ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты

Дело № 462/6983/19


Р Е Ш Е Н И Е 
И М Е Н Е М У К Р, А И Н Ы 

14 января 2020 судья Железнодорожного районного суда г.. Львова [П] А.Б., рассмотрев дело по иску лицо_1 к Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» о взыскании недоучтенной заработной платы и компенсации потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты,

установил:

Истец в ноябре 2019 обратился в суд с иском к видповидача, в котором с учетом заявления об уменьшении исковых требований просит взыскать с ответчика недосчитанных заработную плату за период с 20.06.2011 г.. по 30.09.2015 г.. в сумме 26 197 грн., компенсацию потери части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты в сумме 31176, 72 грн. и расходы на профессиональную правовую помощь в размере 3000 грн. Свои исковые требования мотивирует тем, что 20.06.2011 года он был принят на работу слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по третьему г.озряду на район магистральных тепловых сетей согласно приказа № 339-к от 17.06.2011р. 03.01.2012 года он был переведен слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по четвертому разряду согласно приказа № 766-к от 30.12.2011г. 01.04.2013 года он был переведен слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по пятому разряду этого же района согласно приказа № 161-к от 01.04.2013 г.. 13.06.2014 года он был переведен слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по шестому разряду этого же районв соответствии с приказом № 355-к от 13.06.2014 г.. 09.11.2016 года он был уволен с работы по соглашению сторон согласно п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины на основании приказа № 682-к от 09.11.2016 г.. Начиная с 20.06.2011 г.. По 30.09.2015 г.. Ответчик нарушал законодательство о труде, его трудовые права, что привело к Недоначисление и недоплаты за вышеуказанный период принадлежащей ему заработной платы. При начислении заработной платы ответчик не соблюдал условий Коллективного договора ЛГКП «Львовтеплоэнерго» на2009−2010 годы и 2012−2013 годы, Отраслевого соглашения между Министерством по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украины, Всеукраинским объединением областных организаций работодателей предприятий жилищно-коммунальной отрасли «Федерация работодателей ЖКХ Украины» и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания населения на 2010−2012 годы, Отраслевого соглашения на 2013−2015 годы, Регионального соглашения между Львовской областной дердарственной администрацией, объединениями работодателей и профсоюзными объединениями Львовской области на 2010−2011 годы, территориальной соглашения между Львовской областной государственной администрацией, объединениями работодателей и профсоюзными объединениями Львовской области на 2012−2014 годы. Ответчиком, вопреки вышеуказанным положениям законодательства, самостоятельно устанавливался размер минимальной тарифной ставки рабочего 1 разряда с существенным занижением размера минимальной заработной платы, что привелок неначислении и, соответственно, выплаты ему в полном размере заработной платы за спорный период. По изложенного, просит иск удовлетворить.
Постановлением Железнодорожного районного суда г.. Львова от 11.11.2019 года открыто производство по делу, рассмотрение дела решено проводить в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон. Ответчику установлено п`ятнадцятиденний срок для подачи отзыва на исковое заявление.
Представитель ответчика подал в суд отзыв на исковое заявление, в яком не согласен с исковыми требованиями, отметив, что установить факт нарушения предприятием трудовых прав истца возможно только в случае установления несоответствия законодательству приказов об изменениях в оплате труда работников, а именно приказов «Об изменениях в оплате труда работников» от 21.07.2010 г.. № 186, от 23.04.2012 г.. № 150, от 29.04.2013 г.. № 170, от 30.04.2014 г.. № 176, от 27.06.2014 г.. № 264 которые действуют, отменены в установленном порядке не были. Отмечает, что согласно ч. 3 ст. 97КЗоТ Украины конкретные размеры тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок рабочим, должностных окладов служащим, а также надбавок, доплат, премий и вознаграждений устанавливаются собственником или уполномоченным им органом с учетом требований, предусмотренных частью второй настоящей статьи. Приказы об изменениях в оплате труда работников (ее поднятия), выдаются директором предприятия по согласованию с первичной профсоюзной организацией. Во исполнение данных приказов, отделом организации труда и заработной платы ЛГКП «Львовтеплоэнерго»: формируется тарифная сетка (схема должностных окладов) на основе тарифной ставки рабочего I разряда, с учетом квалификационных (междолжностных) соотношений размеров тарифных ставок по видам работ и квалификационных коэффициентов, разрабатывается штатное расписание с учетом новой схемы должностных окладов (тарифной сетки) и подается на согласование в Департамент жилищного хозяйства и инфраструктуры Львовского городского совета, начисляется и выплачивается по работамна плата в сроки, установленные приказом, в соответствии с утвержденным штатным расписанием. Также считает, что истцом пропущен срок обращения в суд, так как к спорным правоотношениям не могут применяться положения ч.2 ст. 233 КЗоТ Украины, которые предусматривают, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком, поскольку факт нарушения законодательства о труде относительв истца не установлено. При расчете исковых требований истцом было допущена арифметическая ошибка, в частности, неверно вычислен разницу за вредные условия труда за отдельные месяцы расчетного периода вследствие ошибочного закругления. Со стороны ответчика предоставлен расчет недоплаченной заработной платы слесаря ​​по ремонту тепловых сетей 3 г.-6 л. РМТМ особа_1 за период с 2010 — 2015, согласно которому размер недоплаченной заработной платы истца составляет 26 197 грн. Также добавлен расчетсуммы компенсации потери части заработной платы особа_1 в связи с нарушением сроков ее выплаты по состоянию на 01.11.2019 г.., согласно которому размер компенсации составляет 31176, 72 грн. Отмечает, что у налогоплательщика существует обязанность уплатить соответствующие налоги и сборы с полученной по решению суда заработной платы, компенсации части потери доходов, среднего заработка за время задержки расчета и возмещения расходов на правовую помощь. Учитывая вышеизложенное, просит в удовлетворении иска отмовиты в полном объеме.
