ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты
Справа № 462/331/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
16 березня 2020 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О.Б., розглянувши справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,
встановив:
Позивач в січні 2020 року звернувся в суд із позовом до відповідача, в якому із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача недораховану заробітну плату за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2015 р. в сумі 30 361 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушення строків її виплати в сумі 38294, 39 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що особа_1 з 18.05.1998 р. і по даний час працює у ЛМКП «Львівтеплоенерго». 18.05.1998 р. він був прийнятий в ТЕЦ-1 ОДКП «Львівтеплокомуненерго» на роботу машиністом берегових насосних станцій в котлотурбінний цех в порядку переведення з [Л.] теплових мереж ДАЕК «Львівобленерго» по другій групі згідно наказу № 85-к від 01.06.1998 р. 23.08.1998 р. на основі ТЕЦ-1 ОДКП «Львівтеплокомуненерго» створено структурну одиницю Теплоелектроцентраль ЛМКП «Львівтеплоенерго» на підставі наказу № 85 від 23.08.1999 р. 02.11.2004 р.він був переведений слюсарем з обслуговування устаткування електростанцій третьої групи котлотурбінного цеху згідно наказу № 267-к від 02.11.2004 р. 01.09.2007 р. він був переведений в Теплоелектроцентраль-1 слюсарем з обслуговування устаткування електростанцій третьої групи котлотурбінного цеху згідно наказу № 311-к від 31.08.2007 р. Починаючи з 01.01.2010 р. по 30.09.2015 р. ЛМКП «Львівтеплоенерго» порушувало законодавство про працю, мої трудові права, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період належної йому заробітної плати. При нарахуванні заробітної плати відповідач не дотримувався умов Регіональної угоди між [Л.] обласною державною адміністрацією, об`єднаннями роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2010−2011 роки, Територіальної угоди між [Л.] обласною державною адміністрацією, об`єднаннями роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2012−2014 роки, Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 роки та 2012−2013 роки. Відповідачем, всупереч вищезазначеним положенням законодавства, самостійно встановлювався розмір мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до недонарахування та, відповідно, виплати йому не в повному розмірі заробітної плати за спірний період. За наведеного, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.01.2020 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами, зазначивши, що встановити факт порушення підприємством трудових прав позивача можливо лише у випадку встановлення невідповідності законодавству наказів про зміни в оплаті праці працівників, а саме наказів «Про зміни в оплаті праці працівників» від 21.07.2010 р. №186, від 23.04.2012 р. № 150, від 29.04.2013 р. № 170, від 30.04.2014 р. № 176, від 27.06.2014 р. № 264 які є чинними, скасованими в установленому порядку не були. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, так як до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення ч.2 ст. 233 КЗпП України, які передбачають, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, оскільки факт порушення законодавства про працю стосовно позивача встановлено не було. Зазначає, що із даних визначених у звіті з праці ЛМКП «Львівтеплоенерго» №1-ПВ за спірний період заборгованість перед працівниками із заробітної плати та виплатах із соціального страхування була відсутня. Нарахована заробітна плата за спірний період виплачувалась своєчасно. Таким чином, посилання позивача на ст. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати» та п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є необгрунтованим, оскільки даною правовою нормою не регулюється питання індексації перерахунку заробітної плати нарахованої під час розгляду спору в суді. З боку відповідача надано розрахунок недоплаченої заробітної плати слюсаря з обслуговування устаткування електростанцій 2 рр. ТЕЦ-1 особа_1 за період з 2010 — 2015 рр., згідно якого розмір недоплаченої заробітної плати позивача становить 30 361 грн. Також долучено розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати особа_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 01.01.2020 р., згідно якого розмір компенсації становить 38294, 39 грн. Наголошує, що у платника податків існує обов`язок сплатити відповідні податки і збори з отриманої за рішенням суду заробітної плати, компенсації частини втрати доходів, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування витрат на правову допомогу. Враховуючи вищенаведене, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/.
Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Судом встановлено, що 18.05.1998 року особа_1 був прийнятий на роботу в ТЕЦ-1 ОДКП «Львівтеплокомуненерго» на роботу машиністом берегових насосних станцій в котлотурбінний цех в порядку переведення з [Л.] теплових мереж ДАЕК «Львівобленерго» по другій групі згідно наказу № 85-к від 01.06.1998 р. 23.08.1998 р. на основі ТЕЦ-1 ОДКП «Львівтеплокомуненерго» створено структурну одиницю Теплоелектроцентраль ЛМКП «Львівтеплоенерго» на підставі наказу № 85 від 23.08.1999 р. 02.11.2004 р. він був переведений слюсарем з обслуговування устаткування електростанцій третьої групи котлотурбінного цеху згідно наказу № 267-к від 02.11.2004 р. 01.09.2007 р. він був переведений в Теплоелектроцентраль-1 слюсарем з обслуговування устаткування електростанцій третьої групи котлотурбінного цеху згідно наказу № 311-к від 31.08.2007 р. /а.с. 21−22/.
Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 14.11.2013 р. /а.с.56−57/ директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, і накладено на нього стягнення — штраф у розмірі 510 /п`ятсот десять/ грн. Вказана постанова набрала законної сили і з такої вбачається, що директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.41 КУпАП, а саме за порушення вимог п.2.2 Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2013 роки, ст. ст. 96, 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», тарифна ставка розраховувалась з 01.07.2010 р. по 30.04.2012 року, виходячи з мінімальної зарплати 744 грн. при встановленні Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» мінімальної заробітної плати з 01.01.2010 р. — 907 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2012 р. по 30.04.2013 р., виходячи з мінімальної зарплати 869 грн., при встановленні Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» мінімальної заробітної плати з 01.04.2012 р. — 1094 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2013 р. розрахована, виходячи з мінімальної заробітної плати 922 грн., при встановленні Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 р. — 1147 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. Виходячи з наведеного з 01.05.2013 р. годинна тарифна ставка машиніста берегових насосних станцій ІІ розряду становить 11, 59 грн., годинна тарифна ставка старшого машиніста турбінного відділу 5 розряду — становить 16, 53 грн., годинна тарифна ставка слюсаря з ремонту паро газотурбінного устаткування 5 розряду — становить 16, 23 грн., посадовий оклад начальника зміни станції становить 4199 грн., старший майстер виробничої дільниці 1 гр. — 3986 грн., начальник цеху — 4214 грн., тобто при розробленні тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні тарифні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому ніж встановлений Галузевою угодою на 2010−2012 роки та в порушення вимог ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується по мірі надходження коштів два рази на місяць, а не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата.
За наведеного встановлено, що на підприємстві мало місце порушення трудових прав щодо належного рівня оплати праці, в тому числі і до позивача.
Із долученої до матеріалів справи копії окремої ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 26.02.2015 року вбачається, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дотримується умов колективного договору, а саме п. 16.1 Колективного договору на 2012−2013 роки та п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2011 роки та п. 2 Територіальної угоди на 2012−2014 роки в частині визначення тарифної ставки /а.с.99−100/.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці в період 2010−2015 років в частині визначення розміру тарифної ставки. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.
Як вбачається із відповідей Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області № 02−1175/04 від 17.03.2014р. та №06−16/3740 від 02.06.2014р. проведеними перевірками стану додержання вимог законодавства про працю на ЛМКП «Львівтеплоенерго» виявлено ряд порушень, зокрема факти порушення вимоги п. 2.2. Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 рр., ст.96, 97 КЗпП України та ч.3. ст. 6 Закону України «Про оплату праці» — тобто при розроблені тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому, ніж встановлено Галузевою угодою на 2010−2012рр., та порушено вимоги ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» якими передбачено проведення виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, окрім цього встановлене заниження розмірів окладів керівників, професіоналів, фахівців, службовців і робітників /а.с. 58−65/.
Крім того, в копії витягу з акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №13010061472 ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 08.10.2013р. зазначено детальний опис виявленого порушення п. 2.2. Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 роки, ст.ст. 96, 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», яке полягає в тому, що тарифна ставка робітника 1 розряду була розрахована відповідачем з порушенням ст. 95 КЗпП України /а.с. 52−55/.
Згідно пункту 4.3. Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 р., 2012−2013р. ЛМКП «Львівтеплоенерго» погодилося враховувати норми та положення генеральної, галузевої, регіональної та міської угод, а також ЗУ «Про Державний бюджет України» /а.с. 78−92/.
Відповідно до п. 1.1.3. Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 р. та п. 3.1.1. Галузевої угоди між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2013−2015 р. мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника І розряду — у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом /а.с. 68−77/.
Згідно з Тарифною частини Регіональної угоди між [Л.] обласною державною адміністрацією, об`єднаннями роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2010−2011 роки встановлено мінімальну тарифну ставку робітника І розряду у розмірі, передбаченому в Галузевій угоді між Міністерством ЖКГ України та ЦК профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2011 роки /а.с. 93−96/.
Додатком № 1 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2010−2011 роки встановлено коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (групи кваліфікації).Для працівників, зайнятих на роботах по експлуатації устаткування ТЕЦ, даний коефіцієнт становить 1, 62.
Додатком № 2 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2010−2011 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово-комунального господарства, згідно з якою наведений коефіцієнт для робітників 3 групи становить 1, 20.
Додатком № 1 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012−2014 роки встановлено коефіціцієнт співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду для працівників, зайнятих на роботах по експлуатації устаткування ТЕЦ, даний коефіцієнт становить 1, 62 /а.с. 96−98/.
Додатком № 2 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012−2014 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово-комунального господарства, згідно з якою наведений коефіцієнт для робітників 3 групи становить 1, 20.
Згідно з п. 16.2 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 роки та на 2012−2013 роки розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників встановлюються з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою.
Також встановлено, що розміри мінімальної заробітної плати на 2010 — 2015 роки були встановлені Законами України: «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI, «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857- VI, «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 р. № 4282-УІ, «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-УІ, «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. № 719-УІІ, «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 р. № 80-УІІ, і становили: на 2010 рік: з 1 січня — 869, 00 грн., з 1 квітня — 884, 00 грн., з 1 липня — 888, 00 грн., з 1 жовтня — 907, 00 грн., з 1 грудня — 922, 00 грн.; на 2011 рік: з 1 січня — 941, 00 грн., з 1 квітня — 960, 00 грн., з 1 жовтня — 985, 00 грн., з 1 грудня — 1004, 00 грн.; на 2012 рік: з 1 січня — 1073, 00 грн., з 1 квітня — 1094, 00 грн., з 1 липня — 1102, 00 грн., з 1 жовтня — 1118, 00 грн., з 1 грудня — 1134, 00 грн.; на 2013 рік: з 1 січня — 1147, 00 грн., з 1 грудня — 1218, 00 грн.; на 2014 рік: 1218, 00 грн.; на 2015 рік: з 1 січня — 1218, 00 грн.; з 1 вересня — 1378, 00 грн.
Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Положеннями цього Закону також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч.2 ст.5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8).
Згідно із абз. 4, 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів.
Відповідно до ч.1 ст. 14 цього Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Частиною 1 ст. 15 цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Аналогічні положення містяться в ст. 97 КЗпП України.
За змістом зазначених норм встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.
Згідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Як встановлено судом, в Територіальній угоді, а саме в додатку № 1 до тарифної частини угоди сторонами була визначена формула розрахунку місячної тарифної ставки робітника 1 розряду за підгалузями та видами робіт — мін. з/плата*1, 2*Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузям та за видами робіт).
Відтак, застосування умов галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод є обов`язком відповідача й не залежить від наявності відповідних положень в колективному договорі, і має на меті забезпечення гарантій, встановлених для працівників законодавством.
Своє підтвердження вказане порушення Трудового законодавства знайшло, як в ході перевірки, проведеної Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області, так і під час перевірки Державної фінансової інспекції у Львівській області.
Крім того, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача у відзиві на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки вказане суперечить ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 дано офіційне тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці», які слід розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем законодавства про оплату праці, то ця обставина є підставою для задоволення позову, а з огляду на наведені вище приписи закону і роз`яснення Конституційного Суду України вимоги позивача про стягнення заробітної плати, яка не була своєчасно нарахована та виплачена роботодавцем, не обмежуються будь-яким строком.
