НЕМАЄ: невыплата зарплаты
Дело № 136/1330/19
производства № 2/136/414/19
решение
именем Украины
«17» февраля 2020 г.. Липовец
[Л] районный суд Винницкой области
в составе
председательствующего судьи [К.] Д.Т.
с участием секретаря судебного заседания [М.] Н.А.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда города Липовец гражданское дело по иску лицо_1 в Отдел образования [Л.] районной государственной администрации Винницкой области, третье лицо: [Л] районная государственнаяадминистрация Винницкой области о взыскании среднего заработка за период прохождения военной службы по контракту, —
В:
Истец обратился в суд с иском в Отдел образования [Л.] районной государственной администрации о взыскании среднего заработка за период прохождения военной службы по контракту, обосновывая иск тем, что приказом Отдела образования [Л.] районной государственной администрации №29 / 2-К от 29.05.2017 его, особа_1, учителя информатики Славнянськои ООШ I-III степеней, был освобожден на период прохождения военной службы по контракту, а в п.3 указанного приказа указано, что на период службы по контракту за ним сохраняется рабочее место.
29.05.2017 ним, особа_1 был подписан контракт о прохождении военной службы в Вооруженных силах Украины на должностях лиц сержантского и старшинского состава сроком на три года.
Учитывая то, что указанный контракт о прохождении военной службы ним был заключен в период действия особого периода, оттудак на него распространяются гарантии определены ст..119 КЗоТ Украины, согласно которой по его месту работы должна выплачиваться средний заработок за счет средств Государственного бюджета Украины, однако в добровольном порядке ответчик его не платит, приведенное стало основанием обращения в суд с данным иском.
В определенный судом срок ответчиком не было предоставлено отзыва.
17.07.2019 определением суда рассмотрение назначено по правилам упрощенного искового производства без вызова сторон, предоставив ответчикусрок для подачи отзыва, а третьему лицу для предоставления письменных возражений.
09.09.2019 определением суда суд решил перейти к рассмотрению гражданского дела по правилам общего искового производства, а по делу назначил подготовительное судебное заседание по данному делу сообщению (вызовом) сторон.
24.10.2019 по ходатайству истца было истребовано из Отдела образования [Л.] районной государственной администрации расчет суммы задолженности из среднего заработка особа_1, информация_1, за период с29.05.2017 по 01.07.2019.
24.12.2019 определением суда истребовано из Отдела образования [Л.] районной государственной администрации справку о средней заработной плате особа_1, информация_1, по состоянию на информация_2, то есть на момент увольнения с Славнянськои общеобразовательной школы I-II ст., Определенную в соответствии с требованиями Закона Украины «Об оплате труда «и» Порядка исчисления средней заработной платы «, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100.
13.01.2020 постановлениемсуда закрыто подготовительное производство по делу и назначено к рассмотрению по существу.
В судебное заседание истец не явился, однако в материалах дела имеется заявление истца о рассмотрении дела в его отсутствие, исковые требования поддержал, просил суд удовлетворить.
Ответчик и представитель третьего лица в судебном заседании появились, будучи надлежащим образом уведомлены о дате, времени и месте этого заседания.
Несмотря на то, что истец воспользовался предоставленным ему правом заявлять ходатайство о рассмотрении справи в его отсутствие, а неявки ответчика и третьего лица суд признает неуважительной, поэтому не видит оснований для отложения рассмотрения дела, поэтому проводит его в данном судебном заседании, на основании собранных по делу доказательств, в отсутствие сторон, при этом не осуществляя фиксирования судебного процесса техническими средствами.
Суд, изучив и исследовав материалы дела, полно выяснив обстоятельства дела и проверив собранными по делу доказательствами, которым дал оценку, установил, что согласно наказом Отдела образования [Л.] райгосадминистрации за №88 от 29.05.2017 (а.с.5), особа_1 учителя информатики Славнянськои ООШ I-III ступеней освобожден с 29.05.2017, в связи с принятием на военную службу по контракту.
Согласно контракту о прохождении военной службы в Вооруженных Силах Украины на должностях лиц солдатского сержантского и старшинского состава заключенного 29.05.2017 (а.с.6, 7), особа_1 взял на себя обязательства проходить военную службу в Вооруженных Силах Украины течение срока действия контракта, который определен в три года.
По сведениям военной части А1619 (а.с.8), особа_1 действительно с 29.05.2017 проходит военную службу в военной части А1619 г.. Гайсин по контракту согласно приказу о включении в списки воинской части №126 от 29.05.2017 по настоящее время.
Истец обратился в Отдел образования [Л.] районной государственной администрации с письменным обращением о выплате ему среднемесячного заработка за период прохождения им срочной вийсььковои службы, по результатам рассмотрения которого особа_1 было отказано в проведении выплат (письмо за №479 от 04.07.2018), мотивируя тем, что в соответствии с п.1, 3 заключенного особа_1 контракта с Министерством обороны Украины от 29.05.2017, договор является срочным, заключенному на три года, которым предусмотрено, что он заключен в период действия особого периода, что дает основания для выплаты среднего заработка.
Истец считает отказ в выплате средств незаконным и нарушающим его права, определенные чАстином 2 статьи 39 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе», а также статьей 119 КЗоТ, в частности на получение среднего заработка за время прохождения срочной военной службы.
