ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты
Дело № 462/7589/19
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
10 января 2020 [Л.]
Судья Железнодорожного районного суда г.. [Л]а Боровков Д.А., рассмотрев в помещении суда в г.. [Л]е в упрощенном исковом движимы без уведомления сторон гражданское дело по иску лицо_1 к [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» о взыскании недоучтенной заработной платы и компенсации потери части заработной платыв связи с нарушением сроков ее выплаты,
установил:
5 декабря 2019 истец обратился в суд с исковым заявлением, в котором просит взыскать с ЛГКП «[Л]теплоэнерго» в пользу истца недосчитанных заработную плату за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 в сумме 51 757 грн. 00 коп., Проведя с этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов, подлежащих взысканию при выплате заработной платы, и компенсацию потери частизаработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в сумме 65 032 грн. 63 коп., Проведя с этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов, подлежащих взысканию при выплате заработной платы; 300 грн. судебных расходов на профессиональную юридическую помощь, без вычета из этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов. Свои требования мотивирует тем, что в период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 ответчик нарушал законодательство о труде, что привело к Недоначисление и недопитоелаты за указанный период надлежащей истцу заработной платы. Указанные действия ответчика привели к нарушению его трудовых прав, в частности на надлежащий уровень оплаты труда. В связи с приведенным, просит иск удовлетворить.
9 декабря 2019 постановлением Железнодорожного районного суда г.. [Л]а указанное дело назначено к рассмотрению в порядке упрощенного исковой производства без вызова сторон, а ответчику было предложено подать в суд заявление с обоснованным возражением против рассмотрения дела в порядкев упрощенном искового производства и отзыв на иск по указанному делу.
27 декабря 2019 представитель ответчика ЛГКП «[Л]теплоэнерго» подала в суд письменный отзыв /а.с.123−130/, в котором просит в удовлетворении иска отказать. Вместе с тем, в тексте отзыва усматривается, что ответчик сумму задолженности признает частично в соответствии с поданным контррозрахунку, отметив, что расчет недоплаченной заработной платы за 2010−2015 годы, который провел истец неверно, кроме того, действующими закоконодательством не урегулирован вопрос индексации перерасчета заработной платы начисленной при рассмотрении спора в суде.
В материалах дела отсутствуют ходатайства сторон о рассмотрении дела в судебном заседании с сообщением (вызовом) сторон.
Учитывая изложенное, в соответствии с ч. 8 ст. 178 и ч. 5 ст. 279 ГПК Украины суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам.
Изучив материалы дела, суд пришел к выводу, что искподлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Судом установлено, что истец особа_1 с 08 июля 2008 года по 9 августа 2016 работал в ЛГКП «[Л]теплоэнерго». 8 июля 2008 особа_1 был принят на работу в специализированный ремонтно-строительный цех электрогазосварщиком четвертого разряда с доплатой за вредные условия труда в соответствии с приказом № 336-к от 8 июля 2008. 1 мая 2009 истец был переведен на должность электрогазосварщика пятого разряда соотвадной с приказом № 195-к от 30 апреля 2009 года. 1 марта 2012 истец был перемещен в участок по ремонту тепломеханического оборудования этого же цеха согласно приказу № 90-к от 01 марта 2012 года. 9 августа 2016 особа_1 был уволен с работы по соглашению сторон на основании п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины в соответствии с приказом № 440-квид 9 августа 2016 /а.с.19/.
Согласно ч. 3 ст. 6 Закона Украины «Об оплате труда» тарифная сетка (схема должностных окладов) формируется на основе: тарифнои ставки рабочего первого разряда, которая устанавливается в размере, превышающем законодательно установленный размер минимальной заработной платы; квалификационных (междолжностных) соотношений размеров тарифных ставок (должностных окладов).
Согласно ст. 3 Закона Украины «Об оплате труда» минимальная заработная плата — это законодательно установленный размер заработной платы за простой, неквалифицированный труд, ниже которого не может осуществляться оплата за выполненную работником месячную, а также почасовую нормутруда (объем работ). Минимальная заработная плата является государственной социальной гарантией, обязательной на всей территории Украины для предприятий всех форм собственности и хозяйствования и физических лиц, использующих труд наемных работников.
Пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда» предусмотрено, что в любом случае оплата труда при выполнении работником месячной (часовой) нормы труда (объема г.обет) не может быть ниже установленной законом минимальной заработной платы. При определении, не является заработная плата ниже минимальной, в нее не включаются доплаты, надбавки, поощрительные и компенсационные выплаты.
Истец представил расчет, согласно которому сумма недоучтенной заработной платы за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 составляет 51757, 00 грн., А сумма компенсации потери части заработной платы составляет 65032, 63 грн. /а.с./.
Представитель ответчика подаа свой контррозрахунок недоплаченной заработной платы электрогазосварщика СРБЦ (особа_1), согласно которому размер недоплаченной части заработной платы составляет за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 составляет 51679, 00 грн., из которых сумма недоучтенной основной заработной платы (тарифной ставки) за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 составляет 43470, 00 грн., сумма недоучтенной доплаты за работу во вредных условиях труда (до 12% от тарифной ставки) — 4007, 00 грн., сумма недоучтенной доплаты за интенсивность труда (10% от тарифной ставки) — 4203, 00 грн. /а.с.131−135/, а также расчет сумм компенсации потери части заработной платы особа_1 в размере 65001, 23 грн. /а.с.136−139/.
Суд, проанализировав оба расчеты, приходит к убеждению, что именно контррозрахунок ответчика является правильным и обоснованным, а потому такой следует принять во внимание.