Ходатайств от одной из сторон о рассмотрении дела в судебном заседании с извещением сторон в суд не поступало, поэтому в соответствии с ч.5 ст.279 ГПК Украины суд рассматривает дело в порядке упрощенного искового производства без уведомления сторон по имеющимся в деле материалам.
В соответствии с требованиями ч.2 ст. 247 ГПК Украины в случае если в соответствии с положениями настоящего Кодекса рассмотрение дела осуществляется судом в отсутствие участников дела, фиксирование судебного процесса попомощью звукозаписывающего технического средства не осуществляется.
Рассмотрев дело в порядке упрощенного производства, без уведомления сторон, изучив собранные по делу доказательства, выяснив истинные обстоятельства дела, суд исходит из следующего.
В соответствии со ст. 43 Конституции Украины право на своевременное получение вознаграждения за труд защищается законом.
Согласно ст. 16 ГК Украины, каждый человек имеет право обратиться в суд за защитой своего личного неимущественного или имущественного права и интереса. Из содержания ст. 12 ГПК Украины усматривается, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
В соответствии с требованиями ст. 81 ГПК Украины каждая сторона должна доказать те обстоятельства, на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом.
В соответствии со ст. 94 КЗоТ Украины заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу. Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размером не ограничивается. Вопросы государственного и договорного регулирования оплаты труда, прав работников на оплату труда и их защиты определяются этим Кодексом, Законом Украины«Об оплате труда» и другими нормативно-правовыми актами.
В соответствии со ст. 96 КЗоТ Украины основой организации оплаты труда является тарифная система оплаты труда, которая включает тарифные сетки, тарифные ставки, схемы должностных окладов и тарифно-квалификационные характеристики / справочники /.
Тарифная система оплаты труда используется для распределения работ в зависимости от их сложности, а работников — в зависимости от их квалификации и по разрядам тарифной сетки. Она является основой формирования и дифференциации размеров саробитнои платы.
Формирование тарифной сетки / схемы должностных окладов / производится на основе тарифной ставки рабочего первого разряда, которая устанавливается в размере, превышающем законодательно установленный размер минимальной заработной платы, и квалификационных / междолжностных / соотношений размеров тарифных ставок / должностных окладов /.
Отнесение выполняемых работ к определенным тарифным разрядам и присвоение квалификационных разрядов рабочим производится собственником или уполномоченным им органом согласнотарифно-квалификационным справочником по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации / профсоюзным представителем /.
Статьей 97 КЗоТ Украины предусмотрено, что оплата труда работников осуществляется по почасовой, сдельной или другими системами оплаты труда. Оплата может производиться по результатам индивидуальных и коллективных работ. Формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, ставки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплт, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями, учреждениями, организациями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевыми (региональными) соглашениями. Если коллективный договор на предприятии, в учреждении, организации не заключен, собственник или уполномоченный им орган обязан согласовать эти вопросы с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзнымим представителем), который представляет интересы большинства работников, а в случае его отсутствия — с другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом. Конкретные размеры тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок рабочим, должностных окладов служащим, а также надбавок, доплат, премий и вознаграждений устанавливаются собственником или уполномоченным им органом с учетом требований, предусмотренных частью второй настоящей статьи. Собственник или уполномоченный им орган или физическое лицо не имеет права водностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями, коллективными договорами.
Согласно ч. 1 ст. 2 Закона Украины «Об оплате труда» основной заработной платой является вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих.
Согласно ч. 3 ст. 6 Закона Украины «Об оплате труда» тарифная сетка (схема должностных окладов) формируется на основе: тарифной ставки рабочего первого разряда, которая устанавливается в размере, превышающем законодательно установленный размер минимальной заработной платы; квалификационных (междолжностных) соотношений размеров тарифных ставок (должностных окладов).
В соответствии со ст. 3 Закона Украины «Об оплате труда» минимальная заработная плата — это законодательно установленный размер заработной платы за простой, неквалификовану труд, ниже которого не может осуществляться оплата за выполненную работником месячную, а также почасовую норму труда (объем работ). Минимальная заработная плата является государственной социальной гарантией, обязательной на всей территории Украины для предприятий всех форм собственности и хозяйствования и физических лиц, использующих труд наемных работников.
Судом установлено, что 20.06.2011 года особа_1 был принят на работу слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по третьему разряду в район магистральных тепловых сетей согласно приказа № 339-к от 17.06.2011р. 03.01.2012 года он был переведен слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по четвертому разряду согласно приказа № 766-к от 30.12.2011г. 01.04.2013 года он был переведен слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по пятому разряду этого же района согласно приказа № 161-к от 01.04.2013 г.. 13.06.2014 года он был переведен слесарем по ремонту оборудования тепловых сетей по шестому разряду этого же района согласно наказу № 355-к от 13.06.2014 г.. 09.11.2016 года он был уволен с работы по соглашению сторон согласно п. 1 ст. 36 КЗоТ Украины на основании приказа № 682-к от 09.11.2016 г.. /А.с. 17−19 /.
