НЕМАЄ: невыплата зарплаты

Приднепровский районный суд г. Черкассы


Дело № 711/3133/19
Р Е Ш Е Н И Е 

9 декабря 2019 Приднепровский районный суд. Области в составе:

судьи [Д.] Р.В.
при секретаре [Б.] Л.В.,
с участием истца лицо_1
представителей истца особа_2, особа_3
представника ответчика [Ш.] Г.В.,

рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда в г.. гражданское дело по иску лицо_1 к [А.] «[К]» о взыскании заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета,  —

установил:

особа_1 обратился в суд с иском к [А.] «[К]» о взыскании заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета.
Иск обосновывает тем, что 20 апреля 2017 по 31 мая 2018 року он работал охранником в АК «[К]». За весь период работы получал заработную в размере 1500 грн., Которые выплачивались наличными.
Обратившись в Пенсионный фонд Украины он получил справку о том, что фактически начислялась заработная плата в большем размере. Так в октябре-ноябре 2017 начислялась заработная плата в размере 3200 грн., В течение 2018 начислено 3723 грн. По сведениям Государственной налоговой инспекции в г.. Черкассы истец фактически во II квартале 2017 получил 1375 грн., III квартале -1684 грн., IV квартале — 1710 грн., I квартале 2018 — 1762 грн., II квартале — 1638 грн. Считает, что за 2017 долг составляет 2694, 76 грн., За 2018 — 6735 грн. На момент его освобождения задолженность по заработной плате составила 9429 грн. 76 коп. Также указывает, что за весь период работы не получал отпуска, поэтому размер компенсации за неиспользованный отпуск составляет 4721 грн. 60 коп. Считает, что в связи с длительной задержкой и невыплатой в установленные закономсроки заработной платы имеются достаточные основания для взыскания среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета.
Учитывая п.8 Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 N 100 среднедневная заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим саконодавством — на число календарных дней за этот период.
Согласно справке Пенсионного фонда Украины ОК-5 заработная плата за апрель 2018 (20 рабочих дней) составляет 3723 грн., За май 2018 (21 рабочий день) — 3723 грн. таким образом, среднедневная заработная плата составляет 181, 60 грн. Учитывая, что он уволился 31 мая 2018 и в день подачи иска не получил полного расчета, поэтому задолженность за данный период составляет 36 864 грн. 80 коп.
На основании изложенного просиво суда взыскать с автокоопертиву «[К]», в его пользу задолженность по заработной плате в сумме 9429 грн. 76 коп., Средний заработок за все время задержки расчета при увольнении в сумме 36 864 грн. 80 коп. и компенсацию за неиспользованный отпуск при увольнении в сумме 4721 грн. 60 коп.
Определением судьи Приднепровского районного суда м. Черкаси Шипович В.В. от 12 апреля 2019 иск оставлен без движения, предоставлен срок для устранения недостатков искового заявления.
Определением суда от 24 апреля 2019 рокв принято к рассмотрению и открыто производство по делу, рассмотрение дела назначено проводить в порядке упрощенного искового производства.
11 мая 2019 председателем правления АК «[К]» тарануха В.Г. предоставлено отзыв на исковое заявление, в котором просил отказать в удовлетворении иска обосновывая это тем, что 5 марта 2017 года в автокооперативе «[К]» был установлен режим неполного рабочего времени на основании приказа № 1 — К от 05 января 2017 года. 20 апреля 2017 в [А] «[К]» на посада охранника был принят особа_1. На основании заявления особа_1 о принятии на работу от 18 апреля 2019 был составлен приказ АК «колос» от 19 апреля 2019 № 4 К о принятии его охранником с заработной платой согласно штатного расписания на условиях неполного рабочего времени. С приказом о приеме на работу на условиях неполного рабочего времени истец был ознакомлен, о чем свидетельствует его собственную подпись. Заработная плата и все выплаты, которые принадлежали истцу на дату написания искового саявы выплачены в полном объеме, что подтверждается сведениями, которые подписывал истец. Кроме того, 14 января 2019 инспекторами труда Управление Гоструда в Черкасской области было совершено инспекционного посещения АК «[К]» о чем был составлен акт № ЧК 26/374 АВ и установлено, что оплата рабочего времени работникам АК «[К]» проводится согласно табелю учета рабочего времени. Анализом табелей учета рабочего времени и расчетных листков разногласий не установлено. За фактически видпрацьований время работникам произведено начисление и выплата тарифных ставок. Отметил, что с 2010 года в Украине введен такое понятие, как минимальная заработная плата в почасовом размере. Согласно постановлению [К.] от 5 мая 2010 №330 «Об определении и применении минимальной заработной платы в почасовом размере» она определяется исходя из размера минимальной заработной платы в месяц и среднемесячной нормы продолжительности рабочего времени за год при 40-часовой рабочей недели.2017 год установлен почасовую минимальную заработную плату в размере 19, 34 грн., На 2018 реку установлена ​​минимальная заработная плата в месячном размере — 3723 гривен; в почасовом размере — 22, 41 гривны. Таким образом, предприятие может устанавливать почасовую оплату труда для всех или некоторых категорий работников, однако при этом минимальная заработная плата за час работы в 2017 году должно быть не менее 19 грн. 34 коп., В 2018 году не менее 22 грн.41 коп. В случае введения на предприятии неполной рабочей недели или неполного рабочего дня размер месячной заработной платы работника может быть меньше установленного законом размера минимальной заработной платы (3200 грн. — 2017 год, 3723 грн. — 2018). О несоответствии сведений полученных истцом при обращении в пенсионный фонд Украины за справкой формы ОК-5, то в соответствии с ст..8 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное страхование» в случае, если база начисления единого внеск не превышает размера минимальной заработной платы, сумма взноса все равно определяется исходя из размера минимальной заработной платы, установленной законом на месяц, за который получен доход. На основании изложенного, ответчик возражает против удовлетворения иска, поскольку он является незаконным и необоснованным.