Как усматривается из расчета недоплаченной заработной платы за 2010−2015 годы, предоставленного представителем ответстдача, с 01 января 2010 года минимальная тарифная ставка электрогазосварщика была установлена из расчета минимальной заработной платы 650 грн., а с 1 июля 2010 из расчета минимальной заработной платы 744 грн., тогда как в соответствии с Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2010 года «минимальная зарплата с 1 января 2010 составляла 869 грн., с 01 апреля — 884 грн., с 01 июля — 888 грн., с 01 октября — 907 грн., с 01 декабря — 922 грн.
С 1 января 2011 минимальная тарифная вдобавка электрогазосварщика была установлена из расчета минимальной заработной платы 744 грн., тогда как в соответствии с Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2011 года» минимальная зарплата с 1 января 2011 составляла 941 грн., с 1 апреля 2011 — 960 грн., с первого октября 2011 года — 985 грн., с 1 декабря 2011 — 1004 грн.
С 1 января 2012 минимальная тарифная ставка электрогазосварщика была установлена из расчета минимальной заработной платы 744 грн., А с 1 маявня 2012 года по расчету минимальной заработной платы 869 грн., тогда как в соответствии с Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2012 года» минимальная зарплата с 1 января 2012 составляла 1073 грн., с 01 апреля — 1094 грн., с 01 июля — 1102 грн., с 01 октября — 1118 грн., с 01 декабря — 1134 грн.
С 1 января 2013 минимальная тарифная ставка электрогазосварщика была установлена из расчета минимальной заработной платы 869 грн., А с 1 мая 2013 из расчета минимальной заротниму платы 922 грн., тогда как в соответствии с Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2013 года» минимальная зарплата с 1 января 2013 составляла 1147 грн., с 01 декабря — 1218 грн.
С 1 января 2014 минимальная тарифная ставка электрогазосварщика была установлена из расчета минимальной заработной платы 941 грн., С 1 мая 2014 из расчета минимальной заработной платы 960 грн., С 1 июля 2014 из расчета минимальной заработной платы 1004 грн., Тогда как соответственно дв Закон Украины «О государственном бюджете Украины на 2014 года» минимальная зарплата с 1 января 2014 составляла 1218 грн.
С 1 января 2015 минимальная тарифная ставка электрогазосварщика была установлена из расчета минимальной заработной платы 1004 грн., С 1 февраля 2015 из расчета минимальной заработной платы 1147 грн., С 1 июля 2015 из расчета минимальной заработной платы 1218 грн., Тогда как в соответствии с Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2015 года» минималльна зарплата с 1 января 2015 составляла 1218 грн., с 01 сентября — 1378 грн.
Таким образом, судом достоверно выяснено, что ответчик ЛГКП «[Л]теплоэнерго», собственными внутренними приказами по предприятию, неправомерно уменьшал установленный Законом размер минимальной заработной платы, на основе которого проводил расчет минимальной тарифной ставки рабочего первого разряда.
Указанные действия ответчика привели к нарушению трудовых прав истца, в частности на надлежащий уровень оплаты труда, предусмотриений действующим законодательством, и поэтому суд, проверив данные, приведенные в расчете недоплаченной заработной платы, предоставленного представителем ответчика, считает, что сумма недоучтенной основной заработной платы (тарифной ставки) за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 в размере 43470, 00. подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Условиям коллективного договора ЛГКП «[Л]теплоэнерго» на 2009−2010 годы и коллективного договора на 2012−2013 годы, который был пролонгирован и действиев в 2014−2015 годах, были установлены доплаты и надбавки, в частности, за работу в тяжелых и вредных условиях труда до 12%, а также за интенсивность труда до 12% от тарифной ставки /а.с.78−92/.
Для электрогазосварщика в 2010 — 2015 годах была установлена доплата за работу в тяжелых и вредных условиях труда в размере 12%, а также была установлена доплата за интенсивность труда в размере 10% от тарифной ставки. Указанные обстоятельства признаются участниками дела, а потому не подлежат доказуванию в силу требований ч. 1 ст. 82 ГПК Украины.
Как видно из вышеуказанного расчета недоплаченной заработной платы, предоставленного представителем ответчика, ЛГКП «[Л]теплоэнерго» не в полном объеме проводило истцу выплаты надбавок, предусмотренных условиями коллективного договора. Так, за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 истцу было недоплачено 4007, 00 грн. — доплаты за вредные условия труда., А также 4203, 00 грн. — доплаты за интенсивность труда.
Учитывая изложенное, суд исследовави доказательства в их совокупности пришел к выводу, что исковое требование о взыскании недоучтенной заработной платы за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 года, является подставным, и поэтому с ответчика в пользу истца следует взыскать 51679, 00 грн. (43470, 00 грн. + 4007, 00 грн. + 4203, 00 грн. = 51679, 00 грн.).
В соответствии со ст. 34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии дв индекса роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Согласно статьям 2, 3 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее — компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня набранняя силу настоящего Закона. Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии; социальные выплаты; стипендии; заработная плата (денежное обеспечение) и другие. Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за какой выплачивается доход, во внимание не принимается).
Основным условием для выплаты гражданам компенсации является нарушение владельцем установленных сроков выплаты начисленных доходов, в частности, заработной платы. При этом, компенсация за нарушение сроков выплаты начисленного дохода производится независимо от вины органа, осуществляющего соответствующие выплаты и независимо от порядка и оснований начисления этого дохода или его части: самим предприятием добровольно или в силу судебного решения.