З долученого до матеріалів справи відповідачем розрахунку недоплаченої заробітної плати слюсаря з обслуговування устаткування електростанцій 2 р. ТЕЦ-1, вбачається, що заборгованість перед особа_1 за період з січня 2010 р. по вересень 2015 р. становить 30 361 грн.
Разом з цим, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За наведеного та враховуючи, що відповідачем порушено трудові права позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, а тому суд приходить до висновку, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивача необхідно стягнути невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2015 р. у розмірі 30 361 грн. 00 коп., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Згідно із ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
01 січня 2001 року набрав чинності Закон України № 2050−111 від 19.10.2000 р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
Згідно із ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
З долученого до матеріалів справи відповідачем розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати особа_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 01.01.2020 р., з яким позивач також погодився, вбачається, що сума боргу становить 38294, 39 грн.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що у визначені законодавством строки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не виплатило позивачу заробітну плату, що потягло за собою втрату частини його доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати і поданий відповідачем у відзиві розрахунок не заперечується позивачем, відтак з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на корить особа_1 необхідно стягнути 38 294 грн. 39 коп. компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно Витягу з договору про надання правничої (правової) допомоги від 03.10.2019 р., додаткової угоди до вказаного договору від 03.10.2019 р., ордера серії ВС №1004733 на надання правової допомоги від 03.10.2019 р., акту приймання-передачі до договору про надання правничої (правової) допомоги від 03.10.2019 р., квитанції до прибуткового касового ордера №6 про сплату коштів від 22.01.2020 р., розрахунку витрат на професійну правничу допомогу по даній справі від 22.01.2020 р. /а.с. 45, 47−51/, долучених до матеріалів справи, позивач уклав з адвокатом Прімєровою Н.Г. договір про надання правничої (правової) допомоги та здійснив оплату у розмірі 3000 грн.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позовні вимогизадоволено, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн. витрат на правову допомогу.
На підставі та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258−259, 264−265, 274, 279 ЦПК України, 12, 16, 82 ЦК України, 43 Конституції України, ст. 94, 96, 97, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» суд —
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 30 361 /тридцять тисяч триста шістдесять одну/ грн. невиплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2010 р. по 30 вересня 2015 р., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів та 38 294 /тридцять вісім тисяч двісті дев`яносто чотири/ грн. 39 коп. компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушення строків її виплати, а всього — 68 655 /шістдесять вісім тисяч шістсот п`ятдесять п`ять/ грн. 39 коп.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 3000 грн. витрат на правову допомогу.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» в дохід держави 840, 80 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: особа_1, інформація_1, ІПН номер_1, проживає за адресою: адреса_1.
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код єдрпоу 05506460, знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Д.Апостола, 1.