Согласно протокола повторного автоматизированного распределения судебного дела между судьями от 15 мая 2019 дело передано на рассмотрение судьи [Д.] Р.В.
Определением судьи Приднепровского г.айонного суда. Черкассы [Д] Р.В. от 22 мая 2019 дело принято к своему производству и назначено судебное заседание.
30 мая 2019 представителем истца по доверенности особа_2 дан ответ на отзыв, в котором отметила, что утверждение ответчика о том, что истец работал не полный рабочий день являются ложными, поскольку особа_1 работал по графику полного рабочего дня, за изменениями, чередование происходило в течение суток после чего предоставлялось двое суток выходных, о чем свидетельствуетво журнал «О приеме и сдаче смены в автокооперативе [К]». Считает, что табель, который велся на предприятии не соответствует графикам дежурств.
30 мая 2019 представителем истца по доверенности особа_2 предоставлено заявление об увеличении исковых требований, в котором представитель истца просит суд установить факт работы особа_1 в автокооперативе «[К]» на условиях полного рабочего времени, взыскать с автокоопертиву «[К]» в пользу особа_1 задолженность по заработной платы в сумме 9429 грн. 76 коп., Середний заработок за все время задержки расчета при увольнении в сумме 36 864 грн. 80 коп. и компенсацию за неиспользованный отпуск при увольнении в сумме 4721 грн. 60 коп.
6 июня 2019 представителем председателем правления АК «[К]» тарануха В.Г. предоставлено возражения ответа на отзыв, в котором указано, что достоверная информация о размере начисленной и полученной заработной платы особа_1 содержится в сведениях о получении заработной платы за подписью истца. Бухгалтерия автокооператыву ежемесячно представляет отчет о суммах начисленной заработной платы застрахованных лиц и суммах начисленного единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование. Утверждение истца о том, что табель, который велся на предприятии не соответствует графикам чередование является надуманным. Сведения приведены в табелях выходов на работу АК «колос» были объектом проверки Управление Гоструда в Черкасской области и объективно отражают даты и время выхода работников на работу. Предположение о фальсификацию сведений, содержащих табели выхода на работу АК «колос» являются надуманными, безосновательными и недоказанными. Также отметил, что в АК «[К]» журнал «О приеме и сдаче смены в автокооперативе [К]» не ведется. Действующим законодательством наличие его на предприятии не предусмотрена.
7 июня 2019 председателем правления АК «[К]» тарануха В.Г. предоставлено отзыв на заявление об увеличении исковых требований, в котором отметил, что требование об увеличении исковых требований об установлении факта работы истца вАК «[К]» по графику полного рабочего дня, это фактически заявление об изменении предмета иска, поскольку размер денежных требований не изменился. Также отметил, что в соответствии с нормами гражданского процессуального кодекса Украины по делам, рассматриваются по правилам упрощенного искового производства, изменение предмета или оснований иска допускается не позднее чем за пять дней до начала первого судебного заседания по делу.
В судебном заседании истец особа_1 и его представители уточнении исковые требования поддержали, просили удовлетворить их полностью.
Представитель ответчика — адвокат [Ш.] Г.В в судебном заседании возражал против удовлетворения исковых требований и увеличенных исковых требований, ссылаясь в обоснование изложении в отзывах.
Исследовав материалы дела, суд приходит к следующему.
Согласно ч.1 ст. 4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. (Ч.3 ст. 12 ГПК Украины).
Согласно ч.1 ст. 13 ГПК Украины суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях.
Согласно устоявшейся практическойикою Европейского суда по правам человека, которая отражает принцип, связанный с должным осуществлением правосудия, в решениях судов и других органов по разрешению споров должны быть должным образом указаны основания, на которых они основываются. Хотя пункт 1 статьи 6 Конвенции обязывает суды обосновывать свои решения, его нельзя толковать как требующий детального ответа на каждый аргумент: Степень, до которой суд должен выполнить обязанность по обоснованию решения, может быть различной в зависимости от характеру решения. Решение национального суда должно содержать мотивы, которые достаточны для того, чтобы ответить на существенные аспекты доводов стороны (решение по делу «Руис Ториха против Испании» (Ruiz Torija v. Spain) от 9 декабря 1994 года, серия А, № 303а, п. 29−30).
Это право не требует детального ответа на каждый аргумент, использованный стороной (пункт 32 решения по делу «Hirvisaari v. Finland» («Хирвисаари против Финляндии»)).
Национальный суд определенную свободу усмотрения в отношении выбора аргументов втом или ином деле и принятия доказательств в подтверждение позиций сторон, однако обязан оправдать свои действия, приведя обоснования своих решений (решение по делу «Suominen v. Finland» («Суоминен против Финляндии») от 1 июля 2003 года, № 37 801 / 97, пункт 36).