аналогичный правовой вывод содержится в постановлении Верховного Суда Украины от 7 ноября 2012 дело №6−131цс12.
При таких обстоятельствах, суд считает некорректным утверждение представителя ответчика о том, что действующим законодательством не урегулирован вопрос индексации перерасчета заработной платы начисленной при рассмотрении спора в суде.
Принимая во внимание, что ответчиком нарушены сроки выплаты заработной платы истцу, суд, проверив расчет сумм компенсации потери части заработной платы особа_1, который був проведенный представителем ответчика, считает, что с ЛГКП «[Л]теплоэнерго» следует взыскать в пользу истца 65001, 23 грн. компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты.
Судебные расходы по делу, которые состоят из затрат на профессиональную юридическую помощь, которые в соответствии с квитанции к приходному кассовому ордеру № 65 составляет 3000 грн. /а.с.47/, подлежат взысканию с ответчика в полном объеме в соответствии с ч. 1 ст. 141 ГПК Украины в размере 3000 Декабрьн. без учета из этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов / пп. «Г» п. 164.2.17 ст. 164 Налогового кодекса Украины /.
Также, по ответчика следует возложить уплату судебного сбора в пользу государства.
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст.12, 89, 263, 264, 265 ГПК Украины, суд
постановил:
Иск особа_1 к [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» о взыскании недоучтенной заработной платы и компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплат — удовлетворить частично.
Взыскать с [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» в пользу особа_1 51 679 гривны 00 коп. недоучтенной заработной платы и 65 001 гривен 23 коп. компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, всего взыскать 116 680 (сто шестнадцать тысяч шестьсот восемьдесят) рублей 23 коп., проведя с этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов, подлежащих взысканию при выплате заработнойплаты.
Взыскать с [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» в пользу особа_1 3000 гривны 00 коп. судебных расходов на профессиональную юридическую помощь без учета из этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов.
В остальной части иска отказать.
Взыскать с [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» в пользу государства 768 гривен 40 коп. судебного сбора.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всемиучастниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана участниками дела в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительнуюв и резолютивную части судебного решения указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
В соответствии с требованиями п 15.5. Переходных положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается участниками дела в апелляционный суд [Л]ской области из Железнодорожный районный суд. [Л].
Истец: особа_1 (ИНН номер_1, проживает по адресу: адрес_2)
Ответчик: [Л]ское городское коммунальное предприятие «[Л]теплоэнерго» (егрпоу 05506460, находится по адресу: г.. [Л], ул. Д. Апостола, 1).
судья:
Оригинал решения.
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 462/7589/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
10 січня 2020 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м. [Л]а Боровков Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. [Л]і у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,
встановив:
05 грудня 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивача недораховану заробітну плату за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року в сумі 51 757 грн. 00 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 65 032 грн. 63 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати; 300 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, без вирахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів. Свої вимоги мотивує тим, що в період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року відповідач порушував законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вказаний період належної позивачу заробітної плати. Вказані дії відповідача призвели до порушення його трудових прав, зокрема на належний рівень оплати праці. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.
09 грудня 2019 року ухвалою Залізничного районного суду м. [Л]а вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовної провадження без виклику сторін, а відповідачеві було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
27 грудня 2019 року представник відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» подала до суду письмовий відзив /а.с.123−130/, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Разом з тим, з тексту відзиву вбачається, що відповідач суму заборгованості визнає частково відповідно до поданого контррозрахунку, зазначивши, що розрахунок недоплаченої заробітної плати за 2010−2015 роки, який провів позивач є невірним, крім того, чинними законодавством не врегульовано питання індексації перерахунку заробітної плати нарахованої під час розгляду спору в суді.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач особа_1 з 08 липня 2008 року по 09 серпня 2016 року працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго». 08 липня 2008 року особа_1 був прийнятий на роботу в спеціалізований ремонтно-будівельний цех електрогазозварювальником четвертого розряду з доплатою за шкідливі умови праці згідно з наказом № 336-к від 08 липня 2008 року. 01 травня 2009 року позивач був переведений на посаду електрогазозварювальника п`ятого розряду відповідно до наказу № 195-к від 30 квітня 2009 року. 01 березня 2012 року позивач був переміщений в дільницю з ремонту тепломеханічного устаткування цього ж цеху згідно з наказом № 90-к від 01 березня 2012 року. 09 серпня 2016 року особа_1 був звільнений з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу № 440-квід 09 серпня 2016 року /а.с.19/.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Згідно із ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Позивач подав розрахунок, відповідно до якого сума недорахованої заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року становить 51757, 00 грн., а сума компенсації втрати частини заробітної плати становить 65032, 63 грн. /а.с./.
Представник відповідача подала свій контррозрахунок недоплаченої заробітної плати електрогазозварника СРБЦ (особа_1), відповідно до якого розмір недоплаченої частини заробітної плати становить за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року становить 51679, 00 грн., з яких сума недорахованої основної заробітної плати (тарифної ставки) за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року становить 43470, 00 грн., сума недорахованої доплати за роботу у шкідливих умовах праці (до 12% від тарифної ставки) — 4007, 00 грн., сума недорахованої доплати за інтенсивність праці (10% від тарифної ставки) — 4203, 00 грн. /а.с.131−135/, а також, розрахунок сум компенсації втрати частини заробітної плати особа_1 в розмірі 65001, 23 грн. /а.с.136−139/.
