ОП "ШАХТА ІМ. О.Ф.ЗАСЯДЬКА": невыплата зарплаты

Дело № 242/23/20
Производство № 2/242/477/20
решение
именем Украины

13 февраля 2020 Селидовский городской суд Донецкой области в составе: председательствующего судьи [Х.] Н.А., с участием секретаря судебного заседания [Д.] Н.Г., рассмотрев в открытом судебном заседании в городе Селидово в порядке упрощенного искового производства гражданское дело по иску лицо_1 к Открытого акционерного общества «Шахта имени А. Ф. Засядько «о взыскании задолженности по заработной плате и среднего поработенку за все время задержки из расчета при увольнении,  —

В:

Истец особа_1 08.01.2020 года обратился в суд с иском к ОАО «Шахта имени Засядько» о взыскании задолженности по заработной плате и среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении. В обоснование исковых требований указал, что он находился с ответчиком в трудовых правоотношениях с 16.04.2003 года по 28.02.2017 года Приказом №180к от 28.02.2017 года он был уволен по ч. 1 ст. 36 КЗоТ Украины по соглашению сторон. Зато ответчик задолжал ему заработную плату, которую выплатил до настоящего времени. Считает, что ответчик таким образом нарушил трудовое законодательство. Просит взыскать с ответчика задолженность по заработной плате за январь в сумме 11 322 грн. 09 коп., За февраль 2017 в сумме 40 000 грн. 00 коп .; средний заработок за все время задержки расчета при увольнении за период с 28.02.2017 года по дату подписания иска, то есть до 20 декабря 2019 в сумме 345 004 грн. 92 коп., всего в сумме 396 327 грн. 01 коп.
Постановлением Селидовского городского суда Донецкой области от 09.01.2020 года исковое заявление оставлено без движения и предоставлен срок для устранения недостатков.
Постановлением Селидовского городского суда Донецкой области от 22.01.2020 года открыто производство по делу и назначено рассмотрение дела по правилам упрощенного искового производства с вызовом участников дела, удовлетворено ходатайство представителя истца и истребовано доказательства.
Истец особа_1 и его представник особа_2 в судебном заседании появились, о времени и месте рассмотрения дела извещен надлежащим образом. От истца поступило заявление в которой он просит рассмотреть дело без его участия, исковые требования поддерживает в полном объеме.
Представитель ответчика в судебное заседание не явился, о времени и месте слушания дела извещен надлежащим образом, предоставил в суд отзыв, в котором указал, что заработная плата особа_1 за январь 2017 года в размере 9170 грн. 88 коп. (Сумма заработной платы вплаты за январь 2017 за вычетом обязательных налогов и отчислений) была перечислена истцу 22.02.2017 года на его карточный счет № номер_1 в ПАО «пумб», что подтверждается платежным поручением от 22.02.2017 года. № 432 и выпиской из реестра зачислений сумм заработной платы ПАО «пумб» за январь 2017; заработная плата за февраль 2017 года в размере 8922 грн. 48 коп. (Сумма заработной платы к уплате за февраль 2017 за вычетом обязательных налогов и отчислений) була перечислена истцу 28.12.2017 года на его карточный счет номер_1 в ПАО «пумб», что подтверждается платежным поручением от 28.12.2017 года № 156 и выпиской из реестра зачислений сумм заработной платы ПАО «пумб» за февраль 2017 года. Задержка выплаты заработной платы за январь 2017 и феврале 2017 возникла по причинам, не зависящим от ПАО «Шахта имени А. Ф. Засядько «. В связи с тем, что м. Донецк включен в Перечень населенных пунктов, на территории которых органы государственной власти временно здийснюють свои полномочия, предприятие осуществило перерегистрацию местонахождения юридического лица с м. Донецьк на подконтрольную территорию Украины в. Авдеевка Донецкой области. При этом, территориально основные производственные активы предприятия, а именно «Шахта им. А. Ф. Засядько «и др., Расположенные на временно неконтролируемой Украины территории в г.. Донецк. В указанных условиях хозяйственная деятельность ОАО «Шахта имени А. Ф. Засядько «в г.. Донецк полностью прекращена. Невозможность вести добычу угилья привела к отсутствию оборотных средств и крайне сложного финансового состояния Общества. На счетах ПАО «Шахта имени А. Ф. Засядько «отсутствовали денежные средства, которые бы позволили рассчитаться с работниками своевременно. Считает, что указанные обстоятельства являются чрезвычайными и исключают вину владельца, в связи с чем не согласны с требованиями истца, о взыскании среднего заработка за время задержки расчета.
В соответствии с требованиями ст. 279 ГПК Украины суд рассматривает дело в порядке упрощенного поВнешне производства по имеющимся в деле материалам.
Принимая во внимание, что стороны в судебное заседание не явились, в соответствии с ч. 2 ст. 247 ГПК Украины фиксирования судебного процесса с помощью звукозаписывающего технического средства не проводилось.
Исследовав материалы дела, решив вопрос имели место обстоятельства, которыми обосновываются исковые требования и какими доказательствами они подтверждаются, или другие фактические данные, имеющие значение для разрешения дела, и доказательства в их подтверждение, какв правовую норму следует применить к этим правоотношениям, суд приходит к выводу о том, что иск подлежит удовлетворению по следующим основаниям.
Согласно ч. 3, 4 ст. 12 ГПК Украины каждая сторона должна доказать обстоятельства, имеющие значение для дела и на которые она ссылается как на основание своих требований или возражений, кроме случаев, установленных настоящим Кодексом. Каждая сторона несет риск наступления последствий, связанных с совершением или несовершение им процессуальных действий.
В соответствии со ст. 76ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Согласно части 1 ст. 2 ГПК Украины задачей гражданского судопроизводства является справедливое, беспристрастное и своевременное рассмотрение и разрешение гражданских дел в целях эффективной защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав иинтересов юридических лиц, интересов государства.
Згидност.1 Закона Украины «Об оплате труда», ч. 1 ст. 94 КЗоТ Украины, заработная плата — это вознаграждение, исчисленное, как правило, в денежном выражении, которую владелец или уполномоченный им орган выплачивает работнику за выполненную им работу.
Размер заработной платы зависит от сложности и условий выполняемой работы, профессионально-деловых качеств работника, результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия, учреждения, организации и максимальным размиром не ограничивается.
Статья 47 КЗоТ Украины предусматривает обязанность собственника или уполномоченного им органа в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные вст.116 настоящего Кодекса.
Часть первая этой нормы права подчеркивает, что при увольнении работника выплата всех сумм, причитающихся ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны бытьвыплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.
В случае увольнения работника ему также выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодного отпуска, а также дополнительного отпуска работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка с инвалидностью с детства подгруппы, А I группы (ч. 1 ст. 83 КЗоТ Украины).
Основным Законом Украины статтею43Конституции предусмотрено право каждого человека на труд, что включает возможность зарабатывать соби на жизнь трудом. Указанном праву человека, надлежащим образом выполняет свои трудовые обязанности, в равной степени корреспондируется обязанность работодателя своевременно и надлежащим образом оплачивать труд работника и своевременно выплачивать ему заработную плату.
В соответствии со ст. 21 Закона Украины «Об оплате труда» работник имеет право на оплату своего труда в соответствии с актами законодательства и коллективного договора на основании заключенного Трудового договора. Согласно ст. 22 этого Закона субъекты организации оплатытруда не имеют права в одностороннем порядке принимать решения по вопросам оплаты труда, ухудшающие условия, установленные законодательством, соглашениями и коллективными договорами.
В соответствии со ст. 1 Протокола к Конвенции о защите прав человека и основных свобод (далее — Конвенция) каждое физическое или юридическое лицо имеет право на уважение своей собственности; никто не может быть лишен своего имущества иначе как в интересах общества и на условиях, предусмотренных законом и общими принципамимеждународного права.
Согласно практике Европейского суда по правам человека (далее — ЕСПЧ) (дело «Суханов и [И.] против Украины» заявления № 68385/10 и 71378/10, дело «Принц Лихтенштейна Ганс-Адам II против Германии», заявление N9 42527/98 и т.д.) «имущество» может представлять собой «существующее имущество» или средства, включая «право требования», согласно которому заявитель может утверждать, что он имеет по крайней мере «законное ожидание» / «правомерное ожидание» (legitimate expectation) относительно эффективного осуществления права власности.
Согласно записи № 13 трудовой книжки серии номер_2, особа_1 16.04.2013 года принято в ПАО «Шахта имени А. Ф. Засядько «на должность подземного электрослесаря ​​с полным рабочим днем ​​в шахте.
Согласно записи № 19 трудовой книжки серии номер_2, особа_1 28.02.2017 года освобожден от занимаемой должности с ПАО «Шахта имени Засядько» на основании ч. 1 ст. 36 КЗоТ Украины по соглашению сторон в соответствии с приказом № 180 к от 28.02.2017 года.
Как следует из справки № 15/6 от 05.02.2020 года, выданной ОАО «Шахта имени Засядько «, заработная плата особа_1 по январь 2017 начисленная на сумму 11 322 грн. 09 коп., Фактически оплачено 22.02.2017 года в размере 9170 грн. 88 коп .; за февраль 2017 начисленная на сумму 11 015 грн. 41 коп. и фактически уплачено 28.12.2017 года в размере 8922 грн. 48 коп.
Согласно расчетного листа по начисленной заработной плате особа_1 по январь 2017 была начислена заработная плата в сумме 11 322 грн. 09 коп., С учетом проведенных удержаний налогов и других обов`языковых платежей и профсоюзных взносов к уплате подлежит 9170 грн. 88 коп.
Согласно выписки из реестра зачислений сумм заработной платы филиала ПУМБ м. Донецьк за январь 2017 года, особа_1 денежные средства в сумме 9170 грн. 88 коп. были зачислены на карточный счет № номер_1 от 22.02.2017 года.
Согласно расчетного листа по начисленной заработной плате особа_1 по февраль 2017 была начислена заработная плата в сумме 11 015 грн. 41 коп., С учетом проведенных удержаний налогов и других обов`язных платежей и профсоюзных взносов к уплате подлежит 8922 грн. 48 коп.
Согласно выписки из реестра зачислений сумм заработной платы филиала ПУМБ м. Донецьк за февраль 2017 года, особа_1 денежные средства в сумме 8922 грн. 48 коп. были зачислены на карточный счет № номер_1 от 22.02.2017 года.
Согласно отчету по транзакциям с использованием / без использования БПК, которые были выпущены в счет UA номер_3 в отделении ПУМБ в г.. Краматорск на имя особа_1 на карточный счет № номер_1 от 22.02.2017 годазачислены выплаты с ПАО «Шахта им. Засядько «на общую сумму 9170 грн. 88 коп., И 28.12.2017 года зачислены выплаты с ПАО «Шахта им. Засядько «на общую сумму 8922 грн. 48 коп ..
В соответствии с индивидуальными сведений о застрахованном лице особа_1 по форме ОК-5, сумма заработка для начисления пенсии, количество дней стажа в месяце, отметка об уплате страховых взносов для начисления пенсии составила за январь 2017 11 322 грн. 09 коп., За февраль 2017 — 40 000 грн. 00 коп., Страховыевзносы за указанный период предприятием не платились.
