мирноградвугілля: Суд частково задовольнив позов про виплату допомоги та середнього заробітку при звільненні.

Справа № 226/2742/21

ЄУН № 226/2742/21

Провадження № 2/226/824/2021

Р І Ш Е Н Н Я 

І М Е Н Е М У К Р, А Ї Н И 

11 листопада 2021 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого — судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Долгої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Мирнограді справу за позовом особа_1 до Державного підприємства Мирноградвугілля про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т, А Н О В И В:

Позивач особа_1 звернувся з позовом до відповідача Державного підприємства Мирноградвугілля про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що він працював на ДП Мирноградвугілля та 30.04.2021 року його було звільнено за ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. При звільненні йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату, заборгованість по заробітні платі склала за січень 2021 року — 10230, 32 грн., за лютий 2021 року — 8534, 57 грн., за березень 2021 року — 5876, 21 грн., за квітень 20 221 року — 19051, 14 грн., компенсацію за невикористану відпустку — 51759, 42 грн. та вихідну допомогу у розмірі 84387, 87 грн., а загалом 155198, 43 грн., а після стягнення податків сума до виплат становить 124126, 63 грн. Після звільнення до 12.05.2021 року йому було виплачено 56194, 40 грн. 03.09.2021 року він звернувся з письмовою вимогою про виплату відповідачем належної йому суми заборгованості. Відповідач своєчасно не провів з ним повний розрахунок, чим порушив вимоги ст.ст.47, 116 КЗпП України щодо повного розрахунку в день звільнення. Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, відповідач повинен виплатити йому його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до довідки середньоденний заробіток становить 1339, 49 грн. Таким чином, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.05.2021 року по 14.09.2021 року становить 124572, 57 грн., (з розрахунку 1339, 49 грн. х 93 робочих дні =124572, 57 грн.). Просить суд стягнути з відповідача на його користь одноразову грошову допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 67932, 23 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30.04.2021 року по день винесення судового рішення.

Позивач до судового засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та надав відзив на позовну заяву та уточнення до відзиву, в яких зазначив, що згідно п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом від 29.07.1993 Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту України №58 зазначено, що днем звільнення вважається останній день роботи. Останній день роботи у позивача 28.04.2021 року. Згідно табелю використання робочого часу особа_1 28.04.2021 року працював в 4 зміну, 29.04.2021 року у нього був вихідний. 30.04.2021 року знаходився у відпустці без збереження заробітної плати згідно наказу від 30.04.2021 року №02/416 к. Наказом по шахті №112- к від 30.04.2021 року він був звільнений 30.04.2021 року. Згідно п.2.26 вказаної інструкції №58 днем звільнення вважається останній день роботи. Згідно табелю обліку використання робочого часу на квітень 2021 року, 30 квітня він був у відпустці без збереження заробітної плати. Ст.116 КЗпП України зазначає, якщо працівник у день звільнення не працював, то належні йому при звільнені суми мають бути виплачені наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. Отже, законодавець не обмежує роботодавця в звільнені працівника у вихідний чи не робочий для нього день. У відповідності до ст.116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Позивач з вимогою про розрахунок у відповідності до ст.116 КЗпП України звернувся 03.09.2021 року. В такому разі застосування ст..117 КЗпП України в частині виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку повинно здійснюватися з 03.09.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з 13.06.1996 по 30.04.2021 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, працював на різних посадах в шахті, був звільнений за власним бажанням згідно ч.1 ст.38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 9−12).