Суд, проаналізувавши обидва розрахунки, приходить до переконання, що саме контррозрахунок відповідача є правильним та обґрунтованим, а тому такий слід взяти до уваги.
Як убачається з розрахунку недоплаченої заробітної плати за 2010−2015 роки, наданого представником відповідача, з 01 січня 2010 року мінімальна тарифна ставка електрогазозварювальника була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 650 грн., а з 01 липня 2010 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 744 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2010 року становила 869 грн., з 01 квітня — 884 грн., з 01 липня — 888 грн., з 01 жовтня — 907 грн., з 01 грудня — 922 грн.
З 01 січня 2011 року мінімальна тарифна ставка електрогазозварювальника була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 744 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2011 року становила 941 грн., з 01 квітня 2011 року — 960 грн., з першого жовтня 2011 року — 985 грн., з 01 грудня 2011 року — 1004 грн.
З 01 січня 2012 року мінімальна тарифна ставка електрогазозварювальника була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 744 грн., а з 01 травня 2012 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 869 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2012 року становила 1073 грн., з 01 квітня — 1094 грн., з 01 липня — 1102 грн., з 01 жовтня — 1118 грн., з 01 грудня — 1134 грн.
З 01 січня 2013 року мінімальна тарифна ставка електрогазозварювальника була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 869 грн., а з 01 травня 2013 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 922 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2013 року становила 1147 грн., з 01 грудня — 1218 грн.
З 01 січня 2014 року мінімальна тарифна ставка електрогазозварювальника була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 941 грн., з 01 травня 2014 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 960 грн., з 01 липня 2014 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 1004 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2014 року становила 1218 грн.
З 01 січня 2015 року мінімальна тарифна ставка електрогазозварювальника була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 1004 грн., з 01 лютого 2015 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 1147 грн., з 01 липня 2015 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 1218 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2015 року становила 1218 грн., з 01 вересня — 1378 грн.
Таким чином, судом достовірно з`ясовано, що відповідач ЛМКП «Львівтеплоенерго», власними внутрішніми наказами по підприємству, неправомірно зменшував встановлений Законом розмір мінімальної заробітної плати, на основі якого проводив розрахунок мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду.
Вказані дії відповідача призвели до порушення трудових прав позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, і тому суд, перевіривши дані, наведені у розрахунку недоплаченої заробітної плати, наданого представником відповідача, вважає, що сума недорахованої основної заробітної плати (тарифної ставки) за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року в розмірі 43470, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Умовами колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 роки та колективного договору на 2012−2013 роки, який був пролонгований та діяв у 2014−2015 роках, були встановлені доплати та надбавки, зокрема, за роботу у важких та шкідливих умовах праці до 12%, а також, за інтенсивність праці до 12% від тарифної ставки /а.с.78−92/.
Для електрогазозварювальника у 2010 — 2015 роках була встановлена доплата за роботу у важких та шкідливих умовах праці у розмірі 12%, а також, була встановлена доплата за інтенсивність праці у розмірі 10% від тарифної ставки. Зазначені обставини визнаються учасниками справи, а відтак не підлягають доказуванню в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Як убачається з вищевказаного розрахунку недоплаченої заробітної плати, наданого представником відповідача, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не в повному обсязі проводило позивачу виплати надбавок, передбачених умовами колективного договору. Так, за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року позивачу було недоплачено 4007, 00 грн. — доплати за шкідливі умови праці., а також, 4203, 00 грн. — доплати за інтенсивність праці.
Враховуючи наведене, суд дослідивши докази по справі в їх [censored] прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення недорахованої заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року, є підставною, і тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 51679, 00 грн. (43470, 00 грн. + 4007, 00 грн. + 4203, 00 грн. = 51679, 00 грн.).
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно із статтями 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року справа №6−131цс12.
За таких обставин, суд вважає некоректним твердження представника відповідача про те, що чинними законодавством не врегульовано питання індексації перерахунку заробітної плати нарахованої під час розгляду спору в суді.
Беручи до уваги, що відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачу, суд, перевіривши розрахунок сум компенсації втрати частини заробітної плати особа_1, який був проведений представником відповідача, вважає, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» слід стягнути на користь позивача 65001, 23 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.
Судові витрати у справі, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, які відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 65 становить 3000 грн. /а.с.47/, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у розмірі 3000 грн. без врахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів /пп. «г» п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України/.
Також, на відповідача слід покласти сплату судового збору на користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплат — задовольнити частково.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 51 679 гривні 00 коп. недорахованої заробітної плати та 65 001 гривень 23 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, всього стягнути 116 680 (сто шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 23 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 3000 гривні 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу без врахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів.
У решті позову відмовити.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави 768 гривень 40 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. [Л]а.
Позивач: особа_1 (ІПН номер_1, проживає за адресою: адреса_2);
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (єдрпоу 05506460, знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1).
Суддя:
Оригінал рішення.
Р Е Ш Е Н И Е
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы
10 января 2020 [Л.]
Судья Железнодорожного районного суда г.. [Л]а Боровков Д.А., рассмотрев в помещении суда в г.. [Л]е в упрощенном исковом движимы без уведомления сторон гражданское дело по иску лицо_1 к [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» о взыскании недоучтенной заработной платы и компенсации потери части заработной платыв связи с нарушением сроков ее выплаты,
установил:
5 декабря 2019 истец обратился в суд с исковым заявлением, в котором просит взыскать с ЛГКП «[Л]теплоэнерго» в пользу истца недосчитанных заработную плату за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 в сумме 51 757 грн. 00 коп., Проведя с этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов, подлежащих взысканию при выплате заработной платы, и компенсацию потери частизаработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты в сумме 65 032 грн. 63 коп., Проведя с этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов, подлежащих взысканию при выплате заработной платы; 300 грн. судебных расходов на профессиональную юридическую помощь, без вычета из этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов. Свои требования мотивирует тем, что в период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 ответчик нарушал законодательство о труде, что привело к Недоначисление и недопитоелаты за указанный период надлежащей истцу заработной платы. Указанные действия ответчика привели к нарушению его трудовых прав, в частности на надлежащий уровень оплаты труда. В связи с приведенным, просит иск удовлетворить.
