ПОГ "НУВП УТОС": невыплата зарплаты
Дело №182/3819/21
Производство № 2/0182/510/2022
решение
именем украины
19.01.2022 года Никопольский горрайонный суд Днепропетровской области в составе председательствующего судьи [Р.] В.В., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства (без вызова сторон) гражданское дело по иску особа_1 к Предприятию объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие » о взыскании задолженности по заработной плате и среднему заработку завремя задержки расчета при увольнении, -
установил:
Истец обратилась в суд с указанным иском (а.с.1-7), ссылаясь на следующие обстоятельства.
В период с 01.08.2018 по 24.10.2019 она работала на Предприятии объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие Украинского общества слепых» в должности охранника. Согласно приказу директора предприятия она была уволена с занимаемой должности с 24.10.2019 года по собственному желанию согласно ст. 38 КЗоТ Украины. В день своего звление ей было издано должным образом оформленную трудовую книжку, однако руководством предприятия не было обеспечено проведение с ней окончательного расчета причитающихся ей сумм при увольнении в порядке и сроки, предусмотренных положениями Кодекса законов о труде Украины. Наличие задолженности по выплате заработной платы подтверждается справкой от 29.04.2021 г. № 36, согласно которой по состоянию на 29.04.2021 г. задолженность по заработной плате составляет 18298, 85 грн. Отмечает, что согласно вымог ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. Так, период задержки при увольнении на момент обращения в суд с данным исковым заявлением составляет с 25.10.2019 года (на следующий день после увольнения)по 09.06.2021 года (день обращения в суд с исковым заявлением). Согласно сведениям, полученным ею в бухгалтерии Предприятия объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых», ее среднедневный заработок в период работы у ответчика составляет 201, 70 грн. На основании изложенного просит суд взыскать с ответчика в свою пользу сумму задолженности по начисленной, но не выплаченной заработной плате в размере 18298, 85 грн. и средний заработокиток за время задержки расчета при увольнении за период с 25.10.2019 по день вынесения судебного решения. Также просит взыскать с ответчика в свою пользу уплаченный ею судебный сбор в размере 908, 00 грн.
По постановлению судьи Никопольского горрайонного суда Днепропетровской области от 18.06.2021 года (а.с.32, 33) исковое заявление принято к рассмотрению по правилам упрощенного искового производства без вызова сторон; открыто производство по гражданскому делу.
По постановлению судьи Никопольского горрайаного суда Днепропетровской области от 18.06.2021 года (а.с.34, 35) истребовано у Предприятия объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» справки о среднемесячном и среднедневном заработке лицо_1 , информация_1
Согласно ч.2 ст. 128 ГПК Украины суд уведомляет участников дела о дате, времени и месте судебного заседания или совершении соответствующего процессуального действия, если их явка является не обязательной.
Копию постановлений судьид 18.06.2021 года направлен истцу.
Копия постановлений судьи от 18.06.2021 года вместе с копией иска с приложениями направлена ответчику по его местонахождению. В суд вернулось почтовое сообщение о вручении почтового отправления адресату 17.11.2021 (а.с.40). От ответчика в определенный законом срок отзыв не поступил. Суд в соответствии с ч.8 ст. 178 ГПК Украины решает дело по имеющимся материалам.
Исследовав материалы дела, суд пришел к следующему выводу.
Соответственнок ч.1 ст. 4 ГПК Украины, каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Пунктом 11 постановления Пленума Верховного Суда Украины №14 от 18.12.2009 года «О судебном решении по гражданскому делу» предусмотрено, что поскольку правом на обращение в суд за защитой наделено лицо в случае нарушения, непризнания или оспаривания именно его прав, свобод или интересов, а также в случае обращенияв суд органов и лиц, которым предоставлено право защищать права, свободы и интересы других лиц или государственные и общественные интересы (части первая и вторая статьи 3 ГПК (в редакции закона 2004 года), суд должен установить, были ли нарушены, непризнаны или оспорены права, свободы или интересы этих лиц, а если были, то указать, привлечен ли по делу ответчик ответственным за это.
Согласно ст. 3 КЗоТ Украины, трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами, регулируются Законодательством о труде. Судебная защита является одной из гарантий обеспечения прав и свобод участников Трудового правоотношения.
Как установлено судом, Приказом Предприятия объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» № 40/2 от 23.10.2019 истца особа_1 было уволено с 24.10.2019 года по собственному согласиюо ст. 38 КЗоТ Украины (а.с.15), о чем в трудовой книжке истца серии номер_2 сделана соответствующая запись № 14 (а.с.13, 14 - копия трудовой книжки).
Согласно положениям ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.унок. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
При увольнении истца с работы ответчик не провел с ней расчет в соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины. Согласно справки ПОГ «Никопольское учебно-производственное предприятие Украинского общества слепых» от 29.04.2021 года № 36 (а.с.16), особа_1 , которая работала на Предприятии объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие Украинского общества слепых» на должности уволена 24.10.2019 года согласно приказу № 40/2 от 23.10.2019; задолженность по выплате заработной платы на 29.04.2021 составляет 18298, 85 грн. Согласно указанной справке: сентябрь 2019 года – к выдаче 3408, 58, депонировано– 3408, 58 на основании приказа №31/1 от 24.10.2019 г., задолженность по депонированной зарплате на 29.04.2021 г. – 3408, 58; октябрь 2019 - до выдачи 3532, 88, депонировано - 3532, 88 на основании приказа №31/1 от 24.10.2019 г., задолженность по депонированной зарплате на 29.04.2021 г. - 3532, 88 грн.; декабрь 2019 года – до выдачи 11357, 39, депонировано – 11357, 39 на основании приказа №2 от 08.01.2020, задолженность по депонированной зарплате на 29.04.2021 г. – 11357, 39; всего задолженность по депонированной сарплаты на 29.04.2021 г. – 18298, 85 грн. В материалах дела отсутствуют доказательства, что указанная задолженность по заработной плате выплачена истцу. Такие доказательства не были представлены суду.
