ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты
Справа № 462/7328/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
03 лютого 2020 року Залізничний районний суд міста Львова
в складі:
головуючого — судді Ліуша А.І.
з участю секретаря [В.] А.Б.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати, —
В С Т, А Н О В И В:
позивач звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку та компенсації втрати частини заробітної плати, покликаючись на те, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 серпня 2019 року стягнуто з відповідача на її користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі. Однак відповідвчем досі не було фактично сплачено йому суму заборгованості. Просить стягнути з відповідача 203485, 20 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 17 грудня 2010 року по 31 жовтня 2019 року, 8789, 53 грн. — компенсації втрати частини заробітної плати, 5000, 00 грн. на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, покликається на те, що між позивачем та відповідачем був відсутній спір щодо розміру належних їй при звільненні сум. Вважає розмір середнього заробітку неспівмірним, просить його зменшити.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому відзив на позовну заяву заперечує у повному обсязі, вважає, що суд має право зменшити розмір середнього заробітку у випадку часткового задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати. Також, строк затримки з вини відповідача триває із 2010 року, вважає, що відсутні підстави зменшувати розмір середнього заробітку.
У зв`язку із здійсненням розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах заяви суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 серпня 2019 року стягнуто з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивача заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі 6028, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08 лютого 1995 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 91, 66 грн., а тому середній заробіток за час затримки розрахунку з 17 грудня 2010 року по 31 жовтня 2019 року становить 203485, 20 грн. (91, 66 грн.*2220 роб.дн.).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №6−113цс-16 від 27 квітня 2016 року, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Отже, оскільки відповідачем при звільненні позивача не проведено належним чином та у повному обсязі виплату заробітної плати, однак відповідачем недоплачено позивачу заробітну плату у розмірі 6028, 00 грн., суд вважає, що враховуючи суттєву різницю у розмірі недоплаченої заробітної плати та суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також, враховуючи, що позивач звернулась до суду лише у 2019 році, хоча була звільнена ще 16 грудня 2010 року, а відтак на день звільнення позивач не мала спору з приводу належних їй до виплати сум, а також позивач фактично сама не зверталась до суду та до відповідача щодо виплати їй недоплаченої заробітної плати впродовж 9 років, суд вважає, що слід застосувати принцип співмірності та зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з 17 грудня 2010 року по 31 жовтня 2019 року та стягнути з відповідача на користь позивача 18877, 28 грн., що становить 313, 16% та є співмірно від недоплаченої заробітної плати та середньо місячної заробітної плати позивача (середня місячна заробітна плата позивача становить 1924, 86 грн., а розмір недоплаченої заробітної плати у 2010 році становить 6028, 00 грн.).
Крім того, відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з ст.ст. 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
У відповідності до правового висновку Верховного суду України, викладеної у постанові №6−131цс12 від 07 листопада 2012 року основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.
Отже, оскільки відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачу, суд вважає, що з відповідача слід також стягнути на користь позивача 8789, 53 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, заперечень розрахунків компенсації втрати частини заробітної плати позивача чи інших розрахунків відповідачем не надано.
Таким чином, оцінюючи докази у їх [censored] суд приходить до висновку, що позовні вимоги позову знайшли своє часткове ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до часткового задоволення.
А також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову — на відповідача.
Отже, суд вважає, що з відповідача слід також стягнути у дохід держави 768, 40 грн. судового збору, однак у стягненні з відповідача на користь позивача 5000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити, оскільки позивачем та її представником не надано суду жодних доказів щодо понесення позивачем таких витрат, зокрема, у цій справі та у розмірі саме 5000, 00 грн.
Керуючись ст ст. 12, 259, 263−265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, суд, —
У Х В, А Л И В:
позов задовольнити частково.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /місто Львів, вулиця Д.Апостола, 1, єдрпоу 05506460/ на користь особа_1 / адреса_1, рнокпп номер_1 / 18 877 /вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім/ гривень 28 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /місто Львів, вулиця Д.Апостола, 1, єдрпоу 05506460/ на користь особа_1 / адреса_1, рнокпп номер_1 / 8789 /вісім тисяч сімсот вісімдесят дев`ять/ гривень 53 копійки компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /місто Львів, вулиця Д.Апостола, 1, єдрпоу 05506460/ у дохід держави 768 /сімсот шістдесят вісім/ гривень 40 копійок сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: /підпис/ А. І. Ліуш
Копія вірна.
Суддя А. І. Ліуш
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
03 лютого 2020 року Залізничний районний суд міста Львова
в складі:
головуючого — судді Ліуша А.І.