На основании ч. 8 ст. 9 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» плательщики единого взноса, кроме плательщиков, указанных в пунктах 4 и 5 части первой статьи 4 настоящего Закона, обязаны уплачивать единый взнос, начисленный за календарный месяц, не позднее 20 числа следующего месяца, кроме горных предприятий, которые обязаны уплачивать единый взнос, начисленный за календарныймесяц, не позднее 28 числа следующего месяца. При этом плательщики, указанные в пункте 1 части первой статьи 4 настоящего Закона, при каждой выплате заработной платы (дохода, денежного обеспечения), на суммы которой (которого) начисляется единый взнос, одновременно с выдачей указанных сумм обязаны платить начисленный на эти выплаты единый взнос в размере, установленном для таких плательщиков (авансовые платежи).
Согласно п. 1 ч. 1 ст.4 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательномв`язкове государственное социальное страхование «плательщиками единого взноса являются: работодатели: предприятия, учреждения и организации, другие юридические лица, образованные в соответствии с законодательством Украины, независимо от формы собственности, вида деятельности и хозяйствования, использующие труд физических лиц на условиях Трудового договора (контракта) или на других условиях, предусмотренных законодательством, или по гражданско-правовым договорам (кроме гражданско-правового договора, заключенного с физическим лицом — предпринимателем, если выполняемые работы (предоставляемые услуги) соответствуют видам деятельности, согласно сведениям из Единого государственного реестра юридических лиц и физических лиц — предпринимателей), в том числе филиалы, представительства, отделения и другие обособленные подразделения указанных предприятий, учреждений и организаций, других юридических лиц, которые имеют отдельный баланс и самостоятельно ведут расчеты с застрахованными лицами.
Исходя из положений ст.168.1.1 Налогового кодекса налоговый агент, который начисляет (выплачивает, предоставляет) налогооблагаемый доход в пользу налогоплательщика, обязан удерживать налог с суммы такого дохода за его счет, используя ставку налога, определенную в статье 167 настоящего Кодекса; ст.168.1.2 — налог уплачивается (перечисляется) в бюджет при выплате налогооблагаемого дохода единым платежным документом. Банки принимают платежные документы на выплату дохода только при условии одновременного представления расчетного документа на перечисление этого налога в бюджет. При этом фактичим получением (перечислением) средств на оплату труда (выплату дохода, денежного обеспечения) считается получение соответствующих сумм наличными, зачисление на счет получателя, перечисление по поручению получателя на любые цели, получение товаров (услуг) или любых других материальных ценностей в счет указанных выплат, фактическое осуществление с таких выплат отчислений согласно законодательству или исполнительным документам или любых других отчислений.
Суд обращает внимание, что согласно индивидуальних сведениях о застрахованном лице формы ОК-5 в отношении особа_1 содержится информация о начислениях за январь 2017 заработной платы в сумме 11 322 грн. 09 коп., Которая совпадает с общей суммой начисленной заработной платы за январь 2017 года, что указанная истцом (без учета проведенных удержаний налогов и других обязательных платежей).
Начисленная заработная плата подлежит выплате работнику за вычетом суммы налога с доходов физических лиц и других обязательных платежей, в соответствии со ст. 14.1.180, ст.18, ст. 162.1.3, ст.168 Налогового кодекса Украины является обязанностью налогового агента, которым по данному делу является ответчик.
Учитывая изложенное, суд считает, что данные исковые требования в части взыскания заработной платы за январь 2017 удовлетворению не подлежат, поскольку начисленные истцу денежные средства на оплату труда в январе 2017 выплаченные в полном объеме (с учетом проведенных удержаний налогов и других обязанности `языковых платежей).
Относительно исковых требований в частини взыскании заработной платы за февраль 2018 года, суд установил следующее.
Согласно информации, содержащейся в индивидуальных сведениях о застрахованном лице формы ОК-5, особа_1 по февраль 2017 была начислена заработная плата в сумме 40 000 грн. 00 коп. Однако, согласно выписке из реестра зачисления сумм заработной платы филиал ПУМБ за февраль 2017 года, истцу его карточный счет № номер_1 в ПАО «пумб» 28 декабря 2017 была перечислена заработная плата за февраль 2017 только в сумме 8922 грн. 48 коп.
Тогда как ответчиком в суд не представлено каких-либо доказательств, которые бы опровергали наличие задолженности по начислениям за февраль 2017 в сумме 31 077 грн. 52 коп.
Кроме того, доводы ответчика о невозможности проведения соответствующих расчетов за февраль 2017 года, которым в связи с освобождением истца должна была быть включена и компенсации за неиспользованные дни отпуска, из-за потери в марте 2017 контроля над своим производственным комплексом и отсутствием доступа к документам, яки находятся в г.. Донецке, суд считает необоснованными, поскольку согласно правового заключения Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда, который изложен в постановлении от 28 марта 2018 по делу № 243/5469/17, сведения о выплате заработной платы не ограничиваются только первичной документацией работодателя.
Учитывая вышеизложенное, суд считает, что истец подтвердил наличие задолженности ответчика по выплате заработной платы за февраль 2017(с учетом компенсации за неиспользованные дни отпуска) в сумме 31 077 грн. 52 коп., Которая подлежит взысканию в пользу истца с удержанием из этой суммы налогов и других обязательных платежей.
Относительно исковых требований в части взыскания с ответчика средний заработок за все время задержки из расчета при увольнении, суд исходит из следующего.
