КП"ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ": невыплата зарплаты

Дело № 185/3202/20
Производство № 2/185/2479/20
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р А И Н Ы

30 ноября 2020 г. Павлоград
Павлоградский горрайонный суд Днепропетровской области в составе: председательствующего - судьи [В.] А.А., при секретаре судебного заседания - [К.] Б.В., рассмотрев в открытом судебном заседании в помещении суда гражданское дело по иску лицо_1 к Казенного предприятия "Южукргеология" о взыскании этощих заработка за все время задержки выплаты заработной платы, -
В:
14 мая 2020 особа_1 обратился в суд с иском к Казенного предприятия "Южукргеология", в котором просит суд (согласно увеличенных исковых требований от 31.10.2020 года) взыскать с ответчика в свою пользу средний заработок за время задержки расчета при увольнении за период с 02.03 .2016 года по 18.02.2020 года включительно, в размере 121251, 54 грн. и судебные расходы.
В обоснование заявленных исковых требований особа_1 отмечает, что с 10.10.2012 года по 01.03.2016 года истец работал в казенного предприятия "Южукргеология" в должности дежурного Приднепровской гидрогеологической партии. В день увольнения истца 01.03.2016 года ответчик не выплатил всех причитающихся истцу сумм. 4 декабря 2019 решением суда взыскано с ответчика в корит истца заработную плату в сумме 18286, 84 грн и компенсацию потери части денежных средств в связи с нарушением сроков их выплаты в сумме 6828, 89 грн. 19.02.2020 ответчик осуществил расчет с истцом по выплате заработной платы. Задержка расчета при увольнении составила 991 рабочий день. За это время истец просит взыскать с ответчика средний заработок.
Ответчик обратился в суд с отзывом на исковое заявление, в котором просит отказать в удовлетворении исковых требований особа_1 в части взыскания средней заработной платы в сумме 106666, 69 грн., Ссылаясь на то, что задолженность по заработной плате возникла из-за того, что в 2014 году через несвоечасне и неполное финансирование из бюджета, уменьшение объемов финансирования геологоразведочных работ по государственному заказу, снижение спроса на рынке геологических услуг, ареста счетов предприятия, в результате которого КП "Южукргеология" не имело возможности в указанный период своевременно выплачивать заработную плату истцу. Истец обратился в суд с требованием о взыскании заработной платы только 01.07.2019 года после освобождения, искусственно создало сумму по уплате среднего заработка за время заоримкы расчета в размере 101666, 69 грн., что несоизмеримо размера потерь истца связанных с задержкой расчета при увольнении.
Представитель истца обратился в суд с ответом на отзыв, в котором с доводами изложенными в отзыве на исковое заявление не согласился, отметил, что особа_1 работал у ответчика в должности дежурного Приднепровской гидрогеологической партии с 10.10.2012 года по 31.01.2019 года. После освобождения истец выяснил, что с 01.03.2016 года трудовой договор с ним был розирный и в дальнейшем правоотношения между ним и предприятием были оформлены на основании гражданско-правовых сделок, хотя никаких изменений в внутреннему трудовому распорядку, по вопросам оплаты его труда и других существенных условий, присущих трудовым правоотношениям, предусмотренным трудовым законодательством Украины не произошло.
Ответчик обратился с отрицанием ответа на отзыв, в котором указал, что обременительный объем ответственности ответчика по данному делу является несправедливым, поскольку имущественный бремявыплаты среднего заработка делает невозможным выполнение ответчиком по хозяйственной деятельности определенных обязательств, в частности по выплате среднего заработка делает невозможным выполнение ответчиком по хозяйственной деятельности определенных обязательств, в частности по выплате заработной платы работающим и уволенным работникам, выполнение обязательств перед бюджетом и прочее.
Истец, представитель истца в судебном заседании появились, о времени и месте рассмотрения дела надлежащим образом, представитель позытеля подал в суд заявление, в котором просил удовлетворить исковые требования в полном объеме, против рассмотрения дела в отсутствие не возражал.
Представитель ответчика также предоставил в суд заявление, в котором просил отказать в удовлетворении исковых требований. Дело просил рассмотреть в его отсутствие.
Суд, исследовав материалы дела, оценив доказательства по своему внутреннему убеждению, основанному на всестороннем, полном, объективном и непосредственном их исследовании, пришел к следующим выводам.