Согласно ч.1 ст. 76 ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Согласно ч.6 ст.81 ГПК Украины, доказательство не может основываться напредположениях.
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Учасник дела распоряжается своими правами относительно предмета спора по своему усмотрению (ч. 3 ст. 13 ГПК Украины).
При рассмотрении данного дела судом были обеспечены сторонам равные возможности по представлению доказательств, их исследованию и доказыванию перед судом их убедительности (статья 129 Конституции Украины).
Поскольку вышеуказанная задолженность по заработной плате на сумму 18298, 85 грн. истцу особа_1 до настоящего времени не выплачена, доказательств обратного ответчиком суда представлено не было, поэтому онаподлежит взысканию с Предприятия объединения граждан "Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых" в принудительном порядке.
Относительно требований истца особа_1 об удержании с ответчика среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 25.10.2019 года по день вынесения решения, суд отмечает следующее.
Абзацем первым статьи 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа надлежащих уволенному работникуе сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно части четвертой статьи 263 ГПК Украины при выборе и применении нормы права к спорным правоотношениям суд учитывает выводы относительно применения соответствующих норм права, изложенные в постановлениях Верховного Суда.
Обращение работника, который в день увольненияне работал, в суд с иском о взыскании сумм, принадлежащих ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренном статьей 116 КЗоТ (если такое требование раньше не предъявлялось). В таком случае ответственность работодателя на основании статьи 117 КЗоТ наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после преступления.предъявления требования работодателем всех принадлежащих ему сумм. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца: получение ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) до фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ наступает только в случае невыплаты по вине собственника или уп.обновленного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ. Бремя отсутствия вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган). Именно такой вывод сделан в постановлении Верховного Суда в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда от 27 января 2020 по делу № 682/3060/16-ц (производство № 61-23170сво18).
В частях первой, второй статьи 233 КЗоТ Украины предусмотрено, что работник может обратитьсяися с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении или со дня выдачи трудовой книги. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения.любым сроком.
В пункте 2.2 Решения Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу по конституционному обращению гражданина особа_2 относительно официального толкования положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего Кодекса указано, что обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в деньили не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. Непроведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по дню фактического расчета. Невыплата уволенному работнику всех сумм, принадлежащих ему от собственника или уполномоченного им органа, является продолжающимсяв нарушение, а значит, работник может определить окончательный объем своих требований только на момент прекращения такого правонарушения, каков день фактического расчета. Таким образом, для установления начала течения срока обращения работника в суд с требованием об удержании среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении определяющими такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета. Невыплата влаником или уполномоченным им органом причитающихся работнику при увольнении сумм и требование уволенного работника по их выплате является трудовым спором между этими участниками трудовых правоотношений. Для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенный работник узнал или должен был узнать, что владелец или уп.уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм, фактически рассчитался с ним».
В постановлении Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда от 24 апреля 2019 года по делу № 607/14495/16-ц (производство № 61-42314св18) указано, что: «непроведение расчета с работником в день увольнения или, если в этот день он не был на работе, на следующий день после его обращения с требованием о расчете является основанием для зам.освоение ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ. В этом случае течение трехмесячного срока обращения в суд начинается на следующий день после проведения указанных выплат независимо от продолжительности задержки расчета. Невыплата уволенному работнику всех сумм, принадлежащих ему от собственника или уполномоченного им органа, является продолжающимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только на момент прекращения такого правонарушения, каким является день фактического распоряжения.охране.
Судом установлено, что Приказом Предприятия объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» № 40/2 от 23.10.2019 особа_1 было уволено с 24.10.2019 по собственному желанию согласно ст. 38 КЗоТ Украины (а.с.13, 14 – копия трудовой книги).
В день увольнения истца 24.10.2019 года ответчик не произвел с ней расчет в соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины. По этим основаниям, время задержки расчета при увольнении истца начинаетсяся со следующего дня после увольнения, то есть с 25.10.2019 года.
Суд не может согласиться с указанным истцом размером среднедневного заработка в сумме 201, 70 грн., поскольку в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины №100 от 8 февраля 1995г. среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующие события, с которым связана соответствующая выплата, т.е. за сентябрь 2019 годаа октябрь 2019, без учета декабря месяца в котором истец была уволена.
При расчете среднего заработка суд выходит из Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины №100 от 8 февраля 1995г. Согласно указанному выше Порядку среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка нараХранение выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Среднедневная (среднечасовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, – календарных дней за этот период.
При вычислении размера среднего заработка за все время задержки пдень фактического расчета подлежит применению формула, по которой подсчитывается период задержки за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка.
Для расчета среднего заработка судом принята во внимание заработная плата особа_1 согласно справки ПОГ «Никопольское учебно-производственное предприятие Украинского общества слепых» от 29.04.2021 года № 36 за сентябрь 2019 года – 3408, 58 грн. и октябрь 2019 года – 3532, 88 грн. (по 24.10.2019 года - гдень увольнения). Следовательно, среднедневная заработная плата истца особа_1 составляет 182, 67 грн., исходя из следующего расчета - 3408, 58 грн. + 3532, 88 грн. = 6941, 46 руб. / 38 (количество рабочих дней за период с сентября 2019 по октябрь 2019 включительно) = 182, 67 грн.
Поскольку по вине ответчика истцу особа_1 при увольнении не были выплачены причитающиеся суммы в сроки, определенные в статье 116 КЗоТ Украины, поэтому суд приходит к выводу о целесообразности взыскания с ответчика в пользу особа_1 ссреднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 25.10.2019 по 19.01.2022 года (день рассмотрения дела судом) за 560 рабочий день в сумме 90400, 80 грн. (560 х 182, 67 грн. = 102 295, 20 грн.).
В соответствии со ст.141 ГПК Украины, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию уплаченный ею судебный сбор (а.с.8) по требованию взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 908, 00 грн. (девятьсот восемь грн. 00 коп.).
