КП"ПІВДЕНУКРГЕОЛОГІЯ": невыплата зарплаты

Справа № 201/2366/20
Провадження № 2/201/1828/2020
Р І Ш Е Н Н Я
іменем україни

12 травня 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді [Т.] Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом особа_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В:
10.03.2020р. представник особа_1 - адвокат [С.] В.В. (діє на підставі ордеру серія від 10.03.2020р. - а.с.№16) звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до КП «Південукргеологія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (а.с.№3-4).
Ухвалою судді [Т.] Н.В. від 16.03.2020р. позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.№21).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача в позовній заяві посилався на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2019р. по цивільній справі № 201/12310/19 з КП «Південукргеологія» на користь позивача стягнута заборгованість по заробітній платі в розмірі 23 573грн. 57коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.06.2019р. по 19.11.2019р. в розмірі 37 687грн. 08коп. Рішення виконано 06.02.2020р. в примусовому порядку, а тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 19.11.2019р. по 06.02.2020р. в розмірі 18 039грн. 28коп. Просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 18 039грн. 28коп. разом із витратами на правничу допомогу в розмірі 2000грн. та судовим збором в сумі 840грн. 80коп.
30.04.2020р. на електрону пошту суду та 04.05.2020р. безпосередньо до канцелярії суду надійшов відзив, підписаний в.о. генерального директора КП «Південукргеологія» - Сіцьковою О.В. (діє на підставі наказу № 15-к від 13.01.2020р. - а.с.№37), в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку, оскільки вважає поважною причину затримки виконання рішення суду про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Також просила відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення судового збору. В обґрунтування посилалася на те, що позивачем не враховані суми ПДФО та військового збору, які мають бути утримані із отриманих ним за судовим рішенням сум, а тому вважає, що вірною є сума середнього заробітку за час затримки розрахунку 12 965грн. 74коп. Щодо порушення строків виплати, представник відповідача посилалася на те, що відповідач є державним підприємством, яке фінансується з державного бюджету та протягом останніх років значно зменшився обсяг державного фінансування. Підприємство має велику заборгованість перед працівниками, яку невеликими частинами намагається погасити виключно через органи виконавчої служби. З серпня 2018р. всі рахунки відповідача арештовані постановою державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області та виплати проводяться в порядку черговості. Накладений державним виконавцем арешт на рухоме та нерухоме майно відповідача повністю заблокував роботу підприємства та можливість самостійно виплачувати заробітну плату працівникам (а.с.№24-25).
29.04.2020р. з урахуванням відзиву відповідача, представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач не надав належних доказів відсутності вини у несвоєчасній виплаті заробітної плати позивачу та доказів відсутності фінансово-господарської діяльності або коштів на рахунках для виплати заробітної плати, а також суд при винесенні рішення про стягнення коштів, має визначити суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання податків та зборів, які сплачуються роботодавцем під час виконання рішення суду. Наполягав на стягненні середнього заробітку в розмірі 18 039грн. 28коп. та судових витрат (а.с.№29-30).
Суд вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в [censored] з наданими письмовими доказами та положеннями законодавчих актів, оцінивши зібрані докази у справі у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до положень ст. 233 КЗпПУкраїни працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2019р. по цивільній справі № 201/12310/19 з КП «Південукргеологія» на користь особа_1 стягнута заборгованість по заробітній платі в розмірі 23 573грн. 57коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку з дня звільнення по день винесення рішення (з 01.06.2019р. по 19.11.2019р.) в розмірі 37 687грн. 08коп. (а.с.№ 8-9).
Постановою державного виконавця Соборного ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Чуприни В.О. від 06.02.2020р. виконавче провадження з примусового виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості по заробітній платі виконано в повному обсязі та грошові кошти перераховані на рахунок позивача (а.с.№10-11, 12-13).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Звертаючись до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 19.11.2019р. (день винесення рішення у справі № 201/12310/19) по 06.02.2020р. (день фактичного розрахунку), позивач просив стягнути суму 18 039грн. 28коп., виходячи з суми середньої заробітної плати 322грн. 13коп. помноженої на 56 робочих днів прострочення.
Відповідач, заперечуючи проти стягнення середнього заробітку у своєму відзиві посилався, в тому числі й на те, що підприємство є державним, фінансується з державного бюджету та протягом останніх років зменшився обсяг державного фінансування. Підприємство не має коштів для виплати працівникам заробітної плати, розрахунку зі звільненими працівниками, сплати податків та інших обов`язкових платежів. Підприємство має велику заборгованість перед працівниками, як звільненими, так і працюючими. З серпня 2018р. всі рахунки відповідача, включаючи й ті, що були відкриті для виплати заробітної плати, арештовані постановою державного виконавця. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем невірно визначений період прострочення, який складає 50 робочих днів, а не 56 днів. (а.с.№35-36).
Вирішуючи по суті позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд вважає за можливе зменшити розмір середнього заробітку, з огляду на наступне.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. № 761/9584/15-ц зроблено висновок (згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» він враховується судом при застосуванні норми права), що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Крім того, в пункті 78 постанови зазначено, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