Только при условии вынесения обоснованного решения может обеспечиваться общественный контроль за осуществлением правосудия (решение по делу «Hirvisaari v. Finland» («Гирвисаари против Финляндии») от 27 сентября 2001). Оставление без внимания ключових доводов стороны является прямым нарушением общего требования о справедливости рассмотрения.
В соответствии со ст. 17 Закона Украины «О выполнении решений и применении практики Европейского суда по правам человека», ст. 3 ГПК Украины, суд применяет при рассмотрении дел Конвенцию о защите прав и основных свобод 1959 и протоколы к ней, согласие на обязательность которых предоставлено Верховной Радой Украины, и практику Европейского суда по правам человека, как источник права.
Учитывая вышеизложенное, в процесси полного и всестороннего выяснения обстоятельств, на которые стороны ссылаются как на основание своих требований и возражений, подтвержденных теми доказательствами, которые были исследованы в судебном заседании, с предоставлением оценки всем аргументам участников дела, суд пришел к выводу об отказе в удовлетворении иска, исходя из следующего.
В судебном заседании установлено, что в период времени с 18 апреля 2017 по 31 мая 2018 особа_1 работал охранником в автокооперативе «[К]». Указанное подтверждается трудовой книжкою истца, копия которой приложена к исковому заявлению.
Как следует из приказа автокоперативу «[К]» №4К от 19 апреля 2017 принято особа_1 охранником кооператива с 20 апреля 2017 года. Заработная плата согласно штатного расписания — 1600 грн. Режим рабочего времени — неполный.
Приказом №3-К от 29 мая 2018 особа_1 освобожден от должности охранника автокоперативу «[К]» с 31 мая 2018 по собственному желанию. Также в указанном приказе указано выплатить компенсацию за неиспользованный отпускв.
Обращаясь в суд с иском о взыскании задолженности по заработной плате в сумме 9429 грн. 76 коп., Среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении в сумме 36 864 грн. 80 коп. и компенсации за неиспользованный отпуск при увольнении в сумме 4721 грн. 60 коп., Истец ссылается на то, что он работал в должности охранника на условиях полного рабочего времени, в связи с чем просит установить такой факт.
Так, в соответствии со ст. 293 ГПК Украины отдельное производство — это вид не поВнешне гражданского судопроизводства, в порядке которого рассматриваются гражданские дела о подтверждении наличия или отсутствия юридических фактов, имеющих значение для охраны прав, свобод и интересов лица или создания условий осуществления им личных неимущественных или имущественных прав или подтверждения наличия или отсутствия неоспариваемых прав. Суд рассматривает в порядке особого производства дела об установлении фактов, имеющих юридическое значение.
Согласно ч.ч.1, 2 ст. 315 ГПК Украины суд рассматривает спРави об установлении факта: 1) родственных отношений между физическими лицами; 2) нахождения физического лица на иждивении; 3) увечья, если это необходимо для назначения пенсии или получения помощи по общеобязательному государственному социальному страхованию; 4) регистрации брака, расторжения брака, усыновления; 5) проживания одной семьей мужчины и женщины без брака; 6) принадлежности правоустанавливающих документов лицу, фамилия, имя, отчество, место и время рождения которого, указанные в документе, не должнысовпадают с фамилией, именем, отчеством, местом и временем рождения этого лица, указанным в свидетельстве о рождении или в паспорте; 7) рождения лица в определенное время в случае невозможности регистрации органом государственной регистрации актов гражданского состояния факта рождения; 8) смерти лица в определенное время в случае невозможности регистрации органом государственной регистрации актов гражданского состояния факта смерти; 9) смерти лица, пропавшего без вести при обстоятельствах, угрожавших ему смертью или дающих основания полагатьее погибшей от определенного несчастного случая в результате чрезвычайных ситуаций техногенного и природного характера.
В судебном порядке могут быть установлены и другие факты, от которых зависит возникновение, изменение или прекращение личных или имущественных прав физических лиц, если законом не определен другой порядок их установления.
По разделу 17 устава автокооперативу «[К]» кооператив самостоятельно определяет формы и систему оплаты труда в кооперативе. Размер тарифной ставки должностных лиц в кооперативеопределяется их трудовым вкладом и сметой, утвержденной общим собранием. Коопертаив может привлекать к работе граждан, не являющихся членами кооператива, с оплату их труда по согласованию сторон. Продолжительность и распорядок работы в кооперативе, другие условия труда определяются правилами внутреннего Трудового распорядка кооператива. Кооператив самостоятельно устанавливает для работающих меры дисциплинарной ответственности.
Приказом председателя правления автокооперативу «[К]» №1-К от 5 января 2017 «Об участии встановления режима неполного рабочего времени «, установлено с 5 марта 2017 всем работникам авто кооператива» [К.] «режим неполного рабочего времени с оплатой согласно штатному расписанию. Работникам, переведены на неполное рабочее время, оплату труда осуществлять пропорционально отработанному времени.
В соответствии со ст. 56 КЗоТ Украины по соглашению между работником и собственником или уполномоченным им органом может устанавливаться как при приеме на работу, так и впоследствии неполный рабочий день либо неполную рабочую неделю. По просьбе беременной женщины, женщины, имеющей ребенка в возрасте до четырнадцати лет или ребенка-инвалида, в том числе такую, находящегося под ее опекой или осуществляет уход за больным членом семьи в соответствии с медицинским заключением, собственник или уполномоченный им орган зобов` связан установить ей неполный рабочий день или неполную рабочую неделю.