судом в состояниеовлено и подтверждено материалами дела, с 10 октября 2012 особа_1 находился в трудовых отношениях с КЗ "Южукргеология", что подтверждается приказом № 390-к от 10 октября 2012 года, которым особа_1 принято очередным Приднепровского гидрогеологической партии (а 7) .
1 марта 2016 истец был освобожден от занимаемой должности, согласно ст. 36 КЗоТ Украины, по соглашению сторон (приказ от 1 марта 2016 № 20-к) (л.д. 7).
При увольнении истца с КЗ "Южукргеология", в нарушение измог ст. 47, 116 КЗоТ Украины, ответчик не осуществил полного расчета по выплате заработной платы, начисленной особа_1 за время работы на предприятии.
Статьей 43 Конституции Украины гарантировано право каждого на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, на заработную плату не ниже определенной законом. Право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 1 Протокола Конвенции о защите прав человека и основных свобод каждое физическое или юридическое лицо имеетправо на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципами международного права.
По практике Европейского суда по правам человека (дело «Будченко против Украины», заявление №38677 / 06) концепция «имущества» не ограничивается существующим имуществом, может включать активы, включая требования, в отношении которых можно было бы доказать, что заявитель по крайней мере имел «законные надежды »относительно получения возможности эфного владения правом на собственность. То есть выплачена заработная плата является имуществом и однозначно подпадает под действие ст. 1 Протокола Конвенции о защите прав человека и основных свобод.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплаты труда не имеют права в одностороннем порядке приниматьи решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
По ч. 1 ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченный им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса.
Статьей 116 КЗоТ Украины предусмотрено, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в гдень увольнения.
Согласно ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право на обращение в суд с иском о взыскании причитающейся ему зарплаты без ограничения каким-либо сроком.
Решением Павлоградского горрайонного суда Днепропетровской области от 4 декабря 2019 взыскано с Казенного предприятия "Южукргеология" в пользу особа_1 невыплаченную заработную плату в сумме 18286, 84 грн (а 8).
Согласно выписки из лицевого счета особа_1 в АО "пумб", 19 февраля 2020 задолженность ответчика по выплате по заработной плате истцу погашена в полном объеме.
Таким образом, заработная плата надлежащая истцу в день увольнения, 01 марта 2016 года, выплачена ответчиком только 19 февраля 2020.
Так, согласно ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждениеОрганизация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно п. 21 Постановления Пленума ВСУ "О практике применения судами законодательства об оплате труда" №13 от 24.12.1999р., При определении средней заработной платы следует исходить из того, что во всех случаях, когда по действующему законодательству она сохраняется за работником, это следует делать в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением КМУ №100 от 08.02.1995 года.
В соответствии с абзацем 3 пункта 2 Порядка № 100, среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которой связана соответствующая выплата.
Согласно п. 8 Порядка начисления выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календамрных дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, - на число календарных дней за этот период.
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных еютребований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно справки предоставленной КП "Южукргеология" № 01 / 12-635 от 16.10.2020 года, особа_1 начисленная заработная плата за последние 2 месяца, предшествующих увольнению в размере за январь 2016 года - 2741, 27 грн, за февраль 2016 2356, 12 грн.
Следовательно, размер среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета определяется как среднечасовая заработная плата умноженная на количество рабочих часов в дату, без учета налогов, подлежащих взысканию в обязательном порядке.
Период времени, за который осуществляется расчет:
02.03.2016 г.. - 18.02.2020 г.. (Включительно), то есть 30 дней в марте 2016 г .; с 1 апреля 2016 по 31 января 2020 - 46 полных месяцев 18 дней в феврале 2020
Начисленная заработная плата за последние два месяца, предшествовавших увольнению:
Февраль 2016 - 2356, 12 грн.
Январь 2016 - 2741, 27 грн.
Отработанные рабочие часы за последние два месяца, предшествовавших увольнению:
Февраль 2016 - 143 ч.
Январь 2016 - 158 ч.
Размер среднечасовой заработной платы:
2356, 12 грн. + 2741, 27 грн. = 5097, 39 грн.
В 143 ч. + 158 ч. = 301 ч.
5097, 39 грн. : 301 ч. = 16, 93 грн.
Расчет среднего заработка за 30 дней марта 2016 г. .:
301д .: 2 = 150, 5 ч.