З матеріалів справи вбачається, що основна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 37 687грн. 08коп. була стягнута на користь позивача одночасно із винесенням рішення суду від 19.11.2019р., яке набрало законної сили 27.12.2019р. (а.с.№ 9).
З Автоматизованої системи виконавчого провадження, що знаходиться у вільному доступі на сайті Міністерства Юстиції України в мережі Інтернет вбачається, що виконавче провадження № 60977353 про стягнення з КП «Південукргеологія» на користь особа_1 заборгованості по заробітній платі було відкрито 15.01.2020р. та закінчено, згідно постанови державного виконавця 06.02.2020р. Тобто, виконавчий лист перебував на примусовому виконанні фактично 16 робочих днів.
З огляду на те, що відповідач посилається на зменшення фінансування з бюджету та наявність великої заборгованості по заробітній платі (як у працюючих працівників, так і у тих, що звільнилися, і посилається на те, що виплата заборгованості проводиться в порядку черговості через виконавчу службу), а також те, що накладення арешту на грошові кошти підприємства державним виконавцем унеможливлюють своєчасну виплату заробітної плати (в тому числі, яка стягується за рішенням суду), суд вважає, що співмірною для стягнення з відповідача на користь позивача буде сума середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 4 173грн., що є мінімальною заробітної платою, встановленої у 2019 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2019р.» (стаття 8).
При зменшенні розміру середнього заробітку судом також враховано, що позивач був звільнений наказом від 31.05.2019р., при цьому з позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку звернувся майже через півроку, а саме 01.11.2019р., що в свою чергу штучно збільшило період, за який було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку рішенням суду.
Розмір середнього заробітку в сумі 4 173грн. не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише ймовірним розміром таких втрат, що розумно та справедливо стягнути з урахуванням вищевикладених обставин.
Підводячи підсумок викладеному, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги особа_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 4 173 грн. (без урахування ПДФО та військового збору), відмовивши в задоволенні іншої частини позовних вимог.
Заперечення відповідача в частині врахування судом причин затримки виконання рішення суду щодо стягнення заробітної плати та середнього заробітку, можуть бути прийнятті судом до уваги при винесені рішення щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплат заробітної плати.
Заперечення відповідача щодо врахування при визначенні суми середнього заробітку ПДФО та військового збору, суд оцінює критично, виходячи з того, що податки і збори із суми середнього заробітку, присудженого за рішенням суду, підлягають нарахуванню та відрахуванню відповідачем із суми середнього заробітку за час затримки розрахунку на стадії виконання рішення суду (ці роз`яснення містяться у постанові Верховного Суду від 18.07.2018р. у справі № 359/10023/16-ц (провадження N 61-14794св18)).
Також суд критично оцінює заперечення відповідача щодо стягнення судових витрат по справі (судового збору та правничої допомоги), оскільки ці витрати стягуються виключно в залежності від результатів розгляду справи та відсутність фінансування відповідача не може вплинути на звільнення його від сплати цих коштів.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, їх розподіл відповідно до ст. 141 ЦПК України слід провести наступним чином.
При подачі позивачем позовної заяви був сплачений судовий збір у загальному розмірі 840грн. 80коп. (а.с.№2).
З огляду на часткове задоволення цих позовних вимог, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 194грн. 50коп. (4 173грн. * 840грн. 80коп. : 18 039грн. 28коп.)
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів, щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19) була сформована позиція щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, за якою при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Суд стягує витрати на правничу допомогу за умов: їх опису в договорі з адвокатом; детального опису виконаних робіт і наданих адвокатом послуг; своєчасного подання доказів; недоведення їх неспівмірності стороною, яка прагнула зменшення.
При подачі позовної заяви представником позивача на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надані: договір № 22 про надання правової допомоги від 30.10.2019р., строк дії якого до 30.10.2022р. (а.с.№14-15); ордер серія ДП №235/047 від 10.03.2020р.; рахунок від 10.03.2020р. про проведені дії та акт виконаних робіт по договору від 10.03.2020р., згідно з якими загальна вартість послуг становить 1500грн. (а.с.№17, 19); квитанція до прибуткового касового ордеру № 7 від 10.03.2020р. про оплату 1500грн. (а.с.№18).
Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000грн., виходячи з того, що позовні вимоги задоволені частково, а тому відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути загальний розмір судових витрат в сумі 1 194грн. 50коп. (194грн.50коп. судовий збір + 1 000грн. правнича допомога).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, постановою Верховного Суду від 18.07.2018р. у справі № 359/10023/16-ц, постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019р. № 761/9584/15-ц, постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 137, 141, 259, 263-265, ч. 1 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги особа_1 до Казенного підприємства «Південукргеологія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (єдрпоу 01432150) на користь особа_1 (рнокпп номер_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 4 173грн. (чотири тисячі сто сімдесят три грн.) без урахування ПДФО та військового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог особа_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.

Стягнути з Казенного підприємства «Південукргеологія» (єдрпоу 01432150) на користь особа_1 (рнокпп номер_1 ) судові витрати по справі в загальному розмірі 1 194грн. 50коп. (одна тисяча сто дев`яносто чотири грн. 50коп.)



Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.



Суддя: [Т.] Н.В.