Оплата труда в этих случаях производится пропорционально отработанному времени или в зависимости от выработки.
Работа на условиях неполногорабочего времени не влечет за собой каких-либо ограничений объема трудовых прав работников.
В соответствии со ст. 31 Закона Украины «Об оплате труда» в случае заключения Трудового договора о работе на условиях неполного рабочего времени, а также при невыполнении работником в полном объеме месячной (часовой) нормы труда минимальная заработная плата выплачивается пропорционально выполненной нормы труда.
Как следует из справки начисления заработной платы за апрель-декабрь 2017 особа_1 с апреля 2017 по грднем 2017 отработал 704 часа и ему было начислено 14 307 грн. 89 коп.
Как следует из справки начисления заработной платы за январь-май 2018 особа_1 с января 2018 года по июнь 2018 отработал 355 часа и ему было начислено 10 202 грн. 48 коп.
Указанные средства были получены истцом, что подтверждается его подписями в соответствующих ведомостях.
По правилам статей 12, 81 ГПК Украины гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеютравные права по осуществлению всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом. Каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением ли совершением ею процессуальных действий. Доказательства представляются сторонами и другими участниками дела. Доказывания не может основываться на предположениях. Суд не может собиты доказательства, касающиеся предмета спора, по собственной инициативе, кроме истребовании доказательств судом в случае, когда он сомневается в добросовестном осуществлении участниками дела их процессуальных прав или исполнении обязанностей по доказательств, а также других случаев, предусмотренных настоящим Кодексом.
В соответствии со ст. 55 Конституции Украины права и свободы человека и гражданина защищаются судом.
В то же время, в соответствии с ч. 1 ст. 19 ГПК Украины суды рассматривают в порядке гражданского судопроизводства дела, возникающегоют по гражданским, земельных, трудовых, семейных, жилищных и иных правоотношений, кроме дел, рассмотрение которых осуществляется в порядке другого судопроизводства.
Статьей 5 ГПК Украины предусмотрено, что, осуществляя правосудие, суд защищает права, свободы и интересы физических лиц, права и интересы юридических лиц, государственные и общественные интересы способом, определенным законом или договором.
По смыслу ч. 1 ст. 4 ГПК Украины каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитойсвоих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
В соответствии со статьей 263 ГПК Украины судебное решение должно основываться на принципах верховенства права, быть законным и обоснованным. Законным является решение, принятое судом в соответствии с нормами материального права с соблюдением норм процессуального права.
Согласно статье 264 ГПК Украины при принятии решения суд решает такие вопросы: 1) имели место обстоятельства (факты), которыми обосновывались требования и возражения, та какими доказательствами они подтверждаются; 2) есть ли другие фактические данные, имеющие значение для разрешения дела, и доказательства в их подтверждение; 3) правоотношения сторон вытекают из установленных обстоятельств; 4) какая правовая норма подлежит применению к этим правоотношениям; 5) следует иск удовлетворить или в иске отказать; 6) как распределить между сторонами судебные расходы; 7) имеются ли основания допустить немедленное исполнение судебного решения; 8) имеются ли основания для отмены мер обеспечения иска.
припринятии решения суд не может выходить за пределы исковых требований.
Пунктом 2 Постановления Пленума Верховного Суда Украины «О судебном решении по гражданскому делу» № 14 от 18 декабря 2009 предусмотрено, что решение суда как важнейший акт правосудия призвано обеспечить защиту гарантированных Конституцией Украины прав и свобод человека и осуществления провозглашенного Основным Законом Украины принципа верховенства права. В связи с этим суды должны неуклонно соблюдать требования о законности и обоснованностирешение по гражданскому делу (часть первая статьи 263 ГПК).
Стороны имеют право обосновывать принадлежность конкретного доказательства для подтверждения их требований или возражений. Суд не принимает к рассмотрению доказательства, не относящихся к предмету доказывания (ч. Ч. 3, 4ст. 77 ГПК Украины). Кроме того, обстоятельства дела, которые по закону должны быть подтверждены определенными средствами доказывания, не могут подтверждаться другими средствами доказывания (ч. 2 ст. 78 ГПК Украины).
По ходатайству истца было вызвано и допрошенв свидетелей особа_5, особа_6 и особа_7, которые указали на то, что особа_1 работал охранником в автокооперативе «[К]» в режиме полного рабочего дня. График работы был составлен сутки через трое.
Вместе с тем, указанные свидетели работали в автокооперативе «[К]» до 2017 года, а режим неполного рабочего времени в автокооперативе «[К]» был установлен приказом от №1-К от 5 января 2017 года. Кроме того, согласно записи в трудовой книжке истцу, он принят охранником в автокооператив «[К]» 20 апреля2017 года.
Поэтому объяснение указанных свидетелей не могут быть надлежащими доказательствами, подтверждающими факт работы особа_1 охранником в автокопертаиви «[К]» в период с 20 апреля 2017 по 31 мая 2018 на условиях полного рабочего времени.
Допрошены в судебном заседании свидетели лицо_8 лицо_9, лицо_10 сообщили суду о том, что являются членами автокоопертиву «[К]». В соответствии с уставом и приказом охранники в автокооперативе работают почасово, а именно по 4:00.