Согласно ч.3 ст.119 КЗоТ Украины, действовавшей на момент возникновения данных правоотношений, за работниками, призванными на срочную военную службу, военную службу по призыву лиц офицерского состава, военную службу по призыву по мобилизации, на особый период или принятыми на войскову службу по контракту, в том числе путем заключения нового контракта на прохождение военной службы, во время действия особого периода на срок до его окончания или до дня фактического увольнения сохраняются место работы, должность и средний заработок на предприятии, в учреждении, организации, фермерском хозяйстве, сельскохозяйственном производственном кооперативе независимо от подчинения и формы собственности и у физических лиц — предпринимателей, в которых они работали на время призыва. Таким трудавник осуществляется выплата денежного обеспечения за счет средств Государственного бюджета Украины в соответствии с Законом Украины «О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей».
Из содержания указанной нормы Трудового законодательства следует, что для решения вопроса о наличии прав на гарантии, предусмотренные ею, правовое значение имеют виды военной службы, ее основания, сроки действия особого периода, начала и завершения мобилизации, демобилизации и наличия особогопериода.
Определение основ обороны Украины и подготовки государства к обороне, порядок и основания призыва на военную службу, условия ее прохождения, правовое регулирование социального и правового статуса военнослужащих определяются Законом Украины «Об обороне Украины», Законом Украины «О мобилизационной подготовке и мобилизации», Законом Украины «О воинской обязанности и военной службе», Законом Украины «О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей», Указами Президента Украины и другими подзаконными актами.
По смыслу статьи 3 Закона Украины «Об обороне Украины» подготовка государства к обороне в мирное время включает, в частности, обеспечения Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, образованных в соответствии с законами Украины, и правоохранительных органов подготовленными кадрами, вооружением, военной и другой техникой, продовольствием, вещевым имуществом, другими материальными и финансовыми ресурсами; развитие военно-технического сотрудничества с другими державами с целью обеспечения Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, образованных в соответствии с законами Украины, и правоохранительных органов вооружением, военной техникой и имуществом, которые не производятся в Украине; подготовку национальной экономики, территории, органов государственной власти, органов военного управления, органов местного самоуправления, а также население к действиям в особый период.
В соответствии со статьей 1 Закона Украины «О мобилизационной подготовке и мобилизации» особый период -период функционирования национальной экономики, органов государственной власти, других государственных органов, органов местного самоуправления, Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, сил гражданской защиты, предприятий, учреждений и организаций, а также выполнение гражданами Украины своего конституционного долга по защите Отечества, независимости и территориальной целостности Украины, наступает с момента объявления решения о мобилизации (кроме целевой) или доведения его до исполнителей относительноскрытой мобилизации или с момента введения военного положения в Украине или в отдельных ее местностях и охватывает время мобилизации, военное время и частично восстановительный период после окончания военных действий.
Мобилизация — комплекс мероприятий, осуществляемых с целью планомерного перевода национальной экономики, деятельности органов государственной власти, других государственных органов, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций на функционирование в условиях особого периода, а Вооруженных Сил Украины, Других военных формирований, Оперативно-спасательной службы гражданской защиты — на организацию и штаты военного времени. Мобилизация может быть общей или частичной и проводится открыто или скрыто. Демобилизация — комплекс мероприятий, решение о порядке и сроках проведения которых принимает Президент Украины, направленных на планомерное перехода национальной экономики, органов государственной власти, других государственных органов, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций на работуи функционирования в условиях мирного времени, а Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, Оперативно-спасательной службы гражданской защиты — на организацию мирного времени (статья 1 Закона Украины «О мобилизационной подготовке и мобилизации»).
Особый период заканчивается с принятием Президентом Украины соответствующего решения о переводе всех институтов Украины на функционирование в условиях мирного времени.
Согласно статье 1 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе» защиту Витчизны, независимости и территориальной целостности Украины является конституционным долгом граждан Украины. Воинской обязанности устанавливается с целью подготовки граждан Украины к защите Отчизны, обеспечения личным составом Вооруженных Сил Украины, других образованных в соответствии с законами Украины воинских формирований, а также правоохранительных органов специального назначения и Государственной специальной службы транспорта, должности в которых комплектуются военнослужащими. Воинской обязанности включает: пидготовку граждан к военной службе; приписке к призывным участкам; принятие в добровольном порядке (по контракту) и призыв на военную службу; прохождения военной службы; выполнение воинского долга в запасе; прохождения службы в военном резерве; соблюдение правил воинского учета.
В соответствии с частями первой и второй статьи 2 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе» в редакции, действующей на момент возникновения спорных правоотношений, военная служба является государственнойой службой особого характера, которая заключается в профессиональной деятельности пригодных к ней по состоянию здоровья и возрасту граждан Украины, иностранцев и лиц без гражданства, связанной с обороной Украины, ее независимости и территориальной целостности. Время прохождения военной службы засчитывается гражданам Украины в их страховой стаж, стаж работы, стаж работы по специальности, а также в стаж государственной службы. Прохождение военной службы осуществляется, в частности гражданами Украины — в хорошемльно порядке (по контракту) или по призыву.
Частью второй статьи 39 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе» предусмотрено, что граждане Украины, призванные на срочную военную службу, военную службу по призыву по мобилизации, на особый период, или приняты на военную службу по контракту в случае возникновения кризисной ситуации, угрожающей национальной безопасности, объявление решения о проведении мобилизации и (или) введение военного положения, пользуются гарантиями, предусмотренными частями третьей и четвертой статьи 119 КЗоТ Украины.
Решением Совета национальной безопасности и обороны Украины «О неотложных мерах по обеспечению национальной безопасности, суверенитета и территориальной целостности Украины» от 01 марта 2014 года, которое введено в действие Указом Президента Украины № 189/2014 от 2 марта 2014, констатировано возникновения кризисной ситуации, угрожающей национальной безопасности Украины и требует необходимости принятия мер по защите прав и интересов граждан Украины, суверенитета, территориальной целостности и неприкосновенности государственных границ Украины, недопущения вмешательства в ее внутренние дела.
Судом установлено, что особа_1 заключил контракт о прохождении военной службы в Вооруженных Силах Украины 29.05.2017, решений о полной демобилизации всех призванных по мобилизации военнослужащих и перевода всех институтов Украины на функционирование в условиях мирного времени Президент Украины не принимал, а потому в Украине особый период, який начался 18 марта 2014 продолжается и по настоящее время, поэтому на истца распространяются гарантии сохранения среднего заработка на предприятии, установленные статьей 119 КЗоТ Украины, частью второй статьи 39 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе».
Гарантии сохранения за работником места работы (должности) и среднего заработка на предприятии, в учреждении, организации, установлены в соответствии с указанными нормами, являются безусловными, так, суд считает, что их указанияя в Контракте, как указывает ответчик, не требует дополнительного оговорок и свидетельствует о несоблюдении работодателем предусмотренных статьей 119 КЗоТ Украины, статьей 39 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе» гарантий, что привело к незаконной невыплаты истцу среднего заработка за время прохождения военной службы по контракту.
Размер такого взыскания должна рассчитываться в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министровв Украине от 8 февраля 1995 № 100, исходя из среднедневного заработка истца за два последних месяца работы к освобождению, умноженного на количество рабочих дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. При этом среднедневная заработная плата исчисляется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней.
Согласно справке предоставленной отделом образования [Л.] райгосадминистрации от 11.01.2020 са №27 (а.с.54), среднедневная заработная плата особа_1 за два предпоследние месяца составляет 356, 79 грн., среднемесячная заработная плата составляет 7314, 17 грн ..
Судом установлено, что за период с 29.05.2017 по 01.07.2019 рабочих дней было 521 день, так невыплаченный средний заработок особа_1 составляет 185 887, 59 грн. (521 день * 356, 79 грн. Среднедневная заработная плата), который подлежит взысканию с ответчика в пользу истца за период прохождения им военной службы по контракту.
Ураховукая установлены обстоятельства, суд пришел к выводу о наличии нарушенных прав истца, следовательно, обоснованность заявленных требований, учитывая что иск подлежит удовлетворению в полном объеме.
Вопрос судебных расходов суд решает в соответствии с главой 8 ГПК Украины.
Руководствуясь ст. 2, 12, 13, 83, 141, 259, 263, 268 ГПК Украины, суд —
принял:
Иск особа_1 (место жительства: адреса_1 рнокпп — номер_1) в Отдел образования [Л.] районной государственной администрации (место нахождения: ул. Героев МАйдан 4, г.. Липовец, [Л.] р-н, Винницкая обл., 22500, ОКПО — 02141377), третье лицо: [Л] районная государственная администрация Винницкой области (место нахождения: ул. Героев Майдана 4, г.. Липовец, [Л.] р-н, Винницкая обл., 22500, ОКПО — 03084701) о взыскании среднего заработка за период прохождения военной службы по контракту, — удовлетворить в полном объеме.
Взыскать с Отдела образования [Л.] районной государственной администрации в пользу особа_1 средний заработаетток за время прохождения военной службы по контракту в период с 29.05.2017 по 01.07.2019 в сумме 185 887, 59 (сто восемьдесят пять тысяч восемьсот восемьдесят семь гривен 59 коп.) рублей.
Взыскать с Отдела образования [Л.] районной государственной администрации в доход государства судебный сбор в сумме 1798, 13 грн.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решениея, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней в Винницкий апелляционный суд через [Л] районный суд Винницкой области.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на возобновление пропущеного срока на апелляционное обжалование — если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда. Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 ГПК Украины.
Судья Д.Т. [К.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 136/1330/19
провадження № 2/136/414/19
рішення
іменем України
«17» лютого 2020 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Кривенка Д.Т.
за участі секретаря судового засідання [М] Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом особа_1 до Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа: Липовецька районна державна адміністрація Вінницької області про стягнення середнього заробітку за період проходження військової служби за контрактом, —
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації, про стягнення середнього заробітку за період проходження військової служби за контрактом, обґрунтовуючи позов тим, що наказом Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації №29/2-К від 29.05.2017 його, особа_1, вчителя інформатики Славнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, було увільнено на період проходження військової служби за контрактом, а у п.3 вказаного наказу зазначено, що на період служби за контрактом за ним зберігається робоче місце.
29.05.2017 ним, особа_1, було підписано контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу терміном на три роки.
Ураховуючи те, що вказаний контракт про проходження військової служби ним було укладено у період дії особливого періоду, відтак на нього поширюються гарантії визначені ст..119 КЗпП України, відповідно до якої за його місцем роботи має виплачуватись середній заробіток за рахунок коштів Державного бюджету України, однак у добровільному порядку відповідач його не сплачує, наведене стало підставою звернення до суду із даним позовом.
У визначений судом строк відповідачем не було надано відзиву.
17.07.2019 ухвалою суду розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надавши відповідачеві строк для подачі відзиву, а третій особі для надання письмових заперечень.
09.09.2019 ухвалою суду суд вирішив перейти до розгляду цивільної справи за правилами загального позовного провадження, а у справі призначив підготовче судове засідання у даній справі з повідомленням (викликом) сторін.