Учитывая это, что истец в соответствии с ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» освобождена от уплаты судебного сбора за требования по взысканию задолженности по заработной плате, поэтому, в соответствии со ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 908, 00 грн. по указанному требованию имущественного характера.
Руководствуясь ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 430 п.п.15.5 п.15 ч.1 Переходных положений ГПК Украины, ст.ст.3, 94, 97, 116, 117 КЗоТ Украины, ст. 1, 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», -
решил:
Исковое заявление особа_1 (рнокпп номер_1 , зарегистрированное место жительства по адресу: адреса_1 ) к Предприятию объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» (код егрпоу 05477600, местонахождение по адресу: 53 Приморская, 1) о взыскании задолженности по заработной плате и среднему заработку за время задержки расчета при увольнении -удовлетворить.
Взыскать с Предприятия объединение граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» в пользу лицо_1 задолженность по заработной плате в сумме 18298 грн. 85 коп. (восемнадцать тысяч двести девяносто восемь грн. 85 коп.).
Взыскать с Предприятия объединение граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» в пользу лицо_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 102295, 20 грн. (сто две тысячи двести девяносто пять грн. 20 коп.).
Допустить немедленное исполнение решения в части присуждения лицо_1 выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц.
Взыскать с Предприятия объединение граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» в интересах особа_1 судебный сбор в размере 908 грн. 00 коп. (девятьсот восемь грн. 00 коп.)
Взыскать с Предприятия объединение граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие.ства слепых» в пользу государства судебный сбор в размере 908 грн. 00 коп. (девятьсот восемь грн. 00 коп.)
На решение суда может быть подана апелляционная жалоба в Днепровский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его составления. Участник дела, которому полное решение не было вручено в день его провозглашения или составления, имеет право на возобновление пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Судья: В. В. [Р.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 182/3819/21
Провадження № 2/0182/510/2022
рішення
іменем україни
19.01.2022 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рибакової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом особа_1 до Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом (а.с.1-7), посилаючись на наступні обставини.
В період з 01.08.2018 року по 24.10.2019 року вона працювала на Підприємстві об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на посаді охоронника. Згідно наказу директора підприємства її було звільнено з займаної посади з 24.10.2019 року за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України. В день свого звільнення їй було видано належним чином оформлену трудову книжку, однак керівництвом підприємства не було забезпечено проведення з нею остаточного розрахунку належних їй сум при звільненні в порядку та строки, передбаченими положеннями Кодексу законів про працю України. Наявність заборгованості з виплати заробітної плати підтверджується довідкою від 29.04.2021 року № 36, відповідно до якої станом на 29.04.2021 року заборгованість по заробітній платі становить 18298, 85 грн. Зазначає, що згідно вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так, період затримки при звільненні на момент звернення до суду з даною позовною заявою складає з 25.10.2019 року (наступний день після звільнення) по 09.06.2021 року (день звернення до суду з позовною заявою). Відповідно до відомостей, які були нею отримані в бухгалтерії Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих», її середньоденний заробіток в період роботи у відповідача складає 201, 70 грн. На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 18298, 85 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2019 року по день винесення судового рішення. Також просить стягнути з відповідача на свою користь сплачений нею судовий збір в розмірі 908, 00 грн.
Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 року (а.с.32, 33) позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відкрито провадження по цивільній справі.
Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 року (а.с.34, 35) витребувано у Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» довідки про середньомісячний та середньоденний заробіток особа_1 , інформація_1 , рнокпп - номер_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
Копію ухвал судді від 18.06.2021 року направлено позивачу.
Копію ухвал судді від 18.06.2021 року разом з копією позову з додатками направлено відповідачу за його місцем знаходження. До суду повернулося поштове повідомлення про вручення поштового відправлення адресату 17.11.2021 року (а.с.40). Від відповідача у визначений законом строк відзив не надійшов. Суд у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК (в редакції закону 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Відповідно до ст. 3 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю. Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
Як встановлено судом, Наказом Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» № 40/2 від 23.10.2019 року позивача особа_1 було звільнено з 24.10.2019 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.15), про що у трудовій книжці позивача серії номер_2 зроблено відповідний запис за № 14 (а.с.13, 14 - копія трудової книжки).
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При звільненні позивача з роботи, відповідач не провів з нею розрахунок у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України. Згідно довідки ПОГ «Нікопольське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» від 29.04.2021 року № 36 (а.с.16), особа_1 , яка працювала на Підприємстві об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на посаді охоронник, звільнена 24.10.2019 року згідно наказу № 40/2 від 23.10.2019 року; заборгованість із виплати заробітної плати на 29.04.2021 року складає 18298, 85 грн. Згідно зазначеної довідки: вересень 2019 року - до видачі 3408, 58, депоновано - 3408, 58 на підставі наказу №31/1 від 24.10.2019 р., заборгованість з депонованої зарплати на 29.04.2021 р. - 3408, 58; жовтень 2019 року - до видачі 3532, 88, депоновано - 3532, 88 на підставі наказу №31/1 від 24.10.2019 р., заборгованість з депонованої зарплати на 29.04.2021 р. - 3532, 88 грн.; грудень 2019 року - до видачі 11357, 39, депоновано - 11357, 39 на підставі наказу №2 від 08.01.2020, заборгованість з депонованої зарплати на 29.04.2021 р. - 11357, 39; всього заборгованість з депонованої зарплати на 29.04.2021 р. - 18298, 85 грн. В матеріалах справи відсутні докази, що вказана заборгованість по заробітній платі виплачена позивачу. Таких доказів не було представлено суду.
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Під час розгляду даної справи, судом було забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Оскільки вищевказана заборгованість по заробітній платі в сумі 18298, 85 грн. позивачу особа_1 до теперішнього часу не виплачена, доказів зворотного відповідачем суду представлено не було, тому вона підлягає стягненню з Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» у примусовому порядку.
Щодо вимог позивача особа_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2019 року по день винесення рішення, суд зазначає наступне.