Постановлением Железнодорожного районного суда Львова от 14.11.2013 г.. /А.с.47/ директора ЛГКП «Львовтеплоэнерго» признано виновным в совершении административного правонарушения, предусмотренного ч.1 ст.41 КУоАП и наложен на него взыскания — штраф в размере 510 / пятьсот десять / грн. Указанное постановление вступило в законную силу и стакой усматривается, что директора ЛГКП «Львовтеплоэнерго» привлечено к административной ответственности, предусмотренной ч.1 ст.41 КУоАП, а именно за нарушение требований п.2.2 Генерального, отраслевого соглашения между Министерством по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украины, Всеукраинским объединением областных организаций работодателей предприятий жилищно-коммунальной отрасли «Федерация работодателей ЖКХ Украины» и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышмышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2010−2013 годы, ст. ст. 96, 97 КЗоТ Украины и ч. 3 ст. 6 Закона Украины «Об оплате труда», тарифная ставка рассчитывалась с 01.07.2010 г.. По 30.04.2012 года, исходя из минимальной зарплаты 744 грн. при установлении Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2010 год» минимальной заработной платы с 01.01.2010 г.. — 907 грн., чем нарушены требования ст. 95 КЗоТ Украины. С 01.05.2012 г.. По 30.04.2013 г.., Исходя из минимальной зарплаты 869грн., при установлении Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2012 год» минимальной заработной платы с 01.04.2012 г.. — 1094 грн., чем нарушены требования ст. 95 КЗоТ Украины. С 01.05.2013 г.. Рассчитана, исходя из минимальной заработной платы 922 грн., При установлении Законом Украины «О государственном бюджете Украины на 2013 год» минимальной заработной платы с 01.01.2013 г.. — 1147 грн., Чем нарушены требования ст. 95 КЗоТ Украины. Исходя из приведенного с 01.05.2013 г.. Часовая тарифная ставка машиность береговых насосных станций ИИ разряда составляет 11, 59 грн., часовая тарифная ставка старшего машиниста турбинного отдела 5 разряда — составляет 16, 53 грн., часовая тарифная ставка слесаря ​​по ремонту паро газотурбинного оборудования 5 разряда — составляет 16, 23 грн., должностной оклад начальника смены станции составляет 4199 грн., старший мастер производственного участка 1 гр. — 3986 грн., Начальник цеха — 4214 грн., То есть при разработке тарифной сетки для работников производственных подразделений на подпоромстве установлены минимальные часовые тарифные ставки рабочих производственных подразделений в размере меньшем чем установленный Отраслевым соглашением на 2010−2012 годы и в нарушение требований ст. 115 КЗоТ Украины, ст. 24 Закона Украины «Об оплате труда», заработная плата выплачивается по мере поступления средств два раза в месяц, а не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата.
при наличии наведомого установлено, что на предприятии имело место нарушение трудовых прав в отношении принадлежащего уровня оплаты труда, в том числе и к истцу.
С приобщены к материалам дела копии частного определения Железнодорожного районного суда Львова от 26.02.2015 года усматривается, что ЛГКП «Львовтеплоэнерго» не соблюдает условий коллективного договора, а именно п. 16.1 Коллективного договора на 2012−2013 годы и п. 1.1.3 отраслевого соглашения между Министерством по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украины, Всеукраинскойм объединением областных организаций работодателей предприятий жилищно-коммунальной отрасли «Федерация работодателей ЖКХ Украины» и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2010−2011 годы и п. 2 Территориальной соглашения на 2012−2014 года в части определения тарифной ставки /а.с.90−91/.
Согласно ч. 4 ст. 82 ГПК Украины обстоятельства, установленные решением суда в хозяйственной, гражданской или административного деле, вступившим в законную силу, не доказываются при рассмотрении другого дела, в котором участвуют те же лица или лицо, в отношении которого установлены эти обстоятельства, если иное не установлено законом.
Поэтому, вышеуказанными судебными решениями установлено нарушение ответчиком требований законодательства об оплате труда в период 2010−2015 годов в части определения размера тарифной ставки. Итак, это обстоятельство не требует дополнительного доказательства.
Как видно из ответов Территориальной государственной Инспеекции по труду во Львовской области № 02−1175 / 04 от 17.03.2014р. и №06−16 / 3740 от 02.06.2014р. проведенными проверками состояния соблюдения требований законодательства о труде на ЛГКП «Львовтеплоэнерго» выявлен ряд нарушений, в частности факты нарушения требования п. 2.2. Генерального, отраслевого соглашения между Министерством по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украины, Всеукраинским объединением областных организаций работодателей предприятий жилищно-коммунальной отрасли «Федерация работодателей ЖКХ Украины»и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2010−2012 гг., ст.96, 97 КЗоТ Украины и ч.3. ст. 6 Закона Украины «Об оплате труда» — то есть при разработаны тарифные сетки для рабочих производственных подразделений на предприятии установлены минимальные часовые ставки рабочих производственных подразделений в размере меньшем, чем установлено Отраслевым соглашением на 2010−2012гг., И нарушены требования ст.115 КСПП Украина, ст.24 Закона Украины «Об оплате труда» которыми предусмотрено проведение выплаты заработной платы не реже двух раз в месяц через промежуток времени, не превышающий шестнадцати календарных дней, и не позднее семи дней после окончания периода, за который осуществляется выплата, кроме этого установлено занижение размеров окладов руководителей, профессионалов, специалистов, служащих и рабочих /а.с. 49−56 /.
Кроме того, в копии выписки из акта проверки соблюдения субъектами хозяйствования законодателтва о труде и общеобязательном государственном социальном страховании №13010061472 ЛГКП «Львовтеплоэнерго» от 08.10.2013р. указано подробное описание выявленного нарушения п. 2.2. Генерального, отраслевого соглашения между Министерством по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украины, Всеукраинским объединением областных организаций работодателей предприятий жилищно-коммунальной отрасли «Федерация работодателей ЖКХ Украины» и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местовой промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2010−2012 годы, ст 96, 97 КЗоТ Украины и ч. 3 ст. 6 Закона Украины «Об оплате труда», которое заключается в том, что тарифная ставка рабочего 1 разряда была рассчитана ответчиком с нарушением ст. 95 КЗоТ Украины /а.с.44−46/.
Согласно пункту 4.3. Коллективного договора ЛГКП «Львовтеплоэнерго» на 2012−2013р. ЛГКП «Львовтеплоэнерго» согласилось учитывать нормы и положения генерального, отраслевого, регионального и городского соглашений, а такжеЗУ «О Государственном бюджете Украины» /а.с.77/.