Суддя Постигач О.Б.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И
16 березня 2020 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О.Б., розглянувши справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати,
встановив:
Позивач в січні 2020 року звернувся в суд із позовом до відповідача, в якому із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача недораховану заробітну плату за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2015 р. в сумі 30 361 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушення строків її виплати в сумі 38294, 39 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що особа_1 з 18.05.1998 р. і по даний час працює у ЛМКП «Львівтеплоенерго». 18.05.1998 р. він був прийнятий в ТЕЦ-1 ОДКП «Львівтеплокомуненерго» на роботу машиністом берегових насосних станцій в котлотурбінний цех в порядку переведення з [Л.] теплових мереж ДАЕК «Львівобленерго» по другій групі згідно наказу № 85-к від 01.06.1998 р. 23.08.1998 р. на основі ТЕЦ-1 ОДКП «Львівтеплокомуненерго» створено структурну одиницю Теплоелектроцентраль ЛМКП «Львівтеплоенерго» на підставі наказу № 85 від 23.08.1999 р. 02.11.2004 р.він був переведений слюсарем з обслуговування устаткування електростанцій третьої групи котлотурбінного цеху згідно наказу № 267-к від 02.11.2004 р. 01.09.2007 р. він був переведений в Теплоелектроцентраль-1 слюсарем з обслуговування устаткування електростанцій третьої групи котлотурбінного цеху згідно наказу № 311-к від 31.08.2007 р. Починаючи з 01.01.2010 р. по 30.09.2015 р. ЛМКП «Львівтеплоенерго» порушувало законодавство про працю, мої трудові права, що призвело до недорахування та недоплати за вищевказаний період належної йому заробітної плати. При нарахуванні заробітної плати відповідач не дотримувався умов Регіональної угоди між [Л.] обласною державною адміністрацією, об`єднаннями роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2010−2011 роки, Територіальної угоди між [Л.] обласною державною адміністрацією, об`єднаннями роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2012−2014 роки, Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 роки та 2012−2013 роки. Відповідачем, всупереч вищезазначеним положенням законодавства, самостійно встановлювався розмір мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду з суттєвим заниженням розміру мінімальної заробітної плати, що призвело до недонарахування та, відповідно, виплати йому не в повному розмірі заробітної плати за спірний період. За наведеного, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.01.2020 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами, зазначивши, що встановити факт порушення підприємством трудових прав позивача можливо лише у випадку встановлення невідповідності законодавству наказів про зміни в оплаті праці працівників, а саме наказів «Про зміни в оплаті праці працівників» від 21.07.2010 р. №186, від 23.04.2012 р. № 150, від 29.04.2013 р. № 170, від 30.04.2014 р. № 176, від 27.06.2014 р. № 264 які є чинними, скасованими в установленому порядку не були. Також вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, так як до спірних правовідносин не можуть застосовуватися положення ч.2 ст. 233 КЗпП України, які передбачають, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, оскільки факт порушення законодавства про працю стосовно позивача встановлено не було. Зазначає, що із даних визначених у звіті з праці ЛМКП «Львівтеплоенерго» №1-ПВ за спірний період заборгованість перед працівниками із заробітної плати та виплатах із соціального страхування була відсутня. Нарахована заробітна плата за спірний період виплачувалась своєчасно. Таким чином, посилання позивача на ст. 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків їх виплати» та п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є необгрунтованим, оскільки даною правовою нормою не регулюється питання індексації перерахунку заробітної плати нарахованої під час розгляду спору в суді. З боку відповідача надано розрахунок недоплаченої заробітної плати слюсаря з обслуговування устаткування електростанцій 2 рр. ТЕЦ-1 особа_1 за період з 2010 — 2015 рр., згідно якого розмір недоплаченої заробітної плати позивача становить 30 361 грн. Також долучено розрахунок суми компенсації втрати частини заробітної плати особа_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 01.01.2020 р., згідно якого розмір компенсації становить 38294, 39 грн. Наголошує, що у платника податків існує обов`язок сплатити відповідні податки і збори з отриманої за рішенням суду заробітної плати, компенсації частини втрати доходів, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування витрат на правову допомогу. Враховуючи вищенаведене, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.
У відповідності до ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 96 КЗпП України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики /довідники/.
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Формування тарифної сітки /схеми посадових окладів/ провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних /міжпосадових/ співвідношень розмірів тарифних ставок /посадових окладів/.
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/.
Статтею 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці» тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Судом встановлено, що 18.05.1998 року особа_1 був прийнятий на роботу в ТЕЦ-1 ОДКП «Львівтеплокомуненерго» на роботу машиністом берегових насосних станцій в котлотурбінний цех в порядку переведення з [Л.] теплових мереж ДАЕК «Львівобленерго» по другій групі згідно наказу № 85-к від 01.06.1998 р. 23.08.1998 р. на основі ТЕЦ-1 ОДКП «Львівтеплокомуненерго» створено структурну одиницю Теплоелектроцентраль ЛМКП «Львівтеплоенерго» на підставі наказу № 85 від 23.08.1999 р. 02.11.2004 р. він був переведений слюсарем з обслуговування устаткування електростанцій третьої групи котлотурбінного цеху згідно наказу № 267-к від 02.11.2004 р. 01.09.2007 р. він був переведений в Теплоелектроцентраль-1 слюсарем з обслуговування устаткування електростанцій третьої групи котлотурбінного цеху згідно наказу № 311-к від 31.08.2007 р. /а.с. 21−22/.
Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 14.11.2013 р. /а.с.56−57/ директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП, і накладено на нього стягнення — штраф у розмірі 510 /п`ятсот десять/ грн. Вказана постанова набрала законної сили і з такої вбачається, що директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.41 КУпАП, а саме за порушення вимог п.2.2 Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2013 роки, ст. ст. 96, 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», тарифна ставка розраховувалась з 01.07.2010 р. по 30.04.2012 року, виходячи з мінімальної зарплати 744 грн. при встановленні Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» мінімальної заробітної плати з 01.01.2010 р. — 907 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2012 р. по 30.04.2013 р., виходячи з мінімальної зарплати 869 грн., при встановленні Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» мінімальної заробітної плати з 01.04.2012 р. — 1094 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. З 01.05.2013 р. розрахована, виходячи з мінімальної заробітної плати 922 грн., при встановленні Законом України «Про державний бюджет України на 2013 рік» мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 р. — 1147 грн., чим порушено вимоги ст. 95 КЗпП України. Виходячи з наведеного з 01.05.2013 р. годинна тарифна ставка машиніста берегових насосних станцій ІІ розряду становить 11, 59 грн., годинна тарифна ставка старшого машиніста турбінного відділу 5 розряду — становить 16, 53 грн., годинна тарифна ставка слюсаря з ремонту паро газотурбінного устаткування 5 розряду — становить 16, 23 грн., посадовий оклад начальника зміни станції становить 4199 грн., старший майстер виробничої дільниці 1 гр. — 3986 грн., начальник цеху — 4214 грн., тобто при розробленні тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні тарифні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому ніж встановлений Галузевою угодою на 2010−2012 роки та в порушення вимог ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується по мірі надходження коштів два рази на місяць, а не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснюється виплата.
За наведеного встановлено, що на підприємстві мало місце порушення трудових прав щодо належного рівня оплати праці, в тому числі і до позивача.
Із долученої до матеріалів справи копії окремої ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 26.02.2015 року вбачається, що ЛМКП «Львівтеплоенерго» не дотримується умов колективного договору, а саме п. 16.1 Колективного договору на 2012−2013 роки та п. 1.1.3 Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2011 роки та п. 2 Територіальної угоди на 2012−2014 роки в частині визначення тарифної ставки /а.с.99−100/.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, вищевказаними судовими рішеннями встановлено порушення відповідачем вимог законодавства про оплату праці в період 2010−2015 років в частині визначення розміру тарифної ставки. Отже, ця обставина не потребує додаткового доведення.
Як вбачається із відповідей Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області № 02−1175/04 від 17.03.2014р. та №06−16/3740 від 02.06.2014р. проведеними перевірками стану додержання вимог законодавства про працю на ЛМКП «Львівтеплоенерго» виявлено ряд порушень, зокрема факти порушення вимоги п. 2.2. Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 рр., ст.96, 97 КЗпП України та ч.3. ст. 6 Закону України «Про оплату праці» — тобто при розроблені тарифної сітки для робітників виробничих підрозділів на підприємстві встановлено мінімальні годинні ставки робітників виробничих підрозділів у розмірі меншому, ніж встановлено Галузевою угодою на 2010−2012рр., та порушено вимоги ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» якими передбачено проведення виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, окрім цього встановлене заниження розмірів окладів керівників, професіоналів, фахівців, службовців і робітників /а.с. 58−65/.
Крім того, в копії витягу з акту перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування №13010061472 ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 08.10.2013р. зазначено детальний опис виявленого порушення п. 2.2. Генеральної, галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 роки, ст.ст. 96, 97 КЗпП України та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», яке полягає в тому, що тарифна ставка робітника 1 розряду була розрахована відповідачем з порушенням ст. 95 КЗпП України /а.с. 52−55/.