150, 5 ч. : 31 (дней марта) = 4, 85 ч.
4, 85 ч. х 30 дн. = 145, 5 ч.
16.93грн. х 145, 5 ч. = 2463, 32 грн.
Расчет среднего заработка за 46 полных месяцев (апрель 2016 -Январь 2020):
16.93грн. х 150, 5 ч. = 2547, 97 грн.
2547, 97 грн. х 46 мес. = 117206, 62 грн.
Расчет среднего заработка за 18 дней марта 2016 г. .:
301д .: 2 = 150, 5 ч.
150, 5 ч. : 29 (дней февраля 2020) = 5, 19 ч.
5, 19 ч. х 18 дн. = 93, 42 ч.
16.93грн. х 93, 42 ч. = 1581, 60 грн.
Общая сумма среднего заработка составляет 121251, 54 грн. (2463, 32 грн. + 117206, 62 грн. + 1581, 60 грн).
Представитель ответчика просил суд уменьшить размер среднего заработка в соразмерные делодливого размера, учитывая несущественности суммы долга по сравнению с размером задолженности по заработной плате, также свидетельствует о злоупотреблении истцом своего права относительно сроков обращения в суд, и тяжелое финансовое положение предприятия. Решая заявленное представителем ответчика ходатайства, суд отмечает следующее.
При решении вопроса об уменьшении размера возмещения, определенного исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со стАтти 117 КЗоТ Украины, необходимо учитывать: размер просроченной задолженности работодателя по выплате работнику при увольнении всех причитающихся сумм, предусмотренных на день увольнения трудовым законодательством, коллективным договором, соглашением или трудовым договором; период задержки (просрочки) выплаты такой задолженности, а также то, с чем была связана продолжительность такого периода с момента нарушения права работника и до момента его обращения с требованием о взыскании соответствующих сумм; вероятный размер связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника; другие обстоятельства дела, установленные судом, в частности, действия работника и работодателя в спорных правоотношениях, соразмерность вероятного размера связанных с задержкой расчета при увольнении имущественных потерь работника и заявленных истцом к взысканию сумм среднего заработка за несвоевременный расчет при увольнении.
Указанное соответствует правовом заключении Большой Палаты Верховного Суда Украины, изложенном в постановые от 26 июня 2019 по делу № 761/9584/15-ц (Производство № 14-623цс18).
При оценке наличия оснований для уменьшения размера возмещения, определенного исходя из среднего заработка за время задержки работодателем расчета при увольнении в соответствии со статьей 117 КЗоТ Украины, исходя из обстоятельств данного гражданского дела, суд приходит к следующему.
С 01.03.2016 года трудовой договор КП "Южукргеология" с особа_1 был расторгнут и в дальнейшем правоотношения между ним и предприятием були оформлены на основании гражданско-правовых сделок, что подтверждается справкой о задолженности по заработной плате № 389-1 от 15.12.2016 года. По гражданско-правовым договорам особа_1 прорацював на предприятии до февраля 2019 года, что подтверждается сведениями из реестра застрахованных лиц (а 46).
После освобождения истца 1 марта 2016, истец продолжал выполнять работу тождественную предшествующий увольнения на предприятии по январь 2019 по гражданско-правовым договорам.
учитывая йридичну неосведомленность истца, он добросовестно считал, что изменений в условиях его труда не произошло, внутренний трудовой распорядок не изменился.
Согласно справки Павлоградского местного центра по предоставлению бесплатной вторичной правовой помощи от 09.09.2020 года №205, особа_1 обращался по вопросам разъяснения порядка взыскания задолженности по заработной плате 11.10.2018 года и 26.10.2018 года.
4 марта 2019 приказом Павлоградского местного центра по предоставлению бесплатной вторичной правовой допОмогой особа_1 назначен адвокат, 06.03.2019 года выдана доверенность для предоставления бесплатной вторичной правовой помощи особа_1
1 июля 2019 особа_1 обратился в суд с иском о взыскании начисленной, но не выплаченной заработной платы. Решением Павлоградского горрайонного суда Днепропетровской области от 4 декабря 2019 взыскано с Казенного предприятия "Южукргеология" в пользу особа_1 невыплаченную заработную плату в сумме 18286, 84 грн.
