика.
Решая вопрос о взыскании морального вреда, причиненного истцу невыплатой заработной платы суд считает, что невыплата заработной платы за период с 2015 года по 2016 год, составляет два года привела к значительным душевных страданий, потери нормальных жизненных связей и требует от истца дополнительных усилий для организации своей жизни.
В соответствии со ст. 237-1 КЗоТ Украины возмещения собственником или уповномоченных им органом морального вреда работнику производится в случае, если нарушение его законных прав привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни. Порядок возмещения ущерба определяется законодательством.
Согласно ч. 1 ст. 23 ГК Украины лицо имеет право на возмещение морального вреда, причиненного вследствие нарушения его прав.
Пунктом 13 постановления Пленума Верховного Суда Украины №4 от 31.03.1995 «О судебнойпрактике по делам о возмещении морального (неимущественного) вреда »судам необходимо учитывать, что согласно ст. 237-1 КЗоТ Украины при наличии нарушения прав работника в сфере трудовых отношений (незаконного увольнения или перевода, невыплаты причитающихся ему денежных сумм, выполнения работ в опасных для жизни и здоровья условиях и т.п.), которое привело к его нравственных страданий, потери нормальных жизненных связей или требует от него дополнительных усилий для организации своей жизни, обов`язок по возмещению морального (неимущественного) вреда возлагается на собственника или уполномоченный им орган независимо от формы собственности, вида деятельности или отраслевой принадлежности.
Размер денежного возмещения морального вреда определяется судом в зависимости от характера правонарушения, глубины физических и душевных страданий, ухудшения способностей пострадавшего или лишения его возможности их реализации, степени вины лица, которое нанесло моральный вред, если вина является основанием для возмещения, а также с урахуванням других обстоятельств, которые имеют существенное значение. При определении размера возмещения учитываются требования разумности и справедливости (ч. 3 ст. 23 ГК Украины).
Учитывая приведенные положения законодательства, продолжительность нарушения права истца на получение заработной платы, размер невыплаченной заработной платы и необходимость истца в судебном порядке восстанавливать свои права, суд приходит к выводу о несоответствие заявленной суммы морального вреда требованиям разумности и справедливости исчитает возможным удовлетворить данное исковое требование в размере 1000, 00 грн.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Решая вопрос о распределении судебных расходов между сторонами, в соответствии с предписаниями ст. 141 ГПК Украины, п. 1 ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 6 Закона Украины «О судебном сборе», суд считает необходимым взыскать с ответчика в пользу истца судебные расходы в размере 840, 80 грн.
Руководствуясь ст.ст. 4, 5, 13, 19 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ГПК Украины, суд -

постановил:

Исковое заявление особа_1 к казенному предприятию «Южукргеология», третье лицо, не заявляющее самостоятельных требований относительно предмета спора: Государственная служба геологии и недр Украины о взыскании задолженности по заработной плате, компенсации за задержку выплаты заработной платы, годовых процентов, возмещение морального шкоди- удовлетворить частично.
Взыскать с казенного предприятия «Южукргеология» в пользуОСОБА_1 задолженность по невыплате заработной платы в размере 34126, 30 грн (тридцать четыре тысячи сто двадцать шесть гривен тридцать копеек), компенсацию потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты в размере 15587, 57 грн (пятнадцать тысяч П` пятьсот восемьдесят семь гривен пятьдесят семь копеек).
Взыскать с казенного предприятия «Южукргеология» в пользу особа_1 моральный ущерб в размере 1000, 00 грн (одна тысяча гривен).
В другой части требований - отказать.
взыскать сказенного предприятия «Южукргеология» в пользу государства судебные расходы по уплате государственной пошлины в сумме 840, 80 грн (восемьсот сорок гривен восемьдесят копеек).
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Днепровский апелляционный суд через суд первой инстанции путем подачи апелляционной жалобы в течение 30 дней со дня его провозглашения.
Участники дела, а также лица, не участвовавшие в деле, если суд решил вопрос об их правах, свободах, интересах и (или) обязанности, имеютправо обжаловать в апелляционном порядке решение суда первой инстанции полностью или частично.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного просмотрв.
Решение принято, составлен и подписан в совещательной комнате составом суда, рассмотревшего дело.
Сведения об участниках дела согласно п. 4 ч. 5 ст. 265 ГПК Украины:
- истец особа_1, регистрационный номер учетной карточки плательщика налогов - номер_1, место жительства: адрес_1;
- ответчик: казенное предприятие «Южукргеология», код егрпоу: 01432150, местонахождение: 49000, г.. Днепр, ул. Чернышевского, д. 11;
- третье лицо, не заявляющее самостоятельных требований относительно предметаспора: Государственная служба геологии и недр Украины, местонахождение: 03057, г.. Киев, ул. [А] Цедика, д. 16.
Решение напечатанное судьей в одном экземпляре.