В соответствии с п. 1.1.3. Отраслевого соглашения между Министерством по вопросам жилищно-коммунального хозяйства Украины, Всеукраинским объединением областных организаций работодателей предприятий жилищно-коммунальной отрасли «Федерация работодателей ЖКХ Украины» и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2010- 2012 года, минимальная тарифная ставка (оклад) по проста неквалифицированный труд устанавливается в размере не ниже определенной законодательством минимальной заработной платы, а минимальная тарифная ставка рабочего I разряда — в размере не менее 120 процентов размера минимальной заработной платы, установленной законом /а.с.60/
Согласно Тарифной части Территориальной соглашения между Львовской областной государственной администрацией, объединениями работодателей и профсоюзными объединениями Львовской области на 2012−2014 годы установлена ​​минимальная тарифная ставка робитника I разряда в размере, предусмотренном в Отраслевом соглашении между Министерством ЖКХ Украины и ЦК профсоюза работников ЖКХ, местной промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2010−2011 годы /а.с.87−89/.
Приложением № 1 к тарифной части Территориальной соглашения на 2012−2014 годы установлен коэффициент соотношения минимальной тарифной ставки рабочего I разряда по подотраслям и видам работ с установленным отраслевым соглашением минимальной тарифной ставки рабочего I разряда — дляработников, занятых строительно-монтажных и ремонтно-строительных работах, данный коэффициент составляет 1, 40, а для работников, занятых на работах по эксплуатации оборудования ТЭЦ, данный коэффициент составляет 1.62 /а.с.88−89/.
Приложением № 2 к тарифной части Территориальной соглашения на 2012−2014 годы установлена ​​единая сеть межразрядных тарифных коэффициентов по подотраслях жилищно-коммунального хозяйства, согласно которой приведен коэффициент для рабочих третьего разряда составляет 1, 20, для четвертойго разряда составляет 1, 35, для пятого разряда составляет 1, 54, для шестого разряда составляет 1, 80 /а.с. 89 /.
Согласно п. 16.2 Коллективного договора ЛГКП «Львовтеплоэнерго» на 2012−2013 годы размеры тарифных ставок и схемы должностных окладов работников устанавливаются с учетом минимальных гарантий, определенных отраслевым (региональным) соглашением.
Также установлено, что размеры минимальной заработной платы на 2011 — 2015 годы были установлены Законами Украины «О Государственном бюджете Украины на2011 год «от 23.12.2010 г.. № 2857- VI, " О Государственном бюджете Украины на 2012 год «от 22.12.2011 г.. № 4282-VI, " О Государственном бюджете Украины на 2013 год «от 06.12.2012 г.. № 5515-VI, «О Государственном бюджете Украины на 2014 год» от 16.01.2014 г.. № 719-УИИ, «О Государственном бюджете Украины на 2015 год» от 28.12.2014. № 80-УИИ, и составили: на 2011 год: с 1 января — 941, 00 грн., с 1 апреля — 960, 00 грн., с 1 октября — 985, 00 грн., с 1 декабря — 1004, 00 грн .; на 2012 год: с 1 января — 1073, 00 грн., с 1апреля — 1094, 00 грн., с 1 июля — 1102, 00 грн., с 1 октября — 1118, 00 грн., с 1 декабря — 1134, 00 грн .; на 2013 год: с 1 января — 1147, 00 грн., с 1 декабря — 1218, 00 грн .; на 2014 год: 1218, 00 грн .; на 2015 год: с 1 января — 1218, 00 грн .; с 1 сентября — 1378, 00 грн.
Статьей 9 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» определено, что положения генерального, отраслевого (межотраслевого), территориальной соглашений действуют непосредственно и являются обязательными для всех субъектов, находящихся в сфере действия сторон, каки подписали соглашение.
Положениями этого Закона также предусмотрено, что условия коллективных договоров или соглашений, ухудшающие по сравнению с действующим законодательством положение работников, являются недействительными, и запрещается включать их в договоры и соглашения (ч.2 ст.5), а отраслевая (межотраслевое) соглашение не может ухудшать положение работников по сравнению с генеральным соглашением (ч. 3 ст. 8).
Согласно абз. 4, 5 ч. 1 ст. 5 Закона Украины «Об оплате труда» организация оплаты труда осуществляется, в частности, на основании отраслевыхх (межотраслевых), территориальных соглашений и коллективных договоров.
Согласно ч.1 ст. 14 этого Закона договорное регулирование оплаты труда работников предприятий осуществляется на основе системы соглашений, заключаемых на национальном (генеральное соглашение), отраслевом (отраслевое (межотраслевое) соглашение), территориальному (территориальная соглашение) и местном (коллективный договор) уровнях в соответствии с законами.
Частью 1 ст. 15 этого Закона предусмотрено, что формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифни сетки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным, отраслевым (межотраслевым) и территориальными соглашениями. В случае, когда коллективный договор на предприятии не заключен, работодатель обязан согласовать эти вопросы с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем), который представляет интересы большинства работников, а в случае его отсутствия — с другим уполномоченным на представительство органом.
Конкретные размеры тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок рабочим, должностных окладов служащим, а также надбавок, доплат, премий и вознаграждений устанавливаются с учетом требований, предусмотренных частью первой настоящей статьи.
Аналогичные положения содержатся в ст. 97 КЗоТ Украины.
По содержанию указанных норм установлены отраслевыми (г.ижгалузевимы) и территориальными соглашениями условия оплаты труда являются гарантиями для работников в сфере оплаты труда и непосредственное применение таких условий является обязательным для всех субъектов, находящихся в сфере действия соглашения.
Согласно ч.1 ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора.
В соответствии со ст. 22 Закона Украины «Об оплате труда» субъекты организации оплаты трудане имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
Как установлено судом, в Территориальной сделке, а именно в приложении № 1 к тарифной части сделки сторонами была определена формула расчета месячной тарифной ставки рабочего 1 разряда по подотраслям и видам работ — мин. з / плата * 1, 2 * Z (коэффициент соотношения по подотраслям и по видам работ).