При этом КП "Южукргеология" заборгованисть с невыплаченной заработной платы была погашена только 19 февраля 2020.
13 марта 2020 особа_1 произведена замена адвоката.
14 мая 2020 истец обратился в суд с иском о взыскании с КП "Южукргеология" среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 02.03.2016 года по 18.02.2020 года включительно.
Таким образом, суд не усматривает злоупотребление истцом своим правом относительно сроков обращения в суд.
При рассмотрении данного дела судом не было в становлено условий, по которым суд может уменьшить размер среднего заработка, должен заплатить работодатель работнику за время задержки выплаты по вине работодателя причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, определенные ст. 116 КЗоТ Украины.
Оценивая исследовании доказательств в их совокупности, суд считает их надлежащими, допустимыми и достаточными для принятия решения по делу по существу.
Анализируя установленные в судебном заседании фактические обстоятельства в контексте приведенных выше норм гражданского законодательства, суд приходит к выводу об удовлетворении исковых требований о взыскании среднего заработка за все время задержки выплаты заработной платы в полном объеме.
Согласно ч. 1 ст. 141 ГПК Украины судебный сбор возлагается на стороны пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Решая вопрос о распределении судебных расходов между сторонами, в соответствии с предписаниями ст. 141 ГПК Украины.
На основании изложенного и руководствуясь ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273 ГПК Украины, суд -
принял:
исковыетребования лицо_1 к Казенного предприятия "Южукргеология" о взыскании среднего заработка за время задержки выплаты заработной платы - удовлетворить в полном объеме.
Взыскать с Казенного предприятия "Южукргеология" в пользу особа_1 средний заработок за время задержки расчета при звильненниу размере 121251 (сто двадцать одна тысяча двести пятьдесят) грн. 54 коп.
Взыскать с Казенного предприятия "Южукргеология" в пользу особа_1 судебный сбор в размере 1212 (одна тысяча двисте двенадцать) гривна 52 копеек.
Истец - особа_1, рнокпп номер_1 адреса_1.
Ответчик - Казенное предприятие "Южукргеология", егрпоу 01432150, 49005, м.Днипро, ул.Чернышевского, д.11.
Решение может быть обжаловано в апелляционном порядке в Днепровский апелляционного суда путем подачи в 30-дневный срок со дня его провозглашения, апелляционной жалобы.
В соответствии с п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 раздела ХШ Переходных Положений ГПК Украины в редакции Закона Украины от 03.10.2017 года, в дния начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционная жалоба подается участниками дела через Павлоградский горрайонный суд Днепропетровской области.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытииапелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на восстановлении пропущенного срока на апелляционное обжалование в соответствии и в порядке и сроки, определенные ст. 354 ГПК Украины.
Решение находится в Едином государственном реестре судебных решений по веб-адресу: http://reyestr.court.gov.ua.

судья А. О. Врона

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:


Справа № 185/3202/20
Провадження № 2/185/2479/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді [В] А.О., за участю секретаря судового засідання – Красуцького Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом особа_1 до Казенного підприємства “Південукргеологія” про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати, -
встановив:
14 травня 2020 року особа_1 звернувся до суду з позовом до Казенного підприємства “Південукргеологія”, в якому просить суд (згідно збільшених позовних вимог від 31.10.2020 року) стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.03.2016 року по 18.02.2020 року включно, в розмірі 121251, 54 грн. та судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог особа_1 зазначає, що з 10.10.2012 року по 01.03.2016 року позивач працював у Казенному підприємстві “Південукргеологія” на посаді чергового Придніпровської гідрогеологічної партії. В день звільнення позивача 01.03.2016 року відповідач не виплатив всіх належних позивачу сум. 04 грудня 2019 року рішенням суду стягнуто з відповідача на корить позивача заробітну плату у сумі 18286, 84 грн та компенсацію втрати частини грошових коштів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 6828, 89 грн. 19.02.2020 року відповідач здійснив розрахунок з позивачем по виплаті заробітної плати. Затримка розрахунку при звільненні склала 991 робочий день. За цей час позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток.