24.10.2019 за клопотанням позивача було витребувано з Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації розрахунок суми заборгованості із середнього заробітку особа_1, інформація_1, за період з 29.05.2017 по 01.07.2019.
24.12.2019 ухвалою суду витребувано з Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації довідку про середню заробітну плату особа_1, інформація_1, станом на інформація_2, тобто на час звільнення з Славнянської загальноосвітньої школи І-ІІ ст., визначену відповідно до вимог Закону України «Про оплату праці» та «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
13.01.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з`явився, однак в матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити.
Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце цього засідання.
Зважаючи на те, що позивач скористався наданим йому правом заявляти клопотання про розгляд справи у його відсутність, а неявку відповідача та третьої особи суд визнає неповажною, отож не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні, на підставі зібраних у справі доказів, за відсутності сторін, при цьому не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши зібраними у справі доказами, яким дав оцінку, встановив, що згідно з наказом Відділу освіти Липовецької райдержадміністрації за №88 від 29.05.2017 (а.с.5), особа_1 вчителя інформатики Славнянської ЗОШ І-ІІ ступенів увільнено з 29.05.2017, у зв`язку із прийняттям на військову службу за контрактом.
Згідно із Контрактом про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб солдатського сержантського та старшинського складу укладеного 29.05.2017 (а.с.6, 7), особа_1 узяв на себе зобов`язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку дії контракту, який визначено на три роки.
За відомостями військової частини А1619 (а.с.8), особа_1 дійсно з 29.05.2017 проходить військову службу у військовій частині А1619 м. Гайсин за контрактом згідно із наказом про включення до списків військової частини №126 від 29.05.2017 по теперішній час.
Позивач звернувся до Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації із письмовим зверненням про виплату йому середньомісячного заробітку за період проходження ним строкової військової служби, за результатами розгляду якого особа_1 було відмовлено у проведені виплат (лист за №479 від 04.07.2018), мотивуючи тим, що відповідно до п.1, 3 укладеного особа_1 контракту з Міністерством оборони України від 29.05.2017, контракт є строковим, укладеним на три роки, яким не передбачено що він укладений в період дії особливого періоду, що дає підстави для виплати середнього заробітку.
Позивач вважає відмову у виплаті коштів незаконною та такою, що порушує його права, які визначені частиною 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також статтею 119 КЗпП, зокрема на отримання середнього заробітку за час проходження строкової військової служби.
Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України, яка була чинною на час виникнення даних правовідносин, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Із змісту вказаної норми Трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність прав на гарантії, передбачені нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності особливого періоду.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період — період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація — комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація — комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема громадянами України — у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України.
Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Судом встановлено, що особа_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України 29.05.2017, рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, а тому в Україні особливий період, який розпочався 18 березня 2014 року триває і по теперішній час, відтак на позивача поширюються гарантії щодо збереження середнього заробітку на підприємстві, встановлені статтею 119 КЗпП України, частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Гарантії щодо збереження за працівником місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, установлені згідно з указаними нормами, є безумовними, отож, суд вважає, що їх зазначення у Контракті, як вказує відповідач, не потребує додаткового обумовлення та свідчить про недотримання роботодавцем передбачених статтею 119 КЗпП України, статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» гарантій, що призвело до незаконної невиплати позивачеві середнього заробітку за час проходження військової служби за контрактом.
Розмір такого стягнення слід обчислювати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, виходячи із середньоденного заробітку позивача за два останні місяці роботи до звільнення, помноженого на кількість робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому середньоденна заробітна плата обчислюється діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Згідно із довідкою наданою Відділом освіти Липовецької райдержадміністрації від 11.01.2020 за №27 (а.с.54), середньоденна заробітна плата особа_1 за два передостанні місяці складає 356, 79 грн., середньомісячна заробітна плата становить 7 314, 17 грн..
Судом встановлено, що за період з 29.05.2017 по 01.07.2019 робочих днів було 521 день, отож невиплачений середній заробіток особа_1 складає 185 887, 59 грн. (521 день * 356, 79 грн. середньоденну заробітну плату), який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача за період проходження ним військової служби за контрактом.
Ураховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність порушених прав позивача, відтак, обґрунтованість заявлених вимог, з огляду на що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 83, 141, 259, 263, 268 ЦПК України, суд, —
ухвалив:
Позов особа_1 (місце проживання: адреса_1, рнокпп — номер_1) до Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації (місце знаходження: вул. Героїв Майдану 4, м. Липовець, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22500, єдрпоу — 02141377), третя особа: Липовецька районна державна адміністрація Вінницької області (місце знаходження: вул. Героїв Майдану 4, м. Липовець, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22500, єдрпоу — 03084701) про стягнення середнього заробітку за період проходження військової служби за контрактом, — задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації на користь особа_1 середній заробіток за час проходження військової служби за контрактом в період з 29.05.2017 по 01.07.2019 в сумі 185 887, 59 (сто вісімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 59 коп.) гривень.
Стягнути з Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації в дохід держави судовий збір в сумі 1 798, 13 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Д.Т. [К.]
производства № 2/136/414/19
решение
именем Украины
«17» февраля 2020 г.. Липовец
[Л] районный суд Винницкой области
в составе
председательствующего судьи [К.] Д.Т.
с участием секретаря судебного заседания [М.] Н.А.,
рассмотрев в открытом судебном заседании в зале суда города Липовец гражданское дело по иску лицо_1 в Отдел образования [Л.] районной государственной администрации Винницкой области, третье лицо: [Л] районная государственнаяадминистрация Винницкой области о взыскании среднего заработка за период прохождения военной службы по контракту, —
В:
Истец обратился в суд с иском в Отдел образования [Л.] районной государственной администрации о взыскании среднего заработка за период прохождения военной службы по контракту, обосновывая иск тем, что приказом Отдела образования [Л.] районной государственной администрации №29 / 2-К от 29.05.2017 его, особа_1, учителя информатики Славнянськои ООШ I-III степеней, был освобожден на период прохождения военной службы по контракту, а в п.3 указанного приказа указано, что на период службы по контракту за ним сохраняется рабочее место.
29.05.2017 ним, особа_1 был подписан контракт о прохождении военной службы в Вооруженных силах Украины на должностях лиц сержантского и старшинского состава сроком на три года.
Учитывая то, что указанный контракт о прохождении военной службы ним был заключен в период действия особого периода, оттудак на него распространяются гарантии определены ст..119 КЗоТ Украины, согласно которой по его месту работы должна выплачиваться средний заработок за счет средств Государственного бюджета Украины, однако в добровольном порядке ответчик его не платит, приведенное стало основанием обращения в суд с данным иском.
В определенный судом срок ответчиком не было предоставлено отзыва.
17.07.2019 определением суда рассмотрение назначено по правилам упрощенного искового производства без вызова сторон, предоставив ответчикусрок для подачи отзыва, а третьему лицу для предоставления письменных возражений.
09.09.2019 определением суда суд решил перейти к рассмотрению гражданского дела по правилам общего искового производства, а по делу назначил подготовительное судебное заседание по данному делу сообщению (вызовом) сторон.
24.10.2019 по ходатайству истца было истребовано из Отдела образования [Л.] районной государственной администрации расчет суммы задолженности из среднего заработка особа_1, информация_1, за период с29.05.2017 по 01.07.2019.
24.12.2019 определением суда истребовано из Отдела образования [Л.] районной государственной администрации справку о средней заработной плате особа_1, информация_1, по состоянию на информация_2, то есть на момент увольнения с Славнянськои общеобразовательной школы I-II ст., Определенную в соответствии с требованиями Закона Украины «Об оплате труда «и» Порядка исчисления средней заработной платы «, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 8 февраля 1995 года № 100.
13.01.2020 постановлениемсуда закрыто подготовительное производство по делу и назначено к рассмотрению по существу.
В судебное заседание истец не явился, однако в материалах дела имеется заявление истца о рассмотрении дела в его отсутствие, исковые требования поддержал, просил суд удовлетворить.
Ответчик и представитель третьего лица в судебном заседании появились, будучи надлежащим образом уведомлены о дате, времени и месте этого заседания.
Несмотря на то, что истец воспользовался предоставленным ему правом заявлять ходатайство о рассмотрении справи в его отсутствие, а неявки ответчика и третьего лица суд признает неуважительной, поэтому не видит оснований для отложения рассмотрения дела, поэтому проводит его в данном судебном заседании, на основании собранных по делу доказательств, в отсутствие сторон, при этом не осуществляя фиксирования судебного процесса техническими средствами.
Суд, изучив и исследовав материалы дела, полно выяснив обстоятельства дела и проверив собранными по делу доказательствами, которым дал оценку, установил, что согласно наказом Отдела образования [Л.] райгосадминистрации за №88 от 29.05.2017 (а.с.5), особа_1 учителя информатики Славнянськои ООШ I-III ступеней освобожден с 29.05.2017, в связи с принятием на военную службу по контракту.
Согласно контракту о прохождении военной службы в Вооруженных Силах Украины на должностях лиц солдатского сержантского и старшинского состава заключенного 29.05.2017 (а.с.6, 7), особа_1 взял на себя обязательства проходить военную службу в Вооруженных Силах Украины течение срока действия контракта, который определен в три года.
По сведениям военной части А1619 (а.с.8), особа_1 действительно с 29.05.2017 проходит военную службу в военной части А1619 г.. Гайсин по контракту согласно приказу о включении в списки воинской части №126 от 29.05.2017 по настоящее время.
Истец обратился в Отдел образования [Л.] районной государственной администрации с письменным обращением о выплате ему среднемесячного заработка за период прохождения им срочной вийсььковои службы, по результатам рассмотрения которого особа_1 было отказано в проведении выплат (письмо за №479 от 04.07.2018), мотивируя тем, что в соответствии с п.1, 3 заключенного особа_1 контракта с Министерством обороны Украины от 29.05.2017, договор является срочным, заключенному на три года, которым предусмотрено, что он заключен в период действия особого периода, что дает основания для выплаты среднего заработка.
Истец считает отказ в выплате средств незаконным и нарушающим его права, определенные чАстином 2 статьи 39 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе», а также статьей 119 КЗоТ, в частности на получение среднего заработка за время прохождения срочной военной службы.
Согласно ч.3 ст.119 КЗоТ Украины, действовавшей на момент возникновения данных правоотношений, за работниками, призванными на срочную военную службу, военную службу по призыву лиц офицерского состава, военную службу по призыву по мобилизации, на особый период или принятыми на войскову службу по контракту, в том числе путем заключения нового контракта на прохождение военной службы, во время действия особого периода на срок до его окончания или до дня фактического увольнения сохраняются место работы, должность и средний заработок на предприятии, в учреждении, организации, фермерском хозяйстве, сельскохозяйственном производственном кооперативе независимо от подчинения и формы собственности и у физических лиц — предпринимателей, в которых они работали на время призыва. Таким трудавник осуществляется выплата денежного обеспечения за счет средств Государственного бюджета Украины в соответствии с Законом Украины «О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей».