Следовательно, применение условий отраслевых (г.ижгалузевих) и территориальных соглашений является обязанностью ответчика и не зависит от наличия соответствующих положений в коллективном договоре, и имеет целью обеспечение гарантий, установленных для работников законодательством.
Свое подтверждение указанное нарушение Трудового законодательства нашло, как в ходе проверки, проведенной Территориальной государственной инспекцией по труду во Львовской области, так и во время проверки Государственной финансовой инспекции во Львовской области.
Кроме того, суд не принимает во внимаги призвание представителя ответчика в отзыве на пропуска истцом срока обращения в суд, поскольку указанное противоречит ч. 2 ст. 233 КЗоТ Украины, которой предусмотрено, что в случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения каким-либо сроком.
Согласно решению Конституционного Суда Украины от 15.10.2013 года №8-рп / 2013 дано официальное толкование положений ч.2 ст.233 КЗоТ Украины, ст.1, 2 САКОН Украины «Об оплате труда», которые следует понимать так, что в случае нарушения работодателем законодательства об оплате труда не ограничивается каким-либо сроком обращения работника в суд с иском о взыскании заработной платы, которая ему принадлежит, то есть всех выплат, на которые работник имеет право в соответствии с условиями Трудового договора и в соответствии с государственных гарантий, установленных законодательством, в том числе и за время простоя, который имел место не по вине работника, независимо от того, было осуществление работодателиавцем начисления таких выплат.
Поскольку судом установлен факт нарушения ответчиком законодательства об оплате труда, то это обстоятельство является основанием для удовлетворения иска, а учитывая приведенные выше предписания закона и разъяснения Конституционного Суда Украины требования истца о взыскании заработной платы, которая не была своевременно начислена и выплачена работодателем, не ограничиваются каким-либо сроком.
С приобщены к материалам дела ответчиком расчета недоплаченной заработной платы слесаря ​​по ремонту тепловых сетей 3 г.-6 л. РМТМ, с которым согласился истец, усматривается, что задолженность перед особа_1 за период с июня 2011 по сентябрь 2015 составляет 26 197 грн.
Вместе с тем, п.6 Постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 №13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда» разъяснено, что поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника суд определяет указанную сумму без удержания цого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
По изложенного и учитывая, что ответчиком нарушены трудовые права истца, в частности на надлежащий уровень оплаты труда, предусмотренный действующим законодательством, суд приходит к выводу, что ЛГКП «Львовтеплоэнерго» в пользу истца необходимо взыскать невыплаченную заработную плату за период с 20.06.2011 г. по 30.09.2015 г.. в размере 26 197 грн. 00 коп., Без учета удержания налогов и других обязанностейовых платежей.
Согласно ст. 34 Закона Украины «Об оплате труда» компенсация работникам потери части заработной платы в связи с нарушением сроков ее выплаты производится в соответствии с индексом роста цен на потребительские товары и тарифов на услуги в порядке, установленном действующим законодательством.
1 января 2001 вступил в силу Закон Украины № 2050−111 от 19.10.2000р. «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты».
Согласно ст 1, 2, 3 САКОН Украины «О компенсации гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты», предприятия, учреждения и организации всех форм собственности и хозяйствования осуществляют компенсацию гражданам потери части доходов в случае нарушения установленных сроков их выплаты, в том числе по вине собственника или уполномоченного им органа (лица). Компенсация гражданам потери части доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (далее — компенсация) производится в случае задержки наодин и более календарных месяцев выплаты доходов, начисленных гражданам за период начиная со дня вступления в силу настоящего Закона. Сумма компенсации исчисляется путем умножения суммы начисленного, но не выплаченного гражданину дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) на индекс инфляции в период невыплаты дохода (инфляция месяца, за который выплачивается доход, во внимание не принимается).
Пунктами 3, 4 Порядка проведения компенсации гражданам потери части денежныхх доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, утвержденного постановлением КМУ от 21.02.2001р. №159 предусмотрено, что компенсации подлежат следующие денежные доходы вместе с суммой индексации, которые получают граждане в гривнях на территории Украины и не имеющие разового характера. Сумма компенсации исчисляется как произведение начисленного, но невыплаченного денежного дохода за соответствующий месяц (после удержания налогов и обязательных платежей) и прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) в процках для определения суммы компенсации, деленное на 100. Индекс потребительских цен для определения суммы компенсации исчисляется путем умножения месячных индексов потребительских цен за период невыплаты денежного дохода. При этом индекс потребительских цен в месяце, за который выплачивается доход, в расчет не включается.
С приобщены к материалам дела ответчиком расчета суммы компенсации потери части заработной платы особа_1 в связи с нарушением сроков ее выплаты по состоянию на 01.11.2019 г.., С которым искишь также согласился, усматривается, что сумма долга составляет 31176, 72 грн.
Учитывая вышеизложенное, а также то, что в определенные законодательством сроки ЛГКП «Львовтеплоэнерго» не выплатило истцу заработную плату, что повлекло за собой потерю части его доходов в связи с нарушением сроков их выплаты и падений ответчиком в отзыве расчет не оспаривается истцом, поэтому с ЛГКП «Львовтеплоэнерго» на корит особа_1 необходимо взыскать 31 176 грн. 72 коп. компенсации потери части денежных доходев в связи с нарушением сроков их выплаты.
Согласно ч. 3 ст. 137 ГПК Украины для определения размера расходов на юридическую помощь с целью распределения судебных расходов участник дела дает детальное описание работ (оказанных услуг), выполненных адвокатом, и осуществленных им расходов, необходимых для предоставления правовой помощи.