14 января 2019 инспекторами труда Управление Гоструда в Черкасской области было совершено инспекционного посещения [А.] «колос», о чем был составлен соответствующий Акт № ЧК 26/374 АВ.
Согласно п. 4.7 Акта установлено, что невозобновимых рабочий день или неполную рабочую неделю устанавливаются работниками по их просьбе и оплачивается пропорционально отработанному времени или в зависимости от выработки. Работа на условиях неполного рабочего времени не ограничивает объема трудовых прав работника. Согласно п. 4.16, 4.17 Акта работодавцем обеспечен достоверный учет выполняемой работником работы. Работодателем обеспечено бухгалтерский учет расходов на оплату труда.
Таким образом, в судебном заседании не нашли своего подтверждения доводы истца о том, что он работал охранником в автокопертиви «[К]» в период с 20 апреля 2017 по 31 мая 2018 на условиях полного рабочего времени.
Согласно ч. 3 ст. 212 ГПК Украины суд оценивает относимость, допустимость и достоверность каждого доказательства в отдельности, а также достаточностьи взаимный связь доказательств в их совокупности.
Поэтому, оценив собранные по делу доказательства в их совокупности, суд приходит к выводу об отказе в удовлетворении искового требования истца лицо_1 об установлении факта работы особа_1 в автокооперативе «[К]» на условиях полного рабочего времени.
Вместе с тем, не подлежат удовлетворению и требования истца в части взыскания с ответчика задолженности по заработной плате в сумме 9429 грн. 76 коп., Поскольку они вытекают из первоначальной требования, в удовлетворении якой судом было отказано.
Кроме того, суд считает необходимым указать следующее.
Статьей 3 Закона Украины «Об оплате труда» от 24 марта 1995 № 108/95-ВР, с изменениями с 1 января 2017 года, изменилось понятие минимальной заработной платы. Определено, что минимальная заработная плата — это установленный законом минимальный размер оплаты труда за выполненную работником месячную (часовую) норму труда.
Минимальная заработная плата устанавливается одновременно в месячном и почасовом размерах.
минимальная саробитна плата является государственной социальной гарантией, обязательной на всей территории Украины для предприятий всех форм собственности и хозяйствования и физических лиц, использующих труд наемных работников, за любой системой оплаты труда «.
При таких обстоятельствах, работнику законом гарантируется оплата труда не ниже уровня минимальной заработной платы не в любом случае, а исключительно при условии выполнения им месячной нормы труда или почасовой нормы труда (объема работ).
Согласно ст.8 Закона Украиныни «О Государственном бюджете Украины на 2017 год» размер минимальной заработной платы установлен в месячном размере: с 1 января — 3200 гривен; в почасовом размере: с 1 января — 19, 34 гривны.
Согласно ст.8 Закона Украины «О Государственном бюджете Украины на 2018 год» размер минимальной заработной платы установлен в месячном размере: 3723 гривен; в почасовом размере: с 1 января — 22, 41 гривны.
В соответствии со статьей 8 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное соное страхование «в случае, если база начисления единого взноса не превышает размера минимальной заработной платы, сумма единого взноса все равно определяется исходя из размера минимальной заработной платы, установленной законом на месяц, за который получен доход (прибыль).
Постановлением Верхового Суда от 11 февраля 2019 дело № 736/675/17 сделан вывод, что оплата труда не ниже уровня минимальной заработной платы не является безусловной гарантией и требует от работника выполнения нормы труда.
Таким образом особа_1 заработная плата выплачена в полном объеме.
Учитывая изложенное, не подлежит удовлетворению требование истца о выплате задолженности по заработной плате, а соответственно не подлежит удовлетворению требование о взыскании среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в сумме в сумме 36 864 грн. 80 коп.
Также не принимается судом во внимание требование истца о взыскании в его пользу компенсации за неиспользованный отпуск.
Согласно ст 74−84 КЗоТ Украины, гражданам, працюють по трудовому договору предоставляются ежегодные отпуска, а в случае увольнения им выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные ими дни ежегодного отпуска.
Согласно копии справки о начислении заработной платы за январь-май 2018 года, особа_1 начислена компенсация за неиспользованный отпуск в размере 1392 грн.48 коп.
Европейский суд по правам человека указал, что пункт 1 статьи 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод обязывает суды давать обоснования своих г.Ишэн, но это не может восприниматься как требование предоставлять подробный ответ на каждый аргумент. Границы этого долга могут быть различными в зависимости от характера решения. Кроме того, необходимо принимать во внимание, между прочим, разнообразие аргументов, сторона может представить в суд, и различия, которые существуют в государствах-участниках, с учетом положений законодательства, традиции, юридические заключения, изложения и формулировки решений. Таким образом, вопрос, выполнил суд свой долг по представлению обґрунтування, что следует из статьи 6 Конвенции, может быть определено только в свете конкретных обстоятельств дела [П.] против Украины, № 63566/00, § 23, ЕСПЧ, от 18 июля 2006 года).
При таких обстоятельствах суд приходит к выводу об отказе в удовлетворении иска в полном объеме.
На основании изложенного, руководствуясь Конституцией Украины, Законом Украины «Об оплате труда», КЗоТ Украины, ст 3, 4, 10, 60, 61, 11, 15, 174, 79, 88, 209 -223, 367 ГПК Украины, суд —