Відповідач звернувся до суду з відзивом на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог особа_1 в частині стягнення середньої заробітної плати в сумі 106666, 69 грн., посилаючись на те, що заборгованість по заробітній платі виникла через те, що у 2014 році через несвоєчасне та неповне фінансування з бюджету, зменшення обсягів фінансування геологорозвідувальних робіт за державним замовленням, зниження попиту на ринку геологічних послуг, арешту рахунків підприємства, внаслідок якого КП “Південукргеологія” не мало можливості у вказаний період своєчасно сплачувати заробітну плату позивачу. Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заробітної плати лише 01.07.2019 року після звільнення, що штучно утворило суму по сплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 101666, 69 грн., що є неспівмірним розміру втрат позивача пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні.
Представник позивача звернувся до суду з відповіддю на відзив, в якому з доводами викладеними у відзиві на позовну заяву не погодився, зазначив, що особа_1 працював у відповідача на посаді чергового Придніпровської гідрогеологічної партії з 10.10.2012 року по 31.01.2019 року. Після звільнення позивач з`ясував, що з 01.03.2016 року трудовий договір з ним був розірваний і в подальшому правовідносини між ним та підприємством були оформлені на підставі цивільно-правових угод, хоча ніяких змін у внутрішньому трудовому розпорядку, з питань оплати його праці та інших істотних умов, притаманних трудовим правовідносинами, передбаченим трудовим законодавством України не відбулось.
Відповідач звернувся з запереченням на відповідь на відзив, в якому зазначив, що обтяжливий обсяг відповідальності відповідача по даній справі є несправедливим, оскільки майновий тягар виплати середнього заробітку унеможливлює виконання відповідачем по господарській діяльності певних зобов`язань, зокрема з виплати середнього заробітку унеможливлює виконання відповідачем по господарській діяльності певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати працюючим та звільненим працівникам, виконання зобов`язань перед бюджетом та інше.
Позивач, представник позивача у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача подав до суду заяву, в якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, проти розгляду справи за відсутності не заперечував.
Представник відповідача також надав до суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Справу просив розглянути за його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 10 жовтня 2012 року особа_1 перебував у трудових відносинах з КЗ “Південукргеологія”, що підтверджується наказом № 390-к від 10 жовтня 2012 року, яким особа_1 прийнято черговим Придніпровського гідрогеологічної партії (а.с. 7).
01 березня 2016 року позивач було звільнено із займаної посади, згідно ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін (наказ від 01 березня 2016 року № 20-к) (а.с. 7).
При звільненні позивача з КЗ “Південукргеологія”, в порушення вимог ст. 47, 116 КЗпП України, відповідач не здійснив повного розрахунку по виплаті заробітної плати, нарахованої особа_1 за час роботи на підприємстві.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява №38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
За ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2019 року стягнуто з Казенного підприємства “Південукргеологія” на користь особа_1 невиплачену заробітну плату у сумі 18286, 84 грн (а.с. 8).
Згідно виписки з особового рахунку особа_1 у АТ “пумб”, 19 лютого 2020 року заборгованість відповідача з виплати по заробітної плати позивачу погашена у повному обсязі.
Таким чином, заробітна плата належна позивачу у день звільнення, 01 березня 2016 року, виплачена відповідачем лише 19 лютого 2020 року.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно з п. 21 Постанови Пленуму ВСУ “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” №13 від 24.12.1999р., при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.
Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно довідки наданої КП “Південукргеологія” № 01/12-635 від 16.10.2020 року, особа_1 нарахована заробітна плата за останні 2 місяці, що передують звільненню у розмірі за січень 2016 року — 2741, 27 грн, за лютий 2016 року 2356, 12 грн.
Отже, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається як середньогодинна заробітна плата помножена на кількість робочих годин на дату, без урахування податків, які підлягають стягненню в обов`язковому порядку.
Період часу, за який здійснюється розрахунок:
02.03.2016 р. - 18.02.2020 р. (включно), тобто 30 днів у березні 2016 р.; з 01 квітня 2016 р. по 31 січня 2020 р. - 46 повних місяців; 18 днів у лютому 2020 р.
Нарахована заробітна плата за останні два місяці, що передували звільненню:
Лютий 2016 р. - 2356, 12 грн.
Січень 2016 р. - 2741, 27 грн.
Відпрацьовані робочі години за останні два місяці, що передували звільненню:
Лютий 2016 р. - 143 год.
Січень 2016 р. - 158 год.
Розмір середньогодинної заробітної плати:
2356, 12 грн. + 2741, 27 грн. = 5097, 39 грн.