Согласно ч.2 ст.141 ГПК Украины в случае удовлетворения иска на ответчика возлагаются судебные расходы, связанные с рассмотрением дела.
Согласно ч.8 ст. 141 ГПК Украины размер расходов, каки сторона оплатила или должен уплатить в связи с рассмотрением дела, устанавливается судом на основании представленных сторонами доказательств (договоров, счетов и т.д.).
Согласно Выписки из договора о предоставлении правовой (правовой) помощи от 28.08.2019 г.., Дополнительного соглашения к указанному договору от 28.08.2019 г.., Ордера серии ВС №1003150 на предоставление правовой помощи от 03.09.2019р., Акта приема-передачи в договора о предоставлении правовой (правовой) помощи от 28.08.2019 г.., квитанции к приходному кассовомуордера №58 об уплате средств от 04.11.2019 г.., расчета затрат на профессиональную юридическую помощь по данному делу от 04.11.2019 г.. /а.с. 39, 40−43 /, приобщенных к материалам дела, истец заключил с адвокатом [П.] Н.Г. договор о предоставлении юридической (правовой) помощи и произвел оплату в размере 3000 грн.
Согласно ч. 6 ст. 141 ГПК Украины, если сторона, в пользу которой принято решение, освобождены от уплаты судебных расходов, с другой стороны взыскиваются судебные расходы в пользу лиц, их понеслы, пропорционально удовлетворенной или отклоненной части требований.
Поскольку исковые вимогизадоволено, судебный сбор подлежит взысканию с ответчика в пользу государства.
Следовательно, с ответчика в пользу истца следует взыскать 3000 грн. расходов на правовую помощь.
На основании и руководствуясь ст.ст.12, 13, 81, 141, 258−259, 264−265, 274, 279 ГПК Украины, 12, 16, 82 ГК Украины, 43 Конституции Украины, ст. 94, 96, 97, 233 КЗоТ Украины, Законом Украины «Об оплате труда» суд —
постановил:
иск удовныть.
Взыскать с Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» в пользу особа_1 26 197 / двадцать шесть тысяч сто девяносто семь / грн. невыплаченной заработной платы за период с 20 июня 2011 по 30 сентября 2015, без учета удержания налогов и других обязательных платежей и 31 176 / тридцать одну тысячу сто семьдесят шесть / грн. 72 коп. компенсации потери части заработной платы, в связи с нарушением сроков ее выплаты, а всего — 57 373 / п`ятдесять семь тысяч тристасемьдесят три / грн. 72 коп.
Взыскать с Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» в пользу особа_1 3000 грн. расходов на правовую помощь.
Взыскать с Львовского городского коммунального предприятия «Львовтеплоэнерго» в доход государства 840, 80 грн. судебного сбора.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не скасовано, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней со дня его провозглашения.

Истец особа_1, информация_1, ИНН номер_1, проживающий по адресу: адрес_1.
Ответчик: Львовское городское коммунальное предприятие «Львовтеплоэнерго», код егрпоу 05506460, находится вадресу: г.Львов, ул. Д.Апостола, 1.





Судья [П.] О.Б.







ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Справа № 462/6983/19


Р І Ш Е Н Н Я 
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

14 січня 2020 року суддя Залізничного районного суду м. Львова [П] О.Б., розглянувши справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,

встановив:

Позивач в листопаді 2019 року звернувся в суд із позовом до відповідача, в якому із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача недораховану заробітну плату за період з 20.06.2011 р. по 30.09.2015 р. в сумі 26 197 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушення строків її виплати в сумі 31176, 72 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 20.06.2011 року він був прийнятий на роботу слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по третьому розряду на район магістральних теплових мереж згідно наказу № 339-к від 17.06.2011р. 03.01.2012 року він був переведений слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по четвертому розряду згідно наказу № 766-к від 30.12.2011р. 01.04.2013 року він був переведений слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по п`ятому розряду цього ж району згідно наказу № 161-к від 01.04.2013 р. 13.06.2014 року він був переведений слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по шостому розряду цього ж району згідно наказу № 355-к від 13.06.2014 р. 09.11.2016 року він був звільнений з роботи за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу № 682-к від 09.11.2016 р. Починаючи з 20.06.2011 р. по 30.09.2015 р. відповідач порушував законодавство про працю, його трудові права, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період належної йому заробітної плати. При нарахуванні заробітної плати відповідач не дотримувався умов Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 роки та 2012−2013 роки, Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення на 2010−2012 роки, Галузевої угоди на 2013−2015 роки, Регіональної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднаннями роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2010−2011 роки, Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднаннями роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2012−2014 роки. Відповідачем, всупереч вищезазначеним положенням законодавства, самостійно встановлювався розмір мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до ненарахування та, відповідно, виплати йому не в повному розмірі заробітної плати за спірний період. За наведеного, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.11.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами, зазначивши, що встановити факт порушення підприємством трудових прав позивача можливо лише у випадку встановлення невідповідності законодавству наказів про зміни в оплаті праці працівників, а саме наказів «Про зміни в оплаті праці працівників» від 21.07.2010 р. №186, від 23.04.2012 р. № 150, від 29.04.2013 р. № 170, від 30.04.2014 р. № 176, від 27.06.2014 р. № 264 які є чинними, скасованими в установленому порядку не були. Зазначає, що згідно ч. 3 ст. 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Накази про зміни в оплаті праці працівників (її підняття), видаються директором підприємства за погодженням з первинною профспілковою організацією. На виконання даних наказів, Відділом організації праці і заробітної плати ЛМКП «Львівтеплоенерго»: формується тарифна сітка (схема посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника І розряду, з урахуванням міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок за видами робіт та кваліфікаційних коефіцієнтів, розробляється штатний розклад із врахуванням нової схеми посадових окладів (тарифної сітки) та подається на погодження в Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, нараховується та виплачується заробітна плата в терміни, встановлені наказом, у відповідності до затвердженого штатного розкладу. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, так як до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення ч.2 ст. 233 КЗпП України, які передбачають, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, оскільки факт порушення законодавства про працю стосовно позивача встановлено не було. При розрахунку позовних вимог позивачем було допущено арифметичну помилку, зокрема, невірно вирахувано різницю за шкідливі умови праці за окремі місяці розрахункового періоду внаслідок помилкового заокруглення. З боку відповідача надано розрахунок недоплаченої заробітної плати слюсаря з ремонту теплових мереж 3 р.-6 р. РМТМ особа_1 за період з 2010 — 2015 р., згідно якого розмір недоплаченої заробітної плати позивача становить 26 197 грн. Також долучено розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати особа_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 01.11.2019 р., згідно якого розмір компенсації становить 31176, 72 грн. Наголошує, що у платника податків існує обов`язок сплатити відповідні податки і збори з отриманої за рішенням суду заробітної плати, компенсації частини втрати доходів, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування витрат на правову допомогу. Враховуючи вищенаведене, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/.
Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Судом встановлено, що 20.06.2011 року особа_1 був прийнятий на роботу слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по третьому розряду на район магістральних теплових мереж згідно наказу № 339-к від 17.06.2011р. 03.01.2012 року він був переведений слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по четвертому розряду згідно наказу № 766-к від 30.12.2011р. 01.04.2013 року він був переведений слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по п`ятому розряду цього ж району згідно наказу № 161-к від 01.04.2013 р. 13.06.2014 року він був переведений слюсарем з ремонту устаткування теплових мереж по шостому розряду цього ж району згідно наказу № 355-к від 13.06.2014 р. 09.11.2016 року він був звільнений з роботи за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу № 682-к від 09.11.2016 р. /а.с. 17−19/.
Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 14.11.2013 р. /а.с.47/ директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, і накладено на нього стягнення — штраф у розмірі 510 /п`ятсот десять/ грн. Вказана постанова набрала законної сили і з такої вбачається, що директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.41 КУпАП, а саме за порушення вимог п.2.2 Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2013 роки, ст. ст. 96, 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», тарифна ставка розраховувалась з 01.07.2010 р. по 30.04.2012 року, виходячи з мінімальної зарплати 744 грн. при встановленні Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» мінімальної заробітної плати з 01.01.2010 р. — 907 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2012 р. по 30.04.2013 р., виходячи з мінімальної зарплати 869 грн., при встановленні Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» мінімальної заробітної плати з 01.04.2012 р. — 1094 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2013 р. розрахована, виходячи з мінімальної заробітної плати 922 грн., при встановленні Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 р. — 1147 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. Виходячи з наведеного з 01.05.2013 р. годинна тарифна ставка машиніста берегових насосних станцій ІІ розряду становить 11, 59 грн., годинна тарифна ставка старшого машиніста турбінного відділу 5 розряду — становить 16, 53 грн., годинна тарифна ставка слюсаря з ремонту паро газотурбінного устаткування 5 розряду — становить 16, 23 грн., посадовий оклад начальника зміни станції становить 4199 грн., старший майстер виробничої дільниці 1 гр. — 3986 грн., начальник цеху — 4214 грн., тобто при розробленні тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні тарифні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому ніж встановлений Галузевою угодою на 2010−2012 роки та в порушення вимог ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується по мірі надходження коштів два рази на місяць, а не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата.
За наведеного встановлено, що на підприємстві мало місце порушення трудових прав щодо належного рівня оплати праці, в тому числі і до позивача.
Із долученої до матеріалів справи копії окремої ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 26.02.2015 року вбачається, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дотримується умов колективного договору, а саме п. 16.1 Колективного договору на 2012−2013 роки та п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2011 роки та п. 2 Територіальної угоди на 2012−2014 роки в частині визначення тарифної ставки /а.с.90−91/.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці в період 2010−2015 років в частині визначення розміру тарифної ставки. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.
Як вбачається із відповідей Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області № 02−1175/04 від 17.03.2014р. та №06−16/3740 від 02.06.2014р. проведеними перевірками стану додержання вимог законодавства про працю на ЛМКП «Львівтеплоенерго» виявлено ряд порушень, зокрема факти порушення вимоги п. 2.2. Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 рр., ст.96, 97 КЗпП України та ч.3. ст. 6 Закону України «Про оплату праці» — тобто при розроблені тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому, ніж встановлено Галузевою угодою на 2010−2012рр., та порушено вимоги ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» якими передбачено проведення виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, окрім цього встановлене заниження розмірів окладів керівників, професіоналів, фахівців, службовців і робітників /а.с. 49−56/.
Крім того, в копії витягу з акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №13010061472 ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 08.10.2013р. зазначено детальний опис виявленого порушення п. 2.2. Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 роки, ст.ст. 96, 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», яке полягає в тому, що тарифна ставка робітника 1 розряду була розрахована відповідачем з порушенням ст. 95 КЗпП України /а.с.44−46/.
Згідно пункту 4.3. Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012−2013р. ЛМКП «Львівтеплоенерго» погодилося враховувати норми та положення генеральної, галузевої, регіональної та міської угод, а також ЗУ «Про Державний бюджет України» /а.с.77/.
Відповідно до п. 1.1.3. Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 роки, мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника І розряду — у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом /а.с.60/
Згідно з Тарифною частини Територіальної угоди між Львівською обласною державною адміністрацією, об`єднаннями роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2012−2014 роки встановлено мінімальну тарифну ставку робітника І розряду у розмірі, передбаченому в Галузевій угоді між Міністерством ЖКГ України та ЦК профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2011 роки /а.с.87−89/.