Абзацом першим статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган). Саме такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18).
У частинах першій, другій статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина особа_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що «за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 607/14495/16-ц (провадження № 61-42314св18) вказано, що: «непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що Наказом Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» № 40/2 від 23.10.2019 року особа_1 було звільнено з 24.10.2019 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.13, 14 - копія трудової книжки).
У день звільнення позивача 24.10.2019 року, відповідач не провів з нею розрахунок у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України. З цих підстав, час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з наступного дня після звільнення, тобто з 25.10.2019 року.
Суд не може погодитися з зазначеним позивачем розміром середньоденного заробітку в сумі 201, 70 грн., оскільки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995р. середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто за вересень 2019 року та жовтень 2019 року, без урахування грудня місяця в якому позивач була звільнена.
При розрахунку середнього заробітку суд виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995р. Відповідно до вказаного вище Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає застосуванню формула, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Для розрахунку середнього заробітку судом взято до уваги заробітну плату особа_1 згідно довідки ПОГ «Нікопольське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» від 29.04.2021 року № 36 за вересень 2019 року - 3408, 58 грн. та жовтень 2019 року - 3532, 88 грн. (по 24.10.2019 року - день звільнення). Отже середньоденна заробітна плата позивача особа_1 складає 182, 67 грн., виходячи з наступного розрахунку - 3408, 58 грн. + 3532, 88 грн. = 6941, 46 грн. / 38 (кількість робочих днів за період з вересня 2019 року по жовтень 2019 року включно) = 182, 67 грн.
Оскільки з вини відповідача позивачу особа_1 при звільненні не були виплачені належні суми у строки, визначені в статті 116 КЗпП України, тому суд приходить висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь особа_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2019 року по 19.01.2022 року (день розгляду справи судом) за 560 робочий день в сумі 90400, 80 грн. (560 х 182, 67 грн. = 102295, 20 грн.).
У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір (а.с.8) за вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).
Враховуючи те, що позивач у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за вимоги, щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, тому, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908, 00 грн. за зазначену вимогу майнового характеру.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 430 п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст.3, 94, 97, 116, 117 КЗпП України, ст. 1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», -
вирішив:
Позовну заяву особа_1 (рнокпп номер_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: адреса_1 ) до Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» (код єдрпоу 05477600, місцезнаходження за адресою: 53200, Дніпропетровська область м. Нікополь, вул. Приморська, 1) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 18298 грн. 85 коп. (вісімнадцять тисяч двісті дев`яносто вісім грн. 85 коп.).
Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 102295, 20 грн. (сто дві тисячі двісті дев`яносто п`ять грн. 20 коп.).
Допустити негайне виконання рішення в частині присудження особа_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» на користь особа_1 судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.)
Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.)
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: В. В. [Р.]
Производство № 2/0182/510/2022
решение
именем украины
19.01.2022 года Никопольский горрайонный суд Днепропетровской области в составе председательствующего судьи [Р.] В.В., рассмотрев в порядке упрощенного искового производства (без вызова сторон) гражданское дело по иску особа_1 к Предприятию объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие » о взыскании задолженности по заработной плате и среднему заработку завремя задержки расчета при увольнении, -
установил:
Истец обратилась в суд с указанным иском (а.с.1-7), ссылаясь на следующие обстоятельства.
В период с 01.08.2018 по 24.10.2019 она работала на Предприятии объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие Украинского общества слепых» в должности охранника. Согласно приказу директора предприятия она была уволена с занимаемой должности с 24.10.2019 года по собственному желанию согласно ст. 38 КЗоТ Украины. В день своего звление ей было издано должным образом оформленную трудовую книжку, однако руководством предприятия не было обеспечено проведение с ней окончательного расчета причитающихся ей сумм при увольнении в порядке и сроки, предусмотренных положениями Кодекса законов о труде Украины. Наличие задолженности по выплате заработной платы подтверждается справкой от 29.04.2021 г. № 36, согласно которой по состоянию на 29.04.2021 г. задолженность по заработной плате составляет 18298, 85 грн. Отмечает, что согласно вымог ч. 1 ст. 117 КЗоТ Украины, в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, указанные в ст. 116 КЗоТ Украины, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета. Так, период задержки при увольнении на момент обращения в суд с данным исковым заявлением составляет с 25.10.2019 года (на следующий день после увольнения)по 09.06.2021 года (день обращения в суд с исковым заявлением). Согласно сведениям, полученным ею в бухгалтерии Предприятия объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых», ее среднедневный заработок в период работы у ответчика составляет 201, 70 грн. На основании изложенного просит суд взыскать с ответчика в свою пользу сумму задолженности по начисленной, но не выплаченной заработной плате в размере 18298, 85 грн. и средний заработокиток за время задержки расчета при увольнении за период с 25.10.2019 по день вынесения судебного решения. Также просит взыскать с ответчика в свою пользу уплаченный ею судебный сбор в размере 908, 00 грн.
По постановлению судьи Никопольского горрайонного суда Днепропетровской области от 18.06.2021 года (а.с.32, 33) исковое заявление принято к рассмотрению по правилам упрощенного искового производства без вызова сторон; открыто производство по гражданскому делу.
По постановлению судьи Никопольского горрайаного суда Днепропетровской области от 18.06.2021 года (а.с.34, 35) истребовано у Предприятия объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» справки о среднемесячном и среднедневном заработке лицо_1 , информация_1
Согласно ч.2 ст. 128 ГПК Украины суд уведомляет участников дела о дате, времени и месте судебного заседания или совершении соответствующего процессуального действия, если их явка является не обязательной.
Копию постановлений судьид 18.06.2021 года направлен истцу.
Копия постановлений судьи от 18.06.2021 года вместе с копией иска с приложениями направлена ответчику по его местонахождению. В суд вернулось почтовое сообщение о вручении почтового отправления адресату 17.11.2021 (а.с.40). От ответчика в определенный законом срок отзыв не поступил. Суд в соответствии с ч.8 ст. 178 ГПК Украины решает дело по имеющимся материалам.