Згідно пункту 4.3. Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 р., 2012−2013р. ЛМКП «Львівтеплоенерго» погодилося враховувати норми та положення генеральної, галузевої, регіональної та міської угод, а також ЗУ «Про Державний бюджет України» /а.с. 78−92/.
Відповідно до п. 1.1.3. Галузевої угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2012 р. та п. 3.1.1. Галузевої угоди між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2013−2015 р. мінімальна тарифна ставка (оклад) за просту некваліфіковану працю встановлюється у розмірі не нижче визначеної законодавством мінімальної заробітної плати, а мінімальна тарифна ставка робітника І розряду — у розмірі не менше 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом /а.с. 68−77/.
Згідно з Тарифною частини Регіональної угоди між [Л.] обласною державною адміністрацією, об`єднаннями роботодавців та профспілковими об`єднаннями Львівської області на 2010−2011 роки встановлено мінімальну тарифну ставку робітника І розряду у розмірі, передбаченому в Галузевій угоді між Міністерством ЖКГ України та ЦК профспілки працівників ЖКГ, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010−2011 роки /а.с. 93−96/.
Додатком № 1 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2010−2011 роки встановлено коефіцієнт співвідношень тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду (групи кваліфікації).Для працівників, зайнятих на роботах по експлуатації устаткування ТЕЦ, даний коефіцієнт становить 1, 62.
Додатком № 2 до Тарифної частини Регіональної угоди на 2010−2011 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово-комунального господарства, згідно з якою наведений коефіцієнт для робітників 3 групи становить 1, 20.
Додатком № 1 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012−2014 роки встановлено коефіціцієнт співвідношення мінімальної тарифної ставки робітника І розряду за підгалузями та видами робіт до встановленого галузевою угодою мінімальної тарифної ставки робітника І розряду для працівників, зайнятих на роботах по експлуатації устаткування ТЕЦ, даний коефіцієнт становить 1, 62 /а.с. 96−98/.
Додатком № 2 до Тарифної частини Територіальної угоди на 2012−2014 роки встановлено єдину сітку міжрозрядних тарифних коефіцієнтів по підгалузях житлово-комунального господарства, згідно з якою наведений коефіцієнт для робітників 3 групи становить 1, 20.
Згідно з п. 16.2 Колективного договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» на 2009−2010 роки та на 2012−2013 роки розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників встановлюються з урахуванням мінімальних гарантій, визначених галузевою (регіональною) угодою.
Також встановлено, що розміри мінімальної заробітної плати на 2010 — 2015 роки були встановлені Законами України: «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р. № 2154-VI, «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. № 2857- VI, «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 р. № 4282-УІ, «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-УІ, «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. № 719-УІІ, «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 р. № 80-УІІ, і становили: на 2010 рік: з 1 січня — 869, 00 грн., з 1 квітня — 884, 00 грн., з 1 липня — 888, 00 грн., з 1 жовтня — 907, 00 грн., з 1 грудня — 922, 00 грн.; на 2011 рік: з 1 січня — 941, 00 грн., з 1 квітня — 960, 00 грн., з 1 жовтня — 985, 00 грн., з 1 грудня — 1004, 00 грн.; на 2012 рік: з 1 січня — 1073, 00 грн., з 1 квітня — 1094, 00 грн., з 1 липня — 1102, 00 грн., з 1 жовтня — 1118, 00 грн., з 1 грудня — 1134, 00 грн.; на 2013 рік: з 1 січня — 1147, 00 грн., з 1 грудня — 1218, 00 грн.; на 2014 рік: 1218, 00 грн.; на 2015 рік: з 1 січня — 1218, 00 грн.; з 1 вересня — 1378, 00 грн.
Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Положеннями цього Закону також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч.2 ст.5), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8).
Згідно із абз. 4, 5 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод та колективних договорів.
Відповідно до ч.1 ст. 14 цього Закону договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Частиною 1 ст. 15 цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Аналогічні положення містяться в ст. 97 КЗпП України.
За змістом зазначених норм встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.
Згідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Як встановлено судом, в Територіальній угоді, а саме в додатку № 1 до тарифної частини угоди сторонами була визначена формула розрахунку місячної тарифної ставки робітника 1 розряду за підгалузями та видами робіт — мін. з/плата*1, 2*Z (коефіцієнт співвідношення по підгалузям та за видами робіт).