9 декабря 2019 постановлением Железнодорожного районного суда г.. [Л]а указанное дело назначено к рассмотрению в порядке упрощенного исковой производства без вызова сторон, а ответчику было предложено подать в суд заявление с обоснованным возражением против рассмотрения дела в порядкев упрощенном искового производства и отзыв на иск по указанному делу.
27 декабря 2019 представитель ответчика ЛГКП «[Л]теплоэнерго» подала в суд письменный отзыв /а.с.123−130/, в котором просит в удовлетворении иска отказать. Вместе с тем, в тексте отзыва усматривается, что ответчик сумму задолженности признает частично в соответствии с поданным контррозрахунку, отметив, что расчет недоплаченной заработной платы за 2010−2015 годы, который провел истец неверно, кроме того, действующими закоконодательством не урегулирован вопрос индексации перерасчета заработной платы начисленной при рассмотрении спора в суде.
В материалах дела отсутствуют ходатайства сторон о рассмотрении дела в судебном заседании с сообщением (вызовом) сторон.
Учитывая изложенное, в соответствии с ч. 8 ст. 178 и ч. 5 ст. 279 ГПК Украины суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам.
Изучив материалы дела, суд пришел к выводу, что искподлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Судом установлено, что истец особа_1 с 08 июля 2008 года по 9 августа 2016 работал в ЛГКП «[Л]теплоэнерго». 8 июля 2008 особа_1 был принят на работу в специализированный ремонтно-строительный цех электрогазосварщиком четвертого разряда с доплатой за вредные условия труда в соответствии с приказом № 336-к от 8 июля 2008. 1 мая 2009 истец был переведен на должность электрогазосварщика пятого разряда соотвадной с приказом № 195-к от 30 апреля 2009 года. 1 марта 2012 истец был перемещен в участок по ремонту тепломеханического оборудования этого же цеха согласно приказу № 90-к от 01 марта 2012 года. 9 августа 2016 особа_1 был уволен с работы по соглашению сторон на основании п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины в соответствии с приказом № 440-квид 9 августа 2016 /а.с.19/.
Согласно ч. 3 ст. 6 Закона Украины «Об оплате труда» тарифная сетка (схема должностных окладов) формируется на основе: тарифнои ставки рабочего первого разряда, которая устанавливается в размере, превышающем законодательно установленный размер минимальной заработной платы; квалификационных (междолжностных) соотношений размеров тарифных ставок (должностных окладов).
Согласно ст. 3 Закона Украины «Об оплате труда» минимальная заработная плата — это законодательно установленный размер заработной платы за простой, неквалифицированный труд, ниже которого не может осуществляться оплата за выполненную работником месячную, а также почасовую нормутруда (объем работ). Минимальная заработная плата является государственной социальной гарантией, обязательной на всей территории Украины для предприятий всех форм собственности и хозяйствования и физических лиц, использующих труд наемных работников.
Пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины № 13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда» предусмотрено, что в любом случае оплата труда при выполнении работником месячной (часовой) нормы труда (объема г.обет) не может быть ниже установленной законом минимальной заработной платы. При определении, не является заработная плата ниже минимальной, в нее не включаются доплаты, надбавки, поощрительные и компенсационные выплаты.
Истец представил расчет, согласно которому сумма недоучтенной заработной платы за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 составляет 51757, 00 грн., А сумма компенсации потери части заработной платы составляет 65032, 63 грн. /а.с./.
Представитель ответчика подаа свой контррозрахунок недоплаченной заработной платы электрогазосварщика СРБЦ (особа_1), согласно которому размер недоплаченной части заработной платы составляет за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 составляет 51679, 00 грн., из которых сумма недоучтенной основной заработной платы (тарифной ставки) за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 составляет 43470, 00 грн., сумма недоучтенной доплаты за работу во вредных условиях труда (до 12% от тарифной ставки) — 4007, 00 грн., сумма недоучтенной доплаты за интенсивность труда (10% от тарифной ставки) — 4203, 00 грн. /а.с.131−135/, а также расчет сумм компенсации потери части заработной платы особа_1 в размере 65001, 23 грн. /а.с.136−139/.
Суд, проанализировав оба расчеты, приходит к убеждению, что именно контррозрахунок ответчика является правильным и обоснованным, а потому такой следует принять во внимание.
Как усматривается из расчета недоплаченной заработной платы за 2010−2015 годы, предоставленного представителем ответстдача, с 01 января 2010 года минимальная тарифная ставка электрогазосварщика была установлена из расчета минимальной заработной платы 650 грн., а с 1 июля 2010 из расчета минимальной заработной платы 744 грн., тогда как в соответствии с Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2010 года «минимальная зарплата с 1 января 2010 составляла 869 грн., с 01 апреля — 884 грн., с 01 июля — 888 грн., с 01 октября — 907 грн., с 01 декабря — 922 грн.