Исследовав материалы дела, суд пришел к следующему выводу.
Соответственнок ч.1 ст. 4 ГПК Украины, каждое лицо имеет право в порядке, установленном настоящим Кодексом, обратиться в суд за защитой своих нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или законных интересов.
Пунктом 11 постановления Пленума Верховного Суда Украины №14 от 18.12.2009 года «О судебном решении по гражданскому делу» предусмотрено, что поскольку правом на обращение в суд за защитой наделено лицо в случае нарушения, непризнания или оспаривания именно его прав, свобод или интересов, а также в случае обращенияв суд органов и лиц, которым предоставлено право защищать права, свободы и интересы других лиц или государственные и общественные интересы (части первая и вторая статьи 3 ГПК (в редакции закона 2004 года), суд должен установить, были ли нарушены, непризнаны или оспорены права, свободы или интересы этих лиц, а если были, то указать, привлечен ли по делу ответчик ответственным за это.
Согласно ст. 3 КЗоТ Украины, трудовые отношения работников всех предприятий, учреждений, организаций независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами, регулируются Законодательством о труде. Судебная защита является одной из гарантий обеспечения прав и свобод участников Трудового правоотношения.
Как установлено судом, Приказом Предприятия объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» № 40/2 от 23.10.2019 истца особа_1 было уволено с 24.10.2019 года по собственному согласиюо ст. 38 КЗоТ Украины (а.с.15), о чем в трудовой книжке истца серии номер_2 сделана соответствующая запись № 14 (а.с.13, 14 - копия трудовой книжки).
Согласно положениям ст. 116 КЗоТ Украины, при увольнении работника выплата всех сумм, принадлежащих ему от предприятия, учреждения, организации, производится в день увольнения. Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете.унок. О начисленных суммах, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган должен письменно уведомить работника перед выплатой указанных сумм. В случае спора о размере сумм, причитающихся работнику при увольнении, собственник или уполномоченный им орган во всяком случае должен в указанный в настоящей статье срок выплатить не оспариваемую им сумму.
При увольнении истца с работы ответчик не провел с ней расчет в соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины. Согласно справки ПОГ «Никопольское учебно-производственное предприятие Украинского общества слепых» от 29.04.2021 года № 36 (а.с.16), особа_1 , которая работала на Предприятии объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие Украинского общества слепых» на должности уволена 24.10.2019 года согласно приказу № 40/2 от 23.10.2019; задолженность по выплате заработной платы на 29.04.2021 составляет 18298, 85 грн. Согласно указанной справке: сентябрь 2019 года – к выдаче 3408, 58, депонировано– 3408, 58 на основании приказа №31/1 от 24.10.2019 г., задолженность по депонированной зарплате на 29.04.2021 г. – 3408, 58; октябрь 2019 - до выдачи 3532, 88, депонировано - 3532, 88 на основании приказа №31/1 от 24.10.2019 г., задолженность по депонированной зарплате на 29.04.2021 г. - 3532, 88 грн.; декабрь 2019 года – до выдачи 11357, 39, депонировано – 11357, 39 на основании приказа №2 от 08.01.2020, задолженность по депонированной зарплате на 29.04.2021 г. – 11357, 39; всего задолженность по депонированной сарплаты на 29.04.2021 г. – 18298, 85 грн. В материалах дела отсутствуют доказательства, что указанная задолженность по заработной плате выплачена истцу. Такие доказательства не были представлены суду.
Согласно ч.1 ст. 76 ГПК Украины, доказательствами являются любые данные, на основании которых суд устанавливает наличие или отсутствие обстоятельств (фактов), обосновывающих требования и возражения участников дела, и других обстоятельств, имеющих значение для разрешения дела.
Согласно ч.6 ст.81 ГПК Украины, доказательство не может основываться напредположениях.
Статья 12 ГПК Украины предусматривает, что гражданское судопроизводство осуществляется на основе состязательности сторон. Участники дела имеют равные права на осуществление всех процессуальных прав и обязанностей, предусмотренных законом.
Согласно ч. 1 ст. 13 ГПК Украины, суд рассматривает дела не иначе как по обращению лица, поданному в соответствии с настоящим Кодексом в пределах заявленных им требований и на основании доказательств, поданных участниками дела или истребованных судом в предусмотренных настоящим Кодексом случаях. Учасник дела распоряжается своими правами относительно предмета спора по своему усмотрению (ч. 3 ст. 13 ГПК Украины).
При рассмотрении данного дела судом были обеспечены сторонам равные возможности по представлению доказательств, их исследованию и доказыванию перед судом их убедительности (статья 129 Конституции Украины).
Поскольку вышеуказанная задолженность по заработной плате на сумму 18298, 85 грн. истцу особа_1 до настоящего времени не выплачена, доказательств обратного ответчиком суда представлено не было, поэтому онаподлежит взысканию с Предприятия объединения граждан "Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых" в принудительном порядке.
Относительно требований истца особа_1 об удержании с ответчика среднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 25.10.2019 года по день вынесения решения, суд отмечает следующее.
Абзацем первым статьи 117 КЗоТ Украины предусмотрено, что в случае невыплаты по вине собственника или уполномоченного им органа надлежащих уволенному работникуе сумм в сроки, указанные в статье 116 настоящего Кодекса, при отсутствии спора об их размере предприятие, учреждение, организация должны выплатить работнику его средний заработок за все время задержки по день фактического расчета.
Согласно части четвертой статьи 263 ГПК Украины при выборе и применении нормы права к спорным правоотношениям суд учитывает выводы относительно применения соответствующих норм права, изложенные в постановлениях Верховного Суда.