Відтак, застосування умов галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод є обов`язком відповідача й не залежить від наявності відповідних положень в колективному договорі, і має на меті забезпечення гарантій, встановлених для працівників законодавством.
Своє підтвердження вказане порушення Трудового законодавства знайшло, як в ході перевірки, проведеної Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області, так і під час перевірки Державної фінансової інспекції у Львівській області.
Крім того, суд не приймає до уваги покликання представника відповідача у відзиві на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки вказане суперечить ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №8-рп/2013 дано офіційне тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, ст.1, 2 Закону України «Про оплату праці», які слід розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами Трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.
Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем законодавства про оплату праці, то ця обставина є підставою для задоволення позову, а з огляду на наведені вище приписи закону і роз`яснення Конституційного Суду України вимоги позивача про стягнення заробітної плати, яка не була своєчасно нарахована та виплачена роботодавцем, не обмежуються будь-яким строком.
З долученого до матеріалів справи відповідачем розрахунку недоплаченої заробітної плати слюсаря з обслуговування устаткування електростанцій 2 р. ТЕЦ-1, вбачається, що заборгованість перед особа_1 за період з січня 2010 р. по вересень 2015 р. становить 30 361 грн.
Разом з цим, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За наведеного та враховуючи, що відповідачем порушено трудові права позивача, зокрема на належний рівень оплати праці, передбачений чинним законодавством, а тому суд приходить до висновку, що з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на користь позивача необхідно стягнути невиплачену заробітну плату за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2015 р. у розмірі 30 361 грн. 00 коп., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Згідно із ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
01 січня 2001 року набрав чинності Закон України № 2050−111 від 19.10.2000 р. «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
Згідно із ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі — компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001р. №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
З долученого до матеріалів справи відповідачем розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати особа_1 у зв`язку з порушенням строків її виплати станом на 01.01.2020 р., з яким позивач також погодився, вбачається, що сума боргу становить 38294, 39 грн.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що у визначені законодавством строки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не виплатило позивачу заробітну плату, що потягло за собою втрату частини його доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати і поданий відповідачем у відзиві розрахунок не заперечується позивачем, відтак з ЛМКП «Львівтеплоенерго» на корить особа_1 необхідно стягнути 38 294 грн. 39 коп. компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно Витягу з договору про надання правничої (правової) допомоги від 03.10.2019 р., додаткової угоди до вказаного договору від 03.10.2019 р., ордера серії ВС №1004733 на надання правової допомоги від 03.10.2019 р., акту приймання-передачі до договору про надання правничої (правової) допомоги від 03.10.2019 р., квитанції до прибуткового касового ордера №6 про сплату коштів від 22.01.2020 р., розрахунку витрат на професійну правничу допомогу по даній справі від 22.01.2020 р. /а.с. 45, 47−51/, долучених до матеріалів справи, позивач уклав з адвокатом Прімєровою Н.Г. договір про надання правничої (правової) допомоги та здійснив оплату у розмірі 3000 грн.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позовні вимогизадоволено, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн. витрат на правову допомогу.
На підставі та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258−259, 264−265, 274, 279 ЦПК України, 12, 16, 82 ЦК України, 43 Конституції України, ст. 94, 96, 97, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» суд —
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 30 361 /тридцять тисяч триста шістдесять одну/ грн. невиплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2010 р. по 30 вересня 2015 р., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів та 38 294 /тридцять вісім тисяч двісті дев`яносто чотири/ грн. 39 коп. компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушення строків її виплати, а всього — 68 655 /шістдесять вісім тисяч шістсот п`ятдесять п`ять/ грн. 39 коп.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 3000 грн. витрат на правову допомогу.
Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» в дохід держави 840, 80 грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: особа_1, інформація_1, ІПН номер_1, проживає за адресою: адреса_1.
Відповідач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», код єдрпоу 05506460, знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Д.Апостола, 1.
Суддя Постигач О.Б.
