ЛМКП "ЛЬВІВТЕПЛОЕНЕРГО": невыплата зарплаты

Справа № 462/1042/20 р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 13 квітня 2020 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом особа_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, — встановив: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні у розмірі 188 823 грн. 10 коп., а також 2 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1 888 грн. 23 коп. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він з 05.08.2013 року по 09.11.2016 року працював у ЛМКП «Львівтеплоенерго», 05.08.2013 року був прийнятий в дільницю з обмурівки та теплоізоляції спеціалізованого ремонтно-будівельного цеху ізолювальником з термоізоляції по п`ятому розряду згідно наказу № 417-к від 05.08.2013 року, 09.11.2016 року був звільнений за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) згідно наказу № 682-к від 09.11.2016 року. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01.08.2019 року по справі № 462/4118/19 за позовом особа_1 до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення недорахованої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати — стягнуто з відповідача 11 160 грн. недорахованої заробітної плати та 12 657 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, а всього — 23 817 грн. 08 коп., а також витрати на правову допомогу в сумі 3 000 грн. 28.11.2019 року позивачу було виплачено відповідачем вищевказану недораховану заробітну плату в сумі 11 160 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у сумі 12 657 грн. 08 коп., а всього 23 817 грн. 08 коп. Вищевказаним судовим рішенням встановлено порушення відповідачем Трудового законодавства, зокрема невиплати заробітної плати станом на день звільнення, тобто 09.11.2016 року. З огляду на вказане позивач просить суд позов задовольнити. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21.02.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою особа_1 до ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву. 16.03.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому той зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, згідно рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01.08.2019 року у справі № 462/4118/19 позивачу було виплачено дану різницю по мінімальній заробітній платі. Відтак різниця недорахованої заробітної плати (згідно рішення суду) становить 27% від загальної суми нарахованої і отриманої заробітної плати. З огляду на вказане просить суд у задоволенні позову відмовити, окрім цього, просить суд проводити судове засідання у справі з повідомленням (викликом) сторін. Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Згідно ч. 6 ст. 279 ЦПК України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Як вбачається із позовних вимог, предметом позову є майнова вимога розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи немає необхідності проведення судового засідання з повідомленням сторін, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити. 06.04.2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій той зазначив, що вважає відзив позивача необґрунтованим. Мотивує свою відповідь, зокрема, тим, що суд не зобов`язаний, а має право зменшити розмір середнього заробітку у випадку часткового задоволення позовних вимог про стягнення заробітної плати. З огляду на вказане, просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Копією трудової книжки позивача стверджується, що він 05.08.2013 року на підставі наказу № 417-к від 05.08.2013 року прийнятий ЛМКП «Львівтеплоенерго» в дільницю з обмурівки та теплоізоляції спеціалізованого ремонтно-будівельного цеху ізолювальником з термоізоляції по п`ятому розряду, 09.11.2016 року був звільнений за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) згідно наказу № 682-к від 09.11.2016 року. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01.08.2019 року у справі № 462/4118/19 з відповідача на користь позивача було стягнуто 11 160 грн. недорахованої заробітної плати та 12 657 грн. 08 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, а всього — 23 817 грн. 08 коп. без відрахувань податків та обов`язкових платежів. Випискою по картковому рахунку стверджується, що 28.11.2019 року позивачу відповідачем у справі ЛМКП «Львівтеплоенерго» було переведено 21 587 грн. 68 коп. Позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено усіх розрахунків у день звільнення позивача — 09.11.2016 року. За ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Дослідивши рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01.08.2019 року у справі № 462/4118/19 з відповідача на користь позивача було стягнуто 11 160 грн. недорахованої заробітної плати та 12 657 грн. 08 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, а всього — 23 817 грн. 08 коп. без відрахувань податків та обов`язкових платежів. Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. За ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Враховуючи наведене, компенсація втрати частини заробітку позивача, яка була стягнута вищезазначеним рішенням суду, є за своєю суттю інфляційними втратами, які позивач зазнав у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду. Згідно з ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства За загальним правилом, яке закріплено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З цього приводу суд робить висновок, що наявність рішення суду про задоволення вимог по стягненню заробітної плати, не позбавляє працівника права на стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. А наявність рішення про стягнення такої компенсації свідчить лише про те, що позивачем було використано своє право на стягнення такої. При цього стягнення компенсації є гарантією захисту майнових прав та інтересів працівника, яка полягає у відшкодуванні його матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати). Отже, належним виконанням роботодавцем зобов`язання по виплаті заробітної плати працівнику є таке його виконання, яке включає у себе і виплату працівнику компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. З огляду на зазначене, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні нараховується за весь час затримки такого розрахунку, починаючи з дня звільнення і закінчуючи виконанням роботодавцем належним чином зобов`язань щодо сплати заробітної плати працівнику. З огляду на зазначене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період з 10.11.2016 року по 28.11.2019 року. Відповідно до ст. 117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Як вбачається із роз`яснень, даних в пункті 20, частині 5 пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року №13«Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності передбаченої ст.117 КЗпП України. Відповідно до розрахункових листів заробітна плата позивача за останні два календарні місяці перед звільненням (вересень-жовтень 2016 року) становила 8 162 грн. 94 коп. (4 581 грн. 66 коп. + 3 581 грн. 28 коп.). особа_1 за вересень-жовтень 2016 року було відпрацьовано 263,50 робочих годин (175,25 роб. год. + 88,25 роб. год.). Середньогодинна заробітна плата складає 30,98 (8 162,94: 263,50 роб. год.). Таким чином, середній заробіток, який підлягає виплаті за весь час затримки по день фактичного розрахунку, обчислюється шляхом множення 30,98 (середньогодинної заробітної плати) на кількість робочих годин, за весь час затримки. Враховуючи, що з дня звільнення з роботи, а саме з 09.11.2016 року заробітна плата не була виплачена в повному обсязі, то у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України виплаті підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку, тобто починаючи з 10.11.2016 року по 28.11.2019 року. Таким чином для розрахунку середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд враховує положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Згідно п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року № 10846/0/14−15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» норма тривалості робочого часу за 2016 рік становить 2003 робочих годин, а за період з 10.11.216 року по 31.12.2016 року — 296 роб. год. Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 року № 11535/0/14−16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік» норма тривалості робочого часу за 2017 рік становить 1986 робочих годин. Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 19.10.2017 року № 224/0/103−17/214 «Про надання роз`яснення» роботодавцям рекомендовано скористатися розрахунком норм тривалості робочого часу на 2018 рік, відповідно до якого при 40-годинному робочому тижні норма тривалості робочого часу становить 1994 год. Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 року № 78/0/206−18 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік» норма тривалості робочого часу за період з 01.01 по 28.11.2019 року становить 1819 роб. год. Разом кількість робочих годин, за весь час затримки розрахунку, тобто починаючи з 10.11.2016 року по 28.11.2019 року становить 6095 робочих годин. Щодо покликань відповідача щодо застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку суд зазначає наступне. Верховний Суд у свої постанові від 22 травня 2019 року у справі № 167/1054/16-ц вказав, що застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування є правом суду. У вказаній постанові суд погодився з судом першої інстанції у правильності застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні. Разом з тим за змістом пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6−113цс-16, при розгляді справ даної категорії необхідно брати до уваги такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Як попередньо встановлено судом, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01.08.2019 року у справі № 462/4118/19 з відповідача на користь позивача було стягнуто 11 160 грн. недорахованої заробітної плати та 12 657 грн. 08 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, а всього — 23 817 грн. 08 коп. без відрахувань податків та обов`язкових платежів. Як вбачається із відзиву на позовну заяву заробітна плата та додаткові виплати становили 40 935,00 грн. У даному спорі позивачем була заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача на свою користь 188 823 грн. 10 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Проведеними арифметичними розрахунками встановлено, що різниця між розміром недонарахованої заробітної плати від загальної сумі нарахованої та отриманої заробітної плати становить 27%. Враховуючи наведене, суд вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та зменшити за таких обставин розмір відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні. Таким чином, враховуючи, що позивачем була заявлена позовна вимога про стягнення 188 823 грн. 10 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за необхідне зменшити розмір такого відшкодування і стягнути 27% від нього, що становить 50 982 грн. 24 коп. З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, застосувавши принцип співмірності, і стягнути з відповідача на користь позивача 50 982 грн. 24 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні за період з 10.11.2016 року по 28.11.2019 року. Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 509 грн. 82 коп. пропорційно до задоволених вимог, а з позивача слід стягнути 1 378 грн. 41 коп. на користь держави. Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи. Із змісту ст. 137 ЦПК України вбачається, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно витягу з договору про надання правової допомоги від 02.01.2020 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серії ЛВ № 000279, ордеру про надання правничої (правової) допомоги особа_1 від 17.02.2020 року, додаткової угоди до договору, акту приймання передачі до договору про надання правової допомоги, квитанцією до прибуткового касового ордера № 13, розрахунку витрат на професійну правничу допомогу долучених до матеріалів справи, позивач уклав з адвокатом Прімєровою Наталією Григорівною договір про надання правової допомоги та здійснив оплату у розмірі 2 500 грн. Відтак, із відповідача на користь позивача слід стягнути 675 грн. Керуючись ст.ст. 12, 259, 263−265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд , — ухвалив: Позов особа_1 (ідентифікаційний номер: номер_1, адреса: адреса_1) до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (код єдрпоу: 05506460, адреса: 79040, м. Львів, вул. Апостола, буд. 1) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні — задовольнити частково. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_2 50 982 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 24 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні за період з з 10.11.2016 року по 28.11.2019 року. У решті позовних вимог відмовити. Стягнути з особа_1 на користь держави 1 378 грн. 41 коп. судового збору пропорційно до задоволених вимог. Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 509 грн. 82 коп. судового збору пропорційно до задоволених вимог Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь особа_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 675 грн. Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови. Під час дії карантину встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширення короно вірусної хвороби, строк подання апеляційної скарги на рішення суду продовжується на строк дії такого карантину. Суддя/підпис/ Н. М. Галайко З оригіналом згідно. Суддя: