ОП "ШАХТА ІМ. О.Ф.ЗАСЯДЬКА": невыплата зарплаты

242/986/20
2/242/729/20
рішення
Іменем України
02 квітня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого — судді [Ч.] В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м.Селидове цивільну справу за позовом особа_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О. Ф. Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, —
встановив:
04.03.2020 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позову зазначив, що перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, звільнився 28.02.2017 р. на підставі ст.38 КЗпП України у зв`язку із виходом на пенсію. На момент звільнення розрахунок проведено не було, тому просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 40847, 65 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 28.02.2017 р. по дату підписання позову 08.02.2020 р. у розмірі 265913, 52 грн.
Заперечення відповідача.
Відповідач — Публічне акціонерне товариство «Шахта імені О. Ф. Засядька»- відзив не надав.
Процесуальні дії у справі.
06.03.2020 р. було відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
особа_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, звільнений 28.02.2017 р.
Надано витяг з Індивідуальних відомостей про застраховану особу, відповідно до якого за звітний період (січень — лютий 2017 р.) сума заробітку позивача склала 7832, 17 грн. та 33015, 48 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість [censored] собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного Трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6−2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Що стосується вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі,  — наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи — по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100 (далі — Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством,  — на число календарних днів за цей період.
При вирішенні позовних вимог щодо сплати суми середнього заробітку суд враховує розрахункові листи за грудень 2016 р. та січень 2017 р., згідно яких середньоденний заробіток особа_1 складає 285, 52 грн., виходячи з наступного розрахунку: заробітна плата, що нарахована до сплати без урахування податків та зборів за два місяці — 5933, 27 грн. + 6344, 05 грн. = грн./кількість відпрацьованих днів за два місяці 22 + 21 = 43.
Період, за який слід стягувати середній заробіток,  — з 01.03.2017 року (наступний день після звільнення) по 08.02.2020 р. (день підписання позовної заяви згідно позовних вимог) включно.
Загалом, з 01.03.2017 р. по 08.02.2020 р. включно норма тривалості робочого часу в робочих днях становить 734 робочих дні. Отже середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить: 734 днів х 285, 52 грн. = 209571, 68 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.. 77 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно д о ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй [censored] дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст..89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх [censored] Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам вцілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заробітної плати у загальному розмірі 40847, 65 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 209571, 68 грн.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача в доход держави.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 264, 265 ЦПК України, суд,  —

ухвалив:
Позовну заяву особа_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О. Ф. Засядька» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні — задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О. Ф. Засядька» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 40 847 (сорок тисяч вісімсот сорок сім) грн. 65 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 209 571 (двісті дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн.. 68 коп.
В задоволені решти вимог — відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: особа_1, мешкає за адресою: адреса_1, рнокпп номер_1.
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Шахта імені О. Ф. Засядька», розташоване за адресою: Донецька область, м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код єдрпоу 00174846.
Повний текст судового рішення виготовлений 02.04.2020 року.
Суддя