Додатком № 1 до тарифної частини Територіальної угоди на 2012−2014 роки встановлено коефіцієнт співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду — для працівників, зайнятих будівельно-монтажних і ремонтно-будівельних роботах, даний коефіцієнт становить 1, 40, а для працівників, зайнятих на роботах по експлуатації устаткування ТЕЦ, даний коефіцієнт становить 1.62 /а.с.88−89/.
Додатком № 2 до тарифної частини Територіальної угоди на 2012−2014 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово-комунального господарства, згідно якої наведений коефіцієнт для робітників третього розряду становить 1, 20, для четвертого розряду становить 1, 35, для п`ятого розряду становить 1, 54, для шостого розряду становить 1, 80 /а.с. 89/.
Згідно з п. 16.2 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2012−2013 роки розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників встановлюються з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою.
Також встановлено, що розміри мінімальної заробітної плати на 2011 — 2015 роки були встановлені Законами України: «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857- VI, «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 р. № 4282-УІ, «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-УІ, «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. № 719-УІІ, «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 р. № 80-УІІ, і становили: на 2011 рік: з 1 січня — 941, 00 грн., з 1 квітня — 960, 00 грн., з 1 жовтня — 985, 00 грн., з 1 грудня — 1004, 00 грн.; на 2012 рік: з 1 січня — 1073, 00 грн., з 1 квітня — 1094, 00 грн., з 1 липня — 1102, 00 грн., з 1 жовтня — 1118, 00 грн., з 1 грудня — 1134, 00 грн.; на 2013 рік: з 1 січня — 1147, 00 грн., з 1 грудня — 1218, 00 грн.; на 2014 рік: 1218, 00 грн.; на 2015 рік: з 1 січня — 1218, 00 грн.; з 1 вересня — 1378, 00 грн.
Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Положеннями цього Закону також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч.2 ст.5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8).
Згідно із абз. 4, 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів.
Відповідно до ч.1 ст. 14 цього Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Частиною 1 ст. 15 цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Аналогічні положення містяться в ст. 97 КЗпП України.
За змістом зазначених норм встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.
Згідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Як встановлено судом, в Територіальній угоді, а саме в додатку № 1 до тарифної частини угоди сторонами була визначена формула розрахунку місячної тарифної ставки робітника 1 розряду за підгалузями та видами робіт — мін. з/плата*1, 2*Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузям та за видами робіт).
Відтак, застосування умов галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод є обов`язком відповідача й не залежить від наявності відповідних положень в колективному договорі, і має на меті забезпечення гарантій, встановлених для працівників законодавством.
Своє підтвердження вказане порушення Трудового законодавства знайшло, як в ході перевірки, проведеної Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області, так і під час перевірки Державної фінансової інспекції у Львівській області.
Крім того, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача у відзиві на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки вказане суперечить ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 дано офіційне тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці», які слід розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем законодавства про оплату праці, то ця обставина є підставою для задоволення позову, а з огляду на наведені вище приписи закону і роз`яснення Конституційного Суду України вимоги позивача про стягнення заробітної плати, яка не була своєчасно нарахована та виплачена роботодавцем, не обмежуються будь-яким строком.
З долученого до матеріалів справи відповідачем розрахунку недоплаченої заробітної плати слюсаря з ремонту теплових мереж 3- р.-6 р. РМТМ, з яким погодився позивач, вбачається, що заборгованість перед особа_1 за період з червня 2011 р. по вересень 2015 р. становить 26 197 грн.
Разом з цим, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За наведеного та враховуючи, що відповідачем порушено трудові права позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, а тому суд приходить до висновку, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивача необхідно стягнути невиплачену заробітну плату за період з 20.06.2011 р. по 30.09.2015 р. у розмірі 26 197 грн. 00 коп., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Згідно із ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
01 січня 2001 року набрав чинності Закон України № 2050−111 від 19.10.2000р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
Згідно із ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
З долученого до матеріалів справи відповідачем розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати особа_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 01.11.2019 р., з яким позивач також погодився, вбачається, що сума боргу становить 31176, 72 грн.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що у визначені законодавством строки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не виплатило позивачу заробітну плату, що потягло за собою втрату частини його доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати і поданий відповідачем у відзиві розрахунок не заперечується позивачем, відтак з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на корить особа_1 необхідно стягнути 31 176 грн. 72 коп. компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно Витягу з договору про надання правничої (правової) допомоги від 28.08.2019 р., додаткової угоди до вказаного договору від 28.08.2019 р., ордера серії ВС №1003150 на надання правової допомоги від 03.09.2019р., акту приймання-передачі до договору про надання правничої (правової) допомоги від 28.08.2019 р., квитанції до прибуткового касового ордера №58 про сплату коштів від 04.11.2019 р., розрахунку витрат на професійну правничу допомогу по даній справі від 04.11.2019 р. /а.с. 39, 40−43/, долучених до матеріалів справи, позивач уклав з адвокатом Прімєровою Н.Г. договір про надання правничої (правової) допомоги та здійснив оплату у розмірі 3000 грн.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позовні вимогизадоволено, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн. витрат на правову допомогу.
На підставі та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258−259, 264−265, 274, 279 ЦПК України, 12, 16, 82 ЦК України, 43 Конституції України, ст. 94, 96, 97, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» суд —
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 26 197 /двадцять шість тисяч сто дев`яносто сім/ грн. невиплаченої заробітної плати за період з 20 червня 2011 р. по 30 вересня 2015 р., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів та 31 176 /тридцять одну тисячу сто сімдесять шість/ грн. 72 коп. компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушення строків її виплати, а всього — 57 373 /п`ятдесять сім тисяч триста сімдесять три/ грн. 72 коп.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 3000 грн. витрат на правову допомогу.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» в дохід держави 840, 80 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: особа_1, інформація_1, ІПН номер_1, проживає за адресою: адреса_1.
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код єдрпоу 05506460, знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Д.Апостола, 1.





Суддя [П.] О.Б.