Судья Р.А. [К.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 216/943/20
Провадження № 2/216/2386/20
рішення
іменем України

21 вересня 2020 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді [К.] Р.О.
за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом особа_1 до казенного підприємства «Південукргеологія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба геології та надр України, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, річних відсотків, відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

особа_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вищевказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.10.2012 позивач працює в КП «Південукргеологія» на посаді інженера механіка І категорії комплексної геологічної експедиції «Кривбасгеологія», яка є структурним підрозділом КП «Південукргеологія» Державної служби геології та надр України, з 01.01.2018 переведений на посаду інженера механіка І категорії, де і працює по теперішній час, однак заборгованість по заробітній платі за період з січня 2015 року по листопад 2016 року включно в розмірі 34126, 30 грн. сплачена не була. Крім того, з урахуванням індексу споживчих цін і компенсації за несвоєчасну сплату заборгованості з виплати заробітної плати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України №159 від 21.02.2001, компенсація складає 15587, 57 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість з невиплати заробітної плати в розмірі 34126, 30 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 15587, 57 грн, всього – 49713, 87 грн, та моральну шкоду в розмірі 100000 грн.
Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача особа_2 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача особа_3 у судове засідання не з`явилася, надала суду відзив, позов визнає частково в частині стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати та компенсації за несвоєчасно виплачену заробітку плату. Просить суд відмовити позивачу в позові в частині стягнення маральної шкоди, яку вважає недоведеною належними та достатніми доказами, та без обґрунтування визначення її розміру.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з`явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Кодексу законів про працю.
Судом встановлено, що позивач з 01.10.2012 позивач працює в КП «Південукргеологія» на посаді інженера механіка І категорії комплексної геологічної експедиції «Кривбасгеологія», яка є структурним підрозділом КП «Південукргеологія» Державної служби геології та надр України, з 01.01.2018 переведений на посаду інженера механіка І категорії, де і працює по теперішній час, що підтверджується трудовою книжкою (а.с.9).
Згідно з довідкою КП «Південукргеологія від 15.08.2019 № 01/12-423, заборгованість по заробітній платі особа_1 за період з 2014 року по 2016 рік становить 34126, 30 грн (а.с.11).
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів (ст. 98 КЗпП України).
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява №38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність.
Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати» провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач допустив затримку у виплаті заробітної плати позивачу більш ніж на один місяць, а тому у нього в силу наведених норм закону виник обов`язок виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За положеннями п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Компенсація втрати частини доходів позивача у зв`язку з порушенням термінів їх виплати складає 15587, 57 грн, що підтверджується розрахунком (а.с.10), а тому підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, завданої позивачу невиплатою заробітної плати суд вважає, що невиплата заробітної плати за період з 2015 року по 2016 рік, що становить два роки призвела до значних душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Враховуючи наведені положення законодавства, тривалість порушення права позивача на отримання заробітної плати, розмір невиплаченої заробітної плати та необхідність позивача в судовому порядку відновлювати свої права, суд приходить до висновку про не відповідність заявленої суми моральної шкоди вимогам розумності та справедливості і вважає за можливе задовольнити дану позовну вимогу в розмірі 1000, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 5, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» , суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву особа_1 до казенного підприємства «Південукргеологія», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба геології та надр України, про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку виплати заробітної плати, річних відсотків, відшкодування моральної шкоди– задовольнити частково.
Стягнути з казенного підприємства «Південукргеологія»на користь особа_1 заборгованість з невиплати заробітної плати в розмірі 34126, 30 грн (тридцять чотири тисячі сто двадцять шість гривень тридцять копійок), компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 15587, 57 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім гривень п`ятдесят сім копійок).
Стягнути з казенного підприємства «Південукргеологія»на користь особа_1 моральну шкоду в розмірі 1000, 00 грн (одна тисяча гривень).
В іншій частині вимог – відмовити.
Стягнути з казенного підприємства «Південукргеологія»на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840, 80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: особа_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - номер_1 , місце проживання: адреса_1 ;
- відповідач: казенне підприємство «Південукргеологія», код єдрпоу: 01432150, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державна служба геології та надр України, місцезнаходження: 03057, м. Київ, вул. [А.] Цедіка, буд. 16.
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. [К.]