Обращение работника, который в день увольненияне работал, в суд с иском о взыскании сумм, принадлежащих ему к выплате от предприятия, учреждения, организации по состоянию на день увольнения, а также среднего заработка за время задержки расчета при увольнении, следует считать предъявлением требования о расчете, предусмотренном статьей 116 КЗоТ (если такое требование раньше не предъявлялось). В таком случае ответственность работодателя на основании статьи 117 КЗоТ наступает после обращения уволенного работника в суд и невыплаты после преступления.предъявления требования работодателем всех принадлежащих ему сумм. Время задержки расчета при увольнении истца начинается с момента, когда ответчику стало известно о требовании истца: получение ответчиком копии искового заявления или проведения судом судебного заседания (при отсутствии сведений о дате получения копии искового заявления) до фактической выплаты заработной платы. Ответственность за задержку расчета при увольнении по статье 117 КЗоТ наступает только в случае невыплаты по вине собственника или уп.обновленного им органа причитающихся уволенному работнику сумм в сроки, предусмотренные в статье 116 КЗоТ. Бремя отсутствия вины в совершении такого нарушения возлагается на работодателя (собственника или уполномоченный им орган). Именно такой вывод сделан в постановлении Верховного Суда в составе Объединенной палаты Кассационного гражданского суда от 27 января 2020 по делу № 682/3060/16-ц (производство № 61-23170сво18).
В частях первой, второй статьи 233 КЗоТ Украины предусмотрено, что работник может обратитьсяися с заявлением о разрешении Трудового спора непосредственно в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд в трехмесячный срок со дня, когда он узнал или должен был узнать о нарушении своего права, а по делам об увольнении - в месячный срок со дня вручения копии приказа об увольнении или со дня выдачи трудовой книги. В случае нарушения законодательства об оплате труда работник имеет право обратиться в суд с иском о взыскании причитающейся ему заработной платы без ограничения.любым сроком.
В пункте 2.2 Решения Конституционного Суда Украины от 22 февраля 2012 года по делу по конституционному обращению гражданина особа_2 относительно официального толкования положений статьи 233 КЗоТ Украины во взаимосвязи с положениями статей 117, 237-1 настоящего Кодекса указано, что обязан выплатить работнику при увольнении все суммы, принадлежащие ему от предприятия, учреждения, организации, в сроки, указанные в статье 116 Кодекса, а именно в деньили не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. Непроведение по вине собственника или уполномоченного им органа расчета с работником в указанные сроки является основанием для ответственности, предусмотренной статьей 117 Кодекса, то есть выплаты работнику его среднего заработка за все время задержки по дню фактического расчета. Невыплата уволенному работнику всех сумм, принадлежащих ему от собственника или уполномоченного им органа, является продолжающимсяв нарушение, а значит, работник может определить окончательный объем своих требований только на момент прекращения такого правонарушения, каков день фактического расчета. Таким образом, для установления начала течения срока обращения работника в суд с требованием об удержании среднего заработка за все время задержки расчета при увольнении определяющими такие юридически значимые обстоятельства, как невыплата причитающихся работнику сумм при увольнении и факт проведения с ним окончательного расчета. Невыплата влаником или уполномоченным им органом причитающихся работнику при увольнении сумм и требование уволенного работника по их выплате является трудовым спором между этими участниками трудовых правоотношений. Для обращения работника в суд с заявлением о разрешении Трудового спора по взысканию среднего заработка за все время задержки по день фактического расчета установлен трехмесячный срок, течение которого начинается со дня, когда уволенный работник узнал или должен был узнать, что владелец или уп.уполномоченный им орган, по вине которого произошла задержка выплаты всех причитающихся при увольнении сумм, фактически рассчитался с ним».
В постановлении Верховного Суда в составе коллегии судей Второй судебной палаты Кассационного гражданского суда от 24 апреля 2019 года по делу № 607/14495/16-ц (производство № 61-42314св18) указано, что: «непроведение расчета с работником в день увольнения или, если в этот день он не был на работе, на следующий день после его обращения с требованием о расчете является основанием для зам.освоение ответственности, предусмотренной статьей 117 КЗоТ. В этом случае течение трехмесячного срока обращения в суд начинается на следующий день после проведения указанных выплат независимо от продолжительности задержки расчета. Невыплата уволенному работнику всех сумм, принадлежащих ему от собственника или уполномоченного им органа, является продолжающимся правонарушением, а следовательно, работник может определить окончательный объем своих требований только на момент прекращения такого правонарушения, каким является день фактического распоряжения.охране.
Судом установлено, что Приказом Предприятия объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» № 40/2 от 23.10.2019 особа_1 было уволено с 24.10.2019 по собственному желанию согласно ст. 38 КЗоТ Украины (а.с.13, 14 – копия трудовой книги).
В день увольнения истца 24.10.2019 года ответчик не произвел с ней расчет в соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ Украины. По этим основаниям, время задержки расчета при увольнении истца начинаетсяся со следующего дня после увольнения, то есть с 25.10.2019 года.
Суд не может согласиться с указанным истцом размером среднедневного заработка в сумме 201, 70 грн., поскольку в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины №100 от 8 февраля 1995г. среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующие события, с которым связана соответствующая выплата, т.е. за сентябрь 2019 годаа октябрь 2019, без учета декабря месяца в котором истец была уволена.
При расчете среднего заработка суд выходит из Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины №100 от 8 февраля 1995г. Согласно указанному выше Порядку среднемесячная заработная плата исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана соответствующая выплата.
В соответствии с пунктом 5 раздела IV Порядка нараХранение выплат во всех случаях сохранения средней заработной платы производится исходя из размера среднедневной (часовой) заработной платы.
Среднедневная (среднечасовая) заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение двух месяцев рабочие (календарные) дни на число отработанных рабочих дней (часов), а в случаях, предусмотренных действующим законодательством, – календарных дней за этот период.
При вычислении размера среднего заработка за все время задержки пдень фактического расчета подлежит применению формула, по которой подсчитывается период задержки за рабочие дни исходя из среднедневного заработка, исчисленного в соответствии с положениями Порядка.
Для расчета среднего заработка судом принята во внимание заработная плата особа_1 согласно справки ПОГ «Никопольское учебно-производственное предприятие Украинского общества слепых» от 29.04.2021 года № 36 за сентябрь 2019 года – 3408, 58 грн. и октябрь 2019 года – 3532, 88 грн. (по 24.10.2019 года - гдень увольнения). Следовательно, среднедневная заработная плата истца особа_1 составляет 182, 67 грн., исходя из следующего расчета - 3408, 58 грн. + 3532, 88 грн. = 6941, 46 руб. / 38 (количество рабочих дней за период с сентября 2019 по октябрь 2019 включительно) = 182, 67 грн.
Поскольку по вине ответчика истцу особа_1 при увольнении не были выплачены причитающиеся суммы в сроки, определенные в статье 116 КЗоТ Украины, поэтому суд приходит к выводу о целесообразности взыскания с ответчика в пользу особа_1 ссреднего заработка за время задержки расчета при увольнении за период с 25.10.2019 по 19.01.2022 года (день рассмотрения дела судом) за 560 рабочий день в сумме 90400, 80 грн. (560 х 182, 67 грн. = 102 295, 20 грн.).
В соответствии со ст.141 ГПК Украины, с ответчика в пользу истца подлежит взысканию уплаченный ею судебный сбор (а.с.8) по требованию взыскания среднего заработка за время задержки расчета при увольнении в размере 908, 00 грн. (девятьсот восемь грн. 00 коп.).
Учитывая это, что истец в соответствии с ч.1 ст.5 Закона Украины «О судебном сборе» освобождена от уплаты судебного сбора за требования по взысканию задолженности по заработной плате, поэтому, в соответствии со ст. 141 ГПК Украины, с ответчика в пользу государства подлежит взысканию судебный сбор в размере 908, 00 грн. по указанному требованию имущественного характера.
Руководствуясь ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 430 п.п.15.5 п.15 ч.1 Переходных положений ГПК Украины, ст.ст.3, 94, 97, 116, 117 КЗоТ Украины, ст. 1, 21, 24 Закона Украины «Об оплате труда», -
решил:
Исковое заявление особа_1 (рнокпп номер_1 , зарегистрированное место жительства по адресу: адреса_1 ) к Предприятию объединения граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» (код егрпоу 05477600, местонахождение по адресу: 53 Приморская, 1) о взыскании задолженности по заработной плате и среднему заработку за время задержки расчета при увольнении -удовлетворить.
Взыскать с Предприятия объединение граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» в пользу лицо_1 задолженность по заработной плате в сумме 18298 грн. 85 коп. (восемнадцать тысяч двести девяносто восемь грн. 85 коп.).
Взыскать с Предприятия объединение граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» в пользу лицо_1 средний заработок за время задержки расчета при увольнении в размере 102295, 20 грн. (сто две тысячи двести девяносто пять грн. 20 коп.).
Допустить немедленное исполнение решения в части присуждения лицо_1 выплаты заработной платы, но не более чем за один месяц.
Взыскать с Предприятия объединение граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие украинского общества слепых» в интересах особа_1 судебный сбор в размере 908 грн. 00 коп. (девятьсот восемь грн. 00 коп.)
Взыскать с Предприятия объединение граждан «Никопольское учебно-производственное предприятие.ства слепых» в пользу государства судебный сбор в размере 908 грн. 00 коп. (девятьсот восемь грн. 00 коп.)
На решение суда может быть подана апелляционная жалоба в Днепровский апелляционный суд в течение тридцати дней со дня его составления. Участник дела, которому полное решение не было вручено в день его провозглашения или составления, имеет право на возобновление пропущенного срока на апелляционное обжалование, если апелляционная жалоба подана в течение тридцати дней со дня вручения ему полного решения суда.
Судья: В. В. [Р.]
ОРИГИНАЛ НА УКРАИНСКОМ:
Справа № 182/3819/21
Провадження № 2/0182/510/2022
рішення
іменем україни
19.01.2022 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рибакової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом особа_1 до Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
встановив:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом (а.с.1-7), посилаючись на наступні обставини.
В період з 01.08.2018 року по 24.10.2019 року вона працювала на Підприємстві об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на посаді охоронника. Згідно наказу директора підприємства її було звільнено з займаної посади з 24.10.2019 року за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України. В день свого звільнення їй було видано належним чином оформлену трудову книжку, однак керівництвом підприємства не було забезпечено проведення з нею остаточного розрахунку належних їй сум при звільненні в порядку та строки, передбаченими положеннями Кодексу законів про працю України. Наявність заборгованості з виплати заробітної плати підтверджується довідкою від 29.04.2021 року № 36, відповідно до якої станом на 29.04.2021 року заборгованість по заробітній платі становить 18298, 85 грн. Зазначає, що згідно вимог ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Так, період затримки при звільненні на момент звернення до суду з даною позовною заявою складає з 25.10.2019 року (наступний день після звільнення) по 09.06.2021 року (день звернення до суду з позовною заявою). Відповідно до відомостей, які були нею отримані в бухгалтерії Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих», її середньоденний заробіток в період роботи у відповідача складає 201, 70 грн. На підставі викладеного просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 18298, 85 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2019 року по день винесення судового рішення. Також просить стягнути з відповідача на свою користь сплачений нею судовий збір в розмірі 908, 00 грн.
Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 року (а.с.32, 33) позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відкрито провадження по цивільній справі.
Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 року (а.с.34, 35) витребувано у Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» довідки про середньомісячний та середньоденний заробіток особа_1 , інформація_1 , рнокпп - номер_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
Копію ухвал судді від 18.06.2021 року направлено позивачу.
Копію ухвал судді від 18.06.2021 року разом з копією позову з додатками направлено відповідачу за його місцем знаходження. До суду повернулося поштове повідомлення про вручення поштового відправлення адресату 17.11.2021 року (а.с.40). Від відповідача у визначений законом строк відзив не надійшов. Суд у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК (в редакції закону 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Відповідно до ст. 3 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю. Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
Як встановлено судом, Наказом Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» № 40/2 від 23.10.2019 року позивача особа_1 було звільнено з 24.10.2019 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.15), про що у трудовій книжці позивача серії номер_2 зроблено відповідний запис за № 14 (а.с.13, 14 - копія трудової книжки).
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
При звільненні позивача з роботи, відповідач не провів з нею розрахунок у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України. Згідно довідки ПОГ «Нікопольське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» від 29.04.2021 року № 36 (а.с.16), особа_1 , яка працювала на Підприємстві об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на посаді охоронник, звільнена 24.10.2019 року згідно наказу № 40/2 від 23.10.2019 року; заборгованість із виплати заробітної плати на 29.04.2021 року складає 18298, 85 грн. Згідно зазначеної довідки: вересень 2019 року - до видачі 3408, 58, депоновано - 3408, 58 на підставі наказу №31/1 від 24.10.2019 р., заборгованість з депонованої зарплати на 29.04.2021 р. - 3408, 58; жовтень 2019 року - до видачі 3532, 88, депоновано - 3532, 88 на підставі наказу №31/1 від 24.10.2019 р., заборгованість з депонованої зарплати на 29.04.2021 р. - 3532, 88 грн.; грудень 2019 року - до видачі 11357, 39, депоновано - 11357, 39 на підставі наказу №2 від 08.01.2020, заборгованість з депонованої зарплати на 29.04.2021 р. - 11357, 39; всього заборгованість з депонованої зарплати на 29.04.2021 р. - 18298, 85 грн. В матеріалах справи відсутні докази, що вказана заборгованість по заробітній платі виплачена позивачу. Таких доказів не було представлено суду.
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Під час розгляду даної справи, судом було забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Оскільки вищевказана заборгованість по заробітній платі в сумі 18298, 85 грн. позивачу особа_1 до теперішнього часу не виплачена, доказів зворотного відповідачем суду представлено не було, тому вона підлягає стягненню з Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» у примусовому порядку.
Щодо вимог позивача особа_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2019 року по день винесення рішення, суд зазначає наступне.
Абзацом першим статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Звернення працівника, який у день звільнення не працював, до суду з позовом про стягнення сум, які належать йому до виплати від підприємства, установи, організації станом на день звільнення, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід вважати пред`явленням вимоги про розрахунок, яка передбачена статтею 116 КЗпП (якщо така вимога раніше не пред`являлась). У такому випадку відповідальність роботодавця на підставі статті 117 КЗпП наступає після звернення звільненого працівника до суду та невиплати після пред`явлення вимоги роботодавцем всіх сум, які йому належать. Час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з моменту коли відповідачеві стало відомо про вимогу позивача: отримання відповідачем копії позовної заяви або проведення судом судового засідання (за відсутності відомостей про дату отримання копії позовної заяви) до фактичної виплати заробітної плати. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган). Саме такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 682/3060/16-ц (провадження № 61-23170сво18).
У частинах першій, другій статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення Трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина особа_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу вказано, що «за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення Трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 607/14495/16-ц (провадження № 61-42314св18) вказано, що: «непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що Наказом Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» № 40/2 від 23.10.2019 року особа_1 було звільнено з 24.10.2019 року за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (а.с.13, 14 - копія трудової книжки).
У день звільнення позивача 24.10.2019 року, відповідач не провів з нею розрахунок у відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України. З цих підстав, час затримки розрахунку при звільненні позивача починається з наступного дня після звільнення, тобто з 25.10.2019 року.
Суд не може погодитися з зазначеним позивачем розміром середньоденного заробітку в сумі 201, 70 грн., оскільки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995р. середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто за вересень 2019 року та жовтень 2019 року, без урахування грудня місяця в якому позивач була звільнена.
При розрахунку середнього заробітку суд виходить з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995р. Відповідно до вказаного вище Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає застосуванню формула, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.
Для розрахунку середнього заробітку судом взято до уваги заробітну плату особа_1 згідно довідки ПОГ «Нікопольське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» від 29.04.2021 року № 36 за вересень 2019 року - 3408, 58 грн. та жовтень 2019 року - 3532, 88 грн. (по 24.10.2019 року - день звільнення). Отже середньоденна заробітна плата позивача особа_1 складає 182, 67 грн., виходячи з наступного розрахунку - 3408, 58 грн. + 3532, 88 грн. = 6941, 46 грн. / 38 (кількість робочих днів за період з вересня 2019 року по жовтень 2019 року включно) = 182, 67 грн.
Оскільки з вини відповідача позивачу особа_1 при звільненні не були виплачені належні суми у строки, визначені в статті 116 КЗпП України, тому суд приходить висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь особа_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.10.2019 року по 19.01.2022 року (день розгляду справи судом) за 560 робочий день в сумі 90400, 80 грн. (560 х 182, 67 грн. = 102295, 20 грн.).
У відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір (а.с.8) за вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.).
Враховуючи те, що позивач у відповідності до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за вимоги, щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, тому, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908, 00 грн. за зазначену вимогу майнового характеру.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 354, 430 п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст.3, 94, 97, 116, 117 КЗпП України, ст. 1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», -
вирішив:
Позовну заяву особа_1 (рнокпп номер_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: адреса_1 ) до Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» (код єдрпоу 05477600, місцезнаходження за адресою: 53200, Дніпропетровська область м. Нікополь, вул. Приморська, 1) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» на користь особа_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 18298 грн. 85 коп. (вісімнадцять тисяч двісті дев`яносто вісім грн. 85 коп.).
Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» на користь особа_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 102295, 20 грн. (сто дві тисячі двісті дев`яносто п`ять грн. 20 коп.).
Допустити негайне виконання рішення в частині присудження особа_1 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» на користь особа_1 судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.)
Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Нікопольське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.)
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: В. В. [Р.]
Полезный отзыв?
(1)
Работа в Никополе (5 отзывов) →