В соответствии со ст. 117 КЗоТ Украины, в случае неуплаты собственником или уполномоченным им органом причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере, предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Решая исковые требования в части взыскания среднего заработка за все время задержки расчета, следует отметить, что согласно п. 20 Постановления Пленума Верховного Суда Украины №13 от 24.12.1999 года «О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмяди дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены причитающиеся ему от предприятия, учреждения, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после пред `явление ним работодателю требований о расчете суд на пидставист.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день постановленийления решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом своей вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности. В случае проведения расчета в связи с возникновением спора о размере причитающихся к выплате сумм требования об ответственности за задержку расчета подлежат удовлетворению в полном объеме, если спор решен в пользу истца или такому выводу приходит суд, рассматривающий дело. При частичном удовлетворении иска работника суд определяет размег. возмещения за время задержки расчета с учетом спорной суммы, на которую тот имел право, доли, которую она составляла в заявленных требованиях, существенности этой доли по сравнению со средним заработком и других конкретных обстоятельств дела.
Среднедневная заработная плата для расчета среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета определяется по правилам, установленным Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденного Постановлением КМУ от 08.02.1995 года по №100 (дАли — Порядок).
Согласно п. 2 Порядка, в случае начисления среднего заработка за время задержки расчета среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние два календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата. Если в течение последних двух календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие два месяца работы. Если и в течение этих месяцев работник не отработал ни одного рабочейго дня, средняя заработная плата исчисляется в соответствии с последним абзацем пункта 4 настоящего Порядка.
Согласно п. 8 Порядка, начисление выплат, исчисляемых из средней заработной платы за последние два месяца работы, производятся путем умножения среднедневного (часового) заработка на число рабочих дней / часов, а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, календарных дней, которые имеют быть оплачены по среднему заработку. Среднедневная (часовая) заработная плата определяется делением пора платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством,  — на число календарных дней за этот период.
Следует также отметить, что согласно п. 2.27 Инструкции о порядке ведения трудовых книжек работников, утвержденной приказом от 29.07.1993 года № 58, отмечается, что днем ​​увольнения считается последний день работы.
В соответствии со ст. 47 КЗоТ Украины собственник или уполномоченныйи им орган обязан в день увольнения выдать работнику надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет в сроки, указанные в ст. 116 этого Кодекса.
В соответствии со ст. 241−1 КЗоТ сроки возникновения и прекращения трудовых прав и обязанностей исчисляются годами, месяцами, неделями и днями. Когда сроки определяются днями, то их исчисляют со дня, следующего после того дня, с которого начинается срок.
Согласно справки № 15/5 от 05.02.2020 года, выданной ПАО «Шахта им. А. Ф. Засядько «, освба_1 среднедневная заработная плата составляет 409 грн. 51 коп.
Согласно ч. Ч. 1, 3 ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом, в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, представленных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Участник дела распоряжается своими правами относительно предмета спора по своему усмотрению.
В связи с чем, в соответствии с требованиями ст. 117 КЗоТ с ответчика в пользу позивача подлежит взысканию средний заработок за все время задержки по день фактического расчета, осуществляя расчет с учетом требований ст. 13 ГПК Украины, то есть в пределах заявленных истцом требований.
С учетом письма Минсоцполитики Украины от 05.08.2016 года № 11535/0 / 14−16 / 13 «О расчете нормы продолжительности рабочего времени в 2017 году» количество рабочих дней истца в 2017 году, с учетом праздничных и выходных дней с 01 марта 2017 года (следующий день после освобождения) составила бы 209 днейв: март 2017 — 22 дня, апрель 2017 — 19 дней, май 2017 — 20 дней, июнь 2017 — 20 дней, июль 2017 — 21 дня, август 2017 — 22 дня, сентябрь 2017 — 21 день, октябрь 2017 — 21 дня, ноябрь 2017 — 22 дня, декабрь 2017 — 21 день.
Согласно письму № 224/0 / 103−17 / 214 от 19.10.2017 года Минсоцполитики Украины «О расчете нормы продолжительности рабочего времени в 2018 году», согласно которому количество рабочих дней истца в 2018 году с учетомям праздничных и выходных дней составила бы 250 дней: январь 2018 — 21 день, февраль 2018 — 20 дней, март 2018 — 21 день, апрель 2018 — 20 дней, май 2018 — 20 дней, июнь 2018 — 20 дней, июль 2018 — 22 дня, август 2018 — 22 дня, сентябрь 2018 — 20 дней, октябрь 2018 — 22 дня, ноябрь 2018 — 22 дней, декабрь 2018 — 20 дней.
С учетом письма № 78/0/206/18 от 08.08.2018 года Минсоцполитики Украины «О расчете нормы тривалосте рабочего времени в 2019 году «количество рабочих дней истца в 2019 году из расчета по 20 декабря 2019 (день подписания искового заявления, как указано истцом) с учетом праздничных и выходных дней составила бы 244 дня, а именно январь 2019 года — 21 день; Февраль 2019 — 20 дней Март 2020 — 20 дней Апрель 2019 — 21 день; Май 2019 — 21 день, июнь 2019 — 18 дней, июль 2019 — 23 дня, август 2019 — 21 день; Сентябрь 2019 — 21 день, октябрь2019 — 22 дня, ноябрь 2019 — 21 день, Декабрь 2019 — 15 дней.
Учитывая вышесказанное, суд приходит к выводу, что истцом неверно произведен расчет дней задержки расчета и их общее количество с 1 марта 2017 (следующий день после освобождения) по 20 декабря 2019 (день подписания искового заявления, как указано истцом) составляет 703 дня.
Таким образом, сумма компенсации за время задержки расчета по состоянию на день расчета составляет: 409 грн. 51 коп. (середньодэнное заработная плата) Х 703 (количество дней задержки расчета) = 287 885 грн. 53 коп.
Суд, полно и всесторонне выяснив обстоятельства по делу, предоставленные доказательства, которые были исследованы в судебном заседании, пришел к выводу, что исковые требования истца о взыскании среднего заработка за время задержки расчета подлежат удовлетворению, а именно в размере 287 885 грн. 53 коп.
Суд не принимает во внимание ссылки ответчиков на чрезвычайные обстоятельства, исключающие его вину, исходя из настапного.
Статьей 617 ГК Украины предусмотрено, что лицо, нарушившее обязательство, освобождается от ответственности за нарушение обязательства, если докажет, что это нарушение произошло вследствие случая или непреодолимой силы.
В пункте 1 ч. 1 ст. 263 ГК Украины приведены признаки непреодолимой силы и определено, что непреодолимая сила это чрезвычайное или неотвратимое при данных условиях событие. Итак, непреодолимой силой является чрезвычайная и неотвратимая внешнее событие, полностью освобождает от ответственности лицо, яка возбудила обязательства, если только последняя не могла ее предсказать или предусмотрела, но не могла ее предотвратить, и это событие нанесло убытков.
Форс-мажорными обстоятельствами (обстоятельствами непреодолимой силы) является чрезвычайные и неотвратимые обстоятельства, объективно невозможным исполнение обязательств, предусмотренных условиями договора (контракта, соглашения и т.п.), обязанностей по законодательными и другими нормативными актами, а именно угроза войны, вооруженный конфликт или серьезная угроза такого конфликта, включаючи, но не ограничиваясь враждебными атаками, блокадами, военным эмбарго, действия иностранного врага, общая военная мобилизация, военные действия, объявленная и необъявленная война, действия общественного врага, возмущения, акты терроризма, диверсии, пиратства, беспорядки и т.п. (ч. 2 ст. 14 -1 Закона Украины «О торгово-промышленных палатах в Украине»).
Временные меры для обеспечения поддержки субъектов хозяйствования, осуществляющих деятельность на территории проведения антитеррористической операции, и лиц, прожилають в зоне проведения антитеррористической операции или переселились из нее во время ее проведения определяет Закон Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции».
Статьей 10 Закона Украины «О временных мерах на период проведения антитеррористической операции» предусмотрено, что в течение срока действия настоящего Закона единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим наступления обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажора), имевших место на территории проведения антитеррористическойоперации, как основания для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, сертификат Торгово-промышленной палаты Украины.
В соответствии с пунктом 20 постановления Пленума Верховного Суда Украины от 24 декабря 1999 года № 13 «О практике применения судами законодательства об оплате труда», установив при рассмотрении дела о взыскании заработной платы в связи с задержкой расчета при увольнении, что работнику не были выплачены принадлежащие ему от предприятия, всоставляемые, организации суммы в день увольнения, когда он в этот день был на работе — на следующий день после предъявления им работодателю требований о расчете суд на пидставист.117 КЗоТ Украины взыскивает в пользу работника средний заработок за весь период задержки расчета, а при не проведение его к рассмотрению дела — по день вынесения решения, если работодатель не докажет отсутствия в этом свои вины. Само по себе отсутствие средств у работодателя не исключает его ответственности.
Итакучитывая, что для субъектов хозяйствования из зоны АТО сертификат Торгово-промышленной палаты является единственным надлежащим и достаточным документом, подтверждающим форс-мажор (обстоятельства непреодолимой силы) как основание для освобождения от ответственности за неисполнение (ненадлежащее исполнение) обязательств, ответчик соответствующих доказательств отсутствия своей вины не предоставил.
Поскольку взимания и уплата подоходного налога с граждан являются соответственно обязанностью работодателя и работника, суд определяет сумму, подлежащую вягненню, без удержания этого налога и других обязательных платежей, о чем указывает в резолютивной части решения.
В силу требований ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу истца должно быть взыскано расходы, связанные с уплатой судебного сбора пропорционально размеру удовлетворенных исковых требований.
Судом установлено, что при обращении в суд истец уплатил судебный сбор за подачу в суд искового заявления в части взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в сумме 3450 грн. 05 коп., И учитывая, что суд удовлетворил исковые требования частично, с ответчика в пользу истца подлежат взысканию судебные расходы пропорционально удовлетворенной части исковых требований, а именно: судебный сбор в сумме 2878 грн. 72 коп. (83, 44%).
На основании вышеизложенного, руководствуясь ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232 КЗоТ Украины, ст 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ГПК Украины, суд —

принял:

Исковое заявление особа_1 к Публичного акционерного общества «Шахта имени А. Ф. Засядько «овзыскание задолженности по заработной плате и среднего заработка за все время задержки из расчета при увольнении — удовлетворить частично.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Шахта имени А.Ф. Засядько «в пользу особа_1 318 963 (триста восемнадцать тысяч девятьсот шестьдесят три) грн. 05 коп., Из которых: задолженность по заработной плате в сумме 31 077 (тридцать одна тысяча семьдесят семь) рублей. 52 коп. и средний заработок за время задержки расчета в сумме 287 885 (двести восемьдесят сим тысяч восемьсот восемьдесят пять) рублей. 53 коп.
Суммы, подлежащие взысканию, определены без удержания подоходного налога и других обязательных платежей.
Взыскать с Открытого акционерного общества «Шахта имени А.Ф. Засядько «в пользу особа_1 судебные издержки в размере 2878 (две тысячи восемьсот семьдесят восемь) рублей. 72 коп.
Решение суда вступает в законную силу по истечении срока подачи апелляционной жалобы всеми участниками дела, если апелляционная жалоба не была подана. В случае подачи Апеляции жалобы решение, если оно не отменено, вступает в законную силу по возвращении апелляционной жалобы, отказа в открытии или закрытии апелляционного производства или принятия постановления суда апелляционной инстанции по результатам апелляционного пересмотра.
Ко дню начала функционирования Единой судебной информационно-телекоммуникационной системы апелляционная жалоба на решение суда подается в Донецкий апелляционный суд через Селидовский городской суд Донецкой области в течение тридцати дней со дня его проголошення, а после начала ее функционирования, непосредственно в суд апелляционной инстанции. Если в судебном заседании было объявлено только вступительную и резолютивную части судебного решения или в случае рассмотрения дела (решение вопроса) без уведомления (вызова) участников дела, указанный срок исчисляется со дня составления полного судебного решения.
Истец особа_1, информация_1, место прописки — адрес_1, ИНН номер_4.
Ответчик: Публичное акционерное общество «Шахта имени А. Ф. Засядько «, местонахождение — 85400, Донецкая область,. Авдеевка, проезд Индустриальный, д № 1, код егрпоу 00174846.
Полный текст решения изготовлен 14 февраля 2020





Судья Н.А. [Х.]

ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:




Справа № 242/23/20
Провадження № 2/242/477/20
рішення
Іменем України

13 лютого 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді [Х.] Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом особа_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О. Ф. Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні, —

встановив:

Позивач особа_1 08.01.2020 року звернувся до суду із позовом до ПАТ«Шахта імені О. Ф. Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував з відповідачем у трудових правовідносинах з 16.04.2003 року по 28.02.2017 року Наказом №180к від 28.02.2017 року його було звільнено за ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Натомість відповідач заборгував йому заробітну плату, яку не виплатив дотеперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за січень в сумі 11 322 грн. 09 коп., за лютий 2017 р. в сумі 40 000 грн. 00 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.02.2017 року по дату підписання позову, тобто до 20 грудня 2019 року в сумі 345 004 грн. 92 коп., всього в сумі 396 327 грн. 01 коп.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 09.01.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22.01.2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази по справі.
Позивач особа_1 та його представник особа_2 в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява в якій він просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав до суду відзив, в якому зазначив, що заробітна плата особа_1 за січень 2017 року в розмірі 9170 грн. 88 коп. (сума заробітної плати до сплати за січень 2017 року за вирахуванням обов`язкових податків та відрахувань) була перерахована позивачу 22.02.2017 року на його картковий рахунок № номер_1 в ПАТ «пумб», що підтверджується платіжним дорученням від 22.02.2017 року. № 432 та випискою з реєстру зарахувань сум заробітної плати ПАТ «пумб» за січень 2017 року; заробітна плата за лютий 2017 року в розмірі 8 922 грн. 48 коп. (сума заробітної плати до сплати за лютий 2017 року за вирахуванням обов`язкових податків та відрахувань) була перерахована позивачу 28.12.2017 року на його картковий рахунок номер_1 в ПАТ «пумб», що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2017 року № 156 та випискою з реєстру зарахувань сум заробітної плати ПАТ «пумб» за лютий 2017 року. Затримка виплати заробітної плати за січень 2017 та лютий 2017 р. виникла з підстав, незалежних від ПАТ «Шахта імені О. Ф. Засядька». В зв`язку з тим, що м. Донецьк включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, підприємство здійснило перереєстрацію місцезнаходження юридичної особи з м. Донецьк на підконтрольну територію України в м. Авдіївка Донецької області. При цьому, територіально основні виробничі активи підприємства, а саме «Шахта ім. О. Ф. Засядька» та ін., розташовані на тимчасово неконтрольованій Україною території у м. Донецьк. У зазначених умовах господарська діяльність ПАТ «Шахта імені О. Ф. Засядька» у м. Донецьк повністю припинена. Неможливість вести видобуток вугілля призвела до відсутності оборотних коштів та вкрай складного фінансового стану Товариства. На рахунках ПАТ «Шахта імені О. Ф. Засядька» були відсутні грошові кошти, які б дозволили розрахуватись з працівниками своєчасно. Вважає, що зазначені обставини є надзвичайними і виключають вину власника, в зв`язку з чим не погоджуються з вимогами позивача, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Беручи до уваги, що сторони в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідност.1 Закону України «Про оплату праці», ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Стаття 47 КЗпП України передбачає обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст.116 цього Кодексу.
Частина перша цієї норми права наголошує, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
У разі звільнення працівника йому також виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи, А I групи (ч. 1 ст. 83 КЗпП України).
Основним Законом України статтею43Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Згідно запису № 13 трудової книжки серії номер_2, особа_1 16.04.2013 року прийнято до ПАТ «Шахта імені О. Ф. Засядька» на посаду підземного електрослюсаря з повним робочим днем в шахті.
Згідно запису № 19 трудової книжки серії номер_2, особа_1 28.02.2017 року звільнено з займаної посади з ПАТ «Шахта імені О. Ф. Засядька» на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін відповідно до наказу № 180 к від 28.02.2017 року.
Як вбачається з довідки № 15/6 від 05.02.2020 року, виданої ПАТ «Шахта імені О. Ф. Засядька», заробітна плата особа_1 за січень 2017 року нарахована у сумі 11 322 грн. 09 коп., фактично сплачено 22.02.2017 року у розмірі 9170 грн. 88 коп.; за лютий 2017 року нарахована у сумі 11 015 грн. 41 коп. та фактично сплачено 28.12.2017 року у розмірі 8922 грн. 48 коп.
Згідно розрахункового листа по нарахованій заробітній платі особа_1 за січень 2017 року була нарахована заробітна плата в сумі 11 322 грн. 09 коп., з урахуванням проведених утримань податків та інших обов`язкових платежів та профспілкових внесків до сплати підлягає 9170 грн. 88 коп.
Згідно виписки з реєстру зарахувань сум заробітної плати філії ПУМБ м. Донецьк за січень 2017 року, особа_1 грошові кошти в сумі 9170 грн. 88 коп. були зараховані на картковий рахунок № номер_1 від 22.02.2017 року.
Згідно розрахункового листа по нарахованій заробітній платі особа_1 за лютий 2017 року була нарахована заробітна плата в сумі 11 015 грн. 41 коп., з урахуванням проведених утримань податків та інших обов`язкових платежів та профспілкових внесків до сплати підлягає 8922 грн. 48 коп.
Згідно виписки з реєстру зарахувань сум заробітної плати філії ПУМБ м. Донецьк за лютий 2017 року, особа_1 грошові кошти в сумі 8922 грн. 48 коп. були зараховані на картковий рахунок № номер_1 від 22.02.2017 року.
Згідно звіту по транзакціях з використанням/без використання БПК, що були випущені до рахунку UA номер_3 в відділенні ПУМБ в м. Краматорськ на ім`я особа_1, на картковий рахунок № номер_1 від 22.02.2017 року зараховані виплати з ПАТ «Шахта ім. Засядька» на загальну суму 9170 грн. 88 коп., та 28.12.2017 року зараховані виплати з ПАТ «Шахта ім. Засядька» на загальну суму 8922 грн. 48 коп..
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу особа_1 за формою ОК-5, сума заробітку для нарахування пенсії, кількість днів стажу в місяці, позначка про сплату страхових внесків для нарахування пенсії склала за січень 2017 року 11 322 грн. 09 коп., за лютий 2017 року — 40 000 грн. 00 коп., страхові внески за зазначений період підприємством не сплачувались.
На підставі ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах Трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Виходячи з положень ст.168.1.1 Податкового кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 цього Кодексу; ст.168.1.2 — податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Суд звертає увагу, що згідно індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 відносно особа_1 міститься інформація про нарахування за січень 2017 року заробітної плати у сумі 11 322 грн. 09 коп., яка співпадає із загальною сумою нарахованої заробітної плати за січень 2017 року, що зазначена позивачем (без урахування проведених утримань податків та інших обов`язкових платежів).
Нарахована заробітна плата підлягає виплаті працівнику за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст.18, ст. 162.1.3, ст.168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким у даній справі є відповідач.