С 1 января 2011 минимальная тарифная вдобавка электрогазосварщика была установлена из расчета минимальной заработной платы 744 грн., тогда как в соответствии с Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2011 года» минимальная зарплата с 1 января 2011 составляла 941 грн., с 1 апреля 2011 — 960 грн., с первого октября 2011 года — 985 грн., с 1 декабря 2011 — 1004 грн.
С 1 января 2012 минимальная тарифная ставка электрогазосварщика была установлена из расчета минимальной заработной платы 744 грн., А с 1 маявня 2012 года по расчету минимальной заработной платы 869 грн., тогда как в соответствии с Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2012 года» минимальная зарплата с 1 января 2012 составляла 1073 грн., с 01 апреля — 1094 грн., с 01 июля — 1102 грн., с 01 октября — 1118 грн., с 01 декабря — 1134 грн.
С 1 января 2013 минимальная тарифная ставка электрогазосварщика была установлена из расчета минимальной заработной платы 869 грн., А с 1 мая 2013 из расчета минимальной заротниму платы 922 грн., тогда как в соответствии с Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2013 года» минимальная зарплата с 1 января 2013 составляла 1147 грн., с 01 декабря — 1218 грн.
С 1 января 2014 минимальная тарифная ставка электрогазосварщика была установлена из расчета минимальной заработной платы 941 грн., С 1 мая 2014 из расчета минимальной заработной платы 960 грн., С 1 июля 2014 из расчета минимальной заработной платы 1004 грн., Тогда как соответственно дв Закон Украины «О государственном бюджете Украины на 2014 года» минимальная зарплата с 1 января 2014 составляла 1218 грн.
С 1 января 2015 минимальная тарифная ставка электрогазосварщика была установлена из расчета минимальной заработной платы 1004 грн., С 1 февраля 2015 из расчета минимальной заработной платы 1147 грн., С 1 июля 2015 из расчета минимальной заработной платы 1218 грн., Тогда как в соответствии с Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2015 года» минималльна зарплата с 1 января 2015 составляла 1218 грн., с 01 сентября — 1378 грн.
Таким образом, судом достоверно выяснено, что ответчик ЛГКП «[Л]теплоэнерго», собственными внутренними приказами по предприятию, неправомерно уменьшал установленный Законом размер минимальной заработной платы, на основе которого проводил расчет минимальной тарифной ставки рабочего первого разряда.
Указанные действия ответчика привели к нарушению трудовых прав истца, в частности на надлежащий уровень оплаты труда, предусмотриений действующим законодательством, и поэтому суд, проверив данные, приведенные в расчете недоплаченной заработной платы, предоставленного представителем ответчика, считает, что сумма недоучтенной основной заработной платы (тарифной ставки) за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 в размере 43470, 00. подлежит взысканию с ответчика в пользу истца.
Условиям коллективного договора ЛГКП «[Л]теплоэнерго» на 2009−2010 годы и коллективного договора на 2012−2013 годы, который был пролонгирован и действиев в 2014−2015 годах, были установлены доплаты и надбавки, в частности, за работу в тяжелых и вредных условиях труда до 12%, а также за интенсивность труда до 12% от тарифной ставки /а.с.78−92/.
Для электрогазосварщика в 2010 — 2015 годах была установлена доплата за работу в тяжелых и вредных условиях труда в размере 12%, а также была установлена доплата за интенсивность труда в размере 10% от тарифной ставки. Указанные обстоятельства признаются участниками дела, а потому не подлежат доказуванию в силу требований ч. 1 ст. 82 ГПК Украины.
Как видно из вышеуказанного расчета недоплаченной заработной платы, предоставленного представителем ответчика, ЛГКП «[Л]теплоэнерго» не в полном объеме проводило истцу выплаты надбавок, предусмотренных условиями коллективного договора. Так, за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 истцу было недоплачено 4007, 00 грн. — доплаты за вредные условия труда., А также 4203, 00 грн. — доплаты за интенсивность труда.
Учитывая изложенное, суд исследовави доказательства в их совокупности пришел к выводу, что исковое требование о взыскании недоучтенной заработной платы за период с 1 января 2010 по 30 сентября 2015 года, является подставным, и поэтому с ответчика в пользу истца следует взыскать 51679, 00 грн. (43470, 00 грн. + 4007, 00 грн. + 4203, 00 грн. = 51679, 00 грн.).
В соответствии со ст. 34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии дв индекса роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
Согласно статьям 2, 3 Закона Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты» компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее — компенсация) производится в случае задержки на один и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня набранняя силу настоящего Закона. Под доходами в этом Законе следует понимать денежные доходы граждан, которые они получают на территории Украины и не имеющие разового характера: пенсии; социальные выплаты; стипендии; заработная плата (денежное обеспечение) и другие. Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за какой выплачивается доход, во внимание не принимается).
Основным условием для выплаты гражданам компенсации является нарушение владельцем установленных сроков выплаты начисленных доходов, в частности, заработной платы. При этом, компенсация за нарушение сроков выплаты начисленного дохода производится независимо от вины органа, осуществляющего соответствующие выплаты и независимо от порядка и оснований начисления этого дохода или его части: самим предприятием добровольно или в силу судебного решения.
аналогичный правовой вывод содержится в постановлении Верховного Суда Украины от 7 ноября 2012 дело №6−131цс12.
При таких обстоятельствах, суд считает некорректным утверждение представителя ответчика о том, что действующим законодательством не урегулирован вопрос индексации перерасчета заработной платы начисленной при рассмотрении спора в суде.