Из содержания указанной нормы Трудового законодательства следует, что для решения вопроса о наличии прав на гарантии, предусмотренные ею, правовое значение имеют виды военной службы, ее основания, сроки действия особого периода, начала и завершения мобилизации, демобилизации и наличия особогопериода.
Определение основ обороны Украины и подготовки государства к обороне, порядок и основания призыва на военную службу, условия ее прохождения, правовое регулирование социального и правового статуса военнослужащих определяются Законом Украины «Об обороне Украины», Законом Украины «О мобилизационной подготовке и мобилизации», Законом Украины «О воинской обязанности и военной службе», Законом Украины «О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей», Указами Президента Украины и другими подзаконными актами.
По смыслу статьи 3 Закона Украины «Об обороне Украины» подготовка государства к обороне в мирное время включает, в частности, обеспечения Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, образованных в соответствии с законами Украины, и правоохранительных органов подготовленными кадрами, вооружением, военной и другой техникой, продовольствием, вещевым имуществом, другими материальными и финансовыми ресурсами; развитие военно-технического сотрудничества с другими державами с целью обеспечения Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, образованных в соответствии с законами Украины, и правоохранительных органов вооружением, военной техникой и имуществом, которые не производятся в Украине; подготовку национальной экономики, территории, органов государственной власти, органов военного управления, органов местного самоуправления, а также население к действиям в особый период.
В соответствии со статьей 1 Закона Украины «О мобилизационной подготовке и мобилизации» особый период -период функционирования национальной экономики, органов государственной власти, других государственных органов, органов местного самоуправления, Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, сил гражданской защиты, предприятий, учреждений и организаций, а также выполнение гражданами Украины своего конституционного долга по защите Отечества, независимости и территориальной целостности Украины, наступает с момента объявления решения о мобилизации (кроме целевой) или доведения его до исполнителей относительноскрытой мобилизации или с момента введения военного положения в Украине или в отдельных ее местностях и охватывает время мобилизации, военное время и частично восстановительный период после окончания военных действий.
Мобилизация — комплекс мероприятий, осуществляемых с целью планомерного перевода национальной экономики, деятельности органов государственной власти, других государственных органов, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций на функционирование в условиях особого периода, а Вооруженных Сил Украины, Других военных формирований, Оперативно-спасательной службы гражданской защиты — на организацию и штаты военного времени. Мобилизация может быть общей или частичной и проводится открыто или скрыто. Демобилизация — комплекс мероприятий, решение о порядке и сроках проведения которых принимает Президент Украины, направленных на планомерное перехода национальной экономики, органов государственной власти, других государственных органов, органов местного самоуправления, предприятий, учреждений и организаций на работуи функционирования в условиях мирного времени, а Вооруженных Сил Украины, других военных формирований, Оперативно-спасательной службы гражданской защиты — на организацию мирного времени (статья 1 Закона Украины «О мобилизационной подготовке и мобилизации»).
Особый период заканчивается с принятием Президентом Украины соответствующего решения о переводе всех институтов Украины на функционирование в условиях мирного времени.
Согласно статье 1 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе» защиту Витчизны, независимости и территориальной целостности Украины является конституционным долгом граждан Украины. Воинской обязанности устанавливается с целью подготовки граждан Украины к защите Отчизны, обеспечения личным составом Вооруженных Сил Украины, других образованных в соответствии с законами Украины воинских формирований, а также правоохранительных органов специального назначения и Государственной специальной службы транспорта, должности в которых комплектуются военнослужащими. Воинской обязанности включает: пидготовку граждан к военной службе; приписке к призывным участкам; принятие в добровольном порядке (по контракту) и призыв на военную службу; прохождения военной службы; выполнение воинского долга в запасе; прохождения службы в военном резерве; соблюдение правил воинского учета.
В соответствии с частями первой и второй статьи 2 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе» в редакции, действующей на момент возникновения спорных правоотношений, военная служба является государственнойой службой особого характера, которая заключается в профессиональной деятельности пригодных к ней по состоянию здоровья и возрасту граждан Украины, иностранцев и лиц без гражданства, связанной с обороной Украины, ее независимости и территориальной целостности. Время прохождения военной службы засчитывается гражданам Украины в их страховой стаж, стаж работы, стаж работы по специальности, а также в стаж государственной службы. Прохождение военной службы осуществляется, в частности гражданами Украины — в хорошемльно порядке (по контракту) или по призыву.
Частью второй статьи 39 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе» предусмотрено, что граждане Украины, призванные на срочную военную службу, военную службу по призыву по мобилизации, на особый период, или приняты на военную службу по контракту в случае возникновения кризисной ситуации, угрожающей национальной безопасности, объявление решения о проведении мобилизации и (или) введение военного положения, пользуются гарантиями, предусмотренными частями третьей и четвертой статьи 119 КЗоТ Украины.
Решением Совета национальной безопасности и обороны Украины «О неотложных мерах по обеспечению национальной безопасности, суверенитета и территориальной целостности Украины» от 01 марта 2014 года, которое введено в действие Указом Президента Украины № 189/2014 от 2 марта 2014, констатировано возникновения кризисной ситуации, угрожающей национальной безопасности Украины и требует необходимости принятия мер по защите прав и интересов граждан Украины, суверенитета, территориальной целостности и неприкосновенности государственных границ Украины, недопущения вмешательства в ее внутренние дела.