з участю секретаря [В.] А.Б.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати, —
В С Т, А Н О В И В:
позивач звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку та компенсації втрати частини заробітної плати, покликаючись на те, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 серпня 2019 року стягнуто з відповідача на її користь заборгованість по невиплаченій заробітній платі. Однак відповідвчем досі не було фактично сплачено йому суму заборгованості. Просить стягнути з відповідача 203485, 20 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 17 грудня 2010 року по 31 жовтня 2019 року, 8789, 53 грн. — компенсації втрати частини заробітної плати, 5000, 00 грн. на професійну правничу допомогу.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, покликається на те, що між позивачем та відповідачем був відсутній спір щодо розміру належних їй при звільненні сум. Вважає розмір середнього заробітку неспівмірним, просить його зменшити.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому відзив на позовну заяву заперечує у повному обсязі, вважає, що суд має право зменшити розмір середнього заробітку у випадку часткового задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати. Також, строк затримки з вини відповідача триває із 2010 року, вважає, що відсутні підстави зменшувати розмір середнього заробітку.
У зв`язку із здійсненням розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах заяви суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14 серпня 2019 року стягнуто з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивача заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі 6028, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Крім того, відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08 лютого 1995 року, середньоденна заробітна плата позивача становить 91, 66 грн., а тому середній заробіток за час затримки розрахунку з 17 грудня 2010 року по 31 жовтня 2019 року становить 203485, 20 грн. (91, 66 грн.*2220 роб.дн.).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №6−113цс-16 від 27 квітня 2016 року, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Отже, оскільки відповідачем при звільненні позивача не проведено належним чином та у повному обсязі виплату заробітної плати, однак відповідачем недоплачено позивачу заробітну плату у розмірі 6028, 00 грн., суд вважає, що враховуючи суттєву різницю у розмірі недоплаченої заробітної плати та суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також, враховуючи, що позивач звернулась до суду лише у 2019 році, хоча була звільнена ще 16 грудня 2010 року, а відтак на день звільнення позивач не мала спору з приводу належних їй до виплати сум, а також позивач фактично сама не зверталась до суду та до відповідача щодо виплати їй недоплаченої заробітної плати впродовж 9 років, суд вважає, що слід застосувати принцип співмірності та зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з 17 грудня 2010 року по 31 жовтня 2019 року та стягнути з відповідача на користь позивача 18877, 28 грн., що становить 313, 16% та є співмірно від недоплаченої заробітної плати та середньо місячної заробітної плати позивача (середня місячна заробітна плата позивача становить 1924, 86 грн., а розмір недоплаченої заробітної плати у 2010 році становить 6028, 00 грн.).
Крім того, відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з ст.ст. 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
У відповідності до правового висновку Верховного суду України, викладеної у постанові №6−131цс12 від 07 листопада 2012 року основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.
Отже, оскільки відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачу, суд вважає, що з відповідача слід також стягнути на користь позивача 8789, 53 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, заперечень розрахунків компенсації втрати частини заробітної плати позивача чи інших розрахунків відповідачем не надано.
Таким чином, оцінюючи докази у їх [censored] суд приходить до висновку, що позовні вимоги позову знайшли своє часткове ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до часткового задоволення.
А також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову — на відповідача.
Отже, суд вважає, що з відповідача слід також стягнути у дохід держави 768, 40 грн. судового збору, однак у стягненні з відповідача на користь позивача 5000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити, оскільки позивачем та її представником не надано суду жодних доказів щодо понесення позивачем таких витрат, зокрема, у цій справі та у розмірі саме 5000, 00 грн.
Керуючись ст ст. 12, 259, 263−265, 268, 274, 279 ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, суд, —
У Х В, А Л И В:
позов задовольнити частково.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /місто Львів, вулиця Д.Апостола, 1, єдрпоу 05506460/ на користь особа_1 / адреса_1, рнокпп номер_1 / 18 877 /вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім/ гривень 28 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /місто Львів, вулиця Д.Апостола, 1, єдрпоу 05506460/ на користь особа_1 / адреса_1, рнокпп номер_1 / 8789 /вісім тисяч сімсот вісімдесят дев`ять/ гривень 53 копійки компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» /місто Львів, вулиця Д.Апостола, 1, єдрпоу 05506460/ у дохід держави 768 /сімсот шістдесят вісім/ гривень 40 копійок сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Залізничний районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: /підпис/ А. І. Ліуш
Копія вірна.
Суддя А. І. Ліуш