Принимая во внимание, что ответчиком нарушены сроки выплаты заработной платы истцу, суд, проверив расчет сумм компенсации потери части заработной платы особа_1, который був проведенный представителем ответчика, считает, что с ЛГКП «[Л]теплоэнерго» следует взыскать в пользу истца 65001, 23 грн. компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты.
Судебные расходы по делу, которые состоят из затрат на профессиональную юридическую помощь, которые в соответствии с квитанции к приходному кассовому ордеру № 65 составляет 3000 грн. /а.с.47/, подлежат взысканию с ответчика в полном объеме в соответствии с ч. 1 ст. 141 ГПК Украины в размере 3000 Декабрьн. без учета из этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов / пп. «Г» п. 164.2.17 ст. 164 Налогового кодекса Украины /.
Также, по ответчика следует возложить уплату судебного сбора в пользу государства.
На основании изложенного и руководствуясь ст.ст.12, 89, 263, 264, 265 ГПК Украины, суд
постановил:
Иск особа_1 к [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» о взыскании недоучтенной заработной платы и компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплат — удовлетворить частично.
Взыскать с [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» в пользу особа_1 51 679 гривны 00 коп. недоучтенной заработной платы и 65 001 гривен 23 коп. компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты, всего взыскать 116 680 (сто шестнадцать тысяч шестьсот восемьдесят) рублей 23 коп., проведя с этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов, подлежащих взысканию при выплате заработнойплаты.
Взыскать с [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» в пользу особа_1 3000 гривны 00 коп. судебных расходов на профессиональную юридическую помощь без учета из этой суммы взыскания налогов и обязательных сборов.
В остальной части иска отказать.
Взыскать с [Л]ского городского коммунального предприятия «[Л]теплоэнерго» в пользу государства 768 гривен 40 коп. судебного сбора.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всемиучастниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда может быть подана участниками дела в течение тридцати дней со дня его провозглашения. Если в судебном заседании было объявлено только вступительнуюв и резолютивную части судебного решения указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
В соответствии с требованиями п 15.5. Переходных положений ГПК Украины апелляционная жалоба подается участниками дела в апелляционный суд [Л]ской области из Железнодорожный районный суд. [Л].
Истец: особа_1 (ИНН номер_1, проживает по адресу: адрес_2)
Ответчик: [Л]ское городское коммунальное предприятие «[Л]теплоэнерго» (егрпоу 05506460, находится по адресу: г.. [Л], ул. Д. Апостола, 1).
судья:
Оригинал решения.
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 462/7589/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
10 січня 2020 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м. [Л]а Боровков Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. [Л]і у спрощеному позовному проваджені без повідомлення сторін цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,
встановив:
05 грудня 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивача недораховану заробітну плату за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року в сумі 51 757 грн. 00 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати, та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 65 032 грн. 63 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати; 300 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, без вирахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів. Свої вимоги мотивує тим, що в період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року відповідач порушував законодавство про працю, що призвело до недорахування та недоплати за вказаний період належної позивачу заробітної плати. Вказані дії відповідача призвели до порушення його трудових прав, зокрема на належний рівень оплати праці. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.
09 грудня 2019 року ухвалою Залізничного районного суду м. [Л]а вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовної провадження без виклику сторін, а відповідачеві було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
27 грудня 2019 року представник відповідача ЛМКП «Львівтеплоенерго» подала до суду письмовий відзив /а.с.123−130/, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Разом з тим, з тексту відзиву вбачається, що відповідач суму заборгованості визнає частково відповідно до поданого контррозрахунку, зазначивши, що розрахунок недоплаченої заробітної плати за 2010−2015 роки, який провів позивач є невірним, крім того, чинними законодавством не врегульовано питання індексації перерахунку заробітної плати нарахованої під час розгляду спору в суді.
У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач особа_1 з 08 липня 2008 року по 09 серпня 2016 року працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго». 08 липня 2008 року особа_1 був прийнятий на роботу в спеціалізований ремонтно-будівельний цех електрогазозварювальником четвертого розряду з доплатою за шкідливі умови праці згідно з наказом № 336-к від 08 липня 2008 року. 01 травня 2009 року позивач був переведений на посаду електрогазозварювальника п`ятого розряду відповідно до наказу № 195-к від 30 квітня 2009 року. 01 березня 2012 року позивач був переміщений в дільницю з ремонту тепломеханічного устаткування цього ж цеху згідно з наказом № 90-к від 01 березня 2012 року. 09 серпня 2016 року особа_1 був звільнений з роботи за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу № 440-квід 09 серпня 2016 року /а.с.19/.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Згідно із ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що у будь-якому випадку оплата праці при виконанні працівником місячної (годинної) норми праці (обсягу робіт) не може бути нижчою від встановленої законом мінімальної заробітної плати. При визначенні, чи не є заробітна плата нижчою від мінімальної, до неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
Позивач подав розрахунок, відповідно до якого сума недорахованої заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року становить 51757, 00 грн., а сума компенсації втрати частини заробітної плати становить 65032, 63 грн. /а.с./.
Представник відповідача подала свій контррозрахунок недоплаченої заробітної плати електрогазозварника СРБЦ (особа_1), відповідно до якого розмір недоплаченої частини заробітної плати становить за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року становить 51679, 00 грн., з яких сума недорахованої основної заробітної плати (тарифної ставки) за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року становить 43470, 00 грн., сума недорахованої доплати за роботу у шкідливих умовах праці (до 12% від тарифної ставки) — 4007, 00 грн., сума недорахованої доплати за інтенсивність праці (10% від тарифної ставки) — 4203, 00 грн. /а.с.131−135/, а також, розрахунок сум компенсації втрати частини заробітної плати особа_1 в розмірі 65001, 23 грн. /а.с.136−139/.