решил:

В удовлетворении иска лицомА_1 (рнокпп номер_1 адреса_1) в [А] «[К]» (код егрпоу 22799435, 18001, м. Черкаси, ул. Быдгощская, 84) о взыскании заработной платы и среднего заработка за время задержки расчета отказать.
Решение может быть обжаловано в Черкасский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его провозглашения.
Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного текста решения.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана.
В случае подачи апелляционной жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного Просмда.

Председательствующий: Р.В.[Д].
Полное судебное решение составлено 16 декабря 2019.

Председательствующий: Р. В. [Д.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:

Придніпровський районний суд м.Черкаси


Справа № 711/3133/19
Р І Ш Е Н Н Я 

9 грудня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді [Д.] Р.В.
при секретарі [Б.] Л.В.,
за участі позивача особа_1
представників позивача особа_2, особа_3,
представника відповідача Шукліна Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом особа_1 до Автокооперативу «[К]» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, —

встановив:

особа_1 звернувся до суду з позовом до Автокооперативу «[К]» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Позов обґрунтовує тим, що з 20 квітня 2017 року по 31 травня 2018 року він працював охоронником в АК «[К]». За весь період роботи отримував заробітну в розмірі 1500 грн., які виплачувалися готівкою.
Звернувшись до Пенсійного фонду України він отримав довідку про те, що фактично нараховувалася заробітна плата в більшому розмірі. Так в жовтні-листопада 2017 року нараховувалась заробітна плата в розмірі 3200 грн., протягом 2018 року нараховано 3723 грн. За відомостями Державної податкової інспекції у м. Черкаси позивач фактично в II кварталі 2017 року отримав 1375 грн., III кварталі -1684 грн., IV кварталі — 1710 грн., I кварталі 2018 року — 1762 грн., II кварталі — 1638 грн. Вважає, що за 2017 рік борг становить 2694, 76 грн., за 2018 рік — 6735 грн. На момент його звільнення заборгованість по заробітній платі становила 9429 грн. 76 коп. Також вказує, що за весь період роботи не отримував відпустки, тому розмір компенсації за невикористану відпустку складає 4721 грн. 60 коп. Вважає, що у зв`язку із тривалою затримкою та невиплатою у встановлені законом строки заробітної плати наявні достатні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Враховуючи п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки Пенсійного фонду України ОК-5 заробітна плата за квітень 2018 року (20 робочих днів) становить 3723 грн., за травень 2018 року (21 робочий день) — 3723 грн. таким чином, середньоденна заробітна плата становить 181, 60 грн. Враховуючи, що він звільнився 31 травня 2018 року і на день подачі позову не отримав повного розрахунку, тому заборгованість за даний період складає 36 864 грн. 80 коп.
На підставі наведеного просить суду стягнути з автокоопертиву «[К]», на його користь заборгованість із заробітної плати в сумі 9429 грн. 76 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 36 864 грн. 80 коп. та компенсацію за невикористану відпустку при звільнення в сумі 4721 грн. 60 коп.
Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Шипович В.В. від 12 квітня 2019 року позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 24 квітня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
11 травня 2019 року головою правління АК «[К]» Таранухою В.Г. надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову обґрунтовуючи це тим, що 5 березня 2017 року в автокооперативі «[К]» був встановлений режим неповного робочого часу на підставі наказу № 1 — К від 05 січня 2017 року. 20 квітня 2017 року до Автокооперативу «[К]» на посаду охоронника був прийнятий особа_1. На підставі заяви особа_1 про прийняття на роботу від 18 квітня 2019 року був складений наказ АК «колос» від 19 квітня 2019 року № 4 К про прийняття його охоронником із заробітною платою згідно штатного розкладу на умовах неповного робочого часу. З наказом про прийняття на роботу на умовах неповного робочого часу позивач був ознайомлений, про що свідчить його власний підпис. Заробітна плата та усі виплати, які належали позивачу на дату написання позовної заяви виплачені у повному обсязі, що підтверджується відомостями, які підписував позивач. Крім того, 14 січня 2019 року інспекторами праці Управління Держпраці в Черкаській області було здійснено інспекційне відвідування АК «[К]» про що був складений акт № ЧК 26/374 АВ та встановлено, що оплата робочого часу працівникам АК «[К]» проводиться відповідно до табелю обліку робочого часу. Аналізом табелів обліку робочого часу та розрахункових листків розбіжностей не встановлено. За фактично відпрацьований час працівникам проведено нарахування та виплата тарифних ставок. Зазначив, що з 2010 року в Україні запроваджено таке поняття, як мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі. Відповідно до постанови Кабміну від 5 травня 2010 року №330 «Про визначення та застосування мінімальної заробітної плати у погодинному розмірі» вона визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на місяць та середньомісячної норми тривалості робочого часу за рік при 40-годинному робочому тижні. На 2017 рік встановлено погодинну мінімальну заробітну плату у розмірі 19, 34 грн., на 2018 ріку встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі — 3723 гривні; у погодинному розмірі — 22, 41 гривні. Таким чином, підприємство може встановлювати погодинну оплату праці для всіх або деяких категорій працівників, однак при цьому мінімальна заробітна плата за годину роботи у 2017 році має бути не меншою за 19 грн. 34 коп., у 2018 році не меншою за 22 грн.41 коп. У разі запровадження на підприємстві неповного робочого тижня або неповного робочого дня розмір місячної заробітної плати працівника може бути меншим за встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати (3200 грн. — 2017 рік, 3723 грн. — 2018 рік). Щодо невідповідності відомостей отриманих позивачем при зверненні до пенсійного фонду України за довідкою форми ОК-5, то відповідно до ст..8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» у разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума внеску все одно визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід. На підставі викладеного, відповідач заперечує проти задоволення позову, оскільки він є незаконним та не обґрунтованим.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 травня 2019 року справу передано на розгляд судді [Д.] Р.В.
Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси [Д] Р.В. від 22 травня 2019 року справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.
30 травня 2019 року представником позивача за довіреністю особа_2 надано відповідь на відзив, в якому зазначила, що твердження відповідача про те, що позивач працював не повний робочий день є неправдивими, оскільки особа_1 працював за графіком повного робочого дня, за змінами, чергування відбувалося протягом доби після чого надавалось дві доби вихідних, про що свідчить журнал «Про прийом і здачу зміни в автокооперативі [К]». Вважає, що табель, який вівся на підприємстві не відповідає графікам чергувань.
30 травня 2019 року представником позивача за довіреністю особа_2 надано заяву про збільшення позовних вимог, в якому представник позивача просить суд встановити факт роботи особа_1 в автокооперативі «[К]» на умовах повного робочого часу, стягнути з автокоопертиву «[К]», на користь особа_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 9429 грн. 76 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 36 864 грн. 80 коп. та компенсацію за невикористану відпустку при звільнення в сумі 4721 грн. 60 коп.
06 червня 2019 року представником головою правління АК «[К]» Таранухою В.Г. надано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначено, що достовірна інформація про розмір нарахованої та отриманої заробітної плати особа_1 міститься у відомостях про отримання заробітної плати за підписом позивача. Бухгалтерія автокооперативу щомісячно подає звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Твердження позивача про те, що табель, який вівся на підприємстві не відповідає графікам чергування є надуманим. Відомості наведені в табелях виходів на роботу АК «колос» були об`єктом перевірки Управління Держпраці в Черкаській області та об`єктивно відображають дати і час виходу працівників на роботу. Припущення про фальсифікацію відомостей, що містять табелі виходу на роботу АК «колос» є надуманими, безпідставними та недоведеними. Також зазначив, що в АК «[К]» журнал «Про прийом і здачу зміни в автокооперативі [К]» не ведеться. Діючим законодавством наявність його на підприємстві не передбачена.
07 червня 2019 року головою правління АК «[К]» Таранухою В.Г. надано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому зазначив, що вимога про збільшення позовних вимог, про встановлення факту роботи позивача в АК «[К]» за графіком повного робочого дня, це фактично заява про зміну предмету позову, оскільки розмір грошових вимог не змінився. Також зазначив, що відповідно до норм цивільного процесуального кодексу України у справах, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
В судовому засіданні позивач особа_1 та його представники уточненні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх повністю.
Представник відповідача — адвокат Шуклін Г.В в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та збільшених позовних вимог, посилаючись на обґрунтування викладенні у відзивах.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29−30).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).
Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що в період часу з 18 квітня 2017 року по 31 травня 2018 року особа_1 працював охоронником в автокооперативі «[К]». Вказане підтверджується трудовою книжкою позивача, копія якої додана до позовної заяви.
Як вбачається з наказу автокоперативу «[К]» №4К від 19 квітня 2017 року прийнято особа_1 охоронником кооперативу з 20 квітня 2017 року. Заробітна плата згідно штатного розкладу — 1600 грн. Режим робочого часу — неповний.
Наказом №3-К від 29 травня 2018 року особа_1 звільнено з посади охоронника автокоперативу «[К]» з 31 травня 2018 року за власним бажанням. Також у вказаному наказі зазначено виплатити компенсацію за невикористану відпустку.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 9429 грн. 76 коп., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 36 864 грн. 80 коп. та компенсації за невикористану відпустку при звільнення в сумі 4721 грн. 60 коп., позивач посилається на те, що він працював на посаді охоронника на умовах повного робочого часу, у зв`язку з чим просить встановити такий факт.
Так, відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно розділу 17 статуту автокооперативу «[К]» кооператив самостійно визначає форми і систему оплати праці в кооперативі. Розмір тарифної ставки посадових осіб в кооперативі визначається їх трудовим вкладом та кошторисом, затвердженим загальними зборами. Коопертаив може залучати до роботи громадян, які не є членами кооперативу, з оплату їх праці за погодженням сторін. Тривалість і розпорядок роботи в кооперативі, інші умови праці визначаються правилами внутрішнього Трудового розпорядку кооперативу. Кооператив самостійно встановлює для працюючих заходи дисциплінарної відповідальності.
Наказом голови правління автокооперативу «[К]» №1-К від 5 січня 2017 року «Про встановлення режиму неповного робочого часу», встановлено з 5 березня 2017 року всім працівникам авто кооперативу «[К]» режим неповного робочого часу із оплатою відповідно до штатного розкладу. Працівникам, які переведені на неповний робочий час, оплату праці здійснювати пропорційно відпрацьованому часу.