Судом установлено, что особа_1 заключил контракт о прохождении военной службы в Вооруженных Силах Украины 29.05.2017, решений о полной демобилизации всех призванных по мобилизации военнослужащих и перевода всех институтов Украины на функционирование в условиях мирного времени Президент Украины не принимал, а потому в Украине особый период, який начался 18 марта 2014 продолжается и по настоящее время, поэтому на истца распространяются гарантии сохранения среднего заработка на предприятии, установленные статьей 119 КЗоТ Украины, частью второй статьи 39 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе».
Гарантии сохранения за работником места работы (должности) и среднего заработка на предприятии, в учреждении, организации, установлены в соответствии с указанными нормами, являются безусловными, так, суд считает, что их указанияя в Контракте, как указывает ответчик, не требует дополнительного оговорок и свидетельствует о несоблюдении работодателем предусмотренных статьей 119 КЗоТ Украины, статьей 39 Закона Украины «О воинской обязанности и военной службе» гарантий, что привело к незаконной невыплаты истцу среднего заработка за время прохождения военной службы по контракту.
Размер такого взыскания должна рассчитываться в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением Кабинета Министровв Украине от 8 февраля 1995 № 100, исходя из среднедневного заработка истца за два последних месяца работы к освобождению, умноженного на количество рабочих дней, которые должны быть оплачены по среднему заработку. При этом среднедневная заработная плата исчисляется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней.
Согласно справке предоставленной отделом образования [Л.] райгосадминистрации от 11.01.2020 са №27 (а.с.54), среднедневная заработная плата особа_1 за два предпоследние месяца составляет 356, 79 грн., среднемесячная заработная плата составляет 7314, 17 грн ..
Судом установлено, что за период с 29.05.2017 по 01.07.2019 рабочих дней было 521 день, так невыплаченный средний заработок особа_1 составляет 185 887, 59 грн. (521 день * 356, 79 грн. Среднедневная заработная плата), который подлежит взысканию с ответчика в пользу истца за период прохождения им военной службы по контракту.
Ураховукая установлены обстоятельства, суд пришел к выводу о наличии нарушенных прав истца, следовательно, обоснованность заявленных требований, учитывая что иск подлежит удовлетворению в полном объеме.
Вопрос судебных расходов суд решает в соответствии с главой 8 ГПК Украины.
Руководствуясь ст. 2, 12, 13, 83, 141, 259, 263, 268 ГПК Украины, суд —
принял:
Иск особа_1 (место жительства: адреса_1 рнокпп — номер_1) в Отдел образования [Л.] районной государственной администрации (место нахождения: ул. Героев МАйдан 4, г.. Липовец, [Л.] р-н, Винницкая обл., 22500, ОКПО — 02141377), третье лицо: [Л] районная государственная администрация Винницкой области (место нахождения: ул. Героев Майдана 4, г.. Липовец, [Л.] р-н, Винницкая обл., 22500, ОКПО — 03084701) о взыскании среднего заработка за период прохождения военной службы по контракту, — удовлетворить в полном объеме.
Взыскать с Отдела образования [Л.] районной государственной администрации в пользу особа_1 средний заработаетток за время прохождения военной службы по контракту в период с 29.05.2017 по 01.07.2019 в сумме 185 887, 59 (сто восемьдесят пять тысяч восемьсот восемьдесят семь гривен 59 коп.) рублей.
Взыскать с Отдела образования [Л.] районной государственной администрации в доход государства судебный сбор в сумме 1798, 13 грн.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи апелляционной жалобы решениея, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Апелляционная жалоба на решение суда подается в течение тридцати дней в Винницкий апелляционный суд через [Л] районный суд Винницкой области.
Участник дела, которому полное решение не было вручено в день провозглашения или составления, имеет право на возобновление пропущеного срока на апелляционное обжалование — если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда. Срок на апелляционное обжалование может быть также восстановлен в случае пропуска по другим уважительным причинам, кроме случаев, указанных в части второй статьи 358 ГПК Украины.
Судья Д.Т. [К.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 136/1330/19
провадження № 2/136/414/19
рішення
іменем України
«17» лютого 2020 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Кривенка Д.Т.
за участі секретаря судового засідання [М] Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом особа_1 до Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа: Липовецька районна державна адміністрація Вінницької області про стягнення середнього заробітку за період проходження військової служби за контрактом, —
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації, про стягнення середнього заробітку за період проходження військової служби за контрактом, обґрунтовуючи позов тим, що наказом Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації №29/2-К від 29.05.2017 його, особа_1, вчителя інформатики Славнянської ЗОШ І-ІІІ ступенів, було увільнено на період проходження військової служби за контрактом, а у п.3 вказаного наказу зазначено, що на період служби за контрактом за ним зберігається робоче місце.
29.05.2017 ним, особа_1, було підписано контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу терміном на три роки.
Ураховуючи те, що вказаний контракт про проходження військової служби ним було укладено у період дії особливого періоду, відтак на нього поширюються гарантії визначені ст..119 КЗпП України, відповідно до якої за його місцем роботи має виплачуватись середній заробіток за рахунок коштів Державного бюджету України, однак у добровільному порядку відповідач його не сплачує, наведене стало підставою звернення до суду із даним позовом.
У визначений судом строк відповідачем не було надано відзиву.
17.07.2019 ухвалою суду розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надавши відповідачеві строк для подачі відзиву, а третій особі для надання письмових заперечень.