03.09.2021 року позивачем пред`явлено вимогу до відповідача про проведення з ним розрахунку відповідно до ст.116 КЗпП України, що не заперечується відповідачем (а.с.13, 35)

Згідно довідок відповідача від 07.09.2021 року, станом на 30.11.2020 року заборгованість по заробітній платі складає — 24641, 10 грн., за січень 2021 року сума заборгованості складає — 10230, 32грн., яка була виплачена 12.05.2021року, за лютий 2021 року сума заборгованості складає — 8534, 57грн., яка була виплачена 12.05.2021року, за березень 2021 року сума заборгованості складає — 5876.21грн., яка була виплачена 12.05.2021 року. При звільнені позивачу була нарахована заробітна плата за квітень 2021 року: компенсація за не використану відпустку за 57 календарних дня у сумі 51759, 42грн., заробітна плата за 15 робочих днів у сумі 19051, 14грн., що разом складає — 70810, 56 грн. Після стягнення податків сума до виплати за квітень 2021 року становить — 56194.40грн., яка була виплачена 07.05.2021року в сумі 41659, 45грн., 12.05.2021року в сумі 14534, 95грн. Також у квітні були нараховані інші виплати, які не належать до фонду оплати праці. Згідно наказу №112к від 30.04.2021 року була нарахована вихідна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат у квітні 2021року у сумі 84387, 87грн. Після стягнення податків сума до виплати за квітень 2021року становить — 67932, 23грн. Станом на 07.09.2021 року заборгованість складає — 67932, 23 грн. Середньоденна заробітна плата становить 1339, 49 грн. (а.с.14, 15).

Згідно табелю обліку використання робочого часу за квітень 2021 року, позивач у день звільнення не працював, перебував у відпустці без збереження заробітної плати (а.с.27−28).

Відповідно ч.1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України Про оплату праці, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до п.12.15 Галузевої угоди по тарифам, трудовим та соціальним гарантіям між Урядом України і галузевими профспілками працівників вугільної промисловості від 03.07.2001 року (з доповненнями та змінами), працівнику, що має право на пенсію за віком, при першому його звільненні з Підприємства (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше, зокрема, для чоловіків при стажі роботи в галузі понад 20 років — трьох середньомісячних заробітків. Витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати підприємства.

Відповідно до п.3.2 вказаної Галузевої угоди, положення Угоди є обов`язковими до застосування при укладанні угод, колективних договорів і індивідуальних трудових договорів для всіх підприємств, що перебувають у сфері дії сторін, незалежно від форм власності та господарювання, а також під час розгляду трудових спорів.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України Про колективні договори і угоди, умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61−23170сво18), висновки якої відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України є обов`язковими для суду першої інстанції, визначено, що звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП України (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП України наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган).

Судом встановлено, що в день звільнення позивач не працював, 03.09.2021 він звернувся з вимогою до відповідача про проведення з ним повного розрахунку, яку отримано відповідачем 03.09.2021 року, що не заперечується відповідачем та підтверджено наданим відзивом.

Оскільки при звільненні відповідачем не було виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 67932, 23 грн. та не виплачено до теперішнього часу, ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, враховуючи, що відповідачем повний розрахунок з позивачем при звільненні не було проведено, тому за період з 04.09.2021 (наступний день після пред`явлення вимог про розрахунок) по день винесення по справі судового рішення, тобто по 11.11.2021, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 64295, 52 грн. із розрахунку: 1339, 49 грн. х 48 робочих днів за період з 04.09.2021 по 11.11.2021.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908, 00 грн.

Крім того, оскільки судом стягнуто з відповідача на користь позивача 132227, 75 грн., що складає ціну позову станом на день ухвалення судом рішення, та позивачем при поданні позовної заяви судовий збір сплачено частково у розмірі 908, 00 грн., тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 414, 28 грн. (1322, 28 грн. — 908, 00 грн. = 414, 28 грн.).

На підставі ст.ст.47, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України Про оплату праці, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263−265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов особа_1, місце проживання: адреса_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків номер_1, до Державного підприємства Мирноградвугілля, місцезнаходження: 85320, м.Мирноград Донецької області, вул. Соборна, 1, код єдрпоу 32087941, про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Мирноградвугілля на користь особа_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію після утримання податків і зборів у розмірі 67 932 (шістдесят сім тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн. 23 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2021 по 11.11.2021 року у розмірі 64 295 (шістдесят чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять) грн. 52 коп. без утримання податків і зборів, судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства Мирноградвугілля на користь держави судовий збір в розмірі 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 28 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16.11.2021 року.

Суддя [О.]