Відповідно до ст. 56 КЗпП України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням або здійснює догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оплату праці» у разі укладення Трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.
Як вбачається з довідки нарахування заробітної плати за квітень-грудень 2017 року особа_1 з квітня 2017 року по грудень 2017 року відпрацював 704 години і йому було нараховано 14 307 грн. 89 коп.
Як вбачається з довідки нарахування заробітної плати за січень-травень 2018 року особа_1 з січня 2018 року по червень 2018 року відпрацював 355 години і йому було нараховано 10 202 грн. 48 коп.
Вказані кошти були отримані позивачем, що підтверджується його підписами у відповідних відомостях.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2ст. 78 ЦПК України).
За клопотання позивача було викликано та допитано свідків особа_5, особа_6 та особа_7, які вказали на те, що особа_1 працював охоронником в автокооперативі «[К]» в режимі повного робочого дня. Графік роботи був складений доба через три.
Разом з тим, вказані свідки працювали в автокооперативі «[К]» до 2017 року, а режим неповного робочого часу в автокооперативі «[К]» був встановлений наказом від №1-К від 5 січня 2017 року. Крім того, згідно запису в трудовій книжці позивачу, він прийнятий охоронником в автокооператив «[К]» 20 квітня 2017 року.
А тому пояснення вказаних свідків не можуть бути належними доказами, які підтверджують факт роботи особа_1 охоронцем в автокопертаиві «[К]» у період з 20 квітня 2017 року по 31травня 2018 року на умовах повного робочого часу.
Допитані в судовому засіданні свідки особа_8 особа_9, особа_10 повідомили суду про те, що являються членами автокоопертиву «[К]». Відповідно до статуту та наказу охоронці в автокооперативі працюють погодинно, а саме по 4 години.
14 січня 2019 року інспекторами праці Управління Держпраці в Черкаській області було здійснено інспекційне відвідування Автокооперативу «колос», про що був складений відповідний Акт № ЧК 26/374 АВ.
Відповідно до п. 4.7 Акту встановлено, що непоновний робочий день або неповний робочий тиждень встановлюються працівниками на їх прохання та оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не обмежує обсягу трудових прав працівника. Відповідно п. 4.16, 4.17 Акту роботодавцем забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи. Роботодавцем забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці.
Таким чином, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те що він працював охоронцем в автокопертиві «[К]» у період з 20 квітня 2017 року по 31травня 2018 року на умовах повного робочого часу.
Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх [censored]
А тому, оцінивши зібрані у справі докази в їх [censored] суд приходь до висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги позивача особа_1 про встановлення факту роботи особа_1 в автокооперативі «[К]» на умовах повного робочого часу.
Разом з тим, не підлягають до задоволення і вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати в сумі 9429 грн. 76 коп., оскільки вони витікають із первісної вимоги, в задоволенні якої судом було відмовлено.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати на наступне.
Статтею 3 Закону України «Про оплату праці» вiд 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, зі змінами від 1 січня 2017 року, змінилося поняття мінімальної заробітної плати. Визначено, що мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.
Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці».
За таких обставин, працівнику законом гарантується оплата праці не нижче рівня мінімальної заробітної плати не у будь-якому випадку, а виключно за умови виконання ним місячної норми праці або ж погодинної норми праці (обсягу робіт).
Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено у місячному розмірі: з 1 січня — 3200 гривень; у погодинному розмірі: з 1 січня — 19, 34 гривні.
Згідно ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено у місячному розмірі: 3723 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня — 22, 41 гривні.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сума єдиного внеску все одно визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток).
Постановою Верхового Суду від 11 лютого 2019 року справа № 736/675/17 зроблено висновок, що оплата праці не нижче рівня мінімальної заробітної плати не є безумовною гарантією та вимагає від працівника виконання норми праці.
Таким чином особа_1 заробітна плата виплачена в повному обсязі.
Враховуючи викладене, не підлягає задоволенню вимога позивача про виплату заборгованості по заробітній платі, а відповідно не підлягає до задоволення вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі в сумі 36 864 грн. 80 коп.
Також не береться судом до уваги вимога позивача про стягнення на його користь компенсації за невикористану відпустку.
Згідно ст.ст. 74−84 КЗпП України, громадянам, які працюють за трудовим договором надаються щорічні відпустки, а у разі звільнення їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.
Відповідно до копії довідки про нарахування заробітної плати за січень-травень 2018 року, особа_1 нараховано компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1392 грн.48 коп.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 10, 60, 61, 11, 15, 174, 79, 88, 209 -223, 367 ЦПК України, суд,  —

вирішив:

В задоволенні позову особа_1 (рнокпп номер_1, адреса_1) до Автокооперативу «[К]» (код єдрпоу 22799435, 18001, м. Черкаси, вул. Бидгощська, 84) про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.[Д].
Повне судове рішення складено 16 грудня 2019 року.

Головуючий: Р. В. [Д.]