Суд, проаналізувавши обидва розрахунки, приходить до переконання, що саме контррозрахунок відповідача є правильним та обґрунтованим, а тому такий слід взяти до уваги.
Як убачається з розрахунку недоплаченої заробітної плати за 2010−2015 роки, наданого представником відповідача, з 01 січня 2010 року мінімальна тарифна ставка електрогазозварювальника була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 650 грн., а з 01 липня 2010 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 744 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2010 року становила 869 грн., з 01 квітня — 884 грн., з 01 липня — 888 грн., з 01 жовтня — 907 грн., з 01 грудня — 922 грн.
З 01 січня 2011 року мінімальна тарифна ставка електрогазозварювальника була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 744 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2011 року становила 941 грн., з 01 квітня 2011 року — 960 грн., з першого жовтня 2011 року — 985 грн., з 01 грудня 2011 року — 1004 грн.
З 01 січня 2012 року мінімальна тарифна ставка електрогазозварювальника була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 744 грн., а з 01 травня 2012 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 869 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2012 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2012 року становила 1073 грн., з 01 квітня — 1094 грн., з 01 липня — 1102 грн., з 01 жовтня — 1118 грн., з 01 грудня — 1134 грн.
З 01 січня 2013 року мінімальна тарифна ставка електрогазозварювальника була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 869 грн., а з 01 травня 2013 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 922 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2013 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2013 року становила 1147 грн., з 01 грудня — 1218 грн.
З 01 січня 2014 року мінімальна тарифна ставка електрогазозварювальника була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 941 грн., з 01 травня 2014 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 960 грн., з 01 липня 2014 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 1004 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2014 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2014 року становила 1218 грн.
З 01 січня 2015 року мінімальна тарифна ставка електрогазозварювальника була встановлена з розрахунку мінімальної заробітної плати 1004 грн., з 01 лютого 2015 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 1147 грн., з 01 липня 2015 року з розрахунку мінімальної заробітної плати 1218 грн., тоді як відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2015 року» мінімальна зарплата з 01 січня 2015 року становила 1218 грн., з 01 вересня — 1378 грн.
Таким чином, судом достовірно з`ясовано, що відповідач ЛМКП «Львівтеплоенерго», власними внутрішніми наказами по підприємству, неправомірно зменшував встановлений Законом розмір мінімальної заробітної плати, на основі якого проводив розрахунок мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду.
Вказані дії відповідача призвели до порушення трудових прав позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, і тому суд, перевіривши дані, наведені у розрахунку недоплаченої заробітної плати, наданого представником відповідача, вважає, що сума недорахованої основної заробітної плати (тарифної ставки) за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року в розмірі 43470, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Умовами колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 роки та колективного договору на 2012−2013 роки, який був пролонгований та діяв у 2014−2015 роках, були встановлені доплати та надбавки, зокрема, за роботу у важких та шкідливих умовах праці до 12%, а також, за інтенсивність праці до 12% від тарифної ставки /а.с.78−92/.
Для електрогазозварювальника у 2010 — 2015 роках була встановлена доплата за роботу у важких та шкідливих умовах праці у розмірі 12%, а також, була встановлена доплата за інтенсивність праці у розмірі 10% від тарифної ставки. Зазначені обставини визнаються учасниками справи, а відтак не підлягають доказуванню в силу вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України.
Як убачається з вищевказаного розрахунку недоплаченої заробітної плати, наданого представником відповідача, ЛМКП «Львівтеплоенерго» не в повному обсязі проводило позивачу виплати надбавок, передбачених умовами колективного договору. Так, за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року позивачу було недоплачено 4007, 00 грн. — доплати за шкідливі умови праці., а також, 4203, 00 грн. — доплати за інтенсивність праці.
Враховуючи наведене, суд дослідивши докази по справі в їх [censored] прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення недорахованої заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2015 року, є підставною, і тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 51679, 00 грн. (43470, 00 грн. + 4007, 00 грн. + 4203, 00 грн. = 51679, 00 грн.).
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно із статтями 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року справа №6−131цс12.
За таких обставин, суд вважає некоректним твердження представника відповідача про те, що чинними законодавством не врегульовано питання індексації перерахунку заробітної плати нарахованої під час розгляду спору в суді.
Беручи до уваги, що відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачу, суд, перевіривши розрахунок сум компенсації втрати частини заробітної плати особа_1, який був проведений представником відповідача, вважає, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» слід стягнути на користь позивача 65001, 23 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.
Судові витрати у справі, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, які відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 65 становить 3000 грн. /а.с.47/, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у розмірі 3000 грн. без врахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів /пп. «г» п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України/.
Також, на відповідача слід покласти сплату судового збору на користь держави.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплат — задовольнити частково.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 51 679 гривні 00 коп. недорахованої заробітної плати та 65 001 гривень 23 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, всього стягнути 116 680 (сто шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 23 коп., провівши з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів, які підлягають стягненню при виплаті заробітної плати.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 3000 гривні 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу без врахування з цієї суми стягнення податків та обов`язкових зборів.
У решті позову відмовити.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь держави 768 гривень 40 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог п.п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. [Л]а.
Позивач: особа_1 (ІПН номер_1, проживає за адресою: адреса_2);
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» (єдрпоу 05506460, знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1).
Суддя:
Оригінал рішення.
