мирноградвугілля: Суд частично удовлетворил иск о выплате пенсии, зарплате и моральной компенсации.

Справа № 226/40/22

Справа № 226/40/22

Провадження № 2/226/203/2022

Р І Ш Е Н Н я

І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н и

10 червня 2022 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого — судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Долгої В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом особа_1 до Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

В С Т, А Н О В И в:

Позивач особа_1 звернувся з позовом до відповідача Державного підприємства «Мирноградвугілля» про стягнення одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що він працював у ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» з 01.09.1986 року по 19.11.1987 року, а потім з 06.02.1990 по 30.09.2021 року. 30.09.2021 року його було звільнено за ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. В день звільнення він працював. При звільненні йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату за вересень 2021 року за 22 робочих днів у сумі 14139, 48 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у кількості 24 календарних дня у сумі 10846, 80 грн., що разом становить 24986, 28 грн., а після стягнення податків ця сума до виплати за вересень 2021 року склала — 19936, 96 грн. Сума заборгованості за вересень 2021 року у розмірі 19936, 96 грн. була виплачена: 02.11.2021 року — у розмірі 8814, 41 грн., 29.12.2021 року — у розмірі 11122, 55 грн. Крім того, у вересні йому була нарахована вихідна допомога у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат у сумі 28561, 04 грн., сума якої після стягнення податків до виплати за вересень 2021 року склала — 22991, 63 грн. Загальна сума заборгованості станом на 30.12.2021 року після стягнення обов`язкових податків становить 22991, 63 грн., яка не виплачена відповідачем до теперішнього часу. Відповідач своєчасно не провів з ним повний розрахунок, чим порушив вимоги ст.ст.47, 116 КЗпП України щодо повного розрахунку в день звільнення. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, відповідач повинен виплатити йому його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до довідки відповідача його середньоденний заробіток становить 664, 21 грн. Таким чином, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.10.2021 року по 31.12.2021 року (день звернення з позовом до суду) — 64 робочі дні, та складає 42509, 44 грн., з розрахунку 64 робочі дні затримки розрахунку х 664, 21 грн. (середньоденна заробітна плата) = 42509, 44 грн. Просить суд стягнути з відповідача на його користь одноразову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію після утримання обов`язкових податків у розмірі 22991, 63 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені за період з 01.10.2021 року по день ухвалення судового рішення, та моральну шкоду у розмірі 10000, 00 грн. без утримання обов`язкових податків.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідач у повному обсязі розрахувався з позивачем 30.12.2021 року. Внаслідок тяжкого фінансового стану відповідач зміг виплатити заборгованість по заробітній платі лише 30.12.2021 року у повному обсязі. На час звільнення відповідач мав виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку за 24 календарні дні у сумі 10846, 80 грн., заробітну плату за вересень за 22 робочі дні у сумі 14139, 48 грн. без урахування стягнення податків, одноразову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 28561, 04 грн. без стягнення податків. Вважають, що в задоволенні вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди слід відмовити. Зазначає, що згідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом. Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13-ц. Крім того вважає, на фінансовий стан підприємства відповідача безумовно впливає карантин, запроваджений Кабінетом Міністрів України на всій території України у зв`язку із захворюванням на COVІD-19, що призводить до заборгованості перед працівниками. Крім того, зазначає, що позивач не наводить жодних доказів, які б підтверджували заподіянні йому моральні страждання, що передбачено роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику відшкодування моральної шкоди» де зазначено, що моральну шкоду треба доказувати конкретними документами, підтверджуючими їх глибину і тривалість. У зв`язку з вищевикладеним просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з 01.09.1986 року по 19.11.1987 року та з 06.02.1990 по 30.09.2021 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працював на різних посадах з повним робочим днем в шахті, був звільнений за власним бажанням згідно ч.1 ст.38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 7−9).

Згідно довідки відповідача від 30.12.2021, середньоденна заробітна плата позивача становить 664, 21 грн. (а.с.5).

Згідно довідки відповідача від 17.02.2022 року, заборгованість перед позивачем по заробітній платі та іншим нарахованим сумам була виплачена позивачу в повному обсязі 30.12.2021 року. При звільненні особа_1 була нарахована заробітна плата за 22 робочих дні вересня 2021 року у сумі 14139, 48 грн., компенсація за невикористану відпустку за 24 календарні дні у сумі 10846, 80 грн., загалом 24986, 28 грн., яка після стягнення податків до виплати становить 19936, 96 грн. вказана сума заборгованості була виплачена 02.11.2021 року у розмірі 8814, 41 грн., 29.12.2021 року у розмірі 11122, 55 грн. Крім того, у вересні йому були нарахована вихідна допомога у сумі 28561, 04 грн., яка після стягнення суми податків становить 22991, 63 грн., виплачена 30.12.2021. Загальна сума заборгованості станом на час звільнення складала 42928, 59 грн. після стягнення податків (а.с. 23).

Відповідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до п.12.15 Галузевої угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Урядом України і галузевими профспілками працівників вугільної промисловості від 03.07.2001 року (з доповненнями та змінами), працівнику, що має право на пенсію за віком, при першому його звільненні з Підприємства (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше, зокрема, для чоловіків при стажі роботи в галузі понад 20 років — трьох середньомісячних заробітків. Витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати підприємства.

Відповідно до п.3.2 вказаної Галузевої угоди, положення Угоди є обов`язковими до застосування при укладанні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди», умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що у день звільнення позивач працював, що не заперечується відповідачем, та відповідачем повний розрахунок з позивачем при звільненні не було проведено, чим порушені вимоги, передбачені ст.116 КЗпП України, тому відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України за період з 01.10.2021 року по 30.12.2021 року (день проведення повного розрахунку з позивачем) середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні складає 41845, 23 грн. із розрахунку: 664, 21 грн. х 63 робочі дні за період з 01.10.2021 року по 30.12.2021, які підлягають стягненню на користь позивача.

Суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі 22991, 63 грн. не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем здійснена відповідна виплата позивачу 30.12.2021 року, що підтверджується довідкою відповідача.

Відповідно до ст.2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як встановлено судом, внаслідок несвоєчасної виплати належних позивачу сум при звільненні, порушення конституційного права на оплату праці, позивачу було завдало моральних страждань, які виразилися в порушенні його звичного життєвого укладу, в переживаннях, пов`язаних із протиправними діями щодо нього, із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, він зазнав втрат немайнового характеру, це зумовило зміну способу його життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання його та його сім`ї.

Але сума, в яку позивач оцінив заподіяну моральну шкоду і яка за його оцінкою становить 10 000 гривень, є завищеною і не відповідає отриманим ним моральним стражданням. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним у відшкодування позивачеві заподіяної йому моральної шкоди стягнути з відповідача на користь позивача 2500 гривень.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволенню позову, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 908, 00 грн.

На підставі ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263−265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И в:

Позов особа_1, зареєстрований за адресою: адреса_1, мешкає за адресою: адреса_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1, до Державного підприємства «Мирноградвугілля», місцезнаходження: 85320, м.Мирноград Донецької області, вул. Соборна, 1, код єдрпоу 32087941, про стягнення одноразової допомоги у зв`язку з виходом на пенсію, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Мирноградвугілля» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без утримання податків та інших обов`язкових платежів за період з 01.10.2021 по 30.12.2021 року у розмірі 41845, 23 (сорок одна тисяча вісімсот сорок п`ять) грн. 23 коп., відшкодування моральної шкоди у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. та судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя [О.]