09.09.2019 ухвалою суду суд вирішив перейти до розгляду цивільної справи за правилами загального позовного провадження, а у справі призначив підготовче судове засідання у даній справі з повідомленням (викликом) сторін.
24.10.2019 за клопотанням позивача було витребувано з Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації розрахунок суми заборгованості із середнього заробітку особа_1, інформація_1, за період з 29.05.2017 по 01.07.2019.
24.12.2019 ухвалою суду витребувано з Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації довідку про середню заробітну плату особа_1, інформація_1, станом на інформація_2, тобто на час звільнення з Славнянської загальноосвітньої школи І-ІІ ст., визначену відповідно до вимог Закону України «Про оплату праці» та «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
13.01.2020 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з`явився, однак в матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити.
Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце цього засідання.
Зважаючи на те, що позивач скористався наданим йому правом заявляти клопотання про розгляд справи у його відсутність, а неявку відповідача та третьої особи суд визнає неповажною, отож не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні, на підставі зібраних у справі доказів, за відсутності сторін, при цьому не здійснюючи фіксування судового процесу технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши зібраними у справі доказами, яким дав оцінку, встановив, що згідно з наказом Відділу освіти Липовецької райдержадміністрації за №88 від 29.05.2017 (а.с.5), особа_1 вчителя інформатики Славнянської ЗОШ І-ІІ ступенів увільнено з 29.05.2017, у зв`язку із прийняттям на військову службу за контрактом.
Згідно із Контрактом про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб солдатського сержантського та старшинського складу укладеного 29.05.2017 (а.с.6, 7), особа_1 узяв на себе зобов`язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку дії контракту, який визначено на три роки.
За відомостями військової частини А1619 (а.с.8), особа_1 дійсно з 29.05.2017 проходить військову службу у військовій частині А1619 м. Гайсин за контрактом згідно із наказом про включення до списків військової частини №126 від 29.05.2017 по теперішній час.
Позивач звернувся до Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації із письмовим зверненням про виплату йому середньомісячного заробітку за період проходження ним строкової військової служби, за результатами розгляду якого особа_1 було відмовлено у проведені виплат (лист за №479 від 04.07.2018), мотивуючи тим, що відповідно до п.1, 3 укладеного особа_1 контракту з Міністерством оборони України від 29.05.2017, контракт є строковим, укладеним на три роки, яким не передбачено що він укладений в період дії особливого періоду, що дає підстави для виплати середнього заробітку.
Позивач вважає відмову у виплаті коштів незаконною та такою, що порушує його права, які визначені частиною 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також статтею 119 КЗпП, зокрема на отримання середнього заробітку за час проходження строкової військової служби.
Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України, яка була чинною на час виникнення даних правовідносин, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Із змісту вказаної норми Трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність прав на гарантії, передбачені нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності особливого періоду.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період — період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація — комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація — комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — на організацію мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема громадянами України — у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпП України.
Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Судом встановлено, що особа_1 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України 29.05.2017, рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, а тому в Україні особливий період, який розпочався 18 березня 2014 року триває і по теперішній час, відтак на позивача поширюються гарантії щодо збереження середнього заробітку на підприємстві, встановлені статтею 119 КЗпП України, частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Гарантії щодо збереження за працівником місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, установлені згідно з указаними нормами, є безумовними, отож, суд вважає, що їх зазначення у Контракті, як вказує відповідач, не потребує додаткового обумовлення та свідчить про недотримання роботодавцем передбачених статтею 119 КЗпП України, статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» гарантій, що призвело до незаконної невиплати позивачеві середнього заробітку за час проходження військової служби за контрактом.
Розмір такого стягнення слід обчислювати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, виходячи із середньоденного заробітку позивача за два останні місяці роботи до звільнення, помноженого на кількість робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При цьому середньоденна заробітна плата обчислюється діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Згідно із довідкою наданою Відділом освіти Липовецької райдержадміністрації від 11.01.2020 за №27 (а.с.54), середньоденна заробітна плата особа_1 за два передостанні місяці складає 356, 79 грн., середньомісячна заробітна плата становить 7 314, 17 грн..
Судом встановлено, що за період з 29.05.2017 по 01.07.2019 робочих днів було 521 день, отож невиплачений середній заробіток особа_1 складає 185 887, 59 грн. (521 день * 356, 79 грн. середньоденну заробітну плату), який підлягає стягненню із відповідача на користь позивача за період проходження ним військової служби за контрактом.
Ураховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність порушених прав позивача, відтак, обґрунтованість заявлених вимог, з огляду на що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 83, 141, 259, 263, 268 ЦПК України, суд, —
ухвалив:
Позов особа_1 (місце проживання: адреса_1, рнокпп — номер_1) до Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації (місце знаходження: вул. Героїв Майдану 4, м. Липовець, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22500, єдрпоу — 02141377), третя особа: Липовецька районна державна адміністрація Вінницької області (місце знаходження: вул. Героїв Майдану 4, м. Липовець, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22500, єдрпоу — 03084701) про стягнення середнього заробітку за період проходження військової служби за контрактом, — задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації на користь особа_1 середній заробіток за час проходження військової служби за контрактом в період з 29.05.2017 по 01.07.2019 в сумі 185 887, 59 (сто вісімдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень 59 коп.) гривень.
Стягнути з Відділу освіти Липовецької районної державної адміністрації в дохід держави судовий збір в сумі 1 798, 13 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження — якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Д.Т. [К.]
Полезный отзыв?
(1)