З огляду на викладене, суд вважає, що дані позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати за січень 2017 року задоволенню не підлягають, оскільки нараховані позивачу грошові кошти за оплату праці у січні 2017 року виплачені у повному обсязі (з урахування проведених утримань податків та інших обов`язкових платежів).
Щодо позовних вимог в частині стягнення заробітної плати за лютий 2018 року, суд встановив наступне.
Згідно інформації, що міститься в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5, особа_1 за лютий 2017 року була нарахована заробітна плата в сумі 40 000 грн. 00 коп. Однак, згідно виписки з реєстру зарахування сум заробітної плати філія ПУМБ за лютий 2017 року, позивачу на його картковий рахунок № номер_1 в ПАТ «пумб» 28 грудня 2017 року була перерахована заробітна плата за лютий 2017 року лише в сумі 8922 грн. 48 коп.
Тоді як відповідачем до суду не надано будь-яких доказів, які б спростовували наявність заборгованості за нарахуваннями за лютий 2017 рік в сумі 31 077 грн. 52 коп.
Крім того, доводи відповідача про неможливість проведення відповідних розрахунків за лютий 2017 року, до яких у зв`язку із звільненням позивача мала бути включена і компенсації за невикористанні дні відпустки, через втрату в березні 2017 року контролю над своїм виробничим комплексом та відсутністю доступу до документів, які знаходяться у м. Донецьку, суд вважає необґрунтованими, оскільки згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією працедавця.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач підтвердив наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за лютий 2017 року (з урахуванням компенсації за невикористанні дні відпустки) у сумі 31 077 грн. 52 коп., яка підлягає стягненню на користь позивача з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Вирішуючи позовні вимоги, в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, слід зазначити, що відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року за №100 (далі — Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період.
Слід також зауважити, що відповідно п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено наказом від 29.07.1993 року № 58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 241−1 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. [К.] строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Згідно довідки № 15/5 від 05.02.2020 року, виданої ПАТ «Шахта ім. О. Ф. Засядька», особа_1 середньоденна заробітна плата складає 409 грн. 51 коп.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У зв`язку з чим, відповідно з вимогами ст. 117 КЗпП з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, здійснюючи розрахунок з урахуванням вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем вимог.
З урахування листа Мінсоцполітики України від 05.08.2016 року № 11535/0/14−16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2017 році» кількість робочих днів позивача в 2017 році, з урахуванням святкових та вихідних днів з 01 березня 2017 року (наступний день після звільнення) склала би 209 днів: березень 2017 року — 22 дні, квітень 2017 року — 19 днів, травень 2017 року — 20 днів, червень 2017 року — 20 днів, липень 2017 року — 21 дні, серпень 2017 року — 22 дні, вересень 2017 року — 21 день, жовтень 2017 року — 21 дні, листопад 2017 року — 22 дні, грудень 2017 року — 21 день.
Згідно листа № 224/0/103−17/214 від 19.10.2017 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2018 році» відповідно до якого кількість робочих днів позивача в 2018 році з урахуванням святкових та вихідних днів склала би 250 днів: січень 2018 року — 21 день, лютий 2018 року — 20 днів, березень 2018 року — 21 день, квітень 2018 року — 20 днів, травень 2018 року — 20 днів, червень 2018 року — 20 днів, липень 2018 року — 22 дні, серпень 2018 року — 22 дні, вересень 2018 року — 20 днів, жовтень 2018 року — 22 дні, листопад 2018 року — 22 днів, грудень 2018 року — 20 днів.
З урахування листа № 78/0/206/18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» кількість робочих днів позивача в 2019 році з розрахунку по 20 грудня 2019 року (день підписання позовної заяви, як зазначено позивачем) з урахуванням святкових та вихідних днів склала би 244 дні, а саме: січень 2019 року — 21 день; лютий 2019 року — 20 днів; березень 2020 року — 20 днів; квітень 2019 року — 21 день; травень 2019 року — 21 день, червень 2019 року — 18 днів, липень 2019 року — 23 дні, серпень 2019 року — 21 день; вересень 2019 року — 21 день, жовтень 2019 року — 22 дні, листопад 2019 року — 21 день, грудень 2019 року — 15 днів.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем помилково здійснено розрахунок днів затримки розрахунку та їх загальна кількість з 01 березня 2017 року (наступний день після звільнення) по 20 грудня 2019 року (день підписання позовної заяви, як зазначено позивачем) складає 703 дні.
Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку станом на день розрахунку складає: 409 грн. 51 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 703 (кількість днів затримки розрахунку) = 287 885 грн. 53 коп.
Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають частковому задоволенню, а саме у розмір 287 885 грн. 53 коп.
Суд не приймає до уваги посилання відповідачів на надзвичайні обставини, що виключають його вину, виходячи з наступного.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (ч. 2 ст. 14−1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Отже враховуючи, що для суб`єктів господарювання із зони АТО сертифікат Торгово-промислової палати є єдиним належним і достатнім документом, що підтверджує форс-мажор (обставини непереборної сили) як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, відповідач відповідних доказів відсутності своєї вини не надав.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
В силу вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при звернені до суду позивач сплатив судовий збір за подання до суду позовної заяви в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 3450 грн. 05 коп., та враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеної частини позовних вимог, а саме: судовий збір у сумі 2878 грн. 72 коп. (83, 44%).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, —

ухвалив:

Позовну заяву особа_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О. Ф. Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки з розрахунку при звільненні — задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О. Ф. Засядька» на користь особа_1 318 963 (триста вісімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят три) грн. 05 коп., з яких: заборгованість по заробітній платі у сумі 31 077 (тридцять одна тисяча сімдесят сім) грн. 52 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 287 885(двісті вісімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 53 коп.
Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О. Ф. Засядька» на користь особа_1 судові витрати у розмірі 2878 (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн. 72 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: особа_1, інформація_1, зареєстроване місце проживання — адреса_1, ІПН номер_4.
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Шахта імені О. Ф. Засядька», місцезнаходження — 85400, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд № 1, код єдрпоу 00174846.
Повний текст рішення виготовлено 14 лютого 2020 року





Суддя Н.О. [Х.]