У 143 год. + 158 год. = 301 год.
5097, 39 грн. : 301 год. = 16, 93 грн.
Розрахунок середнього заробітку за 30 днів березня 2016 р.:
301д.: 2 = 150, 5 год.
150, 5 год. : 31 (днів березня) = 4, 85 год.
4, 85 год. х 30 дн. = 145, 5 год.
16.93грн. х 145, 5 год. = 2463, 32 грн.
Розрахунок середнього заробітку за 46 повних місяців (квітень 2016 р. - січень 2020 р.):
16.93грн. х 150, 5 год. = 2547, 97 грн.
2547, 97 грн. х 46 міс. = 117206, 62 грн.
Розрахунок середнього заробітку за 18 днів березня 2016 р.:
301д.: 2 = 150, 5 год.
150, 5 год. : 29 (днів лютого 2020 р.) = 5, 19 год.
5, 19 год. х 18 дн. = 93, 42 год.
16.93грн. х 93, 42 год. = 1581, 60 грн.
Загальна сума середнього заробітку складає 121251, 54 грн. (2463, 32 грн. + 117206, 62 грн. + 1581, 60 грн).
Представник відповідача просив суд зменшити розмір середнього заробітку до співмірного та справедливого розміру, з огляду на неістотність суми боргу порівняно із розміром заборгованості по заробітній платі, що також, свідчить про зловживання позивачем свого права щодо строків звернення до суду, та тяжке фінансове становище на підприємстві. Вирішуючи заявлене представником відповідача клопотання, суд зазначає наступне.
При вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду України, викладеному у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (Провадження № 14-623цс18).
При оцінці наявності підстав для зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи з обставин даної цивільної справи, суд приходить до наступного.
З 01.03.2016 року трудовий договір КП “Південукргеологія” з особа_1 був розірваний і в подальшому правовідносини між ним та підприємством були оформлені на підставі цивільно-правових угод, що підтверджується довідкою про заборгованість по заробітній платі № 389-1 від 15.12.2016 року. За цивільно-правовими угодами особа_1 прорацював на підприємстві до лютого 2019 року, що підтверджується відомостями з реєстру застрахованих осіб (а.с. 46).
Після звільнення позивача 01 березня 2016 року, позивач продовжував виконувати роботу тотожну попередній до звільнення на підприємстві по січень 2019 року за цивільно-правовими угодами.
Враховуючи юридичну необізнаність позивача, він добросовісно вважав, що змін в умовах його праці не відбулось, внутрішній трудовий розпорядок не змінився.
Згідно довідки Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 09.09.2020 року №205, особа_1 звертався з питань роз`яснення порядку стягнення заборгованості з заробітної плати 11.10.2018 року та 26.10.2018 року.
04 березня 2019 року наказом Павлоградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги особа_1 призначено адвоката, 06.03.2019 року видано доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особа_1
01 липня 2019 року особа_1 звернувся до суду з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2019 року стягнуто з Казенного підприємства “Південукргеологія” на користь особа_1 невиплачену заробітну плату у сумі 18286, 84 грн.
При цьому КП “Південукргеологія” заборгованість з невиплаченої заробітної плати була погашена тільки 19 лютого 2020 року.
13 березня 2020 року особа_1 здійснено заміну адвоката.
14 травня 2020 року позивач звернувся до суду з даним позовом щодо стягнення з КП “Південукргеологія” середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.03.2016 року по 18.02.2020 року включно.
Таким чином, суд не вбачає зловживання позивачем своїм правом щодо строків звернення до суду.
При розгляді даної справи судом не було встановлено умов, за якими суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.
Оцінюючи дослідженні докази в їх [censored] суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, у відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги особа_1 до Казенного підприємства “Південукргеологія” про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Казенного підприємства “Південукргеологія” на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненніу розмірі 121251 (сто двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят одна) грн. 54 коп.
Стягнути з Казенного підприємства “Південукргеологія” на користь особа_1 судовий збір в розмірі 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) гривня 52 копійок.
Позивач - особа_1 , рнокпп номер_1 , адреса_1 .
Відповідач - Казенне підприємство “Південукргеологія”, єдрпоу 01432150, 49005, м.Дніпро, вул.Чернишевського, буд.11.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. О. Врона